хочу сюда!
 

Маша

44 года, козерог, познакомится с парнем в возрасте 33-57 лет

Заметки с меткой «робота»

Раби - не ми , ми не Раби






Раби -  не  ми , ми  не  Раби
Ми  рабську  тягнем  лямку .




Не  той  вже   сніг
пішов  що  то  колись
бувало


І  не  рипить
Коли  із  наймів   йдуть
Великі   Люди.


Повз  ті   «хліви»
й  голодні   очі
ледачих   жителів  «хлівів».


Надсилу   втомлені,
але   щасливі
що  день   сей   наймита
минув


На   день   вже
ближче  до   зарплати.


«Копійку»  в  мертвеє
Село
І  для  дітей    і  для
родини
тоді   везуть   новітні
батраки


А  поки що  потомлені  -
в  «общагу» .....


Благословенний   ранок
очищає  Люд


І  монотонний  день
Попереду  робота.


Нашвидкуруч   зібравши
«тормозки» ,
для  «медитацій»   «рак  легень»
узявши,
за  пазуху  пом`яту  пачку
«Пріми»




Безжурним   сміхом
гомоном
-  «  Пішли ,  чи  ти   готовий
вже  я  то  все   зібрався?»


Не ядовиті   кпини
Людини   Праці
братерськії  бригади
громадами    в  роботу.


Несподівана розв'язка історії з працевлаштуванням

Несподівана розв'язка історії з працевлаштуванням. Довго розпитували — і передумали. Що маємо: А) Даремно переживав. В)  Даремно підстригся (нічого, скоро волосся відросте — добре, що не поголився налисо). С) Можна сміливо пізно лягати спати і спати хоч до обіду. D) Знову треба шукати роботу.

А знаєте в чому причина? Не сподобалось, що запропонував маршрут без пересадки. Сказали, що швидше буде по-іншому, з двома пересадками. Ну, добре, поїхав би маршрутом, як сказали.

Перший день на новій роботі

Може, не варто було б писати, щоб не зурочити. Але оскільки вже вихвалявся, що взяли на роботу, напишу.

Ліг спати на 3 години раніше звичного. Спати хотілося. Але цього, як не дивно, недостатньо. Півгодини-годину подрімав. Не спав, а дрімав — начебто у свідомості, але вже показують сни — було де набратись вражень: півдня дивився відео-сталки, ще й вдалося поюзати порносайти. Однак ні заброшки, ні еротика відмовлялись показувати повнометражки, тому прокинувся десь близько 22ї. Послухав радіо (а шо ж ще робити?). Далі не спалося (хоча спати хотілося). Під ранок декілька годин поспав, хоч нічого не снилося. Як не дивно, не дуже відчував недосипання.

Вийшов з дому рано, о 6й ранку. На вулиці темно. На дорогах калюжі. Не видно, де калюжі. Навіть там, де є освітлення, — ліхтарі освітлюють дорогу, а не тротуар (!). Маршрутки виїждають на маршрути(!). Продавці відкривають магазини. На вулицях, як не дивно, є люди.

Маршрутка ледве їхала. Мабуть, вже налаштовуються на обмеження швидкості по населеним пунктам до 50 км/год. Але доїхав вчасно — на роботу приїхав раніше всіх. :)  Поки зачекав, доки всі прийдуть. Потім трохи ввели в курс справи. Тільки збирались дати завдання і... сказали, що роботи мало, тому до завтра можу гуляти.

А нова стрижка наче сподобалась. Хоча моя шапка чомусь не сподобалась (а ви кажете: чого нервуєш?).
Борідку, мабуть, доведеться поголити. На всяк випадок.

Багато хочуть

Інтригуюча назва, чи не так? lol  Проте мова про працевлаштування. Все більше переконуюсь, що роботодавці балувані — щось багато хочуть. Просто бажання працювати і досвіду вже мало. stena



От чомутак завжди...

От живеш собі, не нудьгуєш, ходиш на роботу, на яку скаржишся час від часу, а потім бац звільняєшся. І вже котрий рік розумієш ’ Бляха, та то була найкрутіша робота, супер колектив, якого милого було йти’
А тепер заідаю шоколадками...

Шукаю роботу

Ну от... дожилася.

До пенсії 2 роки (за новим законодавством, за старим вже б 2 роки, як була б на пенсії)
На основній роботі змушують перейти на 0,85 ставки, бо у нас 90% пенсіонерів, яких не можна звільнити і навіть не можна перевести на 0,5 ставки, бо їм не вистачає отримуваної зарплати+пенсії.

Тому я мушу писати заяву про те, що я шалено бажаю щоб мені зараз менше платили за роботу і відповідно пізніше менше нарахували пенсію.

Ну то все лірики...

Шукаю зараз додатковий заробіток - колись працювала інженером-конструктором ще в докомп'ютерні часи, зараз знаю основні положення ЕСКД, володію програмою AutoCAD (всі версії) (постійно маю справу з цим), в принципі знайома з програмою КОМПАС.
Хочу працювати неповний робочий тиждень (2-3 дні на тиждень), або віддалено. За таку неповну зайнятість погоджуся на 5-6 тис. грн.
Можливо у перспективі додаткова робота переросте у основну із повною зайнятістю...

Буду уважна до порад та пропозицій.

54%, 13 голосов

8%, 2 голоса

17%, 4 голоса

8%, 2 голоса

13%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Робота водієм UBER у Львові



UBERPLUS – офіційний партнер Uber у місті Львів, пропонує роботу водіям зі своїм авто. Наше завдання забезпечувати якісне підключення водіїв до міжнародної системи Убер. 

UBERPLUS має зареєстрованого ІП в Україні, ліцензію і офіційно підписаний договір з міжнародною компанією Uber.
Тим хто зареєструється першими пропонуються кращі бонуси, та ексклюзивні умови.

Підключайтеся до великої родини Uber Україна.

Ти не у відпустці? Заходь!

Кто-то после пробуждения летит на пляж — мы стоим в пробках, чтобы добраться на работу. Кто-то радует инстаграм фотографиями в купальниках — мы утюжим блузки и жакеты. Счастливчики наслаждаются морем и солнцем, а нам остается лавировать в каменных джунглях. Но мы не сдаемся!

На работе моей прямой обязанностью является распределение путевок в санатории-профилактории. Всегда стараюсь в один заезд ставить одиноких бабушек и дедушек примерно одного возраста, чтобы они в процессе отдыха познакомились друг с другом, а может быть, в будущем поженились даже. А потом в знак благодарности приносили мне всякие вкусняшки и подарки. Прямо как в агентстве брачных услуг.
Я тот самый человек, который обожает свою работу. Я иду в любимый коллектив с улыбкой, в выходные читаю общие чаты, всегда на связи для своих подчиненных, могу говорить о работе часами, и это несмотря на то, что я «офисный планктон». В кругу друзей иногда даже приходится врать, что все надоело и достало, чтобы не приняли за ненормальную.
С недавнего времени работаю оптометристом — подбираю очки и контактные линзы. И, знаете, я поняла, что это именно то, чем мне хочется заниматься по жизни. Не могу описать словами, что чувствую, когда мой клиент расплывается в улыбке оттого, что он ВИДИТ! Видит то, что раньше не мог видеть! Хотя нет. Могу описать. Я чувствую КАЙФ. Я чувствую кайф оттого, что могу сделать чью-то жизнь лучше. Жизнь совершенно незнакомого мне человека. В одно мгновение.
Работаю с китайцами. Всегда удивлялся их трудоголизму. Созваниваюсь недавно с китаянкой — в течение дня позвонил ей раз 5 — обсуждаем сделку, у нее прилично шумно. Языковой барьер плюс шум — обсуждать важные вопросы было дискомфортно. Я спросил, почему так шумно. Она ответила, что на свадьбе. Китайские свадьбы — это 500–1 000 человек. Попросил перейти в более тихое место. Она сказала, что не может. На вопрос почему, ответила, что она невеста.
Я работаю в отделе снабжения, обеспечиваю строящиеся объекты материалами. Была у меня поставщица в положении, но, так как она была генеральным директором своей небольшой организации, а мы — государственным гигантом в сфере строительства, она, естественно, не могла оставить все на самотек. Как-то звоню ей утром и задаю вопрос: «Как дела?», на что она мне отвечает: «Нормально, вот рожаю, но я помню про твою заявку, позже отвечу». А вы говорите — китайцы трудолюбивые.
Работаю учительницей математики. Так заработалась, что дома, когда дочка начала огрызаться, ответила ей: «Дома с мамой так будешь разговаривать».
Сменил место работы, причем новый цех метров на 200 дальше предыдущего (это даже разные организации). За 3 недели утром 2 раза приходил на старое место работы, включал оборудование, свет, ставил чайник и шел переодеваться. Матюкнувшись, с полдороги возвращался, все выключал и шлепал в новый цех. В общем, за 3 недели у меня 2 опоздания, начальство после объяснений ржет и предлагает переехать всем цехом туда.
Сестра — трудоголик, чуть ли не ночующий на работе. Сидит жалуется: «У меня на работе бывает только два состояния: „Господи, меня уволят!“ и „Блин, когда меня наконец-то уволят?!“».
Сколько работаю — ни разу не была в отпуске. Все время мечтаю, даже планирую, но никогда не отдыхаю. В основном из-за того, что у частника отпускные оплачиваются скудно и потом приходится жить впроголодь, чтобы опять войти в режим. Мой отпуск заключается в том, что я открываю карты Google и либо хожу по улицам других городов, либо просто смотрю на карту, где изображено море. По маячкам открываю гостиницы, смотрю фото и представляю, что я в отпуске у моря. Потом сворачиваю Google Chrome и дальше работать. Очень жаль, что могу позволить себе только такой вот «отпуск».

Сижу на рабочем месте, разговариваю с сотрудником. Он начинает собираться домой. Собирает сумку, выключает компьютер, то есть проделывает все манипуляции перед окончанием рабочего дня. В то же время мы продолжаем общаться. Он встает и идет прощаться с остальными сотрудниками. Я, продолжая обсуждать с ним рабочие моменты, также на автомате подхожу к ребятам, ручкаюсь, говорю «пока». И мы вместе выходим и направляемся в сторону метро. По пути до меня доходит, что я не выключил компьютер, не взял куртку и вообще собирался задержаться на работе.
Поняла, что заработалась, когда проснулась среди ночи с мыслью: «Да я же уснула на работе! Уже ночь, пора идти домой» — и начала одеваться в темноте. Только надевая ботинки, поняла, что я дома. Все, хватит с меня, я в отпуск!
Притащилась с работы, еле волоча ноги. Полезла в душ, стою, отмокаю в нирване и тут чувствую — грудь отваливается! Хватаю ее руками и понимаю, что лифчик снять забыла, поролон промок, лифчик стал съезжать. При этом я заорала, потом истерический гогот, муж прибежал, в дверь стучит, а я ржуууу. Надо менять работу.

Робота не підійшла

Вчора був просто «щасливий» день. Наснилась якась маєчня, не міг авторизуватись у Google і не підійшла робота.

От кажуть: «Йди працювати хоч куди». Ну, добре. Знайшов роботу. Звичайно, не за спеціальністю — але то не принципово. Головне, що подобалась. Нескладна, однак незвична для мене. Переповідати не буду, зазначу лише, що пов'язана з технічними рідинами. Ну добре, скажу — пакувальник лаків для нігтів. Це мене трохи стурбувало — але ж працювати треба. І мене з радістю були готові прийняти. Залишалась тільки одна річ — пройти медкомісію. І тут розпочинається саме цікаве (бо робота в принципі нескладна). Приходжу в поліклініку. Відстоюю чергу в реєстратурі. Звідти направляють до онколога(?). Виявляється, онколог з лікарем для медоглядів сидять в одному кабінеті. Але самого лікаря нема. Медстестра звільнилась. Ну шо робити? Я тоді бігом до знайомого лікаря. Розповідаю ситуацію, мол, так і так, знайшов роботу, але вимагають медогляд. Лікар сказав, що на такій роботі мені працювати не можна і медкомісію я точно не пройду. Ось такий облом! А я тільки налаштувався на нову роботу.

Ну що ж, будемо шукати далі. Може Центр зайнятості якусь фігню запропонує.

Так що, не всяка робота мені дозволена. Отак-от!
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
22
предыдущая
следующая