Живе в народі мова солов’їна,А в ній душа Шевченка і Франка,Ніколи не ставала на коліна,Дісталася ж їй доля нелегка.Всі триста років мову руйнували,Закручуючи серію інтриг,Книжки московським чоботом топтали,Придушуючи видавництво книг.Ще й мовну запровадили цензуру,А Філарет анафему наклав,На книжний друк і всю літературу,А Біблію ж спалити наказав.І твори богословів сплюндрували,Спаливши їх на вулицях Москви,З «Вінця історії» пожежу влаштували,Показуючи дикі норовИ.І нищення вже стали...
Читати далі...