хочу сюди!
 

Лия

44 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років

Замітки з міткою «фотки»

Лікарняна історія

Для підтвердження свого діагнозу (маю хронічне захворювання) довелось полежати в обласній лікарні на стаціонарі. Тож цей пост можна вважати логічним продовженням відвідувань поліклінік. Правда, настрій був скептичний. Переживав з приводу побутових умов і безперешкодного доїзду. Але доїхав спокійно. Крім того, був здивований гарним харчуванням, супер функціональними ліжками (як у зарубіжних фільмах), наявністю холодильника, мікрохвильовки, електрочайника і туалету в палаті. Як жартували сусіди по палаті: "Не лікарня, а готель «Хілтон»". Саме тому вирішив трохи познімати і зробити фотозвіт.

Втім, моє перебування на стаціонарі зіпсував відламаний зуб, який не витримав брускет і батончика з арахісом.

1. Палата тіснувата, як для чотирьох ліжок, але затишна. За рівнем комфорту разюче відрізняється від палат, в яких лежав раніше. А спалось так, як не спалось вдома. Навіть не зважаючи на хропіння сусідів.

Моє перебування у київській обласній лікарні тривало лише 5 днів. Але мені є що вам показати.

Поїздки у Київ або Суматоха

Серпень, вересень і початок жовтня були логічним продовженням медичних обстежень і відвідуванням лікарів, про які я писав у третій частині замальовок воєнного часу. Це були візити до місцевої поліклініки та поїздки у столицю, до обласної лікарні. В принципі, ніц нового, але в деяких поїздках у Київ вдалось пофотографувати дорогу і столичну Лук'янівку. Зокрема, парк ім. Котляревського, яким до цього прогулювався лише один раз. І то, це було давно. Ну а ще ці місяці я б назвав суматохою, оскільки потрапити на прийом до лікарів не так то й просто. Саме тому цей фотозвіт має подвійну назву "Поїздки у Київ або Суматоха".

Як ви вже зрозуміли, показ Києва поєднаю з описом біганини по поліклінікам.

1. Парк ім. Котляревського цікавий, передусім, своїми фонтанами. А ще у ньому є паркові металеві скульптури, пам'ятник письменнику Івану Котляревському (на честь якого і названо парк) і красива будівля ХХ ст. — особняк. Тому було що подивитись і вам показати.

Дегустація сухпаю Польщі

Думав, що б таке продегустувати, і не придумав нічого кращого, крім огляду військового сухпаю. Але не аби якого, а закордонного — польського добового. Тим паче, коштував він дешево — всього лиш 450 грн. "А як же відмова від польських продуктів?!" — скажете ви. Заради недорого зарубіжного MRE вирішив поступитись принципами.

Мені важко сказати, що це за такий індивідуальний раціон харчування, бо, як мінімум, у нього є опис українською мовою. Можливо, він призначений для ЗСУ? Та як би не було, сухпай іноземного виробництва — це цікаво.

1. Добовий сухпай Польщі містить лише дві основних страви. В меню №3 це Чилі кон карне та куряча паста Болоньєзе. При цьому, він важить аж 1,9 кг., а енергетична цінність становить 4095 ккал., що набагато більше, ніж у звичайного добового пайка (3600 ккал.). А ще... виготовлений цей набір, як не дивно, не у поляків, а в Іспанії. І у ньому є полум'яний і безполум'яний нагрівачі, яких не було в інших продегустованих сухпаях.

Крім того, написано, що не для продажу. Але я якось купив! І, так, нюх повернувся! Завдяки чому ця дегустація стала можливою.
[ Читати далі (+57 фото...) ]

Дегустація закусок

Це вже буде третя групова дегустація (огляд різних продуктів однієї групи, а не різних смаків одного продукту). На цей раз вирішив спробувати різноманітні бутербродні закуски або, як їх ще називають, намазки. Для мене це знайома категорія. Але було цікаво зібрати їх разом і оцінити, наскільки вони смачні.

1. Закуски в цій дегустації представлені паштетом м'ясним "Лакомка", паштетом з тофу "Нахлібчик", сьомгою слабосолоною, сиром Філадельфія "Біло", продуктом з ікри океанічної риби та лососем "Ікорка", продуктом сирним бутербродним "Янтар плюс", хумусом "Yofi" з соусом песто. Багато з цих намазок я їв раніше, а хумус навіть <a href="https://maxiwell.dreamwidth.org/197567.html" target="_blank"><strong>потрапив</strong></a> у фотозвіт. Втім, гадаю все одно повинно бути цікаво. А додатковою особливістю цієї дегустації стала втрата нюху через ковідло, через яку всі аромати пахли сигаретами. Тож огляд врятував лише смак.

Дегустація вафель "Roshen"

Захотілось чогось солоденького, тож вирішив продовжити огляд вафель, продегустувавши продукцію корпорації "Roshen". Нещодавно у них вийшли вафлі-сендвічі з різними смаками. Ну а щоб дегустація була повноформатною, спробую й класичні, багатошарові, вафлі. Благо — асортимент чималенький, смаків багато.

Нажаль, на заваді публікації (на Dreamwidth) знову стали проблеми з фотохостингом. Але єдине, що можу запропонувати — наярювати, доки фотки не відкриються.

1. Дана дегустація представлена (зліва направо, згори-донизу) вафлями "Roshen wafers sandwich" зі смаком полуниці, "Roshen wafers sandwich" зі смаком лимонного крему, "Roshen wafers sandwich" фундук, "Roshen wafers sandwich" какао, класичні вафлі "Roshen" з фундуком, класичні вафлі "Roshen" молочні, "Roshen wafers sandwich" ванільний крем. Смаки вафель-сендвічів і звичних вафель перегукуються. Хоча є й відмінності: так, багатошарові вафлі є з молочним смаком, натомість вафлі-сендвіч існують з ванільним кремом. Крім того, один різновид не вдалося знайти на полицях супермаркетів. Однак й так, думаю, вийшло непогано.

Дегустація солоних і солодких вафель «Світоч "Артек"»

Побачивши в магазині солоні вафлі "Артек" від Львівської кондитерської фабрики "Світоч", здивуванню не було меж. Дуже незвичний продукт, оскільки прийнято, що вафлі можуть бути лише з солодкою начинкою. Цим вони мене заінтригували. Тоді став шукати якусь інфу. І, погугливши, знайшов дегустації річної давнини. Однак у продажу раніше не бачив. Тому одразу вирішив спробувати.

Цікаво, хто додумався зробити солону начинку замість солодкої? На сайті однієї мережі супермаркетів було написано, що зроблені в Нідерландах. Наскільки це відповідає дійсності сказати важко, бо на упаковці зазначена тільки юридична українська адреса.

1. Перша дегустація вафель присвячена вафлям «Світоч "Артек"»: солоні з томатами і смаком моцарели та базиліку, солоні зі смаком лосося і кропу, солоні зі смаком сиру. Був іще один смак (з паприкою) — але в магазинах його не було. Тож, щоб огляд не вийшов занадто коротким, продегустую і "класичні", солодкі вафлі "Артек": зі смаком горіху, зі смаком шоколаду, зі смаком пломбіру(!). Хоча солоні та солодкі вафлі мають різну вагу та кількість шарів.

Боярські стави: нерозвідані місця

Під музику: https://www.youtube.com/watch?v=b_OrmXG1WSU

Було стрьомнувато йти до безіменних ставків біля витоків річки Притварки, тому що туризм не на часі — немісцевий хлопак привертатиме увагу. Але я все-таки наважився (мабуть, з третьої спроби), оскільки потрібно було пробздітись і відпочити через те, що накидали багато роботи і я буквально заривався та вигорів емоційно. На щастя, прогулявся у будній і не спекотний день, тож біля ставків було не людно.

Попри те, що я все своє життя живу в Боярці і деякі місцини набили оскомину, залишались нерозвідані куточки в старій частині міста. Ставки біля витоків Притварки — одні з них. Тож закрив цю прогалину. Правда, ледве дошкандибав, бо нога втомилась. Добре, що під'їхав на маршрутці.

1. Основною ціллю був Лісничий став. І він не розчарував! Верба, похилена над водою. Осика на краю берега. Майже ручні качки у воді та на березі. Замилування!
Єдине шкодую, що не взяв фотік. Бо на смартфон знімки перешарплені та посередньої якості. А ще оглянув не все, що хотів. Однак навіть відзняті місця крутезні!
[ Читати далі (+47 фото)... ]

Боярські стави: нова набережна

Боярські стави я вже давно "забоянив" у своєму блозі, адже показував їх за найменшої нагоди. Але оскільки в старій частині міста не був більше двох років (від початку повномасштабного вторгнення), вирішив показати місцеві водойми ще раз. Тільки цього разу цілеспрямовано. Тим паче, пройшовся по новозбудованій набережній, до якої ніяк не доходив раніше. Правда, першопочаткові наміри включали походеньки до дальніх ставків біля витоків Притварки. Однак спекотна літня погода та повітряні тривоги цьому не сприяли. Тому залишив задуми оглянути інші ставки на "потім". А сьогодні ще раз покажу знайомі мені (і читачам) ставки — Човновий, Церковний, Шкільний і Лісовий. Звісно, поглянемо й на деякі оточуючі цікавинки.

Ці водойми є ставами, а не озерами. Це означає, що вони були створені штучно — у 1870 році.

1. "Родзинкою" фоторепортажу є нова (чи точніше — реконструйована) набережна, яку помітив під час пандемії ковіду. Однак чомусь на той берег не доходив. Хоча йти туди з десяток метрів. Крім того, ставки будуть не у географічній послідовності, а в тому порядку, яким був прогулянковий маршрут.

Ще варто додати, що мою вилазку супроводжувала спека +35°C і повітряна тривога, викликана злітом МіГу.

Замальовки воєнного часу-3

Третя серія замальовок воєнного часу присвячена підготовці до мобілізації: обстеженню в медичних закладах і оновленню даних для ТЦК. Ну і, звісно, погоді — адже літо 2024-го видалось дуже спекотним. А ще цей звіт присвячений квіточкам, оскільки виявив, що навіть влітку цвітуть квіти.

Як ви вже зрозуміли, в липні не відсиджувався вдома, а ходив по поліклінікам, фотографуючи по дорозі цікавинки. Більше того — їздив у Київ (після дворічної перерви!). Хоча з візиту до столиці нафоткав мало, бо вояж звівся до поїздки у маршрутках і черзі під кабінетом. Але дещо все ж нафотографував. Тому є що вам показати.

1. Моїми атрибутами цьогорічного літа є медичні обстеження, нові ліки, вимкнення електрики по місту і шалена рекордна спека.

Скажу чесно: протягом двох перших тижнів цього липня мені не було нудно. І це лише події. А про думки, які кружляли в моїй голові, навіть розказувати соромно. Проте тепер можу похизуватись прийомом антидепресанту. Хоч це і не привід для вихваляння, а скоріше, просто новинка в моєму житті.
[ Читати далі (+40 фото)... ]

Солодкі вівсяні каші швидкого приготування "AXA"

- Хто це виє? Собака Баскервілей?
- Ні, Берімор. Це сер Баскервіль доїдає свою вівсянку.
(Анекдот)

Їжа швидкого приготування закінчується. Продукти для дегустації купити важче. Але мені все-таки пощастило знайти у продажу дещо цікавеньке швидкорозчинне — солодкі вівсяні каші швидкого приготування. З подібною їжею вперше познайомився при дегустації датського сухпаю (в ньому були мюслі) — і вівсянка мені сподобалась (хоч раніше страви з вівса і вівсяних пластівців уникав). Тож побачивши на прилавку величезний асортимент вівсяних каш, купив не замислюючись.

1. Солодкі вівсяні каші швидкого приготування "AXA" (читається "Акса") в цій дегустації представлені аж дев'ятьма різновидами: з журавлиною; з брусницею та вершками; з яблуком і корицею; з лісовим горіхом (фундуком), карамеллю та вершками; з манго та ананасом; з абрикосом; з чорницею; з полуницею та вершками; з дикими ягодами та вершками.

Дегустація видалась насиченою (бо 9 різновидів). Крім того, не обійшлось без пригод (розрядження акумулятора фотокамери, відключення електрики). Тому черговий огляд їжі знову виявився вистражданим. Ну, до блогерських складнощів мені не звикати.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
26
попередня
наступна