О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

ВОНА ПРАЦЮЄ! Питання на кого?

http://www.obozrevatel.com/politics/putin-naznachil-smotryaschego-nad-ukrainoj.htm

Путин назначил смотрящего над Украиной 11 февраля, пятница, 2011 9:45

Самый таинственный и непубличный вице-премьер России Игорь Сечин теперь использует весь свой богатый опыт участия в спецоперациях в украинских реалиях.

Имперские амбиции Москвы относительно Украины давно и хорошо известны. Вопрос всегда был только в одном: кто украинской проблематикой занимается сейчас

По плану Сечина, наступление происходит на двух фронтах — гуманитарном и экономическом.

Наконец, кто такой этот Игорь Сечин, чем ранее отличился и, главное, на что способен в будущем?

Сечин известен эффективностью при исполнении «деликатных» поручений Путина — ему приписывают и организацию атаки на Михаила Ходорковского, и развязывание «торговой войны» с дружественной Беларусью. То есть человек без комплексов. Ныне Сечин — председатель совета директоров «Роснефти», ОАО «ИНТЕР РАО ЕЭС» (Від мене: не нагадує назву ЄЕСУ? Єдині енергетичні системи України ( единые энергетические системы))

Сечин — весьма дружен с патриархом, и в бытность Кирилла еще митрополитом многие причисляли его к лагерю ближайших сечинских союзников.

А тепер зануримось в Історію (згадаємо події 2008 року, до підписання газових угод)
http://bin.ua/80202-.html
Вице-премьер РФ Игорь Сечин поддержал Тимошенко: его тоже беспокоят планы Украины развернуть трубу Одесса-Броды 15:20 21.07.2008 |
Вице - премьер Игорь Сечин заявил, что Россию беспокоят планы Украины использовать в текущем году нефтепровод Одесса - Броды в аверсном режиме: "Это вызывает озабоченность у российских компаний, осуществляющих поставки нефти на рынки Центральной Европы, и заставляет их искать другие маршруты поставок нефти в Европу", - объяснил Сечин Путину на заседании президиума ка­бинета министров 21 июля.

В субботу, 19 июля Премьер - министр Украины Юлия Тимошенко и премьер - ми­нистр России Владимир Путин провели телефонный разговор, сообщило агент­ство УНИАН. Беседа затрагивала и тему нефтепровода. Накануне Тимошенко за­явила, что считает контракты о транспортировке нефти по трубопроводу Одесса - Броды "коррупционной схемой, разработанной в Секретариате президента".

http://4vlada.net/partii-lidery/stanіslav-bєlkovskii-timoshenko-tse-putіn-ale-v-desyat-razіv-talanovitіshii

08 октября 2007, 17:21
Источник: ГлавРед (Украина)

Свого часу Станіслав Бєлковський ( від мене: відомий російський політтехнолог) відмовив Юлії Тимошенко.
Він вирішив, що, попри всю повагу до акторського таланту, політичної всеїдності та шаленої везучості пані Юлії, працювати з нею не буде.

ГлавРед опублікував це інтерв’ю відразу після позачергових виборів у 2007 році. Повний текст можна прочитати за посиланням.
Витримка із інтерв’ю , датованого 2007 роком (за два роки до підписання газових угод)


Провідні закордонні ЗМІ останнім часом пишуть про те, що Юлія Тимошенко була б вигідним прем'єром і для Заходу, і для Росії. Для Кремля, тобто для Путіна та "Газпрому", Тимошенко є вигідним та прогнозованим прем'єром?

Так, для декількох панів, які зараз уособлюють "Газпром", це вигідно. Зараз голова правління Олексій Міллер тяжко хворий і, можливо, буде змушений піти протягом найближчих місяців. Він дотримувався строї схеми в газовій торгівлі, яка включала "РосУкрЕнерго". Звичайно, є багато людей, які хочуть усунути РУЕ, на чолі з помічником Путіна Ігорем Сєчиним, який, до речі, допомагав влаштувати дві конфіденційні зустрічі Тимошенко з Путіним в березні 2005 року. (від мене: відразу після помаранчевої, ще до розбрату НУ і БЮТу!!!)

Вони прагнуть змінити цю схему і всі надії пов'язують з Юлією Тимошенко. Я вважаю, що Ігор Сєчин, нинішній виконувач обов'язків голови правління "Газпрому" Валерій Голубєв, який є альтернативою Олексію Міллеру, та декілька інших впливових в Росії осіб зараз сподіваються на те, що Юлія Тимошенко стане прем'єром, і вони змінять стару газову схему. Але це не має жодного стосунку до політики.

Путін за своєю психологією є бізнесменом, причому з кримінальним минулим початку 90-х років минулого століття, і звичайно для нього питання капіталізації "Газпрому" та оптимізації всіляких схем торгівлі є набагато більш важливими, аніж будь-які геополітичні питання. Він переконав себе в тому, що перемогти США та їхній вплив на політичні події в Україні, не може. Путін пов'язує свою поразку в 2004 році виключно з впливом Сполучених Штатів, він відмовляється визнати будь-яку волю українського народу та прагнення до демократії.

Отже в Росії є впливові групи, клани, які можуть підтримати Юлію Тимошенко на посаді прем'єра, незважаючи на будь-які її геополітичні позиції та висловлювання в бік Росії чи російської мови.

СЬОГОДНІ. ПІДСУМКИ.13.02.11

  • 14.02.11, 15:32

Телеканал ТВі пропонує увазі телеглядачів інформаційно-аналітичну програму «Сьогодні. Підсумок», в рамках якої події, що відбулися в Україні і світі за минулий тиждень, будуть представлені в жанрі політичної аналітики. Телеканал ТВі обстоює принцип незалежної подачі інформації, незаангажованої ні провладною, ні опозиційною позиціями. Програма «Сьогодні. Підсумок» дозволяє глядачеві разом із ведучим — Володимиром Павлюком — обміркувати побачене і почуте, проаналізувати події в Україні і світі без чужих експертних думок і сторонніх підказок. Розгорнутий, аналітичний формат новин програми дозволить глядачам скласти власну думку про нагальні суспільні, політичні та економічні проблеми, знайти відповіді на питання, що виникли.               ex.ua/view/5122032?r=28713,23775,81708


tvi.ua/ua/watch/author/?prog=736

Пам*яті школи №136 м. Донецька

Новинна про закриття школи №136 м. Донецька мене зацікавила просто з тої причини, що я у ній вчився. Недовго - всього один рік, тому що ця школа була дуже-дуже перевантажена і навчання проводили щось аж в 4 зміни: молодші класи починали вчитись десь о піввосьмої ранку, а старші класи завершували навчання о дев*ятій вечора.
Школа вже тоді була не нова, тому я не дивуюсь, що за незалежності її дозволили перепрофілювати на українськомовну - не шкода було освітянському начальству Донецька, як зрозуміло, чому з неї починають "оптимізацію" мережі шкіл - не шкода, а звітувати треба. Також варто врахувати вигідне розташування школи для її бізнесового перепрофілювання включно з підлеглими земельними ресурсами.
Цікаво було мені дізнатись, що в цій школі вчився і теперішній багатолітній лідер комуністів України Петро Симоненко. Чомусь приємно усвідомлювати, що наші початкові шляхи пересікались - двох лідерів: один, як успішний гробівник ідей комунізму в Україні, і другий - зачинатель зародження-відроження українського руху анархістів...
З свого шкільного буття пригадую мало що цікавого і приємного, як і про всю свою науку в радянській системі освіти. Зараз вже розумію причину свого несприйняття тієї системи освіти - це була наука для рабів. І коли мені хтось починає вихваляти "який високий рівень" мала радянська освіта, то я тільки усміхаюсь з того, бо результати кажуть протилежне: і тоді, і зараз влада різних рівнів, депутати і всі інші не дуже шанують вчителів і школи своєю увагою, пошаною і продовжують погано фінансувати освіту, але всі вони до єдиного пройшли цю школу. Хіба це не показовий результат нікчемності радянської освіти? Що вже вказувати на розвал СРСР і сучасну суспільно-економічну деградацію - теж результати "прогресивної радянської системи освіти"...
З усього минулого хіба що пригадую, як з початком навчання 1971/1972навчального  року раптом виявилось, що в наших четвертих класах було в кожному до 40 чоловік і ми просто фізично не могли розташуватись в кабінетах через нестачу місця для всіх і тоді під час навчального року була проведена реорганізація і створено ще один четвертий клас "Ж", куди з інших класів перевели зайвих учнів. Ясно, що класні керівники позбавлялись найбільш проблемних дітей, тому неважко уявити, який був наш 4-"Ж" клас: суцільні малолітні головорізи! І я серед них був далеко не першим, хоча і не останнім. Бо пригадую ситуацію з певним національним колоритом: російську мову і літературу нам призначили викладати молоду вчительку, яка чомусь мене не те щоб незлюбила, а мала просто алергічну реакцію, через що після багатьох скандалів включно з викликом до школи мами, було прийнято унікальне вирішення конфлікту: коли в нас був урок з російської мови чи літератури, то з початком уроку вчителька заходила в клас, а я з нього виходиd і весь урок стояв в коридорі навпроти дверей коло вікна. Тільки зараз я розумію всю пікантнісь цієї ситуації, особливо якщо врахувати, що поряд з нашим класом знаходилась вчительська і майже кожен раз мені доводилось бути учасником сцени, коли вільні від занять вчителі або зауч проходили повз мене і запитували, чого я не в класі під час уроку, на що я поважно відповідав: "А у нас росіська мова" (або ж література), тоді вчителя розуміючи кивали головою і шли далі по своїх справах...
Щоправда в предметах української мови та літератури я також був далекий від успішності і ледве-ледве витягував на слабеньку трієчку (по 5-тибальній системі). А в старших класах почав отримувати дуже високі оцінки з російської літератури за твори...
Яке моє ставлення до закриття української школи в Донецьку? Звичайно, що мене це не тішить. Звичайно, що процес українізації втрачає в східних регіонах всяку динаміку за теперішньої влади, хоча і попередня влада мало що доброго зробила для цього. Вчителі-україністи і за часи незалежної України і далі знаходяться в принизливих умовах, як і українська мова загалом... І що найприкріше, так визнавати причину цього регресу українізації не так у спротиві різних там москаликів та російськомовних бусурманів з українців родом, як у тому, що найбільша вада процесу українізації у її провідниках, що є абсолютно "безпровідними"...
Провідні-непровідні наукові сили з україністики не спромоглись за всі ці роки провести навіть конче необхідну державну правописну кодифікацію української мови, що вказує на повну наукову недолугість як профільних установ Академії наук України, так і убогість кафедр української мови і літератури у наших незліченних вузах. Про якийсь науковий підйом в українському мовзнавстві взагалі не варто згадувати - він відсутній повністю. Жахливий стан демонструє і провідний прошарок в процесі українізації - наше письменництво України. Тут так само деградація відбулась повна і новинка літературного процесу у вигляді "Записок українського самашедшего" за авторством Ліни Костенко - яскраве тому свідчення нашої темряви.
Тему політичної діяльності наших науковців-україністів та письменників обговорювати зайве, тому що всі вони включно з Толочко, Яворівським, Мовчаном, Павличком і Драчем є просто повним сміттям, яке треба викинути на звалище і не згнадувати... По справах і пошана, а закриття українських шкіл і перед тим - українського ліцею в Донецьку є яскраве свідчення політично-патріотичного доробку наших "провладних писяк". Огидно! І сумно...
Особисто я не бачу виходу з ситуації інакше як просто руйнувати централізовану освітянську систему України через її деструктивність, аморальність і антиукраїнську спрямованість. Я проти того, щоб одна людина мала право калічити долі мільйонів українських дітей просто тому, що вона обмежена інтелектом і українофобіями...
Згідно моїй докрині анархізму, всі структури в державі мають формуватись, утримуватись та контролюватись виключно знизу до гори, а не як зараз, коли розум і можливості впливу людини визначає посада, яку вона обіймає, а не фактичні інтелектуальні здібності й соціальний та моральний авторитет особи. Геть "слуг народу", що зневажають свого пана, тобто - український народ!
Будемо сподіватись, що українську школу №136 в місті Донецьку буде збережено опінією громадськості України, але ясно також, що це не є вирішенням питання повної українізації цілої України. Тут потрібно багато розуму і послідовності дії, а з цим у нас і є проблема з проблем. Проте дорогу подолає тільки той, хто йде...

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
14 лютого 2011 р.

