Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

Конкурс на краще освідчення в коханні

Люди!
 Унікальний конкурс проводить видавництво "Богдан" на своїй сторінці Фейсбук!

Кожного дня Ви лайкаєте і перепощуєте на свою стіну у ФБ книгу, що бере участь у акції! Пишете під постом 15 слів освідчення в коханні  і автор найкращого освідчення отримує у подарунок запропоновану книгу!

Кожного дня інша книга!

Бігом приєднуйтеся і не гайте час! Кожен день нова книга!


Конкурс діє до 14 02.13


Сьогодні це - "Улюблені вірші про кохання!!




Умови конкурсу на сторінці видавництва на ФБ

http://www.facebook.com/bohdanbooks


Герої Крут

Проблема всіх громадянських війн у тому, що вони найбільш жорстокі, як це не дивно, але так засвідчує історичний досвід. Жахливих епізодів часів 1918 -1919 років в Україні було безліч, але найбільшого звучання набув саме подвиг під Крутами жменьки хлопчаків, яких десь було коло 30-ти, а вже потім їх подвиг ототожнили з загальною чисельністю всіх загиблих під Крутами.
В чому полягав подвиг цього малого гурту молоденьких безвусих юнаків?
Головною причиною загибелі хлопчаків, які попали в полон, було їх затятість у своїх ідеалах Української Держави! Вони могли приспокійно залишитись в живих, якби в полоні збрехали і сказали, що їх примусово привезли і погрозами погнали битись, що всі вони готові влитись до частин армії Муравйова - їх би залишили живими, тому що такою була масова практика, яку яскраво засвідчив Шолохов у романі "Тихий Дон", де головний герой то з білими проти червоних, а потім легко став з червоними проти білих.
У тому і весь знаковий ДУХОВНИЙ ЧИН героїзму юнаків під Крутами - вони НЕ ЗРАДИЛИ ! Вони не зрадили своїх ідеалів, чим стали тотожні першим християнам-мученикам, які мужньо приймали смерть, бо не зрікались віри в Христа. З жертовних мук одних постала велика сила Християнства, а з жертви юнаків під Крутами постала наша Українська Держава!
Автор нижче наведеного матеріалу якраз цього і не розуміє, тому видумує причину жорстокої смерті юнаків, як і причину їх полону бачить у тому, що хлопчаки заблукали, хоча насправді вони пішли в атаку, свідомо в наступ на ворога! Сили були явно нерівні, що і обумовило трагічну кінцівку: полон і смерть.

