Гібрідна війна є інформаційна війна
- 26.09.18, 12:31
- Ми любимо тебе, Україно!
24 вересня 2018 року - 10:15
Президент Петро Порошенко взяв участь у спеціальному пленарному засіданні Конституційного суду України, під час якого склали присягу два новообраних судді Конституційного суду Ірина Завгородня та Олег Первомайський.
«Ми всі прагнемо, щоб Конституція України діяла ефективно. Ухвалені парламентом Закони мають відповідати Основному закону. Рішення судів, які застосовують ці Закони, також мають захищати права і свободи громадян відповідно до Конституції і відповідно до Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Кожному, хто звертається до суду, має бути забезпечено право на справедливість. Саме в цьому мета тих зусиль, реформ, які ми з вами спільно робимо», - наголосив Петро Порошенко.
«І завдання Конституційного Суду, разом із Верховним Судом, забезпечити належний захист прав та дотримання встановлених Конституцією гарантій для українських громадян. Це довгий, але вірний, хоча і непростий шлях», - підкреслив Президент.
Глава держави звернувся до суддів Конституційного суду та нагадав, що вже вдруге за цей рік в стінах КСУ складають присягу новопризначені судді. «Зараз це відбувається за абсолютно новою процедурою. Внесений мною і підтриманий українським Парламентом Закон передбачає прозору процедуру конкурсу і безпрецедентну відкритість обрання нових суддів Конституційного суду», - наголосив Петро Порошенко.
За його словами, минулого разу склали присягу двоє суддів КСУ, обраних за президентською квотою. «Я дуже тішуся тому, що зараз існує дуже конструктивна атмосфера у середині Конституційного суду. І нові судді показали себе з найкращого боку», - зауважив Президент.
Глава держави зауважив, що після тривалих дискусій, пошуків компромісів Верховна Рада спромоглася обрати і двох нових членів Конституційного суду за своєю квотою та привітав новообраних суддів із такою високою місією та високою відповідальністю. «Я вітаю Конституційний суд, який вперше з часів Революції Гідності буде мати можливість нарешті працювати у повному складі», - сказав Петро Порошенко.
«Я як Президент у рамках проведеної конституційної судової реформи, робив все і буду робити все для того, щоб забезпечити незалежність судової системи. Незалежність від політиків, і дуже добре, що на сьогоднішній день функції Верховної Ради із призначення суддів ліквідовані, а функції Президента – церемоніальні», - наголосив Глава держави.
«Я дуже тішуся, що і рівень матеріального забезпечення на сьогоднішній день дозволяє говорити про незалежність суддів Конституційного суду. Суддів Верховного суду, які так добре почали свою діяльність. І своєю діяльністю, своєю прозорістю, своєю незалежністю і неупередженістю продемонстрували кардинальні зміни, які відбулися у судовій гілці влади», - також додав Петро Порошенко.
Президент подякував Вищий кваліфікаційній комісії суддів, Вищій раді правосуддя за величезну роботу, яку вони ведуть для того, щоб забезпечити імплементацію судової реформи у найкоротший термін, включно із завершенням формування Антикорупційного суду.
https://www.president.gov.ua/news/kozhnomu-hto-zvertayetsya-do-sudu-maye-buti-zabezpecheno-pra-49850
ГРОЙСМАН В.Б. – Доброго дня! Порядок денний сформовано відповідно до пропозицій урядових комітетів і міністерств.
Першим питанням є черговий звіт про стан поточного ремонту доріг. Фактично завершився літній сезон. Ми маємо ще осінню пору року, коли ще можливо продовжувати і завершувати роботи по реконструкції, будівництву і ремонту українських доріг. Я думаю, що в багатьох областях України, майже в більшості, ми побачили, що сьогодні збільшуються обсяги виконання робіт. Але треба зазначити, що дороги досі залишаються в незадовільному стані.
І знову ж таки хочу повернутися до того, що з 2005 року по 2013 рік державний борг України зріс на 50 млрд доларів. Я не можу згадати жодної нової дороги, крім Євро-2012, яка була побудована за цей період часу. Тобто фактично ми отримали розруху в українських дорогах, і не тільки, і сьогодні намагаємося, як би нам не було важко, і в нас є необхідність фінансувати сьогодні українське військо та вирішувати інші соціальні питання, ми знайшли безпрецедентно 47 млрд грн. Це безпрецедентна цифра, яку ми направили на будівництво, реконструкцію та ремонт українських доріг. З цих 47 млрд 11 млрд у цьому році ми передали на місцеві органи влади для того, щоб на місцях була зроблена відповідним чином якісна робота.
Але треба зрозуміти, що ми передали не тільки кошти, а й відповідальність. Тому, коли я бачу неефективне використання ресурсів або порушення технологій, або інші моменти, які не дають відповідної якості, я вважаю, що це для нас усіх виклик. Тому було доручення Державній аудиторській службі перевірити кожну область, кожну дорогу. Я би хотів, щоб кожна гривня, яка виділена сьогодні державою, потрапила в якісне дорожнє покриття.
Тому сьогодні буде звіт керівника Укравтодору і, відповідним чином, думаю, що ми сьогодні почуємо інформацію і від Держаудитслужби, хоча б проміжну, оскільки думаю, що за декілька тижнів ми отримаємо вже остаточний звіт, який буде підставою направлення матеріалів до правоохоронних органів України.
Я наголошую на тому, що там, де будуть виявлені порушення, по-перше, я про це скажу публічно, в мене авторитетів немає. Будь-яка область, яка буде мати недоліки, я про це повідомлю. Це перше.
Друге. Ми направимо публічно цю інформацію для розслідування в правоохоронні органи для того, щоб понесли покарання. Ми виділяємо ресурси для того, щоб дороги були побудовані, а українці їздили по нормальних дорогах.
Знову ж таки на місцях ми теж бачимо абсолютно різну картину. Є ті, хто виконують ті плани, які були затверджені, і наближаються до завершення сезону до 100%. А є ті, хто зробили 15, 20% за весь період будівельних робіт по сьогоднішній день. Це означає те, що там є безгосподарність і нездатність займатися не те, що будівництвом доріг. Така ж ситуація у нас є і в багатьох інших сферах: в освіті, в охороні здоров'я. Коли передаємо гроші, визначили пріоритети – тільки зробіть. Але, на жаль, ми бачимо, що й там є величезні прорахунки.
Тому треба підсилювати регіональну владу, беззаперечно, і бути дуже вимогливими до їх роботи, більше того, і громадянам в тому числі, щоб ті, хто не здатні, не перекладали з себе відповідальність і не кивали нагору, що хтось десь щось не зробив.
Ще раз наголошую: 47 млрд ми виділили? Виділили. 11 млрд на місцеві дороги виділили? Теж виділили. Ми затвердили Стратегію розвитку українських доріг на 2018 – 2023 рр.? Затвердили. Там чітко написано, хто і що має робити, яка область і що виконувати. Тому вимога до якісної роботи буде тільки посилюватися.
На минулому засіданні Уряду Мінінфраструктури внесло пропозиції про попередній перерозподіл фінансових ресурсів з тих областей, де не використані ресурси, де не проведені тендери. Уряд розглянув, ми направили це на доопрацювання для того, щоб по кожній області визначитися. І сьогодні нам хтось ще намагається дорікати, що ми у когось щось забрали. Ніхто ні у кого нічого не забирав. Якщо кошти в одній області не будуть використані, то за пропозицією Укравтодору вони можуть бути використані в іншій області, можливо, на ту саму дорогу. Але використані, а не пропадуть просто на рахунках, і люди будуть їздити далі по розбитих дорогах. Так не буде. Тому я закликаю до відповідальності.
І ще хочу сказати одну річ. В цьому році ми виділили безпрецедентних 47 млрд грн. В наступному році на дорожнє будівництво в країні ми виділимо кошти в сумі 56 млрд грн. Якщо в цьому році ми виділили 11 млрд грн. на місцеві дороги, то в наступному році ми виділимо 17 млрд грн на місцеві дороги.
Я просто вимагаю, щоб за цю кожну гривню звітували, в першу чергу перед громадянами, а не дурили їм голову. Там, де хтось не здатний зробити дорогу, починають розказувати людям байки. Кошти є на місцях у всіх областях. І вони можуть виконувати ці завдання. Інше питання – це тільки спроможність. Але я думаю, що ми зможемо дати оцінку і за результатами звіту Славоміра, і, відповідно, проміжною інформацією Державної аудиторської служби.
Ще раз хочу наголосити: ми дороги розпочали масштабно будувати в цьому році, продовжимо масштабно будувати в наступному. І безпрецедентне зростання з 47 млрд до 56 млрд в 2019 році, в тому числі, я сказав, 17 млрд, не 11, як в цьому році, а 17 млрд на місцеві дороги – це, я думаю, ідеальна ситуація для того, щоб в наступному році зробити ще більш міцний ривок і вже більше доріг будувати нормальної якості.
Але, наголошую на тому, можемо дати гроші, але ж не ми укладаємо асфальт. Там є конкретні робітники, підприємства, технології, нагляд за технологіями. Тут нам треба посилювати роботу в питаннях контролю. Тут у мене немає жодного сумніву. Але контроль можливий тільки тоді, коли хоча б хтось понесе відповідальність. Тому ми будемо розраховувати на правоохоронну систему в тому числі.
І тому 75% всього акцизу, який потрапляє з палива, буде направлений якраз на дороги. І, крім того, ще буде в цій цифрі 2,5 млрд грн у наступному році, які ми направили на безпеку дорожнього руху. Огородження, кругові кола, острівки безпеки, безпечні переходи – це все буде робитися з весни наступного року в більшому масштабі, ніж навіть це ми зробили в цьому році.
Які факти щодо втрат регулярних військ РФ на Донбасі встановлені сьогодні |
|
Чим далі від 2014–2015 років, тим більше війна на Донбасі обростає численними «переможними» міфами, шкоди від яких значно більше, ніж користі. Напевно, якби не сучасні технології — інтернет, супутникові фото місцевості, соцмережі, спеціалізовані сайти та форуми — у нас уже давно з’явилися б міфи в стилі радянських: подвигу панфіловців, авіаційного тарану Гастелло тощо.
Тривалий час Генеральний штаб Збройних Сил України намагається поширити міф про 1700 загиблих військових РФ у війні на Донбасі, у тому числі 200 — під Іловайськом. Востаннє ці цифри були оприлюднені на прес-конференції 28 серпня 2018 року в приміщенні Міноборони, присвяченій 4-м роковинам іловайських подій.
Для нас уже стало звичним усвідомлювати, що проти України вели війну регулярні частини збройних сил Російської Федерації. Про це свідчать зразки озброєння, унікальні документи, захоплені в боях або знайдені на територіях, де вони відбувалися, свідчення очевидців... Але випадки прямого застосування військових частин РФ проти Збройних Сил України можна перерахувати буквально по пальцях.
Пошуковці Місії "Евакуація-200" біля одного з елементівукраїнської "Точки-У" неподалік від Іловайська, 30 вересня 2014 р.
Однак цікаво: на сьогодні «з першоджерела» є вичерпна інформація про втрати регулярних військ Росії. Ідеться про документ «Безвозвратные потери личного состава ВС РФ по состоянию на 6.00 «7» сентября 2014 г.», оприлюднений у мережі інтернет групою «Інформаційний спротив» 5 березня 2018 року. У ньому подано списки з іменами 103 загиблих та 384 поранених військовослужбовців.
Документ виявився «незручним» як для офіційної України, так і для Росії. «Кровожерливим» українським пропагандистам він не припав до смаку через занадто «мало вбитих». Ну а росіяни, що довіряють офіційній позиції свого уряду — «ихтамнет», — трактують цей список як фальсифікацію. Однак для багатьох громадян РФ, особливо військовослужбовців, які завдяки інтернету ознайомилися зі списками, вони стали протверезним «холодним душем».
Підробити такі документи практично неможливо: для цього треба знати чимало нюансів й особливостей роботи стосовно обліку військових втрат у збройних силах країн світу загалом і в РФ зокрема. В Україні таких фахівців немає.
У російських списках подані такі дані: прізвище, ім’я, по-батькові, категорія обліку, посада, місце служби, назва військової частини, дата смерті (поранення), діагноз, місце знаходження (поховання) загиблого або пораненого.
Щодо походження цього документа, то група «Інформаційний спротив» склала легенду про п’яних російських полковників, які гублять на Донбасі флешки із секретною інформацією. Однак подібні документи на таких носіях не зберігаються й не передаються. Тож цілком очевидно, що таблицю «злив» хтось із опонентів до російської влади (до речі, у збройних силах РФ, як і загалом у російському суспільстві, таких недоброзичливців чимало).
Читайте також: Невідомі захисники України
Перший у списку — капітан спецназу ГРУ РФ С.Б. Суслов, вважається загиблим 14 червня 2014 року. Неважко здогадатися, як він загинув. Напередодні, 13 червня, з боку сепаратистів та російських терористів уперше було використано реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) «Град». Вони мали завдати удару по українському блокпосту в районі Добропілля. Але через помилку в розрахунку снаряди було випущено по складу, що розміщувався неподалік. Загинув один мирний мешканець та ще одного було поранено. Під час стрільби якийсь зі снарядів застряг у системі, тож РСЗВ неможливо було евакуювати. Підрозділи української 93-ї бригади захопили цей «Град» разом із документами, які свідчили про приналежність артилерійської системи до 18-ї мотострілецької бригади РФ. Вочевидь ті, кому російські військові довірили реактивну систему — чи це місцеві мешканці, чи добровольці з Росії, — не впоралися з управлінням. Склалася критична ситуація: потрібно було бодай щось зробити із цим «Градом», тому його намагалися підірвати гранатою. На ліквідацію артилерійської системи було відправлено спецгрупу ГРУ РФ, до якої, як можна припустити, і входив згаданий вище капітан Суслов. Але він загинув. Дату смерті — наступним днем — могли проставити по факту доставки тіла капітана на територію Росії (у діловодстві з обліку військових втрат це поширена практика).
Пошуковець Ігор Слюсар оглядає місце ураження "Точки-У" неподалік від Савур-Могили, 4 вересня 2014 р.
Наступні після Суслова групові втрати серед військовослужбовців збройних сил РФ синхронізуються з днями загострення під час війни на сході України:
— 7–9 серпня — атаки в районі пропускного пункту Маринівка на російсько-українському кордоні. Причому поранені військовослужбовці української 30-ї бригади були добиті на полі бою. Мабуть, як небажані свідки;
— 12–13 серпня — бої в районі населеного пункту Степанівка; створення загонами сепаратистів за підтримки російських військ нового коридору від державного кордону до Донецька;
— 18 серпня — 2 вересня — вступили в бій регулярні частини збройних сил РФ на луганському напрямку; бої під Лутугіним та Луганським аеропортом;
— 23–31 серпня — вторгнення на південному напрямкові та бої в районі Іловайська.
Дуже умовно всі дані по загиблих військовослужбовцях із Росії можна звести в одну таблицю(див. Втрати російської армії на Донбасі). На сьогодні докладно з’ясовано обставини смерті близько 70% кадрових військовиків РФ у літню кампанію 2014 року.
Але де ж сотні загиблих російських десантників, про яких уперше почав розповідати начальник Генерального штабу Збройних Сил України генерал армії Віктор Муженко? І цей офіцер, і деякі інші військові та експерти стверджують, буцімто російські регулярні війська зазнали значних утрат внаслідок ураження ракетами «Точка-У». Причому ці втрати були підтверджені розвідкою.
Знайти на супутниковій карті наслідки вибуху цієї ракети для військового фахівця досить просто. Більше того, завдяки новітнім технологіям можна отримати фото із супутника потрібної тобі місцевості на конкретний день, наприклад, 29 серпня 2014 року. Один із таких інтернет-фахівців Андрій Карлов знайшов місця ураження, докладні фотографії та свідчення очевидців про 38 українських ракет. Практично всі прилетіли в поля або на безлюдні місця.
Читайте також: Іловайський мартиролог
Наприклад, у район Савур-Могили українськими військовиками було запущено аж шість «Точок-У». Свідками прильоту щонайменше трьох із них були наші захисники із цієї місцевості. Один із них, Василь Ковальчук, розповідав: «Бачимо — рухається від кордону з Росією військова колона. Доповідаємо, просимо відкрити вогонь… Через кілька годин (!) прилітають ракети. Звісно, що в «молоко», бо від колони і сліду не залишилося».
Одна з вантажівок артилерійської батареї 98-ї повітряно-десантної дивізії збройних сил Російської Федерації, знищена внаслідок вибуху
української "Точки-У", урочище Червона Поляна
Сліди влучення «Точкою-У» в районі Савур-Могили бачили й пошуковці місії «Евакуація-200», які там працювали у вересні 2014-го: вражаючі гектари понівеченої й порожньої землі.
В район Іловайська у 20-х числах серпня 2014-го було «закинуто» аж дев’ять ракет. Із них шість упали просто серед поля, дві залетіли на території з мирними жителями, і лише одна «накрила» батарею 1065-го артилерійського полку 98-ї повітрянодесантної дивізії у районі урочища Червона поляна неподалік села Чумаки. Ця батарея розстрілювала наші війська, які виходили так званим зеленим коридором. Це, між іншим, один із трьох чи чотирьох вдалих пострілів українських ракетників за весь період війни на Донбасі...
Зі слів наших медиків, які в ніч із 29 на 30 серпня 2014 року перебували там, достовірно відомо, що внаслідок ураження батареї загинуло троє російських військовослужбовців та було знищено три вантажівки. Ще один боєць помер у лікарні 3 вересня (як це видно з оприлюднених списків).
Читайте також: Дебальцівська статистика
Уламки «Точок-У» в районі Іловайська тривалий час використовувалися сепаратистами, росіянами та чималою кількістю «військових туристів» як жаданий об`єкт для фотографування. Відповідні відеоролики та світлини нескладно знайти в інтернеті. Пошуковці Місії «Евакуація-200» у вересні — жовтні 2014 року також відвідали ці «туристичні» місця, де зробили серію фотографій. Більше того, експозиція Національного військово-історичного музею України поповнилась унікальним експонатом — частиною боєголовки однієї з «Точок-У», яку пошуковці вдало «поцупили» з-під носа сепаратистів.
Таким чином, ітернет-користувач Карлов на своєму домашньому комп’ютері за допомогою світової павутини зробив те, що не спало на думку жодному з тисяч генералів та інших офіцерів Збройних Сил України (і сотень дипломованих експертів у погонах). Хоча це начебто й нескладно.
Можна до нескінченості обманювати себе віртуальними перемогами над супротивником, але подібні фантазії традиційно призводять до летальних для країни наслідків. Бо, наприклад, коли перед українськими ракетниками буде поставлено завдання продемонструвати свою майстерність, може статися, що вони почнуть запускати «Точки-У» просто по житлових кварталах населених пунктів України.
Детальніше про деяких загиблих росіян, зокрема тих, які нині покояться в українській землі як не ідентифіковані, — читайте в наступному числі Тижня
19 вересня 2018 року - 15:44
Слава Україні!
Шановні друзі!
Щиро вітаю організаторів, учасників та гостей нашого 25-го, ювілейного, Форуму видавців у славетному, в одному з улюблених моїх міст – місті Лева, що вже став знаковою книговидавничою та загальнокультурною подією України, подіє не лише України, а й усієї Східної Європи.
25 років! Невже вже двадцять п’ять. Це досить поважний вік для літературного фестивалю, враховуючи, що час його становлення припав на період глибоких економічних і соціальних, спочатку криз, а потім перетворень, які переживала Україна за усі роки незалежності.
Символічним є саме місце проведення Форуму видавців, адже українське книговидання почалось ще у ХV столітті із відкриття перших друкарень саме у Львові. З тих часів Львів став в Україні містом із широко відчиненими воротами для європейської культури.
Змінюється Україна, змінюється і наш форум. Цього року він оновився і став Book Forum Lviv. Це не просто нова назва – це нова амбіція, заявка на створення активного культурного перехрестя у Центральній Європі. Я дуже тішуся, дуже радію цьому. Це абсолютно прекрасно. Адже представлення книги – це завжди об’єднання людей. Впевнений, що Форум і надалі буде реалізовувати свою місію – гуртувати людей, здатних генерувати і сприймати нові ідеї, поширювати поле культури, і змушувати нас думати про сенси нашого життя в світі, що вічно змінюється.
Не менш важливо, що Форум утвердився як платформа української культури, яка покликана популяризувати твори вітчизняних письменників та книговидавництва в нашій державі, а також репрезентувати, і саме з цим пов’язана нова назва, репрезентувати Україну і українське в світі.
Мені надзвичайно приємно, що з кожним роком книжковий ярмарок розширює рамки свого існування. У дні його проведення Львів перетворюється на єдиний літературний простір, який збирає все більшу кількість вітчизняних та зарубіжних авторів, інтелектуалів, художників, культурних діячів, видавців і книгорозповсюджувачів і багатьом іншим, яким просто цікава українська книга.
Якщо раніше, в тому числі і у Львові, ми говорили про те, що головне, що загрожує українському книговидавництву – це то, що українці купують російську книгу.
Сьогодні цього вже немає. Ми перейшли той рубікон. Ми сьогодні в своїй державі будемо читати свої книжки на своїй мові!
Вадливо згадати ще один вимір вашої роботи. Українське книговидання стало надзвичайно важливою складовою інформаційної сфери. Російська агресія і гібридна війна, розв’язана проти нас, перетворила свідомість українських громадян на ключову арену протиборства.
Сила та міць нашої держави не лише в чисельній армії, високооснащених Збройних Силах та розвиненій економіці, але я твердо переконаний – сила і міць нашої держави в українській книзі, українському кіно, в українській музиці, в українських піснях, і головне – в українській мові.
Сьогодні агресор використовує найновіші технології впливу на свідомість українських громадян. Ці технології спрямовані на розпалювання національної і релігійної ворожнечі, пропаганду агресивної війни, порушення суверенітету і територіальної цілісності України.
Саме тому наш з вами спільний обов’язок усіма можливими засобами захистити українське суспільство від дезінформації та деструктивної пропаганди Кремля.
І більше того, не зустрічаючи належного опору, Кремль розширює фронти гібридної війни. Найдалекоглядніші політики, громадські діячі, журналісти, в тому числі і ті, чиї книги присутні на Форумі, говорять про гібридну війну Росії проти Євросоюзу. Кремль хоче знищити європейську єдність, європейську солідарність і європейську ідентичність. І один із засобів для цього – поширення фейків про Україну.
Якими б вони не були. Починаючи про «їхтамнєт» і закінчуючи про нібито українську ракету, яка збила малайзійський Боїнг. Україну, яка платить найвищу ціну життям своїх героїв, захищаючи східний кордон Європи. Наш з вами обов’язок - не допустити дискредитації України. Наш з вами обов’язок - боротися з російською пропагандою в всередині Україні, з російською пропагандою в Європі і в усьому світі.
Щоб перемоги нам потрібно зміцнювати засади нашої державності. Що є однією з засад нашої державності - це є українська мова.
Перед нами стоїть важливе завдання забезпечення розвитку і функціонування української мови - мови як державної в усіх сферах суспільного життя і на всій території України, посилення ролі української мови як консолідуючого фактору в українському суспільстві як засобу зміцнення державної єдності.
Саме на це був спрямований підписаний мною Указ та цілий ряд підписаних мною законів. Але на цьому не можна зупинятись. Нам потрібне законодавче врегулювання всіх питань, пов’язаних зі статусом української мови як державної. Більше того, нам потрібна активна позиція суспільства, спрямована на розширення сфери функціонування і застосування української мови, реалізацією усіх без винятку положень мовного законодавства.
Чому так відбувається. Тому що цього хоче український народ. Соціологічні дослідження засвідчують – ми любимо свою українську мову, ми хочемо її чути, нарешті, і дуже просто – ми хочемо нею говорити!
Це стало драйвом, це стало модним! Ми точно маємо підтримувати цей тренд, бо українська мова має всюди звучати на повний голос. І, до речі, не лише всередині країни. Але найповніше вона розкриває свій потенціал, розвивається і формує своє майбутнє саме у друкованому слові.
Тому, хочу наголосити - держава буде підтримувати українське книговидавництво. Мушу визнати, що сьогодні якість і ефективність державної політики у цій сфері нас ще не задовольняють.
Нам потрібні стимули, які б спонукали авторів і видавців до створення якісної книги, до задоволення попиту вимогливого українського та європейського читача, до розширення збуту та поширення книжкової продукції.
Через це, я маю тверде переконання, покладаю надії на прихід до керівництва Українського інституту книги людини, яка здобула заслужений авторитет і визнання серед книговидавців і читачів, багаторічного організатора і директора Форуму видавців, пані Олександри Коваль.
Успіху Вам, пані Олександро!
Ринок свободи – фокусна тема цьогорічного
Форуму – як ніколи актуальна для України. Адже протягом усіх років незалежності ми плекаємо ідею свободи як головний чинник у формуванні високорозвиненої особистості, здатної легко інтегруватися у світове співтовариство, та основоположну цінність у ствердженні могутньої суверенної української держави.
Незважаючи на всі загрози та перепони, рух до Європейського Союзу – це не прагнення і бажання тільки Президента, це свідомий цивілізаційний вибір та воля всього українського народу. Наголошую, майже п’ять років тому українці здійснили Революцію Гідності заради свого європейського майбутнього. І тому іншого шляху в нас немає і бути не може.
Протягом останніх років ми остаточно усвідомили, чого вартує наша свобода і якою ціною ми з вами сплачуємо за можливість жити у суверенній, вільній, незалежній демократичній державі.
Я переконаний, що завтра Верховна Рада України підтримає мої Президентські Конституційні зміни, де ми закріпимо цей шлях розвитку нашої держави, цей цивілізаційний вибір як європейський і євроатлантичний. Ми закріпимо його в нашій Конституції, розпочавши цей процес саме завтра.
Наша з вами свобода не буде розмінною монетою ні у грі зовнішніх сил, ні на своєму ярмарку політичного гонору і марнославства.
Висловлюю щиру вдячність організаторам нашого форуму за багаторічну віддану працю.
Переконаний, що цьогорічний Форум продемонструє унікальну програму читань, публічних розмов, яких зараз потребує Україна – високоінтелектуальних, відповідальних, патріотичних, заходів, які сприятимуть активному розвитку вітчизняного видавничого простору та розширенню міжнародних культурних зв’язків.
Принагідно хочу привітати авторів та видання, які стали лауреатами щорічної дуже авторитетної, дуже престижної премії «Українська книжка року», про що мною підписано відповідний Указ.
Із задоволенням вітаю Жулиньского Миколу Григоровича – автора та ТОВ «Видавниче підприємство «Ярославів Вал» за книжкове видання «Моя Друга світова: роман-хроніка в голосах»; Степовика Дмитра Володимировича – автора та державне спеціалізоване видавництво художньої літератури «Дніпро»; Фальковича Григорія Аврамовича – автора та ТОВ «Видавництво «Часопис» Дух і літера».
Бажаю усім авторам міцного здоров’я, нових творчих звершень, а видавництвам – процвітання та нових успішних проектів.
Процвітання сьогодні – це точно вже реальність, коли українське видавництво українських книжок має для цього усі умови. А ми будемо допомагати.
Усім організаторам, учасникам і гостям Форуму зичу життєвої наснаги, невичерпної енергії, ефективної реалізації творчих задумів та просто усім читачам - отримати задоволення від читання найкращої в світі для нас книги – української книги.
Слава Україні!
18 вересня 2018 року - 19:35
Президент України Петро Порошенко провів зустріч з парламентською делегацією Стортингу (Парламент) Норвегії на чолі з Президентом пані Тоне Вілхелмсен Трьоен.
Співрозмовники обговорили міжпарламентську взаємодію України та Норвегії. Глава держави подякував за тверду позицію норвезького Парламенту на підтримку суверенітету та територіальної цілісності України.
Президент Стортингу пані Трьоен запевнила у намірі підтримувати активний українсько-норвезький міжпарламентський діалог, про що свідчить нещодавнє створення в Стортингу, вперше в історії двосторонніх відносин, Групи дружби з Україною.
Співрозмовники обговорили безпекову ситуацію на Донбасі, імплементацію Мінських домовленостей та деокупацію Криму.
Сторони також обговорили подальші кроки задля звільнення українських політичних в’язнів в Росії.
Валовий зовнішній борг України скоротився
Валовий зовнішній борг України на кінець червня 2018 року становив $113,75 млрд, що що на 1,47%, або на $1,7 млрд менше, ніж на початок року.
Про це повідомили в Національному банку України (НБУ).
Зазначається, що борг держуправління за цей період зменшився на 1,97% - до $38,1 млрд, зобов'язання НБУ скоротилися на 6,1% - до $6,98 млрд. Зобов'язання НБУ і майже весь урядовий борг представлені довгостроковими запозиченнями.
Депозитні корпорації в звітному періоді зменшили борг на 5,3% - до $5,9 млрд, інші сектори - скоротили на 0,6%, до $53,04 млрд. Обсяг зобов'язань за прямими інвестиціями зріс на 1,6% - до $9,7 млрд.
Раніше президент України Петро Порошенко заявив, що співвідношення прямого державного боргу України до валового внутрішнього продукту (ВВП) за підсумками першого півріччя 2018 року скоротилося до 63%.
Нагадаємо, що на початку 2018 року валовий зовнішній борг України становив $116,6 млрд.