Я приєднуюся до шановного Пилипа Пилиповича.
            Товариство, не потрапляйте на цей гачок, на цю дурню, яка закладена в Конституції.
            Прем'єр-міністр завжди був цапом-відбувайлом для Президента. Для прикриття його темних делішек. Громовідвід для нас.
            Пам'ятаєте, при старій Конституції, коли ще був Кучка, скільки було Прем'єр-міністрів? І хто вони були? Це були сирі миши, які не мали ніяких амбіцій, їм Президент дозволяв трішки красти, але при цьому вони повинні були виконувати роль зіц-Прем'єрів. Брати на себе весь негатив, залишаючи Президенту роль всенародно обраного арбітра, незаплямованого лідера нації.
            Єдиний, хто був рипнувся, захотів грати власну гру, це був Павло Лазоренко. До речі, на фоні всіх тих Прем'єрів, він був найкращим Прем'єр-міністром. І багато зробив гарного для країни, для народу. Так, були в нього мутні оборутки, але в порівнянні з Кучкою, Януковичем, я вже мовчу за Порошенка, це був суцільний ангел. Ну, ви знаєте, що з ним сталося.
            Ця схема почала давати збої в кінці правляння Кучки. І тоді було вирішено модифікувати її. Прийняти Конституцію України, як парламентсько-президентської держави. Начебто Прем'єр-міністр тепер ставав головною фігурою в керівництві державою. Але, залишили за Президентом багато важелів впливу на Кабмін та на Парламент. Це і вето на закони, на постанови Кабміну, право різних ключових кадрових призначень. В Генпрокуратурі, СБУ, МО, право призначати суддів. І багато чого іншого.
            Тим самим, система зберігала за собою контроль над фінансами, та повну безкарність за власну корупцію.
            Цю нову конструкцію випало випробовувати Ющенку.
            І тут йому не пощастило.)))) Прем'єр-міністром, в силу різних обставин, довелося призначити Юлію Тимошенко. Хто не пам'ятає, на цю посаду рвався саме Порошенко.
            Ну і Ющенко тоді вирішив одразу взяти "бика за рога", показати. хто тут головний. Як зараз пам'ятаю відео, коли він прийшов на засідання Кабміну, сів в голові столу, і почав позиціонувати себе царем-батюшкою. А за лаштунками намагався керувати Прем'єр-міністром. Алое швидко отримав по рогах, і більше в Кабміні не з'являвся, на дзвінки Юлії Тимошенко не відповідав.
            Ну далі ви все знаєте, не буду переказувати.
            Але висновок з цього можна зробити. Ця пертурбація Конституції не вирішила головного, - відкритості врядування країною, хто саме насправді за неї відповідає.
            Янукович взагалі вирішив не випробовувати долю і повернув стару Конституцію. І поставив Прем'єр-міністром свого кореша, випробуваного та надійного крадія Азірова.
            І ось знов ще один сome back, повернули ту, Конституцію начебто парламентсько-президентської держави.
            І тут вже Порошенко, враховуючи досвід Ющенка, зробив все, щоб дві українські патріотичні політичні сили, Батьківщина та Свобода, або взагалі не потрапили в парламент, або зайшли туди мінімальною кількістю, яка би не мали ніякої ваги на прийняття кадрових та інших важливих для Порошенка рішень.                 

Вчера был ужасный день, ледяной дождь на мою воспаленную спину откинул на месяц назад весь процесс лечения. Горячий душ, растирки, двойная-тройная доза таблеток. Но факт есть факт. В НГ вхожу в минусе. Очень, очень обидно после всех усилий и денег вложенных в проэкт "Допплер оживи снова" оказаться снова в глубине жопы.

Хотя не в деньгах счастье. Ну ушло тыщи четыре за месяц на таблы всякие. Ну пропало лечение даром. Ну надо начинать заново. Мелочи. Пока жив.

