(для kadetv20, навіяно побаченим

http://photo.i.ua/user/661804/54969/4969589/)

Вдих - видих вітру напівчутний...

За руки взявшись, невагомі,

Маленькі та тендітні,

Пухнастики з кульбаби

В краї незвідані, у мандри полетіли....

24.06.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

а  це вже моє

 

 

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою:
Нiчка поклала всiх, соном окутала, —
Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання — за грiх? 

НЕБЕСНА СОТНЯ

Небесна Сотня –

То в серцях вогонь.

Він гаряче палав

За Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная,

Свою дитину.

 

Пташиним співом,

Шелестом трави.

Блакитним небом,

Злотим колоссям.

В останній раз,

Як мати, пригорни

Чоло високе

В обрамку волосся.

 

Небесній Сотні

Шана й молитви –

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий

Боже, освяти.

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

 

Згадай в загравах

Лютий  вогняний,

Що землю окропив

В багряні роси.

По тих загравах

Відійшли вони,

Мов клином журавлиним

Стоголосим.

 

Нам їх довіку

Чути голоси.

Із духом

Поєднатися незламним.

В серцях

Закарбувалися сліди

У вічність

Над нескореним Майданом.

 

Небесній Сотні

Шана й молитви –

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий

Боже, освяти.

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

 

© Наталія Лавлєнцева

                                                                                          * * *

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір"я, А з правди, чесноти і довір"я. У кого - з вірності у коханні. У кого - з вічного поривання. У кого - з щирості до роботи. У кого - з щедрості на турботи. У кого - з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає...

А крила має. А крила має! (с)

 

Акровірш

 

 

  Балет на музику І.Стравінського "Жар-птиця"

 в постановці Б.Ейфмана надихнув

 

 

 

Безмежна грація, еротика суцільна,

 

Арпеджіо тілесні пристрасні, чуттєві;

 

Легато і рубато – кожний рух доцільний.

 

Експресія  - екстаз – апофеоз! І – вільний!

 

Трансцендентальний перехід миттєвий.

 

02.11.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011

Свидетельство о публикации №11111028974

Лютневий день дзвенів сльозою,

Ставав реаліями сон,

В якому янгол із косою

Кривавих жнив почав сезон.

Кружляли ворони. Мовчали.

Пашіла гумою роса.

Під градом із свинцю і сталі

Летіли душі в небеса.

Сплітались сила і безсилля,

Тинявся вулицями гнів,

І неба тануло вугілля,

І жар бруківки пломенів.

Великий світ. За верболозом

біжить у безвість потічок,

гризе колінцями чорнозем

та ловить пам’ять на гачок.

Хапає вітер за зап’ястя,

музичить коників орган,

та незабудкове причастя

в блакитний зваблює туман.

І пахне пилом, пахне літом,

живою свіжістю води,

а я іду великим світом,

і не збираюся рости.

Ніч з Літа - в Осінь. Блискавиці, грім!

Розверзлись небеса! Маленький бал стихій...

Святкує Вересень прихід свій урочисто!

 

03.09.2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299765