хочу сюда!
 

Юлия

31 год, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «комуналка»

Не дякуємо Гройсману і Реві, а тепер і "СН" за субсидію знищену

Яка частина доходів українців витрачається на компослуги - інфографіка
Яка частина доходів українців витрачається на компослуги - інфографіка
ПОДІЇ
 
УКРАЇНА
 
ФОТО
16/12/2019


Укінці 2019 оплата комуналки з’їдає в українців 17,8% сімейного бюджету. Рекорд був у грудні 2016.

https://media.slovoidilo.ua/media/infographics/11/101072/101072-1_ru_large.png

Про це йдеться у дослідженні журналістів видання «Слово і діло». Вони підрахували витрати на компослуги за останні 15 років сім’ї з трьох осіб, яка має середній сукупний дохід і мешкає в київській квартирі площею 60 кв.м. Показники споживання, крім фіксованих, також були взяті середні – електроенергія – 250 кВТ/год на місяць, газ – 12 куб. м в місяць, холодна вода – 7 куб. м, гаряча вода – 8 куб. м в місяць.

Виявилося, що найменше навантаження на бюджет від компослуг була у 2005 році – 6,1%. З кожним роком вона росла, досягнувши рекордних 24,7% в 2016. Прогнозується, що в 2020 року (I квартал) за комунальні послуги треба буде віддати 17,8% сімейного бюджету.

Раніше «Нафтогаз» назвав ціну на газ для населення у січні. Споживачам зараз пропонується платити за двома видами тарифів на вибір. Плаваючим – коли ціна буде змінюватися в залежності від ринкових обставин щомісяця, і фіксованим – гарантованим до квітня по 5,5 за куб плюс ПДВ та націнка газзбутів. У випадку припинення транспортування Росією газу ціна може зрости у 1,8 раза.

Комунальні перспективи в Україні

"Ложка дьогтю" в європейській реформі: як змінюється українське ЖКГ
ВІВТОРОК, 26 ЧЕРВНЯ 2018, 12:28 — СОФІЯ ЛІНН, СВІТОВИЙ БАНК

"Коли вже в Україні буде європейська система ЖКГ? І що для цього потрібно? Якого ще закону бракує?" – час від часу запитує мене київська подруга.

Подібні запитання мені стали ставити набагато частіше після того, як Верховна рада відклала набуття чинності закону "Про житлово-комунальні послуги, водопостачання, електрику, газ і поводження з відходами" на рік. Цей закон окреслює договірні взаємини між споживачем і всіма постачальниками послуг, розділяючи права і обов'язки сторін.

То що, шансів на позитивні зміни більше немає? На це запитання доводиться відповідати дуже часто.

І що дуже важливо – на нього можна дати помірно оптимістичну відповідь.

Як не дивно, перенесення набрання чинності цим законом збільшує шанси на проведення справжніх європейських реформ. Причин декілька.

Демонополізуй це

По-перше, новий закон розділив штучно створені та природні монополії постачальників послуг ЖКГ. Було відкладено набрання чинності лише частиною законопроекту, що стосується ринку комунальних послуг. Стосовно житлових послуг закон з 10 червня вже чинний.

Житлові та комунальні послуги в Україні історично об'єднані в один комплекс. Однак це не зовсім правильно. Їхня ключова відмінність – в можливості конкуренції.

Складно демонополізувати ринок постачання гарячої або холодної води, газу або електроенергії (хоча за бажання можна зробити і це). Що ж до ринку житлових послуг, або того, що в Європі називають послугами з управління будинком, то тут домогтися демонополізації простіше.

Уточнимо, це стосується тих багатоквартирних будинків, які не створили ОСББ – а таких в Україні понад 80%. Навіть для них з'явилася можливість обирати керуючу компанію для свого будинку.

Що стосується будинків, де вже створені ОСББ, то вони як юридичні особи досить захищені договірними зобов'язаннями сторін (споживач – постачальник послуг) і можуть змінити постачальника послуг в будь-який час відповідно до договору. Для будинків, де не створене ОСББ, власник фактично був позбавлений можливості вибору або зміни існуючого управителя, якого призначив муніципалітет.

Що ж змінилося? В першу чергу, з 10 червня зникло таке поняття, як тариф на утримання будинку. Цей тариф раніше вираховувався місцевою владою і був безальтернативний для всіх.

Нині ж його замінила ціна за обслуговування будинку, яка може визначатися на ринкових умовах.

То що ж тут доброго, зазвичай запитують мене? Тепер власники в будинках без ОСББ позбулися останнього механізму захисту від завищення цін ЖЕКу, який часто дуже дозовано поставляє послуги управління будинками.

Але насправді їм це не вдасться. І це друга причина, чому можна сподіватися на успіх реформи.

Річ у тім, що в перехідний період – до підписання нового договору з керуючою компанією – перегляд уже встановлених тарифів заборонений. Деякі міста, наприклад Київ, встигли підстрахуватися, заздалегідь підвищивши тарифи для своїх ЖЕКів.

Однак більшість муніципалітетів цього зробити не встигли, а отже, вони самі в першу чергу зацікавлені, щоб реформа відбувалася якомога швидше.

Тепер "м'яч на половині поля" споживачів. Саме вони тепер мають усі можливості вибирати керуючу компанію, не погоджуватися на запропоновані тарифи.

Головне – пам'ятати, що покупець тепер завжди має право вибору. Відповідно, не слід, не дивлячись, підписувати нові договори, які будуть пропонувати ЖЕКівські працівники.

Де тут Європа? І це саме ті зміни, які дозволять отримати європейські стандарти ЖКГ?

Так, пропоновані зміни – це саме те, що ми називаємо європейськими стандартами управління житлом. Незалежні керуючі компанії (іноді – муніципальні, але найчастіше – приватні) працюють у всіх європейських країнах.

І часто неякісна робота однієї з них або ж бажання істотно підвищити ціну призводить до розірвання з нею контракту. І ця загроза – набагато дієвіший інструмент контролю за роботою, ніж усі можливі муніципальні інспекції.

І це не дивно – споживачі краще за чиновників бачать, де якісна робота, а де – ні.

Що тепер чекає на українську реформу? Для остаточного запуску цього механізму уряду ще необхідно підготувати підзаконні акти. Наприклад, розробити типові договори з керуючими компаніями. А також визначити, якою більшістю голосів має ухвалюватися рішення про розірвання чи підписання угоди.

Зазвичай ситуація, коли від Кабміну потрібно забезпечити імплементацію будь-якого закону, створює масу ризиків затягування реформи. На щастя – не в даному випадку!

Явний привід для оптимізму – скасування тарифів стимулює владу якомога швидше завершити реформу!

Безумовно, один лише запуск цієї системи не означає появи в Україні європейських стандартів управління житлом. На початку колишні ЖЕКи будуть безальтернативними керуючими.

Однак, як вже доведено практикою, вільний ринок швидко все розставить по місцях. І можливість заробити на управлінні будинками повинна призвести до створення нових керуючих компаній, які й створять конкуренцію в житловій сфері.

Цим шляхом пройшли всі східноєвропейські країни – їхні результати демонструють, що і в України все має вийти.

Ціна питання

Втім, Україна не була б Україною, якби в діжку меду не спробувавши впихнути й ложку дьогтю.

Цією ложкою є бажання лобістів внести норму, що перегляд розцінок керуючих компаній буде відбуватися автоматично, виходячи зі зміни собівартості послуг.

Ця норма повністю суперечить "європейськості" реформи. Чому так?

Тому що звичайний споживач рідко вивчає формування послуг. Він може навіть не помітити чергового перегляду.

І така ситуація дуже вигідна продавцям послуг – але геть не вигідна споживачам.

Безумовно, цінова ситуація в Україні є нестабільною. І цілком можливо, що у керуючої компанії з'явиться необхідність підвищити вартість своїх послуг (уточнимо – в умовах вільного ринку це бажання, як правило, стримується конкуренцією, а також необхідністю зберегти лояльних клієнтів).

Однак – і це також є спільною для всієї Європи нормою – перегляд ціни можливий виключно за згодою мешканців.

На практиці це відбувається таким чином: керуюча компанія зобов'язана повідомити про підвищення розцінок за кілька місяців. І мешканці мають час знайти альтернативного підрядника, відмовившись від співпраці зі старим.

Замість цього українців хочуть позбавити права приймати рішення – віддавши це право управителям. А без побоювання втратити клієнтів керуюча компанія швидко деградує до знайомого радянського ЖЕКу.

А отже, за європейські принципи ЖКГ треба боротися до кінця. Структури, які звикли "сидіти на потоках", до останнього подиху чинитимуть опір конкуренції.

Але, як показує досвід, на тих ринках, де в Україні є реальна конкуренція, якість послуг нічим не поступається європейській.

Новації комунальні, а проблеми соціальні

Новий закон про ЖКП: у споживачів — відповідальність, у надавачів послуг — праваФото: analogicus / pixabay.com
Фото: analogicus / pixabay.com

Хоч законодавче підґрунтя осучаснення житлово-комунальної сфери вже створено, це навряд чи зробить стосунки людей з комунальниками прозорішими, а головне — більш справедливими

Окрім політично-економічних хвиль країну періодично накриває й комунальними штормами. То тарифи вкотре підвищуються, не стаючи водночас більш прозорими, то уряд знову підготував новації в системі надання субсидій, то взагалі пообіцяли їх монетизувати — проте де візьмуть на це гроші, не сказали. То знову подбали про інтереси монополістів у сфері надання житлово-комунальних послуг, намагаючись змусити громадян встановлювати загальнобудинкові лічильники на воду і тепло — мовляв, за кордоном це нормальна практика.

А з 10 червня має запрацювати ухвалений наприкінці минулого року закон «Про житлово-комунальні послуги», який разом з трьома іншими законами — «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про енергетичну ефективність будівель» і «Про комерційний облік комунальних послуг» — і є тією реформою житлово-комунальної сфери, що нібито здатна унормувати відносини між споживачами та надавачами послуг за європейським зразком. А ось що ми у наших реаліях отримаємо насправді — велике питання.

Основа основ — договірні засади

 

Головна новація закону, яка має запрацювати вже з червня цього року, полягає в тому, що надання житлово-комунальних послуг здійснюватиметься тільки на договірних умовах. У договорі має бути зазначено перелік послуг, вимоги до їхньої якості, права та обов’язки сторін, ціну та порядок оплати послуги, відповідальність сторін, а також порядок і умови внесення змін до договору (зокрема й вартості послуги) та строк його дії, порядок пролонгації й умови розірвання. Окрім цих можуть бути й інші позиції, але їх потрібно буде узгодити між сторонами.

Якщо раніше мешканці будинків передусім скаржилися на те, що їм нав’язують певні умови договорів, а ось ініціювати зміни змоги не дають (законодавчо не передбачено, чим надавачі послуг залюбки користуються), то з другої декади червня не тільки доведеться укладати угоди, а й (принаймні теоретично) можна буде вносити пропозиції про зміни до них.

Загалом законом визначено три моделі договорів, серед яких треба буде обирати. Перша — це договори індивідуального характеру, їх укладають з кожним власником квартири окремо. Друга — колективні договори, які повинні укладати об’єднання співвласників, уповноважені особи від імені усіх співвласників чи управителі. До речі, ринок управителів фактично не створено, тож це може стати серйозною перепоною на шляху до реалізації закону. І третя модель договірних відносин — договори з колективним споживачем, тобто з юридичною особою (такою особою може бути об’єднання співвласників багатоквартирних будинків).

ЖЕКи управляючими компаніями автоматично не стануть

Попри те, що початок дії закону було відтерміновано на півроку (глава держави підписав його у грудні), цього часу виявилося замало, щоб напрацювати потрібні підзаконні акти. «З трьох десятків нормативних документів, без яких він буде просто папірцем, для обговорення і внесення пропозицій оприлюднено не більш як п’ять, — пояснює «Ракурсу» начальник Управління розвитку житлово-комунального господарства Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міськдержадміністрації Віра Радченко. — А щоб якісно створити бодай один документ, потрібно щонайменше півроку: кожен з них повинні узгоджувати зацікавлені міністерства і відомства. Тож, скоріш за все, в червні все поки залишиться так, як є зараз. У тих будинках, які досі не визначилися з управителями, й далі працюватимуть ЖЕКи. Єдине нововведення, яке може запрацювати, — тепер не буде послуги з утримання будинку і прибудинкової території (те, що раніше люди називали квартплатою), а натомість запроваджується послуга з управління. Причому вона буде договірна — орган місцевого самоврядування тарифи на неї не затверджуватиме».

За словами Віри Радченко, найбільша складність у тому, що ніхто наразі не розуміє, як це регулювати. Причому ця послуга (а вона визначається законом як житлова) включає в себе прибирання, вивезення сміття, утримання ліфтового господарства. «Тобто все, що зараз входить до складу послуги з утримання, — уточнює чиновник. — Та чим вони відрізняються, мені поки що жоден експерт не зміг пояснити. Тож для того щоб зрозуміти, у чому різниця, чекаємо підзаконних актів Мінрегіону. А оскільки орган місцевого самоврядування цю послугу тепер не регулює, то незрозуміло, як люди домовлятимуться, які критерії оцінки будуть в керуючої компанії. Ціни відрізнятимуться у кожної компанії, але як з-поміж них вибирати, хто працюватиме якісніше, хто більш чесний? Ясна річ, що всі захочуть дешевше. Та чи буде те, що дешевше, водночас якісним? І як потім вирішувати спірні питання, окрім як через суд (а суди й так перевантажені, тож розгляд справ буде затягуватися), законодавець відповіді не дав».

Фото: JuraHeep / pixabay.com
Фото: JuraHeep / pixabay.com

Ця суперечлива норма є однією з найгостріших, з якими люди можуть зіткнутися вже влітку. «Проте поки особливо хвилюватися не варто, — заспокоює українців голова Спілки власників житла України, екс-міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко. — Якщо все буде йти так, як зараз, цей закон може спіткати доля схожих документів, які раніше вже було ухвалено нашими реформаторами-теоретиками без прив'язки до реальності. З чим люди можуть зіткнутися вже з 10 червня? Передусім з тим, що всі ми до 10 числа — відповідно до цього закону — повинні визначитися, хто ж нам цю послугу з управління, яка включає утримання будинку та прибудинкової території, надаватиме. Вже є роз'яснювальний лист Мінрегіонбуду про те, що старі ЖЕКи не зможуть автоматично перетворитися на управляючі компанії — люди їх повинні обрати. Причому не переобрати, а саме обрати, тому що досі ЖЕКи управляли нашими будинками, але без нашої волі. А тепер ми мусимо обрати собі нового управителя і укласти з ним договір. А для того щоб обрати, потрібно 50% голосів власників. Щоб укласти договір, має бути 75% голосів. Що буде, якщо ми цього не зробимо? На це запитання мені поки що не дав відповіді ніхто».

Олексій Кучеренко нагадує, що йдеться не лише про те, що немає потрібних підзаконних актів. «Йдеться про типовий договір на управління, про порядок контролю за якістю послуги з управління, про порядок сертифікації — дуже багато підзаконних актів потрібно, щоб нормалізувати відносини споживачів з управляючими компаніями, — пояснює екс-міністр ЖКГ. — Міністерство розробити їх вчасно просто не встигає. Та це тільки один бік медалі. Не менш важливий і непідйомний інший її бік — власне збори мешканців багатоквартирних будинків, на яких люди повинні вирішувати ці питання: насправді зібрати усіх власників докупи у наших реаліях, коли в найкращому разі половину квартир здають в оренду, просто неможливо. Що робити у таких випадках, теж ніхто не знає».

І знову про будинкові лічильники

Ще одна важлива норма закону про ЖКП — конкретизація, де саме споживачі побачать внески, які з них планують збирати. Ці внески окреслено в іншому законі, про комерційний облік комунальних послуг, відповідно до якого всі висотки має бути оснащено загальнобудинковими приладами обліку води й тепла: якщо раніше люди мали право їх встановлювати, то тепер зобов’язані це зробити.

«Це підтверджує єдине — ухил усіх цих законів у бік надавача послуг, тобто монополіста, — зауважив у коментарі для «Ракурсу» директор Дослідницько-аналітичного центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. — А йому байдуже, скільки насправді спожили люди. Йому аби із загальнобудинкового лічильника зняти показники й розкидати зайве між усіма мешканцями. Зараз як усе відбувається? Якщо у вас у квартирі лічильник, то ви платите за його показниками. Якщо в будинку вже є будинковий прилад обліку, то тим, у кого немає індивідуальних лічильників, якраз і розкидають різницю між показниками будинкового і тим, що сплатили люди, у яких є індивідуальні. А тепер усіх хочуть змусити платити за втрати води, тепла, за діряві мережі, крадіжки. За те, що у когось вікна не утеплені, тощо. Оце ключове протиріччя, яке я називаю індивідуальне споживання і колективна відповідальність, законом не вирішують. Чи будуть люди платити за зайві кубометри води, яких вони не споживали? Навряд. І там є багато інших нюансів, які не врегульовує цей закон, тому він у принципі мертвонароджений, бо в такому вигляді просто не зможе запрацювати».

Основне протиріччя, пояснює експерт, полягає в тому, що люди досі сплачували за відповідні лічильники у складі тарифу. Нині 50% багатоквартирних будинків уже оснащено загальнобудинковими лічильниками тепла. А ось решті мешканців, відповідно до закону, доведеться встановлювати ці прилади власним коштом. Натомість закон передбачає, що розмір внесків за встановлення комерційних (будинкових) вузлів обліку визначатиметься для кожної будівлі індивідуально, залежатиме від обраної моделі приладу й кількості власників помешкань. Пілюлю намагаються підсолодити тим, що сплату внесків — за згодою сторін — можна розтягти на п'ять і більше років. Причому ці витрати не єдині, які законом покладено на мешканців: людей хочуть змусити також платити за обслуговування й заміну будинкових приладів обліку.

«Українці розуміють, що в цьому разі жодної відповідальності монополіста немає, — продовжує Олександр Сергієнко. — А єдиний спосіб контролю якості при отриманні монопольних послуг (це холодна й гаряча вода та опалення) — встановлення лічильників. Причому лічильників, які б фіксували також і якісні показники, тобто температуру води. От тоді ще можна про щось говорити, бо в такому разі монополістові стає невигідно надавати неякісну послугу, адже лічильник не враховуватиме воду занизької температури. Але змушувати монополіста відповідати за якість надаваних ним послуг потрібно через нормативну базу».

Фото: Myriams-Fotos / pixabay.com
Фото: Myriams-Fotos / pixabay.com

«Таку прірву води крани неспроможні пропустити!»

Проаналізувавши найважливіші новації, які має бути запроваджено законом про ЖКП (охопити в одному матеріалі всі його нюанси просто неможливо, тож трохи пізніше «Ракурс» до цієї теми повернеться), розповім реальну історію комунальних перипетій мешканців одного зі столичних будинків. Йдеться про невелику п’ятиповерхівку — усього на 30 квартир — на вулиці Гончарова, що на масиві Нивки. Цей будинок давно оснащено загальнобудинковим лічильником води, а різниця між тим, що показував прилад, і сумою кубів, яка виходила після підрахунку спожитого його мешканцями, щомісяця становила 1500 кубометрів. Проте куди дівалося чималеньке озерце води, ніхто пояснити не міг.

Що цікаво, фахівці, які розуміються на тонкощах системи водопостачання, усвідомлювали, що самі мешканці спожити стільки просто не могли фізично. Якщо провести нехитрі підрахунки, то виходить, що кожна квартира — окрім того, що реально спожила відповідно до індивідуальних лічильників води, — повинна була сплатити ще за… 50 кубометрів. Сантехнік на запитання мешканців лише розводив руками: мовляв, таку прірву води крани, навіть якщо в усьому домі їх буде відкрито 24 години на добу, пропустити неспроможні.

«Наш будинок кооперативний ще з радянських часів, тож маємо свій аналог ОСББ, — розповів «Ракурсу» Юрій В., один із його мешканців. — Проте куди ми тільки не зверталися, які комісії — і з району, і з міста — до нас не приходили, причину знайти не могли, бо насправді ніхто й не хотів шукати. Дивилися на показники будинкового лічильника й казали: шукайте, хто краде. Як це мусять робити мешканці, ніхто не пояснював. Так тривало років зо три, аж поки ми не вирішили відключити будинковий бойлер, щоб перевірити саму систему надання гарячої води. І з’ясувалося, що прогнили труби з теплоносієм, і холодна вода, де тиск набагато вищий, аніж у трубах з теплоносієм, потрапляла в цю систему».

За словами Юрія, щоб виправити ситуацію, їм треба було повністю замінити бойлерну систему обігріву. «На жаль, таких бойлерів уже не випускали — будинок здано в експлуатацію ще 1973 року, — продовжує чоловік. — Та лише для того, щоб нам розробили проект під нове обладнання, будинок мав заплатити 150 тис. грн, тобто по 5000 на квартиру. Враховуючи, що долар тоді був по 8 грн, виходило, що тільки на папери кожна квартира мала викласти по 625 дол., а ще ж довелося б витрачатися на саме нове обладнання. Та й де гарантія, що всі власники квартир погодилися б платити? Тож багато хто вирішив встановити бойлер у квартирі, і відтоді гарячої води в нашому будинку немає взагалі».

На тлі новацій, які запроваджуються, виникає одне, але дуже важливе запитання: як розв’язуватимуться схожі проблеми (а в тому, що вони будуть, зважаючи на вік житлового фонду, сумніватися не випадає) тоді, коли багатоповерхівки змушуватимуть встановлювати домові прилади обліку? Нагадаю, за законом це все має бути зроблено за кошти самих мешканців. Але чи хтось реально вірить у те, що в людей, які ледь зводять кінці з кінцями й змушені просити в держави житлово-комунальні субсидії, раптом знайдуться гроші на те, щоб ремонтувати ті ж самі будинкові системи обігріву води чи ще якісь мережі? І що матимемо в такому разі: ще один глухий кут, чи законодавці зважать на проблеми (у що теж погано віриться) і виправлять свої власні недоліки, тобто внесуть до законів правки? То чи не краще зробити це зараз, поки не розбалансували той механізм, який ще хоч якось працює?

Читайте також: Електроенергія: тарифне свавілля

Сплачувати оренду за приватне житло несправедливо



Шановний прем'єр-міністр України п. Володимир Гройсман, вдячний вам за вашу дуже потужну роботу на вашій посаді, де ви реально показуєте "як потрібно керувати державою" разом з фаховою командою міністрів та віце-прем'єр-міністрів.
Я звертаюсь до вас з наступною вимогою та проханням закінчити й покінчити в комунальному господарстві України, або так званого "ЖКХ", радянську систему безгосподарності типу "бери, якщо зможеш, але плати, скільки скажуть". Я категорично не згоден з існуючою системою оплати за комунальні послуги в багатоквартирних будинках в цілому і щодо себе зокрема.
В період існування СРСР фактично весь житловий фонд з багатоквартирних будинків був у державній власності, а мешканці квартир перебували там на правах тимчасових винаймачів і, відповідно, сплачували за житло за схемою оренди, тобто всі послуги комунального господарства були прив'язані до квадратури житлової площі, що знаходилася згідно державного ордеру у користуванні окремої особи чи сім'ї.
Після благодатного розвалу "Імперії зла"-СРСР і за ще більш благодатного утвердження Незалежної України у 1991 р. майже одразу за прийнятим законом Верховної Ради України відбувся процес безкоштовної приватизації житла з передачею його з державного у приватну власність окремим громадянам. Але в подальшому відбувся прикрий казус, який тупо не осягнуло і не виправило в подальшому ні керівництво країни, ні народні депутати ВРУ багатьох скликань, а саме: власність житла приватна, а плата за нього і далі зберігалося як за винайняте! Тобто усі послуги і надалі обчисляються не за фактичною величиною, а у прив'язці до квадратних метрів житлової площі, що є абсурдним, але і дуже вигідним для надавачів комунпослуг, точніше: для різноманітних шахрайських схем.
Тому я звертаюся до вас, пане прем'єр-міністр України, навести правопорядок у цій сфері "житлово-комунального хазяйства", щоб власники житла не сплачували за нього оренду надавачам комунальних послуг, які за будь-що ухиляються перевести надавання цих комунпослуг у просте пряме обчислення. Для прикладу, здається простіше-простого у під'їздах встановити електролічильники для чіткого обліку використаної електроенергії для освітлення "місць загального користування", але цього немає і я буду приємно здивований, якщо десь це було зроблено по Україні. Так само щодо електрики та ремонту ліфтів на кожен місяць є своя калькуляція, а не "кіловати у метрах квадратних". Вивіз сміття має свою вагу і кількість конкретно! А найбільш абсурдним обчисляти прибирання під'їздів та прибудинкової території, які мають свою власну квадратуру, за житловою площею мешканців квартир у будинку. Причому вартість цих двох останніх послуг сягає вже понад половини оплати комунпослуг і не підлягає жодному контролю ціноутворення, як і унеможливлено відмовитись від таких наддорогих послуг окремому власнику квартири.
Моя позиція полягає в тому, що кожна комунальна послуга має своє реальне обчислення і калькуляцію вартості, яку можна перевірити за наявності засобів контролю з відеозапису та обліку, якими є лічильники. Причому наголошую, що основна маса лічильників в приватних оселях має бути встановлена за державною і муніципальними програмами безкоштовно!  А надання всіх пільг і субсидій повинно бути прив'язано до наявності лічильників тощо. Не менш важливим є тема безкоштовного обслуговування лічильників, а зняття показів взагалі має бути дистанційним в автоматичному режимі з вчасним інформуванням споживача. Особисто я переконаний, що там де буде максимальний облік та належний контроль - там буде спокій і справедливість, а шахрайство просто не матиме шансів на існування. Це все з цього питання, але не все з темою оренди.
Я не є фахівцем в темі ЖКХа, точніше я в ній фахівець в якості споживача, який ну дуже незадоволений і через те багато понаписував і опублікував без значної користі, але і надалі пишу, зокрема ось до вас. Я на початках з великою прихильністю поставився до утворення ОСББ, доки не вияснив усю підступність цього процесу, коли муніципальна влада перекладає всі свої проблеми по наданню послуг та їх якості на самих споживачів, але при тому привласнює собі всі кошти за вказаною вище схемою пседо-оренди. Не знаю, як запрацює новоприйнятий закон по ЖКХ з його "управляючими компаніями", але я знаю твердо одне: житло має бути місцем спокою і релаксації для людей після їх щоденної напруженої праці, а не черговим полем битви за виживання.
Саме тому я є прихильником того, проти чого і виступаю - оренди. Наскільки мені відомо саме цей варіант винаймання житла найбільше розповсюджений в Німеччині, тому що він дає високий рівень мобільності та комфорту: живеш заможніше - винаймаєш дорожче житло, а як щось не склалося - одразу підшукуєш економваріанти. За тим легко змінити роботу і місце проживання, що для сучасного життя дуже актуально. Не потрібно думати про ремонти чи ще якісь проблеми з житлом, а це все обумовлює найкращий рівень комфорту. На жаль, в Україні проблема законодавчого обгрунтування щодо оренди житла, як і вся ця житлова сфера вцілому не врегульована належно, тому на теперішній час це є величезна проблема з наявного "тіньового ринку" в Україні та оббігу неоподаткованих грошей. Зокрема, потрібно чітко опрацювати законодавчо права та обов'язки надавача і користувача орендою, як і чітко розмежувати подобову і довготривалу оренду, готельний сервіс та хостели тощо. А головне: зробити це так, щоб було вигідно знаходитись в легальному стані ведення бізнесу і не вигідно шахраювати.
Шановний пане прем'єр-міністр, я твердо переконаний у тому, що наведення порядку у  сфері приватного житла з ліквідацією схем псевдо-оренди є, по-суті, засобом для створення умов існування правильної сфери орендованого житла. Отже пов'язано і з покращенням життя пересічних українців, чого ви і добиваєтесь своєю щоденною наполегливою працею, за що висловлюю свою щиру подяку. Підтримую весь Кабмін, бо видно, що люди реально є державотворці!

З повагою, Богдан Гордасевич

in

in

оплата газа. читайте квитанции


скачиваю квитанцию родителей о плате за газ и вижу вот такую картину

Первое, что бросается в глаза это сумма к оплате, которая, при пристальном изучении, ОКАЗЫВАЕТСЯ, состоит из ДВУХ частей: действительный долг и РЕКОМЕНДАОВАННАЯ ОПЛАТА!!!!! на следующий месяц. Оказывается, компания, котая предаставляет услуги газообеспечения, позаботилась о родителях и рассчитала потребление газа на следующий месяц, исходя из каких-то своих соображений (не знаю каких: может прогноза погоды). Эта сумма на порядок больше того, что они платят ежемесячно за реально использованный газ. И что самое уродское, эта рекомендация входит в общую сумму и выставляется в общий счет К ОПЛАТЕ. Представляю шок родителей, когда они ее увидят. и не только моих родителей. Ладно бы сумму разделили: реальное потребление (показания счетчика) и рекомендацию, так нет, все в общей сумме. НЕТ СЛОВ!

так что ждите новых квитанций и будте бдительныlol .

Кстати, я оплачиваю за потребление газа через банк, так и туда пришла общая сумма. Ну не суки ли?beat

Сусідські війни... чи то пак, рамси

З середини нульових переважно постійно живу в Харкові, хоча це життям складно назвати, бо "жити" доводиться на зйомних хатах, у різних дядь і тьоть, ділити кухню з чужими і часто бидлуватими "людьми". Звичайно, скажете ви, а піди і зніми собі однушку зі своїми кухнею, шлюхами і блекджеком (останні два пункти привозні, так би мовити), але з/п не дозволяє витрачати щомісяця три-чотири штуки на нормальну хату. 

Звичайно, у таких умовах трапляється немало цікавих історій. Ось, наприклад, крайній мій сусід - шабашник, любитель дешевих алкогольних напоїв і смердючих спортивних костюмів - не так давно стягнув з холодильника мій кетчуп. Аргументував він це тим, що "чомусь подумав, що то його кетчуп", хоча, до речі кажучи, у холодильнику нічого свого не тримає, бо не має нічого, щоб там тримати, і часто сидить без копійки за душею. Ну я зробив вигляд, що повірив, а сусід, натхненний моєю гречною смиренністю, розкаявся і повернув аналогічний кетчуп з чергової шабашки.

Я тоді подумав, ну ок, може він і справді переплутав. Але ж вчора цей персонаж підійшов і чистосердечно зізнався, що стягнув з холодильника з мого лотка чотири яйця. Він, мабуть, думав, що я знову буду сорочкою-хлопцем, махну рукою, мовляв, а, пофіг, але мені ця історія набридла, тому я чітко і впевнено сказав: "Дядя, не чіпай мої яйця". Сусід завис від такої рішучості (ух) і пообіцяв "всьо вернуть", ну а я не суперечив. Решту вечора він просидів у своїй конурі без вікна, депресуючи за своїм "Інтером", ну а вранці я знову почув його протяжливе прохання "позичити пакетик чаю". 

Зараз в холодильнику з мого трошки м`яса, каша і вцілілі екземпляри курячих яєць. Коли я сьогодні снідав, до зазирнув у холодильник і подумки попрощався зі своїм харчовим раціоном. Принаймні, тепер я готовий до всього. Ви скажете, а чому ти, весь такий із себя розперекрутий, не наб`єш тому щурятнику пику, а я скажу, що бити нікому нічого не буду, однак ви зі своєю пропозицією матимете рацію - у вищих колах суспільства, майже елітних, саме так і треба діяти. Якщо таке поворотиться, піду накапаю господареві хати, хоча б якась видимість дії з моєї сторони.

Однак на цю ситуйовину можна поглянути з іншого, оптимістичного боку. Цей епізод поповнив мою колекцію комунально-квартирних вражень, де вже є докопування наркоманів, словесні рамси з гопниками, слухання чужих сварок та одна велика бійка. Що далі буде, не знаю, але життя, нехай навіть так, дуже цікаве і це не привід сумувати... нехай навіть хтось чіпає твої яйця.

Реформа ЖКГ: на що чекати

Реформа ЖКГ: на що чекатиЯк вплине новий закон на комунальні послуги, якість яких поки що шкутильгає?

Понад два роки готувався законопроект «Про житлово-комунальні послуги». Днями Верховна Рада ухвалила його в другому читанні. Таким чином, він став ще однією цеглинкою в започаткованій реформі житлово-комунального господарства.

Як зміниться життя звичайних українців після набуття законом чинності? Про це в ексклюзивних коментарях «Ракурсу» розповідають народні депутати.

Іван Крулько, член депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»:

— Цей закон скоріше гратиме на руку монополістам та керуючим компаніям, аніж захищатиме права споживачів. Адже за новим законом споживачі мають укладати окремі договори на комплекс житлово-комунальних послуг — на управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрику. З погляду економіки — ніби правильно. Навіть більше, люди давно хотіли розуміти, за що саме вони платять. Та знаючи логіку монополістів, варто очікувати, що для споживачів така розбивка може коштувати додаткових грошей і за без того дорогі комунальні послуги.

Закон пропонує заплутану структуру плати за комунальні послуги. Приміром, тариф на теплову енергію формуватиметься окремо для кожного будинку. Водночас навіть за наявності індивідуального лічильника тепла людям доведеться покривати втрати в будинку відповідно до показників будинкового лічильника.

Окрім чинних тарифів запроваджується новий платіж — клієнтська плата за абонентське обслуговування, граничний розмір якого затверджується Кабміном. Водночас не визначено плату на зарплату управителю — на якого споживач ніяк не впливає і навіть не може його звільнити, — або так зване управління будинком. Є окрема плата за обслуговування і за поточний ремонт. Хто скільки поставить — стільки споживачі й змушені будуть платити. Переконаний, що розібратись у цій заплутаній структурі плат і додаткових платежів, справедливості їх нарахування, зможуть далеко не всі.

На жаль, споживачам не варто розраховувати й на покращення якості комунальних послуг, адже в законі не прописано інструменти контролю за постачальниками ЖКП. На цьому навіть наголосив профільний віце-прем’єр-міністр під час розгляду законопроекту у Раді. Принаймні, зараз якість точно не покращиться: з кранів і далі тектиме напівтепла вода, з комфорок йтиме неякісний газ, батареї не завжди будуть гарячими, а під’їзди та двори — чистими…

Закон ухвалили під ще не затверджені й не встановлені нормативні вимоги, порядки й правила. А тому замість порядку і контролю, навпаки, виникатиме чимало суперечностей і різночитань, що даватиме змогу надавачам послуг і далі паразитувати на цьому, заробляючи гроші.

Є питання і щодо управителів багатоквартирних будинків, і щодо колективних договорів. Адже документ покладає досить серйозні функції на управителів і водночас не висуває жодних вимог до їхньої кваліфікації та не окреслює їхньої відповідальності. При цьому колективні договори з надання послуг можна підписувати, не маючи на руках індивідуальних договорів. І в законі не прописано, хто має встановлювати, перевіряти й обслуговувати прилади обліку, знімати з них інформацію. Це все може призвести до серйозних порушень прав споживачів, коли включатиметься «лохотрон» і коли той, хто платить, буде змушений платити ще й за свого сусіда, який не платить, тощо.

До речі, в день ухвалення закону в парламенті мені у Facebook написав один чоловік, який дуже влучно сформулював проблему: «Навіщо ухвалювати закон, коли ніхто не виконує своїх обов’язків і немає відповідного контролю з боку влади?». Він, як і решта жителів багатоквартирного будинку, підписав трирічний договір з ТОВ, яке нібито надає послуги. Та «надає», каже він, — голосно сказано. Товариство з обмеженою відповідальністю часто порушує договір і норми постанов Кабміну про перерахунки з боку надавача послуг. На всі скарги — нуль реакції, лише відписки керівництва міста, міністерств, Кабміну. Чому не судяться? Кажуть, справедливого рішення навряд чи дочекаються, бо суди діють за принципами «телефонного права», але водночас треба буде витратити чимало часу і коштів на судові позови, адвоката…

Ще однією новацією закону не на користь споживачів є встановлення з 1 січня 2019 року пені за кожен день прострочення оплати у розмірі 0,01 %. 100 днів прострочки — це 1% від суми заборгованості, тобто на рік набігає 3,65%. Пеня не нараховуватиметься лише у разі боргу держави по субсидіях і пільгах та у разі затримки зарплати. Але на все це потрібне документальне підтвердження. Вже уявляю, як люди бігатимуть по всіх можливих установах, щоб отримати такі довідки. Адже лише по комуналці у 2017 році маємо близько 8 млрд грн держборгу.

Як бачимо, замість відповідальності надавачів послуг і монополістів вводиться більш жорстка відповідальність для споживачів. Чи правильно це — питання. Бо що тоді змінюється? Це банальна гра в одні ворота, яка робить одних ще сильнішими, а інших — ще більш беззахисними. За неякісні послуги, за які споживачі відмовляються платити, їх змушуватимуть платити під загрозою нарахування пені.

Олександр Кодола, член депутатської фракції політичної партії «Народний фронт»:

— Ухваливши закон «Про житлово-комунальні послуги», ми зробили великий крок на шляху реформування комплексу ЖКГ. Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства ВРУ знадобилося два роки, щоби підготувати цей законопроект. Це об’ємний, складний, але дуже необхідний документ. Сподіваюсь, що завдяки йому отримуватимемо більш якісні комунальні послуги.

Олександр Кодола, «Народний фронт»
Олександр Кодола, «Народний фронт»

Законом передбачено відповідальність за неналежне виконання договору з надання послуг та визначено порядок оформлення претензій. Водночас закріплено чітку відповідальність як виконавців, так і споживачів.

Насамперед цей закон спрямовано на захист споживачів. Йдеться про норму, згідно з якою можна буде не платити за неякісні комунальні послуги. Критерії, за якими визначатиметься якість послуг, ще має прописати Кабінет міністрів на рівні підзаконних актів.

Закон нарешті дає змогу мешканцям багатоквартирних будинків реально впливати і на ціну, і на якість послуг. Наприклад, споживач отримає право не сплачувати житлово-комунальні послуги, окрім теплової енергії, якщо не користується ними за період тимчасової відсутності у приміщенні понад 30 календарних днів.

Законом встановлюється порядок укладення споживачами договорів на отримання всього комплексу ЖКП — управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрика. Але треба розуміти, що ми ухвалили рамковий законопроект. Для того щоб ці правила запрацювали, потрібно ще затвердити низку механізмів та інструментів на рівні підзаконних актів. Віце-прем’єр з регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко доповідав, що вже фактично всі вони готові. Думаю, найближчим часом їх ухвалить Кабінет міністрів.

Альона Бабак, член депутатської фракції політичної партії «Об’єднання «Самопоміч»:

— В цьому законі насамперед ідеться про споживачів послуг ЖКГ. Також врегульовуються договірні відносини залежно від особливостей різних типів організацій власників і споживачів. Передусім це багатоквартирні будинки, де сьогодні все надзвичайно складно: є будинки, де створено об’єднання співвласників, є житлово-будівельні кооперативи, в яких люди не організовані в об’єднання. Для того, щоб охопити багатоваріантність бажань власників житла щодо укладення ними різного типу договорів з водоканалами, теплоенерго, управителями, й розроблявся цей закон. В ньому описано всі можливі варіанти, з яких люди зможуть обирати, як в економічно доцільний спосіб отримувати житлово-комунальні послуги.

Закон ставить в однакові умови власників усіх будинків, незалежно від того, створено там об’єднання співвласників чи ні. Тобто людям, які мешкають у будинку, де не створено ОСББ, однаково доведеться усвідомити себе господарями будинку. (Наразі у нас приблизно в третині житлового фонду створено ОСББ. На початок реформи їх було десь 15%.) Це надзвичайно складна світоглядна річ. Адже 70 років у нас вибивали поняття приватної власності, бо була лише державна власність. Думаю, що настав той критичний час, коли українці, як люди в усіх цивілізованих країнах світу, отримають можливість бути захищеними в питаннях розпорядження своїм майном. І самостійно вирішуватимуть, хто обслуговуватиме внутрішньобудинкові мережі, чи пускати монополістів тощо. Зокрема, в законопроекті прописано, які договори й у який спосіб споживачі зможуть укладати з надавачами таких послуг.

Дехто з експертів зазначає, що, згідно з цим документом, нав’язуватиметься управитель. Проте маю наголосити, що, по-перше, ви, як і будь-який власник, можете самостійно обслуговувати своє житло. Самозабезпечення — непорушне право власника. Але якщо власники багатоквартирного будинку не захочуть об’єднуватись в об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, тоді вони на загальних зборах, навіть без об’єднання, зможуть обрати собі управителя.

Закон пояснює, як отримати якісну житлово-комунальну послугу за індивідуальним договором. Бо сьогодні люди думають: якщо вони уклали прямий договір, наприклад, з водоканалом чи теплоенерго, то тепер ці компанії відповідають за якість наданих послуг у квартирі. Але ж це неправда. Мережі цих компаній завершуються на вході в будинок, а внутрішню мережу будинку обслуговує той самий ЖЕК. І мешканці, приміром, йдуть до теплоенерго з претензією на неякісне тепло. У відповідь чують: звертайтесь до свого ЖЕКу, нехай він випустить повітря з батарей і тоді у вас все буде добре. В цьому законопроекті ми чітко кажемо: якщо у вас договір з монополістом, тоді узгодьте з ним вартість, за якою він обслуговуватиме внутрішньобудинкову мережу в розрахунку на квадратний метр. І якщо ця вартість вас влаштує, тоді ви розумітимете, що саме цей монополіст відповідатиме за якість надання послуги, зокрема й у вашій квартирі. Це пряма норма закону. Монополіст відповідатиме за якість обслуговування внутрішньобудинкової мережі тоді, коли в індивідуальному договорі буде прописано вартість цієї послуги.

В законі ми практично не підіймаємо технічні питання обліку. Тут прописано питання щодо договорів. Також ідеться про те, хто, приміром, відповідатиме за зняття показів, розподіл плати тощо.

Загалом у законі більше йдеться про правові підстави здійснення нарахувань і розподілу плати між квартирами, ніж про інші речі. Нововведення ми відчуємо вже за півроку. Такий строк необхідний Кабінету міністрів для розробки низки підзаконних актів.

Андрій Гальченко, член депутатської фракції політичної партії «Опозиційний блок»:

— Закон про житлово-комунальні послуги спрямований на захист споживачів: він передбачає руйнування монополії ЖЕКів. Тепер мешканці багатоквартирних будинків зможуть спокійно укладати договори з будь-якими постачальниками послуг — одну компанію ніхто не нав’язуватиме. У людей з’явиться можливість керувати й контролювати ці компанії, адже настають договірні відносини.

Андрій Гальченко, «Опозиційний блок»
Андрій Гальченко, «Опозиційний блок»

Наразі багато людей скаржаться на роботу ЖЕКів або керівників підприємства. Якість послуг є незадовільною, а рахунки приходять величезні. Після того як ми ухвалили цей закон, вибір буде саме за людьми. При договірних відносинах не буде ціни, яка регламентується органами місцевого самоврядування, мешканці зможуть самі домовлятися з постачальниками послуг.

Настає відповідальність як споживачів, так і постачальників. Люди будуть захищені: в договорах прописуватимуться певні умови для того, щоби споживачі платили саме за надані послуги. Якщо ж керуюча компанія не впорається із забезпеченням стабільної роботи, наприклад, станеться прорив труби, то вона компенсуватиме витрати. Щоб отримати таку компенсацію, мешканцям будинку достатньо буде скласти акт і пред’явити претензії.

http://ua.racurs.ua/1743-reforma-jkg-na-scho-chekaty

Читайте також: Субсидії на ЖКГ і непомічені мільярди

Догана бездоганності ОСББ




Догана бездоганності ОСББ

В мене були сумніви, чи можна про це розповідати, бо журналісти, як адвокати чи лікарі, можуть знати багато, але не все мають право розголошувати, особливо якщо це стосується когось приватно, зокрема його бізнесову таємницю. Водночас і мовчати не можна, коли це стає надто вагомою темою. Одного часу я активно досліджував тему комунального господарства в Україні і, зокрема, тему ОСББ (Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку).  http://blog.i.ua/community/662/1974822/
В той час я познайомився з чоловіком, який розповів мені про унікальну людину-реформатора і його досягнення в цій комунальній сфері, але суто по-секрету і далі ви здогадаєтесь чому. Так само я знаю приблизну схему, а не реальність як таку, бо то відбувалось в іншому місті, але для мене то була вражаюча інтелектуальна знахідка. У нас зараз (як і завжди!) є чимало базік, що на словах палаци з повітря збудують, але якщо постає запитання: Чому ж коли ви (вибачне на слові: с-с-суки!) був при владі і параді, то самі нічого не зробили?! Чому не вирішили проблемне питання так, щоб ми про нього більше і не згадували? – відповіді конкретної немає, або ж безпомічно розводять руками, що ситуація не дозволяла і лякала тощо. Маю, зокрема,  на увазі занадто балакучого екс-міністра комунального господарства Кучеренка і ще більшу «народну захисницю» щодо газу та комунальних тарифів екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, щоправда захисницю після втрати посади, а не під час свого прем'єрства. Також на противагу негативним прикладам назву унікальну людину, царство їй небесне, – Георгія Кирпу, який чи не єдиний рухав, будував і відкривав у часи, коли все довкола в Україні зупинялося і закривалося, а далі – руйнувалося і розкрадалося. Тобто одні в найгірші часи у жахливих  обставинах могли робити і зробили, а інші – не змогли і не зможуть ніколи. Висновки з того робить самі.
Герой моєї розповіді був інженером-будівельником, що лишився без роботи у кризові 90-ті роки псевдо-реформ Леоніда Кучми, коли в державі Україні майже все встало на «мертвий (в буквальному розумінні цього слова і вислову!) якір», особливо ж – будівництво припинилось повністю. Розпочинав «човником»-торгашем до Туреччини, а тоді трапилась нагода під замовлення будувати приватні котеджі ясно що не простим людям, під час чого завів потрібні знайомства, щоб змогти відкрити власну будівельну фірму, яку зайве не опікали владні установи з податкової та прокуратури і їм подібні рекетири при владі, а ще тоді можна було знайти земельні ділянки під забудову в досить прийнятний спосіб. Хто знається на темі – той все зрозуміє, а хто не знає, тому не пояснити в двох словах, а довго – ніколи. Після кількох вдалих оборудок з котеджами та окремими багатоповерховими будинками він, можливо, перший вийшов на проект побудови наразі вже поширеного будівництва комплексу, або інакше: цілого кварталу. Зараз у Львові такого багато, але не чув про інше, що було головним в задумі цього будівничого, про що і хочу розповісти.
Використати тему Закону про ОСББ в якості «фірми-прокладки» здогадались чимало бізнесменів, які будували багатоквартирний дім, приватизували на підставні особи квартири, створювали власне ОСББ і обирали-призначали його керівництво, після чого продавали квартири справжнім власниками, але при цьому по-суті примушували їх ставати членами вже діючого псевдо-ОСББ за фактом його існування. Реально будинок обслуговувався  найближчою з житлово-комунальних контор чи подібною організацією, з якими укладався від імені правління ОСББ відповідний договір, що було вигідно для керівництва комунальних підприємств, як значний додатковий прибуток при тій самій рабсилі і ресурсах. Таким чином гроші з мешканців будинку збирало псевдо-ОСББ, з того всього 20-40% лишало собі, а інше переказувало на рахунок комунальників і так до безкінечності. Чистий прибуток до кишені власника забудови на тривалий час гарантовано без зайвих витрат. Зокрема таким чином у Києві діяли будівельні фірми підпорядковані олігарху Живаго і не тільки його. Власне тут і проявилось найогидніше звіряче обличчя Закону про ОСББ, тому що правління цього колгоспу обрати простим співмешканцям будинку є досить важко, а переобрати – майже неможливо. Саме тому у новобудовах комунальні послуги завжди дорожчі за середній рівень по місту. Причому навіть за чесного утворення  і керівництва ОСББ, що мене особисто дивує, але то інша розмова.
Одразу зазначу, що не маю зайвого захоплення перед цією людиною, якої ніколи не знав, як не обожнюю надто Георгія Кирпу, з яким довелось безпосередньо бачитися кілька раз. Річ у тому, що на моє тверде переконання ще з армії: керівник не має бути добрим і альтруїстом, а має бути розумним і справедливим. Цього достатньо! Я поважаю людину, якщо вона справу вміло робить з прибутком, людям дає заробити і собі особисто добрий шмат залишає цілком заслуженого бабла (грошей). Так, добрий керівник часто є жорсткою і навіть жорстокою людиною, але це обумовлено всім стилем його роботи і посади, а точніше – з сукупності домовленостей, зобов'язань,   відповідальності та ризиків. Я не уявляю ситуації, щоб людина була доброю і стала багатою завдяки бізнесу. Бізнес – то є війна, нехай і економічна, а на війні головним є вижити і залишитись людиною, ну і, звичайно, – перемагати. Проте залишитись  Людиною для керівника завдання не з простих. Такою справжньою людиною  я вважаю героя моєї оповіді, який загинув під час відпустки кілька років тому, коли займався дайвінгом і досліджував з друзями уламки затонулого корабля. Його бізнесу я вже якоїсь значної шкоди не зроблю, розповідаючи про його унікальні знахідки в системі ОСББ, хоча по-суті то є антитеза існуючому закону. І гарна догана бездоганності цього закону про ОСББ, який аж занадто чомусь популяризують і майже не критикують в ЗМІ.
Тепер почну про головне: ним було збудовано чотири дев’ятиповерхових будинків на чотири під’їзди у вигляді чотирикутника (каре), посередині спортивний і дитячий майданчики, кілька продуктових «мапів» (магазинчіки) і кнайп (кафе), а найголовніше – збудовано окрему централізовану систему опалення та водопостачання. Ви скажете: – Ну і що тут дивного? Отож бо і воно, що всі так вважали: звичайна котельна і не більше. А воно зовсім незвичайна. Зрозуміло, що тут прийшлось людині чимало обмізкувати і ризикувати, бо тоді термальне тепло було для України диковинкою як, врешті, і зараз. Під час будівництва котельні були запрошені фахівці (недешеві!), які пробурили глибинні шурфи і встановили апаратуру термального теплопостачання. Ще на належній відстані було зроблено артезіанські свердловини, які було об'єднано в єдину автоматизовану систему з двома середньої потужності газовими котлами. Також було облаштовано на даху котельні сонячні батареї, а в середині акумуляторний відсік та ще два дизельні електрогенератори: один меншої потужний для аварійного підключення і другий досить потужний на випадок відключення централізованого електропостачання від міста для всього комплексу, бо ж все на електриці функціонувало. Також було прокладені мережі централізованого водопостачання,  водовідведення (каналізація) і газопостачання. Але самі будинки не були газифіковані, а все в них було виключно на електриці і то було дуже мудро з кількох причин: по-перше, ніхто з жильців апріорі не міг самостійно встановити собі автономне опалення; по-друге, це значно зменшувало залежність від різних контролюючих інстанцій по-газу; нарешті, по-третє, гарантувало високий рівень безпеки у багатоквартирній будові від вибухів побутового газу і пожеж. Досить і досить важлива річ, що завжди гарно сприймається мешканцями, як і для промоції при продажі квартир добре діє. Здавалось на перший погляд, що нічого особливого в тому немає, але давайте уважно придивимось і підрахуємо.
Одна справа: збудував, продав, прибутки зібрав і забув. Інша справа, якщо  після продажу доходи далі продовжують надходити, але не як у фірм-«прокладок» типу псевдо-ОСББ, а як все нормально якісно своє комунальне забезпечення. Звичайно, що була певна «хімія», коли створювались і функціонувало це своєрідне приватне ОСББ,  але інакшого наше українське законодавство не дозволяло, тому що управляючі компанії дотепер є тільки на папері в якості законопроектів. Тут все було досить законно! В кожному будинку до половини квартир продавалось, ще частина здавалась у довготермінову оренду, а ще інша частина йшла на по-добову здачу. Тобто частка квартир забудовника була достатня для обрання правління ОСББ, отже всім тим господарством по будинку займався офіційний голова правління ОСББ, а насправді – призначений забудовником управляючий, якому виділялась службова квартира і досить непогана зарплатня з гарними бонусами від прибутку. Маю зазначити, що демпінговими цінами тут не займалися, щоб не нажити ворогів, але в цілому ціни були середні за ринковими, при досить значних внутрішніх пільгах. Можна було мати нижчі розцінки за комуналку, але тоді це б викликало непотрібну підозру та зацікавленість різними інстанціями, чого не хотілось. Врешті, все було досить прибутковим навіть за низьких тарифів на газ, а коли тарифи почали шалено зростати – це стало просто «золотою жилою»! Додам, що кому потрібно – грошики заносили, бо то традиція в українців – «засіяти» в кабінетах чиновників, щоб як у нас кажуть: «Не треба від держави допомоги – головне, щоб не заважала». Мусів бути як всі на той час, щоб не постати під прицілом в переносному і прямому значення цього слова. Всіляке бувало. Повторюсь, що не роблю свого героя таким вже Героєм – я просто  втішався з того, що не просто когось з людей наших тупо обкрадають, а чесно розумом гроші хороші заробляють! Люди сплачували ті самі гроші, що і всі! Просто на газові котли приходило нагріта термальним теплом вода і її тільки підігрівали на потрібний градус та запускали в систему, а гроша рахували як за нагріту воду за розцінками, що і в усіх котельнях міста. Нечесно? Чому? Хіба втрати з тепломереж, які ми  так само оплачуємо, є чесно? Отож…
Скажу відверто, що коли зустрічаю подібні схеми збагачення, то щиро захоплююсь ними. Просто я мав надто багато справ зі справді геніальними схемами розкрадання бюджетних коштів, тобто обкрадання нас з вами. Чомусь багато хто вважає, що держава і її бюджет щось далеке від нього особисто, тоді як насправді це все наші з вами гроші – наші гроші! Власне тому я і поважаю людей, які стають багатими не торкаючись до бюджету держави. Вкрасти, звичайно, також треба вміння, але честі в тому немає, а тут чоловік просто додавав до основного централізованого джерела ще свою вироблену воду, тепло- та електроенергію і навіть послуги безпеки та кабельного телебачення – все чесно і достойно! Молодчина! Шкода, що мало таких у нас розумників. Зовні все так просто начебто виглядає: у кожного власника квартири його домофон окрім прямої дії впускати до під’їзду мав додаткову функцію внутрішнього зв'язку з операторами і будь-яку свою проблему чи потребу жилець міг миттєво їм передати, а ті так само швидко доводили все потрібному управляючому в цілодобовому режимі, бо ж той тут і жив в цьому будинку! Далі всі проблеми оперативно вирішував сам управляючий без додаткових коштів з мешканців будинку, окрім серйозних ремонтів, але то інакше не буває. Всі були задоволені, жили тихо і мирно, чого і всім іншим бажаємо.   
На завершення ще дещо так чисто раціональне: у так званій «котельні» все було автоматизовано, але і оператор про всяк випадок мав чергувати, щоб в разі чогось надзвичайного міг зреагувати, або передзвонити кому потрібно. Причому навіть оператори не знали про систему термального водопостачання та артезіанські свердловини! А навіщо їм те знати? Головне для них було знати, які коли кнопки на диспетчерському пульті натискати. Тільки спеціаліст з налаштування всієї тої автоматики все знав, а я його знав і сподіваюсь – не здав. Так от щоб оператори не сиділи дурно коло тої автоматики, цей чоловік порадив, а той забудовник його послухав щодо внутрішньої мережі з домофонів, а ще наставив відеокамер по периметру будинків і навіть у під'їздах на поверхах. Камери були об'єднано в єдину систему, вони йшли до запису на комп'ютери і виходили на цілу стіну моніторів перед операторами, які, в разі потреби, переключали відеоспостереження, тобто так би мовити «вели потрібний об'єкт» і одночасно, за потребою, викликали охорону. Вона також була своя, бо за безкоштовне користування місцевим тренажерним залом мешканцями мікрорайону «спортивної статури» існувала своєрідна такса охороняти місцевість «за викликом», що всіх влаштовувало: тут живу, тренуюсь і охороняю. Просто і розумно! Головне: правильна організація! Тоді є спокій і порядок. І задоволення від життя. Зрозуміло, що в дуже особливих моментах викликали поліцію чи там рятувальників. Водночас де б господар не мандрував, він завжди міг увійти в Інтернеті на свій сайт і його засекречену функцію аби переглянути відеокамери і простежити, що там у нього робиться в це час. І реагував моментально. Або пізніше. Або не було потреби йому втручатися, раз без нього гарно справлялись. Але він знав усе – техніка все фіксувала…
Більше додати не маю чого, хоч і певен, що було в такого чоловіка (на жаль, не маю права оприлюднити хто це і де це) багато інших задумів та досягнень, але розповів те, що про нього знав. І то взнав випадково в приватній розмові. Хочеться дуже, щоб такого позитиву було побільше у нас в Україні, як і на користь людей в більшому обширі це діяло, але то залежить він самих людей: не будьте наївними простаками і не мрійте, що хтось вам зробить добре за так – ніколи не зробить! Популізм – це система гарних, але брехливих за виконанням обіцянок заради того, щоб тільки дорватися до влади. І оте скигління: – А ми йому повірили…– залишіть немудрим, бо вірити можна тільки в Бога і в себе! Ставайте самі мудрими і самі робіть щось подібне до того, що зумів зробити цей чоловік. Будьмо!

