Раніше ми писали, що АТ «Хмельницькобленерго» знаходиться в руках рейдерів – підприємством управляють люди, які не мають жодних законних повноважень. Щодня з товариства вимиваються кошти, нарощуються борги та збитки. А тим часом рейдери на свій розсуд малюють небувалі фінансові показники, зухвало не допускаючи аудиторів для об’єктивної оцінки реального стану підприємства. Куди йдуть державні кошти та як зупинити грабунок – читайте далі.

 Збитки на АТ «Хмельницькобленерго», 70 % якого належить державі,  вже сягли 12 млн. грн., але провести внутрішній аудит свого ж підприємства держава не може. Дирекція просто не допускає аудиторів Фонду держмайна до такої перевірки. При цьому Олег Козачук, який фактично керує підприємством, немає жодних законних підстав обіймати свою посаду. Адже рішенням наглядової ради АТ «Хмельницькобленерго» №42 від 28.04.2020 року в. о. генерального директора обрано зовсім іншу людину – Валерія Гапонова. Однак шляхом погроз та тиску на державних реєстраторів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань було повернуто запис про Козачука як керівника підприємства. Таким чином сьогодні біля керма енергетичного гіганта залишаються цілком сторонні люди, які нещадно вимивають з нього кошти.

Гроші – у прірву

«Керувати» АТ «Хмельницькобленерго» Олег Козачук почав у березні 2016 року. За цей рік підприємство отримує тільки 9 млн. грн. прибутку, тоді як у попередні роки чисті прибутки становили від 30 до 50 мільйонів на рік. Приміром, у 2015 р. ця цифра склала 38,8 млн. грн., у 2014 р. – 25,9 млн. грн., у 2013 р. – 48,7 млн. грн. «Нова команда» одразу ж провалює фінансовий рік, недовиконавши план на 80%. А може кошти просто були направлені в чиїсь кишені?

Це при тому, що з січня 2016 року по вересень 2018 року роздрібний тариф на розподіл для споживачів АТ «Хмельницькобленерго» зріс на 40%. Тобто, мешканці та бізнес Хмельницької області продовжують платити шалені кошти за електроенергію, але йдуть вони не в держбюджет чи модернізацію мереж, а в приватні руки загарбників державної власності.

Починаючи з 2019 року в «Хмельницькобленерго» з’являється ще одне суттєве джерело доходу у вигляді нової складової в структурі плати за приєднання до мереж, а саме – плати за потужність. Підприємство почало отримувати додатково в середньому по 2 тис. грн за кВт приєднання, а у 2019 та 2020 році ця сума становила відповідно 50 та 173 млн.грн. додаткового доходу, як кажуть, «на рівному місці».

Звідки ростуть ноги?

Куди йдуть всі ці кошти, стає зрозуміло, якщо почитати інтерв’ю екс-голови правління ПАТ «ХК «Енергомережа» Дмитра Крючкова. Він стверджує, що мав бізнес-відносини з колишнім нардепом Ігорем Кононенком, який в цих відносинах представляв інтереси Петра Порошенка. «Кононенко виконував ту частину домовленостей, яка була зоною відповідальності сторони Порошенко-Кононенко. Домовленості були з ними, як щодо «Енергомережі», так і Харків-, Миколаїв-, Запоріжжя-, Черкаси-, Хмельницькобленерго, Центренерго, ОПЗ, Одеська, Миколаївська та інші ТЕЦ і компанії. Фінансові відносини, звісно, були. Вони, згідно з домовленостями, отримали від 50% до 75% доходів від бізнесу, який був предметом домовленостей», – говорить Крючков.

Як схема реалізовувалася на «Хмельницькобленерго», відомо – через незаконне керівництво, яке досі керує господарською діяльністю підприємства, щодня ухвалює фінансові рішення, розпоряджається коштами. А тим часом товариство нещадно нарощує борги. Згідно фінансової звітності у 2020 році дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги зросла на 151,5 млн. грн. – до 207,7 млн. грн., за розрахунками (виданими авансами) на 46,3 млн. грн. – до 69 млн. грн. Крім цього, у минулому році товариство на 157,9 млн. грн., тобто більш ніж на 40% наростило поточні зобов’язання та забезпечення. Загалом же за 2020 рік «Хмельницькобленерго» збільшує загальну дебіторську заборгованість у 3,5 рази (!). Все це – збитки держави, які ляжуть на плечі громадян. І з кожним роком вони лише зростатимуть, якщо не дати грабіжникам «по рукам».

