хочу сюди!
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «агресор»

Олесь Гончар. Цитата.

" ...Росія - це дочка України . Але дочка загребуща , агресивна , з домішкою дикої азіатчини ...
І хоч є в ній чимало людяних людей , та правлять нею хижаки . Так було в минулому , так і зараз .
Про це всі маємо пам'ятати ... Відповідальність перед людством зобов'язує нас не забувати , з ким маємо справу ."
Олесь Гончар .
Жовтень 1990 .

Молитва

Всесильний Боже! Почуй молитви дітей твоїх, споглянь в час тяжких випробувань на державу нашу — Україну. Благослови та зміцни воїнів наших, владу, уряд та весь народ наш, які протистоять підступному російському агресору на землі, на морі та в повітрі. Правдолюбивий Боже, не дай ворогам знищити державу, народ та святині наші.

0%, 0 голосів

50%, 2 голоси

0%, 0 голосів

50%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

"Послужний список" Агресора...



Як з таким "послужним списком" Росія являється Постійним Членом
Ради Безпеки ООН...?

Крим - це Україна!



7 років тому кремлівська орда захопила наш Крим.

Крим - це Україна! І ми ніколи нікому його не подаруємо. І байдуже скільки треба буде боротися, але ми повернемо в Україну і Крим, і Донбас.




Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

Мирна країна

Коли дивуються, чому Росія воює в Україні і чому росіяни це схвалюють, то очевидно забувають про те, скільки разів ця країна розпочинала війну. Ну хоча б у минулому столітті. Отже,

1904 рік. Війна з Японією. Втрати Росії – 135 тисяч вбитих і 170 тисяч зникли безвісти. Втрачений флот. Ганебна поразка. Наслідок – революція 1905 року.

1914 рік. Вбивство ерцгерцога Австр-Угорщини в Сараєво за таємної підтримки російських спецслужб в рамках зростання панслов’янського руху. Початок I світової війни. Понад 10 млн. жертв, з них – 2 млн. росіян.

1938 – 1939 роки. Бої з Японією біля озера Хасан і на Халкін-Голі. Понад 7500 вбитих радянських солдат.

1939 рік. Пакт Рібентропа-Молотова і розв’язування II світової війни. 55 мільйонів загиблих, з них 27 мільйонів – громадяни СРСР.

1939-1940 роки. Війна з Фінляндією. Участь у боях бере понад мільйон радянських солдат. Втрати радянських військ: 127 тис. вбитих, 264 тис. поранених, 3100 полонених. Маленька Фінляндія зуміла відстояти незалежність втративши 46 тис. вбитими і пораненими.

1950-1953 роки. Корейська війна. 64-й винищувальний авіакорпус СРСР бере участь у війні, маскуючись під північнокорейські ВПС.

1956 рік. Придушення угорського повстання. Загинуло і пропало безвісти біля 4000 чоловік, з них радянських солдат – 310.

1967 рік. Шестиденна війна на Близькому Сході. За підтримки СРСР (зброя та радники) Єгипет, Сирія та інші арабські країни розпочали війну проти Ізраїлю і через 6 днів потерпіли нищівну поразку. В результаті війни 22 800 чол. вбито, понад 47000 поранено.

1968 рік. Вторгнення військ Варшавського договору в Чехословаччину для придушення «Празької весни». Втрати 200 чол., з яких радянських солдат – 96.

1964 – 1975 роки. Війна у В’єтнамі. Участь СРСР в якості радників. Поставка озброєння і участь особового складу у військах ППО та пілотів.

1973 рік. Війна Судного дня (друга арабсько-ізраїльська війна). За 18 днів ізраїльтяни вщент розбили озброєні Радянським Союзом війська Єгипту, Сирії, Іраку та Йорданії. Втрати – понад 21000 чол. Участь у боях брали радянські пілоти та зенітно-ракетні частини.

1979 – 1989 роки. Війна в Афганістані. Загальні втрати понад 2,5 млн. чол. Радянські втрати – 15000 вбитими, 54000 пораненими, 414000 захворіло. Наслідки – зародження та розповсюдження радикальних ісламських течій та світового тероризму.

1992-1993 роки. Грузинсько-абхазький конфлікт за активної участі російських «добровольців», військових та поставок зброї в Абхазію з Росії.

1994-1996 роки. Перша чеченська війна. Від 20 до 50 тис. убитих російських солдат та 120 тис. чеченців, з яких всього 3 тис. вояків.

1999-2009 роки. Друга чеченська війна. 125 тис. мирного населення загинуло (третина – діти). Втрати російських військ – від 7000 до 15000 солдат

2008 рік. Російська інтервенція в Грузії. Наслідки – відторгнення від Грузії Південної Осетії.

2014-2015 рік. Російсько-українська війна.

2015 рік - Сирійський конфлікт. Риторика зостається та сама. А тепер полку російських "братів" прибуло, бо в Сирії перебуває близько 40 тис. російських жінок, які вийшли заміж за сирійців, тому їм потрібен захист як повітря.

Отже за останні 110 років російські (радянські) війська брали безпосередню участь у 16-ти збройних конфліктах, спровокувавши своїми діями 13 з них, бо лише першу і другу світові та в’єтнамську війни можна вважати «колективною» творчістю. Хоча і там 

Росія грала одну з ключових ролей. Якщо ще додати, Берлінську 1961-го та Карибську 1962-го років кризи, які стовідсотково були спровоковані радянським бажанням «запустити американцям їжака в штани» і поставили світ на межу ядерного апокаліпсису, то патякання Кисельова про ядерну війну та заяви можливість обмеженого вжиття ядерної зброї в Україні вписується в звичну російську концепцію залякування.

