О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Цікава арихметика...

  • 08.02.10, 15:24
2004-2   Я 49.46 : 46.61 Ю

2010-2   Я 48.53 : 45.88 Ю




Коли я чую ці закиди

що до українських патріотів в часи ІІ Світової, то мимоволі приходять на думку нижченаведені фотографії з дружнього  параду переможців у Бресті:


                                          "Waffenkollege"


Генерал Гудериан та командир 29-й окремої танкової бригади Семен Кривошеїн

22 вересня 1939 р. у Бресті, символізуючи розділ Польщі внаслідок пакта Молотова-Рібентропа, відбувся спільний німецько-радянський військовий парад з рукостисканням Гудеріана-Кривошеіна і урочистим обміном червоними прапорами (один із свастикою, інший – з серпом і молотом).

До чего же трудно промолчать, когда тебя не спрашивают!

Как-то давненько попался мне труд Абубакара Самбиева. Сейчас, после оглашения результатов экзит-полов,  о нем вспомнил и хочу поделиться с вами. Позволил только некоторые сокращения, не влияющие на смысл, и вынес в эпиграф фразу из текста.

"Не цари создают холуев и рабов,  а холопы венчают на царство тиранов"  Александр Дольский

Распределение свободы

Измерять количество свободы на душу населения никто не научился. Но попробуем ответить на этот вопрос если не количественно, то хотя бы качественно, так как иначе трудно определить, какое ограничение свободы оправдано, а какое нет.   Вернемся к аналогии техническими системами. Столб или стол устойчивы потому, что не имеют степеней свободы, а потому им не нужна и система управления. Если же свобода появляется, то она предполагает появление системы управления. Как правило, для несложного управления используется какой-нибудь автомат или, если задача управления очень сложная для автомата, человек. Поэтому у машины должен быть водитель. Если же задача управления очень сложна, то человек, эксплуатирующий систему, проходит специальную подготовку. На одноколесных велосипедах ездят только циркачи.   Те же самые рассуждения применимы и к биологическим системам. Дерево устойчиво, потому что не имеет свободы передвигаться, оно имеет только свободу расти. Потому оно лишено каких-либо сложных систем сбора информации и управления. По мере увеличения количества свободы, которая доступна конкретному биологическому виду, возрастает число датчиков информации (зрение, обоняние, осязание) и количество информации, которую они собирают, сложность и совершенство систем управления. Змея имеет все перечисленные датчики, но она не имеет конечностей. Появление конечностей приводит к усложнению задачи управления, которую приходится решать нервной системе. Надо управлять ногами и следить за равновесием. Мозг усложняется, приспосабливается для решения более трудных задач. Человек, поднявшись на задние лапы, усложнил проблему сохранения равновесия, а высвободившиеся руки стал использовать для самых разнообразных целей. Это привело к дальнейшему развитию нервной системы и укрупнению мозга.  Некоторый избыток свободы является условием развития, но если этот избыток более определенного, то свобода действий вступает в противоречие со способностью человека ее использовать. Появление дополнительной степени свободы - это предвестник революции в развитии человечества и гарантия больших потрясений. Либо человек сможет научиться пользоваться этой свободой и извлекать из нее практическую пользу, либо он погибнет, не успев эту свободу освоить. Чем больше степеней свободы, тем совершеннее должно быть управление. Допустим, что появилась возможность измерять количество социальной свободы. Допустим также, что есть возможность измерить способность человека пользоваться этой свободой, не подвергая опасности жизнь, здоровье и благополучие окружающих, не доставляя им неудобств - меру ответственности человека, его способность отвечать за то, как использует свою свободу. Ответственность занижена, когда человек не имеет должного нравственного здоровья или достаточного интеллекта, чтобы использовать свою свободу без ущерба для окружающих. Кроме того, человек может не иметь возможности воспользоваться предоставляемой свободой. Например, больной, прикованный к кровати, не может воспользоваться свободой передвижения.  Итак, если ответственность минимальна, то и свободу действий такой человек должен иметь минимальную, иначе он становится опасным для себя и для общества. Минимум свободы - только для поддержания жизни. Если лишить его и этой свободы - дышать, питаться, двигаться - наступает смерть. Хорошо, когда есть возможность дозировать свободу каждого. Как же быть с обществом в целом? Необходимо знать, сколько и каких людей в обществе. Есть основания полагать, что распределение количества людей в соответствии с мерой их ответственности характеризуется нормальным распределением. … Говоря проще, люди абсолютно бессовестные и безумные составляют незначительную часть общества … Основная масса населения более-менее разумна и сравнительно честна …Интеллектуальная и нравственная элита общества составляет меньшую часть населения …. В каждом обществе есть гражданское право - "каждый человек имеет право..., каждый человек обязан..." В переводе на термины данной публикации гражданское право есть мера свободы, отпущенная каждому гражданину, и мера эта де-юре одинакова для всех. Еще есть Декларация прав человека, которая еще долго будет оставаться декларацией. Это пока недостижимый идеал. Уж очень большие права отводит она каждому человеку. Чем более ответственен человек, тем больше свободы можно ему дать, не боясь, что он нанесет ущерб себе и обществу. Если общество чрезмерно ограничивает свободу действий данного индивида, то оно теряет выгоду, которую могло бы получить от конкретного гражданина, не говоря уже о затратах, необходимых для этого ограничения. Если же общество чрезмерно либерально, то приходится нести дополнительные расходы на ликвидацию последствий деятельности данного человека. Очевидно, что граждане, чья мера ответственности занижен, имеют избыток свободы, а он всегда представляет потенциальную опасность. Чтобы его отнять, существует уголовное право. Если некто использует свободу действий в ущерб обществу, то он вступает в зону действия этого права. Именно при таком уровне свободы потери общества будут минимальны.  В этом случае, во-первых, будет минимально возможный уровень преступности и, во-вторых, минимальные потери от ограничения свободы элиты общества.   Законы делаются в расчете на некоего среднего гражданина, каким его представляет себе государство. Но в обществе всегда находятся люди, которые умнее, здоровее и честнее чем "положено". Если они своими действиями дают об этом знать социуму, тот предпринимает меры, чтобы привести их в соответствие "стандарту", если получится, или избавить от них общество, если не удастся "поставить на место". Считаются одинаково опасными рядовой сумасшедший, уголовник и интеллигент. То есть качество элементов ограничено не только снизу, но и сверху. Посадить, расстрелять, сжечь на костре можно и садиста, и ученого. Общество считает их одинаково опасными, а в годы сталинизма интеллигенция представлялась даже более опасной, чем уголовники. Люди, в точности соответствующие представлению государства о том, какими должны быть его граждане, составляют мизерную часть от общей массы населения. Поэтому все остальные подпадают под категорию "неблагонадежных"… Издержки на ограничение свободы "неблагонадежных" получаются чрезмерными, и их не сможет вынести никакая, даже самая могучая экономика. Явно напрашивается вывод о том, что надо бы разрешить некоторые отклонения от норматива. … Поскольку не удается для общества в точности воспроизвести желаемую зависимость "Свобода - Ответственность", ее заменяют некоторой совокупностью отрезков. Раз нет возможности мерить на один аршин все общество, то его разбивают на части в соответствии с качеством элементов, и для каждой из частей устанавливают свои нормативы поведения.   Обычные люди наделяются обычными правами и обязанностями.…Если некто совершает преступление, то общество ему говорит: ты слишком свободен для твоей меры ответственности, поэтому мы определяем тебя в места лишения свободы общего режима, где твоя свобода не будет представлять опасности для окружающих. Если же совершенное преступление считается особо опасным, то нарушителя помещают в места лишения свободы строгого режима. А когда он совершает деяния особо опасные, то общество считает себя вправе такого человека уничтожить… Точно так же будет выглядеть зависимость "Свобода - Ответственность" в интеллектуальном разрезе. Просто изменятся названия областей на нашей зависимости: вместо "места лишения свободы общего режима" -- "психиатрические лечебницы", вместо "места лишения свободы строгого режима" -- "смирительные рубашки".  …Таким образом, в любом обществе, независимо от степени его демократичности, фактически реализована система интеллектуальной - физической - нравственной сегрегации. В реальных системах число уровней, на которые дробится общество, намного больше. Например, табель о рангах Петра Великого состояла из 14 классов, в Армии было 21 воинское звание.  Гражданам ... пытаются более точно указать их место в обществе другими методами. Для заключенных есть, как уже говорилось, три уровня сортировки по степени качества, а точнее, деградации - места лишения свободы общего режима, строгого режима и смертная казнь. Более точного соответствия пытаются достигнуть выбором срока заключения.

Поэтому общества, находящиеся на ранней стадии развития, более склонны к диктаторским формам управления, а более зрелые -- к демократическим. Обычно политические обозреватели всю вину за диктатуру возлагают на диктатора, но фактически диктатура, как и демократия, есть лишь результат процессов самоорганизации общества. "Не цари создают холуев и рабов, а холопы венчают на царство тиранов" (Александр Дольский)...

Абубакар Самбиев   Грозный, 2000

Чи є життя після ВИБОРІВ ?!

Такий собі ЕКЗИТПОЛ !!!


40%, 118 голосов

20%, 60 голосов

4%, 12 голосов

13%, 37 голосов

23%, 68 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

До 91-річниці звитяжного бою на Трубежі

На початку лютого виповнюється 91 рік відтоді, як козаки Вороньківської, Бориспільської й Баришівської сотень  прийняли нерівний бій проти більшовицького війська на Трубежі.

                                 Іван Черпак посередині

"Довгий час про цю подію часів національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. згадувати було небезпечно, адже 70 років радянська пропаганда називала всіх повстанців, які боролися проти неї, бандитами. Тому навіть удови й матері загиблих боялися розповідати своїм дітям та онукам правду про подвиг і героїчну смерть їхніх батьків. Але свято берегли про них пам’ять." 

"На початку лютого 1919 року командир Вороньківської сотні Іван Черпак одержав наказ зайняти оборону на лівому березі річки Трубіж, щоб хоч на декілька днів зупинити просування червоних військ до Києва, поки звідти евакуюються на захід українські установи. Про відбиття наступу, тим паче про другі Фермопіли не йшлося. Бо що, крім рушниць, шабель і двох кулеметів могли протиставити козаки кільком десяткам тисяч більшовиків, які мали на озброєнні бронепоїзди й гармати? Перед самою річкою повстанці пошкодили залізницю-познімали рейки з насипу і з мосту з надією, що це залишиться непоміченим для машиніста і перший ворожий потяг, на великій швидкості зійшовши з колії, впаде у воду, а вагони поскочуються в довколишні болота. І в результаті цього буде на декілька днів перекрито шлях на Київ наступним поїздам. Але серед оборонців знайшовся зрадник, який сповістив більшовиків про небезпеку. Тому перший їхній бронепоїзд зупинився перед мостом і почав обстрілювати українців з гармат. Два дні тривав нерівний бій, більшість оборонців загинули або дістали поранення. Скориставшись нічною темрявою, вцілілі козаки відступили, забравши поранених і по можливості загиблих своїх товаришів..... вістку про розгром сотні приніс в Іванків молодий гімназист, мабуть учасник бою, бо під кожушком у нього була закривавлена вишиванка. На запитання дружини одного з повстанців, де її чоловік, юнак відповів: «На дні Трубежа». ... учасники бою на Трубежі повторили подвиг героїв Крут."

Читати повністю >>>

Обираймо обличчя Західної України :)

Поговоримо про інші вибори :)
Зазвичай у більшості країн є "національна алегорія"  - досить часто жіночій образ, який асоціюється у громадян та чужинців з образом цієї країни. У Франції, для прикладу, це Маріанна. Є алегорії також  у частин світу (з їх скульптурними зображеннями можна ознайомитися на готелі "Жорж" у Львові) - чому ж не може бути алегоричного образу частини України?
Отже, яка з жінок на Вашу думку уособлює образ Західної України?
Пропонуються варіанти:

5%, 2 голоса

3%, 1 голос

11%, 4 голоса

19%, 7 голосов

46%, 17 голосов

5%, 2 голоса

3%, 1 голос

8%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Так хто ж таки "Антон Чехов"? :)))

Янукович назвав його "українським, російським поетом".

А хто таки, насправді, Антон Чехов? omg  stena

ПР в день виборів готує захоплення державних установ



Партія регіонів, починаючи з 7 лютого 2010 року, намагатиметься дестабілізувати ситуацію в країні шляхом захоплення державних установ, в тому числі Кабінету Міністрів України.

Підтвердженням цього є інформація про те, що в санаторіях і готелях Києва та на його околицях розташувалося близько 2 тисяч молодиків приватних охоронних структур із східних регіонів України.

Відомо, що на 7 лютого буде доставлено ще близько 5 тисяч вищезгаданих осіб із Запоріжжя, Дніпропетровська, Черкас, Миколаєва, Харкова та Криму. Доставка молодчиків, їх харчування і перебування оплачуватиметься за рахунок коштів Партії регіонів.

Крім того, відомо, що чинний Президент країни Віктор Ющенко повністю обізнаний з таким розвитком подій і сприяє цій ситуації.

Викликає також питання інформація про те, що 6-7 лютого, які по всій країні є вихідними, для всіх працівників Секретаріату Президента України є робочими днями . Відомо, що саме в ці дні перед працівниками Секретаріату Президента поставлено завдання здати всі документи в архів або їх знищити.

http://www.tymoshenko.ua/uk/article/mxnca7v4

Ера Стабілізації

отаке наснилося lol

Сонячним ранком чотирнадцятого числа весняного місяця Нісана у відкриту колонаду між двома крилами палацу Великого Ірода Радянського стражі вивели до Головної Шибениці високого чолов’ягу з мішком на голові. Чолов’яга напевно готувався до промови, бо з під мішка долинало якесь бурмотіння про акцепт.. універсал.. дорожню карту.... Кремезний кат у наглухо зап’ятому до самого коміру чорному плащі з чорною спецназівською балаклавою на обличчі делікатно під лікоть підтримав вступаючого на табуретку клієнта, акуратно накинув петлю, дбайливо підтягнув вузол і відступивши на пару кроків оцінив картину.

Картина була напрочуд мальовничою. На фоні сірого палацового фасаду виблискувала лаком Головна Шибениця - подарунок закарпатських майстрів своєї справи. Потужні бруси з мореного карпатського дуба прикрашало гуцульське різблення, в якому домінували трипільські мотиви, а потужний гак, чимось невловимо нагадував пальму Мерцалова. Найяскравішим і найвитонченішим витвором комплексу була мотузка спільної роботи майстрів Харцизького та Одеського канатних заводів - сині та жовті пасма пеньки грайливо перепліталися зі сталевими (для міцності) нитками, своїми лініями нагадуючи складний та звивистий політичний шлях клієнта. Не випадала з ансамблю і табуретка - подарунок кримської інтелігенції, виданий з фондів Бахчисарайського палацу на підставі рішення Кримського Обкому КПРФ.

Але домінантою був клієнт! Поставний, у елегантнтному гранатовому костюмі від Brioni з унікальною, дбайливо добраною червоною краваткою і помаранчевим носовичком, який удавано-недбало стірчав з нагрудної кишеньки. Картину трохи псував мішок з чорного кашеміру на голові у клієнта, але то вже була данина європейській традиції - треба ж чимсь заткати рота тим європейським недоброзичливцям. Зрештою, елегантно перехоплений довкола шиї клієнта синьо-жовтою зі сталевим проблиском удавкою, він нагадував старовиний гаманець, здавна званий на Московщині калитою.

Вдарив перший дзвін на дзвіниці Михайлівської церкви. Восьма. Кат витягнув з кишені пульт і натиснув червону кнопку. Бахчисарайська табуретка гулькнула десь у глиб київських пагорбів. Клієнт спочатку невдоволено тіпався на мотузці, а потім заспокоївся. "Уфф" Нарешті якась стабілізація..." - тихо прошелестіла відлітаюча Душа.

Кат підійшов, поправив краватку, яка вибилася з під піджака клієнта, яж раптом побачів, що якась капосна пташка капнула на його улюблену туфлю. "Говорят это к счастью!" - подумав про себе кат, витягаючи з кишені вишиваний поліський рушничок і протираючи їм туфлю. - "Умеют же, казлы, хорошую вещь сделать, когда хотят." -  ховаючи до кишені згадку від вчорашнього клієнта. - "Вот и вышивали бы себе по селам, а то демократия, выборы... Вон до чего эта демократия доводит!"

Кат ще раз глянув на абсолютно спокійного клієнта. "Странный он был человек, вроде в институте учился, а так и не усвоил главного понятия: если противсіх - это значит против нас. На что расчитывал?" - пробурмотів тихенько кат, прямуючи з дитячою щирою посмішкою неквапною завгарівською ходою до службового входу у палац.

У колонаду відкрили доступ попам, пресі і посполітим.
Починався третій день Ери Загальномалоросійської Стабілізації.

Всі на вибори - 2010: який ваш вибір?

  • 06.02.10, 13:56
Який шлях для України ви будете обирати 7 лютого 2010 року?

26%, 10 голосов

15%, 6 голосов

59%, 23 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.