Сегодня приносили пацана (еще года нет) с диагнозом Запорожским "камень в желчном пузыре". По этому поводу было назначено офигенное лечение и пришли на контроль. Увы, ребенок на осмотр не дался - начал выдавать признаки истерии еще в коридоре. В итоге даже раздевать не пришлось. Впрочем, я сразу так и сказал - не мучайте ребенка, даже не пытайтесь. Все равно ни хрена хорошего не выйдет, просто доведете до истерики настоящей. Так и вышло. Невзирая на то, что между нами и ребенком расстояние было метра полтора и ни разу его никто даже не потрогал - ушел в глухую истерику.

Под эти вопли попытался рассказать, что не надо мучить его сейчас и, скорее всего, этот диагноз ошибочный или сильно преувеличен.

Потом, когда они ушли, я ради интереса проштудировал таки труды британских ученых на предмет ЖКБ у детей раннего возраста. Только в качестве казуистики. Не чаще орфанных болезней. Да и клиника должна быть. Да и то - это не камни, а кристаллы или сгустки. То, что называется "дисхолия".

Про Навального не буду в принципе. Потому, что это даже не смешно.

Сегодня тоже очень замерзли. Под ногами гололед. Таблеток нужной дозировки в аптеках нет - пришлось покупать те, что есть и по частям. Впрочем, я уже говорил про это. Но очень замерзли, пока искали таблы.

И елочку не купили. Вообще никакую. Да и настроения всречать НГ тоже нет. Лягу завтра спать часов в восемь вечера и проснусь уже в Новом, надеюсь, не таком хуевом году. Хотя это называется "дурень думкой богатеет". Следующий год будет в сто раз хуже и никуда от этого не деться.

И еще - смотрел вчера прессуху Порошенка. Даже Путин отдыхает. Многому научился, далеко пойдет. Но не долго. Или не далеко.

Про картинку объясню завтра или после НГ. Просто дозрел до чтения Торы и Корана (в прозе и в единственном оригинальном стихотворном варианте).

Через три роки правління Порошенка Україна стала схожа на путінську Росію.  Поки що в лайт варіанті і з деяким місцевим колоритом.
Втім, процес наближення режиму Порошенка до свого ідеалу, тобто, зразка російської системи влади і внутрішніх суспільно - політичних відносин, йде хоч і повільно, але впевнено.  Причому, Петро Олексійович, майже один в один, діє за путінським сценарієм розбудови своєї вертикалі влади. 

     ЯК СТАТИ ПРЕЗИДЕНТОМ В ОДИН ТУР?
Тут головне - мати в країні війну.  Війну за змістом, але, як антитерористичну операцію, за формою. Порівняйте. В Росії Другу чеченську війну, на тлі якої, в березні 2000 року, Володимир Путін став президентом Росії, згідно указу ще президента Єльцина, офіційно називали  контртерористичною операцією (КТО). В Україні, війну з Росією і проросійськими колоборантами, під час якої  Порошенко був обраний  президентом України,  назвали за російським сценарієм, антитерористичною операцією (АТО).
Наявність такої війни дозволила і Путіну і Порошенку скористатися для перемоги на виборах войовничою риторикою і поведінкою.  Путін емоційно обіцяв мочити терористів в сортирах і літав на винищувачі, наш “однотуровий” не менш щиро і гаряче розказував про АТО, яка повинна тривати години і обіцяв по тисячі гривень в день солдатам, які воюють.
     Слід ще згадати, що і в Росії, і в Україні однотурові перемоги Путіна і Порошенка відбулися після не очікуваного для широкого загалу, дострокового припинення повноважень попереднього президента. З різних обставин, але дострокового.  За таких умов, уміло покладених на війну в країні, у виборця залишалося небагато часу для більш зваженої оцінки кандидатів,  а у опонентів фактично не було шансів протистояти претенденту з більш значними фінансовими ресурсами, більш нахабній брехні у передвиборчій риториці і з консолідованою підтримкою діючої на той момент влади.  Ну і саме цікаве на перших президентських виборах Путіна і Порошенка полягає у тому, що вони обидва отримали однаковий результат.  Путін - 53%, Порошенко - 54 %. І це знакові цифірки -- відчувається спільний сценарій для обох випадків.  3 - 4 відсотка зверху від 50% не залишають  сумнівів для суспільства в однотуровості переможця.  Все по фен-шую, тобто, не хочеться вдаватися до конспірології, але однаковість схем приходу до влади Путіна і Порошенка наводить на роздуми.

