О сообществе

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.
Вид:
краткий
полный

Ми любимо тебе, Україно!

Монолог снайпера

  • 12.02.11, 16:37

Передмова (зи): 

1.  При написанні цього віршика ні одна скотина, на жаль, не постраждала...

2.  Всі Ваші асоціативні домисли залиште при собі – тільки автор знає, кого він мав на ...

3.  Автор, на жаль, не я...

В снега укуталась природа.

Надену зимний камуфляж...

"Саванна" в это время года -

И моветон и эпатаж. 

В хрустальной сини небосвода -

Светило с отблеском железа...

А мне и сухо и комфортно

На крыше вместе с "винторезом".

А вот и оттепель! По крыше

В трубу стекает ручеёк.

+3? Беру поправку выше.

Ну! Выходи скорей, Витёк!

(С)

Тарас навіяв…


Вчора зупинилася біля пам’ятника Тарасові Григоровичу Шевченку, що напроти Червоного корпусу Університету. Стою, дивлюся… А з очей Тараса, з глиби холодного металу, сльоза котиться! І так мені серце защемило, так за Україну прикро стало…
Мабуть навіяло!

Україно, моя Ненько,
Що нам всім робити,
Коли та кремлядська свора
Не дає нам жити.
Розвелося аґєнтури,
Як глистів в навозі.
Точуть бідну Україну,
А ковтнуть не в змозі.

В Україні Президентом
Став колишній урка.
Рідна мова його – «фєня»,
Пік культури – «Мурка».
Опозиція «працює»
Краще «Деві Хрістас».
Леді Ю. весь час катує
Пшончатий невіглас.
Та за що ж таку «невинну,
Чисту і прозору»?…
Ще не знала Україна
Більшого позору!

Сидять карлики, радіють:
-«Розвєлі как лохов
Єслі Юля хорошо,
Януковіч – плохо!
Єслі плохо Тімошєнко,
Януковіч – ЦЯЦЯ!
Україна как дітя
Со смєху ус…яться»!

І панує в Україні
Задум кепсько-адський
Голосуй не голосуй,
Вибір знов кремлядський!

11.02.2011р. Юлія Танета

Янукович не боїться повторення майдану

  • 11.02.11, 16:01

Президент Віктор Янукович запевняє, що не боїться повторення протестів на Майдані.Про це він заявив в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, коментуючи встановлення паркану на Майдані незалежності.Він також запевнив, що в Україні немає обмежень щодо проведення мітингів у будь-яких місцях."Я вважаю, що ніяких парканів там не повинно бути", - заявив президент.Наявність паркану він пояснив будівельними роботами."Можливо, йде відновлення, ремонт Майдану. Там нещодавно стояла новорічна ялинка, вона була демонтована. Я цього не знаю, у нас немає ніякої заборони і в будь-яких місцях проводяться протестні заходи. Вони в нас не мають ніяких обмежень", - запевнив президент.На зауваження, що паркан там поставлений, щоби попередити подібні демонстрації, які можуть вплинути на його президентство, Янукович заявив, що нічого не боїться."Я нічого не лякаюсь, мені здається, я не схожий на людину, яка перелякана. Чи вам здається, що я схожий на тих, хто переляканий? Я виграв всі вибори, які були останні 5-6 років у державі, в тому числі і вибори 2004 року", - наголосив президент."Я ніколи не боявся людей, я вважаю, що одна справа – це демократія, яку ми повинні цінувати, демократія повинна базуватися на верховенстві права, свободі слова, захисті прав людини. А зовсім інша річ – це прикриватися демократичними гаслами, приховуючи за цими гаслами корупцію і бюрократію. Я кажу про це, а про що ви кажете?", - обурився Янукович.За його словами, Україна "пройшла непростий шлях, і останні п’ять років переконали український народ, що політична нестабільність не сприяє розвитку країни і життю людей"."Тому будь-які революції трапляються в країнах, де влада є закритою та консервативною", - зауважив він."Україна зовсім інша держава і я скажу вам, що 2004 рік, з однієї сторони, дав надію українському суспільству, а з другої сторони, він багато чому навчив український народ. Останні п'ять років безлад, який був у нашій країні, не тільки погіршив життя наших людей, а він значно зашкодив іміджу нашої країни за її межами", - додав Янукович.

http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/11/5904268/

По фєнє ботаю, прєзідєнтом работаю…

ЯНУКОВИЧ ВИСЛОВИВСЯ НА КРИМІНАЛЬНОМУ СЛЕНЗІ і переплутав країни

Президент Віктор Янукович порівняв своїх попередників зі "шлеперами".

Про це він заявив на розширеному засіданні Комітету з економічних реформ у Херсоні, повідомляє Уніан.

Янукович наказав чиновникам "не бути шлеперами, як попередня влада".

"Щоб коли ми плануємо щось або говоримо, головне - щоб ми шлеперами не стали, як дехто з наших попередників", - сказав він і запитав присутніх, згодні вони з ним, чи ні.

Водночас Янукович не уточнив, кого саме він мав на увазі з українських політичних діячів.

Більшість присутніх на засіданні чиновників зустріли словесний пасаж президента тихим сміхом, думаючи, що він невідомим словом підкреслив популізм попередньої влади.

Проте, як потім з`ясували місцеві журналісти, заглянувши в словник кримінального сленгу, у вимовленого першою особою України слова є чітке поняття - слово "шлепер" в кримінальному середовищі означає "вагонний злодій".

Крім того, на прес-конференції для місцевих журналістів, Президент, характеризуючи свої враження від відвідин докобудівного заводу "Паллада" підкреслив, що підприємство в складній конкурентній боротьбі виграло тендер з будівництва найбільшого дока для Білорусі.

Проте Янукович явно обмовився, оскільки раніше повідомлялося, що док вантажопідйомністю 23,5 тис. тонн будує ХГЗ "Паллада" для Болгарії. А Білорусь є країною, що не має виходу до моря.

Луганск снова станет Ворошиловградом?

  • 11.02.11, 10:57

Недавно луганская власть с помпой отметила 130-летие со дня рождения соратника Сталина — Климента Ворошилова. Такого шабаша идеалов сталинизма не помнят даже луганчане послевоенного поколения. Но поразило не столько это, сколько то, как власть почти стопроцентно зачистила в городе информационное поле для представления всякого другого взгляда на этого сталинского сатрапа. Такого «единомыслия» в Луганске не было со времен брежневского застоя.Для тех, кто не совсем четко представляет себе, о каком человеке идет речь, напомню лишь несколько фактов из биографии Ворошилова. Он один из идеологов и организаторов Голодомора, о чем лично заявлял на ХVII съезде ВКП (б). «Мы пошли сначала сознательно на голод, потому что нам нужен был хлеб. Но жертвами голода были нетрудовые элементы и кулачество», — отметил тогда Ворошилов. Но это еще не все из того, чем этот красный маршал такой близкий и дорогой луганской власти. Ворошилов был инициатором уничтожения перед Второй мировой войны 36 тысяч офицеров Красной Армии, среди которых были 3 маршала, 15 командующих армиями и 60 командующих корпусами, 4 адмирала. Именно эта Ворошиловская чистка обеспечила войскам Вермахта стремительный выход его подразделений к окраинам Москвы в 1941 году и несколько миллионов вовсе не «обязательных» жертв и пленных из личного состава Красной Армии. Но, пожалуй, более всего идеологи и информационные менеджеры Партии регионов в Луганской области боялись правды о таких делах своего героя. Еще во время гражданской войны красные партизаны под руководством Клима Ворошилова уничтожали под корень казацкие станицы области Войска Донского. 20 июля 1921 года большевики объявили амнистию донским казакам, которые воевали против советов. Те поверили советской власти и к осени того же года вернулись к своим хуторам и станам с придонских оврагов и лесов. Именно тогда, 2 сентября, по личному приказу Ворошилова, их вместе с семьями выселили на Север с конфискацией имущества, а всех военнопленных казаков расстреляли. Это очень красноречивые факты, учитывая то, что до октябрьского переворота 1917 года примерно половина Луганщины входила в состав области Войска Донского. И сегодня здесь живет очень много потомков донских казаков, которые активно восстанавливают историю и культуру своих предков, имеют свои весьма влиятельные общественные организации. Поэтому нет никаких сомнений в том, что, зная всю правду о Ворошилове, казаки могли бы испортить власти празднования его юбилея. Но власть позаботилась и о том, чтобы этого не произошло. Кто сказал «мяу»? Инициатива торжественного празднования 4 февраля 130-летия Ворошилова поступила от фракции Партии регионов в Луганском горсовете. Ее, конечно, поддержал и мэр-регионал Сергей Кравченко. Депутатский корпус принял это решение единогласно. Кроме традиционно-праздничных мероприятий, это решение горсовета предусматривало выделение из городского бюджета 60 тысяч гривен на реконструкцию памятника Ворошилову в Луганске и создание отдельного городского музея этого большевистского деятеля. Во всех луганских школах 2 февраля прошел урок памяти Клима Ворошилова. Несмотря на то, что власти анонсировали все эти мероприятия в местных СМИ, луганская интеллигенция восприняла их как должное. Никаких акций протеста и выступлений в прессе! Да это и неудивительно, учитывая то, что вся луганская пресса уже давно под контролем правящей партии. Так, по заявлению бывшего начальника информационного управления Луганской облгосадминистрации Вадима Железного, все коммунальные СМИ Луганщины контролируемы Партией регионов. Почти все частные СМИ также под контролем ее членов. А празднование ворошиловского юбилея доказало, что при желании эта партия может контролировать на Луганщине абсолютно все информационное поле, включая все независимые и даже оппозиционные к власти СМИ! Поэтому единственным человеком, который на фоне этого идеологического тоталитаризма решила сказать своим землякам правду о Ворошилова в полный голос, оказалась председатель Луганского областного филиала Ассоциации исследователей голодоморов, просвитянка Ирина Магрицкая. Интересно, что когда она предложила сделать то же самое профессиональному историку из числа местных «штатных» патриотов, тот отказался, мотивируя такую свою гражданскую позицию недостатком времени. Мы снова в СССР Дальше было еще интереснее. Госпожа Магрицкая написала немаленькую статью «Луганчане должны знать своих антигероев: К. Е. Ворошилов» и, прекрасно зная идеологическую конъюнктуру луганских изданий, заблаговременно обратилась к главным редакторам трех наиболее оппозиционных из них. Двое ей отказали сразу, третья не сказала ни «да», ни «нет». Магрицкой пришлось призвать на помощь в этом очень не простом в Луганске выборе издателя той газеты, и ее статья все же увидела мир. С помощью местного мецената Сергея Борисенко Ирина Магрицкая издала эту же статью в виде брошюры под названием «Настоящий Ворошилов», презентация которой была назначена именно на день рождения Ворошилова — 4 февраля. Сюда также заблаговременно были приглашены полтора десятка журналистов. Пришло только трое, причем двое из одной редакции. Нет ничего удивительного, что не было представителей ни одного из трех луганских телеканалов. Не совсем понятно, почему это мероприятие проигнорировали собкоры таких якобы либеральных киевских телеканалов, как «1+1» и ICTV. И уж совсем, на первый взгляд, непонятным было отсутствие на презентации корреспондентов оппозиционного телеканала «5», а также ВВС и Радио Свобода. Но это только на первый взгляд, поскольку все журналисты, которые представляют эти почтенные СМИ, живут в Луганске, «демократическая» власть которого не прощает «инакомыслия» и умеет ставить на место его носителей. Особенно учитывая то обстоятельство, что эти журналисты еще и работают параллельно в луганских СМИ. Следствием такой информационной блокады презентации стало то, что правду про красного маршала услышали лишь 80 присутствующих на ней луганчан, а на местном сайте «Остров» книга Магрицкой была представлена как взгляд на светлую фигуру Ворошилова «радикальной националистки». Как это им удается На областном государственном (?) телевидении 5 февраля получился весьма красноречивый документальный фильм «Клим Ворошилов», в котором текст читал не кто-нибудь, а сам заместитель Луганской облгосадминистрации Родион Мирошник. Необходимость иметь Ворошилова за своего героя луганчанам доказывал один из ястребов российской Госдумы Сергей Бабурин. А все острые углы в биографии этого «героя» старательно сглаживала объективными причинами доктор исторических наук Ольга Борисова, до этого известная в кругах луганской интеллигенции как человек, который исповедует демократические ценности. Сразу же после трансляции этого «эпохального произведения» Мельник лишний раз анонсировал свой проект «Лица Луганщины», в котором жителям Луганщины предлагается путем телефонного голосования выбрать из 12 человек своего величайшего земляка. Конечно, ближайший сталинский приспешник Ворошилов идет в этом проекте под первым номером. Мало кто сомневается в том, что луганские чиновники позволят ему сойти с этого места и по завершении голосования. А после этого уже можно предположить, что в Луганске могут объявить местный референдум с целью возвращения городу его «исторического названия» — Ворошиловград. На вопрос: зачем местная власть это делает, ответ будет, на мой взгляд, следующим: община, которая имеет своего героя Ворошилова, никогда не признает таким же героем Бандеру. А это в свою очередь является гарантией сохранения Партией регионов своей власти на Луганщине, и в Донбассе в целом, на «многая лета». И даром, что этот герой мифический. Исторические мифы при тотальной власти живут долго. Пример соседней России доказывает это лучше. На другой вопрос, как это луганской власти удается долго обманывать так много людей в наше время, ответил российский социолог Сергей Кара-Мурза: «В периоды общественных кризисов разрушение исторической памяти выполняется как целенаправленная программа политических сил. Человек, который ничего не помнит из истории своего народа, страны, семьи, выпадает из этого социума и становится совсем беззащитным против манипуляции». Недаром же абсолютное большинство жителей Луганщины, благодаря местной провластной пропаганде, уверено, что никакого Голодомора не было, его придумали бандеровцы и Ющенко.

Источник: Радіо Свобода

Ток-шоу "Правда Романа Скрипіна".ТВі

  • 10.02.11, 20:57
Передача від 8 лютого 2011 року

Гостi програми: 1.ТАРАС ЧОРНОВІЛ народний депутат, позафракційний 2.ДМИТРО КАПРАНОВ видавець, письменник 3.ВІТАЛІЙ КАПРАНОВ видавець, письменник                                                                              ex.ua/view/5027420

Обов'язково треба прочитати кожному порядному українцю...раджу

Автор Віктор Єрофєєв. "Енциклопелія російської душі".

                                                      

 
В Україні ця книга поки ще дозволена. В Росії вже ні. Як автор
(росіянин, що мешкає в Росії) залишився ще живий ? - незрозуміло. Правда
і російські класики пробували писати відверто, але зовсім трішки, та й
вони всі померли і...  деякі своєю смертю.
А тут ціла книга - відверто
відкрита для всіх: для іноземців та іноземних інвесторів;
для розвідників і шпигунів; для населення сусідніх держав включно з ОБСЄ та
НАТО.
  Для байкерів та мандрівників. Для нареченних і женихів.
 ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ЗОКРЕМА...

 І так маленький уривок:

 
 "...Росіяни
стали жертвами власних чеснот. Я не знаю жодного іншого народу, у якого
б деградація зайшла так далеко, як в росіян. Це вже не народ, а
підодіяльник, у який можна засунути, запхати, влити, втелющити все що
завгодно. ПОХМУРИЙ народ - запійний, блудливий, ледачий, байдужий, позбавлений загальної значущості й загальних уявлень про добро й зло.
Інтелігетська гра в хороший нещасний "народ" і погану "владу" закінчилося поразкою самої інтелігенції.
 Не радянська влада нав"язала себе народу, а народ погодився прийняти й терпіти радянську владу.
 
 Нас безліч разів попереджали про катастрофу, наводили докази.
 Ми тільки відмахувалися. Найрозумніших оголосили божевільними.
 Російська культура має дивну особливість: у неї коротка пам"ять. Знання не накопичуються. Вони зливаються, як помиї.
 
Російська думка - сліди на піску. Наговорять, накурять, згадають
Тютчева, посміються, розкажуть анекдот, висварять владу, посперечаються,
потанцюють, поцілуються, поб"ються й розійдуться по кістках, по
могилах.
  Прийде наступне покоління - і знову "від яйця". Знов накурять, згадають Тютчева.
 
Думка
Пушкіна, що в росіян є "байдужість до всякого обов"язку, справедливості
й істини, це цінічне презирство до людської думки й гідності -
презирство до всього, що не є необхідностю" ( чернетка листа до
Чаадаєва), досі звучить як уперше.
 
 Ми нікуди не просунулися в
наших міркуваннях, можливо, насамперед тому, що, як і раніше, впускаємо в
себе цю отруту займеника "ми".
  Ми убиваємо без ліку, але тільки не
каємося, але навіть не пам"ятаємо. Приклад з Катинню. Той - таки Пушкін
як національний герой брав участь у брошурі "На взяття Варшави".
 
 Зараз
відбувається формування тієї дивної маси людей, що розселена на
території Росії. Ці люди схожі в одному: вони не готові допомогти один
одному.
 Але вони не готові допомогти й самим собі.
Кажуть,
росіяни щедрі. Але грузинська гостинність сильніша за російську. Кажуть,
росіяни - безкорисливі. Але індуси ще більш безкорисливі. Росіян,
швидче, поєднують погані якості: лінощі, заздрість, апатія,
спустошеність.
  Насрать. Не думати. Плисти в своєму човні..."
                                                                              
                                                      
Автор Віктор Єрофєєв. "Енциклопелія російської душі". Переклав  Василь
Шкляр.
                                                                                                                                                  

Київ 2010 рік.
                                                                                                                                                                 

   (від себе banderas):   Цю книгу я шукав довго. Знайшов. Тепер  можу підказати де взяти і як.
        вартість - 55грн.

                                                 Пишіть:  e-mail: banderas58@i.ua