Йду до тих, хто спить в вічнім дозорі До прадавніх степів та гаїв, Йду до трав-рут в луги неозорі І несу їм поклони свої. Щоби знали ліси та поля Що за всіх вас, Богів я молю Що тобі – моя рідна земля Кожен день шепчу тихе, люблю.
Не здолає тебе чужа Мара І свої нечестиві князьки Ти розвієш їх злі, темні чари Й гордо підеш крізь грізні віки...
Я молюсь тобі, рідна земля Вірю – збореш ти біди та болі... Тож надасть хай молитва моя Довгих літ тобі, честі та волі! ------------------------------------ Я молюсь тобі, рідна земля Вірю, жде тебе слава і доля І бажає молитва моя Крізь віки, крізь незгоди і болі Нести з честю здобутий стяг волі…
Отак подивишся здаля на москаля, Неначе й справді він людина, Та від Курил і до Кремля Воно було і є скотина. Йому завжди усього мало! Де тільки вср…лося чи стало, Уже волає од того - Тут все ісконне і його! Та хай тебе ухопить кат! Який же ти у біса брат?! Живи у рідному краю - Котись в Московію свою! І раз причина тут така Й дорога в тебе неблизька, То я тобі, як друг і брат Піддати можу і під зад, Щоб не морочив голови Й летів до самої Москви!YV
П.С. Доповнено/ Дуже рада, що цей аматорський віршик приніс реальну користь самій героїні,
сусідці.
Вона подзвонила- просила зайти, її мало не збив на переході, на зелене світло, невідомий "лихач" на авто, який мчав всупереч всім правилам, прямо на неї, різко повернувши, далі по зустрічній смузі.
Сусідка була в дуже сильному стресі, на ній "не було лиця", співчуваю, людина в роках, серце . Вона скаржилась мені на безпорядки на дорогах. Заспокоїла як могла., розрадила.. А коли прочитала їй цей вірш, про неї саму, їй було дуже приємно, людина сміялась і забула про свої пригоди, переключивши увагу на гумор.