Тема зміни статусу автономної республіки Крим завжди цікавить наших політиків. Проросійські партії бажають вилучити Крим з України, націоналістичні - ліквідувати автономію. На мій погляд обидва шляхи є антиправовими за своєю суттю. Ну, про перший і так все зрозуміло. А от чи правильно буде ліквідувати автономію, слід звернутися до міжнародного права. <em>"Всі народи мають право на самовизначення. За силою цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток," </em>- проголошує ст. 1 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Отже ООН надає кожному народу право створювати самостійні державні утворення та вільно розпоряджатися природніми багатствами своєї землі. Однак! Правом на самовизначення можуть скористатися ті народи, які: 1) є повноцінно окремим етносом; 2) історично проживають на своїй землі; 3) не мають власної державності десь іще; 4) концентровано проживають на певній території.   Розглянемо Крим через етнічну призму. Там проживає три найчисельніших нації: українська, російська, татарська. Перші дві не можуть претендувати на самовизначення, бо вже мають власну державність. А от татари відповідають всім вимогам, тому позбавлення автономії є порушенням їх етнічних прав. Тобто кримську автономію слід надати тільки татарам, а українці та росіяни мають власні країни, які захищають їх етнічні права. На практиці це виглядає так: Кримська автономія в її нинішніх межах перетворюється на Кримську область, а всередині неї (центральна частина півострова), в місці розселення татар утворюється Татарська автономна республіка Крим зі своїм курултаєм, меджлісом, прапором, двома офіційними мовами та іншими атрибутами автономії. Досить очевидне рішення проблеми, якщо добре в цьому розібратися. Російський вплив на регіон суттєво обмежиться. Натомість, повна ліквідація автономії не залишить українцям союзників у Криму. Звичайно, ТАР не стане панацеєю від усіх проблем. Чорноморський флот РФ, інтернаціональна мафія, контрабанда, незаконна торгівля нікуди не зникнуть самі по собі. Та на відміну від нинішнього стану прикривати сепаратизм автономним статусом вже нікому не вдасться.

Stanislove, спеціально для upu.org.ua

http://www.tymoshenko.ua/

  Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко признана самым красивым из мировых лидеров. Об этом свидетельствуют данные исследований сайта Hottest heads of state.
Второе место в рейтинге красивых глав государств получил премьер-министр Норвегии Йенс Столтенберг, на третьем – король Бутана Джигми Кешар Намгяла Вангчук.
Среди лидеров стран СНГ высокое место было также отдано президенту Белоруссии Александру Лукашенко (12-й) и премьеру России Владимиру Путину (18-й). Американский лидер Барак Обама занимает 15-ю строчку в рейтинге, а французскому президенту Никола Саркози отведено только 28-е место, между президентом Республики Конго и премьером Кабо-Верде.

http://www.gazeta.ru/news/lenta/2009/10/14/n_1413829.shtml

Сьогодні прочитав хорошу замітку http://blog.i.ua/user/2177116/348308/ Підтримую автора. Та в коментарях побачив цікаву відповідь. Між автором і одним читачем зав'язалась розмова про об'єднання таких правих і лівих патріотів. А що, ідея розумна. Бо я вважаю, що якщо далі українці будуть самі себе " ділити по Дніпру" ( хоча ця примовка вже не доречна) коротше будуть "праві" і "ліві", то розколу України не уникнути! А це спричинить що одні підуть під Москву, а другі ще куди небудь. І тоді ніякої України не буде! Отже чвари нам не потрібні. Але тут повстає запитання: через що сперечаюься патріоти?.. Щоб це зрозуміти, треба сперше вияснити хто ж такий патріот. Отже:

по простому кажучи, патріот - це людина яка любить свою Батькуівщину. Правда любити можна по різному, але якщо справді любиш, то не словом а ділом. Подумайте самі, і думаю ви будете згідні. Але що людина може зробити для України? Перш за все - працювати на благо Батьківщини. Сумлінно виконувати свій обов'язок, чи ти політик, чи робочий. Навіть якщо ти студент або школяр, бо як ти вчишся - таким і будеш спеціалістом. Друге - дотримуватись законів, не дивлячись на інших. Третє, також не мало важливе - поважати і берегти українську культуру. Так, це важливо.       Важливо, бо Україна без своєї культури - це як людина без характеру і без душі. Патріот, ну добре, хай може не розмовляти на рідній мові, але хоча б добре нею володіти. Не нехтувати безмежними ланами багатої української літератури. І нарешті останнє. Через цей пункт мені прийдеться читати величезну кількість дурних, і безпідставних коментарів. Так от, патріот повинен пам'ятати минуле свого народу, поважати захисників свого народу. А чому?! А тому що Україна без своїх героїв не Україна. Якби не козаки, Україну би без сумніву вважали частиною Речі Посполитої. Також різні повстанці проти польського ярма. І ми можемо спостерігати що дуже часто борців за Україну хочуть зганьбити. І в них це добре виходить. Памятаю, не так давно, сварилися про Мазепу. Багато говорили: "він зрадник!". Так, він зрадник, він зрадив Петра першого, але він це зробив щоб не зрадити Україну. Зрадивши царя, він із шведами воював проти Росії.        Для чого?! Щоб вибороти незалежність для України! Так! Тільки для цього. Він домовився з шведами: "ми вам допомагаємо воювати проти царя, а після перемроги проголошуємо повну незалежність від будь кого". Отже він не зрадив своїх предків( які боролись за те ж ), він не зрадив України. А хто називає його зрадником - той визнає себе нащадком царських холопів і слуг( тих кого зрадив Мазепа ). Те саме ми бачимо в недавніх подіях.       ( перед усім коротко про націоналізм: "Головною в націоналізмі є ідея державності та незалежності, самостійності. Але держава — не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ, у свою чергу, — це не тільки корінний етнос, а й усі етнічні меншини. І дійсний (а не змішаний із шовінізмом, з його намаганнями довести виключність та зверхність «своєї» зростаючої етнонації) націоналізм обстоює право на, державність усіх (як корінних, так і некорінних) етнічних угруповань народу. Коли мета перетворення певного народу на державну націю вже досягнута, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-конструктивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм". Отже націоналізм можна прирівняти до патріотизму, а не до нацизму чи буржуазії ) Так от, в середині двадцятого століття, майже на всій території України ( на той час УРСР ) поширється націоналістичний рух( не тільки на заході ), який в часи другої свіьової війни переростає в збройне повстання, метою якого ( як і всі повстання на Україні ) є НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Але повстали вони не тільки проти СРСР. Адже ще до утворення УПА, провідники ОУН вирішують залучитися підтримкою фашистів, які обіцяли незалежність України. Та після проголошення незалежності в багатьох містах України, німецька верхівка заарештовує провідників за такі дії. Німці зрадили українців, окупували їхні землі і чинили терор. Саме через це створюється УПА яке почало воювати проти всіх окупантів ( фашистів і більшовиків ). Значить получилося так само як і з Мазепою: зрадили Сталіна( якому доречі як і царю не присягали на вірність ), зв'язались з його ворогами, але не зрадили своїх предків. Так, це не дуже добре що вони були ( деякий час ) з німцями, але вони ж не знали що проти їхнього населення буде терор з боку тих "союзників". А як взнали, як получили добре, то схаменулись, і повстали і проти них також ( і не боялись воювати на два фронти ). Але всеодно, аж досі, дуже багато людей обзивають їх нацистами, за те що вибрали не тих союзників. А я поясню чому. Справа в тому що Хмельницького ніхто не винить за те що він попросив допомоги в поганців ( в татар ) щоб визволити Україну з польського ярма. Чому?! Бо воював він не проти Москви а проти ляхів. Ви такого не помітили : хто воював з Росією  - той зрадник! Хм... цікаво, чи не так? Патріоти, схаменіться, подумайте, чиї ви патріоти: України чи Росії? Не зрадник той хто не зрадив народу! Не зрадьте ВИ народу, якщо ви називаєте себе патріотом! Памятайте захисників своєї Вітчизни, поважайте їх.

От ми і вияснили хто ж такий патріот. Якщо і праві і ліві патріоти будуть справжніми патріотами України, такими як написано вище, то вони об'єднаються, і рівної сили їм не буде. А якщо кожен буде справжнім патріотом і якщо такі патріоти будуть при владі, то Україна беде сильною, соборною, нероздільною державою, в якій кожен живе як людина.

Поскриптум: можете запропонувати ще якісь пункти, може щось ще забув. Поспілкуємось, подумаємо разом. Але будьте ласкаві: спокійно, без образ і без проявів національної нетерпимості.

Слава Україні!

Давайте подискутуємо на цю тему.

Чи підтримуєте ви проведення Маршу УПА 14 жовтня цього року?

Давайте беречь мир в нашей стране и саму страну. Она так несовершенна сегодня. Но это - наша страна, страна нашей свободы, нашей истории и нашего будущего. Мы можем раньше или позже сделать её лучше. Но только если у нас её не отнимут целиком или по кусочкам. Если МЫ не позволим её у нас отнять и не отдадим себя, свою свободу в руки внешней силы, которая не терпит свободы ни в своей стране, ни в соседних.

 

В ближайшее время могут произойти события, которые важно просто вовремя правильно оценить.

 

Приближается праздничный для украинских патриотов день - 14 октября. Покрова Пресвятой Богородицы, День украинского войска. К сожалению, печальной  традицией последних лет стало обострение в такие дни противостояния между украинскими патриотами и силами, которым трудно смириться с тем, что Украина существует как государство. Частью этого противостояния стало проведение странных псевдопатриоотических мероприятий некоторыми маргинальными, но весьма эпатажными организациями, которые создают гадкий образ Украине. Очевидно, в связи со всем выше сказанным одна из партий, та самая, бандеровская ОУН(б), опубликовала свою позицию в этом отношении, стараясь упредить действия недругов Украины и их наёмных или наивных пешек. Я не являюсь членом этой партии. Но вижу, что в настоящее время она обеспокоена процессами, которые могут еще больше дестабилизировать нашу страну и озабочена вопросом сохранения мира и спокойствия в Украине.

Я специально уделил внимание тем, кто привык общаться по-русски, и перевёл текст.

 

Активизация псевдонационалистического экстремистского движения. Позиция Организации Украинских Националистов (бандеровцев) - ОУН (б)

 

В последнее время всё учащаются случаи политического экстремизма, направленного против различных общественных групп и явлений. Часто экстремисты выдают себя за представителей националистического движения, в частности, представляются членами ОУН.

 ОУН (б) решительно отмежевывается от каких-либо экстремистских движений и действий, которые наносят ущерб доброму имени украинского национализма и спекулируют историей национально-освободительной борьбы с целью получить общественную поддержку.

 Псевдооуновцы осуществляют акты насилия и вандализма против общественных и культурных учреждений, прикрывая свои действия националистической риторикой. Цель такой деятельности - дискредитировать Организацию Украинских Националистов и украинский национализм в целом.

 Кроме этого, возросла активность откровенно нацистских и расистских группировок. Представители этих формаций в своей пропаганде наряду с Адольфом Гитлером прославляют героев Украинской национальной революции: С.Бандеру, Р.Шухевича, М.Михновского и других. В своих писаниях нацисты ставят знак равенства между расовым национал-социализмом и украинским национализмом.

 Акции неонацистов, преисполненные безосновательной агрессии, ненависти, милитаризма, выставляют украинский национализм только в негативных тонах.

Экзальтированные парни никак не могут разобраться в украинской истории и осознать, что украинский национализм в равной мере боролся против московского большевизма и немецкого национал-социализма.

Более того, ксенофобия и расизм ведут этих маргиналов к идеологическому и организационному единству с российскими ультраправыми. Общими темами для них являются «славянское единство» и «чистота белой рассы». Таким образом, становится понятно, кому выгодно нацистское движение в Украине – только режиму Путина-Медведева, который стремится дискредитировать украинский национализм, дезориентировать украинскую патриотическую молодёжь и дестабилизировать социально-политическую ситуацию в стране.

ОУН (б) открыто заявляет, что неонацистское и национал-экстремистское движение и другие структуры, организации инспирированы и финансируются российским государственным руководством или его марионетками – олигархическими кланами Украины. Таким образом, в нашей стране, кроме откровенно антигосударственной «пятой колонны», действует псевдонационалистическая, провокаторская «шестая колонна» Кремля. Обязанностью каждого украинца является обличать деятельность эрзац-националистических групп и оказывать сопротивление неонацизму, который искусственно навязывается Украине извне

В 40-50-е годы ХХ в. НКВД уже применял практику деятельности псевдобандеровских формирований, а именно: переодетые в униформу УПА нквдисты нападали на украинские сёла с целью дискредитации повстанцев. Теперь эту роль играют ультраправые формации, которые, прикрываясь националистической символикой, наносят удары по украинской государственности. Как за первыми, так и за вторыми стоит Кремль.

ОУН (б), с учетом президентской избирательной кампании обязана предостеречь украинское общество об опасности, которая исходит от подконтрольных Москве праворадикальных маргиналов, целью которых является исполнение главной директивы Кремля – внести хаос и междоусобицу в украинское общество.

Организация Украинских Националистов со всей решительностью борется против интернационалистических и фашистско-национал-социалистических программ и политических концепций, так как они являются инструментом захватнической политики империалистов (из  постановления III Чрезвычайного Большого Сбора Организации Украинских Националистов, август 1943 года).

Пробой сил карманных псевдонационалистов будет дискредитация Украинской Повстанческой Армии и светлого образа С.Бандеры 14-15 октября этого года – в праздник Покровы и в 50-летие гибели лидера ОУН в Мюнхене.

Украинцы, будьте бдительны, отличайте зерно от плевел, дайте достойный отпор «шестой колонне» Москвы, которая прячется за, на первый взгляд,  патриотическими лозунгами и символикой!

                                                                                                                                                                       Провід ОУН (б)

 Оригинал: http://www.ukrnationalism.org.ua/news/?n=3833                              

05.10.2009 17:46:57

Багато наших політиків полюбляє озвучувати міф про "два братських народи". Вони втлумачують "темному" люду, які блага принесе нове об*єднання, як погано жити в незалежній Україні і тому подібне. Однак все пізнається в порівнянні. У складі РФ достатньо "молодших братів". Вони теж колись мали своїх януковичів, яценюків, тимошенків. Далеко ходити не треба: 5 жовтня 2009 р. Адигея святкує 18 річницю утворення республіки.

«Основные торжества, посвященные 18-летию со дня образования республики, прошли 5 октября. В них принял участие Президент РА Аслан Тхакушинов. На центральной площади республиканской столицы Майкопа был представлен культурно-этнографический портрет Республики Адыгея. Гости и участники мероприятия смогли попробовать национальные блюда, познакомиться с обычаями и традициями народов, проживающих в Адыгее. Все города и районы республики получили возможность представить национальные подворья, отражающие адыгскую, русскую, армянскую, курдскую, азербайджанскую и греческую культуры», - указывается в пресс-релизе президента Адыгеи.

В этот день также состоялись различные спортивные мероприятия, концерты самодеятельных коллективов, посвященные Дню республики, сообщает "РИА Новости".

Між іншим, історія Адигеї в певному періоді дуже нагадує нашу:

В 1557 году часть адыгских князей во главе с верховным князем Кабарды Темрюком Идаровым обращается в Москву с предложением военно-политического союза к России. Этот политический акт закрепляется брачным союзом между Иваном IV и дочерью Темрюка Гошевнай (Вікіпедія http://ru.wikipedia.org/).

Так само як у нас після Переяславського договору, дружба росіян та адигейців грунтувалася на обслуговуванні інтересів росіян:

В Російській імперії Адигея була однією з найвідсталіших провінцій — народ не мав власної писемності, на 150 осіб припадав 1 учень, не було лікарських закладів, промисловості майже не було — в 27 кустарних майстернях працювало 90 робітників(Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/).

Отже більше ніж за 300 років російського менеджменту адигейським народом не було досягнуто нічого. Він так і залишився в 1557 році...

Інший цікавий факт - демографічний розвиток адигейців. Особливо жалюгідно виглядає в порівняно з чеченцями, які не припиняють боротьбу за незалежність від Москви:



















Тому, шановні політики, не треба вішати локшину про "братній народ". Тим більше, що цей народ не брат, а онук навіть адигейцям, не кажучи вже про український етнос, який сягає корінням Трипільської культури. Чим скоріше ми позбавимося таких "братів" разом з їхніми "племінниками" в українській владі, тим краще. Для цього в нас і є вибори.

Stanislove, спеціально для upu.org.ua

І ти колись боролась, мов Ізраїль,

Україно моя! Сам бог поставив

супроти тебе силу невблаганну

сліпої долі. Оточив тебе

народами, що, мов леви в пустині,

рикали, прагнучи твоєї крові,

послав на тебе тьму таку, що в ній

брати братів не пізнавали рідних,

і в тьмі з’явився хтось непоборимий,

якийсь дух часу, що волав ворожо:

«Смерть Україні»!

– Та знялась високо

Богданова правиця, і народи

розбіглися, немов шакали ниці,

брати братів пізнали і з’єднались.

І дух сказав: «Ти переміг, Богдане!

Тепер твоя земля обітована».

І вже Богдан пройшов по тій землі

від краю і до краю. Свято згоди

між ним і духом гучно відбулося

в золотоверхім місті. Але раптом

дух зрадив. Знову тьма, і жах, і розбрат.

І знов настав єгипетський полон,

та не в чужій землі, а в нашій власній.

А далі розлилось червоне море,

і розділилося по половині,

і знов злилось докупи й затопило –

кого? Ой леле! Новий фараон

пройшов живий через червоне море,

але їздець і кінь пропав навіки.

Співай, радій, ненависна чужинко,

бий в бубни і лети в танок з нестяму,

кінь і їздець в червонім морі згинув,

тобі зостався спадок на покраси,

бо зносиш ти України клейноди,

святкуючи над нею перемогу.

Такий для нас був вихід із Єгипту,

немов потоп. Заграло та й ущухло

Червоне море, висохло, й осталась

безрадісна пустиня після нього,

і став по ній блукать новий Ізраїль,

по тій своїй землі обітованій,

немов якась отара безпричальна.

З отарою блукали й пастухи,

вночі за тінню йшли, а вдень з вогнем.

Коли ж у їх з’являвся дух величний,

що вогняним стовпом палав у тьмі,

а вдень ішов, мов туча грізно-біла,

вони не вірили своїм очам,

і врозтіч розбігались манівцями,

і попадали ворогам в полон.

Чи довго ще, о господи, чи довго

ми будемо блукати і шукати

рідного краю на своїй землі?

Який ми гріх вчинили проти духа,

що він зламав свій заповіт великий,

той, взятий з бою волі заповіт?

Так доверши ж до краю тую зраду,

розбий, розсій нас геть по цілім світі,

тоді, либонь, журба по ріднім краю

навчить нас, де і як його шукать.

Тоді покаже батько свому сину

на срібне марево удалині

і скаже: «Он земля твого народу!

Борись і добувайся батьківщини,

бо прийдеться загинуть у вигнанні

чужою-чуженицею, в неславі».

І, може, дасться заповіт новий,

і дух нові напише нам скрижалі.

Але тепер? як маємо шукати

свому народу землю? хто розбив нам

скрижалі серця, духу заповіт?

Коли скінчиться той полон великий,

що нас зайняв в землі обітованій?

І доки рідний край Єгиптом буде?

Коли загине новий Вавілон?