Общение президента с народом все больше и больше напоминает схему общения его предшественника. А воскресное интервью и вовсе вызвало дежавю. Небольшое количество доверенных журналистов, задающих удобные вопросы и вышедшее в записи интервью, которое вызвало больше вопросов, чем ответов, только укрепили меня в этой мысли. Не хватало лишь историй про пеньки и земляных зайцев.

Так что же произошло с президентом? Почему, победив в одном туре и получив кредит доверия от общества, он забыл все, что обещал и планировал делать, став совсем не тем, кому были вручены обществом президентские регалии.

Петр Алексеевич не изменился. Просто за периодом обещаний пришел период их выполнения. Оказалось, что нет воли их выполнять, и президент начал совершать ошибки. Если каждая из них по отдельности не является глобальной, то удельный вес всех может в итоге привести Украину к катастрофе.

Выиграв в первом туре президентской гонки и получив заветное кресло, Порошенко начал приближать третий Майдан.  Принципиальное нежелание понять проблемы в обществе и то, что он окружил себя командой «своих людей», а не профессионалов, и поспособствовало целой череде ошибок, приведших к тому, что рейтинг президента падает, а кроме хороших спичей похвастаться ему нечем.

Самая большая проблема – команда президента, она же ошибка №1. На смену пресловутым «донецким» пришли «винницко-рошеновские». Президент окружил себя сотрудниками и соратниками по бизнесу, разбавив их небольшим количеством политиков, которые работали с ним ранее. Большинство этих людей попали на свое место не потому, что они высококлассные специалисты, а лишь из-за того, что они пользуются личным доверием президента или имеют с ним давние отношения. Видимо, это является главным критерием отбора, который сейчас мы видим в окружении президента. Ведь на лицо продолжается тенденция используемая Януковичем. 

Особенно о кадровой политике Порошенко говорит назначение Валерии Гонтаревой на должность главы НБУ. Именно президентская креатура не просто обвалила гривну, обесценила гривневые накопления населения и помогла многим вернуть воспоминания о мизерных зарплатах в лихие девяностые, но фактически, вернула практику рефинансирования, практикуемую еще во времена Януковича.

Ошибка №2. Президент не видит необходимости общаться с нацией. Не понимает силы коммуникационных технологий. А это не просто неразумно, но и опасно в перспективе. Молчание по актуальным вопросам и событиям, опоздание с реакцией по экстренным и чрезвычайным происшествиям, задержка в реагировании на изменения в стране и просто отсутствие объяснений проводимой им политики уже повлияли на то, что социологи фиксируют рост недоверия к Порошенко. То, что ни пресс-служба президента, ни 5-ый канал, которым владеет Порошенко, не озаботились организовать трансляцию выступления президента Украины в конгрессе США, говорит об их некомпетентности. 

Ошибка №3. На эту ошибку идут осознано. Это обещания, которые никто не собирается выполнять. Обещая продать свой бизнес и понимая, что саму процедуру можно затянуть на длительный срок, президент не пытается соблюсти даже видимость процессов. Влияние на 5-ый канал остается не просто влиянием, а сформировалось в агиттрибуну действующего президента. Обещанные 1000 гривен в день и 1 000 000 гривен страховки всем участникам АТО остаются по-прежнему предвыборными обещаниями.

Обещанные на Майдане восстановление справедливости, наказание всех виновных не только в преступлениях на Майдане, но и всех тех, кто поддерживал  Януковича, как диктатора, так и остались обещаниями.  Выяснилось, что никто не собирается никого наказывать, а рейтинг на этих обещаниях заработан.  А то, что шарамыжники из «Партии регионов» уже купили себе партийные билеты в «Солидарности» и «Ударе», а также согласовали поддержку от «Блока Петра Порошенко» на предстоящих выборах, лишь добавляет пессимизма, что выборы пройдут честно.

На этом список ошибок не заканчивается. В нашей армии серия ошибок. Итогом может стать не анализ над ошибками, а именно то, что непрофессионализм команды президента, тотальная коррупция, разочарование во всех органах власти и подрывная деятельность российских спецслужб приведут к внеочередной смене власти. Именно расшатывание ситуации в стране и создание дестабилизирующих настроений итог правления новой власти.  Складывается парадоксальная ситуация. Критиковать власть нежелательно, но терпеть вакханалию - нет сил.

По этой причине Порошенко отказали в поездке на Генассамблею ООН.

У далекому 2009 році Сергій Притула прочитав пророчу гумореску для Олега Тягнибока.
Також Притула передбачив ситуацію в Криму і, що куди важливіше, її вирішення.

Україна моя

Україна моя у вогні оповита,

Топче землю Вкраїнську москаль,

Кров патріотів, вже була пролита,

Та це не змінило нічого, нажаль...

 

Нажаль, і далі іде боротьба...

І кров юнаків встелює землю...

Зовсім невинних війна забира,

У той світ паралельний...

 

У якому не буде вже мами,

І батько руки вже не подасть...

Кохана не зустріне словами...

І поцілунку більше не дасть...

 

Когось не зустрінуть вже діти,

А хтось, не побачить дитину свою...

Покинули герої цю землю навіки...

Загинули за волю і честь у бою...

 

Заради нас,  заради України,

Щоб землю рідну не топтав москаль,

Залишили батьків й свої родини...

І назавжди пішли у інший край...

 

/ Назар Губій /

У ВІВТОРОК, 16 ВЕРЕСНЯ 2014 РОКУ, ВІДБУЛИСЯ ПЛЕНАРНІ ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ СЬОМОГО СКЛИКАННЯ.



Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов, відкривши ранкове засідання, зазначив, що сьогодні у Верховній Раді історична подія: о 12.30 розпочнеться розгляд питання про ратифікації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, яке "є стратегічним для України". За його словами, народні депутати будуть працювати в прямому ефірі основних телеканалів України.

О.Турчинов також повідомив, що о 13-ій годині буде пряме включення з Європейським парламентом, разом з яким Верховна Рада синхронно ратифікує Угоду.

Далі пленарне засідання відбувалося у закритому режимі.

Під час засідання народні депутати в закритому режимі прийняли в цілому законопроекти про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей (реєстр. №5081) і про недопущення переслідування та покарання осіб - учасників подій на території Донецької та Луганської областей (реєстр. №5082).

З 12 години 30 хвилин пленарне засідання проходило у відкритому режимі.

Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов повідомив, що в пленарному засіданні беруть участь Президент України Петро Порошенко, Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, члени Кабінету Міністрів.

О.Турчинов зазначив, що зараз буде розглядатися питання, яке "без будь-яких перебільшень змінить історію України". "Україна та її народ заслужили, в тому числі і кров'ю людей, зокрема, на барикадах Революції гідності, на українських майданах мирного життя у спільному європейському домі. Вперше в історії нашого континенту мільйони людей повстали на боротьбу з готовністю пожертвувати саме життя за мрію європейської єдності, за право жити у європейській спільноті, що проголошує головними цінностями: особистість, верховенство права, демократію, мир та стабільність. Саме це право українці зі зброєю в руках захищають від кремлівських агресорів на Сході країни. Унікальну можливість втілити це право в життя надає Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Її ратифікація - це перший вагомий крок до всебічного реформування країни за європейськими стандартами та цінностями", - наголосив він.

О.Турчинов висловив впевненість, що Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади, що втілює волю своїх виборців, переважною більшістю голосів ратифікує цю історичну угоду. "Саме таким чином Україна, як європейська держава, що поділяє спільні цінності демократії та верховенства права, підкреслює свій суверенний вибір на користь майбутнього членства в Європейському Союзі", - зазначив він.

О.Турчинов запропонував одразу після ратифікації Угоди про асоціацію проголосувати Заяву Верховної Ради України щодо наміру вступу до Європейського Союзу.

Головуючий надав слово Міністрові закордонних справ Павлові Клімкіну, який доповів проект закону про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (реєстр. №0098). Урядовець зазначив, що "ще ніколи, ні у новітній історії України, ні в історії Євросоюзу, не було документу про асоціацію сплаченого такою дорогою ціною. І документу, який би мав настільки глибокий вплив на подальший розвиток всієї Європи".

За словами Міністра, "Угода є моделлю реформ, які потрібні Україні і здійснення яких буде разом з Європейським Союзом. Це будуть реформи за європейським змістом, за європейською ментальністю і за європейською моделлю. У світлі принесених за Угоду жертв це більше ніж текст, це життєвий план для всіх поколінь українців, які вірять в цю державу і які вірять в майбутнє України як члена Європейського Союзу. Тому Європа для України - це рух вперед, це наш рух до майбутнього".

П.Клімкін також зазначив, що "пострадянський простір залишився позаду, він частина нашого минулого, а Європа - це наше майбутнє. Майбутнє цінностей, за які ми готові боротися, суспільство рівних можливостей, справедлива політична та правова система і спрямована в майбутнє економіка. Цю Угоду всім нам дав український народ як свій мандат і вираження свої прагнень в найкраще".

Міністр закордонних справ звернувся до народних депутатів з проханням підтримати Угоду.

Голова Комітету з питань європейської інтеграції Григорій Немиря повідомив, що Комітет сьогодні вранці розглянув законопроект про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і одноголосно прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді ратифікувати її.

Г.Немиря також зазначив: "ратифікуючи сьогодні синхронно з Європейським парламентом цю Угоду, саме тому, знаючи, що вже 5 країн-членів Європейського Союзу ратифікували її, а також свою угоду ратифікувала Грузія і Молдова, ми маємо усвідомлювати власну відповідальність".

Головуючий надав слово для виступу представникам депутатських фракцій і груп. У виступах наголошувалося, що сьогодні Верховна Рада наблизилася до ухвалення історичного рішення, яке формалізує цивілізаційний європейський вибір українського народу та визначає вектор розвитку України на майбутнє десятиліття. Це воля українського народу, підтверджена Революцією гідності, героїзмом Небесної сотні та наших військовиків-героїв, які протистоять московській агресії на Донбасі.

На пленарному засіданні виступив Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк. У своєму виступі він зазначив, що голосування за ратифікацію є цивілізаційним вибором України.

За його словами, "підписання Угоди і її ратифікація - це перший крок. Це тільки початок великого європейського шляху. Ефективність і результативність залежить тільки від нас, від політичної волі, від волі до змін, від волі до боротьби і від волі до перемоги".

А.Яценюк наголосив на відповідальності чинної Верховної Ради, нової Верховної Ради, уряду і Президента, і політичної еліти, яка повинна бути обрана українським народом, за реалізацією прагнень і волі багатомільйонної європейської української держави. "Тепер від нас чекають не підписів і переможних реляцій, а конкретних дій і результатів", - заявив він.

О.Турчинов повідомив, що зараз буде включена пряма трансляція пленарного засідання Європейського парламенту у Страсбурзі.

Під час прямого включення Президент Європейського парламенту Мартін Шульц зазначив, що "це історичний момент, момент, коли Європейський парламент сидить тут, у Страсбурзі, та наші партнери, Український парламент у Києві, будуть ратифіковувати Угоду про асоціацію. Ми будемо це робити одночасно за домовленістю. Це вільне самовизначення та вільна демократія - ратифікація".

Європарламентарії оплесками зустріли ці слова.

М.Шульц далі зазначив, що ратифікація цієї угоди - угоди, що була не змінена з часу мирних демонстрацій на Майдані в Києві, вона не змінена і це дуже важливо.

"Війна розв'язалася в Україні, у Європі. І те, що відбувається в Україні, вбиває всіх нас", - сказав він і наголосив, що "Європейський парламент завжди захищав територіальну цілісність та суверенітет України і ми будемо продовжувати це робити.

І ми будемо це робити для того, щоб мрії людей України, мрії, за які люди боролися на Майдані, вимоги українських людей, могли пройти в реальність, матеріалізуватися. І ми зможемо прийняти Україну - країну, в якій були поставлені під сумнів права людей, але вони дотримуються, вони поважаються, і люди ці борються за своє краще майбутнє.

День, коли це стане реальністю в Україні стане днем, коли обіцянки мирної революції на Майдані стануть реальністю. Я говорю від більшості представників Європарламенту. Ми підтримуємо українських людей у досягненні мрій Майдану".

М.Шульц надав слово Президентові України Петру Порошенку.

П.Порошенко звернувся до Президента Європейського парламенту М.Шульца, європарламентаріїв, народних депутатів. Він сказав, що та атмосфера, яка зараз панує в залі Верховної Ради, йому дуже нагадує таку саму атмосферу в 1991 році, коли Україна здобула незалежність.

За його словами, "дуже природною вважається готовність віддати своє життя і померти за свою Батьківщину. Але Небесна сотня і 872 відважних українських воїни померли не лише за Україну, вони склали голови за те, щоб ми посіли гідне місце в родині європейських народів. З часів Другої світової війни, жодна нація за право бути європейцями, ніколи не платила такої високої ціни".

П.Порошенко запитав: "хто зараз, після цього, наважиться закрити двері до Європи перед Україною? Хто буде проти надання нам перспективи членства в Європейському Союзі, до якого сьогодні ми робимо перший, але дуже рішучий крок?"

Президент України нагадав, що ця Угода готувалася 7 років, починаючи з 2007 року, з Паризького саміту Україна-ЄС.

Він далі нагадав, що минулої осені здавалося, що все вже готове до її підписання, бо вся країна рішуче каже: "Так"! І немає або дуже слабкими виглядали аргументи ті, хто каже: "ні". Але 29 листопада у Вільнюсі, коли ми всі цього чекали, цього не відбулося.

Глава держави зазначив, що необхідність угоди тоді і зараз є абсолютно очевидною для всього українського суспільства. За його словами, сьогоднішнє голосування яскраво продемонструє, що "наш експрес із Заходу на Схід і євроінтеграція стала нашою українською національною ідеєю".

П.Порошенко висловив впевненість, що "сьогоднішня синхронна ратифікація буде святом не лише України, святом всієї об'єднаної Європи. Бо без України об'єднаної Європи не існує". "Ми витримали цей потужний тиск, ми не піддалися на жоден шантаж. В Угоді - я наголошую! - не змінено жодного параметру, жодного параграфу, жодного слова, крапки або коми" заявив він і повідомив, що невідкладно сьогодні в цьому залі підпише закон про ратифікацію.

Президент України сказав, що доручає українському уряду вже завтра затвердити план виконання Угоди і втілювати її в життя вже з першої хвилини вступу закону в дію.

П.Порошенко розповів про переваги, які надає Україні ратифікація Угоди і подякував Європейському Союзу за цей багатомільярдний бонус.

Глава держави висловив впевненість, що вже найближчим часом національний план реформ "Стратегія 2020" буде презентована спільно.

За його словами, серед іншого, ці реформи передбачають, що Україна повинна стати зоною потужної антикорупційної операції.

Він зазначив, що вже сьогодні очікує від парламенту ухвалення закону про національне антикорупційне бюро.

П.Порошенко також відзначив, що "це наші зобов'язання в рамках виконання імплементації цієї Угоди і голосування за цей проект буде найкращим свідченням замість розмов, що імплементацію ми вже почали".

Президент України, завершуючи виступ, наголосив: "сьогодні ми впевнено вийшли на цей європейський шлях. Я хочу нагадати старт був важким, але фініш буде переможним".

Після виступу Президента України О.Турчинов поставив на голосування законопроект про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (реєстр. №0098).

Верховна Рада 355 голосами дала згоду на обов'язковість Угоди.

У Страсбурзі Європейський парламент синхронно 535 голосами також ратифікував Угоду.

Народні депутати і всі присутні у сесійному залі заспівали Гімн України.

У Страсбурзі депутати Європейського парламенту оплесками привітали спільне рішення українських і європейських парламентаріїв.

Президент України у цей час підписав закон про ратифікацію і показав підписаний закон всім присутнім.

У прямому ефірі Президент Європейського парламенту М.Шульц підписав ратифіковану Європарламентом угоду.

Голова Верховної Ради зачитав текст проекту постанови про Заяву Верховної Ради України "Про європейський вибір України" (реєстр. №5076). У Заяві, зокрема, йдеться про те, що "в історії новітньої доби України відбулася знаменна подія: Українським парламентом зроблено визначальний крок у напрямку європейської інтеграції. Подолавши 23 роки вагань і невизначеності, пройшовши важкі випробування, протистояння жорсткій агресії, український народ виборов право жити у вільній, демократичній країні. Лише в союзі рівних, незалежних, заможних, демократичних і правових європейських держав можна набути такий статус".

У Заяві також відзначено, що Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом надає таку унікальну можливість. Її ратифікація дозволяє розпочати всебічне реформування країни на основі європейських стандартів і цінностей.

