Запрошення в ютуб
- 20.04.18, 20:12
Щоби настрій Вам підняти,
Прошу всіх Вас завітати
У ютубі мій канал,
Не зчиняє він аврал,
Моє авторське читання,
Ось будь ласка посилання:
Щоби настрій Вам підняти,
Прошу всіх Вас завітати
У ютубі мій канал,
Не зчиняє він аврал,
Моє авторське читання,
Ось будь ласка посилання:
Я бажаю твого тіла,
Кохана, торкнутись,
Випить з губ твоїх отруту
І трішки забутись.
Цілувати твою шию,
Пестить плечі, спину.
Говорити що кохаю
Тобі беззупину.
Відчувати на собі
Дотик твоїх рук.
Тебе ніжно обійняти
Й чути серця стук.
Негаразди і печаль
Твої розігнати.
В тії карі оченята
Щодня заглядати.
Як загляне у вікно
Вранішній серпанок,
То промовити до тебе:
"Мила, добрий ранок!!!"
Учить брат малу Даринку
Гарно розмовляти,
Щоби букви вона вірно
Могла вимовляти.
Наполегливо науку
Вони "штурмували".
За годину результат
Уже таки мали.
-Ну,- промовив гордо брат-
Підемо до мами,
Хай послухає, Даринко,
Й пишається нами!
-Ні! - промовило дівча-
Скажу по-секрету,
Дуже хочу я піти
Вже до туалету,
То ж до мами ти мене,
Брате, не тягни,
Ще хвилина і я можу,
Сходити в штани!!!
Вийшов ранком на подвір’я, запалив цигарку,
Димок кільцями пустив, глянув на вівчарку.
Але що за чудасія? О, Петре Святий,
Був же чорним вчора пес, а цей ось, рудий!
Прикрив очі я руками, Богу помолився,
Відкрив очі, на собаку знову подивився.
Та на цьому не скінчились, людоньки, дива,
Бо дивилося на мене…песиків вже –два!
Це напевне вчора з кумом зайве перепив,
І лихий якусь полуду на мене пустив.
Навпочіпки я присів, і став мізкувати:
Вже напевне зі спиртним треба зав’язати!
Раптом чую біля хвіртки: «Мій у тебе Джек?»
Ніби струмом трусонуло, хай би йому пек!!!
Вмить покинула мене вся ота омана,
Бо згадав, що рудий пес, Оверка Степана.
Щоби зняти якось стрес, а з ним і напругу,
Приніс Стьопа вмить пляшечку, випить чарку-другу.
Владналися, як то кажуть, швиденько діла,
Добре, що моя дружина на базар пішла.
Сидить ґава на дубові
Під ніс щось патяка.
Пробігає мимо дуба
Заєць-забіяка.
Зупинився, догори
Голову підняв,
-І чому ти там сидиш?-
Ворону спитав.
А у відповідь почув:
-Я прикол чекаю!!!
-О, приколи я люблю,
Хутчіш залізаю!!!
Й ось сидять вони удвох,
Розмова ведеться.
Раптом вовк кудись
У справах плететься.
-Мабуть нічого робити?-
До зайця буркоче.
-На прикол ми тут чекаєм!-
Ворона стрекоче.
-О, тприкол!- промовив вовк-
Справа зачекає!!!
Й на дубочок сіроманець
Швидко залізає.
Вже сидять вони утрьох,
Година минає.
Тут ведмідь кудись повільно
Повз дуба клешає.
Та почувши з гілки шум
Мишко зупинився,
А дізнавшись про прикол,
Також спокусився.
Тож поліз він догори,
За гілку схопився,
Але разом з вовком й зайцем
На землю звалився.
А ворона здійнялася
Й гучно закричала:
-На такий ось прикол,
Друзі, і чекала!!!
Дуже часто й у людей
Такеє буває:
Хтось подібний до ворони
Інших спокушає,
А коли дійде до справи,
Чи приходить лихо,
Той спокусник, зрозуміло,
Вже зникає тихо.
То яка є тут мораль,
Хочеш запитати?
Не вір тим, хто вміє, друже,
Високо літати!!!