я пришёл к тебе с приветом,
рассказать, что солнце встало,
что оно горячим светом
по листам затрепетало...
            (А. А. Фет).

осміхнись,моя кохано,
в цей чарівний дивний ранок!
сонце вже торкнулось листя,
сяє в росах серебристо
і від неба віє свіжість,
огортає серце ніжність
й світлим повнитсья коханням,
вітерець гуляє ранню,
пісня жайвора над полем
освятковує роздолля,
польові квітують квіти -
їх краса така тендітна!..
і туман легким серпанком
до твого спадає ганку...

не ангелом крилатим і не духом
а легітом що в листі у ночі
тобі єдиній розповім на вухо
кохання наше й стихну на плечі
я розхвилюю подихом волосся
торкнуся перс, стривожу твої сни
тобі навію пристрасті і млості
щонайніжнішим шепотом луни...
і відійду у світанкову тінь я
хмаринкою розстану в небесах
я розчинюсь у сонці, у цвітінні
у пісні, в росах, у твоїх очах... -
ім"ям твоїм у розсвітах зоріє
кохання світ трояндою зорі!..

вагався довго - виставляти цього віршика чи ні - але, я так гадаю, таки треба і про це...випадково почув вихваляння одного з бандюків як він виграв у когось там пальто у карти - звучить як вигадка, але знову ж таки - але...

27. кайфує цвіль...

сьогодні  такий я радий!
аж з радості тої помру -
улився в пальто порядне,
чинарик оце курю.

цю ніч прохерячив в покер,
тупого лохА роздяг.
у злиднях подохне - похер!
і небо йому їз блях.

хоч сонний та не з похмілля,
сльозиться у холоді зір -
повітрям дихаю вільним,
гуляю, у кайф шпацір.

до біса ті ваші війни!
я осторонь, поза тим,
коли із побіжним вітром
в удачу ведуть хрусти.

вже зовсім затрахали баки
усі оті "ха" та "хи" -
що пайку іззіли собаки,
гуманітарку птахи -

манав я всі ваші "dixi"!
всі брехні давно зборов.
занурюю в кетчуп чипси,
мов сплющені пальці в кров...

...почув по новинам, що бандюків у донбаських степах по кількості перевищило наших ЗСУ...мусив щось сказати з цього приводу і отаке ось вийшло "з-під пера"...

26. нашестя нечисті.

1.
в степу моєму розвелись щури,
мерзенна зграя сірих кровопивць
та інша твань з кремлівської стіни,
що розплодилась клонами убивць.

і паранойїк шле свої конвої -
в червоний хрест сховав злодйськи смерть,
маскує в біле арсенали зброї,
пакує щедро кузови, ущерть.

і крошево підсипує щурам... -
вже й сам як щур вишкірюється в світ.
і тисне лапку йому демократ,
в дипломатичний граючи кульбіт...

2.
божок брехні бовванчик цей в кремлі -
він клоном є совкового щура,
який зростав у фобіях, у злі,
в страху брехав й не каявся і... - крав.

заляканий чатує на "атас!" -
бо влада змінна у годині  "Х".
і чхать йому на все й на всіх на нас -
у нього є своя ідея  "фікс"...

...хоча... - хтозна й нема ідеї там,
в мізку його шумує хвойний ліс,
в душі кимарить в ліні ситий хам
і знехотя вустами кривить  "CHEESE"...

25. круки над облогою.

стугоном гуркотом гомоном здушене
місто ледь дихає урвантом здавлене
стежка до обрію десь у віддалені
чорнокриваво вибухом скрушене
в сизому горнію хмурному круки
кружають колами тінями хижими
понад хрестами руїнами хижами
в погляді пошук із болями злуки
сіли на дереві злі насторбучені
сваряться криками в лунах відлунними
дощ закрапав раптом в часі заблуканий
в зиму не зливою птахам в обурення
грудень захмарений маренням слОти
схлипами хлюпами скреготом з хрипами
сіється сіткою що поза шибками
у лабиринті часовороту...

____
урвант - скоба, що стягує предмети одне до одного
слОта - сльота

24. строфи.

1.
як цитрусова стружка кожури
зронилися в ранкове небо хмари
і сонце у диму над обрієм двигтить -
то день постав котрий уже розстрільний
червонопомаранчовий міраж

2.
підвальні люди дмухають на свічку
виходять привітатися у світ
який розламано й розбито із гармат
й змісив в кривавокальну кашу
гусеничний трак

3.
по вулицям прогуркотіли танки
даровані верховним паханом із раші
нагадуванням мешканцям про те
що все у світі тимчасове умовне й смертне
що страх - то благородно й найпохвальне почуття

4.
тисячоліття третє крутить чорно-білий фільм -
доріжку чорну стелять сірі люди
і чорні квіти кИдають під ноги окупантам
радіють квіточкАм тим блідобілі діти
у савані під гуркіт канонад

5.
у посміху вмостився темний кат
на трУновій горі -
вітається війною зі слов"янством
оскалений московський ксенофоб
за іклами кремлівської стіни

6.
- поглянь, братан! а тёлка ничего... -
схопили вмить і пискнути не встигла
чиясь сестра дружина може й мати
залишиться живою а чи ні
опісля втіх московитської зграї

7.
лежить одна забута і самотна
рахує дні наближення до раю
сусіди всі упевнені - там пусто
із хати тої виїхали всі
а жінка вмерла - Бог подбав про душу

8.
сьогодні він сміливо вийшов з хати -
у нього у кишені є цукерка
на випадок - о, Господи! не дай -
якщо зомліє з голоду в дорозі
до пункту видається де гумдопа
___
гумдопа - гуманітарна допомога

9.
- ...із калаша стрельнуть вот так вот, нАх...й,
по всем по этим очоредью тварям!.. -
закинув в чергу немічних за хлібом
озлоблений бандюк біля дверей
впускаючи старих скалічених і хворих

10.
три дні на тиждень дві тарілки зупи
у день із трьох що кожен тиждень
нещасним пропонує благодійство
церковне волонтерське й просто добрі люди
із співчуття знедоленим війною......................

23. світанок в степу.

а у степу волевольному
три стежини
три біди -
як одна веде до берега джерельцевої води
до журби до калинової друга впала у полин
в різноквітах третя схована  стежка від усіх стежин

третя - там кохання згублене заблукало в забуття
друга - доля
доля страчена пролягає в небуття
а над першою - спів жайвора безупинний в дивосвіт
спів про річку-сум джерельную
про сльозу вербову з віт

а по степу волевольному
не серпанок не туман -
павутинним стелить саваном
день у долі назаклан -
в перехресті у стежинному три пороги без доріг
і над обрій сонцесяяння в саван скутий переліг...

22. february - місяць лютий.

непримітний контур долі
по долоням юлиць голих
february креслить криво
снігоспадами примхливо
і сльоту у зморі сонну -
косооким хитрим блазнем
змерзлу волю у полоні
водить містом напоказ

ухопив у зашморг мокрий
древа всі малі й великі
долу гне хита і душить -
холод вдихує у душу
видноколо на заслони
й сонце зранене у схрони
нагло сховано на скон

закрутив сніги мов дзигу
дзвоном гулом тріском криги
мов скажені коні хури
перемелюють на хугу
простір-час-і вимір суті
усього в нестримній люті -
білим мороком хурдел
у льодовій брилі скуто
все в зимовій тій купелі...-
там життя в недолі білій
ледве дихаючи мліє
у судомі б"ється в брилі
нігті зламує об лід

...сніг спадає
тане
зтанув з неба знов сльотою
що захмаренням туманне
а в калюжах - вирій в скалках
птах в яких лиш випадковий
тінь мов явиться низинна
й одним помахом крила
промайне міраж оманний...

21. мить.

...клепсидра неба висипала сонце
піском червоним поміж хмар сипких -
сяйнула іскра, тліючи, погасла -
яскравий спомин невловимий стих.

і обрій звис у мріях невідбулий
на тих шарагах, з місяця в зірках -
у зграї нетлі давній попіл праху
здіймають мов квітковий пил в степах.

то злую гру затіяло минуле
напівтонів, у світло й тінь, з відлунь
і відзеркалень, де в скляних відламах
безликий мім штовхає в ніч валун...

20. туман у розсвіт.

туман як сон у загадковості
світань лютневої зорі
і білий іней ажуровистий
на гілках гОйдають вітри

і білосивий у прозорості
сумний приблудою в добу
схилився стомлений у сонності
хвилерухливо у степу...

блідочервона риска обрію -
над ним рожеві тіні хмар
під ними в сніг і лід охоплені
руїн ряди кривих примар -

з яких радіє так і тішиться
чумний злодюжка у кремлі...
а тьмяним сонцем в небі діється
на розпач день в моїй землі -

що там заховано туманами?..
про що кричить той чорний птах?..
якою ще уп"юсь оманою
в своїх відчуджених віршах?.. -

спитав себе у цій буденності...
з морозу щулиться туман,
туман у лютій повсякденності
мовчить під сонцем на заклан...