Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Собаки брешуть, а караван собі йде

Важливо захистити армію від політиканів, які паплюжать результати роботи всього оборонно-промислового комплексу – Президент

11 березня 2019 року - 13:41

Важливо захистити армію від політиканів, які паплюжать результати роботи всього оборонно-промислового комплексу – Президент

Президент Петро Порошенко наголосив на небезпеці спроб вдарити по українській армії з тилу. «Жоден причетний до розкрадання армії не буде мати індульгенції, не сховається за строком давності, бо зараз кров’ю заплатили українські воїни за це злочинне розкрадання», - заявив Петро Порошенко під час засідання Ради регіонального розвитку Житомирщини.

«Силу нашої нової української армії нікому, жодному ворогу не здолати. Але, на жаль, зараз не припиняються спроби вдарити по нашій армії, по нашій обороні з тилу», - зазначив Президент.

«Напередодні виборів на армію і суспільство спрямований щільний обстріл з усіх гармат інформаційної війни. Снаряди для цього обстрілу охоче подають ті кандидати в Президенти, які нищили українську армію, розпродавали, які її роздягали, які знищили обороноздатність під час перебування на високих посадах», - сказав Президент.

Глава держави висловив сподівання, що тимчасова слідча комісія Верховної Ради України належно оцінить факти розкрадання та підриву обороноздатності, назве прізвища причетних до цього. «І ніяка «димова завіса» брехні не зможе її приховати. На фронті, особливо ті, хто був у 2104-2016 роках дуже добре знають як було воювати без танків, без броні, без бронежилетів, розгрузок, снайперської зброї, без тепловізорів, без систем радіо-електронної боротьби, без дронів, і без багато чого, що мало бути і що було знищено цими горе-політиканами», - додав він.

Президент звернувся до присутніх: «Поки армія тримає фронт, нам з вами – захистити армію з тилу, прикрити від політиканів, які паплюжать результати роботи всього оборонно-промислового комплексу».

«А ще, аж ніяк не менш важливо захистити армію від ділків та їхніх партнерів на державних посадах, які розкрадають кошти військового бюджету. Ще раз наголошую – ані прізвища, ані посади, ані знайомства, ніщо не прикриє тих, хто незаконно збагачується коштом армії», - підсумував Глава держави.

Шевченківські дні Найважливіші культурні події тижня

Шевченківські дні Найважливіші культурні події тижня
4-10 березня запам’ятається насамперед вшануванням пам’яті Тараса Шевченка.

 

4 березня у Луцьку у Волинському краєзнавчому музеї відкривається виставка живопису «Тарасова доля» заслуженого художника України Леоніда Литвина, приурочена до 205-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка.
 Леонід Литвин – відомий український художник, який працює в галузі станкового та монументального живопису. На творчому рахунку митця близько півсотні всеукраїнських та обласних виставок, а також понад 20 персональних.

 Художник працює в жанрах пейзажу, натюрморту, портрету, тематичної картини. У його роботах постають давня та новітня історія України, її яскраві особистості, фольклор і народні традиції українців («Давня Русь», 1972; «Не здамося», 1975; «Свято Івана Купала», 1976; «Вертеп у Луцьку», 1996; «Бандуристка Леся», 2012; «Свято», 2012; «За Україну», 2014; «В зоні АТО», 2014; «Пам’яті героїв Нового Загорова», 2018). Провідною для митця є козацька тема («Запорожці», 1973; «Предки», 1985; «Козацька пісня», 2004; «Битва під Берестечком», 2004; «Гетьмана малює», 2008; «Гайдамаки», 2011).

 Особливе місце в творчості художника займає Шевченківська тема. Впродовж 2014–2016 років Литвином створено серію «Тарасова доля» із 10 картин («Портрет великого кобзаря Шевченка», 2014; «Мені 13 минало», 2015; «Шевченко в Літньому саду», 2015; «Шевченко і Брюлов», 2016; «Шевченко малює Почаївську Лавру», 2015; «Шевченко на Волині», 2016; «Шевченко малює», 2014; «Шевченко на засланні», 2014; «Шевченко на Аралі», 2015; «Шевченко в морській експедиції», 2015).

 Тематична виставка «Тарасова доля» представляє 22 роботи художника – серію Шевченкіани (твори до біографії Великого Кобзаря, ілюстрації до його поетичних творів та пейзажі з натури, пов’язані з Шевченківськими місцями) та художній цикл історичних картин Литвина. Виставку доповнюють друковані джерела про художника – каталоги, буклети, журнали і т.ін.

 

5 березня о 17:30 та 19:30 у Львові у національному драматичному театрі ім. Марії Заньковецької пройде концерт, присвячений 70-річчю українського композитора, виконавця та поета Володимира Івасюка.

 

Івасюк – один з основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Найбільш відомими композиціями автора є «Червона рута» та «Водограй», які свого часу виконував ансамбль «Смерічка».

 18 травня 1979 його було знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КГБ за наказом вищого керівництва СРСР.

 Володимир Івасюк говорив: «Кожним твором починай новий етап, якісно вищий у своїй роботі. Виражай себе врешті-решт на повну силу, адже людські серця завоюєш тільки оригінальним твором із вагомим змістом і яскравою формою».

 У концерті візьмуть участь хор, струнний оркестр та рок-бенд Державної заслуженої академічної хорової капели «Трембіта».

 Солісти: Оксана Муха, Ірина Доля, Олег Лановий, Вікторія Ященко, Ольга Верхоляк.

Диригент — Микола Кулик. Оброка та аранжування творів Романа Мельника та Миколи Кулика.

 

 

9 березня у Львові у Львівській національній філармонії пройде концерт «ШЕВЧЕНКО REVOLUTION», покликаний відкрити у постаті культового українського поета нашого сучасника. На концерті звучатимуть вірші Шевченка у класичних та сучасних аранжуваннях.
 У заході візьмуть участь Хорова капела «Дударик», академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії , "Rock Orchestra" та солісти Львівської опери: Тетяна Вахновська, Тарас Різняк, Софія Соловій, Назар Омельчук та інші.

 Автор ідеї та аранжувань – Дмитро Кацал.

 Дата початку «ШЕВЧЕНКО REVOLUTION - 16:00 та 18:30 год.

 

9 березня у Національній філармонії у Києві відбудеться концерт «Світе тихий, краю милий, моя Україно…», присвячений 205-й річниці від дня народження Тараса  Шевченка.

 Музичні твори на вірші Тараса Шевченка виконає Національна заслужена капела бандуристів України імені Майбороди (художній керівник і головний диригент – Юрій Курач).

 Історія цього колективу пов’язана із виникненням «Кобзарського хору», заснованого в Києві 1918 року відомим бандуристом Василем Ємцем за фінансової підтримки Гетьмана Павла Скоропадського. Це був перший мистецький професійний колектив в Україні, з якого й бере початок новітня традиція у бандурному мистецтві гуртовий професійний спів зрячих артистів у супроводі бандур.

 У 2018 році Національна заслужена капела бандуристів України імені Майбороди відсвяткувала свій сторічний ювілей.

Названо переможців національного конкурсу від України

Названо переможців національного конкурсу від України на Sony World Photography Awards 2017
Перше місце посіла робота фотографа Зані Аркадіної Постійний порядок.

Журі міжнародної премії Sony World Photography Awards 2017 оголосили результати Національного конкурсу від України у середу, 29 березня. Про це повідомляється на сайті премії.

Зазначається, що перше місце посіла робота фотографа Зані Аркадіної Постійний порядок.

Фіналістами Національного конкурсу від України також стали: Юлія Шашина з роботою Почуття дуалізму та Богдан Ємець з роботою Викладач скульптури в майстерні.

Зані Аркадіна народилася в Україні, зараз живе і працює у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Займається малюнком і скульптурою, однак високо цінує фотографію і любить поєднувати різні напрямки творчості

Постійний порядок – це демонстрація різноманітності форм природи і людини як її частини, сучасна версія традиційного натюрморту, в якій одночасно показана перемога над ефемерністю і краса буття.

Sony World Photography Awards 2017 – найбільший конкурс фотографії в світі. Національний конкурс – це глобальна номінація, в якій можуть взяти участь усі фотографи, які надіслали свої роботи на Sony World Photography Awards 2017, незалежно від того, на який конкурс вони відправили заявку. Його мета – відзначити найкращих фотографів у кожній з 65 країн.

Роботи переможців будуть показані разом з фотографіями, які увійшли в шорт-лист на виставці Sony World Photography Awards & Martin Parr – 2017, яка буде проходити в Лондоні з 21 квітня до 7 травня, також їх опублікують у щорічній книзі переможців.

