ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ Все розпочнеться з чистого листа – До влади прийдуть справжні патріоти! І скінчиться невизнана війна, Та квітами жалоб зійдуть окопи. Це станеться – коли побачиш ти, Що більше так не можна далі жити, Що нашу Неньку знищують кати – Продажні та невдячні власні діти. Повіє вітер хвилями Дніпра Незламний дух славетного народу, Та з віршами пророка-Кобзаря Повстануть люди за свою свободу! Зрадіє Богом...

Читати далі...

вітаю зі святом[Приєднана картинка]і трохи давнього не публікованогоА я чекав її і не чекав Я вірив їй і вже не вірив Губився в спогадах, словах І рвав на шмаття свої мрії Вона губилась десь у снах Приходила й сміялась з мене Давно забув, що значить страх Її шукаю десь під небом Впаду колись, розіб’юсь в прах Та й смерть мене вже не лякає Знайду себе в її очах І хай земля мене приймає 09.12.2015

Черговий виверт української поезії від пародиста Гната Голки.Моя прим. Прошу вибачення за незугарні слова, але це не я, це "українська" сучасна поезія з "бодуна" деяких "поетів-віршопюїв"• Сіли в дружньому ми колій Кумановському Миколіналиваю чарку я,він говорить: – До холери!Я, аби не дати маху,теж кажу: – Пішов ти нахер!Не за себе п’єм – за друга,а за себе буде друга.Третя буде за Наталку,за Наталку і за палку.От якби лиш знати міру,скільки треба...

Читати далі...

Настуна пародія Гната Голки. На цей раз еротика від Віктора Недоступа , «Біла книга кохання. Антологія української еротичної поезії», 2008 р. Я знав одну брюнетку на Подолі, Що голову купала в пергідролі. Була ця дівка з кам’яним подолом, Та й нічка з нею темною була. А виявилося – проста дівуля. Сміялась навіть з пальця, навіть з дулі, Та й головою сторч летіла в люлю. І знову нічка темною була. А були в неї дивовижні перса! В одному з них таки знайшов я серце. А в тому серці стільки було...

Читати далі...

Мойсей Фішбейн* * *… і знову грудень… і грудневідні, нескінченні і марудні…і щось по них... і щось по грудні…і день по дневі, день по дневі…і знову бачити широкудорогу, серпень, сад у серпні…і поза ними дні нестерпні…і рік по року, рік по року…25 листопада 2011, Київ

Цікава штука - риторнель... Не знаю чому, але для нашої поезії він не характерний, є італійським. Але ж ритм, звучання, краса.. Вау іноді просто. Була ось тут, підказали)) http://www.stihi.ru/2012/08/31/7870  Важко втриматися, і кілька не зоставити "собі"Мои мечты. Итальянский риторнель Анастасия ВартановаКак кровь закат... Он так похож на те мечты мои, Разбитые тобою наугад. Полет в ночи. Я так хотела долететь до купола небес И взять от звезд ключи. Да дверь...

Читати далі...

"Пожалуйста, заботься обо мне" Марина Цветаева- Пожалуйста, заботься обо мне!Я вырвалась из замкнутого круга,В тебе найдя любовника, и друга,И принца на серебряном коне…Я вырвалась из круга «я-сама».Я самоутвердилась. Я устала.Возьми меня на ручки с пьедесталаГордыни, честолюбия, ума...Я самоотвердела. Я тверда.На мне не остается ран от терний.А я хочу быть мягкой, и вечернейЯ женщина. Я самка. Я – вода.Я слабая. Не баба. Мне слабо:Коня, и шпалы веером, и в...

Читати далі...

Є люди з зимою у серці, І серед весни їм спокою нема, Дратує їх спека і плями на сонці, Дратує кохання, бо свого нема. Є в деяких людях холодна зневага, Пронизливий погляд їх рве до кісток. Слова їх колючі і гострі мов шпага, Їх мова в'язка, як зибучий пісок. Є люди із мороком в душах, Їх погляд - підступна, оманлива ніч. Вони прагнуть влади, в обіймах задушать, І солодко брешуть не зводячи віч. Є люди із жменькою снігу Вона заміняє їм душу й любов Ви їх пошкодуйте,...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Бархатные туфли Жанна Борисова Бархатные туфли, на носочках пряжки. Где же вы гуляли ночью, замарашки? Каблучок изящный весь измазан тиной; Это значит – берег у речной плотины; Это значит – всплески на воде от рыбы, Хоровод кувшинок, плачущие ивы… …Как плясали звонко эти туфли в клубе! Как увлёк их ловко парень белокурый. Поначалу в танце, а потом – на речку, Поцелуи жарки, как уголья в печке. Каблучки стучали! Каблучки кричали! Как же вы, бедняжки, силу...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Квітло в небі Сонечко,Та й спочило,До землі голівонькуПрихилило.А Земелька - матінка,Ніжна й мила,Золоту дитинонькуВ зорі вкрила.Небо дивно - зоряне,Мов то в р'аї,Золоту дитиноньку Колисає.Під покровом вічностіТихо - тихо...-Золотеє СонечкоЩастям диха.А Земелька - матінкаТа й не спала -Золотії кісонькиРозчесала,Срібною водицеюЛичко вмила,Щоб зростала - множиласьСвітла Сила......Золотеє СонечкоРозцвітало,Красу - щастя світовіДарувало. &nbsp...

Читати далі...