"Верховна Рада України розглядає ратифікацію Угоди про асоціацію не лише як стимулюючий фактор для здійснення подальших реформ в Україні, але як черговий крок на шляху до досягнення кінцевої мети - європейської інтеграції, набуття повноцінного членства у Європейському Союзі.

Вибір України щодо європейського майбутнього рішучий і остаточний, і ніхто не змусить нашу країну змінити вектор руху на цьому шляху!", - зазначається у тексті Заяви.

Верховна Рада 289 голосами підтримала проект постанови за основу та в цілому.

Народні депутати хвилиною мовчання вшанували пам'ять тих, хто віддав своє життя за те, щоб Україна могла бути вільною країною серед інших рівних європейських країн.

Парламентарії розглянули у першому читанні проект закону про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) за реєстр. №4284а, який доповів Міністр юстиції Павло Петренко. Він зазначив, що український уряд протягом шести останніх місяців вніс цілу низку законодавчих ініціатив, які були проголосовані парламентом саме в сфері боротьби з корупцією. "Саме завдяки цьому ми, Україна, отримала право перейти до наступного етапу по виконанню плану по безвізовому режиму. Але ми розуміємо, що цього недостатньо. Україна повинна мати чітку антикорупційну стратегію і ця стратегія повинна бути спільною відповідальністю парламенту, президента і уряду", - наголосив він.

Міністр відзначив, що ця антикорупційна стратегія - це дорожня карта імплементації європейських норм по боротьбі з корупцією в українське законодавство і в українську реальність.

За його словами, вона визначає те, що Україна створює національний антикорупційний орган і передбачає введення європейських правил доброчесності публічної служби. Ця антикорупційна стратегія передбачає цілу низку європейських стандартів, пов'язаних з контролем за діяльністю державних службовців, контролем за їхніми статками і витратами, контролем за тими рішеннями, які приймаються на всіх рівнях державного апарату.

Дана антикорупційна стратегія передбачає те, що державний апарат буде реформований і він буде дійсно ефективним і європейським. Коли державний службовець отримує достойну платню за свою роботу і несе відповідальність за порушення законів і корупцію.

П.Петренко назвав документ важливим і стратегічним. "Цей документ є тією дорожньою картою, яку парламент затвердить, і спільно з урядом і Президентом пройде шляхом прийняття конкретних законів, які вже зараз є в парламенті, які будуть внесені протягом найближчих місяців. Тому що це фактично і є виконання і імплементація Угоди про асоціацію", - зазначив він.

Голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Віктор Чумак повідомив, що Комітет розглянув цей законопроект. Думки членів Комітету розділилися. Тому рішення має прийняти сесійна зала.

Після обговорення законопроекту головуючий запропонував перенести прийняття рішення щодо проекту на вечірнє засіданні.

О.Турчинов звернув увагу на те, що в порядку денному далі є ще два антикорупційні законопроекти - про Національне бюро антикорупційних розслідувань (реєстр. №№4780, 4780-1). Він повідомив, що до нього підходив голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Віктор Чумак, який повідомив про відпрацьований один інтегральний закон, але його не можна внести поки ці закони стоять в порядку денному.

Головуючий поставив законопроекти за реєстр. №№4780, 4780-1 на голосування, за результатами якого вони не набрали голосів і були відхилені.

Голова Верховної Ради дав доручення голові Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією під час перерви провести засідання Комітету і на вечірнє засідання внести новий законопроект про Національне бюро антикорупційних розслідувань.

Головуючий закрив ранкове засідання.

На вечірньому засіданні О.Турчинов нагадав, що на ранковому засіданні було розглянуто законопроект про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) за реєстр. №4284а.

Через недостатню кількість народних депутатів у сесійному залі головуючий запропонував провести голосування по цьому законопроекту пізніше.

Народні депутати повернулися до розгляду раніше не підтриманих питань.

Проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення належної організації та проведення виборів народних депутатів України (реєстр. №4531а) доповів голова Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Давид Жванія. Він запропонував виключити низку положень із законопроекту.

За результатами голосування законопроект не набрав голосів для прийняття ("за" - 179).

Народні депутати не підтримали пропозицію про повернення до розгляду законопроекту про внесення змін до додатка № 3 до Закону "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (щодо збільшення видатків ЦВК для позачергових виборів народних депутатів України у 2014 році) за реєстр. №4464а.

Парламентарії розглянули низку законопроектів, які пропонувалося включити до порядку денного сесії.

За результатами голосування жоден із запропонованих проектів не було включено. Зокрема, не були підтримані законопроекти про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо реформи міжбюджетних відносин) за реєстр. №5078, про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших Законів України (щодо податкової реформи) за реєстр. №5079, про реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізацію фонду оплати праці (реєстр. №5080), про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо створення можливостей для податкової угоди) за реєстр. №5043.

Представник Президента України у Верховній Раді Руслан Князевич доповів проект закону про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (реєстр. №5085), внесений Президентом України. Він зазначив, що метою проекту є визначення системи спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, правових засад їх діяльності, порядку їх взаємодії з іншими державними органами, а також правових основ організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України.

Проектом, зокрема, пропонується створити новий державний орган - Національне антикорупційне бюро України як державний правоохоронний орган, на який покладається попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

Завданням Національного бюро пропонується визначити протидію кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Основними функціями новостворюваного Національного бюро пропонується визначити досудове розслідування віднесених до його підслідності кримінальних правопорушень; проведення оперативно-розшукових заходів.

За словами доповідача, прийняття проекту дозволить якісно посилити протидію корупційним правопорушенням, що вчинені вищими публічними посадовими особами та становлять особливу суспільну небезпеку в Україні шляхом створення ефективної інституційної основи для їх попередження, виявлення, припинення та розслідування.

