хочу сюди!
 

Александра

45 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 37-47 років

Замітки з міткою «інформаційна війна»

Україна на самому краю…

Зараз ми всі, наша Держава Україна, перебуваємо на вирішальному етапі, вже просто біля Переходу, на самому порозі Входу–Виходу. Ми або входимо в Нове як переможці, про яких було сказано, що витримавши до кінця всі випробування, вони набудуть Вінець Життя, або ж впадемо в прірву і все програємо! Все, і назавжди!

Сто років тому про це було сказано виразно в Декалозі націоналістів. Важливо не лише мати здатність віддавати життя на полі бою, важливіше мати здатність будувати свою незламну Державну Фортецю, і заради перемоги над єдиним небезпечним і справжнім ворогом, заради спільної мети мати здатність йти на компроміси, тобто єднатися з політичними, навіть із ідейними супротивниками (але не з ворогом). І найважливіше не втрачати даровані Богом чудесні Можливості, які випадають дуже рідко, а може і лише раз за все життя.

Світ підтримує Україну не тому, що ми такі хороші і світлі (тут всього вистачає, і темного і сірого). Старий світ вже в стадії розпаду, без майбутнього, без змісту та сенсу. Велика війна пришвидшила всі назрілі невідворотні зміни, без яких світ споживачів матеріальних речей і земних ресурсів був приречений на загибель.

Але ця війна лише починає незворотний процес змін у світі, що ніколи вже не буде таким, яким був досі. Світ підтримує Україну тому, що настав час Великих корінних змін. Україна ці зміни ототожнює, бо вона показала такий дух, якого у світі вже нема, таку ідею жаги Свободи, такої Волі, і прагнення втілювати в життя високі Ідеали, за ці Ідеали віддавати життя, захищати їх як святиню! Про це хтось там уявляв лише у мріях і не думав, що це можливо насправді.

Україна як країна хаосу, ніким не прорахована, непередбачена, видаючись слабкою, вона є сильною. Цю непроявлену повністю силу відчувають і друзі і вороги. Разом із цим весь світ вражений і захоплений великим Героїзмом українців!

Світ підтримує Україну передусім тому, що зараз зміни стали потребою і це стало вигідно для головних світових Гравців. Вони усвідомили невідворотність і потрібність Нового, усвідомили нагальну потребу в новому світопорядку, в оновленні безпекових інституцій, як і в нових технологіях в енергогалузі, а також… в нових смислах та Ідеях для Майбутнього.

Зміни не приходили через Московію, РФ — імперію Зла. Яка не лише стоїть на брехні, ненависті та насиллі. Ця імперія міцно тримала світ нафтогазовими ланцюгами, скупивши всюди і політиків і великих бізнесменів, що були зацікавлені у спільному збагаченні на старих енергоносіях і технологіях. Тепер цьому настане край. І «край» цьому приносить Україна, війна в Україні! Стане вигідно перегорнути сторінку ХХ ст. і піти туди, куди людство вже давно мало дістатися.

Світ підтримує Україну, саме як таку країну, що є виразником справжніх великих цінностей людства, де Майбутнє набуває живих рис і де можливо відбутися будь-якому захоплюючому сценарію в Театрі війни і миру, де може справдитися все досі неймовірне, все, що завгодно.

І Україна мусить запропонувати іншим країнам і лідерам світу нові рушійні смисли, які будуть достатньо вагомими, щоб спонукати йти цим шляхом, бо світом рухають не лише нові технології, а справжні рушійні Ідеї, проекти Майбутнього.

  


Дуже сумно, аж до відчаю — спостерігати, як найрозумніші, найвідданіші сини України роблять все, щоб ми знову зішли на манівці. Прекрасні люди, мужні, жертовні патріоти, з найкращих намірів, роблять багато дурниць і на психологічному рівні вже програють війну, тому що сконцентровані на уявленні, що нинішня українська влада — є причиною поразки. І замість того, щоб збиратися на силі в єдиному кулаці проти ворога, вони ставлять на зраду, збираються на хибах, бачать не вихід і майбутню перемогу, а кричать, що вони як реалісти, знають, наскільки все погано, а тим самим вони створюють безвихідь! Не усвідомлюючи своєї обмеженої компетентності в розумінні ситуації, не усвідомлюючи всіх своїх помилкових оціночних суджень і висновків, не усвідомлюючи того, як завязто вони допомагають ворогу сіяти скрізь песимізм і зневір'я… Адже песимізм і зневір'я — це теж моральна зброя, яка нищить душу. Як часто в пекельному бажанні всіляко принижувати Президента і його справді неідеальну команду (а з ним і всю Державу), лише шукають зраду, відшукують лише помилки, лише недоліки, вигадуючи навіть неіснуючі вади.

І якщо вони справді вони уявляють, що в світі є країни, де влада ідеальна, і де нема питань до лідерів та можновладців, якщо вони гадають, що на землі є ідеальні воїни і лицарі на білих конях, ідеальні Президенти, керівники, владні структури й виконавці — то вони трохи помилилися із локацією. Таке можливо лише в Раю.

На жаль в усі часи і в усіх народах і землях зрада продається більше, приваблює і мотивує на дурниці. Але всі перемоги в історії людства відбувалися всупереч цим найгучнішим голосам більшості.

Цей дивний «клоун», якого ніхто не чекав, який всіх обманув, бо виявився не таким, яким його хтось побачив. Чи то надто патріотичним націоналістом для москви, чи то надто «ватним» і «тупим» для націоналістів…

Він по суті є таким собі непередбачуваним джокером. Так, з усіма вадами і вразливими сторонами, він в дечому слабкий, залежний від оточення, але його сила полягає в тому, що він здатний не слідувати шаблонам Старого світу, а також в тому, що він відкидає стару школу «крєпкіх хозяйствєнніков» і готовий слухати «провокаторів», таких як Арестович, про яких люди взагалі нічого не знають окрім чуток, але які мають особливі здібності, недоступні «гвардійцям» в царині договорняків, і незмінного корупційного кумівства… Саме цей Джокер (завдяки «провокаторам» із оточення) завчасно перед вторгненням російської армії встиг позбутися слабкого Хомчака, замінити Тарана на ефективнішого Резнікова, і головне — вибрати геніального Залужного Головнокомандуючим ЗСУ, без якого нам усім було б надскладно.

Але світ захоплюється саме цим «клоуном», як Джокером. Тому що люди, іноземці, потребують міфів, «хайпу», йдуть за «мейнстрімом». Патріоту Порошенку не давали б тої допомоги, зокрема в озброєнні, що дають цьому артисту Зеленському, який вправно грає свою роль безстрашного лідера. Шкода, що цього ніхто не розуміє.

Справа в тому, що звичайні люди дуже вже програмовані, ведуться за будь-яким «вкидом», фейками, емоціями, ІПСО(інформ.психологічними спецопераціями), навіть за брехнею, яка бажаніша за Реальність!

І зараз це точно видно, як проти Зеленського, об’єднавшись, діють разом багато впливових і зовні патріотичних гравців. Чому? Тому що вони не готові прийняти іншу реальність, де переможцем москви і путіна виявиться «клоун» Зеленський, що казав про-шашлики, україну-повію, мир-в-очах-путіна, розмінував-чонгар, не-готовився-до-війни і ще «вагнергейтівся» по всіх фронтах…

 Українські патріоти не готові прийняти іншу Реальність, і здається лише тому, що воліли б самі бути на місці Зеленського. Але через це неймовірне хибне жадання і необ’єктивну ворожість заслужені в минулому патріоти не бачать, що разом із ненависним Зеленським вони готові знищити свою Державу! — В цей особливий час, коли Божою Ласкою завдяки допоміжної участі всіх сильних союзників ми маємо останній шанс здолати московську імперію, головного свого ворога, монстра, якого ми колись і створили, а потім самі ж століттями годували і живили. — В цей особливий час, коли ми можемо нарешті позбутися власного тисячолітнього прокляття і переможцями увійти в Нове Життя!

І за всіма хвилями пошуку зради, звинувачень і нападу на Зеленського і його неоднорідну, м’яко кажучи, неідеальну команду — завжди стоять впливові диригенти. Деякі з них базуються в москві, але чимало і в Україні! Олігархи напевно знають, що лише особа «клоуна» Зеленського хоч трохи стала загрожувати їхньому необмеженому пануванню в Україні, тому вони за допомогою всіх ручних ЗМІ, інтернет ресурсів і численних ботоферм готові на все — на будь-які нав’язані москвою і слабкою Європою нові «мінскі», нові сценарії здачі України, якщо це гарантуватиме їм подальшу владу.

Принижуючи Президента України, живлячи зраду всіх сортів, вони дають сигнал і світовим Гравцям, що Україна має завжди залишатися під сильним зовнішнім контролем, бути лише сировинними придатком, лише плацдармом для нищення небезпечного для світу безконтрольного путіна і його імперії зла. І ця наша зацикленість на зраді просто підштовхує їх триматися сценарію, який буде вигідним лише їм, а не Україні! До того ж іноземні лідери не мусять бути патріотами України, яку вони або зневажають за слабкість і численні вади, або остерігаються за потенційну силу.

У запалі безумної політичної ворожнечі безтямні патріоти не бачать Зеленського переможцем у війні, яку вони самі хотіли б виграти без «клоуна», бо в їхніх очах «клоун» негідний бути лідером великої України, тому вони просто відкидають цю можливу реальність, намагаючись цьому завадити всіма засобами! І майже так само багато сильних країн світу не готові до реальності, у який Україна перемагає Російську Федерацію, і виходить на світову арену новим сильним Гравцем в потужному союзі з Польщею, східними слов’янами та балтійцями.

Нехай нарешті скінчиться це жахіття сумного анекдоту-притчі, коли десь у пеклі за українцями навіть не наглядають чорти (аби ті не втекли із киплячого казана кудись на волю), бо вони ж самі один одного тримають за ноги… Розбрат сьогодні — це шлях до пекла, до остаточної загибелі Держави!

Або ми скинемо ярмо несприйняття своїх успіхів і самознищення Державності, або ми покажемо себе її негідними, як і негідними Волі та щасливої долі, про що співаємо у нашому державному славні! Всі наші Герої дивляться з далеких небес і очікують на втілення того, заради чого вони віддали свої життя!

© Олександр Ладік. Київ, 15.06.2022.

Російські новини як зброя

Російські новини як зброя

Війна на сході України, катастрофа рейсу MH-17, вибори в США, нацизм та антисемітизм в Україні, і взагалі України не існує, ось основні теми, на яких фокусувалися державні та “незалежні” російські ЗМІ для просування антиукраїнських наративів в англомовному інформаційному просторі країн ЄС та США.

Висвітлення цих тем супроводжувалось фейками та відвертими маніпуляціями, які потрапляли в медіа інших країн.

Такими є результати моніторингу ЗМІ Європейського Союзу та США який проводився протягом 2020 року.

Згідно з результатами моніторингу, найчастіше новини з “правильними” російськими наративами публікують сайти “RT.ru”, “RIA.ru”, “TASS.ru”, “Lenta.ru”, “sputniknews.ru”, “InfoRos.ru”, “Infobrics.org” та “OneWorld.press”.

Для аудиторії кожної країни російська пропаганда та “незалежні ЗМІ” знаходили свої теми та аргументаційні напрямки. В подальшому ці публікації активно поширювалися в соціальних мережах як фейковими аккаунтами, так і псевдоекспертами з тих чи інших питань, які нерідко виступають в ролі корисних ідіотів. Також, для висвітлення тієї чи іншої проблеми в кожній країні оперативно відшуковувались місцеві “експерти”, були серед них як і нікому не відомі маргінали чи фріки, так і екс-президенти або голови міжнародних організацій.

Дане дослідження в першу чергу репрезентує ситуацію в соціальній мережі “Twitter”, оскільки вона є найпоширенішою в Сполучених Штатах Америки, де в цьому році відбувалась одна з головних подій, яка впливає на геополітичну ситуацію в світі – вибори президента.

Загалом у 2020 році виділено такі основні напрямки російської пропаганди проти України:
Читати далі за посиланням:
https://vigilantinfo.net/2021/03/25/rosijski-novini-yak-zbroya/

Як ОПЗЖопники залучались Кремлем до дестабілізації в Україні

Ми продовжуємо вивчати дамп (архів) зламаної електронної пошти російського пропагандиста Саргіса Мірзаханяна, опублікований «Миротворцем». Перша частина аналізу матеріалів дампа стосується того, як прибічники Владислава Суркова організовували і фінансували сепаратистські настрої в Закарпатській області. Однак, така діяльність велася, практично, в усіх ключових регіонах нашої країни - в Одесі, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі та навіть Києві.

Метою кремлівських комбінаторів було використовувати тренд, запущений реформою децентралізації, для того, щоб максимально розхитати єдність України. Створити на її території ряд квазі-незалежних анклавів під різними ідеями етнічного, мовного і економічного характеру. Такою метою було і наділення Одеси статусом «порто-франко» - території, що користується правом безмитного ввезення та вивезення товарів.

Якщо ви ще не дивилися фільм Крістофера Нолана «Аргумент» (Tenet), то краще не читайте далі, бо в тексті будуть спойлери.

Сюжет Крістофера Нолана і сценарій Кремля

Кілька ключових сцен фільму «Аргумент» відбуваються в аеропорту норвезької столиці Осло. Антигерой фільму, російський олігарх Сатор, за допомогою своєї компанії «Ротас» створив там і по всьому світу цілу мережу логістичних хабів «франко-портів». Це споруди і території, які, по суті, є офшорними зонами на території різних держав.

Товари та предмети, які потрапляють туди з-за кордону, не обкладаються податками і часто навіть не оглядаються спецслужбами. «Франко-порти» використовують, щоб мати доступ до своїх інвестицій (наприклад, до дуже дорогих картин). Але не імпортують їх на митну територію держави, щоб не влетіти в копієчку національних зборів.

У фільмі Нолана - це прекрасне місце для того, щоб заховати не лише радіоактивні матеріали, але і інвертори, які звертають ентропію назад ... Проте, ми тут не для фізики і не для обговорення фільму.

Після того, як жителі Одеси продемонстрували, що в їхньому місті сепаратистський проект не може увінчатися успіхом, їх спробували спокусити солодкою цукеркою повернення статусу безмитної території «порто-франко», яким Одеса користувалася в 1819-1858 роках.

Іншими словами, було створено рух, який виступав за створення в Одесі самокерованої спеціальної економічної зони, в якій можна було заховати «інвертор часу і простору», щоб зворотня течія часу повернула Одесу в «совок». А прототипами героя фільму «Аргумент» російського олігарха Сатора, самі того не знаючи, виступили депутати партії «Опозиційний блок» (нині ОПЗЖ):

https://lost-kib.org/uk/article/zlom-mirzakhanyana-chastina-2-yak-vadim-rabinovich-ta-inshi-opzzhopniki-zaluchalis-kremlem-do-destabilizatsii-v-ukraini?fbclid=IwAR3zvazU0QiXK-EW0tDMcG6IMLMGKavIKpCZDfZxUn3CdgyksAh8_wSOAA4

 

Джерело: "Детектор Медіа"


Исторический фейк "Куликовской битвы"


Чтобы понять, что на самом деле из себя представляет российская история как комплекс информации, достаточно вполне простых примеров. Один из них - иконопись. Иконы, при помощи которых в старину описывали те или иные исторические события и их главных героев, после своего написания покрывались олифой, которая со временем темнела аж до полной черноты, и иногда спустя уже 3-5 лет ее приходилось переписывать поверху заново. Слой за слоем. Добавляя или убирая какие-либо детали по мере историко-политической целесообразности.

Я к чему это.

В музее Ярославля хранится икона авторства Сергея Радонежского, датируемая серединой 17 века, запечатлевшая ту самую “Куликовскую битву”. Однажды реставраторы, из самых лучших побуждений собравшись “перевскрыть” икону олифой вместо почерневшего слоя, решили добраться до исходного изображения этого артефакта, и принялись смывать один за другим слои картинок, аж пока их взорам не открылась удивительное зрелище: в битве на Куликовом поле сошлись две армии, бойцы которых… что??? Они имели одинаковую характерную монголоидную внешность, одинаковые доспехи, одинаковую сбрую лошадей!

То есть это что же, та самая краеугольная битва в российской истории, результатом которой якобы было свержение под предводительством Дмитрия Донского с “Руси” ордынского “ига”, это на самом деле сражение между самими ордынцами? А “русские” тогда где же?

Реставраторы долго ломали голову, как выйти из конфуза, и не придумали ничего лучше, чем дорисовать одной части ордынцев флаги с изображениями православных святых. На том и успокоились, а икону решили попридержать в Ярославле, никуда особо лишний раз не засвечивая, дабы избежать неудобных вопросов.

И таких примеров множество. Научно-изыскательные экспедиции, отправленные на место предполагаемого сражения, в результате которого якобы погибло множество воинов, и число жертв раздулось с годами в различных опусах до сотен тысяч, не нашли ни одного наконечника стрелы.

Нет, они хорошо и тщательно искали, но нашли лишь несколько ордынских монет.

“Куликовская битва” - один из типичных основополагающих фейков российской имперской истории, который не выдерживает даже самой поверхностной проверки фактами. А ведь подобные “истории” - фундамент знаний россиян о самих себе.

Исторические же факты говорят о том, что данные события были внутриордынскими разборками между законным руководителем Орды Тохтамышем и заговорщиком Мамаем. Битвы как таковой не было. Две армии Орды встретились лицом к лицу, после чего Мамай, к своему ужасу, увидел, что части его войск тут же принялись принимать присягу на верность его сопернику - Тохтамышу, и ему ничего не оставалось, как броситься наутек.

Его догнали и убили.

А где же были “русские” с Дмитрием Донским?

Конкретно Донской со своей бандой пришел в составе армии Тохтамыша, а на стороне Мамая были замечены другие “русские” князья, например рязанские.

“Победа” Донского - тот же самый информационный пузырь, что и “победа” Александра Невского, о которой есть лишь один исторический документ, в котором описано, как Невский напал на торговый караван и убил нескольких охранявших его воевод с вполне славянскими именами. Эти исторические фейки стоят в одном ряду с “подвигом Панфиловцев”, “распятым мальчиком”, “летчиком Волошиным” и “диспетчером Карлосом”, реальных прототипов которых в глубоком советском тылу разыскала военная прокуратура СССР и арестовала всех до одного за дезертирство.

Через два года после той исторической даты Тохтамыш сжег и Москву с “победителями”, которые разбежались по мокшанским лесам и болотам. Скорее всего, сжег и историков, которые могли бы предъявить факты.

Описания “Куликовской битвы” всплыли в летописях аж через 200 лет после предполагаемого события. И от года к году чудесным образом обрастали все более и более подробными деталями, хотя первая научная экспедиция на месте сражения была проведена только в поздние советские годы. И оказалась позорно безрезультатной.

Что и требовалось доказать.

Алексей Нестеренко.

Щоб просувати свій вплив,РФ хотіла купити медіа Пінчука




Ана
ліз зламаної пошти Бориса Рапопорта, людини з адміністрації президента РФ, свідчить про те, що Росія хотіла купити у Пінчука його активи в медіа та отримати контроль над гучними громадськими ініціативами – форум YES (Ялтинської Європейської Стратегії), впливову міжнародну програму Аспен-Україна"Українську біржу благочинності", національну програму стипендій "Завтра.UA" та інші. Чи відбулася угода – невідомо, але Пінчук зараз перебуває в наглядовій раді фонду "Бабин яр", який фінансується російськими олігархами.

Якщо у вас параноя, це не означає, що за черговою проблемою не стоїть Росія. Ніщо так не збільшує підозри на тему прихованого впливу Росії, як знайомство з робочими планами кремлівських посадовців. Якщо вам здається, що черговий скандал на тему "братських народів", "утиску російської", "вторинності української", "українських нацистів-фактчекерів" тощо – це не випадковість, повірте: скоріш за все, вам не здається.

Аналіз того, як діє Росія, щоб нав'язати своє керування, можна прочитати в минулорічному дослідженні "архіву Суркова". Нещодавно з'явилася інша цікава робота, в якій ідеться про методи російського впливу станом на 2020 рік.

Ще один архів, пошта російського посадовця Бориса Рапопорта, який в 2014 році був одним із ключових виконавців в адміністрації президента РФ по "українському" напрямку та відповідав за так званий "м'який вплив", також містить багато цікавих речей. Наприклад, ось ця серія про російського агента зі зв'язками серед екс-регіоналів, у судовій системі та в правоохоронних органах, та про його антиукраїнську діяльність у 2014 році. За версією авторів, цим агентом впливу був Андрій Портнов.

Та сьогодні поговоримо про 58-річного уродженця Буковини, який став російським політтехнологом. З початку 1980-х років він вчиться у Москві, з 1993 року працює в різних виборчих кампаніях. На сьогодні – один із керівників російської "опозиційної" партії "Гражданская платформа", в програмі якої є весь стандартний набір "русского чєловєка": від боротьби з кольоровими революціями і радості з приводу анексії Криму до неприхованих імперських амбіцій.

ПОЛІТТЕХНОЛОГ ПИШЕ ЛИСТА РАПОПОРТУ ЗІ СВОЇМИ МІРКУВАННЯМИ ПРО ТЕ, ЯК ПІДСИЛИТИ РОСІЙСЬКИЙ ВПЛИВ В УКРАЇНІ

21 листопада 2013 року, якраз на початку Євромайдану, цей політтехнолог пише листа Рапопорту зі своїми міркуваннями про те, як підсилити російський вплив в Україні. Серед ідей – контроль над великою українською онлайновою біржею благочинності для створення видимості того, що "саме російські структури та громадяни (усім серцем, з любов'ю) допомагають нужденним в Україні" – цитата.

Інша пропозиція – через вплив на українську філію відомої міжнародної "платформи для лідерів" "за 2-3 роки можна досягнути розумного та неворожого ставлення до Росії від кількох сотень найбільш впливових (в недалекій перспективі) людей країни"; через контроль над приватним фондом стипендій для молоді досягнути того ж самого, але в довшій перспективі.

Ще один, більш амбітний за своїм результатом проєкт: отримати через спонсорство вплив на міжнародну експертну мережу з "гламурними" щорічними форумами, щоб "роз'яснювати позиції Росії важливим фігурам світової політики в неформальному оточенні"

НА ВСЕ ПРО ВСЕ ПОТРІБНО НЕ БІЛЬШЕ ЧОТИРЬОХ МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ

У листі-пропозиції вказано й бюджет: на все про все потрібно не більше чотирьох мільйонів доларів. Також політтехнолог пропонує свої широкі знайомства в середовищі політиків, політологів та журналістів. Звідки в нього такі зв'язки?

Політтехнолога звати Валерій Вакарюк, і на той момент він уже десять років як працював одним із керівників фонду Віктора Пінчука. Саме він (власні слова) розробив усі згадані проєкти: це "Українська біржа благочинності"; програми спільного із американським Аспен Інститутом Фонду Аспен-Україна, який на разі не діє (не плутати із нині працюючим Аспен Інститут Київ, це дві різні організації, із схожою назвою); національна програма стипендій "Завтра.UA" і, нарешті, родзинка: Міжнародні форуми YES (Ялтинської Європейської Стратегії) з доступом до десятків впливових світових політиків, що на них присутні.

Нам невідомо, чи знав сам Віктор Пінчук про плани одного з керівників свого фонду. Однак в архіві є підтвердження, що приблизно в той самий час у Кремля був інтерес до активів Віктора Пінчука, в тому числі до його медіа-групи StarLightMedia (телеканали СТБ, Новий, ICTV та інше). В кінці грудня 2013 року Пінчуку та його дружині навіть виписали перепустку в адміністрацію президента Росії для проведення особистої зустрічі (невідомо, чи вона відбулась).

У КІНЦІ ГРУДНЯ 2013 РОКУ ПІНЧУКУ ТА ЙОГО ДРУЖИНІ НАВІТЬ ВИПИСАЛИ ПЕРЕПУСТКУ В АДМІНІСТРАЦІЮ ПРЕЗИДЕНТА РОСІЇ

Євромайдан суттєво вплинув на всі ці плани, і Вакарюк вдруге надсилає Рапопорту схожу пропозицію в лютому 2014 року. Пізніше він повертається до Москви. Медіа-група досі залишається у власності Пінчука, і ми не знаємо, чи впливає зараз Росія на проєкти його фонду (скоріше, що ні).

Але є підстави вважати, що Пінчук не залишає контактів у Москві і бере учать принаймні у одному з російських пропагандистських проєктів. Останні кілька років Віктор Пінчук допомагає створювати дуже важливий інструмент російської "м'якої сили". До речі, разом із "випускником" згаданого вище "Аспен Україна" Святославом Вакарчуком.

Йдеться про Меморіал "Бабин Яр", за допомогою якого мають на меті поширювати російський погляд на історію. Так само, як інший меморіал -- Як ва-Шем в Ізраїлі, вже використав особисто Путін, який спричинив значний сканадал, коли під час свого виступу про Голокост, транслював на весь світ "особливий" російський погляд про Другу Світову війну.

Пінчук з Вакарчуком сидять у наглядовій раді "Бабиного Яру" разом з головними спонсорами – російськими олігархами Ханом та Фрідманом. Частина українських євреїв прямо говорить про те, що проєкт буде зброєю російської пропаганди.

(Від редакції: крім Вакарчука, також дивно спостерігати у цій наглядовій раді і Володимира Кличка. З іншого боку, поява там Леоніда Кравчука не дивує зовсім)

РІВЕНЬ ДОВІРИ ДО ПРОЄКТІВ, У ЯКИХ ФІГУРУЮТЬ РОСІЙСЬКІ ГРОШІ АБО РОСІЙСЬКІ УЧАСНИКИ, МАЄ БУТИ НУЛЬОВИМ

Обидва архіви – як Суркова, так і Рапопорта – підтверджують думку, яка мала б бути очевидною після шести років війни: за замовчуванням, рівень довіри до проєктів, у яких фігурують російські гроші або російські учасники, має бути нульовим. Рівень підозри – максимальним. Скоріше за все, кожен новий такий проєкт – це ще одна спроба Росії використати інструмент "м'якої сили" для того, щоб перемогти нас у гібридній війні, яка весь цей час не припинялася ні на день.

Тексти готові опублікувати погляд Віктора Пінчука на листування його працівника з адміністрацією президента РФ.

Щоб просувати свій вплив, РФ хотіла купити медіа

Аналіз зламаної пошти Бориса Рапопорта, людини з адміністрації президента РФ, свідчить про те, що Росія хотіла купити у Пінчука його активи в медіа та отримати контроль над гучними громадськими ініціативами – форум YES (Ялтинської Європейської Стратегії), впливову міжнародну програму Аспен-Україна, "Українську біржу благочинності", національну програму стипендій "Завтра.UA" та інші. Чи відбулася угода – невідомо, але Пінчук зараз перебуває в наглядовій раді фонду "Бабин яр", який фінансується російськими олігархами.

Якщо у вас параноя, це не означає, що за черговою проблемою не стоїть Росія. Ніщо так не збільшує підозри на тему прихованого впливу Росії, як знайомство з робочими планами кремлівських посадовців. Якщо вам здається, що черговий скандал на тему "братських народів", "утиску російської", "вторинності української", "українських нацистів-фактчекерів" тощо – це не випадковість, повірте: скоріш за все, вам не здається.

Аналіз того, як діє Росія, щоб нав'язати своє керування, можна прочитати в минулорічному дослідженні "архіву Суркова". Нещодавно з'явилася інша цікава робота, в якій ідеться про методи російського впливу станом на 2020 рік.

Ще один архів, пошта російського посадовця Бориса Рапопорта, який в 2014 році був одним із ключових виконавців в адміністрації президента РФ по "українському" напрямку та відповідав за так званий "м'який вплив", також містить багато цікавих речей. Наприклад, ось ця серія про російського агента зі зв'язками серед екс-регіоналів, у судовій системі та в правоохоронних органах, та про його антиукраїнську діяльність у 2014 році. За версією авторів, цим агентом впливу був Андрій Портнов.

Та сьогодні поговоримо про 58-річного уродженця Буковини, який став російським політтехнологом. З початку 1980-х років він вчиться у Москві, з 1993 року працює в різних виборчих кампаніях. На сьогодні – один із керівників російської "опозиційної" партії "Гражданская платформа", в програмі якої є весь стандартний набір "русского чєловєка": від боротьби з кольоровими революціями і радості з приводу анексії Криму до неприхованих імперських амбіцій.

21 листопада 2013 року, якраз на початку Євромайдану, цей політтехнолог пише листа Рапопорту зі своїми міркуваннями про те, як підсилити російський вплив в Україні. Серед ідей – контроль над великою українською онлайновою біржею благочинності для створення видимості того, що "саме російські структури та громадяни (усім серцем, з любов'ю) допомагають нужденним в Україні" – цитата.

Інша пропозиція – через вплив на українську філію відомої міжнародної "платформи для лідерів" "за 2-3 роки можна досягнути розумного та неворожого ставлення до Росії від кількох сотень найбільш впливових (в недалекій перспективі) людей країни"; через контроль над приватним фондом стипендій для молоді досягнути того ж самого, але в довшій перспективі.

Ще один, більш амбітний за своїм результатом проєкт: отримати через спонсорство вплив на міжнародну експертну мережу з "гламурними" щорічними форумами, щоб "роз'яснювати позиції Росії важливим фігурам світової політики в неформальному оточенні"


Рапопортleaks: Щоб просувати свій вплив, РФ хотіла купити медіа та громадські ініціативи Пінчука
РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ
Рапопортleaks: Щоб просувати свій вплив, РФ хотіла купити медіа та громадські ініціативи Пінчука
07.09.2020
177
Аналіз зламаної пошти Бориса Рапопорта, людини з адміністрації президента РФ, свідчить про те, що Росія хотіла купити у Пінчука його активи в медіа та отримати контроль над гучними громадськими ініціативами – форум YES (Ялтинської Європейської Стратегії), впливову міжнародну програму Аспен-Україна, "Українську біржу благочинності", національну програму стипендій "Завтра.UA" та інші. Чи відбулася угода – невідомо, але Пінчук зараз перебуває в наглядовій раді фонду "Бабин яр", який фінансується російськими олігархами.

Якщо у вас параноя, це не означає, що за черговою проблемою не стоїть Росія. Ніщо так не збільшує підозри на тему прихованого впливу Росії, як знайомство з робочими планами кремлівських посадовців. Якщо вам здається, що черговий скандал на тему "братських народів", "утиску російської", "вторинності української", "українських нацистів-фактчекерів" тощо – це не випадковість, повірте: скоріш за все, вам не здається.

Аналіз того, як діє Росія, щоб нав'язати своє керування, можна прочитати в минулорічному дослідженні "архіву Суркова". Нещодавно з'явилася інша цікава робота, в якій ідеться про методи російського впливу станом на 2020 рік.

Ще один архів, пошта російського посадовця Бориса Рапопорта, який в 2014 році був одним із ключових виконавців в адміністрації президента РФ по "українському" напрямку та відповідав за так званий "м'який вплив", також містить багато цікавих речей. Наприклад, ось ця серія про російського агента зі зв'язками серед екс-регіоналів, у судовій системі та в правоохоронних органах, та про його антиукраїнську діяльність у 2014 році. За версією авторів, цим агентом впливу був Андрій Портнов.

Та сьогодні поговоримо про 58-річного уродженця Буковини, який став російським політтехнологом. З початку 1980-х років він вчиться у Москві, з 1993 року працює в різних виборчих кампаніях. На сьогодні – один із керівників російської "опозиційної" партії "Гражданская платформа", в програмі якої є весь стандартний набір "русского чєловєка": від боротьби з кольоровими революціями і радості з приводу анексії Криму до неприхованих імперських амбіцій.

ПОЛІТТЕХНОЛОГ ПИШЕ ЛИСТА РАПОПОРТУ ЗІ СВОЇМИ МІРКУВАННЯМИ ПРО ТЕ, ЯК ПІДСИЛИТИ РОСІЙСЬКИЙ ВПЛИВ В УКРАЇНІ

21 листопада 2013 року, якраз на початку Євромайдану, цей політтехнолог пише листа Рапопорту зі своїми міркуваннями про те, як підсилити російський вплив в Україні. Серед ідей – контроль над великою українською онлайновою біржею благочинності для створення видимості того, що "саме російські структури та громадяни (усім серцем, з любов'ю) допомагають нужденним в Україні" – цитата.

Інша пропозиція – через вплив на українську філію відомої міжнародної "платформи для лідерів" "за 2-3 роки можна досягнути розумного та неворожого ставлення до Росії від кількох сотень найбільш впливових (в недалекій перспективі) людей країни"; через контроль над приватним фондом стипендій для молоді досягнути того ж самого, але в довшій перспективі.

Ще один, більш амбітний за своїм результатом проєкт: отримати через спонсорство вплив на міжнародну експертну мережу з "гламурними" щорічними форумами, щоб "роз'яснювати позиції Росії важливим фігурам світової політики в неформальному оточенні"

НА ВСЕ ПРО ВСЕ ПОТРІБНО НЕ БІЛЬШЕ ЧОТИРЬОХ МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ

У листі-пропозиції вказано й бюджет: на все про все потрібно не більше чотирьох мільйонів доларів. Також політтехнолог пропонує свої широкі знайомства в середовищі політиків, політологів та журналістів. Звідки в нього такі зв'язки?

Політтехнолога звати Валерій Вакарюк, і на той момент він уже десять років як працював одним із керівників фонду Віктора Пінчука. Саме він (власні слова) розробив усі згадані проєкти: це "Українська біржа благочинності"; програми спільного із американським Аспен Інститутом Фонду Аспен-Україна, який на разі не діє (не плутати із нині працюючим Аспен Інститут Київ, це дві різні організації, із схожою назвою); національна програма стипендій "Завтра.UA" і, нарешті, родзинка: Міжнародні форуми YES (Ялтинської Європейської Стратегії) з доступом до десятків впливових світових політиків, що на них присутні.

Нам невідомо, чи знав сам Віктор Пінчук про плани одного з керівників свого фонду. Однак в архіві є підтвердження, що приблизно в той самий час у Кремля був інтерес до активів Віктора Пінчука, в тому числі до його медіа-групи StarLightMedia (телеканали СТБ, Новий, ICTV та інше). В кінці грудня 2013 року Пінчуку та його дружині навіть виписали перепустку в адміністрацію президента Росії для проведення особистої зустрічі (невідомо, чи вона відбулась).

У КІНЦІ ГРУДНЯ 2013 РОКУ ПІНЧУКУ ТА ЙОГО ДРУЖИНІ НАВІТЬ ВИПИСАЛИ ПЕРЕПУСТКУ В АДМІНІСТРАЦІЮ ПРЕЗИДЕНТА РОСІЇ

Євромайдан суттєво вплинув на всі ці плани, і Вакарюк вдруге надсилає Рапопорту схожу пропозицію в лютому 2014 року. Пізніше він повертається до Москви. Медіа-група досі залишається у власності Пінчука, і ми не знаємо, чи впливає зараз Росія на проєкти його фонду (скоріше, що ні).

Але є підстави вважати, що Пінчук не залишає контактів у Москві і бере учать принаймні у одному з російських пропагандистських проєктів. Останні кілька років Віктор Пінчук допомагає створювати дуже важливий інструмент російської "м'якої сили". До речі, разом із "випускником" згаданого вище "Аспен Україна" Святославом Вакарчуком.

Йдеться про Меморіал "Бабин Яр", за допомогою якого мають на меті поширювати російський погляд на історію. Так само, як інший меморіал -- Як ва-Шем в Ізраїлі, вже використав особисто Путін, який спричинив значний сканадал, коли під час свого виступу про Голокост, транслював на весь світ "особливий" російський погляд про Другу Світову війну.

Пінчук з Вакарчуком сидять у наглядовій раді "Бабиного Яру" разом з головними спонсорами – російськими олігархами Ханом та Фрідманом. Частина українських євреїв прямо говорить про те, що проєкт буде зброєю російської пропаганди.

(Від редакції: крім Вакарчука, також дивно спостерігати у цій наглядовій раді і Володимира Кличка. З іншого боку, поява там Леоніда Кравчука не дивує зовсім)

Рф рапопортleaks:медіа в україні відкриті для роботи з агресором

РАПОПОРТLEAKS: МЕДІА В УКРАЇНІ ВІДКРИТІ ДЛЯ РОБОТИ З АГРЕСОРОМ
РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯРАПОПОРТLEAKS: МЕДІА В УКРАЇНІ ВІДКРИТІ ДЛЯ РОБОТИ З АГРЕСОРОМ
06.06.2020
 89

Перед окупацією Криму управління Суркова розробляло плани агресії, в яких відзначено, що майже всі інформаційні ресурси АРК відкриті до співпраці.

Сьогодні ми хочемо показати чому наша держава виявилася беззахисною перед агресором. В дампі поплічника Суркова, топового російського чиновника Бориса Рапопорта, який розробляв плани російської агресії проти України, є цікавий документ, створений на початку січні 2014.

Кремлівські політтехнологи збиралися втручатися в українські вибори, зібрали детальну інформацію про всі інформаційні ресурси Автономної республіки Крим: регіональні телеканали, друковані та онлайн-ЗМІ, рекламні агенції, інтернет провайдери тощо. І майже навпроти кожного написано – “Канал открыт для работы”. Єдине виключення – це ТРК “Бріз” міноборони України.

Як же ми можемо протистояти російській агресії, якщо наші медіа розкриті і є майданчиком для інформаційної війни РФ?

Бюджет на вибори від 25 до 100$ на одного виборця.

Медіаплан знайдено в листі датованому 09.01.2014, який отримано Рапопортом від референта – Романенко Игорь Владимирович, +79162186761, [email protected][email protected]

В період з кінця 2013 до початку 2014 в сурковському управлінні розробляли план безкровного захоплення України економічними та інформаційними методами. Точкою входу в Україну був обраний Крим, в який планували вкласти великі інвестиції, тобто просто все скупити – землю, бізнес, зробити вкладення в туризм і інфраструктуру. Як ключовий елемент в їх агресивних планах розглядався Керченський міст.

РапопортLeaks: керченський міст як ключовий фактор російської агресії

Не менш важливим напрямом агресії розглядався інформаційний. Наприклад, в дампі є лист про створення в Україні телеканалу з російським інвестуванням з метою створення позитивного іміджу росії та бізнесу з росією.

РапопортLeaks: проєкт створення в Україні телеканалу з російським інвестуванням

https://lost-kib.org/article/rapoportleaks-media-v-ukraini-vidkriti-dlya-roboti-z-agresorom?fbclid=IwAR0vdxZjdoW3N0VRm7BtrZCkpJzg4HVBRmHnk9yeQfJyaVkvhvax5-Ww8qg

Рапопортleaks: проєкт виборів “губернаторів” в україні

РАПОПОРТLEAKS: ПРОЄКТ ВИБОРІВ “ГУБЕРНАТОРІВ” В УКРАЇНІ
РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯРАПОПОРТLEAKS: ПРОЄКТ ВИБОРІВ “ГУБЕРНАТОРІВ” В УКРАЇНІ
07.06.2020
 81

В дампі пошти Рапопорта є проєкт, який він отримав 20.01.2014, в якому обгрунтовується ідея просування через Януковича регіональних виборів в Україні, за аналогією російських виборів губернаторів.

Цитуємо:

            Можем избирать “своих” губернаторов.

            Один только прямой экономический эффект окупит все старания: протекционизм российским товарам, заключение двусторонних договоров, преференции российскому бизнесу и т.д.

            Автоматически активизируется пророссийская пропаганда, которая станет естественным элементом внутриукраинской политики.

            И самое замечательное в этом, что везде работают украинские деньги, и сами же украинские политики все это и сделают, будут тратить на свои кампании и пророссийскую пропаганду.

            Если Янукович откажется (например, американцы запретят ему), то тему этой реформы можно раскрутить публично в медиа через коммунистов, депутатов Верховной Рады, видных политиков, которым выгодны выборы губернаторов, которые бы хотели реализовать себя на региональном уровне. Через крупных бизнесменов (“олигархов”), которым это тоже выгодно, так как сейчас, например, кому-то из них приходится финансировать всю Партию Регионов, его деньги распыляются, а его интересы в каком-то конкретном регионе, и он мог бы вложить финансы адресно (“купить” себе регион, губернатора).

            В этом случае для законодательного оформления реформы необходимо будет провести спецоперацию по массовой покупке депутатов Верховной Рады. Договоренность с каждым индивидуально через “связных” (спецслужбы, российские бизнес-партнеры).

            100 тысяч долларов помогут любому из них забыть на время о своей политической позиции и партийной принадлежности. Тем более, что тема информационно уже будет раскручена, обсуждаема и положительно восприниматься в обществе. Любой политик, выдвигающий ее, увеличит свой рейтинг. Поддержать популярную тему и получить за это хорошие деньги – что в этом плохого?

            Введением прямых губернаторских выборов на Украине мы заложим мощнейший инструмент изменения всего политического пространства, которым сможем управлять.

 

Власник пошти [email protected], з якої надіслано документ – Матвейчев Олег Анатольевич, політолог, співробітник адміністрації Путіна (в Чистилищісайт), політтехнолог владних російських виборчих кампаній, учасник багатьох провідних кремлівських проєктів типу Селігера, для якого “Янукович по идеологии тот же бандеровец, только умеренный” (жж).

Здавалося б, документ 2014 року, з тих пір відбулось багато змін, Януковича давно нема в нашій країні, 6 років війни, на міжнародному рівні визнано факт російської збройної агресії щодо України, може це вже не є актуальним?

Однак, нещодавно в Україні знов були вкиди в публічну площину цих кремлівських ідей.

1 липня 2019 голова ОП Андрій Богдан в інтерв’ю говорив, що в їх команді обговорювалась ідея виборів “губернаторів” (так-так, саме так, по-російські, він це називає).

13.12.2019 виступив з цією ініціативою черкаський міський голова Анатолій Бондаренко (ФБ).

https://lost-kib.org/article/rapoportleaks-proekt-viboriv-gubernatoriv-v-ukraini?fbclid=IwAR0MOWgb6qt3KAQ6Uer-67oMNuAuCJv5h73NYlt7Mv7Wqy29RMmiolRvpK8

Російські маніпулятивні фейки під час пандемії

Деякі інтернет-сайти, які пов’язані з російською зовнішньою пропагандою, широко почали використовувати ситуацію з епідемією коронавірусу як засіб впливу на суспільну думку, з посиланням на думку відомих вчених і та громадських діячів щодо походження цього вірусу, винуватців епідемії та перешкоджання благородним намірам Росії у боротьбі з цією чумою ХХІ століття.

Насправді ці інформаційні викрутаси є типовими фейками і не витримують більш-менш серйозної перевірки та розраховані на тимчасовий ефект.

[ Читать дальше ]

Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/columns/yuriyfedorenko/rosiyska-propaganda-u-boyoviy-gotovnosti-feyki-pid-chas-pandemiji-671102.html

Фотохостинг «Alamy» — зброя Росії у інформаційній та гібридній в


Росія веде інформаційну війну у Інтернет та медійному світовому просторі. З цією метою використовуються усі наявні можливості, навіть комерційні Інтернет-площадки, які належать країнам ЄС та США.

Наприклад, великою популярністю у мережі Інтернет користуються фото/відео-хостинги. В поле зору волонтерів потрапив веб-ресурс «alamy.com», який входить у ТОП-20 найпопулярніших фото-хостингів світу. З однієї сторони вони дозволяють дизайнерам та художникам розміщувати пропозиції для продажу свого продукту, а з іншої для покупця – знайти необхідний якісний матеріал для своїх потреб, наприклад агентствам новин знайти тематичне фото для новинних публікацій, що дозволить отримати більшу відвідуваність для свого веб-ресурсу та поширення новин у всесвітній мережі Інтернет, як першоджерела.

Однак цим користуються і спецслужби Росії, вони створюють розгалужену мережу Інтернет-агенцій та електронних ЗМІ, які створюють попит на медійному ринку на зображення тенденційного характеру, що містять пропагандистський смисл та здійснюють деструктивний вплив на процеси мислення у суспільних групах.

Розповсюдження вказаних матеріалів у кінцевій меті призводить до формування певної суспільної думки з приводу вчинення у минулому тих чи інших негативних подій.

Російські спецслужби спонукають проросійськи направлених користувачів мережі Інтернет реєструвати облікові записи на міжнародних фото-хостингах та викладати у публічну демонстрацію фото- та відео-матеріали, направлені на підтримку порушення територіальної цілісності України, окупації АР Крим Російською Федерацією та визнання так званих «ДНР» і «ЛНР» на територіях Донецької і Луганської областей України (фото ID TT87W7, E7CN9E, PH8HRB). Це призводить до загострення суспільно-політичної ситуації в нашій країні та дискредитації України на світовій політичній арені.

Все це елементи гібридної інформаційної війни проти України та інших держав, над якими Росія бажає встановити свою юрисдикцію та домінування (фото ID F1REKX).


Світове законодавство у наш час не сприймає це як очевидну проблему, оскільки вказані дії не порушують законодавство тих країн, де розміщено серверне обладнання хостинг-компаній, де знаходяться Інтернет-платформи з подібним контентом.

Прикладом такої діяльності є американський фото-хостинг «alamy.com», офіційне представництво якого «Alamy.com Ltd» розташовано у м. Абінгтон, Великобританія і адмініструється та модернізується ІТ-фахівцями з Великобританії.

На вказаній Інтернет-платформі активно поширюється контент, на якому територія України розділена на кілька частин (фото ID JE4AG5, DW61XR). Метою вказаного — є здійснення психічного впливу на свідомість населення України та інших держав, маніпуляції з свідомістю громадян та НЛП, що у кінцевому рахунку призводить до зомбування населення і затуманення зони сприймання людей щодо ворожих та злочинних дій Росії проти Української Держави.

Прикладами можуть слугувати дії користувачів з обліковими записами: «Illia Uriadnikov», «grzegorz knec», «Pixel-shot», «vector_brothers», «Borka Kiss», «Barry Barnes», «fabrizio annovi», «Millenius», «yuiyui», «Zoonar GmbH», «Adam Fahey» та інші, які поширюють зображення з картами, на яких від території України відокремлена Автономна Республіка Крим, символіка незаконних збройних формувань так званих «ДНР» та «ЛНР». При цьому на картах містяться зображення прапорів та підписи з неіснуючими назвами, ідея створення яких може належати тільки Кремлівським пропагандистам, наприклад «Харьковская народная республика», «Одесская народная республика», «Новоросія» (ID зображення R5CP67, RA7P2A, DYWW21, E0FDMG, E0GDNA)

Крім цього прокремлівськими користувачами поширюється контент, який містить елементи психологічного впливу та НЛП на свідомість користувачів мережі Інтернет. Такими діями підконтрольна спеціальним органам РФ мережа користувачів стимулює процеси мислення направлені на популяризацію та виправдання протиправних дій терористичних військових формувань «ДНР» та «ЛНР» (фото ID KECHCJ), які наскрізь просочені найманцями з РФ, кураторами від ФСБ та Збройних сил РФ.

У статті наведено лише малу частину антиукраїнського контенту, який розміщується на комерційній веб-платформі «Alamy», насправді там у вільному доступі для продажу знаходяться тисячі графічних зображень, які є зброєю в руках РФ проти України.
Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна