"Дівчино, а чому Ви не вагітні?!" на це питання дівчина опускає очі додолу червоніє та замислюється.
На це питання людина, яка його задала може получити безліч відповідей від грубого "А іди ти.." до ввічливого "Тому що нема гідного чоловіка".
Дівчина і рада б народити та заважає безліч чинників, які на жаль ще існують у нашій країні нестабільність, немає коштів і врешті решт немає гідного чоловіка.
Та колись, коли дійсно прийде її час вона відповість лагідною посмішкою чоловіку своєму чоловіку: Тому що шукала тебе!

Приїхали...де це тебе носило?
Я тут думала ...ти давно не зі мною?
Як це?
Думками.
От щойно з тобою.
А до цього питання хто був у думках?
Маша.
Я все зрозуміла,ще в квітні,ці твої затримки на роботі,мовчання коли щось питаю,байдужість до всього...
Чому ж ти не сказав одразу?
А що казати?
Як що,що в тебе інша.
Не інша,а друга.
Тобто,подруга друга?
Ні тобто нога , рука - друга.
Але хіба я на варта того аби бути єдиною,чи ти так не вважаєш?
Це дивлячись в чому.
В чому?
В ліжку,наприклад.
Так ти за півтора місяці не був з другою в ліжку?
Був. Вона раптом вскочила, я і не встиг оговтатись.
І що якщо ти навіть з нею несвідомо був у ліжку це щось змінює? Був же з іншою!
Та не з іншою,а з другою, кажу ж тобі!
Знущаєшся!
Не думав.
Я збираю речі,поїду. Можеш її привезти в дім,це ж твій дім.
Але якщо б ти так погано до цього не відносилась ми могли б жити разом.
Ти просто вбиваєш мене своєю безжальністю до мене!
А ти мене - своїм відношенням до цього,всі жінкі нормально до цього ставляться,навіть самі ініціатором бувають...а ти....
От приведеш її,потім вона тобі наведе ще таких - будете жити- не тужити.
О ні, я такого не хочу,кажуть можна хірургічно якось це зробити і вона нікого не приведе.
Ти що садист, як я раніше не помічала?
Так, це погано,я теж я кось вважаю це негуманно..
Як я жила стільки з таким ідіотом!?
А я з такою дурепою! Я ж про кішку кажу,така руда жвава кумедна. Кохана,ну давай заведемо кішечку.
О Боже! Я така дура? Я така рада,що в тебе нема іншої,тільки друга:) навіть згодна на її вселення. Коханий мій,знущальник мій,жартівник мій,кішкарь сраний! Ненавиджу ! Як думаєш куточок біля мійки в кухні підійде їй? Адже в спальні в тебе вже є я?
Єдина і така добра! :)

Краплями дощу заплаче небо восени і трави скошені.
Лише мій голос ти почуй, моє запрошення,
Згадай пісні, що я співав, для тебе навесні.

Подих мій відчуй в падінні листя на траву.
У кроках осені жовтогарячі кольори,
То є улюблені твої, серед них знайди слова загублені.

Приспів:
Загублені слова шукаю там, де ще любов жива.
Осіння ворожба, мої думки заплутує журба.
Загублені слова знайде любов твоя.

Знаю, що жива любов як пісня у серцях.
Навік лишаються ті почуття, що в нас були.
Не забуваються, повір, зможемо ми вдвох знайти слова нові.

Приспів (2)

У великому ставку симпатичний пуголовок
одружився з рибою. Та ось настав день, коли у нього виросли ноги і, як
це звичайно відбувається з пуголовками, він почав поволі
перетворюватися у жабу.
Тоді пуголовок мовив рибі:

— Мушу піти за моїм призначенням і жити на землі. Тому й тобі треба б призвичаїтися до нового життя.

— Дорогий мій, — заперечила дружина, — але що я робитиму там зі своїми жабрами і плавниками? Загину!

Пуголовок (властиво, вже майже жаба) зітхнув:

— Кохаєш мене чи ні?

— Звичайно, кохаю, — зітхнула рибка.

— То підеш зі мною, правда ж? — підсумував пуголовок.

Чоловік і жінка сиділи разом біля вікна і дивилися на весняний
городець. Вони сиділи близенько одне до одного. Жінка мовила:
— Я кохаю тебе. Ти гарний, 6агатий і вдягаєшся зі смаком. А чоловік відповів:

— I я кохаю тебе. Ти як чарівний сон, ти мов щось занадто цінне, аби тримати в руці... ти пісня моєї мрії.

На ці слова жінка, розгнівана, відвернулася від вікна і вигукнула:

— Облиш мене, прошу тебе. Я не фантазія, не щось, що з’являється тобі у
снах. Я жінка і хочу, аби ти прагнув мене як дружину, як матір наших
дітей, яких колись народимо.
Вони розійшлися.

Чоловік ствердив:

— Отак ще один сон розтанув у імлі. А жінка зітхнула:

— I що мені з чоловіка, який зробив з мене фантазію, мрію?

Здається все це нереально -

сплетіння тіл, єднання душ,

і всеж так просто й геніально,

коли кохання ти знайдеш!

Кохання може підносити,

здається до самих небес,

а може й душу спопелити -

так, що завиєш наче пес...

Звичайно всі ми завжди хочем,

щоб нас кохали -і без меж, віддати все,

і щоб нам також - дали хоч часточку себе!

І хочеться всім побажати -

гармонії в коханні, щирості в словах,  

лиш радість хай воно приносить,

єднання душ, серцям тепло...

В стареньком поношенном плаще,
На глаза надвинув свой беретик,
Шёл старик и нёс, зажав в руке,
Из ромашек маленький букетик.

На свидание девушка спешила
В туфлях на высоких каблуках
И в толпе случайно зацепила
Шедшего навстречу старика.

Обернулась: «Дедушка, простите!».
Поднял он уставшие глаза:
«Милая, куда ж вы так спешите?».
«Ждут меня, опаздывать нельзя».

«Хорошо, когда вас где-то ждут
И встречают с радостью на лицах,
А моя любовь нашла приют
Там, куда могу не торопиться».

Девушка взглянула на букет
И в глазах застыло сожаление…
Он продолжил: «Вот уже семь лет
Ей ношу ромашки в день рождения.

Их она особенно любила,
В волосы вплетала и в венок.
Даже в день знакомства, помню, было
Платьишко на ней в такой цветок.

Много лет мы были с ней женаты,
Но не гас любви волшебной пыл.
С первой встречи до последней даты
Я всю жизнь её боготворил».

Улыбнулся, крепче сжал букет
И пошёл тихонько к остановке,
А она смотрела ему вслед,
Словно вниз летела без страховки.

Он там ждёт за столиком в кафе,
Злится, ведь у них всего лишь вечер…
Галочкой помеченный в графе
Между тренингом и важной встречей.

Да, он изначально не скрывал,
Кто такой, какой машиной «рулит».
После встреч такси ей вызывал,
А она надеялась, что любит.

Ухмыльнулась, сбросила звонок,
Номер удалила в неизвестность.
Знала всё, что он ответить мог,
Только больше ей не интересно.

Нужен тот, кто будет понимать
И любить, и чувством дорожить.
Нужен дом, в котором будут ждать
И букет ромашек от души.

Автор: Марина Яныкина, 2015

Хотів я світла почуттів

І вже вважав тебе своєю,

Ти ж вільною була у наготі

Почуттів сучасних у поє`днанні...

 

Колись гуляли ми удвох

Просторами шкільно-буденними

Та  раптом промінь улучи`в

.. один поцілунок може змінити відносини між жінкою та чоловіком. Вірите?