Іти…Тільки вперед іти. Упасти, щоби знов піднятись. В собі себе щоб віднайти, І у житті не заблукати. Йти до найвищої мети, Хоч нелегка буде дорога. Щоб стати світлом у пітьмі. Кінцева ціль – прийти до Бога. Не обертатися назад, І не боятися нічого. Щоб з тисячі чужих порад, Почути те, що йде від Бога. Щоб у душі своїй знайти Й примножити дарунки неба. Щоб віру в серці зберегти, Найбільша сила це й потреба. Щоб не розтрачувати час На пустослів’я...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Симпатії до росіян тепер у мене нема. І нема діла, як вони житимуть із відчуттям вини перед українцями. Відмежування від них в душі відбулося. Ніщо не знищить моєї образи на те, що Росія зрадницьки вдарила у спину Україні тоді, коли вона виснажена після Майдану на хвильку задрімала. Так чинять недруги і вороги. На дружбу і добросусідство з Росією мене ніхто не присилує. "Зрада - це як відрубати руки. Може, коли і проститься, але обійняти уже НІКОЛИ!"

В кожного з нас життя складається з багатьох сторінок. Повісті переплітаються з романами, поезія з прозою, комедія з трагедією і т.п.[Приєднана картинка]Моє життя як Фантастика

Ловлю проміння сонечка в долоні І п’ю тепло бажання бути небом Я вже давно у осені в полоні І визволяти мене ні, не треба! Візьму осінніх нот тривожних жменьку й мелодії насмілюся творити і будуть хай вони сумні й простенькі, та з сподіванням в радість перелитись. Черпну з очей смарагдових натхнення і намалюю усмішками вітер, щоб викласти любові фраз знамення з багряно-золотих листочків-літер. Любитиму цю осінь до безкраю й вдихатиму життя на повні груди і хай у нім не все...

Читати далі...

присвята моїй любій доні Човником Місяць у Всесвіт пливе, Сон тихий лагідний доню гойдає. Сон - світ чарівний, де казка живе - Звідти щоночі вона прилітає. Очі заплющуй, у путь вирушай, В мандри - країною мрій та чудес! Віру в дива, доню, не залишай! Спи, янголя - подарунок небес! 22.07.2010 ...

Читати далі...

Чи вважаєте Ви себе українським націоналістом?

Хвилина до закінчення життя - Три вдихи й видихи, думок мільйонний рій… Останній сон готує сповиття. Обабіч тебе – білокрилих стрій Співає колисанку: "Люлі-лю!.." - Добраніч! До побачення… люблю… 14.11.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика философская Свидетельство о публикации № 16654

Немає в мертвім серці каяття, В гнилій душі сумління й честь не в моді. Забрали просто так людські життя… А що їм ці життя? – непотріб й годі… Не за ідей високий ідеал, Не за свободу, а за жадність звірів Мільйони смерті випили бокал, Лишивши на землі лиш сльози сиріт Хто право дав винищувати світ Хворобами? Що, збагатились з того?! Невже зупиниться це звірський рід Тоді лиш, як не буде вже нікого? Невже усі багатства хоч одну Людину ж бо замінять? Схаменіться! Та ці слова – лиш крик німий ...

Читати далі...

Lazy Ледачий.You're lazy just stay in bed Ти ледачий і не підводишся з ліжка.You're lazy just stay in bed Ти ледачий і просто лежиш у ліжку,You don't want no money і вже не хочеш ні грошей, You don't want no bread ні хліба.If you're drowning you don't clutch no straw І коли потопаєш, то не хапаєшся за соломинку,If...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Сотні кілометрів, тисячі людей, краєвидів казка… Ранок… день… і вечір поцілує подих втомлених очей і моя молитва обійме за плечі. Сотні кілометрів. Так багато мов, але все ж я поруч – протягни лиш руку. Дивна й незбагненна іноді любов, навіть якщо стане відблиском розлуки. Пролітають мимо сотні роздоріж, ліхтарями вечір тихо догоряє… Кращого немає, повертатись ніж знов до свого додому, де тебе чекають.