Я не буду особливо розписувати про те, що львівські гітари зараз не гірші за китай,яким переповнений ринок, і при цьому трохи дешевші. Ця тема мало кого цікавить насправді. Навіть не зважаючи на вкрай несприятливий інвестиційний клімат, у нас шиють одяг для європейських брендів, якщо хтось про це ще не знає. А білоруси, на продукти яких нещодавно створювали шалений ажіотаж, їздять скуповуватись в Україну, навіть за продуктами харчування. Думаю, про щось таки ці факти говорять. Не варто вестись на стереотипи, вони часто створені сумнівними джерелами з сумнівною метою. Щоб щось стверджувати, треба самому хоча б спробувати, і не лише стосовно цього питання. І коли люди почнуть користуватись цим правилом, якість життя помітно виросте. Сам спробував купити чернігівські зимові черевики і, уявіть собі, задоволений якістю. Гарно зшиті, і, що для мене дуже важливо, міцні. Щось китайске за таку суму, з моїм жбурлянням каменюк ногами, вже мабуть розлізлося б. Та не мабуть, а точно. 

    Про військово-промисловий комплекс не буду нічого писати, вони ще себе покажуть... А тепер най неочікуваніше для більшості, й мене в тому числі. Ніколи не вважав для себе потрібною таку річ, як планшетний комп"ютер, однак нещодавно отримав цю штуку в подарунок, і вирішив детально з нею ознайомитись. Українська компанія Imporession electronics, як виявилось, з 1997 року займається виробництвом ПК, а З 2011 навіть планшетів! Мені нема з чим порівняти, це мій перший досвід спілкування з планшетом і "тиць-екранами", однак скажу, що він працює, і цілком непогано. Люди, які, на мою думку, в цьому тямлять, кажуть, що в своєму ціновому секторі вони оптимальні. Можете мені тут не розповідати про "святі яблука", мова зараз не йде про найкращих, хоча навіть це можна піддати сумнівам. Однак я не збираюся вступати в дискусії з епломанами, а на їхні закиди навіть не реагуватиму. 

    Принаймні Україні не треба було роздувати такого шуму, як це робили сусіди зі своїм Сколково, вбахувати туди державні мільярди, щоб при цьому на виході не отримати нічого путнього. А тепер уявіть, що було б з нашими інформаційниками, якби їм на допомогу прийшла б ще якась державна програма розвитку (прошу не плутати з програмами деребану, які у нас звикли впроваджувати натомість). Думаю, можна було б сміливо сподіватися на міцні позиції міжнародного ринку. То ж не лише жовті рєбята вміють працювати, треба просто робити свою справу і робити добре. Все нам вдасться. Хоча ні, вже вдається.