     ЦЕНЗУРА В РОСІЇ І ЇЇ УКРАЇНСЬКА ВЕРСІЯ.
Після перемоги Путін одразу визначив звідки для нього йде головна загроза.  Це телевізор. В результаті не дуже хитрих комбінацій і кримінальних справ, найбільш популярні російські ТБ- компанії, які дозволяли собі критикувати однотурового Путіна, були або віджаті у своїх власників на протязі 2000 - 2001 років, як НТВ у Гусинського і ОРТ у Березовського, або взагалі закриті, як московський канал ТВ-6, який перестав існувати в січні 2002 року. Як наслідок, усілякі “Куклы”, “Итоги”, “Глас народа”, “Независимое расследование”, та інші передачі,  інформаційно несумісні з авторитарним режимом, який почав будувати Путін і які викривали злочинні дії російської влади та надавали громадянам Росії незалежну від офіціозу інформацію, зникли з інформпростору РФ. Частина головних і більш-менш незалежних журналістів була вимушена побігти з Росії від цензури і загрози своєму життю, інші переселилися в інтернет з набагато меншою аудиторією. Проте, значна кількість російських журналістів клюнули на хабарі і пішли у відверті путінські пропагандисти. Відтепер телевізор перетворився з головного ворога Путіна на його кращого друга, за допомогою якого почалося масоване і доволі успішне зомбування російського плебсу, а заодно і нашого.   Свобода слова і дуже небезпечні для путінської влади  публічні висвітлення історій про “Смоленский сахар”, підриви багатоповерхіок ФСБшниками, про  Беслан і “Норд-ост”, або про загибель підводного човна “Курск” та інші гострі матеріали зникли з ефіру.
     По цій дорозі направили і Порошенка, але наступ на свободу слова в Україні  відбувається дещо повільніше, ніж у кремлівського карлика на Московії. Враховуючи наші внутрішні особливості Порошенко вимушений не віджимати телевізійні канали, а домовлятися з їх власниками методом тиску на них. Деякі сполохи критики діючої влади у телевізорі ще можна побачити, але резонансних, професійно зроблених і критично налаштованих до режиму Порошенка і загальноукраїнських  передач у телевійзному ефірі майже не залишилося. Як приклад російсько-українського несприйняття свободи слова у діях влади можна навести однойменну передачу Савіка Шустера, яка була дуже популярною у Росії на початку 2000-х. Російська влада це ток-шоу прикрила, а Савік був вимушений зі своїм телевізійним проектом переїхати в Україну. Але і тут, саме за президентства Порошенка, який лицемірно обіцяв віддати життя за передачу Шустера, а потім її просто придушив.  Програма "Шустер LIVE", яка мала неабияку глядацьку аудиторію,  перестала існувати в телевізійному ефірі. І це такий дуже красномовний приклад того, як російський зашморг Порошенко накинув на свободу слова і в Україні.
     Наступ на свободу слова в Україні планується і в інтернеті.  В Росії громадян, вже не перший рік, переслідують навіть за банальні перепости в соцмережах. Цей сценарій Порошенко хоче скопіювати і для України, механізм відпрацьовується.  Якщо щось не стане на заваді, то не за горами й полювання українських спецслужб  за критиками режиму Порошенка у соцмережах. Тут головна технологічна фішка наступу на свободу слова полягає у наявності ворога.  Будь-хто, навіть з реальних українських патріотів, які критикують діючу владу, з легкістю оголошується владою і  мінстецєм “рукою Москви”.  Структуру "Мінстець"  створив Порошенко за інформаційними лекалами російського Ольгіно.  Сам же Петро Олексійович настільки увійшов в образ Путіна, що без роздумів користується відомим путінським гаслом “Не розхитуйте човен!”. Звісно, маючи на увазі свій власний човен.  Путін в Росії на галерах життя кладе, а Порошенко будує собачі будки -- два молодця з одного ларця.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА.
Якщо в Росії в цьому плані все вже давно стабілізовано і всі парламентські партії є складовими режиму з чітко визначеними ролями, то в Україні процес партійної стабілізації поки що триває.  Є у нас БПП, читай “Єдина Росія”.  І є у БПП союзник у вигляді НФ,  читай “Справедливої Росії”. Є у нас пан Ляшко, який один в один відіграє роль українського Жириновського. І є  Опозиційний блок, який в Раді виконує функції КПРФ в Думі - грає в приручену опозицію. Як, власне і партія Ляшка - Жириновського. Знову росйська калька.
Була в Росії права партія “Союз правих сил”. В 1999 році на виборах в Думу вона отримала 8,5 відсотків за партійними списками. На наступних виборах СПС в Думу вже не пройшла.  Нікому це історію нашої правої  “Свободи” не нагадує?  Але в Україні є партія  ексклюзивного феномену Юлії Тимошенко, яку важко зняти з рахунку.  Є і купа дрібних, різноманітних політичних партій і течій.  Вплив і рейтинг Юлії Тимошенко неухильно поширюється і це лякає Порошенка, який проти неї може застосувати силу.
Протестний рух в Україні влада успішно фрагментує, несистемні партії у різний спосіб дискредитуються.  В той же час, у проолігархічні сили заганяються або скуповуються владним коритом більш-менш відомі покидьки.