Брехня, що ріже очі

При цьому Козачук у своїх заявах нахабно бреше про зростання прибутку підприємства через «автоматизацію бізнес-процесів і впровадження інноваційних технологій», замовчуючи, що відбувається таке зростання лише на папері. Чому вказані «інноваційні технології, що були використані у 2020 році»  не давали такого ефекту впродовж 2016-2019 рр., коли не стояло питання про заміну Козачука – питання очевидно риторичне. Маніпуляція фінансовою звітністю для України історія не нова – варто лише згадати нещодавні заяви керівника НАК «Нафтогаз України» Ю. Вітренко щодо «намальованого» прибутку попереднім керівництвом цієї компанії: «Треба використовувати звітність, перевірену аудитом. Інакше реальні збитки можуть перетворюватися в «намальований прибуток» через бажання менеджменту розповісти про прибуток і показати нібито хороший результат, а відображення збитків перенести на потім». Відповідно, стає зрозуміло, чому команда Козачука так наполегливо не допускає аудиторів до проведення перевірки.

Звичайно, той, хто прийшов грабувати для себе та своїх «хазяїв», не стане дбати про будівництво капітальних об’єктів чи умови роботи працівників. Інженерно-лабораторний корпус в Хмельницькому та сервісний центр в Кам’янець-Подільському, які попереднім керівництвом були майже добудовані, за 4 роки управління Козачука так ніхто і не спромігся завершити. Рейдерам байдуже, що в Кам’янці-Подільському, другому за величиною місті області, відсутні умови для обслуговування споживачів. Що працівники та громадяни вимушені їздити на окраїни міста, тоді як недобудований сервісний центр на знаходиться в самому центрі і міг би полегшити всім життя.

З інженерно-лабораторним корпусом взагалі не стали «панькатись». У минулому році Козачук зробив подання до наглядової ради товариства про відчуження цього об’єкту «через відсутність коштів та колосальних капітальних вкладень на приведення його до повної будівельної та технічної готовності». Розбазарювання науково-виробничої бази підприємства йде повним ходом за принципом «після нас хоч потоп».

Замість висновків

Об’єктивно оцінюючи реальний стан справ на «Хмельницькобленерго», смішно читати заяви псевдокерівництва про «впровадження інноваційних технологій». Згідно рейтингу Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг АТ «Хмельницькобленерго» за результатами 2020 року потрапило в топ-5 найгірших вітчизняних операторів систем розподілу. За показником SAIDI (середня тривалість відключення для кожного споживача) «Хмельницькобленерго» посіло 20-те місце в рейтингу, значно відстаючи від усіх інших обленерго, в яких держава володіє контрольним пакетом акцій.

Чи стане держава на захист своїх інтересів та чи зможе подолати корупційну схему, в якій задіяні олігархи найвищого ешелону, не відомо. Підстав для розслідування та притягнення рейдерів до відповідальності, достатньо. Однак як завжди, все вирішують не лише факти, а й політична воля. Яка не завжди є, коли йдеться про відмивання великих, здобутих злочинним шляхом коштів.

Голомозі молодики з бичачими шиями та такими ж поглядами, які при появі телекамер чомусь затуляють рученятами обличчя, «героїчно» тягнуть літню жінку за руки-ноги, а потім викидають з вікон-дверей усе, що надбано впродовж кількох десятиліть, разом з іншими мешканцями; стражі порядку, що наполохано, немов перелякані горобці, збилися докупи й ніяковіють від того, що відбувається, з неприхованим бажанням зникнути з місця подій; молоді хлопці, що зчепивши руки, стали стіною перед «биками» й незворушно стоять до останнього, захищаючи господарів скромного помешкання на Печерських пагорбах…

Це не сюжет захоплюючого тріллера чи блокбастера, а кадри з новин центральних телеканалів країни, що на папері фанатично прагне до цивілізації, а насправді перебуває у повній дупі й упевнено рухається вперед...

