Коли дивуються, чому Росія воює в Україні і чому росіяни це
схвалюють, то очевидно забувають про те, скільки разів ця країна
розпочинала війну. Ну хоча б у минулому столітті. Отже,
1904 рік.
Війна з Японією. Втрати Росії – 135 тисяч вбитих і 170 тисяч зникли
безвісти. Втрачений флот. Ганебна поразка. Наслідок – революція 1905
року.
1914 рік. Вбивство ерцгерцога Австр-Угорщини в
Сараєво за таємної підтримки російських спецслужб в рамках зростання
панслов’янського руху. Початок I світової війни. Понад 10 млн. жертв, з
них – 2 млн. росіян.
1938 – 1939 роки. Бої з Японією біля озера Хасан і на Халкін-Голі. Понад 7500 вбитих радянських солдат.
1939 рік. Пакт Рібентропа-Молотова і розв’язування II світової війни. 55 мільйонів загиблих, з них 27 мільйонів – громадяни СРСР.
1939-1940 роки. Війна
з Фінляндією. Участь у боях бере понад мільйон радянських солдат.
Втрати радянських військ: 127 тис. вбитих, 264 тис. поранених, 3100
полонених. Маленька Фінляндія зуміла відстояти незалежність втративши 46
тис. вбитими і пораненими.
1950-1953 роки. Корейська війна. 64-й винищувальний авіакорпус СРСР бере участь у війні, маскуючись під північнокорейські ВПС.
1956 рік. Придушення угорського повстання. Загинуло і пропало безвісти біля 4000 чоловік, з них радянських солдат – 310.
1967 рік.
Шестиденна війна на Близькому Сході. За підтримки СРСР (зброя та
радники) Єгипет, Сирія та інші арабські країни розпочали війну проти
Ізраїлю і через 6 днів потерпіли нищівну поразку. В результаті війни 22
800 чол. вбито, понад 47000 поранено.
1968 рік. Вторгнення
військ Варшавського договору в Чехословаччину для придушення «Празької
весни». Втрати 200 чол., з яких радянських солдат – 96.
1964 – 1975 роки. Війна у В’єтнамі. Участь СРСР в якості радників. Поставка озброєння і участь особового складу у військах ППО та пілотів.
1973 рік.
Війна Судного дня (друга арабсько-ізраїльська війна). За 18 днів
ізраїльтяни вщент розбили озброєні Радянським Союзом війська Єгипту,
Сирії, Іраку та Йорданії. Втрати – понад 21000 чол. Участь у боях брали
радянські пілоти та зенітно-ракетні частини.
1979 – 1989 роки.
Війна в Афганістані. Загальні втрати понад 2,5 млн. чол. Радянські
втрати – 15000 вбитими, 54000 пораненими, 414000 захворіло. Наслідки –
зародження та розповсюдження радикальних ісламських течій та світового
тероризму.
1992-1993 роки. Грузинсько-абхазький конфлікт за активної участі російських «добровольців», військових та поставок зброї в Абхазію з Росії.
1994-1996 роки. Перша чеченська війна. Від 20 до 50 тис. убитих російських солдат та 120 тис. чеченців, з яких всього 3 тис. вояків.
1999-2009 роки. Друга
чеченська війна. 125 тис. мирного населення загинуло (третина – діти).
Втрати російських військ – від 7000 до 15000 солдат
2008 рік. Російська інтервенція в Грузії. Наслідки – відторгнення від Грузії Південної Осетії.
2014-2015 рік. Російсько-українська війна.
2015 рік - Сирійський конфлікт. Риторика зостається та сама. А тепер полку російських "братів" прибуло, бо в Сирії перебуває близько 40 тис. російських жінок, які вийшли заміж за сирійців, тому їм потрібен захист як повітря.
Отже
за останні 110 років російські (радянські) війська брали безпосередню
участь у 16-ти збройних конфліктах, спровокувавши своїми діями 13 з них,
бо лише першу і другу світові та в’єтнамську війни можна вважати
«колективною» творчістю. Хоча і там
Росія грала одну з ключових
ролей. Якщо ще додати, Берлінську 1961-го та Карибську 1962-го років
кризи, які стовідсотково були спровоковані радянським бажанням
«запустити американцям їжака в штани» і поставили світ на межу ядерного
апокаліпсису, то патякання Кисельова про ядерну війну та заяви
можливість обмеженого вжиття ядерної зброї в Україні вписується в звичну
російську концепцію залякування.
Не слід забувати і про участь
радянських «радників» та зброї в різних неоголошених війнах (Нікарагуа,
Ангола, Конго, Близький Схід, Придністров’я та інших).
Висновок
видається очевидним. Коли для всіх держав і народів війна – це біда, то
війна для Росії є просто формою її існування, а для росіян – почуттям
гордості. Інакше вони не можуть, бо за більш ніж сто років нема жодного
десятиліття, яке б ця держава прожила без збройної конфронтації, хоча у
всіх конфліктах її втрати були найбільшими. А ті роки, де вона існувала
абсолютно мирно можна перерахувати по пальцях. І то вони
використовувалися для підготовки до чергової війни.
Дарма, що всі
ці війни не привели ні до чого. Територія то збільшувалася, то
зменшувалася. Господарство то руйнувалося то відбудовувалося, а рівень
життя весь час пас задніх.
В ім’я чого постійно приносяться
величезні жертви пояснити толком ніхто не може, адже з людським життям в
Росії ніхто ніколи не рахувався і населення до цього просто звикло.
Гасло Петра Першого: «Бабы нових солдат нарожают» діє і до цього часу.
Тому і не слід дивуватися, що російські батьки мовчки сприймають
загибель своїх дітей і погоджуються на їх безіменні поховання. Так було
завжди і надія на те, що ось зі збільшенням кількості трун з України
почнуться протести в Росії є марною. Не почнуться, бо для цього народу
Путін (цар, Ленін, Сталін…) завжди був і буде дорожчим від власних
синів, яких постійно женуть на заклання. А російська мати поплаче і то
тихенько, а на людях скаже, що все правильно, вона все схвалює і горою
за Путіна.
Тому для всіх російських сусідів і України, в першу
чергу, як ніколи важлива сентенція: «У Британії є два найкращих союзники
– армія і флот». Тільки цей фактор завжди зупиняв російську агресію. Бо
якщо придивитися, то в переважній більшості конфліктів Росія при всій
своїй потузі по-суті терпіла військову поразку. А політичну, як
агресор, завжди.
А росіянам слід би згадати ще одну думку сера
Вінстона Черчіля: «Народ без совісті – народ без душі. А народ без душі
не може вижити».
Юрій Кужелюк
Від себе: Вибачаюсь перед колегами, чиї коментарі потерлись. Тролеводство - то дуже складна штука, вона мені не вдається