КОГНІТИВНИЙ ДИСОНАНС.
Когнітивний дисонанс -- це внутрішній психічний конфлікт у свідомості людини, який виникає внаслідок поширення суперечливих ідей, знань, інформаційних протиріч стосовно об'єктів та явищ.
За таких обставин, і чим більше ступінь дисонансу, людина, часто-густо, починає втрачати логічне і об’єктивне сприйняття інформації і правильну реакцію на події і навколишню дійсність. 
В принципі, це відомий засіб психологічних маніпуляторів - вводити людину у стан розгубленості, використовуючи цю розгубленість задля власних інтересів . І саме такий засіб використовується авторитарним режимом Путіна відносно власного населення.
З усіх російських телевізорів росіянам забивають в голови абсолютно суперечливі установки на православну сутність Росії і гордість за її комуністичне минуле. Серед московитів вже стало нормою ходити на релігійні свята з портретами комуністичних вождів, а на комуністичні свята таскати з собою ікони і церковні хоругви. З одного боку, на Московії хизуються якимись досягненнями (здебільшого, за часів СРСР), з іншого, релігійне мракобісся, яке підтримується владою. Маніпуляції досягли нечуваних розмірів серед населення.
Росія, фактично програла війну в Чечні і виплачує режиму Кадирова мільярдні контрибуції, але офіційно, завдяки маніпуляціям, путінський режим переміг.
Суцільна і тотальна брехня влади  супроводжує московита 24 години на добу з усіх побутових приладів. Всі в Росії знають про агресію російської армії проти України, про загиблих в Україні російських військових і найманцях, проте, знов таки, офіційно - "іхтамнєт". Таким чином, в розхитані офіційною пропагандою  мізки, Кремль вкладає будь-яку маячню, типу “кримнаш”, “бєссмертний полк” і  дозволяє пересічному росіянину з обідраним задом і напрямками замість доріг, хизуватися надутою бульбашкою величі Російської імперії.
     Натомість, українська влада і особисто Порошенко взяли на озброєння російську технологію, докладають  максимум зусиль, аби розчавити мозок українцям нав’язаними фейками і протиріччями до стану російського затмарення. Порошенко на кожному куточку розказує про війну і російську агресію, але мовчить про АТО. Проте, юридично ніякої війни у нас немає, а є незрозуміле АТО і Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Договір, який Порошенко розривати не хоче і не збирається. До того ж, торгівля з агресором і його сателітами з окупованих територій йде повним ходом.
     На фронті майже кожен день гинуть українські військові, а в столиці України один за одним відбуваються  масштабні веселощі, святкування безвізу і гей-параду. Влада вже остогидла тим, що розповідаючи  про своє прагнення до європейських  цінностей, одночасно плює на Конституцію і закони і живе за бандитськими правилами.  Подібні приклади подвійних стандартів і дволикості  діючої української влади можна наводити годинами. І на сьогодні вже важко сказати, хто більше бреше своїм громадянам, режим Путіна, чи режим Порошенка.

ПОЛІТИЧНІ РЕПРЕСІЇ.
Без вбивства і тюрем для  політичних опонентів, Росію зараз уявити важко.  В Україні ж, після Революції гідності і Небесної сотні, про політичні репресії, здавалося, можна було б забути, Так багато хто думав. Але тільки не Порошенко зі своїми соратниками і шістками в силових відомствах, озираючись на Москву.  Спочатку вбили  Сашка Білого, потім Лісника, потім Кузьменка, деяких прибирали тихенько, без розголосу, потім з’ясувалося, що в українських в'язницях поступово  і сплановано опинилися сотні українських добровольців, військових і просто патріотів. По деяким даним на початок 2017 року засуджених було десь 1,2 тисячі.  Зараз діюча влада вже.відкрито розпочала  ганебний тиск на своїх  політичних опонентів.
І наразі немає жодної причини вважати, що режим Порошенка якось зможе зупинитися у створенні авторитарної, репресивної системи на зразок російської. Всі ці процеси будуть тільки посилюватися, а зупинити диктатора зможе тільки народ.
Сенс цієї статті полягає  у тому, щоб акцентувати увагу читачів на мімікрії української системи влади в російський варіант. Більшу частину цього путі вже пройдено завдяки кремлівському васалу Порошенко і його посіпакам у владі.

          Ну шо, українки та українці, шановні національні меншини, всі, хто останні 23 роки жив під п'ятою олігархічної мафії, чекав Парадізу, терпляче терпів, не знаю, можливо ви щось знали, що поклали на вівтар безглуздості та ідіотизму чверть сторіччя свого життя, але ось, прийшов час помитися ретельно, ну там, під пазухою, п'яти, вуха та решту частин тлінного тіла, одягти чисте спіднє завтра зранку, та чекати яка буде доля країни та кожного з вас. 
          Варіанта два. І для обох ця процедура не буде зайвою.
          Якщо Рада проголосує за путінські зміни, то це означає, що Україна, а паровозом і ви, як відносно вільні Громадяни, померли.
          Всі ви опинитися в руськом міре. Навіть після цього, вас не залишать в спокої, і ваші померли вільні души буде місити ногами Порошенко і Путін. Це закон руського міра. Це не самураї, для яких смертельний удар повинен бути один, це рускій мір, там вбивають і після смерті.
          Другий варіант, якщо Рада не проголосує. Це гарний для вас варіант.
          Тоді помре Порошенко. Політично, політично...
          Він і так де-факто, політичний труп, а стане політичним трупом де-юре.
          Звісно, в цю щасливу мить неголосування "за", він не залишить вас у спокої, конвульсії ще будуть, але процес вже набере незворотного характеру.Сонату №2 Шопена ми точно почуємо.
          Ну, а в усьому чистому набагато приємніше святкувати цю радісну подію.

          Порошенку 3,14здец.
          Це і до бабки не ходить.
          Але, при одній умові. Якщо залишиться Україна.
          А якщо не буде України, то і 3,14здеца Порошенку не буде.
          І якщо це розумію я, то і сам фігурант 3,14здеца розуміє.
          А тепер дивимося, що відбувається.
          А відбувається впевнений, хоч і перманентний, рух влади по колії, яку проклав Янукович.
          Все, що робив Янукович, тільки з правками на війну та інші різні обставини, робиться і зараз. Ну і з урахуванням досвіду Януковича.
Янукович перед Майданом не міг масово вбивати патріотів, а Порошенко тепер може. І вбиває.
          Території наша також зараз легше здавати. Вон яка могутня та страшна армія у Рашкі, ми ні в жість не переможемо. Це головний меседж для виправдання зради.
          Озброюється та набуває досвіду новий "Беркут". Під іншою назвою, але це вже будуть вишколені карателі. І якщо ті вже вбивали, то ці тільки для вбивств і готуються. Масових.
          Відкладено введення в дію Асоціації з ЄС. Нічого не нагадує? Ну да, ті самі маневри Януковича. Підпишу, не підпишу. Але тепер, буде введено в дію, не буде введено. І ось, якщо ви звернули увагу, заява, ні, навіть вимога Рашки, щоб відклали введення в дію Асоціації. Всі крутять пальцем біля скроні, мовляв Рашка остаточно з'їхала з катушок. Але, я не здивуюся, що скоро і сам Порошенко попросить про це Євросоюз.
          А відносини з ЄС? Таке враження, що Порошенко навмисно псує їх. Але, це тільки враження. Він навмисно і псує. Так, як в свій час робив Янукович. В решті-решт став нерукоподаваний. До цього Рубікону вже наближається і Порошенко.
          Це робиться для того, щоб було розв'язані руки для прийняття головного рішення.
          І ось тут Янукович в свій час схибив. Зробив фальстарт. Невчасно та зарано накивав п'ятами.
          А тепер повертаємося до 3,14здеца Порошенку.
          Скоріше всього, того, класичного Майдану вже не буде. Просто добровольці і скоріше всього і армія, вже не будуть терпіти це знущання над собою та над країною і підуть до Порошенка. Ні, просити вже нічого не будуть. Це у Порошенка нема війни. А у нас війна йде. Повним ходом. А на війні обов'язковим елементом є військові трибунали. Ось Порошенка і поставлять перед ним. В мене нема сумніву, яка саме рішення винесе трибунал.З огляду тільки на десятки тисяч життів, які загубив Порошенко.
          Але.
          Янукович був схибив. Передчасно дав деру, і вже перебуваючи в Рашке, почав просити допомогу у тієї ж Рашки. А на цей час він вже втратив легітимність. І Путькіну було не з руки відгукуватися на його заклик.
Порошенко не буде тікати до останнього моменту. Коли вже буде остаточно зрозуміло, що народ прийшов по його душу.
          І що він буде робити?
          Ну з ЄС, США та НАТО зрозуміло, відносини остаточно зіпсовані, і звертатися до них за допомогою нема сенсу. Вони і не будуть допомагати. Навіть, якщо і буде звернення.
          Залишається тільки Рашка.
          І ось ми чуємо, як Порошенко зі сльозами на очах просить Путькіна ввести війська та врятувати Україну. Ну, і його звісно.
          А Путьків вже напоготові. Вводить.
          На наступні 300 років.
          Finita...тільки не комедія, а трагедія.....

          Ну що, налякав я вас? Не хочете такого розвитку подій? Сам не хочу...
          Можу заспокоїти тільки тим, що ніхто, навіть я, не може передбачити, як воно все буде.
          Але, - "сподівайся на краще, готуйся до гіршого".
          Тож, сподіваємося та готуємося.

Пост если не для англоговорящих, то для англослышащих: ролик для сравнения того, как говорят на английском языке наши политики и товарищи из КГБ Путин с Медведевым. Enjoy it:

Сучасний політик це дуже хитра й безпринципна особа й слід добре знати їх повадки й правила гри, щоб розуміти чого добиваються ці особи. Викладу свою логіку як я визначаю істинні цілі й мету політиків на простому прикладі простого парня з народу, ярого опозиціонера, типового представника світу політиків Педра Попрошенка:

1. У цього політика (як у більшості теперішніх політиків) слова коли потрібно завжди розійдуться з справами, якщо політик щось обіцяє то це нічого не означає. Перестаньте вірити сказаному політиком! Справжніми є наступні факти: убили - або бізнес робить успішно, сидить - або чиновник високий, все решта 100% облуда.

2. Коли політик затягує час й говорить про консультації й перемовини то це значить що він торгується за більш ласий шмат або якісь собі преференції. Педро місяць тягнув з призначенням на пост міністра, виторговував собі щось значиме, скоро почуємо про якусь дуже корисну для бізнесу покупку рошеном.

3. Всі скандали й конфлікти в політиці як правило організовуються й мають якусь мету, в політиці не буває нічого випадково, як правило шукайте користь тих хто при владі. Дуже мене здивував факт як дбайливо ПРасти страхували й виводили Педру на міністра, чого тільки вартий за два дні на посаді залагоджений Педром Жахливий Сирний скандал де навіть Геолух Кровосісь не впорався (насправді пристарілого використовують для прокачки потрібних й як буфер на майбутнє). Скандал насправді був влаштований для його успішного вирішення в подальшому міністром Педрою, а Педро вже тоді знав що піде на міністра бо давно працює на ПРастів козачок, тільки хотів собі підготувати  красивий прихід, президентське крісло гріє душу напевно й ПРастам потрібен свій чоловік й своя опозиція, щоб як аналог попередник полум'яний опозиціонер ющ прикрив бандитські зади надійно й дозволив коритом державним користуватись надалі. 

http://news.dt.ua/ECONOMICS/glava_derzhvetfitosluzhbi_porivnyav_diyi_rosiyi_v_sirniy_viyni_z_groyu_v_naperstki-98934.html 

http://news.bigmir.net/business/529831-Sirna-viina-Onishenko-vidminiv-domovlenosti-z-Prisyajnukom-cherez-zayavi-Azarova-i-Grishenka 

4. Любі зміни й ініціативи зараз владний політик робить заради наживи, шукайте наживу й користь в усіх діях політиків, не вірте в те що хоч щось зроблять для людей чи на користь державі, на вірте в теперішню владу, любі реформи нафтогазу, скандали, договора, ЧФ, уран, Євро, закупки ... це все їх особиста користь або бізнес по сучасному розумінню. Сформовано державний механізм по обдиранню народу, якими тільки завгодно методами й на всіх рівнях, щоб зупинити державний механізм обдирання людей потрібно не менше 3 років, щоб запустити державний механізм на користь людям ще стільки ж, але ніякий бізнесмен від влади не буде наводити порядок й руйнувати механізм, що дає у власну кишеню надприбутки, десятирічні проекти не вигідні ніякому бізнесу в Україні, тому забудьте політиків бізнесменів, не ведіться на їх обіцянки покращень, це розвод. Педро це наступний ющ тільки, ще більш жадібний до грошей та влади.

Раз вже як приклад типового сучасного політика я взяв Педра Попрошенка то як типовий політик він напевно обманув багато людей, хто довіряв цьому політику скиньте камінь з грудей, визнайте чесно свою помилку або підтримайте Педра в голосуванні, також з радістю чекаю на опонентів. 

* Часто зараз зустрічаю дивну ситуацію, ще 1-2 роки тому було багато ярих прихильників Педра, ПРастів так само як колись юща, влаштовувались бучні розборки й скандали на сайті, а вибачень я ні в одному блозі ще не бачив, чому зараз їх знайти дуже важко, всі виїхали з України чи з сайту пішли ? Чому ми уподоблюємось політикам, ми повинні істину шукати й логічно думати а не скандалити, брехати й викручуватись, ДРУЗІ УЧІМОСЬ ДУМАТИ Й АНАЛІЗУВАТИ.

        Ось тут я погоджуюся з Міхою.
        Приїхало в Україну якесь чучело, якого грузини копняками нагнали з Грузії, промацало соціальний грунт, і О!!!, - країна лохів! Лох на лохе сидить і лохом поганяє. 
        Він і сам мабуть здивувався, що він тут замість ікони у лохів. )))
        Чесно кажучи, я досі не можу зрозуміти, чим він їх зачарував. Його припадочние воплі викликають тільки бажання зателефонувати в будинок скорботи, щоб приїхали санітари і пов'язали його.
        Саме цікаве, що лохі все про нього знають. Так, як знали і про Потроха, але все рівно проголосували за нього.
        Знають, що він з перших привітав Януковича в 2010 році з фальсифікацією виборів.
        Знають, що він знищував в Грузії незалежні, опозиційні ЗМІ.
        Знають, що він по звірячому розганяв мітинги, вбиваючи людей. До речі, цей досвід він передав Януковичу, який використав його на Майдані.
        Знають, що він створив в Грузії фонд, через який відмивав гроші. Згодом. такий самий фонд він створив і в Одесі, через який оплачував свої вояжі та покупки за кордоном.
        Знають, що всі реформи в Грузії робив Бендукідзе, а не Саакашвілі. Так, Саакашвілі спочатку сприяв цьому, але потім, спробувавши сибаритського життя, цілком на нього перемкнувся.
        Знають, що після того, як він втратив владу, і прокуратура та суди, які він же і створював, як зразок справедливості, і які відкрили проти нього кримінальні справи, то, як заєць дриснув з Грузії. Це все рівно, що капітан корабля, у випадку його аварії, в числі перших ломиться зайняти місце в шлюпке. Якщо ці суди, які ти створив, чесні, непідкупні та справедливі, а ти вважає себе невинним, то доведи це в цих судах.Ні, дав деру. Мабуть таки є підстави тікати.
        Знають, що приїхавши в Україну, він агітував за Порошенка, за його партейку БПП, за воров з цієї партейки, різних там березенків.
        Знають, що він незаконно отримав громадянство України. 
        Знають, що в Одесі, куди його призначив Порошенко для того, щоб він там позбавив впливу Коломойського, Міха не виконав жодної своєї обіцянки, які давав перед вступом на цю посаду. А ні дорогу на Рені не збудував, а ні місцевих крадіїв не посадив, хоча прокуратуру та міліцію очолювали його кореша, Сакварелідзе і ще один, не пам'ятаю прізвища.
        Більше того, він з цими крадіями гужванив в кабаках.
        І як завжди, як і у подібних персонажів, отмазка була одна, йому всі заважали. Піднімав такий гвалт, так в нього слина з рота летіла, таки прокльони та образи вивалював на всіх, хто мав необережність запитати його про його провал на посаді губернатора, що здавалося він зараз лусне від люті. Огидні сцени влаштовував. Да і продовжує влаштовувати.
        Все це лохі знають.
        Знають, що він не має права балотуватися у Верховну Раду, але галасують, що будуть голосувати за його партію. 
        Знають, що партію свою він не створював з нуля, а купив. Так, як це весь час роблять наші, доморощені аферисти. 
        Знають, що він не має права 10 років балотуватися в Президенти України, але носяться по всій мережі, як дурні з торбою, з гаслом - "Саакашвілі - Президент".
        Знають, що всі ці гастролери, на кшталт Міхі, приїжджають в Україну тільки за дурними грошима. Сама Україна їм і в хрен не впала.
        Знають, що в нього всі ознаки параної, манії величі та шизофренії.
        Знають, що Порошенко командирував Міху в опозицію, щоб той відтягнув на себе голоси від самої популярної партії, Батьківщини, і від лідера України, Юлії Тимошенко.
        Знають, що в Україні 40 млн населення серед якого дуже багато українців, які здатні зробити свою країною заможною та квітучою. Але для цього треба мати національну гідність, щоб не підбирати різний хлам, який викинули та яким гидують навіть його співвітчизники.
        Все це лохі знають, але продовжують наяривати кола та водити хороводи навколо цього заплилого жиром та записного демагога і брехуна Міхі Саакашвілі.
        Ідіотами та лохами Україна повниться...((((