Все ніяк не наважусь піти пофоткати місто, тому цього разу вкотре буде дегустація. Але мене тішить те, що вона була запланована заздалегідь, а їжа хоч і проста, проте в незвичному форматі. А ще, як завжди, виходить так, що до дегустації доходить, коли змушений переходити на самообслуговування.

Десяту, ювілейну, дегустацію вермішелей/локшин швидкого приготування хотів відкласти на наступний рік, бо й так перебрав щорічну норму споживання. До того ж, новинок не було. Але знімати більше нічого. Плюс — новинки підігнали. Тож доведеться наближати виразку шлунка... А чому 9-й номер, якщо дегустація десята? Все просто — один звіт назвав по-іншому, бо там були зарубіжні та реекспортні найменування. Сьогодні ж — вітчизняне.

Не думав, що коли-небудь доведеться робити огляд сухпаїв. Правда, і повномасштабна війна у XXI столітті здавалась чимось фантастичним і безглуздим, але, як бачимо, все можливо.

В принципі, в дегустації сухпаїв немає нічого дивного — раніше сталкери полюбляли їх оцінювати за відсутності вилазок (напевно, через те, що їх було зручно брати в похід або на сталк). Тож чому б і мені не спробувати? Тим паче, від початку повномасштабного вторгнення рашистів набори індивідуального раціону харчування дегустували і письменники-історики, і мотоциклісти, і блогери розважального жанру. Ну і, звичайно, кожен чоловік в країні може зіткнутись з таким продуктом, оскільки у нас триває війна і запросто можуть призвати на військову службу (хоча такі набори дають лише на виїзних навчаннях або завданнях, бо у військових частинах є їдальні, а на фронті — польові кухні). Крім того, це — продукти швидкого приготування. Так що маю повне моральне право спробувати сухпай. Заодно, враховуючи специфічність такої їжі, додаю новий тег "сухпай".

Різноманітні напої та соки я вже показував на сторінках свого блогу. Але то були дописи, а в форматі фотозвіту такі дегустації ще не публікував. До того ж, раніше оглядав готові рідкі продукти, а тепер вирішив взятись за розчинні. Зокрема, за кавові напої та чай матча в стіках, бо важаю, що це незвично і може бути цікаво.

[ Читати далі ]

Хочеться, чи ні, але дегустації продуктів харчування залишились єдиним доступним контентом для зйомок. Однак за умов воєнного часу гріх на щось скаржитись — добре, хоч така можливість є, оскільки дехто взагалі не має змоги публікувати, а хтось вже ніколи нічого не напише. Так що годі скиглити. Їжа — це теж цікаво. Особливо, якщо на огляді японська локшина швидкого приготування, вироблена в Польщі (а польська їжа — це смакота). До того ж, з екзотичними смаками.

Цього року я часто згадував минуле. Я взагалі люблю поринати у спогади — так ще й іграшки, їжа і відео зі знайомих місць нагадали про відносно спокійний допандемічний і довоєнний час, коли були виставки та фестивалі, коли можна було ходити до лісу, коли можна було досліджувати закинутки, коли не було заборон на зйомку, коли не було обмежень пересування, коли не роздавали повістки на вулицях, коли не знав про повітряні тривоги, коли не було руйнувань від війни. З тих часів минуло аж 3 роки. І, нажаль, так, як було, вже не буде. Потрібно якось звикатись з новою реальністю. Можливо саме тому захотілось поностальгувати, влаштувавши своєрідне прощання з мирними часами.

На щастя, вдалося знайти неопубліковані знімки з мирної столиці, які робив для форума, Вікімапії, та й просто так, якщо бачив щось цікаве. Правда, спочатку збирався пройтися по знайомим місцям, але зараз людина з фотокамерою в нетуристичних локаціях сприймається, як потенційний диверсант. Та й по духу це вже буде не те, що фотки з доковідного і довоєнного періоду. Тому скористаюсь архівом.

Цими днями придбав ноутбук. Кажуть, що такими речами не хизуються, але для мене це знакова подія. До того ж, перший досвід експлуатації (до цього лише один раз користувався ноутом в гостях), перше знайомство з новою Windows 11. Офіційною! Та й тег "комп" в блозі давно присутній. Так що покажу і розповім про обновку. Тим паче, й писати більше нема про що.

Дегустація, яку давно очікував: порівняння двох найбільших торгових марок українських вермішелей швидкого приготування, що конкурують між собою — оновленої "Мівіни" (яку роблять на іншому заводі) та нової "Reeva" (що виступає замість "Rollton"). Під таку дегустацію навіть змінив назву звіту на більш коректну — з "нових смаків вермішелей і локшин" на "нові вермішелі та локшини", що є більш точним визначенням моїх оглядів.

[ Читати далі ]