хочу сюда!
 

Ксения

37 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 38-45 лет

Заметки с меткой «степ»

Туман



13.09.18 Цього ранку туман,здається, накрив всю область.          Від Гайчура до Запоріжжя- точно. В Запоріжжі на зупинці Чврівна  за 50 метрів не було видно трамвая, що наближався.

 Тумани. Знов тумани
Кругом, де оком кинь.
Подекуди лиш рани -
Просочується синь.

Дорога. Знов дорога
І тихий шелест шин.
Та на душі тривога -
Ти їдеш  не один.

Прощання. Знов прощання
На день? Чи навіки?
Й твоє легке зітхання
На відстані руки.....

Таки - осінь....

        
фото автора
                                        


poka pokapoka
poka

* * *

Інколи я зараз так приколююсь (тобто самовиражаюся) prostite

Почалося з того, що визвала (Вона) і каже: "Скоро місту ювілей (65 років) і хочу, щоб ви зробили слайдшоу зі своїх фото до цієї дати" ...

От я і зробив ... І тут пішла критика:
- Цветочки все убрать, девочек тоже, рассветы-закаты ...
- У нашому місті їх тіпа нема ? ... одні голі коробки, ГЕС, канал ? parik 
- Канала тоже нет ... и еще это: надо, чтобы вы ввернули туда фотки 50-х годов - первостроек города ...
- О, точно! Це ж можна ще й єдину уцілілу спадщину Бойчукістів у виді ліпнини на фасадах старих будинків
  показати ...
- Не знаю кого, но можно ... на старых домах ...


От тоді це мене й спонукало для "самовираження" (без усілякої цензури) smile

віршування в окупації

40. у сутінь осінню...

...і вже не чекаю нічого... - нічого
осіньої днини
у часі буття
ні доброго слова
ні погляду злого
ні правди
ні кривди
ані забуття
хіба що торкнеться
в трагічній цій тиші
подих до спогадів
аж до душі
легким вітерцем
який віти колише
в опалому листі
зітханням стишив...
чужий в сьогоденні
старий і спокійний
у сутінь осінню
дивлюся у степ
повз мене минають криваві події
та з ока сльозою печаль не спаде...

віршування в окупації

39. дощик від ельфів.

йшла воля степом вистрибцем,
сачком ловила хмарки -
сміялись з неї весело
всі ельфи у квітках.
хохотуни аж покотом
каталися на спинках
і по дитячі смішно так
чаклунно-чарівні
від сміху неутримного
здригалися хиталися
і крильцями і ніжками
потішні пустуни.
а потім бешкетуючи,
ці сміхуни - над волею
водили хмарки лЕгкії
у синіх небесах.
від обрію до обрію
у просторі безмежності
гуртом водили бавились,
футболили хмаркИ -
дзвонили милозвучно їх
дзвіночки-балабончики
на кистях рук і пасиках,
у стрічках і бантах... -
і припустився сонячний
стрімкий жаданий бажаний
у спеку прохолодний
такий чудовий дощ!
відкинула сачок свій
у степу воля радісна,
сховалася під вЕрбою,
замріялась собі -
і шелест крапель в листі
здавався їй як піснею
і дзвониками ельфів
у травах і квітках...
...отак мені надумалась,
у дощ в степу придумалась
щаслива безтурботна
під небом воля ця...

віршування в окупації

...почув по новинам, що бандюків у донбаських степах по кількості перевищило наших ЗСУ...мусив щось сказати з цього приводу і отаке ось вийшло "з-під пера"...

26. нашестя нечисті.

1.
в степу моєму розвелись щури,
мерзенна зграя сірих кровопивць
та інша твань з кремлівської стіни,
що розплодилась клонами убивць.

і паранойїк шле свої конвої -
в червоний хрест сховав злодйськи смерть,
маскує в біле арсенали зброї,
пакує щедро кузови, ущерть.

і крошево підсипує щурам... -
вже й сам як щур вишкірюється в світ.
і тисне лапку йому демократ,
в дипломатичний граючи кульбіт...

2.
божок брехні бовванчик цей в кремлі -
він клоном є совкового щура,
який зростав у фобіях, у злі,
в страху брехав й не каявся і... - крав.

заляканий чатує на "атас!" -
бо влада змінна у годині  "Х".
і чхать йому на все й на всіх на нас -
у нього є своя ідея  "фікс"...

...хоча... - хтозна й нема ідеї там,
в мізку його шумує хвойний ліс,
в душі кимарить в ліні ситий хам
і знехотя вустами кривить  "CHEESE"...

віршування в окупації

23. світанок в степу.

а у степу волевольному
три стежини
три біди -
як одна веде до берега джерельцевої води
до журби до калинової друга впала у полин
в різноквітах третя схована  стежка від усіх стежин

третя - там кохання згублене заблукало в забуття
друга - доля
доля страчена пролягає в небуття
а над першою - спів жайвора безупинний в дивосвіт
спів про річку-сум джерельную
про сльозу вербову з віт

а по степу волевольному
не серпанок не туман -
павутинним стелить саваном
день у долі назаклан -
в перехресті у стежинному три пороги без доріг
і над обрій сонцесяяння в саван скутий переліг...

віршування в окупації

20. туман у розсвіт.

туман як сон у загадковості
світань лютневої зорі
і білий іней ажуровистий
на гілках гОйдають вітри

і білосивий у прозорості
сумний приблудою в добу
схилився стомлений у сонності
хвилерухливо у степу...

блідочервона риска обрію -
над ним рожеві тіні хмар
під ними в сніг і лід охоплені
руїн ряди кривих примар -

з яких радіє так і тішиться
чумний злодюжка у кремлі...
а тьмяним сонцем в небі діється
на розпач день в моїй землі -

що там заховано туманами?..
про що кричить той чорний птах?..
якою ще уп"юсь оманою
в своїх відчуджених віршах?.. -

спитав себе у цій буденності...
з морозу щулиться туман,
туман у лютій повсякденності
мовчить під сонцем на заклан...

Розуміючи, співчуваю...

С

Скіфська баба, стоячи на вулиці біля музею в селі Кочережки, спостерігає за поведінкою людей, які йдуть повз неї......

Про все, що побачить, доповідає Космосу.

СКІФСЬКА  БАБА

Мені здається, що я розумію цих двох жінок: Ліну Костенко і її героїню... Розуміючи, співчуваю їм і сама собі....

Ти, скіфська баба, кам'яна незграба,
стоїш в степах... Курай і бугила...
Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?!
За сто віків дитя не привела!
Були б у нього кремінь-ноженята,
ото вже б гупотіло по ланах!
Чого смієшся? Космос нежонатий,
а ти стоїш одна у полинах.
Невже ж таки ніхто не женихався?
А висить же в музеях твій портрет.
Тобі козацький череп усміхався,
та це — минуле. Ти дивись вперед.
Ти звикла — коні, гаківниці, стріли,
врадецькі хани з профілем шулік...
Та це забудь. Усе це застаріле.
Поглянь навколо. Це — двадцятий вік.
А ти стоїш. Звітріли коси й руки.
Скришились плечі,— може, скажеш, ні?
Були б у тебе кам'яні онуки.
Ти розумієш, бабо? Кам'яні!
Ото — літак, а не якась дараба.
Це все — прогрес. А ти стара як світ...
Сміється баба, клята скіфська баба,
сміється» ухопившись за живіт.

 

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая