Профиль

Юрій1023

Юрій1023

Украина, Александровка

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Запрошення в ютуб

  • 20.04.18, 20:12

Щоби настрій Вам підняти, 

Прошу всіх Вас завітати 

У ютубі мій канал, 

Не зчиняє він аврал, 

Моє авторське читання, 

Ось будь ласка посилання: 

https://www.youtube.com/watch?v=2xsFpV7wEPg 

Бажання


Я бажаю твого тіла, 

Кохана, торкнутись, 

Випить з губ твоїх отруту 

І трішки забутись. 

Цілувати твою шию, 

Пестить плечі, спину. 

Говорити що кохаю 

Тобі беззупину. 

Відчувати на собі 

Дотик твоїх рук. 

Тебе ніжно обійняти 

Й чути серця стук. 

Негаразди і печаль 

Твої розігнати. 

В тії карі оченята 

Щодня заглядати. 

Як загляне у вікно 

Вранішній серпанок, 

То промовити до тебе: 

"Мила, добрий ранок!!!" 

Увірвався терпець


Учить брат малу Даринку 

Гарно розмовляти, 

Щоби букви вона вірно 

Могла вимовляти. 

Наполегливо науку 

Вони "штурмували". 

За годину результат 

Уже таки мали. 

-Ну,- промовив гордо брат- 

Підемо до мами, 

Хай послухає, Даринко, 

Й пишається нами! 

-Ні! - промовило дівча- 

Скажу по-секрету, 

Дуже хочу я піти 

Вже до туалету, 

То ж до мами ти мене, 

Брате, не тягни, 

Ще хвилина і я можу, 

Сходити в штани!!! 

АННАМ

Привітати хочу зрання
Всіх жінок, хто зветься-Аня,
Щастя й миру побажати,
Смутку, горя їм не знати.
Береже їх хай Свята,
В дім приходить доброта.
Щоб купалися в достатку,
На Канарах мали хатку.
Прихоть бачите яка?
У Юрія Балюка.

Загадка

  • 21.12.17, 11:47
Ця городняя рослина, 
Гарбузовая дружина. 
Дуже хитрою була: 
Назву напою взяла, 
Ім’я жінки доточила, 
Собі ім’ячко зробила. 
Здогадались? Хочу знати, 
Як рослиночку цю звати

Так склалися обставини


-Поменшало вже про тещів, куме, анекдотів!- 
Промовляє до Миколи Григорій Суботів. 
-Так, звичайно, і цьому не слід дивуватись, 
Вже доводиться зятям з тещами змирятись, 
І не теща, а матуся, ніжно називають, 
Бо на пенсію її усі проживають!!!

Ранкова пригода

 

Вийшов ранком на подвір’я, запалив цигарку, 

Димок кільцями пустив, глянув на вівчарку. 

Але що за чудасія? О, Петре Святий, 

Був же чорним вчора пес, а цей ось, рудий! 

Прикрив очі я руками, Богу помолився, 

Відкрив очі, на собаку знову подивився. 

Та на цьому не скінчились, людоньки, дива, 

Бо дивилося на мене…песиків вже –два! 

Це напевне вчора з кумом зайве перепив, 

І лихий якусь полуду на мене пустив. 

Навпочіпки я присів, і став мізкувати: 

Вже напевне зі спиртним треба зав’язати! 

Раптом чую біля хвіртки: «Мій у тебе Джек?» 

Ніби струмом трусонуло, хай би йому пек!!! 

Вмить покинула мене вся ота омана, 

Бо згадав, що рудий пес, Оверка Степана. 

Щоби зняти якось стрес, а з ним і напругу, 

Приніс Стьопа вмить пляшечку, випить чарку-другу. 

Владналися, як то кажуть, швиденько діла, 

Добре, що моя дружина на базар пішла. 

ПРИКОЛ


Сидить ґава на дубові 

Під ніс щось патяка. 

Пробігає мимо дуба 

Заєць-забіяка. 

Зупинився, догори 

Голову підняв, 

-І чому ти там сидиш?- 

Ворону спитав. 

А у відповідь почув: 

-Я прикол чекаю!!! 

-О, приколи я люблю, 

Хутчіш залізаю!!! 

Й ось сидять вони удвох, 

Розмова ведеться. 

Раптом вовк кудись 

У справах плететься. 

-Мабуть нічого робити?- 

До зайця буркоче. 

-На прикол ми тут чекаєм!- 

Ворона стрекоче. 

-О, тприкол!- промовив вовк- 

Справа зачекає!!! 

Й на дубочок сіроманець 

Швидко залізає. 

Вже сидять вони утрьох, 

Година минає. 

Тут ведмідь кудись повільно 

Повз дуба клешає. 

Та почувши з гілки шум 

Мишко зупинився, 

А дізнавшись про прикол, 

Також спокусився. 

Тож поліз він догори, 

За гілку схопився, 

Але разом з вовком й зайцем 

На землю звалився. 

А ворона здійнялася 

Й гучно закричала: 

-На такий ось прикол, 

Друзі, і чекала!!! 

Дуже часто й у людей 

Такеє буває: 

Хтось подібний до ворони 

Інших спокушає, 

А коли дійде до справи, 

Чи приходить лихо, 

Той спокусник, зрозуміло, 

Вже зникає тихо. 

То яка є тут мораль, 

Хочеш запитати? 

Не вір тим, хто вміє, друже, 

Високо літати!!! 

 

Безвихідна ситуація

-До аптекаря частенько, 
Людо, забігаєш, 
Це ж навіщо? 
Адже мужа лікаря ти маєш. 
-У відряджені Микола, 
Місяць ось минає, 
А постійно він мені 
Листи надсилає, 
Ото ж правду я тобі 
Змушена сказати: 
Але їх лише аптекар 
В змозі прочитати.

В душі моїй надія не вмирає

В душі моїй надія не вмирає
Бо вірю ще, наступить той момент,
Я ніжно обійму тебе за плечі,
Скажу тобі найкращий комплімент.

В душі моїй надія не вмирає,
Що в поцілунку з'їллються вуста,
І в ті хвилини ми про все забудем,
Забудуться проблеми й суєта.

В душі моїй надія не вмирає,
Що ти пробачиш все тоді мені,
І всі образи мов у воду кануть,
Або згорять в пекельному вогні.

В душі моїй надія не вмирає,
Що ще настане неодмінно час,
І соловейко ніжно заспіває
У тихий вечір, люба, лиш для нас.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
25
предыдущая
следующая