Насичений видався день. Сходив на обстеження в поліклініку. Народу, як завжди, валом. Правда цього разу найбільше було чоловіків, які проходять медкомісію. Ну а по моїм справам прописали таблетоси. Так що можна вже привітати з прийом антидепресантів.

Не знаю, чи дасть це якийсь результат. Бо гребуть всіх підряд. Але варто спробувати. Хоча часу залишилось небагато. Не знаю, чого тягнули — лікарів можна спокійно пройти (якщо не враховувати черги. Але черги в поліклініці були завжди). Зрештою, якщо зовсім буде нестерпно, можна спробувати передозувати таблетосами. Я погуглив інструкції — є шанс крякнутись. Це ж краще, ніж кинусь під поїзд або вийти через вікно.

Звичайно, прогулявся до поліклініки. Навколо все красиво, зелено. Цвітуть квіти на газонах. По місту стоять раритетні радянські автомобілі. Незрозуміло, звідки вони взялись в такій кількості.

Цікавився рекрутингом. Однак в одному підрозділі одразу відмовили. А у іншому зацікавились, хоча й не змогли запропонувати бажану вакансію. Кажуть, що є лише бойові. Ну-ну. Який тоді сенс вибирати підрозділ? Це не кажучи про те, що не уявляю, як їхати на співбесіду.

Ще й, як назло, дали роботу. Наче навмисно тягнули. І тут жіночкам з і.юшки нічого заперечити, бо я відповідальний. Мене замучає совість, якщо я не дороблю взяте завдання до завершення. А настрою нема. Відповідно, швидкість праці зменшиться. Плюс — нестача часу. Для того, щоб зробити поставлені завдання потрібен тиждень. І щоб не відволікався на інші справи. А я не впевнений, що у мене є в запасі стільки часу. Тим паче, самі лише походи до поліклініці займають пів дня. І на додачу, на ноуті недоступна програма, яка необхідна для повноцінної роботи (точніше, доступна — але за чималі гроші). В програмі на ноуті немає однієї потрібної функції. От і думай, що робити.

Звісно, запевнили, що заплатять за виконаний обсяг роботи. Але не в моїх принципах починати і кидати розпочате. Можна, звичайно, не спати день і ніч — але нафіга упоруватись, якщо цим може зайнятись армія. Вважаю, що поки є час, краще відпочити і ніфіга не робити.

Єдине радує — зустрів однокласника. Його не впізнати. Спитав, а як я на вигляд. Відповів, що не змінився.

Але, в цілому, в замішанні.

Здається, наприкінці 2020-го або 2021-го переживав, що із завершенням впорядкування інтернет-магазинів і написанням описів категорій закінчаться завдання по роботі і буду сидіти без грошей і без діла. Вважав, що поточних завдань не вистачить для більш-менш прийнятного (для мене) заробітку. Як же я помилявся. Виявляється, що поточних завдань багато. І новинок купа. Є що робити на півтора місяці наперед. Не знаю, де взяти час для ведення блогів. Про відпустку взагалі не кажу, хоча раніше стабільно 2-3 тижні гуляв.

Зайнятість, звичайно, добре. Але я люблю, коли завдання надходять поступово, а не навалюються одразу. Плюс — сварки в родині відбирають сили і час і заважають по роботі, оскільки треба більше думати про побут. А ще мене напрягає, коли є незакінчені завдання. Простіше, коли знаю, що буде що робити, але то будуть нові завдання, якіневідомі. Ці почуття можна порівняти з пішоходом, який йде перед тобою: начебто і не заважає, але підсвідомо хочеться обігнати. Так і з роботою: хочеться зробити все якнайшвидше, однак це нереально. А полегшення наступає лише тоді, коли все зробив.Ось і зараз займаюсь блогом, а нервую через те що є незавершені завдання.

На роботі не захотіли підвищувати оплату, хоча електроенергія здорожчала майже вдвічі. Мабуть, справи в офісі йдуть не дуже гарно. Бо і платять пізніше, ніж зазвичай. Напевно, попит знижується. Це погано, оскільки трапляються завдання, які вимагають багато часу. Та й не додає натхнення. Й так останнім часом нічого не хотілось, а тепер і поготів.

----

Мама давно не виходила на вулицю. Правда, пів року тому був вихід на двір. І ось нещодавно несподівано прогулялась. В принципі, нічого незвичного, але з минулого року це як незвична подія. Й то, дається з великим трудом, тому що з віком здоров'я не додається, а навпаки.

----

Читав про зміни в місті.Біля залізничної станції замість МАФу поставили капітальний кіоск. Причому так, що ширина тротуару набагато зменшилась. В Фейсбуці піднімали галас, але було схоже на договорняк, коли начебто противники, а фактично нічого не змінюють. Зрозуміло, що попри обурення громадськості новий кіоск, побудований з порушенням правил, не будуть.

Ще одна новина теж пов'язана з хаотичною забудовою. Дитячий майданчик з бюветом перебудують під кіоски. Майданчик для дітей залишать, але потіснять, а ось бювету не буде. Роблять з нашого міста базар-вокзал:(

Почуваюсь, як витиснутий лимон. Вдома сварок стало менше, але докори все одно трапляються. Нічні повітряні тривоги не дають виспатись. По роботі нічого не хочеться робити. Не знаю чому. Просто настрій неробочий. Мабуть, далося взнаки, що січень-лютий-березень-квітень були авральними і потрібен перепочинок.

З цікавого — кицька облюбували стіл на кухні. Виганяли — не допомагає. Проте почала їсти борщ і яєшню. Щось дивне коїться.

З останніх новин, які зацікавили — партизани у Бєлгородській народній республіці. Не знаю, як прокоментувати, але новина приємна.

Щоб життя не здавалось спокійним, рознився зуб. Поки що терпимо. Іноді ниючий біль переростає у зудіння. Здогадуюсь, від чого це могло траитись. Як мінімум, не треба було гризти сухарі. Плюс — зуб потихеньку кришеться. Можливо, щось потрапляє всередину. Якщо лікувати, потрібно все розсверлювати, знімати пломбу, прочищати канали. Потім знову пломбувати, ставити штіфт, розчищувати шийку зуба під коронку, знімати мірки, встановлювати коронку. Як згадаю минулорічну півторамісячну епопею з ремонтом, то виникає лише бажання вирвати той зуб, бо нема зуба — нема чому боліти. Минулого року був різець. А кутній зуб набагато більший. Більше коренів. Більше роботи і матеріалів — відповідно, ремонт може заважити аж на 3-5 тисяч грн. Ще й зухвала мобілізація. Так би може менше нервував.

Мабуть буду терпіти.

----

Помітив цікаву річ: після сварок з батьками працюється краще. Збільшується продуктивність. Не знаю, чим це можна пояснити. Мабуть, сублімацією, переключенням уваги.

Стосовно самої роботи, шалений темп дався взнаки: вже видохся, Мабуть, це і є емоційне вигоряння. Надодачу ще й не виспипаюсь. Звичайно, можна було б переключитись на інші завдання (вони є). Але поточний різновид завдання значного обсягу, який й так залишиться ще й на квітень. А інші завдання вимагають більше часу. Відповідно, щоденний заробіток зменьшится, а мороки додасться. Так що затягувати нема сенсу. Тим паче, поточне завдання більш прибуткове, ніж інше.

----

Іще хотів поговорити про нічний терор, який влаштовує русня. Походу, запуск дронів по ночах стає новою тактикою ворога. Причому повідомляють, що беспілотники летять дуже низько, щоб їх не могли засікти засоби ППО. До того ж, дрони часто змінюють напрямок руху, що ускладнює відслідковування. Та й самі запуски розтягують у часі. Мабуть, економлять.

Друга особливість — тренувальні польоти стратегічної авіації. Вчора через це оголошували аж три повітряні тривоги. І, що цікаво, поламка розвідувального літака не стала на заваді таких польотів. Радує лише те, що ракетних обстрілів не було. Але це таке... Напевно, накопичують для масованої атаки.

Такого завантаження по роботі не було, мабуть, з осені 2021-го. Дуже багато новинок. За моїми розрахунками завдань вистачить і на квітень. Але я більше переживаю через те, що заплутаюсь і забуду доробити, бо не закінчивши поточні завдання дають нові. Або потрібно буде зробити терміново і я не встигну зробити вчасно. І треба виділити час на блоги. Ну а поки є і плюс — чим більше роботи, тим більше заробіток.

----

Сьогодні чув вибухи. Першого разу взагалі не оголошували ніяких тривог, а другого разу було гучно. Подивився: повітряну тривогу оголосили лише у Києві, а в області не було. А як же так?! Не встигають оголошувати?

До речі, не вперше чую ППО без оголошення тривоги. Якось дивно. Зазвичай про небезпеку оголошують заздалегідь.

-----

Не дали спокійно попрацювати не лише вибухи, а й раптове вимкнення електрики. Причому якось дивно вимкнулось, бо у сусідів світло було. Напевно, хтось знову лазив у щитову. У нас таке люблять.

Кожне раптове вимкнення електрики мене тригерить. Як мінімум, воно обриває роботу чи розвагу. До того ж, засмічується комп від бекапів файлів. А ще є бзік перевірити чи все норм, бо відключення небажані для компа.

У цьому блозі я пишу про все. Ну, майже про все. Однак сьогодні той рідкісний випадок, коли хочеться поговорити, але соромно. Ну і нехай: я не зірка, щоб бути в центрі уваги, а мої дописи виходять в топ лише тому, що і-юашка занепадає (подивіться, наскільки зменшились обговорення).

У п'ятницю електропостачальна компанія анонсувала експеримент, що не будуть вимикати світло. Але русня вирішила зіпсувати таке свято, влаштувавши масований ракетний обстріл. Добре, що у нас було тихо. Втім, пів дня все одно не працював. А потім на інші тривоги "забив", бо потрібно було скористатись "аукціоном небаченої щедрості" від електриків. Тим паче, наступного дня майже не працював, тому що травонувся і почувався погано. Так нудило, що довелося згортати завдання.

Взагалі щось останнім часом не працюється. Може річ у завданнях, на які важко нагуглити тест, а щоб писати від себе потрібно подивитись в інтернеті на купу товарів, щоб якось їх можна було систематизувати і класифікувати.

----

Вчора не зміг прцювати тому що проспав, а потім ще й отруївся. З'їв свинячий паштет. А шлунок, скоріш за все, свинину вже не перетравлює. Потім, коли вже розболілась голова і з'явилась печія. Однак попри це пообідав йогуртом з бутербродом, хоча треба було поголодати. Коротше, після обіду стало ще гірше. Почало нудити. Але блювати — це так неприємно. Добре, що якимось дивом уникнув риганини і пройшло само по собі.

Треба уважніше вибирати, що їсти. І зменшувати кількість хімозної їжі швидкого приготування. Правда, що тоді знімати?! Ну, є швидкорозчинні супи і каші без підсилювачів смаку і гострого перцю. Вони, звичайно, дорожчі і нечасто продаються у магазинах.

-----

На ніч полегшала. І хоч спав неспокійно (до печії додався грибок на ступні — тільки цього ще не вистачало; можливо і на цю тему щось напишу), снились сни. Чого раніше не було. Причому сни давно не снилися (ось така тавтологія). До того ж це були незвичні сни: вдруге снилося нове вигадане місто і еротика, яка сниться все рідше (хоча напередодні нічого еротичного не дивився).

Начебто на роботі дали кемпер-причеп. Люди, що проїжджали по дорозі зупинялись, запитували де купив і скільки коштує. Еротику описувати не буду, вибачайте.

Сподіваюсь, що сон не віщий, бо здогадуюсь що мозок мав на увазі, вимальовуючи описаний відеоряд. І еротика якщо і буде, то не жіноча:)