-Чоловік мій вже не п'є, 

Різко зав'язав. 

І спиртного майже місяць 

До рота не брав! 

-То це ж добре, нехай вяже, 

Як хист такий має, 

Увесь час перед очима, 

А не десь бухає!!! 

Ні дня я без рими не можу прожити, 

Фицає невтомний крилатий мій кінь, 

Тож щоб спастися від сонця і спеки, 

Сідаю писати під яблуньку, в тінь. 

А рими-мов бджоли, рояться тихенько, 

І ось вже рядочки лягли на папір, 

Знову з'явилося "нове дитятко", 

Гумор, пейзаж, про коханнячко твір. 

Легесенький вітер вгорі повіває, 

І листячко шепче щось ніжно мені, 

В ці митті про все я тоді забуваю, 

Бо зовсім зникають всі думи сумні. 

Коли чую," спасибочки!", 

Від когось лунає. 

Запитання вже відразу 

В мене виникає: 

-А із чим же тії бочки, 

Можете сказати, 

Що потрібно терміново 

Їх порятувати???