Ми були знайомі з цим хлопчиком неповних 20 років...

Тепер історія. Попала я у грудні в ситуацію, коли не знала, що його робить і як правильно себе поводити. Все відтермінувалося до січня, якось треба після свят розрулити, і, навіть відпочиваючи, мій мозок підсвідомо шукає рішення... 

А тут якраз говорили з дядьком, батьковим братом, приїздив на зимові канікули, згадував дитинство... Розповів мені чудову історію про те, як дитинстві та юності він був сором'язливим хлопчиком, що не завжди комфортно почувався в новому колективі. І, коли поїхав від батьків за багато кеме та вступив до навчального закладу, питався в старшого брата поради про те, як краще пристосуватися в новому колективі та до нових умов життя. На що старший на 8 років брат дав авторитетну пораду: "БИЙ ПЕРШИМ!" Малий так і зробив. У перший же день навчання відлупцював у туалеті того, хто, як йому здалося, погано на нього подивився. Ледь не вигнали з вишу!  Але якось обійшлося. І ніхто, жодна падлюка за всі роки навчання більше не посміла навіть мати на думці ображати :)

Ця  історія  мені виявилася як знак Божий. Отак батькова порада дядьковими вустами наздогнала мене за 17 років після того, як тато помер.

А це вони - два такі несхожі брати - на другий день батькового весілля.

Вітаю зі святом того, хто це читає, та бажаю вчасних підказок від життя.

Окреме вітання Василькам з іменинами та всім тим, хто має до них стосунок! Легкої вам долі!