Хочеться почути думку багатьох людей. Як не дивно, але в житті бувають такі ситуації, що самому важко знайти вихід.....Ще в далекі часи було велике кохання в одних молодих людей. Але як буває, дівчина дочекавшись свого хлопця з армії сказала, що вагітна від іншого......Бідний юнак ледь змирився з такою звісткою, Була депресія, розчарування і довгі роки самотності.....Щоб забути свою любов одружився на однокласниці, народили двійко дітей....Так і жили - все нажили, працювали, дітей виховали, Але одного разу він зустрів жінку схожу на своє перше кохання! Зовні вона мало була подібна, але запальним, відкритим характером полонила його душу. Так і полюбили вони один одного незважаючи на всі перепони і моральні закони. А що далі робити ніхто не знає....Так і розривається між почуттям обов'язку і коханням.

Приїхали...де це тебе носило?
Я тут думала ...ти давно не зі мною?
Як це?
Думками.
От щойно з тобою.
А до цього питання хто був у думках?
Маша.
Я все зрозуміла,ще в квітні,ці твої затримки на роботі,мовчання коли щось питаю,байдужість до всього...
Чому ж ти не сказав одразу?
А що казати?
Як що,що в тебе інша.
Не інша,а друга.
Тобто,подруга друга?
Ні тобто нога , рука - друга.
Але хіба я на варта того аби бути єдиною,чи ти так не вважаєш?
Це дивлячись в чому.
В чому?
В ліжку,наприклад.
Так ти за півтора місяці не був з другою в ліжку?
Був. Вона раптом вскочила, я і не встиг оговтатись.
І що якщо ти навіть з нею несвідомо був у ліжку це щось змінює? Був же з іншою!
Та не з іншою,а з другою, кажу ж тобі!
Знущаєшся!
Не думав.
Я збираю речі,поїду. Можеш її привезти в дім,це ж твій дім.
Але якщо б ти так погано до цього не відносилась ми могли б жити разом.
Ти просто вбиваєш мене своєю безжальністю до мене!
А ти мене - своїм відношенням до цього,всі жінкі нормально до цього ставляться,навіть самі ініціатором бувають...а ти....
От приведеш її,потім вона тобі наведе ще таких - будете жити- не тужити.
О ні, я такого не хочу,кажуть можна хірургічно якось це зробити і вона нікого не приведе.
Ти що садист, як я раніше не помічала?
Так, це погано,я теж я кось вважаю це негуманно..
Як я жила стільки з таким ідіотом!?
А я з такою дурепою! Я ж про кішку кажу,така руда жвава кумедна. Кохана,ну давай заведемо кішечку.
О Боже! Я така дура? Я така рада,що в тебе нема іншої,тільки друга:) навіть згодна на її вселення. Коханий мій,знущальник мій,жартівник мій,кішкарь сраний! Ненавиджу ! Як думаєш куточок біля мійки в кухні підійде їй? Адже в спальні в тебе вже є я?
Єдина і така добра! :)

Модель. Красуня. Та щось у ній такого є, що не дає пробитися далі, вище… Ніби зависла на якомусь рівні, і замість руху далі – щось змушує зупинитись, постояти на досягнутому не надто високому, та вибиває з ланцюгу кудись в бік. Перед очами китайська іграшка з металевих кульок підвішених в ряд. Підіймаєш крайню, пускаєш, вона у вільному падінні на мотузку б’є крайню, невідома сила проходить крізь усі кульки, що непохитно висять ланцюжком, і передається в крайню кульку з іншого боку, і вона відскакує у повітря, так, ніби ти б’єш прямо по ній… Така сама невідома сила, резонансна, вибиває людину зі шляху до успіху кудись в бік.

Шкода. Весь світ програв від цього непорозуміння. Весь світ без неймовірної її зовнішності на обкладинках журналів, без цих рідкісних синіх очей на левиному обличчі, без цих золотих кучерів, без цієї дивовижної білої шкіри, довжелезних ніг, неймовірної фігури, якій навіть Кендіз Свейнпол позаздрила би.

Щось. Щось штовхає. Щось невидиме для очей. Десь за рядом кульок є та, що здіймає цю силу, штовхаючу з іншого, видимого боку, але цього не визначити.

Кохає хлопця, але тут же скочить в джип директора, мчить із ним тусити-кохатися, тоді летить до Сінгапуру до іншого закоханого за його рахунок, з Сінгапуру до Європи за рахунок закоханої жінки і віддається одностатевому коханню, тоді знов повертається додому, і ніби нічого не трапилося кохає того хлопця…

Так, ніби душа дівчини покинула тіло, відмовилась співпрацювати, відмовилась товаришувати, діяти… забула про те прекрасне тіло. Забилася кудись у куток підсвідомості, насупилася незадоволено протестуючи, і покинула напризволяще її. І те тіло носить течією туди-сюди… куди попало.

Обличчя сяє щастям. Але щось таки заливає алкоголем.

Все частіше бачу її алкоголем. І перед очами зовсім інша людина, яка так само була чимсь невідомим вибита з золотого ланцюга, впала, зламалася, і вже важко навіть упізнати цю другу людину серед купки алкашів, що валяються у траві попід кущами найближчої наливайки…

Дивлюся у ці прекрасні і одночасно потворні якісь левині сині очі, коли бере до рук чергову чарку і одне на думці: «будь-ласка, тільки не падай так, як вона. Тримайся!».

 

Він має престижну професію міжнародного рівня. Його справа пов’язана з тісним спілкуванням з політиками вищого рівня. Свого часу тривалий час супроводжував на ділових переговорах майбутнього президента-зека коли той ще два слова не міг разом зв’язати, бо мат-перемат а нормальних слів зась. Високий, статний, кремезний, золоті кучері, дивовижні сині очі, якими пишається і дуже вміло користується. Це його фішка, бо нікому подібного не дано природою. Йому варто «включити» фірмовий всепоглинаючий синій погляд – і світ сам рушить до його ніг.

Потрібна квартира? Будь-ласка. Кілька ділових польотів закордон і квартира куплена. Навіщо йому дорогі речі? Він ніколи не розумів марнотратства. Те, що необхідне, якісне і дороге, він собі давно вже придбав. За що можна не платити – не бачить сенсу платити, і робить власноруч, або руками друзів безкоштовно. Не бачить сенсу виряджатися. Навіщо марнувати ресурси землі, якщо можна якісно одягтися в секонд-хенді? Навіщо йому машина? Ну справді, навіщо? Якщо його життя полягає в постійних перельотах різними країнами.

 

Коли спостерігаєш за цим мужчиною, складається враження, що він ще не зовсім виліз зі своєї шкарлупи. Як те курча. Дзьоба висунуло, але ще є яйцем. Бо часом він виглядає таким мужнім, таким інакшим, і в обличчі стільки всього читається, що можна закохатися. А часом так, ніби йому заважає ще не облуплена шкаралупа, і він стає огидним величезним немовлям, яке не знає що йому робити, як йому робити. І навіть вираз обличчя стає дурним, розгубленим. І розмови стають такими ж. Огидними, дитячими, дурними, безглуздими.

Людина ніби ще не народилася. Дивно. Тіло є, а ось особистість то є, то ховається в шкаралупі. І навіть видно, що йому самому неприємно таким бути, що воно йому заважає, стає його комплексом. Що він шукає ту особистість, що щойно була присутня в ньому, але загублена, і не може віднайти, покликати назад. Й знову і знову стає дурним, безпомічним, огидним самому собі дитям, яке шукає захисту, відповідальності за себе в інших. І знаходить. В інших мужчинах.

 

Дві різні душі людей протестують проти них самих і покидають ці свої тіла, віддаючи їх на розсуд світу плотських утіх. А могло би бути інакше. Могло би бути просте, людське, але таке цінне, таке необхідне кожному, таке неможливе щастя.

 

-        Вау! Тільки поглянь! В них очі однаковісінькі!

Він не міг повірити в цей зойк. Це ж неможливе! Такі очі тільки в нього і більше ні в кого! Стрілою наблизився до неї і зазирнув у такі самі, як у нього самого сині очі. І відскочив ніби обпікся. Можливо він трохи збентежений, адже це аж наполовину знецінює його особливість!

 

Жінка, яка як той метелик вистрибнула з кокона, й носило її вітром туди-сюди, аж поки та жінка в тому метелику не почала сіріти. Та чоловік, який так ніколи й не наважився виламати свою шкаралупу й вилізти назовні, народитися, стати справжнім чоловіком, сильним, потужним – обрав тільки визирати й ховатися вічно за образом дитини. Чи може щось змусити її знов засяяти кольорами? Чи може щось зламати ту його закам’янілу міцну шкаралупу дитяти?

 

 

Як часто ми зустрічаємо чоловіків в місцях де вірогідність зустріти чоловіка дорівнює нулю, ніколи над цим не замислювалася доки не повела свою подругу до центру «Матері та дитини». І там у черзі виключно з вагітних жінок їх матерів та подруг, я побачила чоловіка: він стояв з нещасним виглядом та м’яв  у руках якісь папірці.

            Після цього мене осяяла думка, а чому б не написати про місця де зустріч з чоловіком нам не світить, але в деяких окремих випадках все ж таки зустріч з ними можлива.

            Отож я вирішила якось ці місця підпорядкувати та скласти до купи. Перше місце безперечно займає черга до акушера-гінеколога. Це виглядає приблизно так в черзі з 10-15 жінок стоїть одна нещасна особина чоловічої статі з закатаними до гори очима, в одній руці  тримаючи,  як оберіг пачку цигарок в іншій довідку, яка для чогось потрібна його жінці (і на біса він погодився на це, він і сам не розуміє).

            Друге місце це торговельний зал супер-маркету відділок з засобами жіночої гігієни де цей нещасний вже півгодини втикає в цілу купу жіночих прокладок та тампонів, доки не допетрає зателефонувати свої любій, або ж вона йому сама не зателефонує. В цьому випадку з цього сіромахи можна ліпити другу скульптуру «мислитель».

            Третє безперечне місце це жіночий туалет. І не важливо як це диво природи туди потрапило. Важливо для чого воно там. Зазвичай він вже прийняв на груди деяку кількість горілчаних напоїв та зайшло просто попісяти, і це любі мої ще не найгірший варіант.

 

Іноді, краще спілкуватися з ворогом, ніж з родичем.

Для того, щоби дівчина зрозуміла усю серйозність твоїх намірів - треба сказати - ВІДДАМ ТОБІ УСЕ !