Профиль

Акварель

Акварель

Украина, Кременчуг

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Печерний вік


 Потреба написати замітку виникла пару днів тому, ось після цього коментаря під однією заміткою

 

  Після невеликої дискусії з Салом ми, не знайшовши істини, вирішили виставити на загал з проханням проголосувати за пункт, що на вашу думку найвірніший podmig, відповівши на просте запитання - яким періодом можна датувати викопність Сала з його доісторичним ставленням,на погляд сучасних феміністок, до протилежної  статі?
 Дуже прошу проголосувати!!lol

7%, 1 голос

36%, 5 голосов

29%, 4 голоса

29%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Мистецтво дарувати подарунки


  Як відомо подарунок це щось таке, що приємно отримати, і воно має бути сюрпризом, і щоб емоцій купа - ось тоді да, і подарунок і дарування вдались.
  Це теоретична частина про яку згадую саме тому, що сьогодні, в свій день народження я подарунків не очікувала, не було отого "бажання приймати подарунки", що буває в мене й так рідко. Всі мої були попередженні завчасно, тому насолоджувалась спокоєм і цілими вухами lol, бо без подарунка смикати їх імениннику засьlol
  Зранку поїхала по тортик, користуючись останніми днями вільного проїзду громадським транспортом, і з задоволенням походила магазинами. Приват 24 тихенько подзенькував повідомленнями в телефоні щоразу після чергового відходу від каси, я машинально поглядала на повідомлення, навіть не вчитуючись, тільки порівнюючи подумки цифру з сумою в чеку, останніми купила два тортики і попрямувала на зупинку. І тут знову дзенькнуло повідомлення, Приват24, спокійно поглядаю на екран і накриває легка паніка - в очі кидається цифра - 1000 грн. Перша думка - я нічого на таку суму не купувала!!! Жодного чеку більше ніж на 400 гривень!! Паніка відразу підтягує - ну все, це точно як в сестри в лютому хтось викрав з картки майже три тисячі , оплативши кілька покупок в якомусь супермаркеті в Запоріжжі, де вона ніколи в житті не була, а це і в мене таке!!! 
  Кажу собі "стоп!", відкриваю повністю повідомлення і вчитуюсь - "зарахування (фух!!))) на карту від..." ну звичайно ж, єдиний брат, котрий зараз в командировці, і котрий не запитав мене як мінімум напередодні що подаруватиlol
Так полегшало, не передати smutili
 А через хвилину і дзвінок, сам з привітанням, то я вже посміялась щиро і його повеселила розповіши оце всеісказала, що давно мені не робили подарунків, які і приємно, і сюрприз, а що вже емоцій було, то й не передати...lol
  Моє особисте свято сьогодні дійсно вдалося..чекаю вже наступного року, чи те ще будеpodmig

Ні геронтологічному ейджизму!))


 Завжди цікавилась рекламою як мистецтвом, особливо чітко розуміючи, що я так не можу. Час від часу цікавлюсь, що там гарного, цікавого, незвичайного придумали талановиті люди. 
  От вчора трапилось побачити рекламні фото від New Balance, які в рамках своєї рекламної кампанії нових кросівок ( зелено-сині просто love) боролись з стереотипами про старість.

 

 

От я в старості точно буду такою бабулькоюlol хіба тільки ще рудою podmig

Мрії мої мрії..)

  Як добре там, де тебе люблять і розуміють)
  Вчора була у моїх, посиділа вдома-в гостях, займаючи стратегічну табуретку на кухні, з досвіду - це найкраще місце посидіти в теплі, і точно всіх побачити, і стовідсотків, що всі змушені будуть слухати мене і всі мої розумні думки smutili lol

Останнім часом набридаю їм вголос мріючи, не люблю робити це виключно в голові, бо вона в мене одна, а як відомо - кілька краще, от я їх пасивно і задіюю, до речі справді дієва штука, реально накидують хороші ідеї і озвучують підводні камені, про які сама навіть не здогадуюсь.
 Спочатку сприймали все "в штики", це вже трохи спокійніше, хоча брат й досі страхає і відмовляє. Так і цього разу, сиджу зі старшою сестрою, я з чашкою чаю, вона вечеряє, я натхненно розповідаю що передумала ,і не хочу їхати в N
Сестра:
- Чудово, сиди вдома.
Я:
- Я передумала, і їду в S!!
Тут не втримується і на кухню заглядає брат:
- Нічого там робити! Тебе там на органи розберуть!! ( Ну, стара пісня, чую щоразу))
Сестра, спокійно :
- Вікторе, відчепись від неї, всеодно нікуди вона не поїде.
Я, обурено:
- В смислі "я нікуди не поїду"? 
Сестра, меланхолійно на фоні нас, експресивно-запальних, дожовуючи гречку:
- Не поїдеш. В тебе загранпаспорта немає burumburum rofl

Так смішно стало lol
Таки да, дім там, де тебе люблять і розуміють...
Ну і картинка трохи не в тему, але зі змістомpodmig
 

  

Минулої п'ятниці


  Зазвичай мій маршрут "в справах" значно простіший і звичніший, але цієї п'ятниці треба було зайти в "профсоюзи" , і день був сонячний, теплий, саме для прогулянки через парк, за яким в одній з кількох старовинних будівель ці самі профсоюзи знаходяться.
  Буваючи там щоразу затримуюсь на хвилинку подивитись  на "вежу" колишнього ресторану "Пекін", яким вона мені запам'яталася, хоча з тих пір там різні заклади були.

 

 І подумати, бо загадкова штука та "вежа"... Те, що на фото виглядає будівлею, то всього лише вхід до підземної кімнати, єдиної восьмикутної . І все. Призначення будівлі достеменно не відомо, а особливо дивна деталь - одна з стін підземної частини прилягає до фундаменту будівлі поряд, теж дуже цікавої певним чином - там розміщувалось НКВД, на фото вона зліва.
 Чому воно прибудовано впритул ? Вільного місця завжди було повно, не було там будинків чи пам'ятників, чи ще чогось монументального, а от побудували саме так..

 

 Ну і захотілось назад підти теж не як завжди, сонечко ж, рідкісно приємно прогулятися центром міста. Навіть було задумалась зайти випити кави з тістечком ... Але поглянула на годинник і передумала, ще пів години викроїти ну ніяк. 
  А тоді чомусь підняла голову поглянути на дахи. От роками там ходжу, а побачила вперше))) - ось цю маленьку вежу з годинником.Все-таки коли йдеш на підборах по бруківці якось не до хмаринок на небі)) 

 

Годинник, судячи з часу на циферблаті неробочий. Але судячи з вікон і даху та "позолоти" грифонів - там є господар. Завжди трішки заздрю власникам таких нестандартних історичних помешкань smutili

 

  Як багато цікавих куточків іноді ховаються на видноті podmig

Я і мандрівки


 

  Ось ця цукерочка приїхала з Дубаї, одна знайома пригостила вчора. То ось це яскраве уособлення того, де я і де мандрівки, бо це максимально можливий мій перетин з ОАЕ lol

Не знаю що думати...)


  Прийшов, як завжди раптово, кінець моєму правому тапку, а оскільки заради них мені ліньки їхати в магазин, а мали прийти сестри сьогодні, клубнику саджати, то я мобільним піднапрягла їх зайти по дорозі і купити .
  Щойно прийшли, страшне задоволені і в гарному гуморі, сказали, що купили найкращі, що були в магазині.
  І дістали стильні, сніжно білі тапки.
  Задумалась.wakeup lol lol

Момент



"Чувство у меня такое - будто стою на перекрестке, и не знаю куда мне. И поменять хочется что-то, и боязно, привыкла то ко всему, стабильности, комфорту, а сама понимаю - ничего в жизни больше не видела, небыло у меня ничего" 

  Саме таке дивитись в час ночі , да..

Прошу поради))


 

   Трохи переживаю, не хочеться персонально бути відповідальною за повернення лютого lol

Як побачити відьму


Випадково забула про свято всіх коневодів, день святого Конона, 18 березня. Свято це не рядове, а дуже  навіть цікаве, тільки в цей день, та ще на Великдень, якщо взяти хомут і подивитися через нього, то можна побачити відьму podmig
  Прикро, бо дуже хотілося перевірити слова сусіда дядька Андрія, який нарахував на нашій вулиці аж сім відьом, а живуть в нас вісім жінок...shock Інтрига - хто??lol
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
20
предыдущая
следующая