За результатами голосування законопроект не було включено до порядку денного ("за" - 201).

Повторне голосування також було нерезультативним.

О.Турчинов повідомив, що за результатами голосування він дасть доручення оприлюднити прізвища тих народних депутатів, які не голосували за включення цього законопроекту до порядку денного сесії.

Головуючий ще раз поставив законопроект на голосування.

Народні депутати 226 голосами включили проект до порядку денного.

О.Турчинов запропонував прийняти законопроект за основу.

Парламентарії не підтримали пропозицію ("за" - 207).

Повторне голосування також було нерезультативним ("за" - 203).

Народні депутати не підтримали пропозицію про направлення проекту на повторне перше читання.

Проект закону про очищення влади (реєстр. №4359а) доповів член робочої групи з підготовки, народний депутат Леонід Ємець. Він розповів про підготовлений законопроект, зазначивши, що профільний комітет - Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування - блокує прийняття рішення щодо нього.

Законопроектом пропонується визначити правові та організаційні засади проведення перевірки державних службовців та прирівняних до них осіб, посадових осіб органів місцевого самоврядування з метою відновлення довіри до влади та створення умов для побудови нової системи органів влади та створення умов для побудови нової системи органів влади у відповідності до європейських стандартів

Л.Ємець закликав народних депутатів проголосувати за цей проект, тим самим розпочати процедуру очищення влади.

Народний депутат Юрій Дерев'янко доповів про опрацьовані пропозиції до другого читання.

З їх урахуванням законопроект було поставлено на голосування для прийняття у другому читанні та в цілому.

Народні депутати за результатами кількох голосувань не підтримали законопроект.

О.Турчинов пообіцяв парламентаріям опублікувати прізвища тих, хто не голосує за цей проект.

Після виступів, під час яких народні депутати закликали голосувати за цей проект, законопроект 231 голосом було прийнято у другому читанні та в цілому.

Головуючий запропонував повернутися до розглянутого законопроекту про систему спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції (реєстр. №5085).

Народні депутати не підтримали цю пропозицію.

Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Валерій Пацкан запропонував розглянути два законопроекти про внутрішньо переміщених осіб (реєстр. №4490а, 4490а-1) і прийняти їх за основу.

О.Турчинов сказав, що у сесійному залі недостатньо голосів для прийняття цих проектів і закрив вечірнє засідання.

 http://rada.gov.ua/news/Novyny/Plenarni_zasidannya/97865.html

Українська влада визнала ЛНР і ДНР. і ще багато + ми маємо від війни. Потріно було  зразу діяти щоб запобігти  смерті людей !!! Учасники АТО відповідно до закону принятого сьогодні "про особливий статус" є дискриміновані !!!!!! 

https://www.facebook.com/NovyChannel/photos/a.111794595555874.11111.106788832723117/683576368377691/?type=1&theater

Ой награй, Скрипалю, пісню,
Що в лісах дуби шепочуть,
Де лежать сніги торішні,
Не цвітуть, не родять вишні,
Тільки слід у хащах вовчий.

Грай, Скрипалю, пісню вітру,
Хай течуть щоками сльози,
Що їх ніжний промінь витре
Із небесної палітри,
Грай, бо Ти у ласці Божій!

Твоїх звуків серце просить -
Грай, щоб міг зцілити душу,
Заглуши гарматний постріл,
Віджени незваних гостей,
Грай, хай гори з місця зрушать!

Як натхненно будеш грати
Ти у Божій цій сторонці –
Розцвітатимуть Карпати,
Згине ворог наш проклятий
І до тла згорить на сонці.

Грай! Ти потім відпочинеш,
Як здійсниш святу роботу,
Двері в дім Тобі відчинять,
Де Ти скинеш сорочину,
Що пройшла кривавим потом...

Ну а зараз – дай нам жару,
Щоб вітри сплелися в смерчі,
Розцвіли вогнем стожари,
Розійшлися чорні хмари,
Щезли геть примари смерті!

Грай, любимчику Фортуни,
По акордах вдар незнаних -
Хай напнуться серця струни,
Хай не буде більше суму
І Вкраїна зцілить рани !!!

Автори вірша: Наталія Крісман , Роман Лесюк
Читає: Наталія Крісман
Відео: Юра Ярохович
звук:  радіо Дзвони

Про страх, про єеси брехливі, та ще много цікавих моментів...

автор: Олександр Косвінцев

Ввівши в Україну війська, Путін виклав останній козир. Такий висновок недавно зробив керівник інформаційного центру «Правого сектора» Борислав Береза. Активіст навіть виніс ці слова в заголовок статті для видання «Новий час».

«Крах проекту «Новоросія» нікого не дивує. Він і не мав бути реалізований до стану незалежної держави», – міркував Береза. За його словами, спочатку задумка кремлівських «інтриганів була на рівні створення серйозної дестабілізуючої ситуації в Україні та відстоювання своїх інтересів в торгах із Заходом за вплив у нашій державі». Україні в цій грі, на думку автора, належала роль не гравця і навіть не фігури, а шахової дошки.

Такі оцінки зараз висловлює багато аналітиків. На мій погляд, вони не цілком влучають у ціль. Навряд чи Кремль хотів створити «Новоросію» тільки заради торгів із Заходом. І це – теж, але не єдине. Швидше за все, Путін спочатку затівав варіативну і безпрограшну гру: вийде відразу створити нову підконтрольну «державу» – добре, не вийде – буде зона нестабільності й плацдарм для наступу на Україну в майбутньому.

