хочу сюда!
 

Светлана

32 года, овен, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «спека»

Чи є ще у Києві пляжі, де можна купатися?

а то лякають синоптики, що скоро "передохнем" від спеки, а наголос не ставлять, то не знаю...

Але ж не мерзнемо...

Оце як людина, дитинство якої розпочалося в раю Гісарської долини сонячної Таджицької РСР, продовжилося в сонячній Кабардино-Балкарській автономній РСР, та людина, яка приймала військову присягу СРСР у кирзових чоботях на розпеченому плацу в сонячних Кара-Кумах Туркменської РСР, я дещо розуміюсь на звичайній спеці, то ж що я можу порадити громадянам України й особливо віруючим у прогресивність прогресу взагалі і прогресивність його західного чи протилежного північного вектору зокрема?

По-перше - єдиним справжнім перевіреним порятунком від сорокаградусної спеки є диван з домотканим лляним покривалом у затінку шовковиць біля крижаного арику, що стрімким потоком летить з ландшафту засніжених гір, миттєво охолоджуючи протяг розпеченого повітря під деревами, шопіт листя яких в поєднанні з тихим дзюркотом джерельної води та гудінням добрих ситих бджіл, збуджених знойними пахощами південних квітів та п'янкістю порепаних стиглих фруктів, поєднуються з мудрістю мовчазного співрозмовника та створюють приємну оазу, придатну для перебування в соціальних мережах, для запеклої політичної боротьби, чи, що майже одне й те саме, чесної дрімоти в проміжках між криками прив'язаного поруч вашого віслючка.

Чай на м'якій джерельній воді з арику, особисто Вам я рекомендую, заварювати не з зеленого листя чайного дерева, як зазвичай, а з зібраних на сході Сонця пурпурних квітів верблюжої колючки, саме його фантастична піяла вприкуску із прив'яленими інжиром, чорним виноградом, велетенськими абрикосами, сливами та крищениками ароматного меду з тієї ж самої верблюжої колючки подарують Вам бажану свіжість та майбутній спокій необхідні для подальшого неспішного споживання холодної цукрової серцевини пудового кавуна, соковитої нектаром цепелинської дині та ніжного грона дамських пальчиків білого винограду, що заздалегідь занурені в прозору льодяну воду, влаштованої Вами тихої заплави у стрімкому природньому водоймищі.

А на завершення надвечір, коли знову заспівають птахи, виходячи з тієї оази, треба вмитися та випити трохи крижаної води прямо з арику, потроху проціджуючи її крізь стулені зуби, зігріваючи в роті, та роблячи перерву після ковтка для зігрівання самого рота.

По-друге - якщо Ваша ситуація зараз по незалежних від Вас обставинах чомусь склалася таким чином, що Ви самі не знаєте чому в сорокаградусну спеку опинилися далеко від тієї оази з Вашою заплавою, але поруч маєте просту тінь від чужого чотириметрового паркану навколо приватизованого кимось ставка, то скористайтеся веером.
Коливання вітерця, що створюється за його допомогою, як ніщо інше народжує та рефлективно підсилює хвилі дихання. Інженерна біонічна геніальність веера, окрім його крилатої краси, полягає саме в цьому коливанні створеного їм вітерця для рефлекторного посилення роботи найбільш ефективної системи повітряного охолодження організму через легені.

Як на мій погляд в поєднанні із солом'яним брилем, колоніальним шоломом чи ковбойською шляпою, веер то єдина природня альтернатива ідеальному протягу під шовковицями для людини не схильної до прогресу та сумнівних компромісів.
Панама ж існує для дітей, жінок похилого віку, хворих та бідних, а веер заважає працювати, тож робітника й навіть робітницю у кращому випадку обдувають вентилятором, винайденим інженерами для радіаторів, чи в гіршому випадку колективно охолоджують кондиціонером як м'ясо в холодильнику чи небіжчиків в морзі, ігноруючи біологічні властивості природньої системи терморегуляції через власне дихання, а це технічно недолуге рішення.

Звісно є ще й варіанти з віялом та слугою чи служницею і власним Парфеноном, але щось останнім часом суспільство зовсім перестало прогресувати в цьому напрямку.

По-третє - якщо дихання вже геть зношене ентузіазмом на роботі, курінням чи сидінням й у спеку не вистачає повітря на будівництві того паркану з чужою оазою, то спробуйте зосередитись на глубокому енергійному видиханні повітря з затримкою вдоху, це має діалектично стимулювати рефлекси та допомогти вдиханню омріяної прани для продовження куріння, сидіння чи працювання.

По-четверте - якщо ваш місцевий водоканал та тепломережа ще не розкрадені та забезпечують гарячою водою, то мене це дивує, а Ви у час спеки можете прийняти гарячий душ, з оглядом на стан серцево-судинної системи й тиск. Чим гарячіший тим кращий але за самопочуттям!!! Гарячий душ набагато дієвіший та науковіший у цьому випадку за прохолодний.

По-п'яте - у кирзових чоботях й правильних тоталітарних онучах в спеку комфортніше ніж в більшості варіантів глобалістичного взуття.

По-шосте - справжній цінувальник спеки має вдома книжку про Вінні-Пуха туркменського видавництва з цікавими та смішними помилками.

По-сьоме - Вашою спрагою з Вами розмовляє сильніший та мудріший за Вас звір, що вміє дихати як пес, висунувши язика, та здатний пити воду з болота Каракумського каналу.

По-восьме - всі мої експерименти з кондиціонерами, клімат-контролями, вентиляторами закінчувались запаленням очей та ОРЗ дихальних шляхів, то ж я не вірю у прогрес, треную серце та дихання, бо пам'ятаю про природній відбір Дарвіна, й не виключаю варіант, що все логічно йде до того, що світ таки належатиме якимсь Homo Termicusu а не власникам кондиціонерів. Й грець з ними, аби не регіонали...

P.S. До речі, Ви не знаєте чому українське "те саме" те саме що й англійське ''the same''? Піду погодую свого віслючка, бо він, я певен, щось таки пам'ятає справжнє про той Шовковий шлях.

Корисні поради у спеку...

  


Во-первых, не пейте холодную воду. Она не утоляет жажду, вылетает через пять минут вместе с потом, унося с собой соль. Пейте чай или несладкий квас. Про сладкие газировки всё понятно: чем больше пьёшь, тем больше хочется.

[ Читати далі ]


Хочу у воду....!!!!!!!!!!

 


 Люди, я скільки живу, ще не бачила, щоб зранку, коли навіть ще сонце не зійшло, повітря було нагріте до +35. Мене ця спека вбиває!tears
Але це ще не найгірше - нам вже два дні воду відключають! Це нечувано, щоб у таку спеку відключати людям воду! Таке враження, що легені закипають від спеки. А ще зовсім недавно так хотілося тепла, але ж тепла - не спеки +50... Була б вода - залізла б у холодну ванну...А прогнози невтішні, така спека буде ще 10 днів мінімум. Як вижити? Тваринки відмовляються їсти- тільки п"ють. Та яка там їжа у спеку...Бачили  б ви, як "погоріла" городина tears Помідори, огірки, кабачки..., все жовкне, помирає. Доки була вода - поливала ( земля, аж шипить, коли воду ллєш), а  чим поллєш, коли воду відключили...tears Зазвичай у таку спеку грози бувають, дощики довгождані, а тут..., навіть не прогнозують...Не думала ніколи, що песик прийде до мене, щоб я обмахувала його віялом... Хочу у воду !!!! snegurka

[ Читати далі ]

Погано переношу спеку, а ти?...

 

20%, 3 голоса

47%, 7 голосов

33%, 5 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Конкурс: напій в спеку (холодний каркаде по-львівськи)

для конкурсу




В спеку дуже дивни напій - холодний каркаде (гарячим я цей напій не люблю, не розумію, а ось коли вперше спробувала холодний - навіть не могла зрозуміти, з чого зварений)


Оптимальні пропорції для приготування напою - 1,5 чайних ложки гібіскуса на одну склянку кип'ятка.

За смаком додати сік лимона та цукор.

Охолодити. Подати з льодом та листочками м'яти.

Спробуйте - не пошкодуєте, а може й ще будете згадувати Марфушку добрим словом.



П.С.: ледве не забула - напій бажано вживати через соломинку!!! Бережіть зубки, адже в дитинстві боїшся стоматологів, бо буде боляче. а в дорослому віці - бо буде дорого!)


П.П.С: доречі, цим напоєм мене вперше пригостили не в Єгипті (як ви могли б подумати), а ві Львові - на Краківському базарі)))) Я програла парі, бо не вгадала з чого він зварений - дарую ідею не тільки смаколика, але й "заробітка" і вам!))) 

Звісно ж, у Львові влітку я пила не тільки холодний каркаде, але дляконкурсу нехай лишиться тільки він!


П.П.П.С.: для дорослих в літню спеку цей напій дивно заходить з вермутом! Бачите, скільки ідей вам одразу!!!


віршування в окупації

9. шлях у падінні (двовірш).

вЕсна рання так схожа на осінь стару у дощах
вітер зниділий шепче жалі-протиріччя гілкам,
слота сивою падає сіткою вод по дахах
і калюж каламуть дріж в уламках дзеркал хідникам.
і розхитує місто у холоді подихом бриж,
що заблуканий сплутаний сіткою крапель сльоти.
і у небі овальний іржею покоцаний спиж
ледь висвітлює шлях від самотності до самоти
крізь лінивощедротний нудотний з небес водоспад
весь скорючений йду...і бездумновнікуди мій рух.
а цей вітер з дощем у весні наче безлад у лад
ворохобні силкуються викрасти мій капелюх.
раптом вщухло усе - ні дощу, ані вітру нема -
освітився мій шлях у маячний манливий оман...

2.

...камнепадінням в хаосі бруківкою шлях у нікуди.
і під літаврою спеки, що сонце в пустелі безлюдній -
накри палаючи шумно у день у весні не весінній
і надокучні фанфари гучнії у камнепадіння.
кроки мої на шляху що крихкий ненадійний і згубний
і над безоднею - звідти мелодії лірні і трубні.
звуки відлунні ті наче лілеї лілеючий локон
і легкодимні в стрічках серпантинних - по ним мої кроки...
куди і навіщо знадливий цей шлях у захмарені далі,
обрисом де мерехтію ілюзія пилу скрижалей
й в долі попелом тінь по камінню ніхто у нікуди?..
згорблений скрючений мерзло неспішно у млінні
тану в заобрії - й гине мій шлях у падінні каміння!...



у цих святах...


у цих святах залишишся останнім
на ключ замкнути ятку назавжди,
аби ніхто не зміг упасти в яму
і вкрасти маску, вскочити в пітьму.
впаде хай ключ, утопиться в кишені
пістріючих вітрилами штанців -
в самотність увійдеш мов у пустелю,
де міражі танцюючих слонів.
в душі умить злеліється надія.
що спека ця скінчиться й лине дощ -
і контур суму зрушиш на барханах,
занурюючи капці у пісок...
сліди усі завіє жовтий вітер,
бархани знов сховаються у сум.

віршування в окупації

29. кава на світанку.

розкинеш на світанку
та й кросна-самобранку
зійшовши швидко з ганку
в садочку кавувать
- ау-і-у!!!.. - відлунням
вітання кинеш клубом
у просторі заплутань
який тріщить по швам -
в якому не мовчати
туди-сюди кричати
макітрою стучати
морзянку по стіні... -
та й так собі в болоті
задремлеш бегемотом
чи в морі кашалотом
усміхненим мені -
пускаєш бульки пінні
у пошуку по тіні
гучних живих опіній
між каверз і обмов -
і щигликом до слави
підкинеш сіру гаву
і сьорбаючи каву
гортаєш часослов
задлЯ на оправдання
ті гавові хитання
в хаосі дня у ранні
у спеку наяву... -
а ранок вже розбито
в садочку не привітно
здіймеш неспішно хитро
у посміху брову
і скалки від світанку
складеш у самобранку
повЕрнешся до ганку
підеш куди позвуть...

____
макітра - глиняний посуд великого розміру напівсферичної форми з широким отвором.

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая