Сильніше надії, звичайно - чекання.
З чеканням і віра живе.
Здавалось, настала уже безнадія,
Але все минуло, й знов човен пливе.

Човен життєвий все звісно здолає,
Його не лякають шторми й буревій.
З вірою в серці якщо ти крокуєш,
До дочекатись мети ти зумій.

Надія вже згасла, і вітер розвіяв
Попіл в далекі краї,
Але ти чекай, і повір, неодмінно
Збудуться мрії твої.

І хоч ми дорослі, уже розумієм
Казок небуває й чудес,
Але якщо щиро на щось ми чекаєм,
Господь нам пошле це з небес.

Сильніше надії, звичайно - чекання,
Завчасно ти рук не складай.
Крокуй до мети тільки з вірою в серці,
І буде чудово все, знай.

Ніжний запах весни в твоїм імені є,
Ароматом п'янким у повітрі снує.
Теплом на морозі воно зігріває,
А у душі гарна пісня лунає.
Шум ніби моря, що серце ласкає,
Адже і Пушкін його прославляє.

П'ятикласник Коля Драб
З школи повернувся.
І зайшовши на подвір'я
До батька звернувся:
-Тебе класна керівничка
Викликає в школу.
-Що ти знову натворив?-
Той спитав Миколу.
-Та, нічого, лиш одне
Задав запитання,
Яке викликало в неї
Сильне хвилювання.
Ручка- це жіночий рід,
Стержень -інший має,
Тож чому в них до сих пір
Діточок немає?
Батько лисину почухав,
Й почав промовляти:
-Дійсно так, але ж чому?
Ручку можеш дати?
Дві хвилини старий ручку
Пильно оглядав,
Потім гучно засміявся
І таке сказав:
-Та не буде в них потомства
Ніколи, на жаль,
Адже ручці, бачиш, синку...
Вставили...спіраль.

Із Весняним святом Вас, жіночки, вітаю!
Щастя, радості, достатку,
Щиро Вам бажаю:
Хай же доля посилає
Ласку кожну днину,
Щоб Ви також поважали
Свойого мужчину,
Щоб на Вас не нападала
Різная хандра,
Пам'ятайте, Вас створили
З мужського ребра.
Тож давайте чоловікам,
Поблажки маленькі,
Адже ми Вас дуже любим,
Ви ж такі гарненькі.