Последние события в Украине оживили сетевую дискуссию. Заметил как много у нас развелось стратегов и экспертов. Все готовы давать советы и обсуждать тупых генералов. Только вот забывают, что военначальник отличается солдата тем, что знает – каждое его решение стоит сотен жизней. Он это понимает и с этим живёт. Но всё равно посылает солдат на смерть.

И понимая это поговорим о последних событиях. Особо эмоциональным товарищам советую запастись калькулятором и выпить валерианы.

Вначале просто данные.

[ Читать дальше ]

                      ПАМ"ЯТІ  ЖЕРТВ   ГОЛОДОМОРУ  1932-1933р  

ЦЕ  НАША ІСТОРІЯ !

ЦЕ  НАША ТРАГЕДІЯ !

ЦЕ НАША ЗЕМЛЯ - НАША УКРАЇНА !

ЦЕ НАШІ ГЕРОЇ !

ВІЧНА ПАМ"ЯТЬ !!  

Актуальні заповіти Ярослава Стецька
17 Січ. 2017

Віктор РОГ

Як ніколи актуальними сприймаються думки провідних подвижників національної справи, тих, чий авторитет залишається для нас і сьогодні дороговказом на шляху до державного відродження та утвердження. Однією з таких знакових постатей в нашій історії був і залишається провідник Організації Українських Націоналістів, Президент Антибільшовицького Блоку Народів Ярослав Стецько (1912 – 1986), який присвятив своє життя боротьбі за побудову справді суверенної та соборної України та її ствердженню на світовій арені.



19 січня виповнюється 105 років з дня його народження. Стецько залишив нам велику ідейно-теоретичну спадщину, котра і сьогодні залишається актуальною. Серед основних постулатів його націоналістичного вчення варто відзначити:

1. Найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, інтерес нації. Безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов’язком кожного українця.

2. Передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації, запорукою миру та стабільності в регіоні є Українська Самостійна Соборна Держава, а принципом міжнародного співжиття –принцип національних держав на своїх етнічних теренах.

3. Пробудити націю, консолідувати і мобілізувати її мусить національна еліта, тобто найкращі з усіх соціальних прошарків народу.

4. Без національного визволення немає визволення соціального і особистої свободи. Національна революція має бути водночас і соціальною революцією.

5. В боротьбі за свободу опертя можливе лише на власні сили.

6. Україна має стати в авангарді боротьби за свободу народів і людини.

Життєвий шлях Ярослава Стецька є яскравим прикладом служіння народові, а його багатогранна творча спадщина залишається на диво актуальною в сьогоднішніх умовах. Пропонуємо нашим читачам слово Ярослава Стецька на судовому процесі над членами ОУН у Львові в 1934 році.

“Тому кілька тижнів, як станув я тут перед судом, я зовсім добровільно сказав, що належу до ОУН, зовсім добровільно сказав, що я працював в ідеологічнім рефераті, як його провідник, був редактором «Бюлетеню», офіційного органу Крайової Екзекутиви ОУН, редактором виховно-вишкільних органів української молоді «Юнак» і «Юнацтво». Я подав, що я в слідстві мовчав, бо уважав за відповідне мовчати. Я знаю правду, але не знаю вимушеної правди. Тут я заявив, що належу до ОУН, бо вважав за відповідне так поступити. Прокурор, оцінюючи мою діяльність в ОУН, сказав ось що: «Підс. Стецько в своїй публіцистичній діяльності затроював душі української суспільності, зокрема української молоді». Хочу сказати, чи те, що я писав і друкував, як головний редактор усіх нелегальних видань, так і в легальних націоналістичних часописах, чи це можна оцінювати так, як оцінив прокурор?

Мій оборонець проф. Старосольський поставив внесення допустити доказ із тих статей, які я писав. Прокурор спротивився, але рівночасно оцінив те, що я писав, як таке, що ним я затруював душі української суспільності.

Я писав на теми ідеологічно-суспільні, на теми політичні, на теми етики й іншого роду. У своїх працях публіцистичних я видвигав ось що: оцінюючи нинішню ситуацію взагалі і дійсність, яка існує в українському суспільстві і на українських землях, поставив я тези такого порядку: – сьогоднішній сенс життя узмістовлюється в тому, що ідеалом людини, який мусить перейти в життя, як не нині, то в майбутньому, що тим ідеалом органічним, який має виповнити ввесь зміст життя людини, є ідеал національно-суспільний. Національно-суспільну працю не трактую як заслугу окремих людей, але як обов’язок кожної людини. Я тверджу, що досьогоднішня оцінка, наче б суспільна діяльність є позитивним «ухилом» від засадничого егоїстичного змісту життя – мусить перейти до архіву. Усім змислом життя має бути національно-суспільний ідеал. Вияви егоїстичного елементу в суспільному житті мають стати щонайвище негативним ухилом від національно-суспільного ідеалу життя кожної одиниці. Цього не можна оцінити, як затруювання душ суспільності. Якби хтось серед польського народу проголосив того роду ідею, то цілком певно прокурор не мав би відваги так її оцінити.

Мій оборонець проф. Старосольський заявив, що я зокрема розглядав соціальний зміст українського націоналізму. Як редактор «Бюлетеню» і як редактор «Юнака», видаваних для молоді, я містив в них між іншими статті про соціальний зміст українського націоналізму.

При оцінці розв’язки соціального питання можна узмістовити його в чотирьох точках, які я, як ідеолог українського націоналізму, видвигав: момент національний, момент проти- і безкласовий, момент етичний, і момент праці. Я твердив, що єдино праця рішає про вартість людини, і що єдино суспільна справедливість може бути критерієм у вирішуванні соціальної проблеми. Я твердив, що єдино в національних рамках кожна одиниця може знайти сенс життя… Я видвигнув ідею нового суспільного порядку. Тим новим суспільним порядком має бути ідея солідаризму професій, не класів в економічному розумінні, бо українська суспільність є безкласовою суспільністю людей праці.

Чи того роду думки й ідеї можна назвати затруюванням душ української суспільності й молоді?

Далі, я висунув у своїй діяльності тезу, що Україна повинна стати ідейним, моральним і культурним центром, довкруги якого повинні зосереджуватися змагання інших поневолених народів, що Україна має бути їх ідейним і моральним провідником у їхніх визвольних змаганнях.

Дальше, призадумуючись над долею цілого українського народу, я підкреслював соборність ідейну, психологічну й моральну, і соборність політичних змагань. Чи це можна назвати затруюванням душ української суспільності й молоді?

…Я виконував мій обов’язок, який мені диктувала приналежність до української суспільності. Я визнаю, що українська держава існує, існує потенційно в серцях українського народу. Не існує поки що реально, але існує морально, існує і правно в наших душах. Змислом мого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна Соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти. З цього шляху мене не заверне ніщо, ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть…

«Визвольний Шлях», Лондон 1951, ч. 6 (45)

Москаль заявив, що 80% "Правого сектора" Закарпаття мають судимості
Понеділок, 20 липня 2015, 01:10



80 відсотків бійців закарпатського "Правого сектора" мають по три-чотири судимості.

Про це розповів в ефірі "5 каналу" новопризначений голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль.

Москаль стверджує, що на півроку "Правий сектор" Закарпаття просто вийшов з підпорядкування керівництва або ж політична сила в Києві недостатньо звертала на них увагу.

"Я кажу, що хоч покличте їх в армію, якщо вони хочуть воювати. Мені воєнком каже: "Кого? Там 80% мають по три-чотири судимості?".

Москаль висловив здивування, чому представники "Правого сектора", будучи членами політичної сили, в балаклавах ховають від своїх виборців обличчя.

Нагадаємо, Геннадій Москаль очолив Закарпатську ОДА 15 липня - через кілька днів після стрілянини в Мукачевому.

Причиною конфлікту, який у підсумку призвів до смерті людей та гучного скандалу, стали непрості стосунки народних депутатів Михайла Ланьо ("Воля народу") та Віктора Балоги (позафракційний).

13 липня відбувся допит Ланьо, який натякав на причетність Балоги до "Правого сектора" на Закарпатті.

Балога заявляв, що конфлікт у Мукачевому виник через боротьбу за право покривати контрабанду між представниками "Правого сектора" та його колишнім соратником Ланьо.

Лідер ПС Дмитро Ярош виступає за вступ "Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" до складу Збройних сил в обмін на амністію членів організації, що брали участь в перестрілці в Закарпатській області

http://www.pravda.com.ua/news/2015/07/20/7075005/

Варто нагадати про "героїв минулих днів"



Олександр Іванович Музычко
український політик і приватний підприємець, голова Рівненської обласної організації партії Українська національна асамблея, голова Політради УНА-УНСО, і координатор структур "Правого сектора" на Західній Україні - Вікіпедія

Дата і місце народження :
    19 вересня 1962 р., Кизел, Пермська область, РРФСР, СРСР
Дата і місце смерті :
    24 березня 2014 р. (51 рік), Бармаки, Ровненский район, Ровненская область, Україна


Саша Білий убитий в ході спецоперації МВС України

Активіст українського націоналістичного руху "Правий сектор" Олександр Музычко (також відомий як Саша Білий або Сашко Билый) убитий під час спецоперації міліції. Така заява у вівторок, 25 березня, зробив заступник міністра МВС України Володимир Євдокимов, передає УНН

У операції по затриманню Саші Білого брали участь співробітники ГУБОП і бійці спецпідрозділу " Сокіл", розповів Євдокимов на прес-конференції. За його словами, МВС вирішило затримати Олександра Музычко із-за кримінальних справ про "злісне хуліганство" і протидію міліціонерам, збудженим проти нього.

Саша Білий, починаючи з 12 березня, знаходився в розшуку. Вийти на слід активіста "Правого сектора" вдалося в ніч на 25 березня - його знайшли в кафе "Три карасі" недалеко від Рівного. "На крики міліції Білий хотів втекти через вікно і відкрив вогонь на поразку по " Соколові". Перша куля потрапила в співробітника " Сокола" в шолом, але отрикошетила в передпліччі. Другим пострілом Музычко потрапив в погон цьому співробітникові", - розповів Євдокимов.

У МВС стверджують, що бійці " Сокола" стріляли по ногах Саші Білого. При цьому частина співробітників стріляла в повітря. У певний момент міліціонерам вдалося обійти Музычко і повалити на землю. "Коли його намагалися затримати, побачили, що він поранений. Викликані лікарі що Сашко Билый убитий пострілом в серці.

Представник МВС відмітив, що в Рівненській області пройшла операція по знешкодженню злочинного угрупування, в діях якої "чітко видимі ознаки бандитизму". В ході спецоперації міліціонери затримали трьох активістів "Правого сектора", які грали роль охоронців Музычко. У затриманих вилучені автомати Калашникова і пістолети Макарова, додав Володимир Євдокимов. За його словами, охоронців Саші Білого відвезли на допит в Головне слідче управління в Києві.

Окрім України кримінальні справи проти Олександра Музычко порушені в Росії. Його підозрюють у вбивствах російських військових в Чечні в 1994-2000 року. У березні 2014 року російський суд заочно заарештував Сашу Білого.

Саша Білий широко відомий завдяки роликам з його участю. На одному з них Музычко прийшов з автоматом на засідання Рівненської облради і зажадав від депутатів " скинутися" на квартири для сімей активістів, загиблих на Майдані. З 2013 року Музычко був координатором "Правого сектора" на Західній Україні.

Олександр Бакланов / 25.03.14



2.

6 якостей Сашко Билого  

Олександр Музычко (бойове прізвисько - Сашко Билый) убитий в ніч на 25 березня під час спецоперації по його затриманню. Раніше МВС України оголосило його в розшук у справі про злісне хуліганство і протидію співробітникам правоохоронних органів. "Сноб" дізнався, які якості мав герой української революції, що не відбувся

Людина військова

У 1981-1983 роках  Олександр Музычко проходив термінову військову службу в 144-ій зенітно-ракетній бригаді (Тбілісі). Через декілька років вступив в націоналістичну організацію УНА-УНСО (Українська національна асамблея - Українська народна самооборона).

У 1994 році Музычко прилучився до чеченських сепаратистів. У Чечні отримав кличку "Сашко Билый", а також позивний " Консул". Командував загоном УНА-УНСО " Вікінг", який був в складі За його словами, особисто підбив три танки, шість БТР і збив літак. За участь у бойових діях отримав орден "Герой нації" з рук Джохара Дудаева. 7 березня 2014 року Слідчий комітет Росії оголосив Олександра Музычко в розшук. Йому заочно були пред'явлені звинувачення в "створенні стійкої озброєної групи (банди) в цілях нападу на російських громадян і керівництві нею".

Людина творча

Після вступу в УНА-УНСО Музычко став головним редактором газети "Наша справа", а на територію Чечні він проник по турецькому паспорту під виглядом журналіста. При цьому паспорт і посвідчення були справжніми.

Людина політична

Коли в 1997 році УНА-УНСО була зареєстрована в якості політичної партії, Музычко очолив її Рівненське відділення і керував ним до лютого 2014 року (тоді організація увійшла до складу "Правого сектора").

На виборах в 2012 році Олександр Музычко балотувався в якості самовыдвиженца у Верховну Раду України. Під час виборчої кампанії був представлений як "легендарний герой Чеченської війни". У результаті зміг набрати лише 1,14%% голосів.

У 2014 році Музычко неодноразово говорив про наміри балотуватися на пост президента України.

Людина сиділа

У 1995 році Музычко був засуджений по ч. 1 ст. 101 УК України (спричинення тяжких тілесних ушкоджень) за побиття відвідувача кафе. Через два роки Музычко влаштовує тоді він виявився на лаві підсудних за звинуваченням у викраденні бізнесмена, з якого разом із спільниками мав намір отримати 1000 доларів США. У цій справі, незважаючи на спроби УНА-УНСО представити його як політичне переслідування, Музычко був засуджений на три з половиною роки.

Людина запальна

27 лютого 2014 року Музычко ударив по обличчю прокурора Рівненського району Андрія Таргония в його ж кабінеті. За цей інцидент він не був затриманий, але ЗМІ повідомили, що в Рівненському відділі УМВС порушена кримінальна справа за фактом нанесення побоїв співробітникові прокуратури (до п'яти років позбавлення волі). У відповідь Музычко пообіцяв в.о. глави МВС України Арсену Авакову,  що "живим не здасться". Соратники Музычко по "Правому сектору" перекрили вулицю Симона Петлюри в Рівному, заявивши, що не дозволять заарештувати їх лідера. Конфлікт вдалося вирішити примиренням сторон.

Антон Чугринов / 25.03.14
http://snob.ru/selected/entry/74124



На мітингу "Правого сектору" у Києві 21 липня 2015 р. на Майдані - тут коментарі зайві

Коли вночі у дім, квартиру, хату 
Прийде Різдво, ялинка і вогні - 
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата, 
Який в окопі мерзне на війні. 

Який своє Різдво зустріне в полі 
Під кулі свист і вітру коляду… 
Хай спогад твій йому тамує болі, 
Хай щира згадка піднімає дух, 

Бо в цьогорічнім році щастя й туга 
Змішались в датах, цифрах, іменах… 
Яке ж Різдво без батька, сина, друга… 
Які ж свята, коли іде війна. 

І в час, коли годинник цокне в тиші 
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх… 
Не говори тостів хвалебно-пишних, 
А помолись за мертвих і живи.

Соломія Крушельницька про українську пісню :  «Вона мені як  храм.

Я чую в ній органи»

 

                 Портрет Соломії Крушельницької (1872-1952)                                      Художник Володимир Слєпченко

«Найпрекрасніша  і найчарівніша Баттерфляй» ( .Джакомо Пуччіні  )

«У широкому світі, де вона тріумфально виступала на  кращих оперних сценах, її називали «незабутньою Аїдою», «єдиною в світі  Джокондою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-сан», «неповторною Галькою», «ідеальною  Брунгільдою», «неперевершеною Саломеєю», «вражаючою Валькірією», «винятковою  Лорелеєю»  ( Михайло Головащенко )

