Свою ініціативу медійники виклали на сайті ресурсу.
Редакція нагадує, що саме 12 серпня 2017 року виповнюється 55 років від дня польоту в космос першого космонавта-українця Павла Поповича і цей політ був унікальним у багатьох відношеннях. Уперше в космосі перебували одночасно два космічні кораблі: “Восток-3” – із чувашем Андріяном Ніколаєвим на борту і “Восток-4” – пілотований українцем Поповичем. Також уперше політ був багатодобовим.
“Вперше відбувся радіо- та відеозв’язок між екіпажами двох кораблів у космосі та Центром управління польотами на Землі. І тоді на весь світ пролунала українська пісня “Дивлюсь я на небо та й думку гадаю” (слова Михайла Петренка). Відомо, що ця пісня була улюбленою ще одного видатного українця – конструктора космічних кораблів Сергія Корольова".
Після космічного польоту Павло Попович ділився своїми враженнями: “Коли літав, згадував Україну, мій рідний Узин, тополі край дороги, верби над Россю, дім, у якому виріс, рідних, друзів. І так закортіло додому…”.
Відтак, редакція “Українського інтересу” ініціює відзначення цієї події на державному рівні запровадженням свята Української пісні.
“Ми звертаємося до Президента України, до народних депутатів із цією пропозицією. Сподіваємося також на підтримку нашої ініціативи громадськими організаціями, творчими об’єднаннями та спілками, представниками засобів масової інформації, громадянами України”, - пишуть автори ініціативи.
Вона йшла, поволі пересуваючи неслухняні ноги, обхопивши лівою рукою за шию міцного кремезного хлопця. Він крокував неквапно, підтримуючи її за талію надійною рукою з прокачаними біцепсами-тріцепсами, що безсоромно випиналися з-під темно-синьої футболки. Дівчина щось весело лопотіла, сміялася сама собі голосно. Широко відкритими очима вглядалася у весняне небо, на якому щойно спалахнув біло-рожевий яблуневий цвіт - на тонких вітах, що тяглися до першого лагідного сонця.
- Така молода, а вже зранку набралася. Сором який.
Баба Стеша якраз вийшла, аби полити під вікнами гостроверхі кущики нарцисів, і з лійкою в руці всілася на лавці коло під’їзду, де вже вигрівалася на першому сонечку сусідка Люба зі своєю кицькою Мурашкою.
- Та хіба в цієї молодьожі совість є? – відказала Люба, скрушно хитаючи головою.
Сиві коси вибилися з-під барвистої хустки, і старенька звично заправила їх назад.
- Нічого нема. Ні совісті, ні понятій про жизнь, геть нічого. Ото аби набратись зрання, і ходить гиготати. Дівчина називається. Тьху.
Наталка занадто нависала на Сашкові, бо вже була несила йти.
ДАЛІ ЗА ПОСИЛАННЯМ
http://andronum.com/product/lavlntseva-nataliya-koli-rozum-spit/
Усім і кожному, хто
підтримував мене у важкі часи, присвячується це маленьке оповідання. Люблю вас, друзі! 
Лежу на піску, ледь не зануривши голову в хвилі. За два метри від носа – хлюп, хлюп. Пляж коло дому, п’ять хвилин ходи. Ні, людей не знаю – хоч усі, напевне, сусіди з нашого району. Та я на Дніпро хіба побалакати приходжу?
А ні. Таки побалакати.
– Однолапику! Це ти?
ДАЛІ ЗА ПОСИЛАННЯМ
http://andronum.com/product/lavlntseva-nataliya-koli-rozum-spit/
А це він, невигаданий маленький герой оповідання
ГЕРОЯМ, ПОЛЕГЛИМ ЗА УКРАЇНУ
Найкращі! Найкращі твої, Україно,
Відходять сини у далекі світи.
Їх душі незламні і світлі віднині
Лелекам на крилах додому нести.
Як боляче, друже, тебе вже не бачить.
Не взяти за руку, не вести розмов.
Чи хтось був у змозі тоді передбачить,
Як швидко ти спочин останній знайшов?
Як швидко минули літа галасливі,
Тебе залишивши навік молодим…
Хай прокляті будуть ті покидьки хижі,
Що край наш занурили в попіл і дим!
Наш друже, ти став боронити країну,
Ти нас від навали грудьми затулив.
Хай трави високі і вітри молодії
З тобою говорять під шелестом злив...
– Синочку, синочку, та що ж ти накоїв!
Не стримує біль материнська сльоза.
Земля наша здавна ростила героїв.
І син Ваш
До Варти Небесної став…
Найкращі…
Найкращі твої, Україно,
Відходять сини у далекі світи.
Їх душі незламні і світлі
Віднині
Лелекам на крилах
Додому нести...
Часом мені здається, що нам випало народитися на Голгофі.
Так. Саме на ній.
Там, де сотні й сотні літ розпинали невинних, і на очах у всього світу доводили до жахливої мученицької смерті.
Чи є десь на світі ще таке місце, як Україна?
Так безмежно зрошене кров’ю своїх дітей?
Певно, десь в інших країнах такі жахливі дати і цифри тримають у пам’яті, аби здригатися час від часу, як від згадки про щось страшне, що не має повторитися ніколи.
Але наші цифри навіть і близько не тотожні тим.
І наші розп’яття.
Петро І. Від 11 до 15 тисяч батуринців знищено жорстоко, до немовлят, лише за один день. І це – лише одна маленька сторіночка спільної історії Росії та України.
Розп’яті козаки на плотах – вниз по закривавленому Дніпру.
Знищення Запорізької Січі.
Давно?
Що ж, давайте ближче. За роки радянської влади – а це 77 років, - знищено з жорстокістю мінімум 37 мільйонів українців.
Агов! 37 мільйонів! Більше, ніж радянські жертви усієї ІІ світової!
Один лиш голодомор 1932-33 років – мінус 4 мільйони людей. Які загинули в страшних фізичних і душевних муках. Спробуйте уявити себе за споживанням в їжу власних дітей. Все зрозуміло?
Розстріляне Відродження. Потоплені на баржах. Розстріляні кобзарі.
Тисячі забитих Західної України перед приходом гітлерівців. Тортури і смерть.
Якщо комусь не віриться – знайдіть у Google злочини НКВС в Україні. Волосся стає дибки – таке розум відмовляється сприймати. Львівська в’язниця № 3, що розташовувалася до війни в Золочівському замку. Сліди нелюдських катувань: виколоті очі, відрізані частини тіл, виламані руки і ноги, скалічені жіночі тіла. І ще знайдіть фото і художні зображенння до злочинів НКВС. Це не для слабкодухих.
1941 рік. Совдепівські агенти підривають плотину ДніпроГЕСу, убивши близько 100 000 людей.
Друга світова.
Ви мапу ІІ Світової бачили колись, взагалі? По якій землі пройшла своєю страшною косою війна – спочатку в одному напрямку, потім в іншому?
Оцінка загальних втрат України, яка зробила найбільший внесок у знищення нацизму, варіюється в різних джерелах від 26 до 43,3 мільйонів осіб.
Та гаразд. Не будемо про війну.
Мирний час.
Чорнобиль.
Десятки Хиросим за рівнем радіації. Загиблі, хворі. Цілий шмат землі непридатний до проживання людини. Ніде в світі немає подібного. Якійсь наче передвісник Апокаліпсису.
І, нарешті, сьогодні. Тисячі загиблих, кращих із кращих. Хто затулив наше мирне життя собою. Це вже війна.
Але тисячі – це , з огляду на історію, ще так мало.
Чи будуть мільйони?
Тепер я навіть не можу відповісти «ні». Бо були прецеденти.
І, до речі.
Чи склалося б усе настільки трагічно, якби Україна ніколи,
ніколи,
ніколи
не укладала жодних угод з Московією??
І, до речі.
Розп’ятий на Голгофі воскрес.
Киеву необходимо отказаться от территорий на востоке Украины — подобный призыв исходит от эксперта по странам Восточной Европы в Немецком обществе внешней политики DGAP Штефана Майстера, передает немецкий журнал Focus.
«Эти территории в любом случае потеряны — по крайней мере, на обозримое будущее, — считает политолог. — Поэтому, чтобы спасти остальную часть страны и стабилизировать ситуацию в Европе, украинские власти должны отказаться на некоторое время от этой территории».
«Сдав» восточную часть страны, по словам Майстера, «Киев мог бы сконцентрироваться на проведении столь необходимых реформ, заняться восстановлением подорванной украинской экономики и улучшением социальной ситуации в стране». «В настоящее время восток Украины является инструментом в руках руководства России, цель которого — нанесение ущерба и контроль над Украиной», — указывает эксперт. В отличие от присоединенного Россией Крыма, контроль над Восточной Украиной «не отвечает интересам Путина», уверен эксперт. «В случае с Крымом стратегическое решение было принято ради защиты российского Черноморского флота. Донбасс же подобной ценности для России не имеет», — цитирует издание его слова.
Нерешительность со стороны Евросоюза, как говорится далее, позволяет России и дальше ослаблять Украину: «ОБСЕ, на которую возложена задача по наблюдению за выполнением мирных договоренностей в регионе, не справляется со своей миссией: для этого у нее нет ни мощностей, ни необходимого военного снаряжения, поскольку она является гражданской организацией». По этой причине Майстер выступает за смену стратегии Евросоюза: «Для стабилизации ситуации вокруг Украины необходимо масштабная интеграция Украины в ЕС: оставшейся части страны надо будет предложить перспективу членства в Евросоюзе или НАТО, а также предоставить некий аналог плана Маршалла, который мог бы помочь в восстановлении украинской экономики». «Сейчас же ЕС выступает с позиции слабого», — критикует Майстер.
