Отже: що таке є наш народ? Кожен визначає це особисто. Особисто для мене наш народ - це певне коло людей. В першу чергу це найближчі люди - батьки, дружина, діти. Потім - більш далекі родичі, друзі, потім знайомі. І, з рештою, незнайомці, які самоідентифікують себе як українці, громадяни України, жителі, населення, тощо. Тож, особисто для мене, наш народ - це гарні і добрі люди, які мене оточують.
       Яку ціну я здатен заплатити за для забезпечення їх існування? Тут може бути лише одна відповідь: будь-яку. Адже йдеться про, моїх рідних і близьких людей, друзів, про мій народ, представником якого є і я.
       Наступне питання расистське. Якої я, мої діти, моя родина, мій народ раси? Я - білий, європеєць, українець. Оскільки усі відомі мені мої і моєї дружини пращури білі, то й діти мої теж білі. Це не дає мені жодної преференції перед представниками інших рас, але і стати людиною іншої раси я теж не можу. Тож приймаю об'єктивну реальність, як даність.
Чи турбуюся я про своїх дітей, чи забезпечую їх майбутнє? Так. А як інакше? Чи буду я забезпечувати майбутнє і турбуватися про дітей моїх близьких, мого народу у випадку, якщо діти потребуватимуть допомоги чи захисту? Однозначно так, буду.
Тепер висновок: якщо ви згодні з усіма вищенаведеними тезами і відповіли на питання так, як і я, то ви - фашист, нацист, расист, націоналіст. Тому що приймаючи ті тези ви погоджуєтеся з відомими 14 словами Девіда Лейна: „Ми мусимо за будь-яку ціну забезпечити існування нашого народу і майбутнє для білих дітей”

Народ стає нацією і утворює державу тоді, коли більшість його представників має психологію володаря, і кожен усвідомлює свою місію в творенні держави, з готовністю на самопожертву заради збереження свого народу, нації, держави.

Нас, Українців, за спроби створення власної держави, постійно звинувачують у націоналізмі і фашистських настроях. Хто звинувачує? Ті хто втратив і ті хто продовжує втрачати контроль над Українським народом, над його землею, його ресурсами. А втрачають контроль саме завдяки посиленю націоналістичних настроїв українців. Що таке посилення націоналістичних настроїв українців? Це збільшення серед українського народу кількості індивидумів, які вважають себе володарями на своїй, Богом даній землі. Пам’ять, відновлення, розвиток, захист і шана свого коріння, своєї культури, вірувань дохристиянських і християнських предків, повернення основних цінностей українського народу, в межах сформованих на даний момент земель – ось основи духовної складової провідників нації, з психологією володарів. Наявність серед народу духовно багатих, сильних духом і тілом, мудрих людей, беззаперечно приведе націю до процвітання, до щасливого життя людей в гармонії з довкіллям та іншими народами. Виховання таких якостей в людях – головне завдання на сучасному етапі становлення держави Україна.

Основні нації Європи, протягом тривалого часу робили все для збагачення(в тому числі і за рахунок інших) і збереження своїх націй, утворення держав, посилення їх могутності. І це вважається еволюцією державотворення. Творити державу можуть дуже сильні особистості, здатні на самопожертву заради високої мети. Згуртовуючи коло себе однодумців, вони здатні змінювати літопис, впливати на долю цілих народів як позитивно так і негативно. Прихильники расизму, фашизму, комунізму та інших людиноненависницьких теорій, ведуть свої народи до краху, занепаду та забуття. І тільки згуртовані, консолідовані нації спроможні протистояти тиранам, диктаторам та купці їх прибічників. Приносячи в жертву своє особисте, заради суспільного, не байдужі свідомі люди здатні не тільки протистояти, а й успішно боротися із злочинними режимами, і перемагати. Залишаючи слід в літописі свого народу, герої живуть в думах, піснях, легендах, в пам’яті майбутніх поколінь. Славні подвиги героїв минулого і сьогодення надихають сучасників і нащадків на нові звершення в розбудові нації та власної держави. Недавні події новітнього літопису України, ще раз підтверджують зрілість української нації, відродження незламного духу, волі і витримки. Отримавши, практично «на халяву», можливість створити власну державу, народ не справився, і з першої спроби іспит був провалений. А ні народ, а ні тодішні керманичі не були готові стати володарями своєї долі, долі Української держави. На відміну від інших країн східної Європи, та деяких країн «постсовєтского простору», ми були не готові іти своєю власною стежкою, поряд з іншими народами. Маючи вільний дух, незламне бажання та непохитну віру, народ стрімко змінювався. Гартуючись революційними подіями, віддаючи кращих свої синів в жертву, народ перетворюється в сильну об’єднану націю, готову долати будь які перешкоди в розбудові власної держави. Держави вільних, самодостатніх людей, з психологією володаря на своїй Богом даній землі.

                                                                                                                             Олесь Забудько