Рука сама по клавішах гуляє, У вірші виливаючи рядки. Словами поетичне поле засіває, Яскраво щоби зацвіли грядки. Мережкою немов би вишиває Елегантністю,чарівністю вона, Нитку незвичайну заплітає Енергії прекрасної струна Пожежа у душі моїй палає Охолонути думки їй не дають. Лагідно це серце зігріває Оксамитом ніжності снують. Ніби в казку знову поринаю, І співає весело душа Листування просто, і це знаю, Але знову...

Читати далі...

Цікава штука - риторнель... Не знаю чому, але для нашої поезії він не характерний, є італійським. Але ж ритм, звучання, краса.. Вау іноді просто. Була ось тут, підказали)) http://www.stihi.ru/2012/08/31/7870  Важко втриматися, і кілька не зоставити "собі"Мои мечты. Итальянский риторнель Анастасия ВартановаКак кровь закат... Он так похож на те мечты мои, Разбитые тобою наугад. Полет в ночи. Я так хотела долететь до купола небес И взять от звезд ключи. Да дверь...

Читати далі...

На прем'єру "Осінньої музики" Ганни Гаврилець Київським квартетом саксофоністів і Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром в Національній філармонії України 21.09.2015 Вилущуються Цілі ноти - каштани Контрабасові ***** Листя грушеве З нотного стану дощу Розлітається. Синкопує листопадом Партитура жовтнева ***** З утроб золотих Чотирьох саксофонів – Плач, схлип...

Читати далі...

Древня церква посивіла… Стятий хрест… "Кррра!" – чорна пані, Лиховісниця Сивіла, - "Каррр!" – пишається на бані. 18.11.2011 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111190561 [Приєднана картинка]

Осінній день березами почавсь. Різьбить печаль свої дереворити. Я думаю про тебе весь мій час. Але про це не треба говорити. Ти прийдеш знов. Ми будемо на «Ви». Чи ж неповторне можна повторити? В моїх очах свій сум перепливи. Але про це не треба говорити. Хай буде так, як я собі велю. Свій будень серця будемо творити. Я Вас люблю. О як я Вас люблю! Але про це не треба говорити. Ліна Костенко

Розміняли хвилини любові І дні. І чекали невпинно На срібному дні, Що потушить буденне Той спалах. І що інші хвилини Запалять День новий, нову ніч, нову пісню... І що буде - й чи буде? - Опісля Спокій в фразах І тиша - наскрІзно. І схопились - відразу! Та було... запізно

Упевнена грація кішки Майне через снів огорожу... Напевне, я заздрю їй трішки, Бо щезнути так я не зможу - Щоб м'яко й нечутно у чорну Примхливість зануритись плавко... ...Я ніч цю руками розгорну - Й перетворюся - на Мавку...

Відчиняю я серце - лети! Та у нім залишаєшся вперто... Ні прогнати тебе, а ні стерти - Необачно заплутавсь в нім ти. Серед безлічі зайвих дрібниць, У тенетах мовчанок і бруду, Серед сліз, і зітхань, і облуди Ти завмер, нахилившися ниць. Мов маленький метелик у сітці, Втратив сили, принишк і завмер... Часом здасться, що ти в нім умер, Проклинаючи плетива всі ці. Та лиш сонечко зблисло - ожив! Тріпотів розфарбованим тільцем, І сяйнув життєдайним промінцем, Й знову серце моє...

Читати далі...

Я так нервуюсь від Життяі так не БачуДоліЩо дні ті -сірі що намул як "Річку " захаращує моноттям.І виглядав вікно Реалупройдусь повз натовпи Безликим(далі буде )[Приєднана картинка]

Так хочу вірити тобі, Твоїм словам і почуттям, і романтичним мріям, які живуть чомусь своїм життям. Реальність тане наче сніг, і ми живемо мов уві сні, чекаючи на зустріч знов і знов, не помічаючи як в серце вже постукала любов. Так хочу вірити в любов, і в почуття взаємні, чекати зустріч знов і знов, і мрії потаємні... Тихо вечір надходить, а надворі зима, холод в душу крадеться, туди, де суцільна пітьма. Іній сумом повіяв, і заплакав мороз, по холоднім будинку, повнім ...

Читати далі...