хочу сюди!
 

Наталія

44 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 44-52 років

Замітки з міткою «влада»

Антинародна діяльність обраної влади.

Світлина від Valentin Melya.
Відповідно до законодавства Кабмін був забов"язаний підвищити зарплати та пенсії на рівень інфляції вже кілька разів. По даним статистики за 2014 рік інфляція склала 125%, за 2015 рік - 135%. Разом - 260%. Зовсім просто порахувати на скільки ця влада обікрала свій народ (в рази), який після Революції, в значній більшості став жити у злиднях.
       По даним ООН, за межою бідності проживає понад 80% українців. Навіть, "двічі не судимий" Янукович такими шаленими темпами не обкрадав бідний свій народ, який і обрав цю ганебну владу казнокрадів -- професіоналів. Судимий Янукович проти несудимого Потрошенка, по обкраданню злиденного народу, просто "відпочиває".

Или Путин остановится, или его сместят собственные соратники

Самое лучшее сейчас для Владимира Путина – пойти на попятную и отказаться от претензий на Украину, иначе российская экономика может окончательно рухнуть.
     Международные санкции должны остановить Путина хотя бы потому, что они развалят российскую экономику, поскольку западные правительства всерьез решили взяться за российского президента, и свои санкции будут усиливать по нарастающей, сказал в комментарии "ГОРДОН" ученый, общественный деятель, руководитель международного Фонда гражданских свобод, созданного Борисом Березовским, соучредитель Фонда справедливости имени Александра Литвиненко Александр Гольдфарб.

     "Я думаю, что либо Путин будет смещен с должности своими собственными соратниками, либо ему придется остановиться", – заявил общественный деятель.
     По мнению Гольдфарба, Путин сделал серьезную политическую ошибку, которая в политике хуже, чем преступление: он был уверен в том, что никакой серьезной реакции на вторжение в Украину не последует, потому что раньше подобные шаги сходили ему с рук.
     "Начнем с Чечни, где в результате бомбежек погибли 200 тысяч местных жителей, где сравняли с землей Грозный. Потом было убийство Александра Литвиненко, например, когда с помощью радиоактивного препарата в Лондоне устранили британского гражданина, сотрудника британских спецслужб. Британское правительство ведь прекрасно знало, кто это сделал, но тогда Путину это тоже сошло с рук. Потом было вторжение в Грузию – и это тоже без последствий", – считает общественный деятель.
     Именно поэтому, по мнению эксперта, президент России решил, что и в случае с Украиной ему ничего не будет.

     "Путину очень не повезло с крушением малазийского Boeing 777 – хуже не придумаешь. Эта катастрофа перевернула общественное мнение в Европе. Одно дело, когда что-то происходит далеко, Бог знает где, кого-то там бомбят, у кого-то отнимают кусок территории... Да большинство людей в Европе вообще не знают, где находится этот Донбасс.  А тут погибли сотни европейских граждан, и среди них множество детей, – сказал Гольдфарб. – К сожалению, причиной введения санкций стала трагедия".
     По его словам, Владимир Путин сейчас находится перед сложным выбором, чего он больше не хочет – санкций или потери престижа в глазах россиян. 

     "Я все-таки надеюсь, что Путин даст задний ход, потому что для него главное не идеология, не "Русский мир", и не Украина, главное для него – это власть.    

Power failure - Procol Harum

Power failure
             Крах влади


Climbing out of open windows
              Виповзає з відчинених вікон,
Crashing down from broken stairs
              з грюкотом валиться разом з переламаними
              сходовими маршами,

Keeping watch on smoking cinders
               вдивляється у тліючі недогарки,
Falling over burning chairs
                перекидається з палаючих крісел...

Tossed and crossed and screwed in transit
               Впала в метушню, забрехалася, наїжачилася
               в своїх  пертурбаціях,

Broken, splintered, bruised and thrown
               розорена, розсіяна, розплющена і викинута,
Badly shattered, gale force frighty
               вкрай розхитана, нажахана близькою бурею,
Rushed across and shown alone
               відгородилася стінами і лишилася там сама.

Speech reduced by poor relations
               Не чути промов на фоні жалюгідного белькотіння,
Strung from weeks of self abuse
               очманіла від тривалого онанізму,
Chopped up, churned out weeks of greasy
                протягом століть вивергла потоки бруду.
Spark plugs burned up, power's fused
               Проскочила іскра і влада спалахнула...

Слухати

УВАГА! СБУ штурмує харківський офіс організації! 11/11/2011р.

Оновлено (12-25): Під час обшуку в офісі були вилучені всі комп’ютери та організаційні кошти. Співробітники МВС та СБУ позабирали у присутніх телефони і не давали телефонувати. У тому числі не дозволяли телефонувати присутнім журналістам. Відбувався тиск на громадських діячів та журналістів.
На даний час відбувається обшук вдома в лідера організації Андрія Білецького та має бути обшук в організаційно-кадрового референта Миколи Кравченка.
Прямо зараз (близько пів на дев’яту ранку) у Харкові СБУ штурмує харківський офіс організації “Патріот України”. До офісу увірвався спецпідрозділ СБУ Альфа. Вслід за ними зайшли слідчі СБУ.
Свої дії вони покищо ніяк не мотивують.
Просимо харківських журналістів прямувати до харківського офісу. Адреса: вулиця Римарська, 18. Далі…
http://sna.in.ua/archives/12132/?p=%D0%A3%D0%92%D0%90%D0%93%D0%90%21+%D0%A1%D0%91%D0%A3+%D1%88%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BC%D1%83%D1%94+%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9+%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%81+%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97%21
  

Стріляючи у владу не влуч у себе

Стріляючи у владу не влуч у себе



Напочатку проста загадка: що є легше: поміняти погану владу на іншу погану, чи на хорошу? Ясно без роздумів, що обміняти погане на погане найпростіше, бо де того доброго відшукати?.. Інша справа, що а нащо погане міняти на погане? Іронічна політична загадка: як тоді бути на виборах нам?
Звичайно, що всі ми люди розумні, отож свідомо поганого не обираємо, а майже завжди думаємо, що обираємо краще від наявного з «попередников», але найчастіше чомусь виходить, що погану владу змінює інша погана влада, як в якомусь зачарованому колі, і нам доводиться ще радіти, що нова влада не є значно гіршою за попередню. За Ющенка і Юлі було абзець, але коли до влади прийшов типу «досвідчений господарник» Янукович – настав повний …ець! Такі ось викрутаси в маси!
Начебто, що нам заважає поміняти погану владу на хорошу і потім міняти хорошу владу на ще кращу? Що? Чому так не стається, хоча і здавалось би всім того дуже хочеться?
Можу пояснити і зроблю це на реальному випадку. Відбулися вибори, а десь за півроку зустрічаю я одного досить заполітизованого колегу, який дуже злосно заявляє мені: -Цю нікчемну владу треба поставити до стінки і розстріляти!  Вона є злочинна! Буде іншій владі в науку, щоб боялася!
Оскільки я знав за кого перед тим агітував і голосував цей чоловік, бо ж сам розповідав і це була саме діюча влада, то я хитро його запитав: -А ти певен, що наступна влада буде кращою? Бо якщо її будуть обирати ті самі виборці, які обирали цю, то вона апріорі буде знову злочинною – чи не так? 
Мій співрозмовник не вловив моєї підступності в запитанні і дещо розгублено промовив: -То що ж тоді робити?
А я на те саркастично підсміхнувся: - Все дуже просто вирішується: ставимо до стінки і розстрілюємо не тільки саму злочинну владу, але і всіх тих, хто її обирав. Все! Питання вирішено! Ясно як день, що виключно погані виборці вибирають погану владу!
Більше при мені мій знайомий влади не розстрілював і я його розумію: жити хочеться кожному за будь-якої влади.

Богдан Гордасевич
Місто Львів-Рясне
04 грудня 2018 р. (7526)

Люблю я бути українцем 

Відомо, що кожна нація має свою якусь прикметну рису: німці – педантичні, французи – галантні, італійці – запальні, англійці – стримані, білоруси – добродушні, росіяни – хлібосольні, поляки – гонорові тощо, ну а українці - ? 

Для мене як українця, важко визначити рису, яку можк побачити з боку тільки хтось інший, але вдивляючись у дзеркало, яким є історія народу і його героїв, я можу визначити націю українців тільки як вроджених анархістів, отже і головною національною рисою українців я б визначив як САМОЛЮБСТВО. 

Одним з символів правдивого українця є образ міфічного козака Мамая, що самотньо блукає світом і з того задоволений. А приклад вже не міфічного, а реального найвидатнішого українського філософа Григорія Сковороди хіба не тотожний козаку Мамаю? Повністю: вираз «Світ ловив мене – та не зловив» є авторською епітафією на могилі Сковороди, але чи не було це найвищим проявом самолюбства? 

Всі ми знаємо казочку про Котигорошка, що мав за збою булаву у рази більшу за нього самого. І я все малою дитиною пробував вияснити, як такою зброєю можна битись? Це ж не мечем, сокирою чи кістинем цюпати сюди-туди, а громадною булавою вимахувати! А як же свої поряд? І ось зовсім недавно я дізнався про існування у козаків такого особливого бойового порядку, що називався «галас». 

Всім відомо про бойовий порядок македонської фаланги з її багатометровими піками, чи крицева міць та організованість німецько-тевтонської побудови лицарської лави так званим «клином». Що було найголовнішим у таких системах ведення бою? Сукупна організованість і взаємна підтримка одне одного, що дозволяло перемагати менш організованого ворога навіть при його значній чисельній перевазі. В тому і є досягнення більш цивілізованого суспільства – організованість. Чітка функціональна побудова римського легіону була найголовнішою його силою, що абсолютно не потребувало наявності в його рядах видатних воїнів-богатирів. Богатирем ставав весь легіон сукупно, хоч складали його і не дуже фізично видатні воїни. Головним тут ставав талант полководця, що вміло скеровував легіон у бою і він вигравав, або ж якщо невміло – легіон програвав. 

Про побудову війська українських козаків відомо, що це були переважно піхотні підрозділи, а уявний традиційний образ козака не інакше як на коні – це міф. Проте піші козаки відзначались великою витривалістю та мобільністю, долаючи досить швидко значні відстані. Цьому сприяло повна відсутність захисної амуніції з криці та інших металів, що навпаки було розповсюджено у європейських військових, особливо у поляків, а також і росіян. Навпаки українські козаки йшли в бій майже роздягненні, а їх озброєнням були легкі довгі піки, шабля, пістолі та мушкет, що дозволяло козакам бути дуже мобільними на полі бою і вчасно уникати небезпеки швидкою зміною позицій. Для свого часу українські козаки були дуже модернізованим військом, тому що основну увагу в бою надавали вогнепальній зброї і застосовували величезний арсенал тактичних засобів, або як їх ще називають «військових хитрощів». Споконвіку для козаків існувало головне правило: не числом, а вмінням. Числом, швидкістю і масовою навалою воювали ординці-татари і турки, міццю криці та фортифікаційних комплексів воювали європейці, а козаки серед голого степу тільки й могли застосовувати свою винахідливість та відчайдушність. 

Якраз у козацькому війську завжди було повно таких собі відчайдушних бійців-героїв, яких прозивали характерниками, тому що вони жили тільки війною і сутичками, а іншого не знали. Їх навіть професійними воїнами важко назвати, якщо порівняти з німецькими рейтарами або ландсхнетами, що накопичували здобич і заробіток для подальшого мирного життя «на пенсії». Козаки-характерники не відмовлялись від грошей і здобичі, проте витрачали все зароблене, аби бути вільними в бою перед обличчям смерті від різних меркантильних думок, а якщо хтось з них і досягав глибокої старості і не міг вже бути надійним товаришем у бою, то йшов у монастир доживати останні дні. Звичайно, що в Україні було значно більше селян-землеробів, які ставали козаками тільки у випадках безпосередньої військової небезпеки, а більшу частину життя проводили у господарських турботах. Але коли козаки-землероби збирались у війську, то головні риси бойового мистецтва вони отримували саме від таких козаків-характерників, постійних мешканців Січі. 

Феномен Запоріжської Січі можна схарактеризувати чітко і коротко – повна анархія! Класична анархія! Тобто повний одночасний суверенітет і особи, і маси. На Січі не існувала статуту чи регламенту як такого, а всі правила і традиції були духовні, або як це зараз прийнято називати – віртуальні. Всі козаки-січовики були вільними і рівноправними, мали повну свободу дій, а всі обов’язки виконували виключно за системою самоорганізації, без примусу як такого. Також свобода кожного закінчувалась там, де починалась свобода іншого, а за суддю правила уся громада, яка спільно визначала провину, призначала кару, яку всією громадою і виконували: кожен козак мав особисто вдарити буком (палицею) засудженого за злочин, навіть якщо це був його колишній побратим. На мою думку це було найвищим рівнем демократичного устрою. 

Заради цієї свободи і йшли люди на Січ, причому там були різні національності, але всі мали бути православними християнами. Всі заслуги перед громадою були тільки особисті, а тому кожен міг стати і курінним, і навіть кошовим отаманом. Вже обраний отаман мав найвищі повноваження «судити і рядити», а в період війни взагалі набував диктаторських повноважень. Коли ж війна скінчалась – з нього за всі помилки і погані вчинки громада жорстко питала і карала, якщо визнавала винним. 

Повертаючись до теми бойового стилю «галас», я власне і хочу показати, наскільки це характерний стан бою для українського козака-анархіста, бо за цим стилем озброєний козак або по шаблі в руці, або з важкою булавою самостійно вламувався у гущу ворогів працюючи зброєю по колу, при цьому він дуже голосно кричав, тобто галасував. А робив він це не для того, щоб налякати ворогів своїм криком і деморалізувати, а для того, щоб повідомити всіх своїх козаків-побратимів, щоб вони не наближались до цього місця, де б’ється він, бо в розпалі бою він і їх поб’є-посіче. На мою думку, це однин з найунікальніших станів і методів бою, коли покладаються тільки на себе, свої сили і вміння, коли застерігають від надання помочі. 

Уважному досліднику історії різних країн не може не впасти в очі той факт, що всі українські поселення виникали завдяки людям, які шукали свободи, вільного життя, а не шукали на відміну від тої ж Росії доброго життя у доброго пана. Ні, в Україну йшли люди неспокійного характеру, які хотіли жити з власного достатку, але жити вільно, навіть якщо це буде у місці підвищеної небезпеки. Звідси в українців домінуюча риса самолюбства починаючи від «а чим я гірший за інших» і закінчуючи «моя хата скраю». Українці вроджені самостійники не в розумінні держави як такої, а в розумінні особистого стану душі і натури. Можна казати про вроджений егоцентризм українців, а звідси всі плюси і мінуси нашої нації. Українці добрі пильні господарі у власному обісті, але доволі погані державники, у них повна нехіть і нежить до громадських справ та інтересів – це дві сторони одної монети-гривні: вдома я як Володимир Великий з храмом, а з другого боку – я проста тупа одиниця. 

Наслідком цього стає парадокс, що багатовікова історія України не багата на історію державності. Причина? Та просто непотрібна українцям держава! Йому потрібен свій хутір – і цього достатньо! На біса йому держава – завелика господарка для одного, а на купу українець працювати не любить. Тому і зараз подивіться, як дивно виходить: в Росії обирають до влади хазяїна-царя, щоб він зробив всім однаково справедливий рівень жити і мати, а в Україні хочуть обрати такого керівника, щоб він узяв на себе всі турботи по державі і дав кожному українцю спокій порпатись у власній господарці. Суттєва різниця. Якщо для найбіднішого росіянина гордість за Російську державу є мало не головним змістом життя, то улюблена фраза у багатьох в Україні: «А що мені та держава дала?» 

Я не стану дорікати українцям, до яких я зачисляю всіх громадян України не залежно від етнічного походження, бо повторюю як на Січі, що головне земля і стан душі, а не гени. Не люблю також закиду: «А що ти дав державі, щоб вона тобі щось давала?!» Чому не люблю? А тому що я віддаю Україні найголовніше – своє життя! Я живу тут і працюю! І нікуди йти звідси не збираюсь! Це головний мій внесок в Українську державу. І галасую-репетую я для того, щоб ти, моя люба держава, до мене занадто не наближалась з своєю поміччю, бо поб’ю-поруйную… 


Що головне? Національна ідея? То прошу! 

Коли я почув від правлячого на той час президента України Кучми слова, що національна ідея не спрацювала і з того наші біди, то коментар був один: це на тобі, убожество, жодна ідея не спрацювала: ні комуністична, ні соціалістична, ні тим більше – націоналістична! Бо для кожного нормального патріота України було ясно, що національна ідея попереднього періоду спрацювала! Спрацювала у своєму абсолютному об’ємі! Що головним було для нас, українців, раніше? Щоб постала Самостійна Соборна Українська Держава - це було національною ідеєю багатьох поколінь для українських патріотів і це сталося 24 серпня 1991 року! 
Якою є українська національна ідея від того видатного часу? Ясно теж цілком однозначно: національною ідеєю відтепер є РОЗБУДОВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ! 
Так і тільки так! На теперішньому етапі для України національна ідея полягає в одному: у реальному процесі розбудови української державності! Що для цього потрібно в першу чергу? Однозначно найголовнішим є громадянська єдність. Єдність і ще раз – єдність! Мобілізація інтересів основної кількості громадян України довкола ідеї побудови міцної суверенної світової держави. Мобілізація більшості українських громадян без уваги на їх національну приналежність. Тобто маємо національну ідею при відсутності нації-гегемона, яка її впроваджує? Так! На моє тверде переконання, в сучасному світі у функції держави не повинно входити питання національної політики взагалі, подібно до релігійного відокремлення всіх взаємозобов’язень. Обов’язок держави є міграційна і трудова політика, але ніяк не національна. Комусь дивно? Для когось обурливо? А я вважаю, що надання найменшої національної преференції одному породжує негативне ставлення у всіх інших націй і народностей, а це роз’єднує і послаблює громадську спільноту. 
Ставимо питання: що потрібно українцям? Чи українцям потрібно, щоб вони законодавчо були виділені в окрему вищу національну касту в Україні, чи їм потрібна економічно сильна, стабільна державність? Ясно що вибирати треба або одне, або друге. Я обираю сильну і стабільну державу, а тому твердо переконаний у тому, що в Україні ні українській, ні жодній іншій нації не повинно надаватись будь-якої державної підтримки або щось інше, окрім загального законодавчого захисту, чинного в міжнародних обширах всього світу. 
Обов’язкове знання української мови для всіх громадян України не є і не може бути темою національного приниження, бо на території України це є мова міжнаціонального спілкування, як в кожній суверенній державі світу нею є мова домінуючого етносу. Вводити законодавчо в Україні мовою міжнаціонального спілкування російську як другу офіційну є просто абсурдом і прямим шляхом до деструкції всього державного управління. А ще більше: прямим шляхом до розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Повторюю і наголошую: всі національні та мовні питання мають вирішуватись тільки на рівні місцевих громад без втручання вищих державних інстанцій, якщо рішення місцевих громад не виходять за межі їх повноважень. Хочуть ввести у себе на місці дві чи три, чи пятимовність тощо – прошу, але все виключно власним коштом місцевої громади. Все. Крапка. Тема вичерпана. 
Стосовно української нації, як автохтонної, то для неї головним є припинення багатовікової дискримінації з боку різних окупаційних режимів – це найголовніше! Відтепер є всі умови для самовідродження української нації навіть без режиму державного стимулювання щодо того. Обійдемось! Єдність України нам важливіша! 
Відтепер головною національною ідеєю для України у ХХІ столітті є жити в Україні як повноцінний законослухняний громадянин держави і наполегливо працювати на свій особистий добробут і, відповідно, - державний, через сплату податків і творення національного прибутку. Ну а якщо є в тому емоційна потреба: бути щирим патріотом України, не залежно від національності. Все. Заможна Україна – найкраща країна! Це і є наша національна ідея на теперішній час. 

Богдан Гордасевич 
м. Львів 

Додаток до теми з думок і висновків під час обговорення цієї доповіді. 

1. Головним є, щоб всі, хто працює на державних посадах отримує платню з держбюджету України, досконало володіли українською мовою і вживали її під час виконання державних обов’язків. А ще вся документація має вестися виключно українською мовою без винятків, щоб не виникало колізій різного тлумачення і плутанини в діловодстві та законодавстві. 
2. Знання мови іншого народу вказує на повагу до нього з боку мовця, навіть якщо він володіє мовою недосконало. Коли кажуть, що хочуть краще пояснити свою думку, то повірте – це краще зробити мовою слухача, якому серце підкаже все, що не стало зрозуміло розумом. 
3. Також загальновідомо, що знання мов є одним з показників інтелекту людини. Тому коли я чую, що людина понад 10 років прожила в Україні або взагалі народилась і жила постійно тут, але не володіє українською мовою, то для мене автоматично це стає ознакою духовної та інтелектуальної убогості особи, особливо якщо це якийсь «купка в ямі», тобто носій наукового звання, політолог чи ще якийсь гуманітарій з елітної спільноти. Своє спілкування з такою особою я намагаюсь звести мінімально в часі, чому дуже допомагає кнопка виключення теле- і радіопередач. Це не означає, що я не реагую подібним чином на різні бздури українською мовою, але принаймні тут є більша часова затримка. А, наприклад, я ще нічого не знаю про діяльність нового російського посла в Україні п. Зурабова, але те, що він вивчив українську мову в мене особисто викликає наперед вже повагу до нього і однозначний респект. 
4. В української нації органічно нема від природи бажання домінувати і звеличуватись над іншими народами, про що свідчить вся наша історія і багатовікове мирне співжиття з багатьма національностями. Для українців головне є: ви нас і наше не чіпайте! 
Це добре видно з вірша-звернення до братів-слов’ян http://blog.i.ua/community/1925/395879/ 
5. Нарешті, питання розвитку української національної духовності. Я категорично проти того, щоб якийсь маловідомий чинуша-держслужбовець визначав, що є духовним і потрібним українцям, а що – ні, і відповідно, на що він дасть державні (тобто наші з вами!) гроші чи не дасть. Тобто я проти прямої фінансової державної діяльності чи якоїсь підтримки в цьому питанні, а за якнайширшу участь громадськості. Хочеш розвивати українську культуру і духовність – давай сам своїми грошима стимулюй цей процес! Купуй українські газети, книги, музику, фільми, етновироби ну і все інше. 

Богдан Гордасевич

Підсумовуючи 2017-й як початок




Прочитав і прослухав по ЗМІ чимало підсумків за 2017-й рік стосовно успіхів та досягнень влади України та суспільства вцілому, і я якось розгубився перед громадою зробленого за цей рік. Простий приклад: у 2005-му фінал Євробачення в столиці України - Києві став подією-досягненням усього року, а цьогорічне Євробачення у нас навіть не згадують в аналітичних оглядах за рік. Ось де яскравий показник наскільки Україна і її народ змінилися.
Особисто я вважаю 2017 рік дуже успішним для України і я би поставив просто "відмінно", але Михал Саакашвіллі зіпсував повний успіх. Хоча і тут є свої "плюси", бо своїм шаленим епатажем цей кацо просто декласував всі інші опозиційні та деструктивні рухи в Україні, оскільки-поскільки їх діяльність і різні протестні акції навіть не помічали на фоні ексцесів щодо прориву державного кордону чи скоків-перескоків по дахах тощо. Могло бути краще, але добре, як є.
Так, у 2017 році Україна успішно зробила все те, чого український народ навіть близько не зміг досягти у революційному 1917-му. Однозначно цей рік є дуже і дуже успішний включно з Євробаченням,  безвізом та асоціацією з ЄС, але справжній успіх Україна має отримати у 2018-му і подальших роках, бо ми одержали величезний пасіонарний імпульс саме у минулому році — 2017-му! Головне не втратити його позитиву і динаміки, що не є легкою справою і для влади, і для народу України вцілому. Потрібно важко і наполегливо працювати задля того.
Зрозуміло, що є величезний спротив всім новаціям влади, який чудово проаналізував ще Нікколо Макіавеллі у своєму трактаті "Правитель" (http://blog.i.ua/community/1925/1072641/) і я наведу головну цитату моменту "Варто відзначити, що немає починання, що так само важко задумати, з успіхом провести в життя і безпечно здійснити, як стати на чолі державної перебудови. Вороги реформатора - усі ті, хто розкошував при колишньому режимі; а ті, кому нововведення можуть піти на користь, захищають його досить прохолодно. Ця відсутність підтримки пов'язана почасти зі страхом перед супротивниками, на стороні яких закон, почасти з сумнівів людей, що не вірять у нововведення, поки вони не підкріплені досвідом. Тому всякий раз, як супротивники мають у своєму розпорядженні можливість для нападу, вони її завзято використовують, захисники ж навпаки запопадливості в підтримці не виявляють, так що нові порядки виявляються під загрозою"
Тобто в противниках реформ і в опозиції проти влади зачасту опиняється той самий народ, для добра якого переміни і робляться, але він того не розуміє і тому не підтримує владу в її нововведеннях. На щастя, молодь з покоління "народжених вільними" вже переважає електорально генерацію з "Совка"-СРСР в Україні, як і у владних структурах йде значне омолодження держапарату, а це зовсім інший рівень мислення і дій від старого чиновництва. Іноді на рівні анекдоту смішно слухати закиди типу, що набирають не фахових людей без спеціальної освіти та досвіду роботи, але чомусь не хочуть визнати, що якраз попередні супер-знавці і фахівці цю роботу і провалили. Хто би брався реформувати будь-що, якби воно діяло якісно! Фахівців по створенню корупційних схем було повно всі 25-ть років Незалежності України, а роботу по-справжньому робити тільки зараз почали. І це - головне!
На тому і мій підсумок: зроблено в Україні владою феноменально багато за рік 2017-й, але головним буде поступ у наступних роках. Будьмо!

Богдан Гордасевич
м.Львів-Рясне
 05.01.2018

40%, 2 голоси

60%, 3 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Страйку бути

Сьогодні сталася подія, яка вже давно мала б відбутися, було створено Всеукраїнський страйковий комітет.


Про це повідомляє опозиціонер Олександр Бригинець на своїй сторінці у Facebook. Всеукраїнський страйковий комітет очолив народний депутат від партії "УДАР" Сергій Каплін. Заступником обрано голову Конфедерації вільних профспілок Михайла Волинця.

За інформацією депутата, до складу комітету увійшло кілька депутатів, керівництво Конфедерації вільних профспілок, Незалежної профспілки гірників, Профспілки працівників освіти і науки, Профспілки медичних працівників, Профспілки залізничників, крім того, представники Профспілки підприємців, профспілки "Захист справедливості", Незалежної профспілки гірників - шахтарів-інвалідів, представники студентських страйкомів низки навчальних закладів та інші профспілкові та громадські організації.

Нарешті сталося, страйкові комітети з’явилися. «Краще пізно, ніж ніколи», саме так можна охарактеризувати діяльність опозиції. Всі звинувачували опозицію у пасивності, схоже, що не все так запущено як здавалося, і один з механізмів все-таки вдасться запустити.


Навіть якщо страйк охопить тільки Київ, резонанс буде великий, оскільки, як тільки стануть поїзда, тролейбуси, не будуть працювати лікувальні заклади і т.д., то це тільки підживить настрій людей, які після 20-го січня настроєні дуже радикально.

Думаю, якщо страйк буде в найближчі дні то від нього буде користь, якщо ж ні, і його опозиція перетворить на свою пасивну тінь, то швидше вибори настануть ніж опозиція щось зробить.

Також варто відзначити, що саме УДАР бере участь у створенні його, значить Кличко вже себе президентом бачить, бо в останні дні тільки його видно на першому плані.

Якщо Кличко вдасться організувати страйк, хоча б у місті Києві, то його рейтинг в обличчях революціонерів підвищиться на декілька відсотків, а в сьогоднішній час це досить велика цифра.


Також, з цього можна зробити висновок, що опозиція повністю розкололася, і спільних дій від них не дочекаєшся.

Також цікаво, чого це не зробили раніше, наприклад на початку грудня, коли люди готові були, але не було організації… якщо зараз буде відвідна організація, то думаю страйк буде, за один день все підприємство не звільнять, а чим більше там людей працює, тим більші шанси на те, що страйк можна легко організувати і людям за це начальство не зможе нічого сказати.

Доцільно було б зібрати інформація, про те які підприємства готові вийти на страйк, саме підприємства, бо окремі люди нас не цікавлять. Якщо весь парк не виїде з депо, то це помітять, а якщо тільки один тролейбус, то йому зроблять заміну.

Медведев-отмена визита в Севастополь-разногласия с Януковичем.

   Дмитрий Медведев в день Военно-морского флота побывал в городе Балтийске Калининградской области на главной базе Балтийского флота. Однако, как выяснила газета "Коммерсантъ", отмечать праздник глава государства должен был в Севастополе, пишет РБК.

   Как сообщили изданию в МИД Украины, Кремль и российский МИД, готовясь к Дню ВМФ, вели с Киевом активные переговоры о том, чтобы президент отметил его в Севастополе, где расположена база российского Черноморского флота. "Но договориться не удалось", - сообщил украинский дипломат.

   По его словам, обо всех "подводных камнях" в украинском руководстве и МИДе знают всего несколько человек. Факт обсуждения возможного визита Дмитрия Медведева в Севастополь и неуспех переговоров подтвердили и российские дипломаты. "Идея обсуждалась, но безуспешно", - ответил знакомый с ситуацией сотрудник МИД РФ.

