хочу сюда!
 

Евгения

28 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 28-36 лет

Заметки с меткой «біда»

Генний принцип кацапа - де б ти не жив - це приеднуй до Росії.

.....................
інакше вони не можуть. 
це - генно.
і нехуй до них дойбуватись за це...

Гонтареви, Воробйови, Іванови, Авакови, Кузнецови, Мустафаеви, Павлови ( Моторол) , Толстие ( Гиви) , Тонкие, Безкоровайние, Петрови, и проч. хуїтта...

де б воно не жило - воно хоче приеднати це до матушкі-расеї. ...Генно. так хоче їх душа. Срала вона на закони і кордони. Бо вона так - влаштована!


коли ж вам це все дійде???

віршування в окупації

23. світанок в степу.

а у степу волевольному
три стежини
три біди -
як одна веде до берега джерельцевої води
до журби до калинової друга впала у полин
в різноквітах третя схована  стежка від усіх стежин

третя - там кохання згублене заблукало в забуття
друга - доля
доля страчена пролягає в небуття
а над першою - спів жайвора безупинний в дивосвіт
спів про річку-сум джерельную
про сльозу вербову з віт

а по степу волевольному
не серпанок не туман -
павутинним стелить саваном
день у долі назаклан -
в перехресті у стежинному три пороги без доріг
і над обрій сонцесяяння в саван скутий переліг...

Як можуть люди жити щасливим і здоровим життям?

Звичайно, кожен з нас по-своєму визначає щастя, але все ж - чи є у вашому серці відчуття спокою, чи

впевнені ви у своєму майбутньому, відчуваєте ви вранці, в момент пробудження, відчуття очікування

чогось радісного? Якщо ось це все називати щастям, то могли б ви сказати, що ви щасливі?Думаю, можна з упевненістю стверджувати - небагато знайдеться людей, які зможуть відповісти

твердим «так». Більшість не вважає, що їх життя складається в точності так, як вони б хотіли. Що ж

завдає нам такий біль? Що таке відбувається у світі, через що стільки людей не можуть просто бути

щасливими?

Мені здається, що всі ми живемо в епоху хаосу. Слово «хаос» характеризує той стан сум'яття і

безладдя, яке є ознакою неорганізованої матерії, що існувала до створення всесвіту.

Просто йдучи по життю, ми відчуваємо себе змученими і втомленими. Газети і телебачення

обрушують на нас потоки інформації, а на роботі ми постійно стикаємося з проблемами і

непорозуміннями. І ці проблеми видаються нам численними і нездоланними.

Швидше за все, така сутність життя всюди, куди б ми не вирушили. Наша крихітна планета просто

перевантажена економічними протиріччями, сімейними негараздами, етнічними забобонами,

екологічними катастрофами, релігійними війнами і всіма іншими проблемами, які тільки можна

уявити. І вся інформація про людей, які страждають і людей, що насолоджуються стражданнями інших

людей, про людей, які багатіють, і людей, які розоряються, про гноблених і гнобителів доходить до нас

навіть з протилежного боку земної кулі всього за кілька секунд.

Хто, запитаємо ми, є причиною всіх цих страждань? Світ стає більш роз'єднаним і чужим, життя в

ньому ускладнюється. Ми і так вже по шию занурилися в хаос, а світові проблеми все продовжують

поглиблюватися.

Втім, у нас є щось спільне - всі ми шукаємо вихід. Кожен з нас шукає відповідь, а відповідь ця

настільки проста і ефектна, що досі вона навіть не приходила нам в голову.

Отже, в чому причина всього цього безладу? В чому корінь всіх бід? Що б це не було, воно веде світ

від гармонії до розбрату.

Можливо, це неминуче явище. Хоча всі ми належимо до одного біологічного виду, у нас є

національні та расові особливості, а отже, і мислимо ми по-різному.

Крім того, більшість людей насилу приймають речі, несхожі на ті, що їх оточують. Результатом цього

є безперервний потік бід і страждань. Здається, що, поки люди залишаються людьми, будь-яке

запропоноване пояснення незмінно у когось буде зустрічати відсіч.

І ось ми знову повернулися туди ж, звідки почали. Чи може існувати те єдине пояснення, яке буде

застосовано до всіх людей на земній кулі, в яке кожен увірував би? Чи можливо пояснення настільки

просте, що кожен зміг би зрозуміти його?

Так ось: я знайшов це рішення, і воно полягає в наступному: людське тіло в середньому на 70%

складається з води.

Ми починаємо наше життя у вигляді плоду, який складається з води на 99% . Коли ми

народжуємося, вода складає 90% нашого тіла, а до того часу, коли ми досягаємо дорослого віку, вміст

води знижується до 70%. Якщо ми вмираємо в глибокій старості, то наше тіло складається з води

приблизно на 50%. Іншими словами, на всьому протязі нашого життя ми існуємо головним чином у

вигляді води.

З фізичної точки зору людина - це вода. Усвідомивши це, я почав дивитися на світ зовсім по-іншому.

По-перше, я зрозумів, що це правило щодо води відноситься до всіх людей. Тому те, що я збираюся

розповісти, стосується кожного з нас, у всьому світі.

Я думаю, мені вдалося побачити той шлях, по якому люди повинні йти протягом свого життя. Отже,

як можуть люди жити щасливим і здоровим життям? Відповідь полягає в наступному - треба очистити

воду, яка складає до 70% нашого тіла.

Вода в річці залишається чистою тому, що вона рухається. Коли вода стає застійною, вона вмирає.

Тому вода повинна постійно бути в русі. Вода, або кров, в тілі хворої людини застоюється. Коли кров

перестає текти, тіло починає розкладатися, а якщо кров в мозку зупиняється, це може загрожувати

життю.

Але чому кров стає застійною? Ми можемо розглядати цей стан як застій емоцій. Сучасні

дослідники показали, що стан свідомості безпосередньо впливає на стан тіла. Коли ви живете повним

життям, отримуєте від неї задоволення, ви відчуваєте себе краще і в фізичному плані, а коли ваше

життя наповнене боротьбою і жалями, ваше тіло теж знає про це.

Отже, коли ваші емоції протікають через ваше тіло, ви відчуваєте почуття радості і рухаєтесь

назустріч фізичному здоров'ю.

Рух, зміна, течія - це і є життя.

Якщо прийняти як даність, що, перш ніж стати людьми, ми існуємо у формі води, ми ближче

підійдемо до відповіді на основне питання: що таке людина. Зрозумівши воду, ми будемо краще розуміти людське тіло і, можливо, навіть розкриємо велику таємницю - чому ми народилися і чому

існуємо саме так, а не інакше.                                                               (Масару Ємото "Послання води")



Що треба для Щастя? 


25%, 2 голоса

0%, 0 голосов

13%, 1 голос

38%, 3 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

25%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Такої життєвої радості усім нам треба вчтитися!!!

Давно нічого не писала у блозі, то часу не було, то вражень... Навіть не вражень, вони у мене є завжди, а чогось такого, що справді зачепить і залишить слід. Майже місяць тому почула декілька слів, котрі дотепер змушують по-іншому дивитися на світ, на матеріальні цінності (якщо це взагалі можна назвати цінностями), на глобальну і, здається, безкінечну гонитву за грошима, на всі ті речі, які давно стали частиною нашого життя, але по суті не є життєвонеобхідними...

Отож, 9 червня, відразу після нашого нашого весілля, вирішила я відвідати своїх родичів, котрі на весілля запрошені не були, але є для мене близькими людьми і частиною мого життя і світогляду. Зайшла до однієї бабусі (дружина рідного брата мого дідуся, якого я не знала ніколи). Жінці вже 90 років, але незважаючи на це людина повна оптимізму і... вдячності!!! Вдячності Богу за те, що у свої роки вона ходить, вона все пам'ятає, вона може говорити і відчувати смак їжі! Єдине, каже, трошки їй некомфортно, що по-трохи втрачає слух, але "це в мої роки нічого, тільки прошу людей голосніше говорити і все". Вдячності родичам, що її незабувають і дбають про неї, хоча своїх рідних дітей вона ніколи не мала. Жодного разу за все своє коротке, порівняно з її, життя я не чула від неї нарікань, жодних, ні на що!!! І тоді, 9 червня, зрозуміла чому!!! Все насправді дуже просто - людина знає, що таке справжня біда, справжня бідність і справжня самотність. Почну з останнього: справжня самотність - це коли ти ще немовля, а у тебе помирає батько, коли тобі 10 років - помирає мама, а найближчі родичі раз на день приносять тобі мінімальну їжу, щоб з голоду не померла через їхню вину. Самотність - це коли ти плачеш на Різдво, бо  всі живі твої найближчі родичі не твоєї віри і не святкують святвечір, не ходять колядувати... І ти розумієш, що навколо люди святкують, а ти одна однісінька і нікому не потрібна... Таке ж на Великдень... і на всі решту свята... І так аж до дорослого віку, поки не вийшла заміж... Справжня біда - це війна! І все, більше нічого писати не буду про це, бо емоцій і їх справжності не передам, і ніхто не передасть, крім тих людей, які це пережили. А справжня бідність - це повоєнний час! Коли з твого і так невеликого будиночку залишилася одна кімната, без вікон, без печі, навіть без нормальної підлоги... "До тепер маю ліжко, яке мені тоді дала двоюрідна сестра, бо їй мене стало дуже шкода... Дала вона мені і подушку і таку убогеньку ковдру, щоб я зовсім не замерзла... отак і жила. А вже коли прийшов сюди дідо (її чоловік, брат мого дідуся), то він вже все доробив, зробив нам хату (йдеться про кімнату, в якій можна приймати гостей, в якій є диван, стіл, шафа і яку до тепер бережуть і дуже нею гордяться! Також годі передати гордість і радість людини, котра веде тебе у цю кімнату і просто з невимовним щастям її показує і з особливим теплом розповідає про спільне фото зі своїм чоловіком, котрий вже давно покійний, але це фото зробили вже після його смерті з двох окремих знимок, щоб була пам'ять), ми мали п'єц, нормальні умови, щоб жити, але напевно в мене доля така, що вже і на старості знов багато років живу сама".

В усьому будинку справді дуже охайно, делікатно і помітно, що дорожать кожною річчю... Але це не те, що я хотіла сказати... Хотіла просто написати декілька почутих речень: "Після війни було дуже тяжко, не було нічого і я була одна, все мусіла сама собі купувати, шукати і робити. Все! В мене нічого не було! І я сама всього добилася, добилася того, щоб жити. І сама собі все купила: і сокиру, і лопату, щоб трошки город посадити і щось мати. Купила собі горнятко, тарілку, ложку, стілець. Все, що треба було для життя"!!!

ЛЮДИ!!! НЕ НИЙТЕ ЧЕРЕЗ КОЖНУ ДРІБНИЦЮ!!!!

olx

olx

Помилка - не біда!

Життя пройде немов вода...

і відцвіте немов вишнева гілка...

в житті одна помилка не біда...

біда коли усе життя помилка!

Врятуй життя

Якщо ви маєте бажання допомогти дітям, які мають онкологічні захворювання та дітям, що позбавленні батьківського піклування Ви можете долучитися до нашої діяльності, надавши безповоротну фінансову допомогу, благодійний внесок або добровільне пожертвування, які можете здійснити через банківське перерахування або шляхом поштового переказу на рахунок Благодійного фонду http://tyanhel.org.ua/:

р/р: 26000060398106 КОД (ЄДРПОУ): 36321738 Отримувач: БО "БФ ТИ-АНГЕЛ"  Код банку (МФО): 336677 Банк отримувача: ПриватБанк  Призначення платежу: благодійна пожертва (при перерахунку від підприємства - благодійна допомога без ПДВ)

Користувачі системи WebMoney можуть відправляти пожертвування на нашу адресу, скориставшись он-лайн платежем

Гаманець WebMoney в українській гривні - U322622813757 Гаманець WebMoney в доларах США - Z629394958429 Гаманець WebMoney в російських рублях - R414368774592 Гаманець WebMoney в евро - E248002455531 Прохання вказувати призначення платежу! Комісія системи і банку при обналічувані складає 2-4%

Якщо Ви хочете надати будь-яку іншу допомогу (лікарські препарати, витратні медичні матеріали, іграшки, книжки, ігри, матеріали для творчої роботи тощо), зв’яжіться будь ласка з представником фонду Юлією Дем’янчук juliya1991@yahoo.com , тел. +38(093) 2532166