Ранок, комп, дівчИна в "Асі",
Ось і зустріч відбулася.
Поцілунки, привітання:
-Добрий день, моє кохання.

Віртуальне, не реальлне,
Тільки завжди актуальне.
Це дарує всім уперше
Нам сторіччя двадцять перше.

Потім зробимо застілля,
Дивне інтернет-весілля.
І куди ж тут правду діти -
Віртуальні будуть діти.

Віртуальний дітсадок,
Школа,віртуал-урок.
Інтернет-бібліотека,
Ресторан, сексшоп, аптека.

Секс, баталії, вино
В інтернеті є давно.
Можем бути ким завгодно,
Хоч артистом всенародним.

Вже не знаєм допуття
Чи реальне є життя.
І тому, не без причини,
Кожен має тут личину.

Хтось за правду-матку б'ється,
І героєм всім здається.
Бо в житті він мокра птаха,
Боягуз, лайно, невдаха.

Всіх здолати сил не має
То ж гуртується у зграю.
Диким кодлом нападають
Та лайном в людей кидають.

Інші просто пишуть вірші.
В когось кращі, в когось - гірші.
Кого туга переймає -
Інтернет-"жилетку" має.

Ну а хтось мети не має
Просто жовчь свою спускає.
Не воює і не дружить,
Інтернет лиш урной служить.

Віртуал для всякой срані -
Тільки букви на єкрані.
І йому усе єдино,
Що за буквами - людина.

Ось таке життя настало.
Тільки краще, щось, не стало.
Може хто і краще має,
Тільки я цього не знаю.

21 квітня 2009 р.— 27 червня 2011р.
P.S. За цей час інтернет-життя не змінилося.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Мене матінка повчала,  
І бабуся й тітка.
Без канікул йшло навчання
І взимку і влітку:
 
-Будеш хлопчиком розумним,
Слухатись дорослих,
Виростеш міцним, здоровим,
Та великий зростом.

А як слухатись не будеш,
Будеш злим і кволим.
І таким, як ми дорослі,
Не будеш ніколи.
 
Всі ми слухались дорослих,
Й клопоту не мали
І тому такі великі  
Всі повиростали.

Ввечері бабуся в ліжко
Вклала мене знову,
Сама з тіткою сердито
Повела розмову:

-От не слухаєш мене ти,
І мої поради,
Том у справах у своїх ти
І не маєш ради.
 
-Сон відразу десь подівся,
Зник від здивування.  
Замість того, вже одразу,
Виникло питання:

-Хоч повчати мені, тітко,
Вас іще зарано,
Чому ж Ви така доросла
Й досі неслухняна?
 
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Одна й та сама тема на різні лади.
Обидва вірші - дещо жартівливі.
З реальністю та персонами - ніякого зв'язку
_______________________________________________________________________

Чи найкраще пасую

Примірка жінки чоловіком.
Оптимістичний вірш.

Примір-но мене – чи найкраще пасую? –
До стану тонкого й кремезних плечей.
Чи вигідно чреслам? Чи гідно несу я
Красу твою мужню? І відблиск очей

Сталево-холодних теплішає – гідна
Я бути з тобою у будні й свята;
Й цілунки мої не лише принагідно,
Й не дружні - у щічку - оціниш. Я – та,

Кого ти кохатимеш палко, тілесно;
З ким обмін думками й мовчання удвох –
Інтимно-відкриті та бажані, чесні;
Біль ділиться  й щастя зроста - на обох.


18.05.2011

© Stepans’ka Marina (SMG)


Чи пасую найліпше

Примірка жінки чоловіком
Іронічний вірш.

Примір-но мене – чи пасую найліпше –
До стану тонкого, кремезних плечей?
Чи не теліпаюсь навколо? Не тисну?
Чи тепло та вигідно чреслам твоїм?
Мене ти вдягатимеш в будні й на свято?
Для шкіри твоєї мій дотик найкращий?
Зносивши, чи викинеш? В шафу запхаєш?
Чи зносу довіку не буде? Примір-но
 Ретельно.
                      В мені залишись-но!

16.05.2011

© Stepans’ka Marina (SMG)

… Есть Женщины, которых обожают.

Которые влюбляют, обольщают…,

Есть Женщины, которые влекут…,

А есть женщины, которые уверенность дают … .

Есть Женщины, похожие на звёзды.

Прекрасные, как утренние розы,

Есть Женщины, похожие на сон.

Как ручейка хрустальный перезвон.

… Есть Женщины, зовущие меня в дорогу,

Такие Женщины,  подаренные Богом,.

Есть Женщины,  живущие  в  мечтах,

А есть те, … которых воспеваю я в стихах … .

Есть те, которым имя - Свет и Нежность,

Такие  Женщины, всегда меня утешат,

Есть те,  которых Радостью зовут.

Есть  Женщины, которые Вас всегда поймут.

А есть Богом созданное чудо,

В нём Небеса соединить смогли

Всё то, что Вечно воспеваться будет,

Віршик

Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші - не мина жодної крамниці. Попросив він: - Покажіть кухлик той, що з краю.- Продавщиця: - Что? Чево? Я нє панімаю. Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. - Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.- Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: - На Вкраїні живете й не знаєте мови.- Продавщиця теж була гостра та бідова. - У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.- І сказав їй мудрий дід: - Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови.

                                                   П. Глазовий

Навіяне ось цим    взято звідси

Посміхаєшся ти

Посміхаєшся. Ти!?. Не мені…
Мчать авто… Очі-фари-вогні –

Блим!.. Гудіння… Завмерло. Ловлю
Погляд. Губи шепочуть… "Люблю!.."

Не мені?.. Посміхаєшся ти.
Йдеш?!. Ні!.. Ти. Я. Не в змозі піти.



Посміхаюсь

Посміхаюсь. Красуня!.. Навпроти.
Очі-фари-вогні – мчать авто… Ти

Ніби дивишся вбік. Розумію -
Острах… Трепет… Напруга. Зумію

Я піти? Не сказати "Кохаю!"?..
Не зізнатись "Тебе я шукаю!"?

13.04.2011
by Stepans’ka Marina (SMG)

"© Stepans’ka Marina (SMG)"