...не люблю чуток - вони більше схожі на плітки, аби беззаперечно їм довіряти - але я тут ними скористався...адже офіційно таке хіба вИзнається у цій лугандонофанатії, де шиза доведена до абсолюта... - в першу чергу я тут маю на увазі моє місто...

35. повішений.

буденщина захована за грати,
мізки стискає штаба
(із дерева що скручена в обруч),
скляною грудкою у грудях серце
стучить
й кидАється об ребра,
немов розбитись хоче у друзки,
свободу кличуть очі
і слово на замку,
на засові думки,
душа трепече квіточкою маку
в обіймах вітру від зими.

спадає сніг,
звалився крізь полуду
небесного шатра -
розкис і кумкає іржавий у болоті під ногами.
місю його,
іду по сигарети
байдужий,
посторонній,
гаріль,
дрібнота поза часом...

у магазині краєм вуха
почув утаємничене і злякане
нізвідки й з відусюди шепотіння
- ...та ні!
померло сорок з голоду,
повісився один... -
вертаюся до хати,
в якій лише дротЯний тремпель
особовий - для ватника! -
і вішалка для мого картузА.
...пуста
холодна
темна шафа - ні! - труна, не хата...

сиджу на кволому хибкому табуреті,
курю смердючу "приму",
пускаю дим крізь грати у дурИсвітні вузли
полатаної клуні сьогодення.
...тож, сорок вмерло?..
лише ОДИН повісився?!..
напевно й там він схоче закурити -
піду хоч "приму" цю
віддам йому в дарунок...

...і захиталось тіло на шнурку
мов маятник
у вічність
дзигаря...

34. ...в зимності.

злетом натхнення далеко не лєпські -
у самоті із крилами справи кепські.
побиті, зламані, в ранах, рвані...  -
у самотності з крилами діло швак!

...я у собі весь
в магічних фантазіях
розІп"ятий поміж европ і азій
в апОкаліптичних у гуркоті звуках,
що істеричний людський перегук.
і мов офіцини роздУм
словами
поліфонічні роялеві гами,
й мелодії струнні
і бій барабанів,
лунає мов крик оркестрОва труба... -
Але що крик той!
нащо те завтра!
стану на шлях
хай виведе він
мене звідси
чим далі - у білий морок,
де все  несправжнє
і москАлиця,
нице,
зведено все у ніщо,
на ніц,
де наче риба в розкинутій аві
б"юся,
здригаюсь,
як доказ звитяг і слави...

...а у природі
так зимно, морозно,
хвилями снігу у білі кросна
щільно огорнуто все,
шаманить, оперлась на костур льодовий зима.
вітер холодний ріже обличчя,
від сьогодення люто кличе... -
бо сучасне...кому воно треба!..
мені
подорожньому
без потреб...

____
швак - безнадійна справа
офіцини - тут: флюгери
ава - риболовна сіть
москалиця - московитські матюки

...в мізках наскрізна тьма і тому нагадую собою якесь похмуре й озлоблене створіння...можоливо це тому, що опинився завдяки путіноїдної окупації поза часом сьогодення моєї країни - УКРАЇНИ...(а пуйло, цей довбаний "голуб мира"! з корешом відпочиває на морях).......

33. хуга (за склом).

одразу всі перетворились дні
в пусте ніщо, в скорючене металля...
розбився час, розсипались деталі -
дзигарь зірвався з цвяха на стіні...

мете метіль в тумані небуття
жене сніги в безобріях пустелі
прийдешнє гине, вбите в сьогоденні,
і спогадам немає вороття.

яка різниця що коли було!
і байдуже - учора чи сьогодні! -
у цій бурхливій сніговій негоді
тебе нема, є лиш тмосиве тло.

заблуканий в нестерпній білій млі
строщив життя мов зледенілу книгу
у безчасі захований у кригу
зісковзуєш в байдужості у тлін.

і до зіниць, до вуст твоїх рясні
снігисніжинки вмерзлися ажурні,
як завірюхи вибухова гура
дзигарь зірвала...той, що на стіні.

секунди зникли і спинилась мить
сміливим кроком зникнення у часі.
...а віхола в полоні, у напасті
по шклу шкребеться тихо і стучить...

____
гура - маса, сила-силенна

31. асоціативні паралелі (після прочитання афоризмів Є. Лєца).

"багатьом нулям здається,
що вони - орбіта,
по якій обертається світ.
...сума нулів - загрозлива цифра.
із багатьох нулів легко зробити ланцюг..." -

який же мудрий цей поляк Єжи Лєц!
а ще він казав, що у кожному столітті
є своє середньоріччя... -
це саме про цю територію моєї країни
у сьогоденні,
яку розбомбили,
розтрощили в руїну кремлівські нулі.
і,
прикриваючись тілами дітей і жінок,
старими і немічними,
єхидно ХОРОБРО з-за спин їх вигукують світу
- ...спрбуй дістати... -
і затушковують здурених в банці амбіцій.
а найвИсоконУлевий нуль потім розстрілює
з гумконвойної зброї
щит із тих тіл,
бо йому він уже не потрібний.
цинічна промовка в устах його весело грає
- ...ви великий народ із красивою мовою
у величній державі...та ми ж, врешті, брати... -
і посміхається посміхом вбивці.

2.
позавчора (22/08-2014р.)
вибухав
склад боєприпасів бандюків,
гумконвойний дарунок "великих" нулів.
аж майже чотири години лякали вибухи ті
усіх мешканців міста,
відданих всім єством нулевеличности -
жертовно, тілесно й духовно
(окупанти повідали трохи пізніше,
що то була пристрілка новітньої зброї).
перелякані,
але жують і топчаться в стійлах своїх хатин,
роззявили рота -
слухають паханів
як чередників череда.
слухають,
моляться на пустоти нулів істеричної дурості,
на ідол нуля -
що зверху присів,
газує і дметься лайном у зненависті
- ...процвітай же, моя лугандонія,
в ароматі моїх бажань... -
скидує мантру знехотя в натовп,
що нестямно і палко,
до самопожертви,
судомно аж молиться
ідоловклінно промовляючи скинуту мантру
зверху...

29. кава на світанку.

розкинеш на світанку
та й кросна-самобранку
зійшовши швидко з ганку
в садочку кавувать
- ау-і-у!!!.. - відлунням
вітання кинеш клубом
у просторі заплутань
який тріщить по швам -
в якому не мовчати
туди-сюди кричати
макітрою стучати
морзянку по стіні... -
та й так собі в болоті
задремлеш бегемотом
чи в морі кашалотом
усміхненим мені -
пускаєш бульки пінні
у пошуку по тіні
гучних живих опіній
між каверз і обмов -
і щигликом до слави
підкинеш сіру гаву
і сьорбаючи каву
гортаєш часослов
задлЯ на оправдання
ті гавові хитання
в хаосі дня у ранні
у спеку наяву... -
а ранок вже розбито
в садочку не привітно
здіймеш неспішно хитро
у посміху брову
і скалки від світанку
складеш у самобранку
повЕрнешся до ганку
підеш куди позвуть...

____
макітра - глиняний посуд великого розміру напівсферичної форми з широким отвором.

ех! як дав тропака
навприсядки греци...
- ...водотоками гірка
оковита ллється
розберусь не уп"юсь
від каблука вибій
я і сам себе боюсь
коли мало вип"ю
не кричи не гирчи
моя люба жінко
краще ніжкою стучи
ручкою в колінко
відвернулись святі
покинула муза
залишився у житті
козир від картУза
вітер стяв картузА
зв"язав поволоки
як ужалений гасав
не звалився поки
від сміху за бокИ
тримались за бОки -
на ногах же ж сапоги
халяви високі!.. -
...танцював на сльозах
з вивертом колінця
блиск веселий в очах
рум"яна на лицях

...думка впала крізь сміх
на танок як глянув -
я отак би не зміг
збудженим і п"яним
станцювати в ці дні
в побутовій ямі
у словесній брехні
здуреним при тямі...

1998, 2012рр.

____
поволоки - тут: шнурки
лиця - тут: щоки
греци - тут: добре

что говорить о сущности вещей
когда жывёшь как хищный зверь в загоне -
из дикой твари вышел мир людей
и варварства господство узаконил
теперь и слово поперёк сказать -
как на мечи и на штыки подымут
иль будешь ты меж двух огней скакать
козлом во лжи охвачен едким дымом -
забудь про всё что плёл когдат-то сдуру
ты что - пророк?..ты чё вообразил?!.
какая нАх.. тут ещё культура!
в конце концов сдерут с тебя три шкуры
иль плюнут в душу вымажут в грязи
и бросят кость - усердствуй и...грызи!

1977-78?гг.

сижу угрюм за писменным столом
чужой себе и мир весь непонятен -
то вверх то вниз качается мой дом
как будто он подвешен на канате -
то небо вдруг передо мной сверкнёт
а то вдруг погружаюсь я в болото
и - снова ввысь но задом наперёд
стекает грязь с души моей и плоти -
и вновь болото небо сердца боль
и шум и гам и скрип переворота
и ветра стон и звон высоких сфер -
а я сижу наедине с собой
рука дрожит и мысли без полёта
и за спиной со скрипом бъётся дверь...

1977г.?

...над озером скрипят уключины...
                                 (А. Блок)


степь шумит кавыльная
на ветру продрогла
сквозь туманы пыльная
горбится дорога -
рытвины проточины
словно в прядь извивы
ветер у обочины
гнёт и треплет иву
в ожиданьи осени
шепчутся осины
полосы прокосные
вдоль реки в лощине -
с грустью неуёмною
в холоде немея
заводь замутнённая
лодку тащит с мели -
от реки отлучена
у дороги иве
слышится в уключинах
вёсел звон призывный...

1974 - 1975гг.?

гітарний ритму бій і стукіт кастан"єт -
танцюй, коханий мій, в коханні завжди злет!

гнучкий мов пломінь стан оманний наче мить
і стиснуті вуста, між віями блакить,

і шалу томний біль в коханні віч на віч,
волосся темних хвиль серпанково у ніч,

а тонкий вигін брів кордоном від зажур
і не жалкує стріл у пристрастях Амур.

Чумацький пилом путь у незліченність зір...
забудь, усе забудь! і докір, і укір -

послухай, любий мій, як рветься із тенет
гітарний ритму бій під стукіт кастан"єт...