Не слід забувати і про участь радянських «радників» та зброї в різних неоголошених війнах (Нікарагуа, Ангола, Конго, Близький Схід, Придністров’я та інших).

Висновок видається очевидним. Коли для всіх держав і народів війна – це біда, то війна для Росії є просто формою її існування, а для росіян – почуттям гордості. Інакше вони не можуть, бо за більш ніж сто років нема жодного десятиліття, яке б ця держава прожила без збройної конфронтації, хоча у всіх конфліктах її втрати були найбільшими. А ті роки, де вона існувала абсолютно мирно можна перерахувати по пальцях. І то вони використовувалися для підготовки до чергової війни.

Дарма, що всі ці війни не привели ні до чого. Територія то збільшувалася, то зменшувалася. Господарство то руйнувалося то відбудовувалося, а рівень життя весь час пас задніх.

В ім’я чого постійно приносяться величезні жертви пояснити толком ніхто не може, адже з людським життям в Росії ніхто ніколи не рахувався і населення до цього просто звикло. Гасло Петра Першого: «Бабы нових солдат нарожают» діє і до цього часу. Тому і не слід дивуватися, що російські батьки мовчки сприймають загибель своїх дітей і погоджуються на їх безіменні поховання. Так було завжди і надія на те, що ось зі збільшенням кількості трун з України почнуться протести в Росії є марною. Не почнуться, бо для цього народу Путін (цар, Ленін, Сталін…) завжди був і буде дорожчим від власних синів, яких постійно женуть на заклання. А російська мати поплаче і то тихенько, а на людях скаже, що все правильно, вона все схвалює і горою за Путіна.

Тому для всіх російських сусідів і України, в першу чергу, як ніколи важлива сентенція: «У Британії є два найкращих союзники – армія і флот». Тільки цей фактор завжди зупиняв російську агресію. Бо якщо придивитися, то в переважній більшості конфліктів Росія при всій своїй потузі по-суті терпіла військову поразку. А політичну, як агресор, завжди.

А росіянам слід би згадати ще одну думку сера Вінстона Черчіля: «Народ без совісті – народ без душі. А народ без душі не може вижити».

Юрій Кужелюк

Від себе: Вибачаюсь перед колегами, чиї коментарі потерлись. Тролеводство - то дуже складна штука, вона мені не вдається lol

Путін Бармалей Гітлерович


           Путін - ворог.
          Як чудово. Хто проти? Да ніхто!
          Якщо подивитися, як він поводить себе вдома, в Рашке, то мені згадується Бармалей. Такий собі опереточний персонаж. То в нього бомби вибухають під ногами, а не там де потрібно, то величезну шаблю не може втримати. А якщо подивитися, що він робить в Криму та на Донбасі, то це Гітлер. Хоча, Гітлер скоріше всього відхрестився би від такого порівняння. Йому дуже далеко до Путіна. Да і цілі у них були різні. Але, для простоти, якщо вважати, що Гітлер, це зло, то Путін, це суперзло, зло всісвітнього масштабу.
          Таким я його уявляю.Два в одному.
          І безумовно він наш і мій ворог.
          Але біда в тому, що це не один наш ворог. І не самий головний.
          Наприклад, наша влада використовує цю аксиому, як ширму для своїх темних делішек. І "Путін - ворог", "Путін-агресор", для неї не є каталізатором до захисту держави.
          Навпаки, сам президент Порошенко є спільником агресора Путіна. Доказів цьому вагон та тисячі маленьких тележек. Якби була війна, то таких виродків давно би поставили до стінки. Можливо тому, Порошенко і не оголошує стан війни?
          А у нас чомусь кругом лають та обговорюють тільки Путіна. Його зріст, його ботоксні операції, його хвороби від яких він чи то помер, чи то не помер. Це ж смішно. І гірко. Він вбиває українців, а нам втюхівають мильну оперу про смердюче життя цієї мразі. Все це робиться задля відволікання уваги суспільства від головного ворога, від влади, від Порошенка.
          Тому, я приділяю більше уваги головному ворогу України - Порошенку.
          Переможемо цього ворога і його поплічників, переможемо і Бармалея Гітлеровича.

Ми довго уникали слова "війна"

Ми довго уникали слова "війна". І тоді, коли Росія засилала на нашу землю найманців, і тоді, коли впроводовж останнього місяця заводила масово військову техніку, відволікаючи всіх картинками та розмовами про "гуманітарний конвой", і тоді, коли кілька днів тому почала прориви на південному кордоні, захопивши ще вчора Амвросіівку.

Сьогодні "війна Росіі проти Украіни" нарешті сказали західні журналісти, коли російські війська зайняли Новоазовськ. Під прицілом Маріуполь, до якого таки дійшла техніка з параду і є шанс чинити спротив, бо без техніки військові часто відмовляються воювати і просто залишають міста.
    
 Під прицілом частина Запорізькоі та Херсонськоі областей. Бо росіянам потрібен коридор на Крим і для цього росіяни готові на захоплення значноі частини Украіни. Це очевидно, хоч офіційно про це ніхто не ризикує говорити.
Мовчання смерті подібно.
     Під величезний приціл потрапили хлопці під Іловайськом, і втрати в "котлі". І вже не можна не вимовляти слово "війна".
І вже точно війні ніяк не допоможуть вибори, як би декому не хотілось провести іх пошвидше.
     І вже не можна уникати воєнного стану, бо ніякі сили АТО, без мобілізаціі всього ресурсу краіни на протистояння ворогу, не зможуть протистояти регулярній російській арміі.
       Знаю, визнання неприємні, але потрібні для адекватності дій. Зараз діі точно важливіші за красиві інформповідомлення. На карті - життя сотень і тисяч людей та доля краіни.
    
Виктория Сюмар