Богдан Гордасевич
м. Львів, 04.12.2016

Ретроградна реформа



Ретроградна реформа

Давно займаюся темою комунального господарства, перепрошую: комунальної безгосподарності. Зокрема майже на абсолютне «Слава!» я зустрічав колись закон про так звані «кондомініуми» або ще їх називають «об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (ОСББ). Сподівався на справді кардинальну зміну в житловому сегменті України, але коли копнув глибше, то копнув цей закон і все пов’язане з ним, бо то виявилось підставою, псевдореформою. Чому? А дуже проста причина: головним гаслом цього так званого «реформаторства» є спільне господарювання над своїм будинком його мешканцями без посередництва осоружних жеків або інших подібних комунальних підприємств, які обдирають і оббирають мешканців будинків, не надаючи фактично їм послуг, за які начисляють чималу оплату за квартиру, а якщо точніше: за кожен квадратний метр квартири! Чомусь люди тупо не хочуть розуміти, що де освітлення в їх під’їзді і підвалах, прибирання під’їздів та прибудинкової території, врешті і вивіз сміття – і де квадратний метр їхньої квартири! Сплачувати за так зване «комірне», яке складають наполовину і навіть більше послуги, що абсолютно не стосуються суто їх помешкання, – є що найменше безглуздо. Але так є! Візьміть і порахуйте самі, врешті-решт! Скільки вийшло і за що? Отож бо і воно! В ОСББ робиться все за аналогічною схемою! Обгортка в цукерки дуже приваблива, а насправді власник квартири вступаючи до ОСББ добровільно віддає свою квартиру як пайовий внесок і фактично позбавляється повноцінної приватної власності на неї. Нагадати шановному панству, як називалася за радянської влади подібна спільна-колективна власність? Нагадую: це є КОЛГОСП. Далі продовжувати? Хто мало знає про всю «принадність та ефективність» колгоспів – той нехай відновіть інформацію від сільських і навіть міських старожилів. Правління колгоспу жирувало, а все інше поспільство – стогнало і нічогісінько не могло змінити.
Радянська влада на чолі з комуністами добре зналася, як створити умови, щоб всі управлінські та особисті проблеми перекласти виключно на звичайних людей, а всі прибутки привласнити виключно собі, для чого і придумали колгоспи. Наші горе-реформатори вирішили реанімувати цей самий колгоспний принцип в комунальній сфері сьогодення. Самі подумайте: нащо створювати комунальні підприємства, утримувати і ще й нести відповідальність за їх діяльність, коли можна просто збирати грошики від ОСББ і ні за що не відповідати – геніальна система здирництва! Мені заперечують, що стільки гарного говорять зі ЗМІ про ОСББ, а я відповім, що і колгоспи навіть зараз багато є бажаючих вихваляти, а під час їх запровадження – і поготів хвалили аж ну. Перепрошую, але невже з ОСББ в Україні все так на 100 % гарно? Звичайно, що ні, але почути про це неможливо, бо не кажуть ніде. Хіба що по мережі БіБіСі (бабця бабці сказала), тобто в приватних розмовах. Ще можна почути в судах при розгляді справ про шахрайства керівництва ОСББ, чим українські ЗМІ чомусь (?!) зовсім не цікавляться. Якби система ОСББ була насправді для пересічних людей, а не для корисливих бл… ( інакше кажучи: різноманітних шахраїв), то вона сама б давно розповсюдилась, а не з таким надривом повзла десятки років.
Статистики детальної по ОСББ немає окрім суто кількісних підрахунків, але я за власними дослідженнями вияснив, що в Україні основний масив ОСББ складають новобудови і знаєте чому? Ніколи не здогадаєтесь! Загадка має зовсім несподівану розв’язку: бо серед мешканців квартир в новобудовах обов’язково знайдуться і слідчі з МВС чи Прокуратури, і судді, і депутати, і ще багато таких, хто легко вичислить і легко так би мовити «голову відірве» у керівництва ОСББ, якщо воно почне їх обкрадати. В новобудовах пересічний українець не проживає. Пересічний українець проживає в «старобудовах» і при створенні ОСББ він опиняється в руках його правління повністю беззахисним, тому що місцева влада не має повноважень втручатися у внутрішню діяльність колективних товариств і розбиратись щодо всіх їх рішень, або скоріше просто не бажає тим перейматись. Коли ж опоненти починають мені доводити, що можна елементарно скликати загальні збори і переобрати правління ОСББ, то я з наївним виразом запитую: – Згідно закону така норма існує, але там нічого не сказано, де проводити збори співвласників ОСББ. Наголошую: ДЕ проводити ці загальні збори? Щоб від кожної квартири був представник. Відповідаю: а ніде! Все, шановні, скінчилось ОСББ! Починається колгосп! А як інакше називати оті спорадичні збіговиська коло будинку на ногах під шум-гам звідусіль? Що можна обговорити та вирішити під відкритим небом без належних умов? Навіть не уявляю. Що тоді робити? Проводити збори на даху? В підвалі? В одному з під’їздів? Не смішно. Отже треба орендувати актовий зал? Можна, звичайно, за рахунок збільшення квартплати чи окремих внесків, але чи то всіх влаштує? Певен, що ні. І чи є він поблизу такий місткий актовий зал? Особливо мені цікаво уявити, щоб правління ОСББ оплатило за оренду якогось залу і проводило збори, знаючи наперед, що ними мешканці незадоволені і їх зможуть переобрати…
Тема спільних зборів всіх учасників ОСББ є одною з підступних прогалин в українському законодавстві, яка в реальному житті знайшла вихід у системі спільної згоди співмешканців по ОСББ, яка тотожна команді в комп’ютері «за замовчуванням». В кожному будинку є певна кількість активних людей десь в межах 10 % від основної маси мешканців, що господарюють в будинку, обирають правління і контролюють його, а всі інші з тим просто мовчки погоджуються, якщо то є в межах дозволеного. На моє прохання всіх хвальків з успішних (з їх слів) ОСББ ніхто не зміг назвати факту проведення спільних зборів за участі принаймні 2/3 співмешканців і частотою хоча би раз на квартал. Хоча якщо йти за змістом закону, то по закінченні кожного місяця повинні бути загальні збори співмешканців ОСББ зі звітом правління і затвердженням квартплати з ухилом до її зменшення за рахунок економії і правильного управління. На диво у більшості ОСББ квартплата не менша, а то і більша за загальну комунальну, що особливо відбиває бажання вступати до ОСББ у багатьох громадян. Є проста істина: хороше рекламувати не потрібно – воно саме себе поширить.
Завершуючи тему деструктивної законодавчої бази стосовно ОСББ я б дуже хотів його вдосконалення принаймні через обов’язкове щомісячне анкетування активного формату впливу на правління від кожного власника квартири по ОСББ. В ідеалі має бути постійний інтерактивний контакт, контроль і вплив через засоби зв’язку поміж співвласником і правлінням ОСББ. Ще я дуже сподіваюсь, що намічена нарешті ідея конкуренції у комунальному господарстві як за введенням системи з окремими управляючими, так і з потужними управляючими компаніями, буде належно і всебічно підготовлена в законодавчому плані, отже не буде мати подібних «ляпів» як зі загальними зборами ОСББ, або інше тому подібне законодавче лукавство від наших вже чесних і розумних народних депутатів у Верховній Раді України.

Богдан Гордасевич
м. Львів
03.10.2016 р.

Кондомініум (лат. con — разом і dominium — володіння) — співволодіння, спільне володіння.

    спільне володіння і управління однією і тією ж територією двома або більше державами.
    спільне володіння єдиним об'єктом, найчастіше будинком, але також і іншим нерухомим майном.

Кого фінансують українці, коли платять за теплоенергію.

Чекати чогось доброго від влади це невибачна наївність. Але такий цинізм і повне лайно - це вже занадто. Боюся, що по-хорошому довести владі, що так поводитись не можна - вже не вийде. Дивіться самі.
Так, звичайно, це телесюжет 1+1. Так, всі знають, кому належить канал. Але, як на мене, якщо виключити їх антагонізм із Саакашвілі, то вони доволі об'єктивні. Принаймні нмд у цьому сюжеті гола правда.




Страницы:
1
2
предыдущая
следующая