-а що б ти хотіла на сніданок?
-щоб мене любили.

Я для тебе створити хочу пісню кохання... Будем,  мила... з тобою її ми співати. Звуки пісні б летіли лісами... полями. К добрим людям ті звуки змогли завітати. Щоби щастя усі нам з тобою бажали, Щоби небо без краю, щоби Доля безхмарна... Щоб усе те було... у тій пісні кохання. І щоб губи дівочі... злилися з моїми, Щоби зерна кохання пустили коріння... Щоб Любов наша, мила, з тобою  розквітла... Я здіймаюся вітром у січневе повітря... Я до милої стрімко лечу буревієм, Щоби знову вона стала трошки щаслива. Може тОді не буде і постіль холодна, Як вона приголубить мене... а там хто зна.

Вітром хочу до тебе злетіти...
Щоб побачити очі ... твої...
Світлом буду вночі пломеніти,
Щоб тобі не блукати... в пітьмі...
Буду я твоїм морем і небом...
Буду хлібом м"яким запашним,
Ти приходь... ти приходь лиш до мене...
Та назви мене... сонцем... ясним.
Буду я твоїм морем і небом...
Буду хлібом м"яким запашним,
Ти приходь... ти приходь лиш до мене...
Стану ... сонцем навіки ... твоїм.

У сни -мрії надовго поринув...
Твою посмішку там змалював.
І нарешті знайшов свою Милу...
Півжиття я на неї чекав.
В неї постать стрункої берізки...
В неї голос дзвіночок-струмок...
А на ранок ...побачив записку...
-Милий, скоро в нас буде... синок.
Ти струнка, як тендітна берізка...
В тебе голос -- дзвіночок-струмок...
А на ранок ... щаслива записка...
-Милий, скоро в нас буде... синок.

Навшпиньки я стану - торкнуся;

І пестити пристрасно буду, 

І цілуватиму ніжно...

Я прагну до сонця дістатись

І в пригорщах небо тримати...

02.05.2009

Copyright 2009©Степанська Марина (SMG) Всі права захищені

Краплинкою дощу 

На гілці - я. От-от впаду...

Підстав вуста. Відчуй мій смак - 

Солодкий, життєдайний!

З тобою нероздільні ми віднині.

26.05.2009

Copyright 2009 ©Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені  

Лучше быть одному, чем провести в страданиях жизнь с человеком, который тебе не подходит.

"Вона стала для нього спогадом.
Тим спогадом, куди він "тікає" від сірої реальності свого життя. Тим спогадом, який ранить і лікує водночас.
Він знає, що вона є, але для нього вона недосяжна, далека, як зірка. Він бачить її образ, її очі, волосся... І чим довше він дивиться на неї, тим більше йому здається, що її очі, її погляд проникає у саме його серце, душу.
Він закриває очі і "пірнає" у море Спогадів, щоб хоч там, досягнувши бажаного острівця, залишитися сам на сам з нею...
Пам'ять покаже йому вже вкотре той фільм, у якому вона поряд і така досяжна, так близько. Фільм, де, крім них, більше нікого немає. І до болю знайомі кадри почнуть свій танок.
Він буде вкотре її обіймати і притискати до себе, гладити її волосся, цілувати її тіло, вуста... Дивитися у її очі, бачити її грайливі вогники в них... Вкотре вона буде дражнити його, заманювати у свої тенета, підпускати на відстань подиху і відштовхувати...
Він знову буде відчувати на своїй шиї її гарячий подих, смак її поцілунку на своїх вустах. Вона знову буде поряд і даруватиме йому неймовірну насолоду...
Але вона стала для нього спогадом... Таким бажаним, болючим і незабутнім спогадом..."