хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «влада»

Эксперт: какие ошибки допускает власть .

...какие ошибки допускает власть – об этом и многом другом в интервью From-UA рассказал директор Агентства моделирования ситуаций Виталий Бала.

From-UA: – Виталий Миронович, обычно лето в политикуме – период затишья. Но в этом году мы видим, что нынешний сезон не такой уж спокойный, хотя эпицентр политической жизни переместился в Печерский суд. Это значит, что политическая осень будет еще жарче? Ведь не за горами парламентские выборы…

В. Бала: – Сейчас только раскачка. Все самое интересное действительно начнется немного позже. Хотя, если честно, ворожить на кофейной гуще – дело неблагодарное. Тем более, не ясно, каким будет дальнейшее социально-экономическое положение дел в стране, сколько еще ошибок сделает власть.

From-UA: – А считаете ли Вы ошибкой власти нарушение негласного правила в политикуме «не сажать предшественников»?

В. Бала: – (Улыбнулся. – Авт.) То, что сегодня происходит в отношении оппозиции, это явный прецедент, когда судят предшественников. Тем более, все понимают, что тут на первом месте принцип политической целесообразности. Потому что во власти тоже нет «святых». И это дает основания большинству людей просто не верить ни в справедливость наших судов, ни в справедливость решений тех, кто судит. И на этом власть проигрывает. Это значит, что следующая власть будет поступать так же.

И почему-то у нас и власть, и оппозиция не понимают одного – завтра все может быть по-другому. Почему нынешние оппозиционеры не меняли то, против чего они выступают сегодня? Так же и власть сегодня не понимает, что завтра она может быть оппозицией. Также смешно слышать от так называемой оппозиции обвинения власти в коррупционных действиях. Все же прекрасно понимают, что они делали то же самое. Просто оппозиция не поняла одну простую вещь, что «было время разбрасывать камни, а теперь пришло время их собирать». И революции, баррикады, к которым они призывают, – это сейчас уже не тренд для Украины.

From-UA: – То есть Вы хотите сказать, что сейчас оппозиции не удастся вывести людей на улицы? Но ведь там прогнозируют, что к осени социально-экономическая ситуация в стране ухудшится и люди поднимутся...

В. Бала: – На самом деле все можно сделать. Но, например, проблема Кличко в чем? Он думает, что если он занимается хорошим промоушеном в боксе, так же будет и в политике. Но в политике так не бывает. Тут алгоритм принятия решений абсолютно иной. В политике он долгосрочный. Надо рассчитывать, моделировать ситуацию, чтобы получить результат, а не делать все сгоряча.

From-UA: – Что в этой ситуации можно сказать о нынешней политической оппозиции? Какие у нее перспективы?

В. Бала: – У нас оппозиции вообще нет, уже давно. Ведь я всегда говорю, что оппозиция должна иметь какую-то позицию. А позиция нынешней так называемой оппозиции в том, что власть «ворует» и что она «сякая-такая». Это не позиция... Оппозиция должна представить альтернативное видение, как помочь стране, должна думать, что сделать, чтобы это приносило результаты стране. А просто разглагольствовать – это все умеют.

From-UA: – В сентябре парламент собирается приступить к изменению избирательного законодательства. Насколько кардинальными могут быть эти изменения, как Вы считаете?

В. Бала: – Сейчас якобы должна быть смешанная система. Но я бы не посоветовал власти этого делать.

From-UA: – Почему?

В. Бала: – Это тупиковый путь. Ведь цель этой катавасии не в том, чтобы улучшить избирательную систему, а в том, чтобы удержаться подольше у власти. И если будут пытаться серьезно фальсифицировать выборы, то длительного результата это не даст...

Еще одна наша проблема в том, что почему-то для решения внутренних проблем любая власть, нынешняя и предыдущая, привлекает внешний фактор. Пытаются легализировать свои решения через Россию, Евросоюз, США и т. д. А «легализировать» необходимо в первую очередь перед своими гражданами. Ведь без народного кредита доверия ничего не будет. Меняй избирательное законодательство хоть каждый раз, что у нас и делают, а нет доверия, нет никакой легитимности... Хотя и это власть сегодня не сильно беспокоит.

From-UA: – Можно ли надеяться, что определенные непопулярные решения и шаги власти (так называемые реформы), которые сейчас все критикуют, через время все же принесут положительный результат? Может, нам все-таки стоит «затянуть пояса», подождать, чтобы потом было легче?

В. Бала: – (задумался. – Авт.) Здесь тоже нет никаких гарантий... Поскольку без серьезной борьбы с коррупцией ни одна из реформ нынешней власти не будет действовать. И чиновникам нужно начать, в первую очередь, с себя. Но это никто не спешит делать. А до тех пор, пока будет хоть малейшая возможность для коррупции, чиновник всегда будет огромным тормозом для движения реформ и качественных изменений в стране.

From-UA: – В окружении Президента говорят, что Виктор Янукович хочет войти в историю как президент-реформатор. Что Вы думаете по этому поводу?

В. Бала: – (улыбнулся. – Авт.) Стратегия, вещи, которые Президент говорит, они все правильные. Все пишется правильно. Я не могу ни с чем поспорить. И реформы нам нужны, и кодексы... Проблема в другом. Какие инструменты будут задействованы, чтобы это воплощать в жизнь, и какие люди будут это делать? Пока эта власть идет тропой своих предшественников: занимается не подбором профессиональных кадров, которые могут помочь изменить страну, а трудоустройством кумовьев и сватов.

Беседовала Елена Шевченко

Буржуазний націоналізм

Олексій Сокирко  

Середній клас європейських країн обрав для себе не класову, а національну ідентичність і став опорою для розвитку держави. Будівничі незалежної України традиційно нехтували ним
Матеріал друкованого видання
№ 20 (185)
від 19 травня
«Український тиждень»

Вектор суспільного та економічного розвитку європейських суспільств ось уже понад два століття визначається ступенем успішності його серцевини – середнього класу. Він став не лише промотором технологічних та економічних зрушень, що поставили європейську цивілізацію в центр всесвіту, а й будівничим сучасних національних держав. Нині майбутнє середнього класу в Україні викликає серйозне занепокоєння, як і доля її суверенітету та національної ідентичності.

«Свобода і власність!»

Сучасний тип національної самоідентифікації європейських народів, поява на політичній карті низки нових національних держав – усі ці явища родом із ХІХ століття. Тріумфальна хода національних відроджень колись бездержавних та упосліджених «маленьких» народів за своїми масштабами й значенням анітрохи не поступалася соціальним і економічним трансформаціям модерного світу: соціальним, промисловим і технологічним революціям.

Речником більшості змін виступала нова буржуазія, яка стрімко розросталася кількісно і якісно.

Необхідність соціальних та економічних змін у розумінні провідників національного відродження Угорщини тісно пов’язувалася з проблемами становища мадярів. Ідеолог угорського руху Іштван Сечені (1791–1860) у 1830–1833 роках опублікував три політичні памфлети, адресовані угорському дворянству, котре вважало себе оберігачем старожитніх мадярських цінностей і прав, у яких обстоював переваги вільного ринку як знаряддя відродження нації. Він пропонував зробити землю і працю ринковими товарами, пожвавити кредитування, зовнішньоторговельні відносини, паралельно покращуючи освіту та міжстанові стосунки. 

Сечені та його однодумці заходилися довкола конкретних ініціатив, від фінансування товариств із підтримки угорської мови та літератури до розвитку пароплавства, створення першого комерційного банку й національного клубу. Найамбітнішим і водночас найзнаковішим проектом Сечені стало будівництво мосту між старою столицею Будою, осідком мадярських королів, та новочасним районом Пештом, населеним підприємцями й комерсантами, що сполучив їх у цілісний організм – Будапешт. Він став наочним поєднанням національних цінностей і традицій із тріумфом середнього класу, який відтепер перетворювався на їхнього речника.

Ініціативи Сечені покликали до життя радикальнішу генерацію політиків, які вимагали парламентарних свобод і національної автономії, спираючись, утім, на гасла своїх попередників «Свобода і власність!». Очільник радикалів, молодий юрист і письменник Лайош Кошут (1802–1894) під час революційної «весни народів» 1848 року став прем’єр-міністром і правителем-президентом Угорщини. Дедалі більшу вагу національної буржуазії, котра активно переймалася захистом свого економічного становища, використала угорська інтелігенція для оборони національних прав мадярів. Успіхи аграрного капіталізму та індустріалізації спільно з агресивною культурною політикою інтелігенції сприяли досить швидкій мадяризації економічно сильних німців та євреїв. Якщо за часів Сечені Будапешт був переважно німецькомовним, то на початку ХХ століття до 90% його населення вже розмовляло мадярською. У період післяреволюційної реакції угорці вперто бойкотували вибори до загальноавстрійського парламенту, домігшись зрештою 1867 року федеративного статусу в межах Австрійської імперії.

Чеський рецепт

Особливості національного відродження чехів, позбавлених Габсбурґами власної державності ще в XVII столітті, багато в чому визначали успіхи промислової революції. У добу романтизму питання національної самоідентифікації хвилювали хіба що вузьке коло професури та інтелігенції, які займалися історичними та фольклористичними студіями, написанням підручників. Промисловий переворот, що вивів Чехію на перші позиції в Австрійській імперії, сприяв збільшенню соціальної мобільності, розвитку транспортної мережі та поширенню освіти. Тоді як велика буржуазія мала переважно німецьке походження, дрібні та середні підприємці були чехами, інтенсивно зрощувалися з молодою інтелігенцією. За відсутності власного представництва в органах влади чехи зосередили зусилля довкола освіти та економіки, попервах зберігаючи лояльність до Відня.

Збільшення економічної потуги, що протегувала національному рухові, відбувалося в сільському господарстві та харчовій промисловості, передусім цукроварінні. 1865 року було засновано перший чеський кредитний банк, а вже з початком наступного століття тамтешні комерційні фінустанови відігравали провідну роль у процесах індустріалізації регіону та підтримці національних партій. Розвиток міст і зростання промислового потенціалу тягли за собою і трансформацію національного складу: співвідношення міського населення з постійним приєднанням до лав пролетаріату вчорашніх селян і чехізацією євреїв поступово змінювалося на користь чехів.

Польсько-українські манівці

«Побуржуазнення» і національне відродження більшості поляків та українців, котрі проживали в кардинально відмінній за політичним та соціально-економічним характером Російській імперії, відбувалися за іншим сценарієм.

Польський варіант був дещо сприятливішим та оптимістичнішим. Друга половина XIX століття минула для поляків під знаком інтенсивних економічних змін: будівництва залізниць, розвитку текстильної, харчової, вугільної промисловості. Підприємець став вірним союзником політичної еміграції та лідерів національного руху. Після поразки чергової революції 1863-го національна буржуазія спрямувала свою енергію на соціальну та економічну активність, сформувавши програму «органічної праці». Її метою були індустріалізація, освіта та підвищення добробуту нації. Буржуазний життєвий уклад з опертям на власні економічну самостійність та цінності активно пропагувався в періодиці та красному письменстві. Яскравим представником цієї ідеології в літературі став всесвітньо відомий Болеслав Прус (1847–1912), який вивів у образі головного героя «Ляльки» Станіслава Вокульського типаж національно свідомого буржуа.

Український контекст був менш втішним. Курс на русифікацію міст, регулювання торгівлі та виробництва співвідносно із соціальним статусом підприємців, який сповідував російський уряд у першій половині ХІХ століття, практично не залишав шансів для зростання власне українського бізнесу. Найбільше можливостей із фінансового та юридичного погляду для розвитку виробництва мало дворянство, яке дуже швидко русифікувалося. У соціальному плані буржуазія в Росії до реформ 1860-х років не становила окремої соціальної групи. Фіскальна та адміністративна політика імперії взагалі дбала про те, щоб мінімізувати можливості для розвитку середнього класу, що цілком узгоджувалося з антиліберальними настроями її еліт.

Феномен українського підприємництва заявив про себе досить пізно: у період промислової революції, але не в дрібному та середньому бізнесі, а у великому. Цукрові магнати з українськими прізвищами на кшталт Харитоненків, Симиренків або Терещенків не завжди мали власне українську ідентичність, цілком комфортно почуваючись у «русском міре». Виняток становив хіба що філантроп та українофіл Василь Симиренко (1835–1915), який фінансував українські видання, наукові проекти й навіть політичну еміграцію. Та більшість українських корифеїв національного відродження сахалися українських «чумазих», вбачаючи майбутнє нації в селянстві. Загравання із селянщиною та замилування селом підклали міну сповільненої дії і під сам національний рух. Замість того щоб спрямовувати потік селян-переселенців до міста й працювати над підвищенням його культурного рівня, залучаючи на бік української справи, громадівці й народники опосередковано сприяли зросійщенню міста...

Короткозорість борців за національне визволення, котрі не розуміли стратегічної важливості прищеплення своїх ідей середньому класу, стала однією з причин їхньої поразки. Адже середній клас є природним союзником національного розвитку. Марксисти цілком справедливо схрестили націоналізм із епітетом «буржуазний». Справді, дедалі міцніший середній клас обрав для себе дороговказом не вузькосоціальну ідентичність, а саме національну, поширюючи її вплив на решту суспільства.


Круто: я нікому нічого не винен, а пенсіонери - навпаки

Зеленський грабує пенсіонерів
12 серпня 2021 02:34

Ні, це не перебільшення. Ні, це ні у якому не переносному сенсі. Ні, він краде пенсіонерські гроші не непомітно перерозподіляючи бюджет або в інший спосіб, яких є сотні у «Слуг народу». Зеленський зараз прямо і відкрито вимагає гроші у пенсіонерів за допомогою свого так званого міністерства «соцполітики».

Подивіться, який лист прийшов подружжю київських пенсіонерів від управління «соцполітики» КМДА. При попередній владі, коли гроші у бюджеті були, і гроші на комунальні субсидії — також, їм було нараховано субсидію, бо вже тоді їм було важко оплачувати комунальні рахунки.

Але тепер, коли влада Зеленського збільшила комунальні тарифи у кілька разів, і оплачувати їх пенсіонерам вже майже неможливо, саме тепер ця влада отримала наслідки дворічного руйнування ними економіки, провалення бюджетної та фінансової політики, співпраці з МВФ та міжнародної співпраці, у результаті чого Путін таки добудував ПП-2 і ми втрачаємо ще й гроші від транзиту.

