О сообществе

Розміщуєм історії, притчі, оповідання на духовну тематику, духовну музику.
Велике прохання-не влаштовувати теологічних дискусій, а поважати релігійні переконання інших людей. Хами ,войовничі атеїсти і любителі флуду будуть занесені в ЧС.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Короткі історії для душі

Дроворуб

  • 22.12.19, 10:15
 Якось один дроворуб найнявся на тартак. Робота була добра, а умови праці ще ліпші, тож чоловік захотів проявити себе якнайліпше.
 Першого дня бригадир дав йому сокиру та визначив місце в лісі. Сповнений запалу, чоловік пішов до лісу рубати дерева. Лише за один день зрубав їх аж вісімнадцять.
- Вітаю,-сказав бригадир,-Сподіваюся,працюватимеш так і далі.
Заохочений цими словами, дроворуб вирішив наступного дня досягти ще ліпшого результату. Тому ліг спати раніше.
Наступного дня встав, коли всі ще спали, і пішов до лісу. Попри те, що був налаштований дуже рішуче, не зміг зрубати більше п'ятнадцяти дерев.
"Мабуть, я стомлений",- подумав . Вирішив, що цьго разу ляже спати із заходом сонця.
На світанку прокинувся сповнений рішучости побити рекорд, який встановив, зрубавши вісімнадцять дерев. однак на зміг зрізати навіть половини цієї кількості.
Наступного дня зрубав сім дерев, потім - п'ять, а останнього дня тижня впродовж цілого пополудня зрубати заледве друге того дня дерево.
Занепокоєний тим, що подумає бригадир, дроворуб пішов до нього і розказав, що сталося, раз за разом присягаючи, що працював, докладаючи всіх зусиль.
 Бригадир спитав:
- Коли ти востаннє гострив свою сокиру?
- Гострив? Я не мав часу гострити її, адже був зайнятий зрубуванням дерев.

"Веду дуже інтенсивне життя: робота, сім'я, захоплення й відпочинок, широке коло друзів і знайомих. Функціоную на максимальних обертах, перебуваючи на ногах від світанку до ночі. Але дедалі частіше не без тривоги запитую себе: можливо, усе це не має сенсу? У мене з'явилося відчуття, що я вже сам не знаю, чого насправді хочу та яка мета мого життя"
Твоє життя - схоже на драбину Якова, яка "вершком сягає неба"(Бут.28,12) Тільки не забувай постійно підійматися нею

Бруно Ферреро

Обурений

  • 26.04.19, 10:42
Це сталося в Іспанії, в місцевості Ла-Ріоха, перед заходом сонця одного з днів Страсного тижня, під час Хресної дороги.
Мовчазний натовп супроводжував Ісуса Христа й римських вояків, які бичували Його.
Тишу порушив якийсь голос.
Маркос Рабаско, що сидів на плечах свого батька, крикнув до катованого:
- Захищайся! Боронися!
Маркосові було два роки, чотири місяці і двадцять один день.

"Люди стояли й дивилися. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи:"Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він-Месія Божий, Вибраний!" Вояки також глузували з нього й подаючи йому оцет, примовляли: "Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!"(Євангеліє від св.Луки,23,35-37)
Ісуса вбивають щодня мільйони разів, і ніхто не обурюється

Бруно Ферреро

Хто загубив дитину?

  • 21.04.19, 10:01
У великій центральній залі вокзалу, повній людей, які снували в різні боки, раптово почувся несамовитий плач дитини. Усі подорожні відчували до заплаканої дитини співчуття, а деякі навіть зупинялися, утішали її та цікавилися, чим можуть допомогти.
- Що сталося, дитинко?-запитували.-Як можемо тобі допомогти? Що з тобою?
Дитина навіть не слухала запитань.
А чим більше люди хотіли їй допомогти, тим більше вона плакала.
Урешті-решт до неї підійшов поліцейський. Нахилився й узяв дитину на руки.
- Ну, молодий чоловіче,- промовив добродушно, -чи скажеш мені, що сталося?Чому плачеш? Ти загубив маму?
На якусь хвилю дитина затамувала подих, а потім щосили крикнула:
- Ні! Я не загубив маму. То мама загубила мене!

"Я загубив Бога"
"Ні. Це Бог загубив тебе. І не заспокоїться, поки не знайде тебе!"

Бруно Ферреро

Рай

  • 14.04.19, 10:00
Певної ночі одному шанованому ченцеві приснився сон. Побачив себе біля воріт раю. Кілька ввічливих анголів попросило його прийняти очищувальну купіль у великій ванній, наповненій водою. Після цього відвели його до підніжжя стрімкої гори.
- Мусиш вийти на вершину,-сказали,- але не бійся, ми підемо з тобою аж до кінця.
На вершині гори був вхід до раю!
Вагаючись і відчуваючи, що серце ось-ось вискочить із грудей, чернець увійшов. І побачив там усіх святих, що сиділи, поринувши в молитву.
Спочатку це здивувало і розчарувало його. Це так виглядає рай? Ані тобі ні чарівного саду,й прекраснух дерев, ані слави й серафимів... Жодного співу птахів, жодних янгольських мелодій...
- І чим це відрізняється від мого монастиря на землі?-бурмотів під носом.
- Ти думаєш, шо ці святі на небі, сину мій? Це не так. Рай-це те, що у святих усередині!
- Так, але на їхніх обличчях не видно жодного,навіть найменшого виразу радости.
- Радість у них усередині.

Бруно Ферреро

Музика

  • 07.04.19, 10:09
Шаленіла громадянська війна, розмахуючи карабінами і багнетами. Брати й друзі стиналися в боях, воюючи за ворожі армії. Тільки один чоловік виступав проти жорстокости.
- В ім'я Бога, зупиніться!-волав.
Його схопили й засудили до смертної кари  за те, що він щосили захищав групу жінок і дітей, які сховалися в його домівці.
- Це один з недругів! Це ворог! - кричали
І ось на світанку одного травневого дня, коли сонце тільки-но почало забарвлювати в золотистий колір небо на сході, в'язня вивели на тюремне подвір'я, аби виконати вирок.
Стоячи під стіною, він придивляйся до членів розстрільної команди, які були його земляками. Перше ніж зав'язали в'язневі очі, командир підрозділу поставив традиційне запитання:
- Яке твоє останнє бажання?
В'язень здивував всіх: чоловік попросив, щоб йому дозволили востаннє зіграти на флейті.
Очікуючи на гру в'язня, солдатам дали команду "вільно".  Незабаром ранкова тиша почала наповнюватися звуками, а потім музика залила все в'зничне подвір'я.  Нестримно пливли її лагідні й чудесні хвилі, поширююґи спокій там, де щодня панували насильство й смуток.
Офіцер занепокоївся, бо чим довше лунала музика, тим абсурднішим видавалось йому довірене йому завдання.
Він наказав воякам стріляти.
Чоловік загинув моментально, а флейта, випавши з його рук, покотилася землею. На превеликий подив усіх присутніх музика не перестала лунати - продовжувала свою пісню життя...
Наперекір смерті.

Можеш знищити носія, але не музику, яку він містить у собі! Можеш убити моє тіло, розчавити мене, вирвати мені очі, поламати кістки, але ніколи не зможеш забрати в мене душі, ніколи не здолаєш знищити мої мрії. Мої мрії, мої думки підуть трохи далі, можливо, сядуть на сходах і дивитимуться, як тебе охоплюватиме лють , коли марно намагатимешся знищити мене. Почекають, а коли вже закінчиш, підуть своєю дорогою разом із твоїми мріями, бо ти тоді втратиш їх, а я виграю битву.(Джанні Маріллі)

Бруно Ферреро
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
62
предыдущая
следующая