Кінцева мета кремлівського бандита – не міфічний «договірняк» зі західними країнами. Вся логіка його дій підказує, що основною мрією російського агресора щодо України є її знищення як незалежної держави. Лідери провідних країн Євросоюзу могли б на це піти, адже іржа путінщини глибоко проникла в їхнє середовище. Та досягти такої домовленості зі США практично неможливо в силу хоча б не дуже міцних позицій президента Обами в американському Конгресі, а він не дозволить це зробити.

Утім, достовірно дізнатися плани колишнього кадебешника ми не зможемо ніколи. Практично всі основні рішення Путін ухвалює одноосібно, як абсолютний монарх, і досить непередбачувано. За оцінками низки фахівців, ця людина має серйозні психологічні і почасти психічні відхилення. А найбезрадісніше те, що у нього в запасі є й інші великі козирі, а не тільки банди найманців і регулярні війська.

Вважається, що головним козирем кремлівського свавільника є наявність у Росії ядерної зброї та балістичних ракет. Створював їх не Путін; у колишніх господарів «атомної валізки» ніколи не виникало бажання нею скористатися. Путін же знахабнів настільки, що став відкрито погрожувати зброєю масового знищення країні, яку росіяни ще недавно вважали братською. Країні, що розташована майже в центрі густонаселеного континенту.

Напередодні саміту НАТО, що відбувся 4-5 вересня в Уельсі (Велика Британія), біснуватий фюрер виступав на форумі прокремлівської молоді. Звідти він знову пихато нагадав світові про те, що «Росія – одна з найпотужніших ядерних держав». Світова преса відразу почала гадати: мовляв, насправді Путін ніколи б не застосував ядерну зброю, чи не так? На жаль, точної відповіді на це питання не може дати ніхто.

Багато що залежить від оточення «царя», вважає відомий російський вчений і публіцист Андрій Піонтковський. За його інформацією, в оточенні Путіна є і «партія миру», і «партія війни». «Голуби» пропонують йому зараз, в момент оголошеного в Мінську перемир'я, заявити про перемогу в Україні і вийти з конфлікту, і це могло б зняти гостроту протистояння. Але на цьому шляху Путін буде виглядати переможеним. Імідж непогрішного і рішучого правителя – одна з основ його влади.

«Яструби» радять своєму господареві піти іншим шляхом: провести показову «конвенціональну війну з НАТО». На думку експертів, у цьому разі в автократа буде тільки один варіант: ядерний удар.

Уельський саміт НАТО показав, що лідери західних країн всерйоз сприймають цю гіпотетичну загрозу. Або принаймні використовують її для якихось своїх політичних маневрів.

На саміті українському президентові було надано найповажніший прийом. З ним зустрічалися глави найсильніших держав-членів Альянсу. Порошенко отримав обіцянку, що буде створено кілька фондів для модернізації української армії. Крім того, НАТО ще раз підтвердило, що повністю солідарне з Україною в конфлікті, який розгорнувся. Прозвучали також чергові вимоги до Росії про виведення її військ з української території, припинення постачання терористів зброєю і грошима.

Провальним, як писали деякі видання, саміт назвати ніяк не можна, але і проривним – теж. Основні члени Альянсу фактично ухилилися від обіцянок постачати в Україну сучасну летальну зброю, здатну зрівняти сили протиборчих сторін. Не почула країна, яка зазнала нападу, й зобов'язань про її прийом в оборонний блок колись у майбутньому. Питання ніби зависло в повітрі.

«НАТО занадто побоюється погроз Росії, щоб допустити до своїх лав Україну», – пояснив впливовий американський тижневик Time. Багато публікацій світової преси з цього приводу були значно уїдливішими.

Справді, допомога Україні фінансами (а вона могла бути і більшою в умовах війни) та військово-технічною продукцією нелетального призначення з боку розвинених країн – це дуже благородний жест. Щодо всього іншого, то тут лідери країн-членів НАТО, очевидно, виходять з хибних уявлень. Прагнучи вберегти світ від ядерної пожежі, Альянс чомусь відмовляє Україні в прямій військовій допомозі нестратегічного характеру. Це розпалює військовий свербіж Путіна, який бачить перед собою економічно ослаблену країну, що спливає кров'ю.

Характерно, що США, Великобританія, Німеччина та інші західні держави, висловлюючи занепокоєність діями Росії, жодного разу не поставили перед ООН питання про введення в зону збройного протистояння «блакитних шоломів». А чому? Світ знає чимало прикладів застосування миротворчих сил ООН у значно менш кривавих конфліктах, і це є одним з головних завдань Об'єднаних Націй. Відмовляючи Україні у міжнародній миротворчій допомозі, Захід фактично підштовхує Путіна до форсування військових дій на її території.

Попри досягнуту в Мінську угоду про перемир'я підконтрольні Кремлю бойовики вели обстріл житлових кварталів і позицій української армії. Самопроголошений «народний губернатор» так званої Донецької народної республіки Губарєв презирливо заявив, що він і його бойовики «плювати хотіли» на оголошений режим перемир'я. Про це він написав на своїй сторінці у Фейсбуці.

Не менш «наплювально» поводиться і кремлівський покровитель терористів. За його наказом через міждержавний кордон в Україну продовжує проникати російська бронетехніка. На кордоні накопичуються елітні путінські війська...

Екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі, котрий непогано вивчив повадки правителя Росії, застерігає українців від потрапляння у політичну пастку. «Треба розуміти, що перемир'я саме по собі не означає мир. Головне – не попастися в цю пастку про довгостроковий мир. Путін бреше кожен раз, коли справа стосується тактичних питань, і практично не приховує, що бреше», – говорить Саакашвілі. За його оцінками, Путін прагнутиме пробити сухопутний коридор до Криму, для чого буде потрібно взяти Маріуполь і низку інших населених пунктів...

Переговори в Мінську відбулися. Папери про перемир'я підписані. А війна фактично триває. Надходять відомості про нові жертви серед українських солдатів і цивільного населення. Така ціна нерішучості чи завуальованої пропутінської позиції низки країн Заходу.

Власне кажучи, нерішучість Заходу і його панічний страх перед війною в Європі – ось головний козир кремлівського пахана в цьому затяжному конфлікті. Такий козир у цій грі навіть грізніший за ядерну зброю.

Утім, задіявши стратегічний потенціал, Путін поставить під загрозу власні території. А це навряд чи сподобається росіянам. І російський лідер це не може не розуміти. Ось чому, демонстративно розмахуючи ядерним кийком, путіністи роблять ставку на десантні й танкові війська, артилерію і загони найманих убивць.

Що може протиставити цьому Україна? Перш за все потрібно вибивати козирі у противника.
Заявивши про відмову від позаблокового статусу (відповідний законопроект вже внесено до Верховної Ради), уряд України зробив сильний хід, але запізнілий і тому вже недостатній. Лідерам держави слід дати чітко зрозуміти світовій спільноті, що Україна починає у форсованому темпі відновлювати свій ядерний статус через невиконання Будапештського меморандуму. Весь необхідний науково-технічний потенціал у країни є.

В умовах фактичної капітуляції Заходу перед обличчям свавільної путінщини Україні потрібно рішуче і безповоротно вибити головний козир господаря Кремля: перестати боятися війни. Боятися її безглуздо: вона вже йде.

Путін – затятий негідник. Замисливши захопити, як мінімум, частину України, він може відступитися від своїх планів, та й то тимчасово, лише за однієї умови: якщо отримає рішучу і тверду відсіч. Не тільки словесну, зрозуміло.

Росія підло вбиває найкращих українських хлопців і чоловіків. Україна має повне моральне право завалити Росію «вантажами 200», щоб тамтешні батьки й матері збунтувалися. Як пишуть російські ЗМІ, вони вже починають хвилюватися. Колись чаша людського терпіння лусне...

Україну від початку вторгнення путінських «зелених чоловічків» переслідував страх війни. Це вилилося в здачу Криму практично без жодного пострілу. Кажуть, хотіли уникнути кровопролиття. Допомогло? Як бачимо, не дуже.

Україну переслідував страх війни й після вторгнення російських диверсантів на Донбас та Луганщину. Це виразилося, наприклад, в односторонньому припиненні вогню, яке в червні оголошував президент Порошенко. Допомогло? На жаль. Під час «перемир'я» бойовики отримали можливість відпочити, запаслися боєприпасами і вбили близько двадцяти українських бійців.

Україну й досі переслідує страх війни. Це виражається в тому, що повномасштабну війну називають антитерористичною операцією. Вона йде десь далеко, на околиці країни. Решта регіонів, звісно, зазнають моральний дискомфорт, але загалом живуть своїм звичним життям.

Суспільство практично не напружується. Українське телебачення рясніє передачами окупантів. В країні діють прокремлівські ЗМІ. У владних структурах – чимало хабарників. Є й новенькі: замасковані саботажники. Підготовка до оборони на більшій частині території країни пущена на самоплив. Рідкісні міста будують захисні споруди. Населення масово не готують до партизанської війни... Україна пручається, але ніби упівсили, не по-справжньому. Бери її й роби, що хочеш.

«Якби я захотів, взяв би Київ за два тижні», – нахабно заявив кремлівський бандит в недавній розмові з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу. Це – реакція агресора на нерішучість державного керівництва України, його половинчастість в реалізації військової стратегії. Якщо, звичайно, така взагалі є.

Україні потрібно вибити головний козир Путіна: перестати боятися війни. Як не гірко це усвідомлювати, але тривала війна, швидше за все, неминуча, якщо заздалегідь не погодитися з втратою частини території.

 Українцям давно слід зрозуміти, що вони мають справу з досвідченим злочинцем, руки якого – по лікоть у крові. Він не зупиниться ні перед чим: ні перед сльозами жінок, ні перед смертями дітей, ні перед вбивством тисяч українських і російських хлопців. Зупинити збожеволілого сусіда можна, тільки чітко давши йому зрозуміти, що ви бажаєте миру, але готові до сутички.

звідси

11 вересня 2014 року українська спільнота відзначає 150-річчя від дня народження українського поета, публіциста, критика, перекладача з багатьох мов світу Павла Грабовського, ювілейну дату народження якого внесено до Календаря пам'ятних дат ЮНЕСКО.



Павло Арсенович Грабовський — український поет-революціонер, публіцист і критик, перекладач з багатьох мов світу.
Народився П. Грабовький в селі Пушкарному Охтирського повіту Харківської губернії (тепер село Грабовське Краснопільського району Сумської області) 11 вересня 1864 року в родині Арсена і Ксенії Грабовських. Він був другою дитиною в сім'ї. Батько був паламарем у слободі, занедужав на сухоти і помер у молодому віці, лишивши п'ятеро дітей.
Спочатку П. Грабовький навчався у місцевій церковнопарафіяльній школі, а на десятому році життя стає учнем Охтирської бурси, котра нічого йому не дала. З 1879 року П. Грабовський навчається в Харківській духовній семінарії. У цей час він знайомиться з передовою російською і світовою літературою, що сприяє формуванню його революційного світогляду. Вступає в організацію народників «Чорний переділ» і мріє всі сили, навіть життя, віддати за народ.
У 18 років Грабовський за переховування забороненої літератури був заарештований, виключений з семінарії і висланий в рідне село Пушкарне. Саме на цей час припадає початок творчості поета.
Перебуваючи під гласним наглядом поліції в Пушкарному, Грабовський пише численні кореспонденції в газеті «Южньїй край», вірші і прозові твори. У 1885 році після закінчення домашнього арешту Грабовський знову повертається до Харкова, влаштовується коректором. Але працював недовго. Поета було знову заарештовано. Чимало часу П. Грабовський знемагав в харківській та ізюмській тюрмах, і після тривалого слідства та суду його було вислано на 5 років до Сибіру (в Іркутську губернію).
Шлях на заслання полегшили Грабовському зустріч і дружба з Надією Костянтинівною Сигидою, революціонеркою, людиною великої душі й мужнього серця. Вплив Сигиди на Грабовського був величезний. Цій мужній людині письменник присвятив близько 18 поезій. Зі схвилюванням він розповідав про трагічну смерть Сигиди і її трьох товаришок — М. Ковалевської, Н. Смирницької, М. Калюжної, що тієї самої ночі померли, прийнявши отруту як протест проти катування Сигиди.
Смерть Надії Сигиди була великим ударом для Павла Грабовського, але не похитнула його віри в необхідність і справедливість революційної боротьби.
Це були важкі роки, але, незважаючи на несприятливі умови для творчої роботи, на тяжку хворобу легень, П. Грабовський багато працював. І люди, особливо молодь, дуже тяглись до поета.
У Вілюйську Грабовський підготував збірки своїх оригінальних і перекладних поезій, які згодом вийшли у Львові («Пролісок» (1894), «Твори Івана Сурика» (1894), «З чужого поля» (1895), «З півночі» (1896) та інші.
У 1896 році Грабовський переїхав до Якутська, а згодом, знесилений, хворий, назавжди оселяється в Тобольську. У Якутську поет укладає збірки «Кобза» (1898), «Пісні України» (1898), «Хвиля» (1899).
Наприкінці 1900 року Грабовський одружився з А. М. Лук'яновою, яка вчилася у фельдшерській школі. Анастасія Миколаївна Лук'янова, вислана з Москви до Тобольська під таємний нагляд поліції, була молодою, вродливою, життєрадісною особою. У кінці 1901 року у Грабовських народився син Борис, названий на честь Бориса Грінченка (згодом він став виданим винахідником, одним з «батьків» сучасного телебачення: об'єктив сконструйованої ним телекамери вперше у світі транслював рухоме зображення, що повністю передається і приймається електронним методом).
Ще в Іркутській тюрмі П. Грабовський зрозумів, що єдиним його засобом боротьби, який надає смисл життю, є слово. Усе інше — воля, Україна, здоров'я — у нього вже було відібрано. Залишалася робота. Як порятунок від самотності й туги, як спосіб буття, як надія, що твій голос почують там, на рідній землі.
Павло Арсенович створив прекрасні зразки оригінальної поезії. І про що б не писав поет, він завжди звертався до рідного краю, рідної пісні. Пісня, пройнята гуманізмом та оптимізмом, глибиною народної мудрості, стала органічною частиною творів поета.
Творчість Грабовського була неперевершеним зразком громадянської лірики. Революційні мотиви в ліриці поета знаходимо в поезіях «Справжні герої», «Уперед», «Надія», «До Н.К.С.». Про громадські обов'язки митця Грабовський пише у своїх віршах «Я не співець чудовної природи», «До парнасців», «Поетам-українцям». Поезії Грабовського «До українців», «Далеко», «До України», «Україна приснилась мені» мають патріотичний, національно-визвольний характер.
У поезіях Грабовського знаходимо чимало прекрасних картин природи, які є контрастом до нужденного, підневільного життя трудящих. Це пейзажна лірика «Сон», «Квітень», «Вечір», цикл «Веснянки».
Дитяча тематика приваблювала Грабовського протягом усього життя. Поет-революціонер готував маленьких читачів до діяльного життя. Окрему групу становлять вірші-звертання «До школи», «Дітям». Широке пізнавальне, виховне і естетичне значення для дітей мають вірші поета «Сонечко та дощик», «Щоглик», «Соловейко», «Дніпр», «Метеличок».
Ім'я П. Грабовського-перекладача стоїть поруч з іменами інших українських передових письменників кінця XIX ст., які вписали яскраву сторінку в літературно-мистецьке єднання українського народу з іншими народами.
Постать П. Грабовського важко уявити без його літературно-критичних праць. Адже поет вперше в українській літературі порушив саме у своїх критичних працях цілу низку важливих суспільно-політичних питань.
Будучи вже тяжко хворим, за п'ять днів до смерті поет пише Б. Грінченкові хвилюючого листа, в якому виливає свій біль, що вже не доведеться йому більше побачити улюбленої батьківщини. 12 грудня 1902 року П. Грабовського не стало. Друзі виконали його заповіт — поховали поруч з могилами декабристів.
Благородство і сила духу цієї людини варті захоплення і глибокої поваги. Гідність, готовність до самопожертви, моральна чистота — ці риси визначали характер і поведінку Павла Грабовського.

ДО РУСІ-УКРАЇНИ

Бажав би я, мій рідний краю,
Щоб ти на волю здобувавсь,
Давно сподіваного раю
Від себе власне сподівавсь.
 
Щоб велич простого народа
Запанувала на Русі,
Щоб чарівна селянська врода
Росла в коханні та красі.
 
Щоб Русь порізнена устала
З-під віковічного ярма
І квітом повним розцвітала
У згоді з ближніми всіма!

П. Грабовський

http://www.ukrlit.vn.ua/author/grabovski.html