хочу сюди!
 

Инна

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 37-54 років

Замітки з міткою «співчуття»

Помер Олексій Порошенко - Герой України

Помер Олексій Порошенко – батько п’ятого президента України.

Джерело: партія "Європейська солідарність"

Дослівно: "Сьогодні перестало битися серце великої людини праці, хлібороба, громадського та політичного діяча, Героя України, батька п’ятого президента України Олексія Івановича Порошенка. Все своє життя він присвятив служінню Україні, розвитку її економіки, дбав про людей".

Деталі: Партійці висловлюють співчуття Петру Порошенку, його дружині Марині та всім рідним і близьким з приводу тяжкої втрати.

Довідково: Олексій Порошенко - Герой України, заслужений працівник сільського господарства. 11 червня 2020 року йому виповнилося 84 роки.

Богдан Гордасевич: Помер Олексій Порошенко - Герой України. Висловлюю щирі співчуття Петру Порошенку та всій його родині з втратою батька, діда, прадіда. Вічная пам'ять і Царство Небесне!

"І сотні душ, пішли в небесні храми…"



Легкий, сріблястий, металевий птах
Піднявся в синь небесну мов пір'їна
Та бог заснув…
І якийсь демон, чи пекельний маг
Під вдих ударив неньку-Україну.

Не спасла віра, Біблія й Коран
Люд різних націй, статків та релігій
І падав з висоти під Тегеран
Птах українських піднебесних ліній.

Бо бажав жертв отой кармічний маг
І у фатальне, невблаганне та трагічне
Збитий Всесвітнім Злом, упав літак
І сотні душ, пішли до храмів вічних…
-----------------------------------------------
зі… страшна трагедія, кривава катастрофа, братня могила різних народів. Хто винуватий – люди чи ненаситний молох прогресу?
Рідним та близьким – наше громадянське співчуття...
А безвинним жертвам технічного прогресу, які пішли в інші світи-виміри – тамтешнього миру та спокою…

Ви знайшли свою дорогу до храму!

8.01.20

Демону Врубеля ( написане давно)


В моем воображеньи Демон поселился.

Не тот, каким его знавал народ:

Не рушил горы он, не бился,

Чтоб свергнуть Бога из его высот

Натруженные руки на коленях,

Усталый взор блуждает далеко…

О чем ты думаешь, Великий Демон?

Что жизнь свою ты прожил нелегко?

Что видишь ты; сраженья боевые? Лавины снежные?

Иль речек горных спад?

Иль, вспоминая дни былые,

Ты видишь пред собою тихий сад?

Грустишь ли ты о тоненькой грузинке,

Увядшей, будто срезанный бутон?

И , слыша звуки огненной лезгинки,

Ты думаеш: « Не – то, не – то, не – то….»?

Ответа дожидаюсь я напрасно:

Его мне не услышать – не дано…

Лишь взгляд твердит: «Устал я страшно….

Что думаю – тебе ведь все равно!» /*


Картину Врубуля " Демон сидячий" вперше я побачила в московській картинній галереї давно - дуже давно. Зображення Демона викликало  співчуття: такий могутній, а так його замучило життя! Це співчуття майже відразу переросло у вірш, що написаний російською мовою.Lzarichna