 «Ці давні спогади, що я проніс крізь роки,  завжди зберігаючи в душі, сягають початку нашого століття, коли я вперше почув  її голос і побачив її на сцені римського театру «Констанці» в незрівнянному  образі Аїди. Вона уявлялася мені царицею Нефертіті, найяснішою дружиною Рамзеса  II, або однією з жіночих фігур, що зійшли з древнього барельєфу після  трьохтисячорічного кам’яного сну, щоб продовжити життя серед людей, вражаючи їх  мелодійністю звуків, вогнистими рухами крутих плечей і гнучкого стану,  стилізованими й ефектними жестами рук».( музикознавець Гвідо Маротті )

"Вона справді ідеальна, ця шляхетна і чарівна синьойорина з тендітною і стрункою постаттю... Співає ніжно, мелодійно, захоплююче, а її чистий і дзвінкий  голос широкого діапазону відмінно інтонований. "«Gazzetta di Parma». Італія 1897

   

 Вівці мої, вівці

Українська народна пісня   Вівці мої, вівці, Вівці та й барани, Хто ж вас буде пасти, Як мене не стане? Воли мої, воли, Воли та й корови, Хто ж вас буде гнати На зелене поле? Гори мої, гори, Гори гороваті, Хто ж вам на трембіті Буде вигравати?  

 

"Ці недоучки при владі просто не вміють читати історії, бо не знають мови. І то жодної. Вони приречені, з огляду на їхню абсолютну бездуховість – наші можливості безмежні, з огляду на нашу бандерівську одержимість". Про це сказала у своєму виступі 13 січня 2011 року на позачерговій сесії депутат Львівської обласної ради, член Політради ВО "Свобода" Ірина Фаріон.

Вона, зокрема, зазначила:

"Теза перша: причина і наслідок. Будь-який політичний факт нашого буття – це наслідок попередніх дій. Саме попередня так звана помаранчева, а насправді вкрай небезпечна, аж до морального розкладу – псевдодемократична і ліберальна влада – привела цей українофобський криміналітет совєтской закваски до влади. І чинить він на свій образ та подобу. Малі ненавидять великих. Істоти закипають від особистостей. Раби скаженіють від вільних. Окупанти не зносять автохтонів.

Теза друга: політична закономірність. Її треба вміло прийняти як неминучу розплату суспільству за свою національну незрілість і стрімко та безоглядно бандеризовувати нашу країну. А те, що вона крокує країною свідчать три голови обласних рад від націоналістичної сили. Тому – усе гаразд. Чим більший тиск – тим більший опір. Саме полонізація українських шкіл викресала Дух Бандери.

Теза третя: думаймо глобально – діймо локально. Наша глобальність – це утвердження радикальних ідей Бандери по всій країні. Наша локальність – це сьогоднішня сесія тут. Ще не було у світі такої авторитарної чи поліційної держави, яка б не впала під власним тягарем репресій. Ці недоучки при владі просто не вміють читати історії, бо не знають мови. І то жодної. Вони приречені, з огляду на їхню абсолютну бездуховність – наші можливості безмежні, з огляду на нашу бандерівську одержимість. Дякуємо тим невігласам за те, що вони так уміло побільшують наші ряди.

Наші можливості безмежні, з огляду на нашу бандерівську одержимість".

Прес-служба Львівської обласної організації ВО "Свобода"

http://ukrainaponaduse.blogspot.com/2011/01/blog-post_14.html

Ще до початку Євро говорилося що Андрій скоріше за все закінчить кар"єру після закінчення Євро-2012 в Україні та Польщі. Вчора в інтерв"ю  після матчу заявив що закінчує виступи за збірну. Роки вже не ті, битися на два франти немає сил. Слід сказати що закінчив він як завжди на коні забивши 2 єдині на цьому чемпіонаті Європи голи точними пострілами. Проте завершення могло б бути ще більш грандіозним якби Максесу вручили червону, хоча й та ніхто не гарантував би нашій збірній перемоги, навіть Шева. А от гол Девіча, який не справедливо не зарахували зіпсував усю радість від гри, якої наші очі давно не бачили від збірної України. Цей гол міг би додати мотивації та сил щоб забити другий. Відео не зарахованого голу Девіча було видалено з youtube, а те що гол був визнає вся британська преса, тема активно мусолиться в інтернеті.