Боярські стави: нова набережна

Боярські стави я вже давно "забоянив" у своєму блозі, адже показував їх за найменшої нагоди. Але оскільки в старій частині міста не був більше двох років (від початку повномасштабного вторгнення), вирішив показати місцеві водойми ще раз. Тільки цього разу цілеспрямовано. Тим паче, пройшовся по новозбудованій набережній, до якої ніяк не доходив раніше. Правда, першопочаткові наміри включали походеньки до дальніх ставків біля витоків Притварки. Однак спекотна літня погода та повітряні тривоги цьому не сприяли. Тому залишив задуми оглянути інші ставки на "потім". А сьогодні ще раз покажу знайомі мені (і читачам) ставки — Човновий, Церковний, Шкільний і Лісовий. Звісно, поглянемо й на деякі оточуючі цікавинки.

Ці водойми є ставами, а не озерами. Це означає, що вони були створені штучно — у 1870 році.

1. "Родзинкою" фоторепортажу є нова (чи точніше — реконструйована) набережна, яку помітив під час пандемії ковіду. Однак чомусь на той берег не доходив. Хоча йти туди з десяток метрів. Крім того, ставки будуть не у географічній послідовності, а в тому порядку, яким був прогулянковий маршрут.

Ще варто додати, що мою вилазку супроводжувала спека +35°C і повітряна тривога, викликана злітом МіГу.

Питання до залу (про дегустацію)

Можливо, це питання вам видасться дурнуватим, але виникла потреба спитати думку читачів, бо сам не визначився. Отже, хочу спробувати незвичні смаки звичного продукту. Але у магазинах у продажу лише 3 різновиди, тоді як всього їх існує 4. Для дегустації навіть 4 види малувато, не кажучи про 3. Тому питання: купити в інтернет-магазині (однак, тоді вийде переплата за продукт (в магазах дешевше) + вартість доставки (думаю, мінімум в сотку гривень))? Або обмежитись тим, що знайшов у місцевих магазинах і, можливо, бонусом скуштувати звичні смаки?

Замальовки воєнного часу-3

Третя серія замальовок воєнного часу присвячена підготовці до мобілізації: обстеженню в медичних закладах і оновленню даних для ТЦК. Ну і, звісно, погоді — адже літо 2024-го видалось дуже спекотним. А ще цей звіт присвячений квіточкам, оскільки виявив, що навіть влітку цвітуть квіти.

Як ви вже зрозуміли, в липні не відсиджувався вдома, а ходив по поліклінікам, фотографуючи по дорозі цікавинки. Більше того — їздив у Київ (після дворічної перерви!). Хоча з візиту до столиці нафоткав мало, бо вояж звівся до поїздки у маршрутках і черзі під кабінетом. Але дещо все ж нафотографував. Тому є що вам показати.

1. Моїми атрибутами цьогорічного літа є медичні обстеження, нові ліки, вимкнення електрики по місту і шалена рекордна спека.

Скажу чесно: протягом двох перших тижнів цього липня мені не було нудно. І це лише події. А про думки, які кружляли в моїй голові, навіть розказувати соромно. Проте тепер можу похизуватись прийомом антидепресанту. Хоч це і не привід для вихваляння, а скоріше, просто новинка в моєму житті.
[ Читати далі (+40 фото)... ]

В замішанні

Насичений видався день. Сходив на обстеження в поліклініку. Народу, як завжди, валом. Правда цього разу найбільше було чоловіків, які проходять медкомісію. Ну а по моїм справам прописали таблетоси. Так що можна вже привітати з прийом антидепресантів.

Не знаю, чи дасть це якийсь результат. Бо гребуть всіх підряд. Але варто спробувати. Хоча часу залишилось небагато. Не знаю, чого тягнули — лікарів можна спокійно пройти (якщо не враховувати черги. Але черги в поліклініці були завжди). Зрештою, якщо зовсім буде нестерпно, можна спробувати передозувати таблетосами. Я погуглив інструкції — є шанс крякнутись. Це ж краще, ніж кинусь під поїзд або вийти через вікно.

Звичайно, прогулявся до поліклініки. Навколо все красиво, зелено. Цвітуть квіти на газонах. По місту стоять раритетні радянські автомобілі. Незрозуміло, звідки вони взялись в такій кількості.

Цікавився рекрутингом. Однак в одному підрозділі одразу відмовили. А у іншому зацікавились, хоча й не змогли запропонувати бажану вакансію. Кажуть, що є лише бойові. Ну-ну. Який тоді сенс вибирати підрозділ? Це не кажучи про те, що не уявляю, як їхати на співбесіду.

Ще й, як назло, дали роботу. Наче навмисно тягнули. І тут жіночкам з і.юшки нічого заперечити, бо я відповідальний. Мене замучає совість, якщо я не дороблю взяте завдання до завершення. А настрою нема. Відповідно, швидкість праці зменшиться. Плюс — нестача часу. Для того, щоб зробити поставлені завдання потрібен тиждень. І щоб не відволікався на інші справи. А я не впевнений, що у мене є в запасі стільки часу. Тим паче, самі лише походи до поліклініці займають пів дня. І на додачу, на ноуті недоступна програма, яка необхідна для повноцінної роботи (точніше, доступна — але за чималі гроші). В програмі на ноуті немає однієї потрібної функції. От і думай, що робити.

Звісно, запевнили, що заплатять за виконаний обсяг роботи. Але не в моїх принципах починати і кидати розпочате. Можна, звичайно, не спати день і ніч — але нафіга упоруватись, якщо цим може зайнятись армія. Вважаю, що поки є час, краще відпочити і ніфіга не робити.

Єдине радує — зустрів однокласника. Його не впізнати. Спитав, а як я на вигляд. Відповів, що не змінився.

Але, в цілому, в замішанні.

Солодкі вівсяні каші швидкого приготування "AXA"

- Хто це виє? Собака Баскервілей?
- Ні, Берімор. Це сер Баскервіль доїдає свою вівсянку.
(Анекдот)

Їжа швидкого приготування закінчується. Продукти для дегустації купити важче. Але мені все-таки пощастило знайти у продажу дещо цікавеньке швидкорозчинне — солодкі вівсяні каші швидкого приготування. З подібною їжею вперше познайомився при дегустації датського сухпаю (в ньому були мюслі) — і вівсянка мені сподобалась (хоч раніше страви з вівса і вівсяних пластівців уникав). Тож побачивши на прилавку величезний асортимент вівсяних каш, купив не замислюючись.

1. Солодкі вівсяні каші швидкого приготування "AXA" (читається "Акса") в цій дегустації представлені аж дев'ятьма різновидами: з журавлиною; з брусницею та вершками; з яблуком і корицею; з лісовим горіхом (фундуком), карамеллю та вершками; з манго та ананасом; з абрикосом; з чорницею; з полуницею та вершками; з дикими ягодами та вершками.

Дегустація видалась насиченою (бо 9 різновидів). Крім того, не обійшлось без пригод (розрядження акумулятора фотокамери, відключення електрики). Тому черговий огляд їжі знову виявився вистражданим. Ну, до блогерських складнощів мені не звикати.

Підбірка "Запорожців"

Цікаве відео про ЗАЗ 968М різних років виробництва та різних модифікацій.


Цікаве спостереження по блекаутам

Цікаве спостереження по нещодавнім блекаутам: варто ввімкнути ком'ютер — гарантовано вимкнуть електрику. А як тільки підключаєш ноутбук струм не вимикають. Все-таки, до ДТЕК у мене упереджене ставлення стає все більш упередженим. Складається враження, наче навмисно підлаштовуються. Звичайно, навряд чи це закономірність — але виглядає, як закон підлості. Правда, вже призвичаївся до користування ноутбуком. Однак на компі зручніше.

І ще який нюанс: всі нещодавні вимкнення електрики — позапланові. Не знаю, навіщо ДТЕКу розміщувати графіки відключень, якщо вони не діють. Диспетчерка не змогла відповісти на це питання. Одного разу, скоріш за все, трапилась локальна аварія. А другого разу були загальнодержавні аварійні вимкнення через зменшення лімітів електроспоживання.

Скажу навіть більше! Якщо не повідомляють про екстренні вимкнення, вони можуть бути. Отакий є%анутий ДТЕК! Ризиковано користувати компом, бо можуть вимкнути у найнепідходящий момент. 

До речі, у міській спільноті на Фейсбуці ДТЕК також поливають помиями.

Дегустація вегетаріанських продуктів

Все сприяє тому, щоб закинув блог — бо й неминуча мобілізація, й хаотичні вимкнення електрики, ще й фотохостинг imgBB почав підвисати, через що частина знімків на Dreamwidth не відображається (вирішується відкриттям у нових вкладках браузера — причому, можливо, доведеться відкривати не по одному разу). І це не кажучи про дефіцит матеріалів. Але поки є можливість хоч якось публікувати — треба публікувати. Тим паче, ще залишились теми, які хотілось висвітлити. Наприклад, дегустація вегетаріанських продуктів.

Причина, через яку ще два роки тому надумав спробувати вегетаріанські продукти, проста — відмова від тваринної їжі вже давно стала поширеною тенденцією  в нашому суспільстві (особливо, серед жінок). А м'яса я вживаю небагато і зрідка. Тож вирішив, чому б і собі не скуштувати веганську їжу, заодно, продовживши цикл загальних оглядів, розпочатих ерзац-продуктами?

1. В дегустації вегетаріанських продуктів представлені хумус класичний, тофу (соєвий сир), соєвий гуляш, напій вівсяний з шоколадом, фалафель, соєвий ферментований десерт з чорницею і соєва ковбаса салямі. Думаю, 7 найменувань цілком вистачить, враховуючи, що ніхто не підказав перелік веганських продуктів і що довелось пожертвувати принципами (в огляді є польська продукція).

Мені було цікаво спробувати, наскільки вегетаріанські харчі смачні та поживні. А також хотів дізнатись, чи імітують вони смак м'ясних і молочних продуктів. І хоч деякі з них я вже пробував раніше (соєвий гуляш і тофу), інші назви (фалафель, хумус) мені були незнайомі.
[ Читати далі (+50 фото)... ]

Про засмучення

Пару днів тому писав, що трапилось з телефоном. Дослідив анамнез і дійшов до висновку, що злетіла прошивка. Ремонтувати навряд чи хтось візьметься, тому буде валятись.
Картка пам'яті працює (вперше перевірив на ноуті) — і то добре. Бо теж хоч якась часточка спогадів і минулого. Тож змирився. Дійшов до стадії прийняття. Але поламаний телефон — не єдина причина для засмучення: ноутбук перестав тримати заряд 100% навіть будучи підключеним до живлення (що мені здавалось абсурдним). Невже так може бути?! Причому дозаряджатись до 100% не хоче (мабуть, почне заряджатись після розрядження нижче 80-90%). Хоча нагугливши інфу вичитав, що батарея в ноуті може зноситись за 3-4 року. Печально.

Ну і третя причина для засмучення — проблеми з фотохостингом. Але після декількох відкривань у новій вкладці всі картинки відображаються. Правда, згадав, що інші хостинги періодично гальмували, але поточний сервіс, схоже, буде гальмувати на постійній основі.

Порадувала лише дегустація. Але вона сама до мене не прийшла. Все інше засмучує. А від новин взагалі ціла палітра хрінових емоцій.