Сайт "Майдан" з посиланням на блог Мойсея Фішбейна опублікував фотокопію листівки УПА 1950 року.
Містить слова:
"«ХАЙ ЖИВЕ ДЕРЖАВА ІЗРАЇЛЬ І ДРУЖБА
МІЖ ЄВРЕЙСЬКИМ ТА УКРАЇНСЬКИМ НАРОДАМИ»."
Я завжди думав, що я УКРАЇНЕЦЬ. Думав, поки мене не запитали "Яка втоя національність?" як яка, українець. а мені сказали "ДОВЕДИ". Ну як, я ж живу в Україні, в мене український паспорт, папа українець, мама українка. І я маю бути українцем. "Не факт" сказпли мені. що папа і мама українці в них було в паспортах написано, і в моєму свідоцтві про народження теж написано, що вони українці. "А в тебе в паспорті навіть ненаписано що ти громадянин україни"
я незміг довести, що я УКРАЇНЕЦЬ. Я ПРОСТО ГРОМАДЯНИН ДЕРЖАВИ УКРАЇНА, адже український паспорт тільки громадяни України можуть мати, хоча можуть маюти всі в кого гроші є. Як і коронований темношкірий король якось африканської держави який отримав наше громадянство.
Він же теж носить вишиванку і шаровари. То хто він, африканець чи українець?
А Я ХТО? І ХТО ВСІ ЦІ ЛЮДИ ЯКІ ЖИВУТЬ В ЦЕНТРІ ЄВРОПИ?
http://www.sna.in.ua/news/1-ua/525-2009-11-30-02-14-15.html
Перелам у душі Юрія Щербака стався 2004-го… Жив чоловік собі, жив – класний інженер-будівельник, неодноразовий лідер різних престижних конкурсів, на кшталт «Гвардія бренду», авторитетний спеціаліст і топ-менеджер, керував собі підприємством, робив улюблену роботу, мав кохану родину – і ось почав ставити собі незручні питання:
2009 рік. Після вдалого всеукраїнського PR-туру з «Ефіопією» Сергій Жадан публікує книгу «Лілі Марлен», другу за цей рік. Щоправда, вона укладена як збірка вибраного – і лише 10 нових поезій письменника з ексцентричною підназвою «Лесбійки» увійшло до неї. Ця підназва неоднозначно вказує на те, що загальновизнаний оспівувач міських звалищ, нетрищ і завулків взявся за тему нетрадиційного кохання.
Несподівано, і навіть епатажно звучить заключна фраза у вірші «Жінки» (єдиному з-поміж десяти, що прямо присвячений лесбійській любові): «Ось саме тому я її люблю, як тільки жінка може любити жінку». Адже до цієї фрази у даному творі поет витончено і глибоко за допомогою поетичного слова розповідає про «повітря» нерозуміння, що утворилося між коханцями в процесі стосунків, про непорозуміння між ними, про страх близької розв’язки взаємин... Якби не остання фраза «... як тільки жінка може любити жінку», можна сміло подумати, що у поезії йдеться про звичайне кохання між чоловіком і жінкою. Але такий вже Жадан літератор – він любить парадокси...
Повністю статтю читайте на gloss:
або на ХайВей:
У видавництві "Навчальна книга - Богдан" започатковано серію "Український детектив"
2009 року вийшли друком такі книжки:
Сергій Ухачевський. «Стіна. Осінні ілюзії. Детективні повісті»
Бійки і пиятики, стрілянина і крадіжки, шантажі та погрози — ось та калейдоскопічна атмосфера, в якій живуть і борються герої детективних повістей “Стіна” та “Осінні ілюзії”, події котрих розгортаються наприкінці 80-х років після розпаду Радянського Союзу.
http://www.bohdan-books.com/catalog/book_219_2222/
.Детективні романи відомого майстра цього жанру Олександра Вільчинського «Неврахована жертва» і «Суто літературне вбивство» мають одного спільного героя – колишнього журналіста Андрія Грабовського, який інколи за збігом обставин, а частіше за власним бажанням, потрапляє у ситуації, з яких згодом доводиться доволі довго шукати виходу. Розплутуючи тугий клубок людських взаємин, автор разом із своїм героєм повертає читача і у «бурхливі 90-ті» («Неврахована жертва»), і на мальовниче лісове озеро («Суто літературне вбивство»), де неприємності й небезпеки починають з’являтися, звісно ж, коли їх найменше чекаєш.
http://www.bohdan-books.com/catalog/book_219_2221/
Віктор Мельник. Двійник невідомого контрабандиста. Повість
«Двійник невідомого контрабандиста» – перший твір із циклу детективних романів, у яких діє слідчий з особливо важливих справ прокуратури Олексій Гальчевський. У непростих умовах криміналізованої країни він спільно з оперативниками зі Служби безпеки розслідує загадковий факт контрабанди культурних та історичних цінностей. Динамічний сюжет із несподіваними поворотами постійно тримає у напрузі читача, який з розвитком сюжету дізнається про сучасні будні прокуратури — коли веселі, а коли й сумні.