Розміщуйте цей ролік у своїх блоґах!!! ;)

   Великий Березний (Закарпатської області) належить до невеличких гірських селищ, які майже завжди поступаються рівнем соціально-економічного розвитку низинним містам. У радянський період райцентр Ужанської долини досяг помітного промислового прогресу, проте більшість підприємств з відомих причин припинила свою діяльність. Нині селище повертає собі статус торгового містечка, яке отримало ще 1778 року. Адже саме ця галузь переважає у приватному бізнесі, який поступово стає визначальним у економічному становищі населення.   Наприкінці 18 століття Великий Березний був популярним торговельним центром не лише для жителів селища і довколишніх сіл, але й Перечинщини, Турківщини Львівської області. Такому визнанню сприяв найбільшою мірою ярмарок, який проводився щотижня у нижньому кінці. Сюди з своїм крамом з’їжджалися селяни і ремісники навіть з Ужгородщини, які тільки торгівлею могли заробити гроші для сплати податків, придбання посуду, сільськогосподарських знарядь, одягу та взуття.   Треба відзначити, що про великоберезнянський ярмарок збереглося чимало переказів, анекдотів, спогадів. Адже то було не просто місце для продажу-купівлі, а й для розваг, веселощів, цікавого дозвілля веселунів, витівників. Одні просто демонстрували свої таланти, інші прагнули заробити копійчину, треті організовували щось на зразок сьогоднішніх гральних закладів. Словом, хтось виграшно торгував, а дехто необачно тринькав свої статки. Відвідували залюбки ярмарковий майдан і звичайні любителі видовищ, які не мали за душею ні цента. Часто приїжджали на двох возах сусіди чи куми, які обували одну пару чобіт пополам: з купки сіна виглядала одна взута нога. Жартівники-пустуни нерідко «викривали» таких пихатих газдів.   Популярною була корчма, яка запрошувала відвідувачів написом: «Гоп, стуй! Ту є добрий напуй. Днесь - за гроші, завтра - дарьмо». Звичайно, особливий інтерес до ярмарку мали селяни, котрі купували-продавали худобу, овочі, збіжжя. Непоганий збут мали і місцеві та приїжджі ремісники, які не лише пропонували готові речі, але й на очах виконували замовлення. Словом, великоберезнянський ярмарок багато чим нагадував описаний Гоголем Сорочинський.   Як би не було, але дозвіл на проведення таких ярмарків мали тоді далеко не всі і більші містечка. Тому й не дивно, що у Великому Березному облюбували собі місце для проживання і занять торгівлею підприємливі євреї, котрі заснували низку крамничок, корчем, великих спеціалізованих магазинів. Уся центральна вулиця від парку до залізничної станції була розбудована різними торговельними закладами та єврейськими помешканнями. Розвинута торговельна мережа спонукала і розвиток заготівельної сфери, хлібопекарської галузі, виробництва ковбасних виробів. Десятки літ діяла фабрика з випуску газованих солодких напитків «Грюнфельд», яку купували і в Ужгороді та інших містах Закарпаття. По товари у наше селище приїздили жителі сусідніх районів Львівщини, які виконували замовлення для сусідів, родичів, за безцінь скуповували тут худобу та відправляли у різні місця Європи навіть купці з Будапешта і Праги. Великий Березний мав вигідне розташування на торговельному шляху , який з’єднував Прикарпаття і Словаччину.    У такому середовищі звичайним явищем була і діяльність лихварів, яких у Великому Березному було досить багато як для невеликого селища. Мінімальний лихварський відсоток складав 16-20, а «нормальний» - від 30 до 50 річних. Нерідко за невиконання умов позики доводилося удвічі збільшувати суму виплати боргу. Бідні селяни були дуже пригнічені лихварськими поборами і часто позбувалися своїх господарств, стаючи злидарями.   Значним імпульсом для зміцнення статусу торгового містечка стало прокладання залізниці через Великий Березний до Львова. Тепер товари мали ще більше можливостей для перевезень на далекі відстані. Тому вагони з дешевою худобою відправлялися з станції селища досить часто. На будівництві залізниці були зайняті спеціалісти з різних країн, які хотіли розважатися і відпочивати цивілізовано. Тому при цукрарнях, корчмах облаштовували шашкові та шахматні столи. А у ресторані Валдмана на подвір’ї бажаючі грали у кеглі. Таким чином торговельна мережа прислужилася і розвитку спорту у нашому селищі.   У роки війни багато торговельних закладів у Великому Березному закрилися не лише через економічну скруту, а й через переслідування та виселення євреїв, яким належала переважаюча частина магазинів, кав’ярень, продовольчих цехів. У повоєнні часи монополію на торговельне обслуговування жителів Великого Березного отримала райспоживспілка, пайовиками якої стало практично усе працююче населення. Колектив об’єднав цілу мережу закладів, які займалися не лише продажем, а й заготівлею сировини, виробництвом ковбасних, кондитерських виробів, випічкою хліба, випуском безалкогольних напоїв, пошиттям білизни, організацією громадського харчування і т. ін.. Великоберезнянські кооператори здобували перемоги на професійних конкурсах, славу мав випечений ними хліб, кондитерські вироби.   Нині торгівлею у селищі займаються переважно приватні підприємці, які надали нового змісту діяльності колишніх кооперативних закладів. Працюють у селищі ринок, ресторани, кав’ярні, супермаркети, магазини. Торговельна мережа широко розгалужена, надає різноманітні послуги на рівні сучасних міст. Відчувається, що традиції цього виду обслуговуючої сфери мають міцне і давнє коріння.                                                                                                            Віталій Грега

На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник. На житомирському Поліссі до маковійнового букета додають морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. На Черкащині колись вважали, що на Маковія треба обов'язково посвятити квіти, бо «від цього квітне господарство». Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку. На Поділлі святили цілий сніп городини та зілля, обв’язаний червоною китайкою. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, сподіваючись і на наступний рік отримати гарний врожай і примноження в господарстві. Після освячення маковійчика кладуть за образами, і він зберігатиметься там аж до весни, а деякими травами і маком будуть користуватися за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Весною мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс – «щоб не випало з голови волосся». Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». На Черкащині маком обсипали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин». Цікаво, що навіть зараз дехто з міських жителів зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб її не наврочала якась людина, що прийде провідати породіллю. Окрім звичайного городнього маку дівки-чарівниці на Маковія святили мак-видюк (самосійний мак), що вживався як засіб проти чар від відьом, а також проти упирів і так званих «ходячих покійників». Таким маком треба було обсипати навкруги себе або обсипати дім – зробити магічне коло з маку – тоді всі вроки і хитрощі відьми пропадуть безслідно. За народними уявленнями, відьма або упир не могли заподіяти людині шкоди, аж поки не визбирають весь мак до зернини. Вважалося, що відьми дуже боялися такого маку, особливо з першої маківки, яку вони намагалися вирвати на чужому городі. На Маковія святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Ритуальною їжею в цей день були «шуліки» - печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, особливо її люблять діти. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники. Одна бабуся-киянка, яка дожила до 120 років, близько 1890 року розповідала, що за часів її молодості існував у Києві звичай – на Маковея всі кияни сходилися та з’їжджалися на Дніпро святити воду. А чоловіче населення переважно вдягалося в козацький одяг. Свято Маковія називається в народі святом першого Спаса, медовим Спасом – або Спасом на воді, Спасом водяним. Хворі пропасницею купалися в цей день у річці, бо вода на Маковея вважається цілющою. Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. В цей день святили також колодязі та воду в річках. За свідченням Михайла Максимовича, на Київщині цією водою кропили ожереди (копиці сіна), щоб уберегти їх від мишей, кропили бджіл, а також пили цю воду, вмивалися нею з метою очищення від усього лихого. Інформацію взято  >> ТУТ <<

Якого політика, на Вашу думку, можна назвати "проукраїнським", який має шанси стати наступним Президентом України? Називайте, будь ласка, прізвища і обґрунтовуйте свою думку.

Голосуємо тут: http://tarastokar.blogspot.com/ А обговорюємо тут.

Замість любові до українців я обираю любов до всього людства...

Замість любові до України - любов до всієї планети...

Українці - не кращій народ на світі, і я не стану возносити його вище за інших лише тому, що я народився українцем

Українські традиції - не кращі в світі, і я не стану чуратись традицій та історії інших народів лише тому, що з дитинства з ними не знайомився

Українська земля - не цінність, а лише умовно відокремлена частина всієї планети, на якій живуть люди на рівних правах, дихають з єдиною атмосферою, єдиною водою... Я не стану проливати свою кров за землю, не стану вбивати інших. Поверхня суші Землі 510 з лишком міліардів квадратних кілометрів... це близько 100 квадратних кілометрів НА КОЖНОГО. Кому мало?

Українські гроші не кращі за інші гроші. Всі гроші світа - папірець, різні виплави металів і пучки електронів... Гроші не несуть ніякої користі планеті, вони собою не лікують, не годують, не зігрівають. Я не стану витрачати життя на заробіток грошей. Ані українських, ані інших.

Українська "верхівка", влада, рада, і тому подібні - звичайні смертні люди. Із своїми гріхами та примхами. У них своє життя, свої амбіції. Я не стану жити заради них. Я маю власну долю, і ніхто не має права керувати мною.

...

Я живу в великому місті.... в суспільстві... в країні з владою, грошима, територією, політикою, військовою структурою і таким іншим... 

Я заробляю гроші, прислуховуюсь до думки людей, що мене оточує, притримуюсь законів, вигаданих "владою"...

... 

Але я не патриот.

І буду робити все, щоб змінити той стан речей, який встановлений зараз. Принаймні для себе я це зміню. Інші люди - самі хай собі обирають що робити і як їм жити.

В Україні серед політиків розгорнулася дискусія: Чи повинен Президент України Віктор Ющенко давати відповідь на відкрите звернення Президента Росії Дмитра Медведєва, оприлюднене 11 серпня?

Я вирішив почути точку зору людей різних поглядів і з цією метою проводжу опитування на головній сторінці свого блогу: http://tarastokar.blogspot.com/

Обговорення цього опитування буде проводитися на форумах сайтів "Майдан", "Українська правда" та декількох моїх блогах.

Ділюся свіжою інфою від аналітиків про те, що Російською владою готується суспільна думка щодо силового сценарію захоплення України, на зразок торішніх дій з Грузією.

Такі висновки випливають з нещодавніх заяв Мєдвєдєва та Дугіна щодо можливості збройного конфлікту Росії та України.

Не знаю, чи відповідає дійсності така аналітика, але мені на очі попалося таке звернення громадянина Росії:

"дивчинам и парубкам
2009-08-11 06:25 pm UTC
хотел бы обратиться к украинцам, читающим этот пост.
ребята, многие россияне болели за вас когда у вас был майдан, многие представители российской интиллегенции, журналистского сообщества, политического спектра и простых россиян - болели за вас. хохотали над ужимками и прыжками обосравшихся имперастов и властьпредержащих обосравшихся на ваших выборах, так что на весь мир воняло. радовались тому, что братский народ хочет жить свободно, строит реальную демократию.
забейте болт, на путинских говнюков и прохановидных чудиков, визжащих "украина, отдай крым". и знайте, что в России - достаточно людей, слушающих ВВ, Океан эльзы, Ля-манш, любящих готические улочки львова, тихий бриз крымских курортов, свободный воздух Киева.
вегда помните, что имперасты и русские-две большие разницы.

мы - нормальные Россияне, любим вас, болеем за вас(очень хочеться, что бы у вас получилось то, чего не вышло у нас) и всегда рады приехать к вам и принять вас у себя.

знайте, что нас таких много и будьте пожалуйста счастливы!

я тебе кохаю, незалежная!!!:)

http://oleg-kozyrev.livejournal.com/2237924.html?thread=23208932#t23208932", яке взято звідси.

Може, політики там до чогось воєнного і готуються у верхах, але простий народ цього не хоче. Народ хоче миру, добробуту і злагоди з сусідами. Отого затяганого вже "добросусідського ставлення". Не побоюся того сказати - з обох сторін - Росії і України.

Апокаліптичні заяви наймолодшого кандидата в президенти України Арсенія Яценюка про неминучість другої хвилі економічної кризи укупі з наданням новинам про перешкоджання роботі окремих його агітаторів ваги загальнонаціональної катастрофи свідчать про зміну акцентів у кампанії екс-спікера парламенту. Так прокоментував останні події навколо А.Яценюка представник від «Народної самооборони» Юрій Гримчак.

«Тепер його прихильники, висловлюючись зрозумілою людям мовою, «битимуть на жалість». Адже, в Україні, як правило, ображених люблять. Проте дана теза навряд чи актуальна щодо Арсенія Яценюка. Бо наведені ним випадки перешкоджання роботі агітаторів не варті навіть сотої частки тих утисків, яких зазнавала опозиція під час президентських виборів 1999 і 2004-го, парламентських 1998 і 2002-го. Зрештою, А.Яценюка важко й назвати представником опозиції. Адже такого сприяння з Секретаріату президента та місцевих державних адміністрацій не має жоден із кандидатів у президенти, окрім самого Віктора Ющенка», - наголосив Юрій Гримчак.

Політик зазначив також: «Ще одна цікава деталь, чому ніхто з журналістів та політологів, які так страшно переживають за «Арсенія», не поставив простого запитання: що, в Україні вже офіційно почалася президентська кампанія, щоб один з кандидатів розгортав тисячі палаток у всіх регіонах України? І за що, власне, агітує цей «Арсеній»? Там хоч є одна конструктивна пропозиція? Лише виливання помиїв на уряд та ті політичні сили, які у період кризи не воюють проти прем‘єра, а прагнуть працювати на державу!»

Ю.Гримчак продовжив: «Причому А.Яценюк у цій брудній кампанії і сам дуже часто споює своїх прихильників «компотом» з відвертої брехні та напівправди. Наприклад, заявляючи виборцям Львова про те, що лише в Україні та Гвінеї уряди збирають податки наперед, Арсеній Яценюк продемонстрував власне незнання економіки держав світу, оскільки такий вид податку, як акцизний збір, майже у всьому світі сплачується до моменту кінцевої реалізації товару, тобто, наперед».

«Окрім цього, він примудрився образити суверенну африканську державу. Чи варто після цього дивуватися антисемітським випадам проти нашого екс-спікера ужгородського міського голови Сергія Ратушняка? Адже сам Яценюк дає привід запідозрити його у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі», - резюмував політик.

АКВ.

БЮТ відкликав заяву на підтримку звернення Медвєдєва. Про це читайте тут: http://maidan.org.ua/static/news/2009/1249997075.html

Сьогодні БЮТ і ПР підтримали звернення Президента Росії, сподіваючись на його підтримку на виборах Президента України у 2010 році.

А як Тимошенко і Янукович, при цьому, будуть ділити одне президентське крісло? Слід очікувати війну компроматів чи “великого” примирення?

http://maidan.org.ua/blogs/tarastokar/?p=37