Раніше всесвітня організація Sony World Photography Awards назвала найкращі фотографії2016 року, які були зроблені приватними фотографами з усієї планети.

Кривонос зняв свою кандидатуру на користь Порошенка



Заступник командира Сил спеціальних операцій Кривонос зняв свою кандидатуру з виборів президента на користь Порошенка
Зміна верховного головнокомандувача ЗСУ, яким є Петро Порошенко, неприйнятна в умовах війни, уважає полковник Сергій Кривонос, якого було висунуто кандидатом на посаду президента партією "Воїни АТО".

Кривонос із 2014 року брав участь в антитерористичній операції 

Заступник командувача Сил спеціальних операцій Сергій Кривонос зняв свою кандидатуру на майбутніх виборах на користь чинного президента України Петра Порошенка. Про це 6 березня він повідомив на своїй сторінці у Facebook.

"Поки йде війна  і вірогідність відкритої агресії зі сторони нашого головного ворога, Російської Федерації, є занадто великою, мені прийшлося прийняти зважене та дуже непросте для себе рішення щодо зняття своєї кандидатури з подальшої гонки за пост президента України. Я роблю це на користь громадян та майбутнього України! Уважаю, сьогодні, у тих умовах, у яких знаходиться держава, недоцільною зміну верховного головнокомандувача Збройних сил України", – написав Кривонос.

Він закликав не трактувати зняття його кандидатури як "проплачену маніпуляцію".

"Головним мотивом мого походу на пост президента як діючого військового... було те, що я не згоден із тією системою та ситуацією, що сьогодні утворилася в секторі безпеки та оборони України. Я вважав за необхідне говорити про те, що усілякими способами намагалися приховати "паркетні генерали", адже впевнений, що лише правда та єдність дозволить нашій державі перемогти", – зазначив він.


31 січня політична партія "Воїни АТО" висунула полковника Кривоноса кандидатом у президенти.

Кривонос набув популярності у 2014 році, коли командував обороною краматорського аеропорту. У 2016 році його призначено першим заступником командувача ССО.

Вибори президента України відбудуться 31 березня 2019 року. 
Більше читайте тут: https://gordonua.com/ukr/news/politics/zastupnik-komandira-sil-spetsialnih-operatsij-krivonis-znjav-svoju-kandidaturu-z-viboriv-prezidenta-na-korist-poroshenka-789385.html

Шевченко з нами є і буде



VIII

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає. /18/
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.


IX

Рано-вранці новобранці
Виходили за село,
А за ними, молодими,

І дівча одно пішло.
Подибала стара мати
Доню в полі доганяти...
І догнала, привела;
Нарікала, говорила.
Поки в землю положила,
А сама в старці пішла.

Минули літа, а село
Не перемінилось.
Тілько пустка на край села
Набік похилилась.
Коло пустки на милиці
Москаль шкандибає.
На садочок позирає,
В пустку заглядає.
Марне, брате, не вигляне
Чорнобрива з хати.
Не покличе стара мати
Вечеряти в хату.
А колись... Давно колись-то!
Рушники вже ткались,
І хустина мережалась,
Шовком вишивалась.
Думав жити, любитися
Та Бога хвалити!
А довелось... Ні до кого
В світі прихилитись.
Сидить собі коло пустки,
Надворі смеркає.
А в вікно, неначе баба,
Сова виглядає.


X

В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі...
Тепер же злої тії долі,
Як Бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і Господа любить.


XI

КОСАР

Понад полем іде,
Не покоси кладе,
Не покоси кладе — гори.
Стогне земля, стогне море,
Стогне та гуде!

Косаря уночі
Зострічають сичі.
Тне косар, не спочиває
Й ні на кого не вважає,
Хоч і не проси.

Не благай, не проси,
Не клепає коси.
Чи то пригород, чи город,
Мов бритвою, старий голить.
Усе, що даси.

Мужика, й шинкаря,
Й сироту-кобзаря.
Приспівує старий, косить,

Кладе горами покоси,
Не мина й царя.
І мене не мине,
На чужині зотне,
За решоткою задавить,
Хреста ніхто не поставить.
І не пом’яне.



XII

Чи ми ще зійдемося знову?
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!
Нехай і так. Не наша мати,
А довелося поважати.
То воля Господа. Годіть!
Смирітеся, молітесь Богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

"Сон" Тараса Шевченка

СОН



Гори мої високії,

Не так і високі,

Як хороші, хорошії,

Блакитні здалека.

З Переяслава старого,

З Виблої могили,

Ще старішої... мов ті хмари,

Що за Дніпром сіли.

Іду я тихою ходою,

Дивлюсь — аж он передо мною

Неначе дива виринають,

Із хмари тихо виступають

Обрив високий, гай, байрак;

Хатки біленькі виглядають,

Мов діти в білих сорочках

У піжмурки в яру гуляють,

А долі сивий наш козак

Дніпро з лугами виграває.

А онде, онде за Дніпром

На пригорі, ніби капличка,

Козацька церква невеличка

Стоїть з похиленим хрестом.

Давно стоїть, виглядає

Запорожця з Лугу...

З Дніпром своїм розмовляє,

Розважає тугу.

Оболонками старими,

Мов мертвець очима

Зеленими, позирає

На світ з домовини.

Може, чаєш оновлення?

Не жди тії слави! /40/

Твої люде окрадені,

А панам лукавим...

Нащо здалась козацькая

Великая слава?!..

І Трахтемиров геть горою

Нечепурні свої хатки

Розкидав з долею лихою,

Мов п’яний старець торбинки.

А он старе Монастирище,

Колись козацькеє село,

Чи те воно тойді було?..

Та все пішло ц[арям] на грище:

І Запорожжя, і село...

І монастир святий, скарбниця, —

Все, все неситі рознесли!..

А ви? ви, гори, оддали!!..

Бодай ніколи не дивиться

На вас, проклятії!! Ні, ні...

Не ви прокляті... а гетьмани,

Усобники, ляхи погані!!..

Простіть, високії, мені!

Високії! і голубії!

Найкращі в світі! Найсвятії!

Простіть!.. Я Богу помолюсь...

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!


Над Трахтемировим високо

На кручі, ніби сирота

Прийшла топитися... в глибокім,

В Дніпрі широкому... отак

Стоїть одним-одна хатина...

З хатини видно Україну

І всю Гетьманщину кругом.

Під хатою дідусь сивенький

Сидить, а сонечко низенько

Уже спустилось над Дніпром.

Сидить, і дивиться, і дума,

А сльози капають... «Гай-гай!.. —

Старий промовив. — Недоуми!

Занапастили Божий рай!.. /41/

Гетьманщина!!..» І думнеє

Чоло похмаріло...

Мабуть, щось тяжке, тяжкеє

Вимовить хотілось.

Та не вимовив...

. . . . . . . . . . . . . . . . .


«Блукав я по світу чимало,

Носив і свиту і жупан...

Нащо вже лихо за Уралом

Отим киргизам, отже, й там,

Єй же богу, лучше жити,

Ніж нам на Украйні.

А може, тим, що киргизи

Ще не християни?..

Наробив ти, Христе, лиха!

А переіначив?!

Людей Божих?! Котилися

І наші козачі

Дурні голови за правду,

За віру Христову,

Упивались і чужої

І своєї крові!..

А получшали?.. Ба де то!

Ще гіршими стали,

Без ножа і автодафе

Людей закували

Та й мордують... Ой, ой, пани,

Пани-християне!..»

Затих мій сивий, битий тугою,

Поник старою буй-головою.

Вечернє сонечко гай золотило,

Дніпро і поле золотом крило,

Собор Мазепин сяє, біліє,

Батька Богдана могила мріє,

Київським шляхом верби похилі

Трибратні давні могили вкрили.

З Трубайлом Альта меж осокою

Зійшлись, з’єднались, мов брат з сестрою.

І все те, все те радує очі,

А серце плаче, глянуть не хоче!


Попрощалось ясне сонце

З чорною землею, /42/

Виступає круглий місяць

З сестрою зорею,

Виступають із -за хмари,

Хмари звеселіли...

А старий мій подивився,

Сльози покотились...

«Молюсь тобі, Боже милий,

Господи великий!

Що не дав мені загинуть,

Небесний Владико.

Що дав мені добру силу

Пересилить горе

І привів мене, старого,

На сі святі гори

Одинокий вік дожити,

Тебе восхвалити,

І Твоєю красотою

Серце веселити...

І поховать побитеє

Гріхами людськими

На горах оцих високих

І витать над ними...»

Утер сльози нехолодні,

Хоч не молодії...

І згадував літа свої

Давнії, благії...

Де, як, коли і що робилось?

Було що справді, а що снилось,

Які моря перепливав!..

І темний гайок зелененький,

І чорнобривка молоденька,

І місяць з зорями сіяв,

І соловейко на калині

То затихав, то щебетав,

Святого Бога вихваляв;

І все то, все то в Україні!..

І усміхнувся сивий дід...

Бо, може, нігде правди діть,

Було таке, що й женихались,

Та розійшлися, не побрались,

Покинула самого жить,

В хатині віку доживати!..

Старий мій знову зажуривсь,

Ходив довгенько коло хати, /43/

А потім Богу помоливсь,

Пішов у хату ночувати.

А місяць хмарою повивсь.


Отакий-то на чужині

Сон мені приснився!

Ніби знову я на волю,

На світ народився.

Дай же, Боже, коли-небудь,

Хоч на старість, стати

На тих горах окрадених

У маленькій хаті.

Хоча серце замучене,

Поточене горем,

Принести і положити

На Дніпрових горах.

Тарас Шевченко і без коментарів


N. N.



Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога......

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!.. А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу. /37/

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.


Бридня!.. А й досі, як згадаю,

То серце плаче та болить,

Чому Господь не дав дожить

Малого віку у тім раю.

Умер би, орючи на ниві,

Нічого б на світі не знав.

Не був би в світі юродивим.

Людей і [Бога] не прокляв!


А командир танка «ДНР» перейшла на сторону України

Донбас: командир танка «ДНР» перейшла на сторону України, Гіркін хоче її повісити



Командир жіночого танкового екіпажу самопроголошеної ДНР Світлана Дрюк (позивний «Вітерець») перейшла на сторону України.

ЗАЗНАЧАЄТЬСЯ, що українська контррозвідка вивезла Світлану Дрюк з непідконтрольної території восени минулого року, повідомляє ТСН. Її історію розповіли тільки зараз, тому що до останнього часу двоє її дітей перебували в Донецьку.

За словами танкістки, її підрозділом командував кадровий російський військовий Олексій Бернгард. Світлана готова дати свідчення проти нього та інших кадрових російських військових, про яких їй відомо.

Вона також розповіла, що в Росії вже готовий план, як завезти протягом чотирьох годин у Донецьку та Луганську області до 100 тисяч військових під виглядом місцевих «ополченців».

ПРИЧИНА. Світлана розповіла, що зважилася перейти на сторону України з особистих мотивів.

«У мене є друг, який мені набагато ближчий зараз», – сказала вона, уточнивши, що ця людина – представник українських спецслужб.

ВІДОМО, що Дрюк воювала проти української армії з 2014 року.

ДО РЕЧІ, Світлана Дрюк є прототипом головної героїні фільму «Ополченочка», який знімають у Луганську. Жінку називали «народним героєм Новоросії». Прем’єру заплановано на 9 травня 2019 року.

БОЙОВИК ГІРКІН, дізнавшись про те, що Дрюк перейшла на сторону України, написав у соцмережі, що її потрібно повісити «за зраду».

«Не з помсти, а щоб іншим неповадно було, і військовий закон (на якому тримається будь-яка армія) дотримати», – вважає він.

https://uk.etcetera.media/donbas-komandir-tanka-dnr-pereyshla-na-storonu-ukrayini-girkin-hoche-yiyi-povisiti-video.html

4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років

4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років.

 Сьогодні о 10:22 0 81 ЧЕРНІВЦІ 

Володимир Івасюк 

Він був одним із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. А ще український Орфей був професійним медиком і скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Мав він і талант художника, був неординарним живописцем і фотографом (щоправда, сам не любив фотографуватися). Загинув молодим за нез’ясованих обставин у Брюховицькому лісі поблизу Львова. Звання Героя України отримав посмертно – через 30 років після своєї трагічної смерті. Володимира Івасюка пам’ятають ті, хто любить українську пісню, а його «Червона рута» і «Водограй» стали музичними брендами нашої країни, на яких виросло не одне покоління артистів і слухачів. За спогадами сучасників, Івасюк був надзвичайно м’якою, лагідною людиною. І доброю. Ця лагідність і доброта світилася в його очах. Мав дивовижний талант спілкування, тож люди радо відкривалися йому назустріч. «Він був романтичний, розумний. З ним завжди було цікаво. Ніколи не пив горілки – тільки трохи шампанського», - згадує одна з приятельок Івасюка. Володимир Івасюк - композитор, поет, співак, легенда, геній, людина, яка суттєво вплинула на українську музика. Автор «Червоної рути». Автор «Водограю». Автор пісень «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Дві скрипки», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Два перстені» та багато інших. Про Володимира Івасюка написано багато статей, книжок, знято чимало документальних фільмів. І не дарма, бо ж він був унікальною особистістю, він був єдиним серед всіх. У 20 років написав пісню, яка стала символом української естради. Народився Володимир Івасюк 4 березня 1949 року в Кіцмані. Там же закінчив школу, там закінчив музичну школу, створення якої зініціював його батько, Михайло, вчитель французької мови. У Кіцмані почав писати перші музичні й поетичні твори. Після переїзду сімї Івасюків до Чернівців у юного Володимира розпочався справжній прорив у музичній творчості. Тут він написав свої найвідоміші пісні. Паралельно із навчанням у медичному училищі пісняр відшліфовував музичну грамоту. З 1974 року почав навчатися у Львівській консерваторії. У Львові Івасюк творить окрім естрадних пісень класичні твори. 24 квітня 1979 року вийшов з квартири у Львові. Більше його ніхто не бачив. Аж до 18 травня, коли тіло Івасюка знайшли у підвішеному стані в лісі в Брюховичах. Про Володимира Івасюка можна написати тисячі слів, але вартий він тільки одного – геній. Геній музики, адже він створив мелодії, які запали в серця й душі всім, хто хоча б раз почув їх.

Джерело: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/4-bereznya-legendarnomu-volodimiru-ivasyuku-vipovnilosya-b-70-rokiv-42082. Сайт http://acc.cv.ua/

Україна понад усе!

Россиянин рискнул жизнями жены и детей ради Украины: подробности поразительной истории



В РФ, в Тверской области вывесили украинский флаг
Это сделал один из местных жителей, который ранее пытался мигрировать на территорию Украины.

Об этом стало известно из поста журналиста Аркадия Бабченко, который он разместил в социальной сети Фейсбук.

«Угадайте страну по фотографии. Нет. Не Украина. Это Россия. Тверская область. Владимир Егоров, экстремист, вывесил у себя на доме, который ему пытались поджечь, бросив в окно канистру с бензином, когда там спала его жена и двое детей, украинский флаг. Владимир — тот самый человек, который бежал в Украину, прожил тут неделю, успел даже устроиться на работу, а потом ему без объяснения причин люди в масках вручили запрет на въезд, вывезли на границу и вытурили за погранпункт. Месяц он жил на нейтральной полосе между Украиной и Беларусью. В автомобиле. Потом вынужден был вернутся в Мордор. Его взяло КГБ Беларуси. Передало в Россию. Он отсидел в СИЗО в Брянске. Был выпущен под подписку. Сейчас сидит в этом самом своем недосоженном доме, вывешивает в поддержку Олега Сенцова тризуб, и ждет ареста», — сообщил Аркадий.

Также он заявил, что подобную миграционную политику не понимает.

«Вы меня, конечно, извините, но такую миграционную политику я не понимаю и не пойму. Нельзя так», — подытожил журналист.

Под постом ведется активное обсуждение со стороны пользователей Фейсбука. Как оказалось, некоторые комментаторы не поддерживают Аркадия. «Я бы не стал так заранее делать выводы…мы же не знаем причин, почему ему так срочно было отказано в нахождении на территории Украины. Масса случаев когда люди годами живут, бодаются с чиновниками за политическое убежище, и их никто поспешно не выдворяет. Может там какие-то предыдущие нарушения законов Украины. Может такое быть? Конечно может. А может и не быть», «А чего ты так резко стал интересоваться миграционной политикой? Мы годами не можем добиться того, что по закону положено», — написали пользователи.

Напомним, что в Одессе устроили показательное сожжение флага России. Зрелищную акцию устроили ультрас футбольного клуба «Шахтер», после того как владельцы команды решили ввести новые правила покупки билетов на выездные матчи клуба.

Кроме этого, стоит напомнить, что в Донецкой области юноша и девушка надругались над флагом Украины.

Также сообщалось, что традиционные цвета появились в одном из российских заповедников и озадачили местных жителей.

Теги: Аркадий Бабченко / Россия / украинский флаг
https://politeka.net/news/world/939589-rossijanin-risknul-zhiznjami-zheny-i-detej-radi-ukrainy-podrobnosti-porazitelnoj-istorii/