Бій під Крутами: про міфи і про правду

Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва.
29 січня 1918 року біля станції Крути на Чернігівщині, між Ніжином і Бахмачем, за 120 км від Києва, відбувся бій, який як мало яка подія, досі зазнає чимало спекуляцій.
Мої думки з цього приводу засновані переважно на спогадах учасників бою (Ігор Лоський, Іван Шарий та інші), генерала О. Удовиченка, який приймав звіт після бою тощо. “Дані” ж людей, які були далеко від місця подій якраз і внесли плутанину (наприклад шановний історик Д. Дорошенко та безліч інших). Сприяли тому ж галицькі студенти 1930-х років, які міфологізували подію, творячи з неї новий міф (хоча само по собі це може й не погано). Так ось, розберемося з міфами (і з правдою):
Міф перший. “Триста безвусих, недосвідчених і неозброєних студентів”
Учасників бою з української сторони було близько 600 осіб. Цей факт є доведеним на основі військових звітів. Точніше: “1-а імені гетьмана Богдана Хмельницького Юнацька Військова школа”, яка складалася з 4-х сотень (по 150 юнаків), 18 кулеметів та 20 старшин, тобто загалом один курінь (батальйон). Це й була основна частина оборонців Крут. Крім юнаків, які вже перебували на станції Крути о 4 годині ранку 27 січня 1918 року до них приєдналася Студентська сотня помічного куреня Січових Стрільців в числі 115-130 людей. Правда сам курінь ще не був сформований. Це була його перша сотня, що складалася з київських студентів, а 4-та чота (бл. 30 осіб) сотні складалася із школярів, навіть підлітків 14-16 років. Студенти пройшли 7-денний вишкіл і вміли стріляти, а юнаки школи, або “юнкери” вже мали достатній військовий досвід у боях з більшовиками. А. Гончаренко та деякі інші пройшли фронти Першої світової війни.
Комендантом оборони Бахмача і командиром куреня юнацької школи було призначено сотника Аверкія Гончаренка, який пройшов Першу світову війну. Тому не відповідає дійсності міф №2, що боєм керував сотник Омельченко, який опісля помер від поранення в бою. Натомість, загальне керівництво здійснював сотник Аверкій Гончаренко.
Показово, що на з’єднання з наступаючими більшовиками, тобто з тилу проти своїх, з Ніжина виступив український полк ім. Шевченка. І взагалі через непродуману політику Центральної Ради (тодішньої “верховної ради”) у військових та інших питаннях, українська армія була фактично розпущена. Залишилось тільки декілька боєздатних добровільних формувань (полк Січових Стрільців, Гайдамацький кіш Слобідської України, та ж Юнацька школа ім. Хмельницького тощо).
3-м міфом є мовляв “різанина”, в якій більшовики добивали беззбройних українських “дітей”. “Брехня як шапка”. Отже, яким був перебіг бою?
Ворог, який переважав українців майже у десять разів, очолений відомим Муравйовим, ішов як на парад, але наштовхнувся на сильний опір юнаків. Бій тривав цілий день в снігу за 20-градусного морозу. Завданням 600 українців було протриматися день. Увечері під загрозою оточення більшовиками та вже згаданим “українським” полком ім. Шевченка з Ніжина, що виступив на з’єднання з наступаючими більшовиками, вирішено відступити з бою на станцію. Організований відступ відбувався холоднокровно уже в темряві. Вояки сіли у потяг на станції і рушили у напрямі Києва, де з’єдналися з Чорними гайдамаками Симона Петлюри і взяли участь у придушенні більшовицького заколоту на заводі “Арсенал”.
То кого ж розстріляли/закололи багнетами на станції?
Після бою під час перегляду в студентській сотні не виявилося цілої чоти чисельністю 35 людей. Виявилося, що вони відступаючи, очевидно для скорочення дороги, пішли на світло станції Крути і натрапили на більшовиків, що якраз надійшли. 28-ро студентів було закатовано, їх не розстрілювали, а кололи багнетами (може, щоб не створювати шуму стріляниною), 7 поранених доставили до Харкова, звідки їм вдалося втекти. Серед них, наприклад, був Ігор Лоський, син міністра. Іншому сину міністра, студенту Володимиру Шульгину, не поталанило –  він загинув. Саме цих 28 загиблих і було поховано на Аскольдовій могилі в березні 1918 року, вже після визволення Києва від більшовиків.
Міф №4 – “зрада офіцерів”.
Не відповідає дійсності і звинувачення у зраді старшин (офіцерів), які мовляв “сиділи у вагоні і пиячили, а потім сіли в поїзд і втекли”, не давши всім евакуюватися. Насправді ж із 20-ти старшин загинуло 10, а один помер у шпиталі (сотник Омельченко). Сотник Лощенко навіть виготовив саморобну гармату, яка на дрезині переміщалась вздовж колії, обстрілюючи більшовиків.
Міф №5 – “поразка”.
Постає питання: якщо вояки виконали наказ, і навіть перевиконали його, затримавши ворога замість одного дня на кілька днів, то чого тоді поразка? До того ж втрати більшовиків були більшими.
Отже, втрати української сягали: близько 250 юнаків, одна чета студентів (28 осіб) і 10 старшин, тобто близько 300 осіб із 600 учасників бою – половина.
Втрати більшовиків були значно більшими, що очевидно й викликало лють Муравйова при розправі з полоненими. Інша половина, ті хто не загинули, взяли участь у придушенні більшовицького повстання на заводі “Арсенал” у Києві і у всіх визвольних змаганнях. А окремі учасники бою пізніше опинились на еміграції. Це сотник Модест Семирозум, юнаки Чорпіта, Заквалинський, полковник Лощенко та інші. А сам А. Гончаренко, хоч і наддніпрянець, був сотником у Дивізії “Галичина” під час Другої світової…
Ворога було затримано, виграно дорогоцінний час на переговорах у Бресті, придушено більшовицьке повстання в Києві, вчасно евакуйовано державні установи перед наступом більшовиків.
Це дозволяє нам характеризувати бій під Крутами як перемогу українців.

Андрій Ребрик

Більше є тут: http://spavedfront.io.ua/s105209/doli_geroev_krut

Вони не зрадили - вони співали гімн України. Хоч це, можливо, й частина легенди. На сайті http://kruty.org.ua/ зібрані спогади очевидців, учасників бою і більше чи менше причетних. Багато вартісної інформації.

92%, 45 голосів

8%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Чому українці не люблять "русскіх"?

  • 28.01.13, 10:02
Знайшов цікаву замітку, хоча все усім зрозуміло і так чого.... але тут як на мене написано досить доступно і що головне - зрозумілою для самих росіян мовою :).
Не перекопійовую увесь текст, так як "стукачі" дадуть знати модерам і його скоріш за все видалять, тому тільки зсилка:

http://uainfo.censor.net.ua/heading/public/73015-pochemu-ukraincy-ne-lyubyat-russkih.html

Сэр Уінстон Черчілль про росіян

  • 28.01.13, 09:51
Ці росіяни непередбачувані. Вони уморили своїх селян голодом. Вони затопили  на й  родючі землі, щоб зробити електростанції. Вони забруднили урожайні райони відходами від ядерної промисловості. У них невелика щільність населення, але і при цьому вони ухитрилися загидити свою країну настільки, що тепер вимушені купувати зерно. Я думав, що помру від старості. Але коли Росія, що годувала усю Європу хлібом, стала закуповувати зерно, я зрозумів, що помру від сміху. Сталін захопив аграрну країну і перетворив її на сировинний придаток і ядерний смітник. Тільки Ленін міг би вивести росіян з того болота, куди він сам їх завів. Але Леніна вони успішно отруїли. Через пару поколінь вони ще деградують і не зможуть самостійно навіть добувати корисні копалини. Народ вимиратиме, а диктатори і їх слуги житимуть, купуючи у нас предмети розкоші і продаючи сусіднім країнам концесії; для російських лідерів це найвигідніший бізнес.

Так що якщо ми можемо запобігти їх військовій агресії, то в інтересах Великобританії, та і інших Західно-європейских країн, зберігати СРСР як можна довше: це вигідна сировинна база і хороший ринок збуту морально-застарілій продукції. Вони знищують у себе кібернетику і генетику - тим краще для нас, ми продаватимемо їм насіння і електронні пристрої. Крім того, за символічну плату в Росію можна буде збувати ядерні відходи. Досить зупинити радянську експансію, і вони знищать себе самі без яких би то не було активних дій з нашого боку...

У. Черчилль

Хотів викласти цей лінк, http://zhurnal.lib.ru/k/kuznecow_d_j/winston.shtml ,який зберіг раніше, але там тепер така ситуація.

Уважаемые пользователи!

Мы приносим свои извинения, но доступ к запрашиваемому ресурсу ограничен.

Возможные причины ограничения доступа:
Сетевой адрес, позволяющий идентифицировать сайт в сети «Интернет», включен в Единый Реестр доменных имен, указателей страниц сайтов сети «Интернет» и сетевых адресов, позволяющих идентифицировать сайты в сети «Интернет», содержащие информацию, распространение которой в Российской Федерации запрещено.

Проверить наличие сетевого адреса в Едином реестре можно в разделе «Просмотр реестра» на сайте www.zapret-info.gov.ru

Доступ ограничен по решению суда или по иным основаниям, установленным законодательством Российской Федерации.



Перейти на главную страницу сайта «Ростелеком»

Даю цей,  http://www.proza.ru/2012/07/20/1469 оригінал  тексту можна знайти в Британській енциклопедії.



Взгляд со стороны

  • 28.01.13, 09:45
Я бывал в Украине, - самой что ни на есть западной, более того - и с председателем ОУН Цеповичем встречался, и в музее бандеровского подполья был, в Львовской области. "Москаля на нож" - да, безусловно, говорят. И ещё как. И ещё много чего говорят. Лично мне говорили, потому что и я - безусловный москаль, из Москвы. И будут говорить. И не только украинцы, все, кто испытал советскую оккупацию, - нас, мягко говоря, не любят.

Но - такой вопрос: а куда деваться? как они могут воспринимать нас - иначе? С 91-го года на вопрос "русские - это то же самое, что советские"? - всё упорнее, всё громче из России звучит ответ: ДАААААА!!!! Попробуйте представить, как видит нашу страну - иностранец? Вот хотя бы западный украинец, карпатский гуцул, у которого прадедушка был подданным Австрии, дедушка - Польши, а ему самому объясняют. что он - русский, говорящий на нелепом нелитературном диалекте? Тот, у кого половина родни - расстреляна, пропала в концлагерях - потому, что у дедушки был хутор в горах и пять коров?

Чтобы удобнее было увидеть РФ глазами иноземца, давайте - представим себе аллегорическую картинку. Вот - приезжаем мы, русско-советские люди, которых дедушки воевали против фашизма, в город Берлин. Идём по улице Геринга, переходим на улицу Геббельса, вот переулок Гестапо, а потом - на какую-нибудь центральную Фашистенплац, где стоит огромный чёрный мавзолей Фюрера. По дороге видим - бюст Гитлера, потом гранитный Гитлер, потом чугунный Гитлер, потом памятник героической охране Бухенвальда, первым национал-социалистам, смелым солдатам СС. На каждом втором доме - или свастика, или орёл со свастикой. Заходим в книжный магазин: там две трети книг - о том, как велик, гениален, честен и смел был Гитлер, о победах бесстрашного Вермахта и о том, что несмотря ни на что Германия - это великая нация, а Австрия и Бельгия - исконные германские земли, временно отторгнутые агентами ЦРУ. Да и Крым - это тоже, в общем, древняя Готия. И - немцы: нет, никого не пытают и не воюют ни с кем, концлагеря - маленькие и только для своих. Просто каждый немец убеждён, что Третий Рейх - это "тоже наша история", что нельзя забывать прошлое, что надо чтить дедушек - героев СС, что гестапо боролось с врагами Фатерлянда, и иначе нельзя было, такое уж время суровое. Что Гитлер сделал много хорошего - и для своего народа, и для соседних. Что "зато тогда нас (немцев) все боялись". И тд.
А теперь - сами смотрите: вот идёт украинец по Москве. Чьи имена носят улицы ? Кому памятники стоят. В книжном магазине с каждой второй обложки - торчат бандитские усы гения Джугашлвили. А если он на 9 мая приедет?

Они, иноземцы, правы - актуально. Потому что Западная Украина советчину вычистила дотла - там ни одного ленинского истукана нет, до самого Житормира, ни одного красного пентакля. Латвия и Эстония упразднили советский период - юридически, на уровне Конституций. Литва легитимным президентом объявила полевого командира, который в 1940-х в лесах против большевиков воевал. А вот Россия - единственная страна, которая до сих пор сладострастно купается в советской грязи, где до сих пор бережно сохраняются все уродливые символы рабовладельческого режима. В последние годы новосоветизм - уже официальная идеология, и доценты-историки, например, всерьёз боятся что-нибудь несоветское сказать даже в кругу друзей - потому что за это увольняют.

Почему иноземцы, обязаны заглядывать нам в глаза, проникать в душу, стараться угадать в нас нечто иное, несоветское - когда мы сами этого 25 лет не делаем, и явно не собираемся. Они обязаны понять, простить и примириться - а, собственно, с какой стати?

С Уважением, Кирилл Серебренитский )

Так! слегка поразмышляем!!! щербань...тимошенко,,, и *величестве

  • 24.01.13, 07:15

Евгений Щербань был одним из пяти учредителей корпорации "Индустриальный союз Донбасса" (ИСД), которая владела сотнями предприятий, незаконно приватизированными в 90-х годах. Кроме Евгения Щербаня, собственниками корпорации ИСД были Александр Момот, Ахат Брагин и Ринат Ахметов. Пятым теневым совладельцем корпорации ИСД был тогда молодой политик Виктор Янукович, который сейчас является президентом Украины. Евгений Щербань был безоговорочным лидером этой группы, народным депутатом и лидером Либеральной партии Украины. Но в течение короткого времени были убиты три владельца корпорации ИСД. Евгений Щербань и Александр Момот были застрелены в Донецке, а Ахат Брагин - взорван на донецком стадионе. После этого вся собственность корпорации ИСД, которая оценивается в миллиарды долларов США, перешла Виктору Януковичу и Ринату Ахметову. После трагического убийства Евгения Щербаня губернатором Донецкой области также смог стать Виктор Янукович. Руководители банды, которая убила Евгения Щербаня, были сразу же ликвидированы в Донецкой исправительной колонии, за которой наблюдали в то время прокуроры Кузьмин и Пшонка.

Вітаю з Святом Соборності України!

22 січня - День Соборності України

Я не люблю тих, хто багато критикує, тому що і сам з таких, але заборонив собі обговорювати все нездале в інших, тому що задаю спочатку запитання: "А сам що, дуже багато зробив? Чим кращий?  Отож бо - Богдане Бо!"
І не люблю бути дурнем, коли мене до того змушують: сам захочу - буду, а не захочу - не буду. В даному випадку - не хочу! І не змусите!
Це все я до того, що думав написати якусь дуже розумну річ з нагоди 22 січня - Дня Соборності України і... І прочитав заради цікавості промову нашого Гаранта - Віктора Януковича і... І вкотре переконався: сказано так, що краще важче придумати!
Пригадалось, що на 20-річчя Дня Незалежності України також були гарні промови від Януковича, які я пропонував всім уважно прочитати, але не помітив належної реакції громади, бо: " Як то? Щоб я та щось від Януковича! Та най я буду останнім мурлом, якщо хоч слово Януковича сприйму!"
От я і пропоную знову уважно вчитатись в слова цієї промови Президента України Віктора Януковича і визначитись для себе: чи ви проти всього сказаного тут - чи просто...

Виступ Президента на урочистостях з нагоди Дня Соборності та Свободи України

Дорогі співвітчизники!
Сердечно вітаю вас з Днем Соборності та Свободи України - важливим та знаковим святом для нашої держави!
94 роки тому, у буремні часи світової кризи початку минулого століття, Акт Злуки проголосив об’єднання двох українських республік, народжених на уламках імперій.
Це був надзвичайно важливий момент української історії. Єднання українських земель, творення власної держави для українців стало реальністю. Єдність і сьогодні, без перебільшення, - це головна умова нашої сили та незалежності.
Тоді, на початку ХХ сторіччя, значення і ціну цього твердження український народ перевірив на власному досвіді. Внутрішні суперечки, ворожнеча, безвідповідальність та численні труднощі того часу не дозволили завершити розпочате. Але те лишилося у минулому. Переконаний, всі ми добре вивчили уроки. І сьогодні робитимемо все, щоб не повторювати вчорашніх трагічних помилок.
У кожного народу своя доля. Народ України пройшов безліч випробувань, але відстояв цінності соборності і свободи. Ми не схилили голови, не втратили творчої життєвої енергії. Тому зараз Україна впевнено прямує у майбутнє.
Соборність і свобода були і залишаються наріжними каменями нашої національної ідеї. Це важливі складові становлення сучасної України.
Соборність і свобода - це цінності, які впроваджує в життя наш народ протягом усієї своєї історії. Це надійний фундамент, на якому будуються міць і велич українського суспільства. І ми гідно приймаємо виклики сучасної складної епохи. Тому що це - наша спільна відповідальність перед нащадками за збереження і зміцнення вільної та єдиної України.
Ми можемо мати різні точки зору. Нас можуть розділяти сотні кілометрів. Але ми усі - єдиний український народ. Наші сьогоднішні дії визначаються не тільки минулим. Сильними стають тільки ті народи, які вірять у свою перспективу. Наше завдання - забезпечити реальну економічну та політичну незалежність, зміцнювати демократію та верховенство права, ствердитись як молода, сильна сучасна держава - в Європі та у світі.
Я з радістю відзначаю зростання патріотичних настроїв українського суспільства, прагнення будувати нову країну, забезпечити нову якість життя. Але залишається і багато зневірених - тих, хто робить свій вибір на користь пошуку кращої долі в інших країнах. Прикро те, що ця тенденція поширена серед молоді.
У сучасному глобалізованому світі у кожної людини дійсно є можливість самостійно обирати країну проживання, навчання, роботи. За таких умов держави, що можуть забезпечити людині свободу та широкі можливості, стають центрами світового тяжіння. Вони отримують нові можливості для випереджального розвитку. Саме такою країною маємо стати і ми.
Я бачу основне завдання політики модернізації в тому, щоб створити в Україні справедливу та ефективну соціальну систему, привабливе і сприятливе середовище для життя, розвитку власного бізнесу і самореалізації кожної особистості. Ми бачимо, як четвертий рік поспіль світ змінюється під впливом кризи. Це не просто економічний спад. Це криза усталених світоглядів, криза довіри між народами. І світ буде змінюватись.
Я впевнений, що ми не загубимося в цих трансформаціях. Україна докладає всіх зусиль, щоб бути активним та ефективним гравцем світової економічної системи. Ми зберігаємо репутацію надійного партнера. Саме тому попри всі труднощі ми продовжуємо рухатись шляхом реформ усіх сфер суспільного життя.
В Україні закладаються основи для економічного зростання, політичного та гуманітарного розвитку на сучасних засадах. Значна частина наших реформ стосується економічної сфери. Насамперед, це створення сприятливого бізнес-клімату, активна політика заміщення імпорту, посилення енергозбереження, зміцнення енергетичної безпеки. Це підтримка розвитку реального сектору економіки, підприємництва, інновацій, виробничого та технологічного оновлення. Це захист наших інтересів на традиційних зовнішніх ринках та вихід на нові. Ми будуємо економічну модель, яка забезпечить імунітет країни від будь-яких зовнішніх економічних криз.
Однак творити сучасну націю і сильну державу - це не лише економічні кроки. Необхідно і надалі зміцнювати нашу систему безпеки, оборони, охорони закону. Необхідно будувати ефективну зовнішню політику. Розвиток цих сфер теж знаходиться у фокусі постійної уваги. Сильна економіка, спрямована на покращення життя кожного громадянина, дієва система національної безпеки, прагматизм у зовнішній політиці - так виглядає формула наших перетворень.
У своєму розвитку Україна пройшла важливі історичні віхи. Від прагнення до здобуття національної незалежності, утвердження суверенної держави, становлення сучасної економіки, соціальної системи. Ми поставили перед собою завдання входження до сім’ї європейських народів. Європейський вибір - це вибір демократичних цінностей, економічної свободи, високих соціальних стандартів.
Водночас запорукою стабільності і процвітання є добрі та братерські відносини з нашими сусідами, передбачувана та послідовна політика співпраці з нашими стратегічними партнерами. І я переконаний, що в цьому році ми станемо на крок ближче до поставленої мети. Водночас, ми будемо торувати власний шлях, послідовно відстоюючи свої інтереси.
Ми наполегливо реалізуємо нову гуманітарну політику. Її мета - це забезпечення взаємоповаги в українському суспільстві, збереження культурної багатоманітності, вихід на новий рівень суспільного розвитку і безпеки України як єдиної спільноти ХХІ століття. Наш поступ як соборної нації неможливий без політичного примирення.
Вибори до Верховної Ради України показали: всі без виключення парламентські політичні сили відстоюють проведення реформ, модернізацію країни, досягнення високих стандартів життя. Це створює передумови для політичного консенсусу та відкриває перспективи швидкого та успішного реформування нашої держави. Справа лише у тому, чи зможуть у відповідальний момент наші політики переступити через власні амбіції задля нашої спільної справи - побудови заможної, сильної України.
Нас об’єднують демократичні цінності: свобода слова, думки, вибору. Водночас, наголошую, що суспільство очікує від політиків не обіцянок та гасел. Не биття в гучні, але пусті барабани. Україні, її народу потрібні практичні кроки в напрямку покращення законодавства, подолання корупції, покарання правового свавілля.
Можна багато мріяти про сучасну державу. Але без додержання законності, забезпечення виконавської дисципліни, безвідмовної роботи адміністративних процедур, сучасних кадрів - ця мрія буде недосяжною. В Україні триває реформування судової, правоохоронної та адміністративної систем. Ми виходимо на розуміння необхідності цілеспрямованих і консолідованих рішень на рівні Конституції. Я впевнений, що такі рішення матимуть глибинне значення для всього суспільства. І саме тому конституційна реформа із справи для вузького кола політиків перетворюється на спільний проект української громадськості. Саме в цьому я бачу значення створеної Конституційної Асамблеї.
Закликаю усіх відкласти політичні суперечності. Не шукати конфліктів, а спрямувати зусилля на пошук спільного бачення перспектив України. А це - реформи та оновлення України задля покращення життя людей. Кожен з нас прагне до кращого. Ми всі хочемо бути прикладом для своїх дітей. Долаючи сучасні негаразди, ми шукаємо та знаходимо злагоду, ставимо завдання і досягаємо їх заради спільного блага, заради нашої України. Саме у цьому і полягає сенс свята Соборності.
Зі святом вас, дорогі співвітчизники! Добра і щастя кожній родині, кожному з вас!
Вітаю зі святом!

http://www.president.gov.ua/news/26653.html

Додаток-рефлексія: Як мене дістало оте "совкове", коли "Жеваго не читал, но осуждаю" Десь таке враження від спілкування в Неті, де читають два-три рядки і вже все зрозуміли.
Також мене цікавить феномен, коли люди вишукують всіляке сміття навіть у чомусь доброму, бо їм не подобається все виключно тому, що своїх опонентів потрібно завжди ганити. Чисто леніньско-сталінська ідейна програма на рівні підсвідомості: всі погані, хто не як ми.
А якби Янукович просто як Лукашеноко перейшов на російську, поміняв символіку, начхахав на всі українські святині і покладав квіти тільки Леніну і Невідомому солдату ВОВ - це для всіх наших патріотів було б значно приємніше? Так виходить! І це погано, що так виходить!
Тому люди! Закликаю! Цінуйте і підтримуйте що є добре!

19%, 6 голосів

16%, 5 голосів

65%, 20 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ще трохи про міграцію.

Натрапив на цікаві факти, що стосуються Росії, у тому числі міграції, тому вирішив навздогін нещодавньому своєму "Иммиграция в Украину" (http://blog.i.ua/community/662/1152519/) зробити невеличкий додаток. Треба ж орієнтуватись, що може нас очикувати.

- Принято решение о том, что Москва вдвое увеличит количество трудовых мигрантов. Источник: начальник отдела международного и межрегионального трудового обмена департамента труда и занятости Андрей Кубышкин
- Квота для мигрантов в розничной торговле увеличена на 25% Источник: Премьер-министр РФ Дмитрий Медведев
-  Министерство труда и социальной защиты утвердило на 2013 год квоту на приглашения для трудовых мигрантов. 1 225 907 гастарбайтеров привлекут работодатели в 2013 году. Источник: Министерство труда и социальной защиты

  • Каждое второе преступление (раскрытое) в Москве совершатся мигрантами. Источник: Мэр Москвы Сергей Собянин
  • - 80% убийств в столице совершается иностранными мигрантами. Источник: начальник ГУМВД Москвы Анатолий Якунин
  • - Ставропольский край. Нефтекумск: 88% преступлений совершают приезжие с кавказских республик. Источник: полиция Нефтекумска
  • - Мигранты занимают 7% рабочих мест РФ. 77% иностранных мигрантов прибывают в Россию из стран СНГ. В России находятся не менее 9,5 млн. иностранцев, из них не менее 3,5 млн. нелегально. Источник: глава Федеральной миграционной службы Константин Ромодановский
  • - Треть рабочих мест в Москве занимают мигранты. Источник: заместитель мэра столицы по экономическим вопросам Андрей Шаронов

  • - 71% процент граждан России считает, что рост числе преступлений связан с наплывом мигрантов и считают нужным ограничить их количество. Источник: Левада-Центр
  • - Власти Москвы разрешили строительство мечетей в каждом округе столицы. Источник: Председатель Совета муфтиев России Равиль Гайнутдин
  • - В московских роддомах в 30% случаев рожают мигранты. Источник: директор Института демографических исследований, Игорь Белобородов
  • - Самые разыскиваемые наркодиллеры РФ 2012 года: 12 азербайджанцев, 4 афганца (2-ое уже успели купить российское гражданство), 9 таджиков (1 с российским гражданством), 3 киргиза, 1 грузин, 1 казах. Источник:ФСКН   
  •   http://via-midgard.info/news/in_russia/vozrozhdenie-rossii-po-putinski-za-takie-itogi.htm; - там ще є багато цікавого.                                                 
Порівняно з Москвою в Україні не так складно, але навіть декілька маленьких штрихів свідчать, що проблема вже окреслилася:
-В целом в прошлом году иностранные граждане совершили только в Киеве 130 преступлений против украинцев А украинцы против иностранцев – 26 преступлений. 12.07.2007, начальник ЦОС ГУ МВД в Киеве Владимир Полищук.

-Представники інших країн, мігранти скоїли 357 правопорушень проти українських громадян; в той же час злочинів проти іноземців  зафіксовано всього 95 (2011р, 9міс).

Тимошенко чи анти-ВОНА ?

  • 19.01.13, 19:25
(Трішки відредагував... Бо бютівців до цієї теми притягнуто було випадково і неправильно... Мова йде про одну тільки особу, яка сидить...Прошу вибачення в усіх сторін...)

Набридли вже всі ці нападки на Тимошенко... Вона сидить, а герої-антитимошенківці відсиджуються... Різниця очевидна...

Действия Виктора Януковича последней недели показали, что он начинает массированную подготовку к новой президентской гонке 2015 года, и, похоже, главным своим соперником все еще считает Юлию Тимошенко. По крайней мере, пока страх перед ней затмевает все.

Иммиграция в Украину.


При слове«миграция» в воображении немедленно возникают толпы несчастных украинцев,осаждающих сопредельные страны в поисках лучшей жизни. Пресловутая утечка мозгов, разрушение семей, снижение здоровья украинцев вследствие повышенной интенсивности труда за рубежом -  это лишь малая часть негатива, который несет массовая эмиграция. В стереотипные представления о украинской миграции не вписывается обратное направление, а между тем оно существует и сказать, какое из этих направлений представляет большую угрозу не так просто.

По данным ООН,сегодня Украина находится на четвертом месте по количеству иммигрантов послеСША, России и Германии. Сейчас в Украине, по оценкам ООН, пребывает 6,7 млн. иммигрантов,в том числе нелегальных. За последние десять лет поток иммигрантов возрос почтив 20 раз.

Эксперты спецгруппы ИА Наш продукт при оценке масштабов иммиграции в Украину выходят на число ок 7млн,т е приблизительно 15% населения составляют иммигранты. В это число входят мигранты всех статусов. По официальным данным переход к положительному миграционному балансу (+4,6 тыс  чел) состоялся в 2005году и с тех пор происходит непрерывный, хотя и не слишком заметный по официальной статистике рост. За 2011год миграционный прирост составил 17096 чел. Едут отовсюду, начиная с Афганистана и кончая Японией . Участие в формировании потока иммиграции в Украину ежегодно принимают 110 – 120 стран, но львиную долю (85 -88%) обеспечивают два десятка стран (рис1). При этом соотношение их вкладов мало меняется со временем. Бывают лишь единичные исключения: в 2011г, например, зафиксирован аномальный приток иммигрантов с Молдовы, составивший почти10тыс человек или 15% от общего числа, хотя обычно вклад Молдовы не превышал 9%.

Рис1.Структура иммиграции в Украину, ПМЖ, 2011год.

Мусульманские страны третьего мира делегируют к нам сравнительно немного своих представителей – не более 1% от общего числа, однако в сумме набирается уже немало. В 2011г ПМЖ в Украине получили 11369граждан из мусульманских стран, что составляет 17,5%. Для такой страны, как Украина, это конечно мизер, но тем не менее на глаз заметно.  20 лет назад у нас на рынке было два или три азербайджанца. Они торговали мандаринами, гранатами и прочими субтропическими фруктами, были вежливы и услужливы. Сейчас их уже с сотню. Они торгуют не только всеми овощами и фруктами, но также мясом и рыбой и практически монополизировали розничную торговлю. Местные вынуждены довольствоваться на этом рынке лишь вторыми ролями.

За 6 лет с 2006года количество мигрантов с мусульманских стран возросло в 3,1 раза. Если такая ситуация сохранится, то уже через 20 лет прирост мусульман составит 318тыс. С учетом уже имеющегося запаса этого контингента будем иметь 1,3% от населения страны. Это как минимум, так как среди нас проживают так же трудовые мигранты и студенты иностранцы, число которых из года в год тоже растет.  Но самое главное: это можно считать лишь вершиной айсберга вследствие того, что легальная миграция составляет лишь незначительную долю от нелегальной.

Рис2. Рост иммиграции в Украину из России и мусульманских стран .
Синяя кривая - Россия
(ПМЖ+трудоустройство); красная - суммарная иммиграция из мусульманских стран.

Когда я об этом думаю,вспоминаю горящие автомобили Парижа, запрещенную новогоднюю елку в датском Коккетдалу и празднование Рождества втихоря в Брюсселе, взрывающиеся автобусы в отместку за неправильные слова об Аллахе и, наконец, Брейвика.  Надеюсь такого в Украине я, учитывая возраст,не увижу, но не хотелось бы, что бы внуки столкнулись с этими проблемами.


Наиболее значимой для Украины является миграция с России. Аналитики Всемирного банка считают канал Россия – Украина вторым в мире по масштабам (третий Украина – Россия). Поданным ВБ число иммигрантов в Украине составляет 5,3 млн человек, причем главным поставщиком рабочей силы для Украины Всемирный банк считает Россию. Это явно не вписывается в представления,культивируемые известными кругами, но Укрстат так же фиксирует положительный баланс миграции между Украиной и Россией начиная с 2004года. Для иллюстрации: в2010г в Россию с Украину выехало 5934 чел., в обратном направлении – 13920чел. Российская составляющая в украинской иммиграции сейчас достигает 1/3 и постоянно растет не только в абсолютном выражении но и в относительном. Что бы существующее положение вещей не казалось парадоксом или необъяснимым чудом стоит прояснить кое-какие факты и слегка над ними задуматься.

Великая, могучая и богатая Россия не может не казаться раем для несчастных нищих украинцев.

Да, хреново живут украинцы, и в Россию едут нередко, пытаясь подзаработать.  Правда, если уточнить, то не в Россию они едут, а  в Москву или  в места, называемые Крайним Севером. Никогда не слышал, что бы кто-нибудь ехал на заработки в Калугу, кровосисину родину,или какой-нибудь Тамбов, к примеру. И не удивительно это, так как аборигены сами едут на заработки в свою столицу, ведь средний заработок  москвича (52000) в 3 раза выше, чем жителя Ульяновской обл, например.  Средняя зарплата в Тамбовской обл -15951руб., это далеко не самая бедная область России(Дагестан, к примеру -12763руб). Выглядит впечатляюще по сравнению с 3110грсреднего украинца, особенно, если рубли не переводить в гривны. Если же все перевести в доллары, то впечатление уже другое: Тамбов -478, Украина – 405. В других единицах это выглядит так: в яйцах – Тамбов -4052штук, Украина – 3466штук; в молоке – Тамбов – 391литр, Украина – 346литров; зато в картофеле –Тамбов – 716кг, Украина -1244кг; а в яблоках вообще – Тамбов – 228кг, Украина –444кг. В конце концов можно разделить доходы мальчика с Тамбова и хлопця  с Полтавы на соответствующий прожиточный минимум и получить соответственно 2,2 для мальчика и 2,7 для хлопця. Если при этом учесть еще, что множество льгот, которыми пользуются украинцы, в России давно монетизированы и входят в их средние доходы, то совсем становится не очевидным, куда следует ехать за лучшей жизнью.

Русский народ истосковался в разлуке с единокровными неразумными братьями своими и готов на все ради воссоединения в единую дружную семью.

Сей редкостной бредовости пропагандистский треп в принципе не нуждается в опровержении-достаточно почитать коменты про украинцев и Украину на русскомирских сайтах.  А российская социология говорит:«В качестве друзей россияне рассматривают Францию (+77%, превышение положительных оценок над отрицательными), Казахстан (+68%), Белоруссию (+67%),Индию (+65%) и Германию (+61%). В качестве же главных врагов России выступают Грузия (-51%), США (-16%), Ирак (-10%) и, что неожиданно – Украина (-10%).»

Граждане Украины,особенно так называемые русскоязычные, лишь удобного момента ждут, что быпоменять постоянное место жительства на вожделенную Россию.

Согласно соцопросам украинцы действительно демонстрируют неординарную решительность в вопросе потенциальной эмиграции.  До 50%наших граждан не прочь сменить страну проживания. Но вот что касается России,то туда могли бы поехать по самым смелым прогнозам (смелость этих социологических контор, не исключено, с  России и воспитывается) не более 10%, а вообще– менее 4% изъявивших желание эмигрировать. Да и вообще это скорее демонстрация своего недовольства существующими порядками в стране, чем реальное желание куда-то уехать.  Когда  дело доходит до реала, ряды желающих катастрофически тают. Творцы программы переселения соотечественников в РФ с Украины прогнозировали за первый год улов в 50000 переселенцев, но действительность оказалась не так потрясающа: за 5 лет действия программы изъявили желание переехать в Россию 4,5тыс граждан Украины.

Все стереотипы,касающиеся миграции, являются навязанными, не имеют под собой никакой реальнойосновы и формируют искаженное общественное мнение о проблеме.

 

Таким образом,опасная популярность Украины для эмигрантов не миф, не блеф и не ошибка, а прискорбный факт, угрожающий в недалеком будущем перерасти в серьезную проблему.

 

Уже сейчас  проблема урегулирования въезда в страну становится в один ряд с созданием предпосылок для снижения эмиграции. Особенно это касается канала Россия – Украина.  И без того высокий наплыв Россиян в Украину, особенно усилился с 2010года. А почему бы и не ехать сюда, если одни только российские корни сразу дают тебе фору, и ты запросто можешь стать министром обороны, поруководить государственной безопасностью или, на худой конец, получить высокую должность в НБУ. А уж  телеведущие и шоумены,кажется, вообще скоро все в Украину переселятся. Такими темпами мы получим прирост армии борцов за русскай мир за 20 лет еще более, чем на миллион глоток.Здесь следует обратить внимание на то, что даже приехавший в Украину узбек,владеющих десятком русских слов и то с большим акцентом, автоматически становится в ряды этих борцов, так как утруждать себя запоминанием еще и десятка украинских слов для него уже через чур. Официальные данные о легальной миграции, которые тут обсуждались, ни в коем случае нельзя считать исчерпывающими, нелегальная миграция соизмерима с легальной, и никто толком не знает ни ее структуры, ни ее масштабов. Количество осевших на территории страны мигрантов никому точно не известно. Несколько примеров: по официальным данным армянская диаспора насчитывает 120тыс, но оценки экспертов показывают, что армян в стране должно быть не менее 205тыс; количество цыган официально –48тыс. неофициально – 400тыс; азербайджанцев соответственно 45тыс и 500тыс;поляков 114тыс и 900тыс и т д.

Власти спокойно и пассивно наблюдают за всем этим, делая вид, что все эти движения спонтанны и нерегулируемы. Возможно даже что это от того, что они отдают себе отчет в том,что процессы миграции планируются и регулируются, да не ими.

Во время обсуждения концепции пресловутой российской программы переселения русских соотечественников из-за рубежа один из ее авторов, директор Института этнологиии антропологии РАН В.Тишков, высказался следующим образом: "Никакой репатриации русских соотечественников быть не может. Забрать их из Украины или Крыма - означает сделать всю Украину такой, как Западная, - националистической и антироссийской. А вот приезд желающих, как временных мигрантов или на постоянное местожительство, мы приветствуем"

И, надо сказать,по сути так и происходит. Квалифицированных украинских работников,гастарбайтеров, с удовольствием принимают, позволяя им осваивать сибирские месторождения углеводородов и заодно пытаясь идеологически подковать московскими подковами, а вот своим соотечественникам не торопятся создать привлекательные условия, отводя им роль 5й колонны в Украине.

Проблемы решаются достаточно просто, но необходимо желание. Увы, желания ни у кого не возникает, решать проблемы некому.

Можно было бы даже не ужесточить, просто обеспечить выполнение квот иммиграции (при квотах последние годы в 7-8тыс въезжают ежегодно десятки тыс иностранцев), но нельзя-на этом люди хорошие бабки зарабатывают. Никто не мешает ввести сертификацию знаний государственного языка желающим стать гражданами Украины (а есть еще история,конституция, культура), как это делается практически во всех остальных странах,но  - Россия будет обижаться , да как же при живом-то Кровосисе. В конце концов можно было бы помочь братской России в рекламе ее знаменитой репатриационной программы вплоть до материальной помощи особо одаренным рускамирским  типа сына танкиста Гадика или дочери дамбаса Лены со странной для такого персонажа фамилией Бондаренко. Но и тут что-то не складывается.

Не иначе, как менять власть придется.
Данные по иммиграции Укрстат http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2007/tyr/tyr_r/arh_vig_r.html