   Собеседники газеты в украинском руководстве высказали предположение, что основной причиной того, почему Москва и Киев не согласовали визит президента РФ в Севастополь, могла быть политическая. Российско-украинские отношения переживают сейчас не лучшие времена, а в июне Москва и Киев и вовсе вступили в открытый конфликт из-за учений Sea Breeze 2011 и захода в Чёрное море для участия в них американского ракетного крейсера Monterey, оснащенного зенитно-ракетным комплексом Aegis. Кроме того, Москва открыто упрекает Киев в том, что при президенте Януковиче он активно наращивает сотрудничество с НАТО, обсуждая с альянсом чувствительные для Москвы вопросы: безопасность в Черноморском регионе, будущее дислоцированного в Крыму Черноморского флота РФ, а также ПРО.

  Куда более важной причиной несостоявшегося приезда Дмитрия Медведева в Севастополь оказалась углеводородная. Как рассказал источник в МИД Украины, знакомый с подготовкой визита, основным условием его проведения российская сторона ставила подписание конкретных договоренностей по объединению Газпрома и украинского "Нефтегаза" на условиях Москвы. "Поскольку мы сочли это для себя невыгодным, нам было заявлено: тогда и визита не будет",- пояснил он.

   В Кремле эту версию полностью подтвердили. Источник в президентской администрации сообщил, что российская сторона действительно ставила во главу угла при обсуждении возможного визита президента РФ в Севастополь подписание конкретных договоренностей, в том числе по углеводородной тематике. "Когда стало известно, что этого не произойдет, Дмитрий Медведев принял решение не лететь на Украину", - отметил источник.

 

   Що це - гра в *патріотичний прагматизм* з начебто *витоком інформації* чи правда ?

Корупція. (не)Бідний лідер великої Росії.

За рівнем корупції РФ знаходиться на 154-му місці в світі - між африканськими країнами і Папуа - Новою Гвинеєю. "Друзьям - всё, остальным - беспредел". Заборонена Кремлем експертна доповідь.

Що читаємо? Сьогодні огляд не книги, але експертної доповіді, підготовленої російськими опозиціонерами Володимиром Міловим, Борисом Немцовим, Володимиром Рижковим і Ольги Шоріної, - "Путин. Коррупция" (Москва, 2011).

Що цікавого? Брошура практично заборонена для розповсюдження у Російській Федерації. Принаймні, весь стотисячний наклад було вилучено і перевіряється на... екстремізм. Навіть водієві, який просто перевозив частину накладу, ш'ють справу. Колишньому члену уряду Немцову довелося вручну роздавати доповідь в центрі Москви. Що ж такого вибухоподібного у невеличкій книжечці?

Згідно з декларацією про доходи В.В. Путіна, за 2009 рік він заробив за місцем роботи (уряд РФ) 4 622 400 рублів (385 200 рублів на місяць, або приблизно 13660 доларів або 110 тис. гривень). Плюс має військова пенсія - трохи більше ста тисяч рублів на рік. Практично не має нерухомості - 77-метрова квартира в Санкт-Петербурзі, невелика земельна ділянка і гараж. Автомобіль - «Нива» -- мовляв, «покупай российское!».

Натомість наступник Путіна на посаді глави Росії має набагато кращі статки. Дві квартири у Москві (174 і 364,5 кв. м) і одна в Петербурзі. Більша квартира коштує не менше 5 млн. рублів, щомісячні розходи на її утримання - близько 5 тис. доларів. Дмитро Медведєв має стару "Победу", автоприцеп "Скиф", а його дружина - дванадцятирічний "Фольксваген Гольф".

[ Читати далі ]

Політичні спекуляції замість професійного розслідування

Зеленський на Генасамблеї ООН заявив, що замах на його помічника і друга Сергія Шефіра - це плата за реформи.

Зараз ці заяви виглядають як політичні маніпуляції, намагання влади використати цей злочин у своїх політичних цілях. Нічого нового: Сталін теж використав убивство Кірова як привід для розправи із своїми політичними опонентами. 

Але всі українці чекають від влади не спекуляцій, а професійного і швидкого розкриття цього злочину - із  залізними, а не вигаданими, доказами; затриманням справжніх, а не бутафорних, виконавців і замовників. 

Лише це гарантуватиме довіру до розслідування і гарантію від неповернення країни в лихі 90-ті, куди нас всіх тягне некомпетентна влада.

Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії