хочу сюда!
 

Оксана

42 года, козерог, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «моє місто»

віршування в окупації

31. асоціативні паралелі (після прочитання афоризмів Є. Лєца).

"багатьом нулям здається,
що вони - орбіта,
по якій обертається світ.
...сума нулів - загрозлива цифра.
із багатьох нулів легко зробити ланцюг..." -

який же мудрий цей поляк Єжи Лєц!
а ще він казав, що у кожному столітті
є своє середньоріччя... -
це саме про цю територію моєї країни
у сьогоденні,
яку розбомбили,
розтрощили в руїну кремлівські нулі.
і,
прикриваючись тілами дітей і жінок,
старими і немічними,
єхидно ХОРОБРО з-за спин їх вигукують світу
- ...спрбуй дістати... -
і затушковують здурених в банці амбіцій.
а найвИсоконУлевий нуль потім розстрілює
з гумконвойної зброї
щит із тих тіл,
бо йому він уже не потрібний.
цинічна промовка в устах його весело грає
- ...ви великий народ із красивою мовою
у величній державі...та ми ж, врешті, брати... -
і посміхається посміхом вбивці.

2.
позавчора (22/08-2014р.)
вибухав
склад боєприпасів бандюків,
гумконвойний дарунок "великих" нулів.
аж майже чотири години лякали вибухи ті
усіх мешканців міста,
відданих всім єством нулевеличности -
жертовно, тілесно й духовно
(окупанти повідали трохи пізніше,
що то була пристрілка новітньої зброї).
перелякані,
але жують і топчаться в стійлах своїх хатин,
роззявили рота -
слухають паханів
як чередників череда.
слухають,
моляться на пустоти нулів істеричної дурості,
на ідол нуля -
що зверху присів,
газує і дметься лайном у зненависті
- ...процвітай же, моя лугандонія,
в ароматі моїх бажань... -
скидує мантру знехотя в натовп,
що нестямно і палко,
до самопожертви,
судомно аж молиться
ідоловклінно промовляючи скинуту мантру
зверху...

Місто з присмаком кави


Кавовий присмак вечірнього Львова

Ти забери із собою на згадку.

Запам’ятай його подих казковий

І насолоду в червоних горнятках.

 

Візьми з собою його частинку,

Взамін лишивши свою усмішку.

Сховай у очах ледь помітну сльозинку.

Не треба печалі… Ну якщо тільки трішки…

 

Згадай прохолоду серпневого ранку

І вуличок древніх красу загадкову.

Розбите шампанське на Високому Замку,

В затИшній кав’ярні душевну розмову.

 

Поглянь – в небі райдуга розлилАся!

Львів дощиком теплим тебе проводжає.

Якщо стане сумно – скоріш повертайся!

І знай – моє місто на тебе чекає.

З Днем Народження,місто Лева!


Найкраще місто на землі!

У день цей сонячний травневий

Радіють гості й жителі твої,

Бо День народження у тебе, місто Лева!

 

За віком вік, за днями дні ідуть,

Та не старієш ти, а кращаєш з роками.

Найромантичніші дівчата тут живуть,

І так звабливо небо мерехтить зірками.

 

Найароматніша у світі кава в нас,

І дух свободи кожне серце наповняє.

Хто побував у цьому місті хоч би раз,

В душі назавжди світлу згадку залишає.

 

Живи, рости, радій і процвітай,

Карпат намисто веселкОве!

Щораз гарнішим і чарівнішим ставай!

Із Днем Народження тебе, мій рідний Львове!

Високий Замок


Липневий день.Високий Замок.

Кохання нашого світанок.

Снують туристи.В’януть квіти.

А ми з тобою, наче діти.

 

У своїх мріях заблукали,

Й нікого ми не помічали.

Години бігли, наче миті,

А ми одні у цілім світі.

 

Для нас мелодія лунала,

У серці ніжність проростала,

Вже вечір перейшов у ранок.

Нас поєднав Високий Замок.

Пісня про Львів



Місто моє ясночоле,
Подих захоплень і мрій,
Тебе не забуду ніколи,
Львове оновлений мій.
В якій не була б я дорозі,
В якім не була б я краю,
Місто моє у тривозі
За долю бентежну мою.
Стою на львівськім бруку -
Тепло його серце пройма.
Тут вперше міцну мені руку
Подав ти, немов жартома.


Місто моє світанкове -
Добрий мій затишний дім.
Ходить тут слово Франкове
Поруч з безсмертям своїм.
Звечора і аж до ранку
Час тут ще навпаки.
А на Високому Замку
Сплять відшумілі віки.
Стою на львівськім бруку -
Тепло його серце пройма.
Не вірю я в нашу розлуку,
Бо кращого міста нема.