Влада Зеленського також завершила красти та витрачати так званий «Ковідний фонд», куди оманою було залучено гроші з фінансування армії, освіти, охорони здоров'я та багатьох інших життєво важливих галузей. Усі ці гроші було вкрадено, а малу частину — показово закопано у дороги на «Великому Крадівництві». Завдяки усім цим діям влади, у бюджеті немає грошей, у ньому не одна, а кілька величезних дір. І гроші на субсидії закінчилися.

Поки при владі ці крадії, також ніякі додаткові кредити МВФ Україні не допоможуть, бо, наприклад, вже новий, ще не отриманий кредит слуги Зеленського вже поділили між собою. Частина піде на виплату рекордних відсотків за попередніми кредитами цієї осені, частина — осяде на рахунках НБУ, де відомий банківський крадій Кирило Шевченко зможе ними розпоряджатися. Але куди ж піде решта, більша частина кредиту?

Може решта грошей піде на реформу охорони здоров'я або на армію, або на оборонне замовлення, або хоч невелика частина — на допомогу пенсіонерам? Та звісно ні! Крадії Зеленського вже домовилися більшу частину кредиту знов вкрасти, а офіційно ці гроші знов будуть закопані у дороги. Так, ви будете сміятися, але «Велике Крадівництво» повертається. У зеленої влади взагалі немає уяви. Було зручно красти на дорогах — знов вкрадемо.
 
І от міністр «соцполітики» Зеленського — Лазебна, оголошує величезний перегляд субсидій. Субсидії будуть переглядатися під будь-якими вигаданими приводами — наприклад, як бачите з листа, цього разу від пенсіонерів вимагають повернути субсидію, бо ще у 2018 році вони не донесли якийсь папірець щодо того, що вони одружені. Це при тому, що і собеси, РАГСи, і ЖЕКи, і саме міністерство «соцполітики» — це державні установи, і у них є усі дані про сімейний стан, про шлюби, про те, хто з ким одружений і таке інше.

Зауважте — у 2018 році, при попередній владі, коли гроші у бюджеті були, ніхто цей папірець не вимагав. Але — слідкуйте за руками — як тільки Зеленський приходить до влади, його новий Кабмін приймає нове «Положення про порядок призначення житлових субсидій» у редакції постанови Кабінету міністрів України від 14.08.2019 № 807, що його цитують у листі. Вже тоді відчували, що з бюджетом не усе добре, тому і прийняли — раптом знадобиться. І знадобилося.

І тепер Зеленський, щоб і далі добре жити у розкошній державній резиденції та літати у шикарні відпустки за державний рахунок, не тільки відміняє пенсіонерам субсидію - він вимагає її повернути! Розумієте — повернути усі гроші, що видала та запланувала у бюджетах ще попередня влада, бо коли вкрай знахабнілому «слузі» потрібно, то ніякі терміни давності для нього не діють.

Зеленський вимагає від пенсіонерів повернути ті самі гроші, що вони багато років сумлінно платили за комунальні послуги олігархам, з якими він має тісні стосунки, тим, які зараз його всебічно підтримують — Фірташу за газ, Коломойському за електрику, Ахметову за опалення. Як ви можете бачити, терміни повернення дуже стислі — субсидії відібрали за три роки, а відповіді від пенсіонерів чекають протягом місяця.

Якщо ж пенсіонери дуже низько вклоняться та дуже добре попрохають слуг Зеленського, може слуги їм навіть дозволять повертати гроші, що заплачено за комуналку за три роки, частинами протягом усього одного року. Тоді у подружжя може щось навіть залишиться, щоб поїсти. А може й ні. Зеленського це не хвилює. А от у випадку, якщо перелякані пенсіонери ці гроші Зеленському швиденько не віддадуть, і у листі це спеціально виділено і підкреслено, пані Лазебна погрожує їм судом.

Зауважте — щоб наповнити бюджет, Зеленський не намагається отримати гроші у тих самих олігархів, бо знає, що це небезпечно. Врешті, саме олігархи, такі, як Коломойський, привели його до влади, саме вони ним і керують і розмовляють з нами його ротом. Натомість Володимир Олександрович намагається видурити гроші у найнезахищеніших — у пенсіонерів, бо знає, що за них ніхто не вступиться. 

А де пенсіонерам тепер узяти ці гроші, бо як ви розумієте, їх нема, їх було заплачено за комуналку? Чи олігархи, яким ті гроші було заплачено, їх теж повернуть? Звідки подружжя українських пенсіонерів може швиденько узяти більш ніж 43 000, прописом — сорок три тисячі гривень? Зі своїх останніх заощаджень узяти, з «гробових» ? Ну беріть, пан Зеленський та пані Лазебна — головне не вдавіться цими грошима. Бо таке буває, що гроші пенсіонерів поперек горлянки встають.

Влада Зеленського зараз бреше наймасштабніше та найнахабніше за термін свого правління, в економіці зараз усе дуже погано, у бюджеті немає грошей. Міністр «соцполітики» Лазебна теж бреше — тарифи на комуналку зараз такі, що на субсидії немає грошей у першу чергу. Тому таких листів зараз готуються десятки тисяч, а якщо ніхто цій владі не перешкодить - скоро їх будуть сотні тисяч.

Без сумнівів, як би зараз не викривлявся блазень Зеленський, які б «патріотичні» промови йому зараз не писали ті самі автори з «Кварталу 95», проміж яких є, як ви знаєте, і росіяни, ясно як день, що Зеленський — це новий Янукович. Це видно з того, як, попри усі промови, на восьмому році війни він досі співпрацює с Росією, досі отримує брудні, заплямовані кров'ю наших військових гроші з Росії за свої серіали.

Це видно з того, як на восьмому році війни його хазяїн — Коломойський нахабно крутить серіал Зеленського — «Свати» на своєму каналі російською мовою, порушуючи усі державні та моральні закони. Дуже гарно це видно також з того, як Зеленський підгрібає до себе усі можливі важелі влади — Генпрокуратура, СБУ, Нацполіція, ВСУ, РНБО, судова система,, Верховна рада, місцева влада — усе його, усюди його слуги, звідусіль він має зиск.

Але найбільше з-під маски Зеленського видно нового Януковича по тому, що він із цією владою робить. У тебе і твоїх слуг колосальні офіційні та неофіційні прибутки, твої депутати отримують грубі гроші в конвертах за кожне «правильне» голосування. Тобі досі дають величезні кредити МВФ, хоч і не варто було б — але МВФ розуміє, що не так Зеленському, як Україні життєво потрібна підтримка. Чому ж, заради бога, маючи таку владу та гроші, щоб собі ще похвалитися у стилі Януковича — я усе можу, ти грабуєш тих нещасних пенсіонерів?

Як бачите, зараз під прицілом Зеленського усі незахищені категорії українців — пенсіонери, інваліди, матері-одиначки, освітяни та медики, усі пільговики, будь-хто, хто будь-коли отримував пільги, будь-яку допомогу від держави, усі бюджетники, а трохи згодом, коли і ці гроші закінчаться — усі платники податків та будь-яких державних мит, бо їх так легко перерахувати.

І звісно, пенсіонери заплатять. Заплатять, бо нікому їх захистити, заплатять, бо бояться продажного, купленого зеленими крадіями суда, де не мають ніяких шансів. Але заплатять і пан Зеленський, і пані Лазебна, і усі їхні слуги. Бо їхні душі чорні, і немає такого катування у пеклі, якого було б для них замало.

Поборемо!

Новий кабінет міністрів

Сьогодні було затверджено 331 голосам склад нового кабінету міністрів, при чому влада е жаліла посад, і роздавала посади на право й наліво, в результаті чого посади отримали, громадські діячі, журналісти, просто хороші люди, які в цілому адекватні і віддані своїй справі. Але в майдан була вимога уряд спеціалістів, менеджерів-керівників.


А от не бачу, як Чорновіл буде створювати Антикорупційне бюро, ну як журналіст це буде робити, ну от просто не уявляю. Також не бачу, яким чином Булатов створює, нову програму для молоді доступне житло, чи після того, як він прийде наші спортсмени будуть показувати кращі результати.

Майдан вимагав уряд технократів, людей, які вже мали б плани, і готові були їх впроваджувати вже вчора! Але сьогодні я не бачив ще опубліковану програму, жодного з новопризначених міністрів(крім, Яценюка, але до неї більше питань, ніж вона дала відповідей), а це значить, що всім потрібен час на те, щоб створити її, опублікувати, розподілити обов*язки, подати на розгляд до ВРУ. На це все потрібно, декілька місяців, і за цей період може статися все що завгодно, гривня зараз взагалі знецінилася просто катастрофічно, і підтримати її необхідно зараз, тому часу на розкачку новим міністрам не буде.

Працювати потрібно плідно і багато, реформувати міліцію, ЖКГ, економіку і принципи її ведення, освіту, науку, медицину, соціальні виплати… напевне простіше сказати де не потрібні реформи. І все це потрібно проводити вже, і люди, які прийшли мають це робити одразу. І ще одна маленька деталь, у них все це має виходити добре, бо, якщо будуть якісь сумніви, щодо якості міністра, або якості його роботи, його попросять піти, при чому це зробить майдан.


Просто можлива ситуація, коли через декілька місяців, коли вже сформуються програми, і почнуть їх впроваджувати у життя, критики буде колосально багато, і їх всіх попросять піти, щоб на їх місце прийшли старі професіонали, які покажуть, як треба працювати.

Загалом кредит довіри, надто малий для того, щоб повністю ним скористатися, а тому маємо надію, що у цього уряду все вийде, бо інакше ми просто приречені. 

Моя хата з краю...

Даний матеріал є особистою думкою автора. Позиція та думки, наведені у матеріалі, є суб’єктивними та ґрунтуються на власному життєвому досвіді дописувача. Автор керується моральними принципами толерантності та поваги до оточення, однак залишає за собою право і методи давати відсіч будь-яким зазіханням на честь та життя, як свої, так і своїх ближніх та просто потребуючих допомоги.

Голомозі молодики з бичачими шиями та такими ж поглядами, які при появі телекамер чомусь затуляють рученятами обличчя, «героїчно» тягнуть літню жінку за руки-ноги, а потім викидають з вікон-дверей усе, що надбано впродовж кількох десятиліть, разом з іншими мешканцями; стражі порядку, що наполохано, немов перелякані горобці, збилися докупи й ніяковіють від того, що відбувається, з неприхованим бажанням зникнути з місця подій; молоді хлопці, що зчепивши руки, стали стіною перед «биками» й незворушно стоять до останнього, захищаючи господарів скромного помешкання на Печерських пагорбах…

Це не сюжет захоплюючого тріллера чи блокбастера, а кадри з новин центральних телеканалів країни, що на папері фанатично прагне до цивілізації, а насправді перебуває у повній дупі й упевнено рухається вперед...

Події, що наразі знову стали топ-новиною останніх кількох днів є наочним утіленням давньої української приказки: «Моя хата з краю, нічого не знаю…». На жаль, в стані анабіозу перебуває практично вся країна, з поодинокими винятками, що лише свідчать повну байдужість та апатію наших співгромадян по відношенню одне до одного та до всього, що відбувається навколо.

Я недаремно згадав події, пов`язані з незаконним, я би сказав – насильницьким виселенням родини київської викладачки з рідної хати, бо вони є яскравим прикладом нашого сьогодення, що позбавлене будь-яких натяків людяності та толерантності.

Українці – дивна нація. Ми звикли до того, що мовчки спостерігаємо за проблемами інших й спокійно реагуємо навіть на дикунські події, доки вони нас не обходять. От і зараз, коли країна б`є всі рекорди зі злочинності, наркоманії, корупції, економічній кризі, коли нахабство та відверта зневага до простого народу з боку всіх, хто, бодай, якимось боком причетний до владного Олімпу перейшла всі розумні й нерозумні межі, коли людей запросто вбивають з вогнепальної зброї чи збивають машинами, коли наших дітей безкарно вбивають щепленнями і ніхто не несе за це жодної відповідальності…ми сидимо склавши руки, бідкаємося про життя-буття, нарікаємо на скрутну долю і нічого не робимо, бо чекаємо, що прийде хтось і вирішить усі наші проблеми й негаразди…

Дзуськи! Ми можемо чекати вічно, аж до Другого Пришестя. Так далі не можна, бо це вже край. Кажуть, не так страшні вбивця чи злодій, бо вони можуть тільки вбити чи пограбувати, а байдужі – ті, з чиєї байдужої згоди вбивають та грабують.

Адже саме за нашої байдужої згоди нас грабують, вбивають, ґвалтують, позбавляють найелементарніших людських прав, саме за нашого мовчання фальсифікують вибори, вирізають ліси, отруюють довкілля, відверто плюндрують гідність та честь. Так-так, не глузуйте, вам не вчулося – гідність та честь. Ці слова вже майже зникли із нашого лексикону, тому ми й опинилися на смітнику історії й занурюємося в нього дедалі глибше…

Хто з нас не стикався з наведеними явищами? Всі збагнули, про що йдеться. Так, це саме ми з вами цнотливо проходимо повз хамів, що знущаються над слабшими, це саме ми намагаємося не чути відчайдушних благань про допомогу, це ми з вами не помічаємо чиєїсь руки в чужій кишені, саме наша байдужість підбадьорює різноманітне бидло, що безкарно вдирається до нашого життя й нівечить всіх і вся…

Де поділися славетна гостинність та легендарна толерантність України? Пам`ятаєте ті часи, коли серед ночі подорожній міг знайти в будь-якій українській оселі не тільки кухоль води чи окраєць хліба, але надійний прилисток та нічліг. І ніхто навіть гадки не мав відмовити у допомозі сторонній людині на вулиці чи серед поля широкого…

Де поділися ті славетні часи та доброзичливі люди?.. Так, ще трапляються диваки, котрі, незважаючи на наші реалії, ладні зняти з себе сорочку аби допомогти ближньому просто так, задля годиться. Але це стає такою рідкістю на тлі всеохоплюючої байдужості та пофігізму, коли людей цікавить тільки зиск і більше нічого…

То ж не дивуйтеся і не здіймайте лемент про допомогу, коли до вашої оселі раптом вдерлися голомозі хлопці з проханням поділитися статками чи квадратними метрами; не озирайтеся навсібіч у пошуках допомоги, коли у вас попросили закурити «конкретні пацани»; не обурюйтеся квитанціям із захмарними цінами на комунальні послуги, надіслані вам вчасно та без попереджень про зміни, бо саме цю владу ви обирали або байдуже спостерігали за махінаціями…

Просто згадайте про те, що «моя хата з краю…»

Дерибан під виглядом реконструкції

Активно триває реконструкція Центрального парку культури і відпочинку ім. О.С. Щербакова в м. Донецьку. Всі дончане можуть в цьому переконатись, відвідавши парк. Тут споруджено нові фонтани, альпійські гірки, насаджено нові клубми троянд. Також заборонено палити, розпивати спиртні напої, вигулювати собак. Здавалось би, все чудово.

 

Однак, чи лише возведення парку до європейського рівня прагне міська влада?

 

З листа Головного управління Державного комітету земельних ресурсів в Донецькій області від 27 січня 2010 року №01-60-307/136-06нза підпислм першого заступника начальника головного управління В.М. Бухало Національному екологічному центру України стало відомо, що рішенням Донецької міської ради від 23 вересня 2009 року № 37/36 передано в оренду строком на 49 років ТОВ "Мегаелітбуд" земельну ділянку пощею 0,56 га (кадастровий номер 1410136300:00:013:1002) для будівництва і експлуатації готелю з гостьовою автостоянкою із земель раніше наданих комунальному підприємству культури "Парк культури і відпочинку ім. О.С. Щербакова м. Донецька". Договір оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2009 року.

 

Готель і гостьова автостоянка - споруди, що ніяк не вписуються у зелену рекреаційну зону міста. Адже їх спорудження буде супроводжуватись знесенням зелених насаджень. Та і відпочивати в тіні від готелю замість тіні дерев теж якось не вийде. Крім іншого, така забудова стане порушенням державних будівельних норм та законодавства України про  планування і забкдову територій.

 

Звісно, може здатись - що там тих 0,56 га, порівняно з загальною площею парку в 96 га. Однак, слід нагадати, що до початку ХХІ ст. площа парку складала 200 га. Спорудження за рахунок зеленої зони готелю дасть бізнесу прецедент і надалі дерибанити громадську землю під виглядом реконструкції. Так по 0,56 га може щезнути весь парк - острівець того, що за Союзу називалось містом троянд.

Важлива відставка керівника ФДМ в Україні



Білоус просить не шукати політики у своїй відставці 11.04.2017 13:43 115

Голова Фонду державного майна Ігор Білоус стверджує, що у його відставці немає політичного підтексту.

Про це він сказав на брифінгу, повідомляє кореспондент Укрінформу.

"Все, що я міг зробити, я зробив. Це абсолютно свідоме рішення, жодної політики в цьому немає. Будь-які співпадіння з іншими подіями це випадковість", - зазначив Білоус.

Він також зауважив, що після відставки має намір певний час побути з родиною, "а потім планує повернутись у приватний бізнес".

Білоус стверджує, що нині йдуть консультації щодо потенційного кандидата на голову ФДМУ, однак конкретної особи поки немає.

"Посада вимагає певних професійних навичок. Я знаю, що йдуть консультації стосовно декількох кандидатів. Хтось відмовляється, хтось думає і поки кінцевого кандидата немає", - сказав Білоус.

Він зазначив, що був би не проти, аби це була особа з Фонду держмайна, яка була б достойна цієї посади.

Як повідомлялося, Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що відставка голови Фонду державного майна Ігоря Білоуса стала наслідком його неефективної роботи.

Інформація про відставку Білоуса з'явилася ще минулого тижня. У понеділок, 10 квітня, Білоус підтвердив свою відставку, оголосивши про це на своїй сторінці у Faceboo

БГ: Про відставку голови Нацбанку Гонтаревої говорять усі, хоча тут нічого особливого немає, а ось про відставку голови Фонду державного майна навпаки дивне мовчання. Цікаво українські ЗМІ працюють, бо насправді важливе потрібно самотужки виясняти і тоді іншим проясняти включно журналістам, що то надзвичайної ваги подія.

Влада. Що таке - влада. Влада на Планеті Земля.

Люба Людина, що добилася Влади у Світі - Мае Силу.
Найсильніша Людина над деякими на любій грані влади стае - Президентом.
.
Президент фірми у кількості 4-х чоловік - називаеться Бригадир. І одночасно - Президент. Фірми. 
Бригада складаеться зазвичай з 4 -10 - 2000 чоловік.
Бригада у 3000 чоловік не може бути. Такою важко управляти, у кожної Людини характер, характери тягнуть у різні сторони, створюеться неуправляема маса людей, там піде розділення на підрозділи 100%.
.
Розглянем початок, елементарну частку початкову Влади на практиці виконання одиниці творення події Буття Сьогодення, та і минулого, отже, Планети Земля. Людства. Суспільства -
.
Один (перший) - виконавець, трудяга, раб.
Другий - Його Начальник. Відділу вже. Начальник над ним. Начальник Відділу. Начальник відділу творення чогось, якїсь праці. Виконання ії.
Третій - Замісник Президента (директора). Начальник начальника відділу само собою.
Четвертий - ви вже зрозуміли, - Президент. Директор Фірми. 
Начальник оцим двом начальникам.
.
Директор. Начальник. повний. Над ними. Трьома.
.
Все. Це вже перша Конкретна ступінь влади. На Планеті Земля.
.
Якщо над Директором немае Власника, чи папи, чи такого самого директора над ним, чи мента смотрящего, чи мента даючого на це гроші, чи не даючого гроші, - але отримуйочого з цього зиск, чи голови райдержадміністрації, чи родича голови райдержадміністрації, -
.
Все. Вважай ти чітко побудував Першу Ступінь Влади Над Людьми. Незалежну ні від кого.
- Залежну від влади, від держави, від сильних держави, від сильних Світу, - Але Це Первинна Комірка Влади. Яку ти побудував.
.
Інакше - Ніяк. Те, що у цьому ланцюжку з 4-ох Людей другий мае Вже Владу над Першим, а Третій над Другим - мае мало значення. Да, Мають, але Меньше Значення. Бо вони усередині Системи, 
-а Четвертий все ж - Голова Системи. Він Все Створив. Він діе Рухае Світом. Він ставить Задачі по діям світу, по іх виконанням надовго. На 5-ть років найближчих. Він - Генератор виконання. Задач Світу. Захопив Владу. Відповідае Світу. Відповідач - Світу. Е Потреба якась у Світі - він ії береться возьметься виконати Надовго і з типу з гарантіею.
Він Чуе Потреби Світу Краще, ніж ці трое ідіотів - слабаків - 

.Четвертий ( Директор міні-фірми, міні Створення Світу, Міні Створення Влади, Міні Світу, МікроВладиСвіту, Фактаж Влади над Людьми у мікроформі дієвій на Планеті Земля) мае Повну Владу Над Основою мікростворень Людей у формування, у бригади, у колективчик.
у групку. трое - вже групка. Хто стане в Голову Групи з троьох? Добре, хтось став.
Як вони будуть виконувати Задачу? Один-два виконуюють, третій збирае інформацію про події - плоди. Виконали Задачу - молодці, Що Далі?
Чекати, доки Задача з'явиться Знов Сама? Да, Задачі Можуть з'являтись раз пораз, підряд. 
А якщо задачі - раз в місяць? Группа закисне, розійдеться. Розпадеться.
- Тобто повинна бути Людина - яка ці Задачі Завдае Постійно. Хтось вище тебе.
.
Отак і з'являеться Завдавач Задач Виконувачам мінімальної групи. Директор. Директор 3-ох чоловік.
4-ий. Директор.
І це - Основа Планети Земля.
.
і так дійдем до верхівки влади на Планеті Земля - до Президента Країни.
Там е конкуренти, - бізнесолігархи, картелі олігархів, президенти інших краін, але Найвища Ступінь Влади - це Президент Країни.
.
Ось Так Ступінь Влади На Планеті Земля.

У Венеціанській комісії сумніваються у легітимності влади

Рішення Конституційного Суду України щодо скасування змін до Конституції, внесених в 2004 році, ставить питання щодо легітимності влади.

Таку думку висловив секретар Венеціанської комісії Томас Маркерт у інтерв'ю проекту "УНІАН-Новини ЄС" .

"Ми поки що не аналізували це рішення, воно, наскільки мені відомо, не було офіційно перекладено англійською, але ця ситуація, звичайно, турбує, бо, виходить, що влада в Україні працювала кілька років на підставі неконституційної Конституції", - сказав він.

"І це створює проблему легітимності її дій і взагалі легітимності. Так, наприклад, на попередніх виборах виборці голосували за кандидатів на підставі нової Конституції, як під час парламентських, так і президентських виборах", - додав Маркерт.

Він також зазначив, що ситуація, яка склалася в Україні, є дуже незвичною для європейської практики, коли внесені до Конституції зміни скасовуються через стільки років.

При цьому секретар Венеціанської комісії відмовився коментувати заяви низки опозиційних партій щодо того, що після рішення Конституційного Суду в Україні мають відбутися нові вибори президента та Верховної Ради.

"Це дуже складне питання, оскільки ми маємо дуже незвичну ситуацію. Ми дійсно не маємо європейського досвіду щодо цього", - сказав Маркерт.

Як відомо, 1 жовтня Конституційний Суд України своїм рішенням скасував зміни, внесені до Конституції в 2004 році, та відновив дію Конституції 1996 року.