Як з того світу виліз... зі світу де нема комп`ютерів.
Бр-р-р.., але по порядку.
-------------------------------------
--------------
---
Тиждень тому, в суботу пізно увечері літню спеку розперезали електричні розряди блискавок і гарматні гуркоти грому. Біля села 6 озер довкола, тож над ними вирував справжній небесний салют, раз-по-раз вихоплюючи з темряви химерні тіні чудернацьких хмар.
Хе, якраз таки я пропущу таке видовище. Незнаю чи справжній я мисливець за блискавками, чи не зовсім, але вхопив фотика (він якимось дивом саме цього вечора виявився зарядженим) і, взявши парасольку, подався у поле за село.
Вечір перебрався у ніч - 12 годин... чи 24, чи 00, то як кому до вподоби, однак мій самотній силует подекуди осявався світлом екрану фотоапарата і притягував всіляких нічних метеликів. Страшненько трохи було, мало яка барабака із ночі крім метеликів може вискочити з темряви. Є кілька напів-підпільних фактів зустрічі із "чупакаброю", але то таке.
В тім все обійшлось. Мозаїка блискавки притягувала сильніше ніж думки про жахики. Через півтори години клацання, передивляння, видаляння і знову клацання фот нарешті я вловив таки її, от, нате (зменшена, правда, копія))
Насолодившись досхочу процесом я повернувся додому. Наступного дня сповістив друзям про нічні походеньки, продемонструвавши і результат. Та головне почалося згодом...
Наступного ранку - у вівторок, потужний розряд громоблискавки сколихнув усе село. Величезний удар енергії вдарив прямо по нас...
Між сяйво і звуком грому часового проміжку не було, а це значить прямою наводкою... Миттєво усі прилади, все що в хатах було під`єднано до електромережі чи телефонної лінії перестало працювати.
Отже в 5 годин 20 хвилин (якраз проснувся за хвилину до того) ми втрапили у позацивілізаційну яму. В когось накрився холодильник, в когось телефон, в кого ще що... А я , як на те, залишив під`єднаний провід до модема. От тобі й блискавка, от тобі і мисливець...
В одної баби хвіст блискавки пробив стіну, вдарив по Іконі. Вона відлетіла у інший куток хати і згоріла у попіл на очах бабці повністю...
Кілька днів по селі що розмов то розмов - тема, як Ви здогадуєтесь одна...
Згорів коротше кажучи модем, згоріла плата Пінаклу, згоріла материнка, згорів DVD-room (чи як там його), про блок взагалі мовчу. Капці. 6 днів ремонту, біганини по магазинах (бо запчастин таких не випускають, то тре були з бувших у використанні), переустановки системи, покупка нових запчастин. Останні ночі вже кошмарики почали снитись. Все ж на інтернет кинуто було, а тут чи не повний триндець, грошви запасу нема.
Але все, нарешті я з Вами, нарешті цивілізація повернулась, Віват ТОвариству 
і... не поспішайте фотографувати блискавки, хоча як у нас кажуть "вовка боятися..." продовження за вами 
--------------
P.S.
... а я то відтепер усі контактучі проводки з компом тепер, вимикаючи комп`ютер, від`єдную 
Тридцять вісім. І два. Нас обох розплавляє у спеці.
Гарячкові бажання морозива, льоду, дощу.
Випаровує місто асфальти і запахи спецій
із маленьких кафе... Попри все я тебе не пущу.
Бо мене лихоманить. І що там оті тридцять вісім?
Нам обом і за сорок цілунки, як вперше, печуть...
А давай заховаємось вдвох у дрімучому лісі.
Там, бодай, тридцять шість... До шести повернемось, мабуть.
Автор: © Софія Кримовська