95%, 52 голоса

2%, 1 голос

4%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Не допомагайте Росії відроджувати – Малоросію

ЗВЕРНЕННЯ

екс-депутата СССР, москвича Миколи Куценка до українців:

«Не допомагайте Росії відроджувати на своїй святій землі – Малоросію!»

«Не буде Україна ні в євросоюзі, ні в НАТО доти,

доки не обірве гнилу мотузку, яка її єднає з Кремлем...»

інформаційний бюлетень №49 (789), 2008р.



Сьогодні юридично Росія називається – «Російська федерація», себто, відповідно до Конституції, кожна республіка має право на державність і суверенітет. Логічно запитати, а де ж російська республіка?..По суті, Петербург це і є столиця російської республіки, а Москва є федеральним центром федерації. Логічно, що ця республіка повинна була б мати свого президента і свою Конституцію... Щодо відносин РФ і України, то вони загострилися небезпечно до краю, а все тому, що Україна належним чином не відреагувала на військові дії в Грузії. Що відбуваося в Грзії? Скажемо так: це була війна, незаконне вторгнення російських військ на територію суверенної держави, а як ще назвати , якщо в цій операції була задіяна 58 ударна армія? Це була справжня неоголошена війна. І як би хто там не говорив, це виглядає саме так. До того ж, варто говорити про подвійні стандарти російської влади...Коли та ж армія робила удари по Грозному і території Чечні, а весь світ обурювався, влада РФ заявляла: «хай вас це не хвилює, ми наводимо конституційний лад на території власної держави». запитується, чому ж РФ так обурилася, коли Грузія заявила про наведення того ж таки конституційного ладу на території своїх же республік? Без сумніву, те, що відбуваося в Грузії, ще вдарить і по самій Росії...

Наприклад опозиція (тих часів, ред.) в особі Віктора Януковича підтримала дії Росії. І це не дивно. Що стосується цього політика, то він показав себе не кращим чином ще у 2004 році...Кремль не може керувати Ющенком, бо на нього немає компромату у КГБ...Москва точно вирахувала, що за цього політика будуть голосувати немало російськомовних громадян. Немало буде за нього гоосувати так званих «продажних». Інше питання до нинішньої політичної ситуації в Україні, що відбулося між лідерами майдану – Ющенком і Тимошенко? Ви ж подивіться, Москва сьогодні заледве не називає В.Ющенка першим своїм ворогом. Та вже за одне це він має бути гідним поваги! Чому? – Кравчук, Кучма і Янукович – це була плеяда московських лизоблюдів. Коли такі правили Україною, Москва була спокійна за Україну! – «Там наші ребята». І раптом виникає Ющенко, яким Москва керувати не може! А що значть керовані люди? Це ті, на яких є компромат у КГБ Росії. На Ющенка немає компромату у КГБ! А тому вони й «поливають» його, розраховуючи на дурість українських громадян. За сценарієм Росії, якщо не говорити про воєнний сценарій, а він не виключається, бо у московських колах можна сьогодні чути й про нього. Мовляв, про захист роійських громадян в Україні потрібно реагувати своєчасно, і не допустити того, що відбулося в Грузії... Себто, мирний сценарій давно відомий:скомпроментувати некерованого Москвою Ющенка, привести до влади в країні керовану людину, змінити до невпізнанності Коституцію, а то й ліквідувати посаду президента, далі референдум...



Росії сьогодні за імперськими планами потрібно одне: Україна має бути в стійлі! Росія сьогодні не приховує: вона чітко підняла герб російської імперії, а там ясно показані три корони : велика, біла і мала – Малоросія. Сьогодні по суті, Росія здійснює злочин в Україні, сиплючи паспортами...Якщо уявити, що відповідні спецслужби чинять провокацію – підривають будинок де живуть офіцери Чорноморського флоту РФ... Все! Це війна! від такого розвитку подій страховки немає... Росія сьогодні вже формує батальйони швидкого реагування з представників різних національностей. Тобто вона готує свій військовий щит. Висновок головний для України: вона не буде ні в НАТО, ні в Євросоюзі доти, доки не перерубає ту гнилу мотузку, яка її зєднує з Кремлем, бо в Росії живе багато українців! саме зі злочинним Кремлем і злочинною Лубянкою. Доказів тому чимало: хто організовував ГКЧП у 1989 році? Якщо Горбачов був відсутній. Кого послухав міністр оборони Язов? Він послухав голову КГБ Кличкова. Хто приводив до влади Л.Брєжнєва – голова КГБ, Семичасний. Він зайшов на засідання політбюро і сказав: «Льоня, ти что здрейфіл? Завтра Нікітє пєро в зад і он полєтєл...Льоня. ти должен знать , что КГБ ошібок нє допускаєт і нє прощаєт!..» Так ось хто нами правив і править сьогодні. Компромат на всіх, починаючи з 1917 року був на всіх у КГБ. Хто нині керує Росією? Путін – викормиш КГБ. Згадаймо – його дід був кухарем у Леніна і Сталіна. Це була особа якій довіряють...

Проти Ющенка сьогодні, як представника української державності працює армада оборотнів... Народ це мусить розуміти. Нинішнього Ющенка можна порівняти з раннім Єльциним, який так само як і Ющенко прийшов на хвилі народного піднесення. Але бандити й злодії не захотіли служити в Росії Єльцину, а нині бандити й і злодії не хочуть в Україні служити Ющенку. Вони не хочуть працювати на інтереси державності, які представляє сьогодні Президент Ющенко. Більше того вони намагаються дискридетувати його, аби той народ який скадував його прізвище на Майдані його ж таки й звалив. Проти Ющенка сьогодні, а відтак і проти української державності працює армада оборотнів. Чи вистачить сьогодні в українського народу мудрості це зрозуміти, ось в чому питання!.. Проти України активно працюють російські ЗМІ. Так, наприклад на першому російському каналі веде передачі такий собі Шевченко. Образливо, що такий тип носить таке святе прізвище. Це суцільна шовіністична маячня. Предача, чим би не починалася, кінчається Україною. на предачу приходять одні й ті ж підгодовані Кремлем «качки»: Лєонтьєв, Затулін, Карагінов, Маркін, – всі ті, хто з ненавистю говорить про Україну. На цій передачі завжди мала слово мадам Вітренко. Один журналіст сказав їй, що напевне в неї немає грошей і вона їх у такий спосіб заробляє, ллючи бруд на Україну та Ющенка. Цьому журналісту більше слова не давали.


