хочу сюда!
 

Оля

43 года, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «наталія лавлєнцева»

Перша пісня в космосі - українська!



Редакція “Українського інтересу” звертається до Президента України та Верховної Ради із пропозицією на державному рівні запровадити свято Української пісні 12 серпня.

Свою ініціативу медійники виклали на сайті ресурсу.

Редакція нагадує, що саме 12 серпня 2017 року виповнюється 55 років від дня польоту в космос першого космонавта-українця Павла Поповича і цей політ був унікальним у багатьох відношеннях. Уперше в космосі перебували одночасно два космічні кораблі: “Восток-3” – із чувашем Андріяном Ніколаєвим на борту і “Восток-4” – пілотований українцем Поповичем. Також уперше політ був багатодобовим.

“Вперше відбувся радіо- та відеозв’язок між екіпажами двох кораблів у космосі та Центром управління польотами на Землі. І тоді на весь світ пролунала українська пісня “Дивлюсь я на небо та й думку гадаю” (слова Михайла Петренка). Відомо, що ця пісня була улюбленою ще одного видатного українця – конструктора космічних кораблів Сергія Корольова". 

Після космічного польоту Павло Попович ділився своїми враженнями: “Коли літав, згадував Україну, мій рідний Узин, тополі край дороги, верби над Россю, дім, у якому виріс, рідних, друзів. І так закортіло додому…”.

Відтак, редакція “Українського інтересу” ініціює відзначення цієї події на державному рівні запровадженням свята Української пісні.

“Ми звертаємося до Президента України, до народних депутатів із цією пропозицією. Сподіваємося також на підтримку нашої ініціативи громадськими організаціями, творчими об’єднаннями та спілками, представниками засобів масової інформації, громадянами України”, - пишуть автори ініціативи.


Нарешті є моя друга книга. Запрошую до читання!

Друзі, ось і вийшла моя друга книга у Мультимедійному видавництві Стрельбицького. dance smutili

Запрошую до читання! 

Вийшло справді цікаво, з несподіваними поворотами сюжету, пригодами і загадками історії. 

За умовами співпраці з видавництвом, викладати її у вільний доступ я не маю права. Та ціна достатньо прийнятна. До того ж, половина коштів йде мені як роялті автору. Тож, купуючи книгу, ви трошки підтримаєте і мене у непростий час. Дякую cvetok





Студентка з сучасного міста на Дніпрі раптово опиняється на Русі часів князя Ярослава Мудрого. В своєму прагненні потрапити додому їй доводиться пережити справжній калейдоскоп карколомних пригод. Роковий збіг обставин та зовнішня схожість з дочкою князя, Анною Ярославною, затягує просту українську дівчину у вир історичних подій, визначних для її Батьківщини, — навіть якщо ці події вже відбулися тисячу років тому. В цих подіях їй доведеться стати ключовою ланкою. Допомагаючи своїй новій подрузі, героїня відправляється у далеку Францію, аби виконати ту історичну місію, яка судилася руській князівні Анні Ярославні. У подорожі її супроводжує Стас, такий самий мандрівник у часі, який за час перебування на Русі уже встиг долучитися до таємних знань древніх волхвів. Разом вони розгадують таємницю переміщень — так звані шляхи пірамід, які дозволяють мандрувати у часі та просторі. Допомагає їм у цьому Велесова книга — раритет, який, як відомо, князівна Анна Ярославна повезла до Франції у приданому...

Сто кілограмів надійності

Вона йшла, поволі пересуваючи неслухняні ноги, обхопивши лівою рукою за шию міцного кремезного хлопця. Він крокував неквапно, підтримуючи її за талію надійною рукою з прокачаними біцепсами-тріцепсами, що безсоромно випиналися з-під темно-синьої футболки. Дівчина щось весело лопотіла, сміялася сама собі голосно. Широко відкритими очима вглядалася у весняне небо, на якому щойно спалахнув біло-рожевий яблуневий цвіт - на тонких вітах, що тяглися до першого лагідного сонця.

-          Така молода, а вже зранку набралася. Сором який.

Баба Стеша якраз вийшла, аби полити під вікнами гостроверхі кущики нарцисів, і з лійкою в руці всілася на лавці коло під’їзду, де вже вигрівалася на першому сонечку сусідка Люба зі своєю кицькою Мурашкою.

-                     Та хіба в цієї молодьожі совість є? – відказала Люба, скрушно хитаючи головою.

Сиві коси вибилися з-під барвистої хустки, і старенька звично заправила їх назад.

-                     Нічого нема. Ні совісті, ні понятій про жизнь, геть нічого. Ото аби набратись зрання, і ходить гиготати. Дівчина називається. Тьху.

Наталка занадто нависала на Сашкові, бо вже була несила йти.


ДАЛІ ЗА ПОСИЛАННЯМ 


http://andronum.com/product/lavlntseva-nataliya-koli-rozum-spit/


Усім і кожному, хто підтримував мене у важкі часи, присвячується це маленьке оповідання. Люблю вас, друзі! druzhba spasibo kiss 


 

Дніпро у стані екологічної катастрофи!

Шановне товариство. Наразі маю намір повідомити українську спільноту про екологічну катастрофу державного масштабу, без перебільшення. Те, що про цей факт  замовчують вищі чиновники й центральні ЗМІ - нічого не змінює. 
Останніми днями головна артерія країни, наша ріка Дніпро, переживає найкретичніші моменти свого річкового життя, перебуваючи в стані екологічної катастрофи. Ні, не на межі, а саме в цьому трагічному стані, який погіршується щодня. Судіть самі. 

В межах Черкас і нижче за течією на 50 км (може й далі, поки що не маю інформації) Дніпро вкрите зловонною піною з водоростями, на берег виносить мертву рибу, її ж рибалки витягують з сіток. На відстань 5-30 метрів від берега (!) - води немає, є  лише гниючий бруд! І не треба слухати оповідки чиновників, що це - "сезонне цвітіння води". Сезонне цвітіння - це зелень в 1 метр смуги наприкінці серпня. Те, що відбувається зараз - це екологічна катастрофа, за "розгрібання" якої ніхто не хоче братися. Не в пляжах діло. Гине екосистема Дніпра, і протягом днів 7-10 задихнеться величезна кількість риби. Тому що дощів і похолодання не передбачається, отже - буде ще гірше. 

Фото взяті з відкритих джерел, соціальних мереж, від очевидців ситуації. 

Також додаю посилання на інформаційні ресурси, на підтвердження достовірності інформації. Є тут і висновки спеціалістів - вони, як і очікувалося, не вбачають у ситуації загрози, адже усе "у межах норми". 
Далі фото від меж міста Черкаси і вниз за течією.

м. Черкаси, пірс (річковий порт)


м. Черкаси, р-н цукрового заводу


с. Червона Слобода






с. Леськи


с. Сагунівка


с. Боровиця




Як бачите, у Боровиці ріка взагалі всохла на кількадесят метрів, залишивши брудно-зелений слід на піску. 

Ось вам мапа місцевості для розуміння ситуації.


За моїми спостереженнями, вода в районі дамби та мосту в Черкасах візуально в межах норми. Далі починається апокаліпсис, що нижче за течією - те гірше.





Судячи з усього, бажання займатися проблемами Дніпра у можновладців немає. 

Все ж маю надію, що інформація про катастрофічний стан головної водної артерії України дійде до людей, яким не байдуже, і які (це головне!) мають реальну можливість вплинути на ситуацію та розпочати порятунок Дніпра без вагань. 
Не всі ж зараз у Ніцці та на Карибах, правда?

Тому прохаю якнайширше розповсюдити цю інформацію.

Власне, алгоритм дій можна окреслити вже зараз. Із моїх спостережень протягом багатьох років, можу окреслити такі напрямки роботи:

1. Збільшити швидкість течії шляхом розчистки русла. Шановні, не вірте чиновникам, що "нічого не можна зробити", в усю їхню лірику про потепління, фосфати і прибережні забудови! Є таке чарівне слово - ЗЕМСНАРЯД! Він заглиблює і розчищує русло, прискорюється течія, водорості не розмножуються в шкідливих кількостях, вода холоднішає, зменшується цвітіння. Але земснаряди у нас використовують (ахаха!) тільки для намивання піску під сумнівні забудови. Виводьте земснаряди! Розчищення водойм - це АБЕТКА водного господарства! Ліниві, брехливі, жадібні чинуші!Розчистка Дніпра просто нікого не хвилює, бо на цьому не заробиш!