Події, що наразі знову стали топ-новиною останніх кількох днів є наочним утіленням давньої української приказки: «Моя хата з краю, нічого не знаю…». На жаль, в стані анабіозу перебуває практично вся країна, з поодинокими винятками, що лише свідчать повну байдужість та апатію наших співгромадян по відношенню одне до одного та до всього, що відбувається навколо.

Я недаремно згадав події, пов`язані з незаконним, я би сказав – насильницьким виселенням родини київської викладачки з рідної хати, бо вони є яскравим прикладом нашого сьогодення, що позбавлене будь-яких натяків людяності та толерантності.

Українці – дивна нація. Ми звикли до того, що мовчки спостерігаємо за проблемами інших й спокійно реагуємо навіть на дикунські події, доки вони нас не обходять. От і зараз, коли країна б`є всі рекорди зі злочинності, наркоманії, корупції, економічній кризі, коли нахабство та відверта зневага до простого народу з боку всіх, хто, бодай, якимось боком причетний до владного Олімпу перейшла всі розумні й нерозумні межі, коли людей запросто вбивають з вогнепальної зброї чи збивають машинами, коли наших дітей безкарно вбивають щепленнями і ніхто не несе за це жодної відповідальності…ми сидимо склавши руки, бідкаємося про життя-буття, нарікаємо на скрутну долю і нічого не робимо, бо чекаємо, що прийде хтось і вирішить усі наші проблеми й негаразди…

Дзуськи! Ми можемо чекати вічно, аж до Другого Пришестя. Так далі не можна, бо це вже край. Кажуть, не так страшні вбивця чи злодій, бо вони можуть тільки вбити чи пограбувати, а байдужі – ті, з чиєї байдужої згоди вбивають та грабують.

Адже саме за нашої байдужої згоди нас грабують, вбивають, ґвалтують, позбавляють найелементарніших людських прав, саме за нашого мовчання фальсифікують вибори, вирізають ліси, отруюють довкілля, відверто плюндрують гідність та честь. Так-так, не глузуйте, вам не вчулося – гідність та честь. Ці слова вже майже зникли із нашого лексикону, тому ми й опинилися на смітнику історії й занурюємося в нього дедалі глибше…

Хто з нас не стикався з наведеними явищами? Всі збагнули, про що йдеться. Так, це саме ми з вами цнотливо проходимо повз хамів, що знущаються над слабшими, це саме ми намагаємося не чути відчайдушних благань про допомогу, це ми з вами не помічаємо чиєїсь руки в чужій кишені, саме наша байдужість підбадьорює різноманітне бидло, що безкарно вдирається до нашого життя й нівечить всіх і вся…

Де поділися славетна гостинність та легендарна толерантність України? Пам`ятаєте ті часи, коли серед ночі подорожній міг знайти в будь-якій українській оселі не тільки кухоль води чи окраєць хліба, але надійний прилисток та нічліг. І ніхто навіть гадки не мав відмовити у допомозі сторонній людині на вулиці чи серед поля широкого…

Де поділися ті славетні часи та доброзичливі люди?.. Так, ще трапляються диваки, котрі, незважаючи на наші реалії, ладні зняти з себе сорочку аби допомогти ближньому просто так, задля годиться. Але це стає такою рідкістю на тлі всеохоплюючої байдужості та пофігізму, коли людей цікавить тільки зиск і більше нічого…

То ж не дивуйтеся і не здіймайте лемент про допомогу, коли до вашої оселі раптом вдерлися голомозі хлопці з проханням поділитися статками чи квадратними метрами; не озирайтеся навсібіч у пошуках допомоги, коли у вас попросили закурити «конкретні пацани»; не обурюйтеся квитанціям із захмарними цінами на комунальні послуги, надіслані вам вчасно та без попереджень про зміни, бо саме цю владу ви обирали або байдуже спостерігали за махінаціями…

Просто згадайте про те, що «моя хата з краю…»