Хай сьогодні кожен поважаючий себе українець запитає: чому українська незалежність так дратує шовіністичну Москву?.. З оптимізмом і вірою в Україну, потрібно проводити роботу з населенням. Потрібно єднатися всім українцям. Адже це характерно для націй єднатися перед небезпекою. Сьогодні в Україні є небезпека втратити державність. Візьмемо для прикладу Грузію. В скрутну хвилину опизиції там не було чутно. Співак Кікабідзе напредодні свого 70-ліття отримав нагороду з рук президента росії Медвєдєва, але коли Росія почала бомбити Грузію, він відніс ту нагороду у Посольство Росії і сказав: «Передайте її Мєдвєдєву, хай він вручить її у Москві комусь із своїх лизоблюдів...» Хай сьогодні кожен українець подумає – чому ми так ненависні Москві. Чому ми сьогодні не публікуємо матеріалів, навколо яких потрібно розгорнути дискусію. Я маю на увазі війну, яку оголосив Сталін Україні 22 червня 1944 року. Чому цю директиву досі не обговорено. А що це задиректива? Підписана вона Сталіним, Берією, Жуковим. В ній ідеться про негайне виселення всіх українців у сім областей крайньої півночі Росії. Першим пунктом в ній йшлося про виселення тих українців, які в роки війни жили на окупованих територіях. Тому я звертаюся до всіх малоросів:

Ви хочете відродження Малоросії в союзі з Росією? Ви її отримаєте, але всі українські патріоти будуть вивезені у мордовські табори, а по дорозі половину з них перестріляють!.. В цій директиві ясно сказано: вивезти після збору врожаю, який відправити на потреби армії. На заваді виконнанню тої директиви стали Хрущов і Судоплатов. Але Хрущов не українців рятував. Він рятував свою шкуру. Ві сказав: «Товаріщ Сталін, ето нєвозможно, – нет в таком колічєствє подвіжного состава і нє только екавєдістов, чтоби організовать етот виєзд. Ми етім только подтолкньом взрослоє насєлєніє України в банди Бандери.» На що Сталін йому сказав: «Хрущ, ти ето говоріш просто так, но у мєня єсть чєловєк, которий знаєт нє на словах, что такоє Бандєра...Он бил там.» І до Сталіна було запрошено генерала Судоплатова, який свого часу входив у Провід ОУН. Мені довелося (Моколі Куценку, ред.) знайомитися з документами з цього приводу. Він був там завербований КГБ. Більше того він втерся в довіру до полковника Коновальця – начальника генштабу УНР, який називав його сином. Саме судоплатов у день народження Євгена Коновальця знищив його – зірвав хімічною зброєю. Саме сьогодні про це пише син судоплатова, який є істориком спецслужб Росії, історик КГБ. Він пише наступне: «Отец получіл заданіє лічно от Сталіна на унічтожєніє Коновальца...» Пише про те, що у Москві було підготовлено дві коробки цукерок, в одній з яких була та сама хімічна бомба...Судоплатов зустрівся з Є.Коновальцем у казино, одну коробку цукерок відкрили, а інша лежала поруч. Вона повинна була саме лежати, бо якщо її поставити, вона через кілька хвилин вибухне. А на коробці була зображена грана українська дівчина. В якусь мить їхньої зустрічі Ковалець взяв ту коробку і зі словами – дивись яка гарна красуня – і поставив її на ребро. Судоплатов знав, що в ці хвилини в коробці відбулася хімічна реакція і через десять хвилин буде вибух. Він швидко розпрощався з Коновальцем і вже здаля спостерігав за тим, як вибухнуло казино. За цю акцію Судоплатов отримав орден Бойового Червого прапора.

Тоді в кабінеті Сталіна Судоплатов сказав, що відміняти директиву не потрібно, але спочатку потрібно покінгчити з бандерівщиною. Ця директива й далі є діючою, лише перекочувала з теки Генсека в теку проезидента Росії. Коли я спілкувався з М.Горбачовим, то запитав його чи бачив він цю річ. Він сказав, що бачив не лише цей документ, але й багато чого іншого, про що не має права говорити. Мер Москви Лужков казав: «Українского государства нікогда нє било і нє будєт. Ми моглі взять малоросію у 2004 году, но ми єйо забєрьом всю і тогда господа націоналісти за всьо отвєтят». Повертаючись до тої зловісної директиви. Там є такий пункт: «Послє висєлєнія українцев, Україну заселіть вєрнимі націямі страни». До речі, хто ці «вірні нації», хто сьогодні виконує в Москві всю чорну роботу. Тобто Україну заселять рабами, котрі мовчки тут будуть працювати, але України уже не буде. Я говорив з українцями тут у Москві, кажу і зараз.

Українці, звертаюся до вас іменем дітей і внуків ваших, звертаюся до людей свого покління – прокиньтеся! Збадьоріться і реально поміркуйте, якби Росія хотіла добра республікам, то давно б відпістила їх з миром, а не влаштовувала бойню в Грузії, постійні провокації в Україні. Сьогодні в Росії уже не святкують день Незалежності, бо невідомо від кого вона оголосила незалежність. А якщо навіть так, то Росія не має права говорити про зміну кордонів. Чому вона сьогодні бачить свій інтерес у Криму, Грузії тощо. Для відродження імперії, Росії потрібна саме Малоросія, а не Україна...

Від редакції. Минуло три роки. Що би сьогодні сказав патріот України український москвич, Микола Куценко про російсько-українські стосунки, і чи почули його українці та українські політики?..

21%, 7 голосов

29%, 10 голосов

47%, 16 голосов

3%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Протистояти загарбникам - наше право.

  • 14.02.11, 10:08
Олександр Северин: Jus resistendi

Для "Майдану"

Додано: 14-02-2011


"Козаки мають право людське і природнє, одним із головних принципів котрого є: народ завжди має право протестувати проти гніту". Пилип Орлик, "Вивід прав України" "Відмовлятися від своєї свободи – все одне що відмовлятися від себе як людини, від прав людської природи і навіть від її обов'язків". Руссо, "Про принципи політичного права". Теорія права знає дві конституції: формальну і фактичну. Формальна – це власне справжня, чинна, писана Конституція, фактична – ті писані чи неписані норми, котрі регулюють суспільні відносини фактично. В ідеалі перше і друге мають співпадати, проте ідеал цей є на практиці малодосяжним: навіть щодо держав, котрі традиційно вважаються державами зрілої демократії та верховенства права, можна грунтовно казати лише про міру наближення до ідеалу. З іншого боку, мірою збільшення дистанції між формальною конституцією держави та фактичними порядками відбувається делегітимізація існуючої влади, адже: а) руйнується фундамент правовзаємин між громадянином і державою – порушується формалізований у конституції суспільний договір, лише неухильне дотримання якого дає державі право отримувати податки і вимагати виконання населенням владних приписів (у цьому зв'язку, дивлячись на владу в Україні, згадується цвейгове: "будь-які договори та угоди з шахраями нічого не вартують"); б) внаслідок порушення суспільного договору зникає зміст, вкладений народом у державу при здійсненні установчої влади: суспільна корисність публічної влади вивітрюється крізь тріщини в її будові, а правовий механізм (за великим рахунком, нормальна держава і є правовим механізмом і більше - нічим) перетворюється на пекельну машинку для тортур, визискування та уярмлення цілого народу; в) відтак не лише підкорення такій владі втрачає для громадян практичний сенс, але і непокора, протидія їй стає справою громадянської чести вільної людини. Як на мій смак, то всі сучасні тутешні політологи можуть зі спокійним сумлінням рвати свої дипломи, палити і витирати з комп'ютерів тексти і починати шукати іншу роботу – про політику і політиків в Україні все вичерпно сказано двадцять п'ять століть тому у "Пелопонеських війнах" Тукідида: "Взаємна вірність таких людей підтримувалася не дотриманням законів, а […] була заснована на спільному їх попранні". Навряд чи для когось є великим секретом побутування в Україні привнесеної ще на большевицьких багнетах традиція неспівпадіння між словом і ділом, між правом і законом, між писаними нормами і доцільністю, але зграя товаришів, що приватизувала державу, хіба про око людське змінюючи один одного на посадах за принципом колообігу лайна у природі, пройшла два рівні хамства стосовно нації і наразі щасливо сходить на третій. На першому етапі, котрий зараз видається дитячими забавками, вони свинячили, порушуючи закони, але, подібно до "голубого воришки" Ільфа та Петрова, соромилися і намагалися своє свинство приховувати. На другому, "просунутому", етапі вони, відкинувши зайві і обтяжливі муки сумління (можливо, тут у контексті доречніше "мухи сумління"?), відкинули і формальности, рішучо впровадивши у практику принцип "якщо не можна, але дуже хочеться, то можна і треба". Наприклад: - не провели вже призначені було, вибори до ВРУ через "відсутність грошей" (при тому публіка якось не спостерігала масового розпродажу владою і спраглими електорального визнання політиками нерухомости, підприємств та автопарків); - у збоченський, щоб там не казав гнучкий КСУ, створили "тушковану коаліцію", - скасували, на порушення Конституції і двох рішень Конституційного Суду, місцеві вибори, які мали відбутися 30.05.10; - тупо і безсоромно проігнорували конституційну норму, за якою вибори до ВРУ мали відбутися 27.03.11; - проголосували зміни до Конституції не лише без натяку на врахування громадської думки, не лише з обтяженим ексгібіціонізмом самозадоволенням продовжили строк повноважень собі коханим, але і зробили те у знов-таки протиприродній багатоверстатний спосіб. Що все те супроводжувалося тонами вилитої на голови громадян хуцпи – то окрема розмова, проте наразі нам явлено нове одкровення, яке свідчить про перехід "еліти" на третій рівень, на якому "понятія" не обгортаються Конституцією, не підмінюють Конституцією, а стають Конституцією. Пророком, що дав українцям це одкровення, став регіональний нардеп Макеєнко, котрий з дерев'яною регіональною простотою заявив1 про необхідність легалізувати верховнорадянську практику кнопконатискання "за себе і за того парня", скасувавши для того у Конституції та регламенті ВРУ норми про особисте голосування. "Життя, - повідав пан Макеєнко, - вимагає саме такого голосування, як є зараз". Погодьтеся, "життя вимагає" звучить вагомо. Майже як "кто понял жизнь, тот курит "Приму". І воно б і нічого, хіба мало ми чули дурні від його колег по розуму, по партії і по місцю, прости Господи, роботи, але є одна вкрай зворушлива обставина. Пан Макеєнко – голова "комітету ВРУ з питань регламенту і депутатської етики". Який голова – такий і комітет, який комітет, така і ВРУ, який піп, такий і прихід. Хто тут не вловив високої урочистости моменту, тому допоможе хіба чечьотка "руко-водящего" Чечетова під час майбутнього голосування… Послідовне, нахабне і безкарне порушення депутатами імперативу особистого голосування це не лише питання порушення чинної Конституції2 та рішення Конституційного Суду3, це ще самодостатня ілюстрація панування хамократії і водночас самоделегітимізації ВРУ, так звана "законотворча діяльність" якої більше виглядає мені схожою на діяльність з узаконення шахрайства у шахрайський же спосіб. Пригадується, колись Василь Кисельов – один з регіональних золотовустів, коментуючи відставку Луценка з посади міністра внутрішніх справ, сказав: "він тепер ніхто, він простий громадянин", чим мабуть мимоволі виказав ставлення "еліти" до посполитих. Назріло "алаверди": владоможець, котрий демонстративно плює на закон і тим тішиться чи перетворює закон на юридичне обгрунтування диктатури, хоч особистої, хоч станової – в очах свідомого своїх прав суспільства і справді ніхто. Як там у Подерв'янського: "Буратіно – просто поц". Як відомо, нещодавно Віктор Янукович, мироточиве світило регіональної влади, з усім належним "понтом" оголосив4 про намір створення "Національної конституційної асамблеї". Залишаючи тут осторонь вочевидь симулякричну, показушну сутність майбутнього утворення5, скажу, на мій погляд, очевидно – ця псевдоасамблея у разі її створення стане лише фіговим листком для прикриття конституційного оформлення, за Губерманом, "огромного органа госбезопасности", на який, розуміючи під держбезпекою безпеку панування пацанів, поступово перетворюється владний аппарат, шматуючи право "як Тарзан куфайку". Хоч з чарівною новацією від регламентно-етичного Макеєнка, чи без оної, у певному розумінні прямо і відкрито зробити поняття конституцією – це було б навіть якось чесніше… Давайте відверто: нас дурять, ми знаємо, що нас дурять, вони знають, що нас дурять і що ми про це знаємо, ми знаємо, що вони знають. Їх це вочевидь влаштовує і зрозуміло чому, а от нас чому? Чи нас все ж таки не влаштовує? Правникам та правозахисникам (на жаль, це не завжди одне і те саме), які працюють у галузі доступу до інформації, відомий т.зв. "трискладовий тест", за допомогою якого визначається, чи може бути доступ до певної інформації правомірно обмеженим: 1. Інформація має стосуватися легітимної мети, визначеної законом; 2. Розголошення цієї інформації може завдати суттєвої шкоди цій меті; 3. Шкода від розголошення цієї інформації має бути вагомішою, ніж суспільний інтерес в отриманні цієї інформації. Для визначення того, чи існує системний дефолт держави перед громадянами, котрий не лише виправдовує, але і ушляхетнює громадянський спротив, достатньо двоскладового тесту: 1. Відкрийте Конституцію України і спробуйте хоча б у перших кількох розділах знайти статтю, котра б не порушувалася чи не вихолощувалася владою. 2. Керуючись частиною першою і другою ст.55 Конституції6, спробуйте у судовому порядку примусити владу виконувати свої обов'язки та/чи не порушувати ваші права, свободи, інтереси (починаючи з засадничого інтересу всякого нормального громадянина – дотримання владою Конституції). Держава, самовизначившись в Основному Законі як "демократична, соціальна, правова", декларувала, зокрема, також таке: - "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. <…>Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". - "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ". - "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". - "Держава відповідає перед людиною за свою діяльність". На сьогодні це брехня. Вона не відповідає. До речі, мені це офіційно підтвердили кількома судовими рішеннями у справах за позовами, спрямованими на примушення найвищої влади до виконання Конституції (зокрема – щодо скасування місцевих виборів 30.05.11, щодо непризначення парламентських виборів 27.03.117). У системному дефолті влади перед громадянами і неможливости притягти її до відповідальности через суд – причина її нелегітимности. Тому багатоверстатне верховнорадянське голосування жвавих нардепів – це епізод, ілюстрація, симптом, а не хвороба. Покращення стану буде тоді, коли підуть у небуття і депутатські картки, і система "Рада" і бюлетені, а парламентарі "голосуватимуть ногами" – виходячи з зали в одні ("за") чи інші ("проти") двері. Коли у кожному спірному випадку влада змушена буде доводити, що діє на виконання конституційних принципів, в інтересах прав і свобод та за законною процедурою, а порушники не переобиратимуться на новий строк, а на відповідний строк сідатимуть. І коли в Україні існуватиме правосуддя. Думаю, що українці, попри травмованість совєцьким досвідом, назагал за нормальних умов є законослухняними і правосвідомими громадянами, але багато хто з нас добре стріляє. Знаючи, що по-перше, кров не вода, а по-друге, що результатами різких тектонічних соціальних змін часто користуються закінчені покидьки я, наприклад, уникатиму надрадикальних дій до останньої можливости, але ж всі можливости мають межі, а до того ж не всі є такими обачливими і терплячими. Останнім часом набув популярности жарт (вперше, здається, я його побачив у "фейсбуці" Андрія Куркова) про скульптуру "Хлопчика, який не писяє" бо терпить, котру варто було б поставити на Майдані Незалежности на ознаку терплячости українського народу. Так, поки що він терпить, але ж… "Підкоряючись, коли його примушують підкорятися, народ чинить добре, проте він чинить ще краще, коли, тільки-но одержавши нагоду скинути з себе ярмо, скидає його" – Руссо залишається актуальним. То нащо ця влада підбурює нас на повстання. І що там у кримінальному кодексі за підбурювання до зміни ладу у насильницький спосіб? І хто буде винний? Хто тоді злочинець, хто заколотник? Втім, за великим рахунком, змінити існуючий лад у неконституційний спосіб неможливо, адже сам цей лад – неконституційний. Легітимність українського спротиву владі пацанів не лише випливає з філософських міркувань про цінности свободи та громадянських прав, воно прямо передбачено Конституцією, котра гарантує кожному громадянинові "право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань" (частина п'ята ст.55) і взагалі робить обов'язком кожного громадянина "захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України" (ст.65). Додавши вже згадане "держава відповідає за свою діяльність" - маємо наше українське Jus resistendi8. Держава, котра в особі неспроможної чи/та узурпаційної посадової верхівки посягає на права і свободи, має відповісти в ім'я Вітчизни. Якщо влада не хоче відповідати перед виборцем і перед судовим позивачем, вона ризикує врешті відповісти перед повстанцем. Події у Тунісі та Єгіпті показали9, до чого приводить відсутність соціальних ліфтів укупі з відсутністю механізмів реального впливу громадян на владу. Україна – не Туніс і не Єгипет, але тутешні деформовані соціальні ліфти працюють лише за гроші та з використанням біометрічних показників – не поїдеш, поки не заплатиш і не доведеш, що ти – для системи свій, "з нашого району". Можливість самореалізації обумовлюється прямою чи мовчазною згодою на прийняття правил "наперсточників". Боротьба з корупцією починається і щасливо закінчується у Межигір'ї. Відсутність дієвих механізмів впливу на владу, на формування державної політики наочно доводяться тими ж "пацаватими історіями" зі скасуванням чи то непризначенням виборів, з багатоверстатовим голосуванням нардепів, відсутністю правосуддя (доступного і ефективного судочинства) тощо. Якщо коротше, то недіючий закон і відсутність правосуддя – це і є пряме підбурювання до повстання. Тож питання не у тому, чи буде спротив режиму і не у легітимности такого спротиву, питання лише у формах і, відповідно, наслідках цієї відсічі. Якби Творець дав пацанам трохи більше розуму, вони б те зрозуміли, а так мають хіба сподіватися на те, що противники режиму є мудрішими за них та усвідомлюють переваги раціонального і системного ненасильницького спротиву над "бессмисленним и беспощадним"10. З януковичевого скрушного висловлювання11 про масові протести в Тунісі ми дізналися про ототожнення ним явно фетишизованої "стабільности" з двадцятьма з гаком роками диктаторської влади. Нам варто зробити висновки як щодо стратегічної мети: створення правової держави (не визискувача і не няньки, а захисника і модератора суспільного діалогу) з процесуальною демократією12, де така "стабільність" унеможливлювалася б у принципі, так і щодо тактичних цілей, котрі можна визначити як дестабілізацію цієї стабільности – тим більш, що Янукович вже заговорив13 про "спадкоємність". До речі, у цьому зв'язку ще більш неадекватним виглядає штамп "нова влада", застосовуваний щодо Януковича і пацанів: вони – стара влада і чим скоріше більша кількість українців це зрозуміє, тим швидче ця влада впаде. Стабільність і міць української державности не має нічого спільного зі стабільністю та спадкоємністю узурпаційної верхівки, навпаки, у грунті речей це взаємовиключні речі. На популярне питання "що робити?" не існує універсальних відповідей, окрім відповіді, що не треба про це ні в кого питати: часто "той що знає, не каже, той що каже, не знає". Відтак – особиста участь у вподобаних громадянських акціях, розвиток критичного дискурсу до недоступного пацанам рівня, інформаційні запити, судові позови з перспективою переведення спору до Європейського суду з прав людини, саморганізація і створення неформальних об'єднань, врешті просте поширення інформації в Інтернеті та навіть розмова з сусідом et cetera. Тільки синергія окремих і часто малопомітних дій врешті і дає підсумковий кумулятивний ефект: те що зветься Помаранчевою революцією не сталося одномоментно наприкінці 2004-го, а визрівало і готувалося роками. Перефразуючи адмірала Нельсона: Україна чекає, що кожен виконає свій обов'язок. Олександр Северин, к.ю.н. ***** Примітки: 1http://glavkom.ua/news/35024.html 2Частина третя ст.84 Конституції України: "Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто". 3Пункт 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.98 №11-рп/89: "Положення частини третьої статті 84 Конституції України щодо здійснення народним депутатом України голосування на засіданнях Верховної Ради України означає його безпосереднє волевиявлення незалежно від способу голосування, тобто народний депутат України не має права голосувати за інших народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України. Порушення встановленої Конституцією України процедури ухвалення законів та інших правових актів Верховною Радою України є підставою для визнання їх неконституційними". 4http://www.president.gov.ua/news/19116.html 5Детальніше тут: "Моделі" http://maidanua.org/static/mai/1295873047.html 6"Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб". 7Ще раніше – про протиправність неприйняття регламенту ВРУ у формі закону, про протиправність надання депутатам місцевих рад недоторканности, про протиправність (через процедурні порушення) призначення Н.Карпачової Омбудсменом тощо: суди казали або про те, що права та інтереси громадянина всім цим нібито не порушуються, або "відправляли" до КСУ попри те, що до КСУ звернутися з таких питань "простий громадянин" не має правової можливости. 8Право на спротив (лат.). У середньовічному праві термін застосовувася на означення легітимности опору верховінй владі у разі порушення нею декларованих "вольностей". 9Сергій Данилов, "Уроки подій в Єгипті для України. Деякі тези". http://maidanua.org/static/mai/1296812537.html 10Див. Джин Шарп, "Від диктатури до демократії", скачати текст у форматі pdf можна тут http://aeinstein.org/organizations/org/FDTD_Ukrainian.pdf 11http://maidanua.org/static/news/2011/1296228887.html 12Процесуальна демократія (поліархія) передбачає конкурентне, за чіткими, прозорими і однаковими для всіх правилами, змагання кількох центрів політичного впливу в умовах забезпечености людських та громадянських прав і свобод, а також можливість ефективного оскарження будь-яких рішень чи дій влади з підстав порушення законної процедури. Більше – тут: "Від розрухи в головах до процесуальної демократії" http://www2.maidan.org.ua/n/arch2008/1210742580 13 http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/11/5904207/


Постійна адреса цієї сторінки в Інтернеті: http://maidan.org.ua/static/mai/1297668912.html


Надруковано з Майдану. http://maidan.org.ua/

Криве дзеркало Українського правосуддя

  • 14.02.11, 09:40
Обидчика уволенного за "телячью мову" гаишника посадили на пять суток

Рубрика: Страна // 13 февраля '11 в 16:16

12 февраля примерно в 3 часа ночи, работники ГАИ г. Одессы остановили автомобиль активиста «Дорожного контроля» Дмитрия. Об этом сообщает официальный сайт проекта. Перед предъявлением документов водитель настоял на том, чтобы работники ГАИ внятно объяснили причину остановки. Напомним, именно представители «ДК» записали на видео легендарный разговор с сержантом Швецом, который в ответ на украинскую речь заявил о том, что не понимает «телячьей мовы». После дискуссии касательно законности остановки автомобиля «просто так», водитель все-таки передал документы. К этому времени на место события приехало милицейское начальство в составе шести человек. ГАИшники заявили, что у Дмитрия подделаны документы и по этой причине доставили автомобилиста в РОВД. После трех часов в РОВД, активиста «ДК» доставили в районный суд где ему присудили пять суток ареста по ст. 185 КУпАП и штраф. При этом, других активистов ДК, которые приехали поддержать Дмитрия, в зал суда не пустили. Представители «Дорожного контроля» уверены, что одесская ГАИ отомстила им за сержанта Швеца, которого, по некоторым утверждениям, «ДК» нарочно спровоцировал. «В данном случае произошла банальная расправа над человеком. Очевидно, что ГАИшники решили отомстить за «Инспектора Телятину» и отыгрались при первой же возможности», - говорится в заявлении. По материалам Багнет.

Інтернет-конференція з Олесем Донієм на Facebook



22 лютого о 15.00 годині

Для спілкування з Олесем Донієм треба на стіні (внизу цієї події) написати своє запитання. Під запитаннями ви побачите відповіді нашого гостя.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

ОЛЕСЬ ДОНІЙ
Народний депутат України 6 скликання від фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з 11.2007), член Комітету з питань науки і освіти (з 12.2007), голова підкомітету з питань гуманітарної освіти, науки та інформатизації (з 01.2008);… президент Центру досліджень політичних цінностей, голова Мистецького об'єднання "Остання Барикада".

Народився 13 серпня 1969 (м.Київ); українець; батько Сергій Миколайович (1946—1996) — економіст; мати Ольга Опанасівна (1947) — економіст;.

Освіта. Київ. університет ім. Т.Шевченка, історичний факультет (1986-91), історик.

Студентський рух

Один з лідерів і організаторів студентського руху України (кінець 80-х — початок 90-х років). 1989 — один з ініціаторів створення УСС.

03.1990-91 — голова, Київ. орг. УСС. 1991-92 — співголова, УСС. 10.1990 — очолив широкомасштабну акцію студ. протесту (студентське голодування), що призвела до відставки уряду В.Масола.

Взимку 1991 — заарештований; через протести багатьох громадських орг. кримінальну справу було припинено. 1990-91 — член Центр. проводу Руху.

Середина 90-х-2000-ні
Депутат Київ. міськради (1994-98), заступник голови Комісії з гуман. питань (1995-98). 1997-98 — член правл. партії «Реформи і порядок», голова Київської міської організації.
Голова партії «Молода Україна» (з 04.1999); лідер «Молодої України (р)» (з 12.2000); голова об'єднання «Молода Україна» (з 1996); член правл. Міжнар. фонду «Відродження» (з 1997); голова ради директорів Міжнар. благодійного фонду «Смолоскип» (з 1997); член президії Нац. ради Конгресу укр. інтелігенції; член правл. Міжнар. фонду соц. адаптації (з 1999); член президії Громадського Комітету опору «За правду» (з 03.2001); голова редколеґії альманаху «Молода нація» (з 1996).

Шеф-редактор часопису «Молода Україна» (з 2003); голова Центру екстремальної політики (з 07.2000).


Мистецьке об'єднання "Остання барикада"

В 2000 році створив перший україномовний арт-клуб в Києві "Остання Барикада". В 2003 році створив аналогічний арт-клуб "Остання Барикада" в Харкові.
Автор літературно-мистецьких фестивалів: "Київська Барикада", "Харківська Барикада","День Незалежності з Махном", "Всеукраїнський фестиваль вертепів "Карпатія", "Луцька Барикада",фестиваль повстансько-патріотичної пісні "Покрова",фестиваль повстансько-патріотичної пісні "Гайдамака.UA", українсько-кримськотатарський фестиваль "Барикада на Тузлі","Житомирська Барикада","Запорізька Барикада".

Депутатство

Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від блоку «Наша Україна - Народна самооборона», № 37 в списку. На час виборів: президент громадської організації «Центр досліджень політичних цінностей», б/п.
Інформація взята з сайту: http://president2010.info/ua/page/149
******************************************************
Сайт мистецького об'єднання "Остання барикада": http://ostbar.com.ua/
Сторінка Олеся Донія на Facebook: http://www.facebook.com/profile.php?id=100000550240481
******************************************************
Сторінка інтернет-конференції: http://www.facebook.com/event.php?eid=203015809712089
******************************************************
Організатор інтернет конференції: спільнота "Україна - Ukraine" на Facebook (http://www.facebook.com/UkraineUA)

В России, с 2006 года, действует программа

В России, с 2006 года, действует программа по переселению соотечественников из стран бывшего СССР в Россию.

Дают гражданство, подъемные, 6 га родной русской земли, деньги на обзаведение хозяйством. Русские, у вас есть реальный шанс любить рассею не на расстоянии, а там, не рвать, по пьяне, рубаху на груди, за Россию, а работать на ее благо, стеречь ее от врагов, ато из всех переехавших, 70% поехали в Кенигсбергскую область, поближе до Европы, переехало  немного, всего каких то 5 тыс русских, поверивших в рай в параше.

Переезжайте на родину и вы не будете жить вместе с ненавистными вам галицаями.

Ваших предков, после освобождения из тюрем ссср по УДО, привезли насильно в Украину, для принудительного труда, на стройках ссср, а пьянь и рвань, в 33-34 годах, ловили по деревням и привозили в Украину где селили в дома умерших от голода украинцев.

Они приехали без земли. У украинской земли есть хозяин -украинцы, а вы тут временные, вы ненавидите украинцев, а они вас, вы никогда не будете на этой земле хозяевами, вас всегда будут считать оккупантами. Уезжайте на историческую, успокойте свою «русскую» душу.

P.S. В чемодан возьмите украинской земли, посадите цветок и будете рыдать над ним, когда вашего сына пошлют в Чечню, «мочить» чеченцев в сартирах.

                                                                                                                                                Тарас Бузак

Знак оклику.ТВі.12.02.11

  • 13.02.11, 14:56

"ЗНАК ОКЛИКУ" Репортажі з місць подій, розслідування, можливо, навіть провокації з боку репортерів...


ex.ua/view/5099644?r=28713,23775,81708

Барин правит....

им себе
http://24tv.ua/news/1/1/72363
Кабмін позбавляють конституційних повноважень
Адміністрація Президента позбавить Кабмін конституційних повноважень
На фото: Адміністрація Президента позбавить Кабмін конституційних повноважень
В рамках адмінреформи Адміністрація Президента позбавить Кабмін конституційних повноважень, переконують експерти.

Мовляв, 2 президентські законопроекти роблять всі органи виконавчої влади залежними від глави держави. Зокрема, правками до закону "Про Кабмін" пропонується позбавити прем’єр-міністра права ініціювати зміни у складі уряду, натомість кадрові призначення на Грушевського стануть практично повністю прерогативою Гаранта.umnik

Він наділив себе повноваженнями призначати всіх заступників міністрів і
всіх заступників ЦОВВ - цього повноваження в нього немає по Конституції і дуже цікаво було прочитати інтерв’ю міністра юстиції Лавриновичаlook , де він каже, що так робив Леонід Кучма і ми це теж так будемо робити. І в той час всі визнавали, що це було неконстутиційно і Леонід Кучма принаймні не мав такої нахабності легітимізувати це на рівні закону”, - каже заступник голови правління Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук.

Ще одним законопроектом від президента під назвою "Про центральні органи виконавчої влади" пропонується ліквідувати урядові комітети та ще
близько 40 органів у Кабміні.
Натомість, за словами політологів, планується створення понад 60-ти нових, посади в яких теж роздаватиме гарант. Це, на думку експертів, значно ускладнить роботу кабміну, а також полегшить лобіювання та ухвалення корупційних рішень. Зазначимо, згадані проекти законів у парламенті зареєстрували 2 лютого.

То, что наплевали на конституцию, на основные СВОИ же программы, ладно. Согласен, руководить страной должен один. Но скажите , почему он должен быть глупее рядового гражданина...?