2. Вичистити бруд на узбережжі, утилізувавши гниючі рослини і рештки мертвих риб.

3. Зарибити Дніпро сортами риб, що харчуються зеленню, зокрема  - білим амуром. Хто цікавиться - погугліть, як ця "річкова корівка" розправляється із зеленню.

4. Обладнати, нарешті, всі пляжі в межах міста туалетами з каналізацією та водопостачанням. Сьогодні я порахувала - 2 000 відпочивальників на добу лише в Черкасах. Приблизно стільки ж літрів, вибачайте, специфічного рідкого продукту на добу у майже стоячу воду. Уявляєте?

5. Безперечно, перевірити можливість скидання стоків та хімічних речовин підприємствами. Наразі не маю такої інформації і нікого не хочу безпідставно звинувачувати, це - на совісті компетентних органів.

6. Очисти притоки Дніпра. Звідусіль до мене надходить інформація, що річки-притоки в такому ж жахливому стані. Річки Сула, Удай -  масова загибель риби.

Власне, йдеться не про загублені пляжі і невдалий відпочинок. Дніпро - головна водна артерія нашої країни, звідки проводиться водозабір для населення, підприємств, потреб сільського господарства тощо. Уявіть, що Дніпра немає. 
Уявили?

Давайте щось робити, шановні. Наразі хоча б розповісти про  цю біду всій Україні. 
Ми маємо його врятувати. 

Однолапик

Лежу на піску, ледь не зануривши голову в хвилі. За два метри від носа – хлюп, хлюп. Пляж коло дому, п’ять хвилин ходи. Ні, людей не знаю – хоч усі, напевне, сусіди з нашого району. Та я на Дніпро хіба побалакати приходжу?

А ні. Таки побалакати.

– Однолапику! Це ти?


ДАЛІ ЗА ПОСИЛАННЯМ 

http://andronum.com/product/lavlntseva-nataliya-koli-rozum-spit/




А це  він, невигаданий маленький герой оповіданняsmile

Героям, полеглим за Україну

ГЕРОЯМ, ПОЛЕГЛИМ ЗА УКРАЇНУ


Найкращі! Найкращі твої, Україно,

Відходять сини у далекі світи.

Їх душі незламні і світлі віднині

Лелекам на крилах додому нести.

 

Як боляче, друже, тебе вже не бачить.

Не взяти за руку, не вести розмов.

Чи хтось був у змозі тоді передбачить,

Як швидко ти спочин останній знайшов?

 

Як швидко минули літа галасливі,

Тебе залишивши навік молодим…

Хай прокляті будуть ті покидьки хижі,

Що край наш занурили в попіл і дим!

 

Наш друже, ти став боронити країну,

Ти нас від навали грудьми затулив.

Хай трави високі і вітри молодії

З тобою говорять під шелестом злив...

 

– Синочку, синочку, та що ж ти накоїв!  

Не стримує біль материнська сльоза.

Земля наша здавна ростила героїв.

І син Ваш

До Варти Небесної став…

 

Найкращі…

Найкращі твої, Україно,

Відходять сини у далекі світи.

Їх душі незламні і світлі

Віднині

Лелекам на крилах

Додому нести...


©Наталія Лавлєнцева


Українська Голгофа

Часом мені здається, що нам випало народитися на Голгофі.

Так. Саме на ній.

Там, де сотні й сотні літ розпинали невинних, і на очах у всього світу доводили до жахливої мученицької смерті.

Чи є десь на світі ще таке місце, як Україна?

Так безмежно зрошене кров’ю своїх дітей?

Певно, десь в інших країнах такі жахливі дати і цифри тримають у пам’яті, аби здригатися час від часу, як від згадки про щось страшне, що не має повторитися ніколи.

Але наші цифри навіть і близько не тотожні тим.

І наші розп’яття.

Петро І. Від 11 до 15 тисяч батуринців знищено жорстоко, до немовлят, лише за один день. І це – лише одна маленька сторіночка спільної історії Росії та України.

Розп’яті козаки на плотах – вниз по закривавленому Дніпру.

Знищення Запорізької Січі.

Давно?

Що ж, давайте ближче. За роки радянської влади – а це 77 років, - знищено з жорстокістю мінімум 37 мільйонів українців.

Агов! 37 мільйонів! Більше, ніж радянські жертви усієї ІІ світової!

Один лиш голодомор 1932-33 років – мінус 4 мільйони людей. Які загинули в страшних фізичних і душевних муках. Спробуйте уявити себе за споживанням в їжу власних дітей. Все зрозуміло?

Розстріляне Відродження. Потоплені на баржах. Розстріляні кобзарі.

Тисячі забитих Західної України перед приходом гітлерівців. Тортури і смерть.

Якщо комусь не віриться – знайдіть у Google злочини НКВС в Україні. Волосся стає дибки – таке розум відмовляється сприймати. Львівська в’язниця № 3, що розташовувалася до війни в Золочівському замку. Сліди нелюдських катувань: виколоті очі, відрізані частини тіл, виламані руки і ноги, скалічені жіночі тіла. І ще знайдіть фото і художні зображенння до злочинів НКВС. Це не для слабкодухих.

1941 рік. Совдепівські агенти підривають плотину ДніпроГЕСу, убивши близько 100 000 людей.

Друга світова. 

Ви мапу ІІ Світової бачили колись, взагалі? По якій землі пройшла своєю страшною косою війна – спочатку в одному напрямку, потім в іншому?

Оцінка загальних втрат України, яка зробила найбільший внесок у знищення нацизму, варіюється в різних джерелах від 26 до 43,3 мільйонів осіб.

Та гаразд. Не будемо про війну.

Мирний час.

Чорнобиль.

Десятки Хиросим за рівнем радіації. Загиблі, хворі. Цілий шмат землі непридатний до проживання людини. Ніде в світі немає подібного.  Якійсь наче передвісник Апокаліпсису. 

І, нарешті, сьогодні. Тисячі загиблих, кращих із кращих. Хто затулив наше мирне життя собою. Це вже війна.

Але тисячі – це , з огляду на історію, ще так мало.

Чи будуть мільйони?

Тепер я навіть не можу відповісти «ні». Бо були прецеденти.

І, до речі.

Чи склалося б усе настільки трагічно, якби Україна ніколи, 

ніколи, 

ніколи 

не укладала жодних угод з Московією?? 


І, до речі.

Розп’ятий на Голгофі воскрес.


©Наталія Лалєнцева

 

Що насправді думає Європа?

Ну ось нарешті прагнення Європи хоч хтось озвучив.
Останнім часом доводилося чути - а чому це Європа не допомагає нам у тій мірі, як хотілося б? Чому досі, за пів-року війни, не приймаються рішення про надання хоча б оборонного озброєння? Чому санкції якісь мляві - враховуючи реальні можливості Євросоюзу?
І, врешті-решт, чому Мінські домовленості якісь, мяко кажучи, дивні - з огляду на те, що має зробити Україна. Тобто, фактично "скласти лапки" і чекати, наскільки далеко зайде озвірілий агресор.

Знаєте, щоразу я намагалася пояснити знайомим і незнайомим людям: справа в тому, що Європа, незважаючи на показний "бодрячок", панічно боїться шизофреніка з ядерною кнопкою, який бігає вздовж її кордонів. І єдине потаємне бажання цієї Європи - аби вже він загарбав собі пів-України, або й всю - аби лиш не ліз до ситих європейців зі своєю шизофренією. 

Єдине, що ще спонукає ситий континент до "гарної міни при поганій грі" - це віддана самопожертва України у своєму прагненні до європейських цінностей. Не стільки навіть до самої Європи, як до її стандартів життя, в першу чергу демократичних. Від часів Майдану загрузлі у своєму благополуччі бюргери та месьє начебто вже й не можуть відмахнутися від такої далекої,  наче й не дуже їм потрібної, України.

Але все потаємне рано чи пізно стає явним. Ось вже і прозвучало те, про що давно шепочуться за кулісами різних переговорів і саммітів.

Та, на мою думку, найголовніше європейці усе ж не розуміють. А саме - шизофренік не заспокоїться. 

Киев должен отказаться от Донбасса, чтобы в Европе не началась война, — Focus

Киеву необходимо отказаться от территорий на востоке Украины — подобный призыв исходит от эксперта по странам Восточной Европы в Немецком обществе внешней политики DGAP Штефана Майстера, передает немецкий журнал Focus.

«Эти территории в любом случае потеряны — по крайней мере, на обозримое будущее, — считает политолог. — Поэтому, чтобы спасти остальную часть страны и стабилизировать ситуацию в Европе, украинские власти должны отказаться на некоторое время от этой территории».

«Сдав» восточную часть страны, по словам Майстера, «Киев мог бы сконцентрироваться на проведении столь необходимых реформ, заняться восстановлением подорванной украинской экономики и улучшением социальной ситуации в стране». «В настоящее время восток Украины является инструментом в руках руководства России, цель которого — нанесение ущерба и контроль над Украиной», — указывает эксперт. В отличие от присоединенного Россией Крыма, контроль над Восточной Украиной «не отвечает интересам Путина», уверен эксперт. «В случае с Крымом стратегическое решение было принято ради защиты российского Черноморского флота. Донбасс же подобной ценности для России не имеет», — цитирует издание его слова.

Нерешительность со стороны Евросоюза, как говорится далее, позволяет России и дальше ослаблять Украину: «ОБСЕ, на которую возложена задача по наблюдению за выполнением мирных договоренностей в регионе, не справляется со своей миссией: для этого у нее нет ни мощностей, ни необходимого военного снаряжения, поскольку она является гражданской организацией». По этой причине Майстер выступает за смену стратегии Евросоюза: «Для стабилизации ситуации вокруг Украины необходимо масштабная интеграция Украины в ЕС: оставшейся части страны надо будет предложить перспективу членства в Евросоюзе или НАТО, а также предоставить некий аналог плана Маршалла, который мог бы помочь в восстановлении украинской экономики». «Сейчас же ЕС выступает с позиции слабого», — критикует Майстер.

http://hvylya.net/news/exclusive/kiev-dolzhen-otkazatsya-ot-donbassa-chtobyi-v-evrope-ne-nachalas-voyna-focus.html


Сьогодні ми попрощалися з другом

Сьогодні в Черкасах попрощалися з 24-річним бійцем батальйону "Азов" Сергієм Амбросом, який загинув 18 лютого під час мінометного обстрілу с. Широкіне. Мені випало знати цю прекрасну людину. Тоді ще не було війни, ми ходили на Дніпро, сиділи біля вогнища, а взимку рушали кататися на горки великою компанією, сміялися, варили глінтвейн на вогнищі. Лишилися фотографії - веселі, усміхнені обличчя. Це було так давно. В якомусь іншому вимірі, мабуть. На обох фото Сергій третій ліворуч. 






Тепер Сергія немає серед живих...



Я просто хочу, щоб ми завжди пам'ятали тих, хто віддав за нас своє життя. І щоб люди знали, що був такий прекрасний хлопець Сергій Амброс, який віддав за нас своє життя.
Нічого не прошу. Просто подивіться і пом'яніть добрим словом нашого Друга і Захисника. 

Слава Україні!



Вшануємо пам'ять героїв

Рік тому відбулися події, які змінили нашу країну. Згадаємо героїв, які полягли за наше майбутнє. 

НЕБЕСНА СОТНЯ

Небесна Сотня –

То в серцях вогонь.

Він гаряче палав

За Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная,

Свою дитину.

 

Пташиним співом,

Шелестом трави.

Блакитним небом,

Злотим колоссям.

В останній раз,

Як мати, пригорни

Чоло високе

В обрамку волосся.

 

Небесній Сотні

Шана й молитви –

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий

Боже, освяти.

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

 

Згадай в загравах

Лютий  вогняний,

Що землю окропив

В багряні роси.

По тих загравах

Відійшли вони,

Мов клином журавлиним

Стоголосим.

 

Нам їх довіку

Чути голоси.

Із духом

Поєднатися незламним.

В серцях

Закарбувалися сліди

У вічність

Над нескореним Майданом.

 

Небесній Сотні

Шана й молитви –

За чисті душі,

Що злетіли в небо.

Їм шлях високий

Боже, освяти.

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

 

© Наталія Лавлєнцева




Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая