хочу сюда!
 

Елена

41 год, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «почитати»

Не той у нас Петро,

...але щось є спільного в цих... рехворматорів.

          Трохи нижче охочим до читання пропонується... Просто історичний нарис. Про суть "реформ" Петра 1 та їх наслідки для класової структури Російської імперії, розвитку російської буржуазії та й загалом ходу історії цієї держави.
           З переваг: написаний маловідомим радянським діячем ленінської доби "у стіл", тобто не виданий при житті; легко читається; доступні і наочні аргументи, цифри, приклади і порівняння.
           З недоліків: довгий (для тутешніх блогів); для фахових істориків загалом не містить концептуальної новизни, хіба що в деталях, в додатковому фактажі.
           Склалося враження, що якісь залишки духу Петровських "реформ" свого часу надихали і будівників передової соціалістичної промисловості. А ще - тим самим духом десь і досі просочена наша глибокоринкова українська "еліта", яка робить реформи так, аби нічого не робити. Взяти б тільки численні "перелицювання" - зміни форми без суттєвих змін внутрішніх пружин. Можна звісно називати прибиральницю клінінг-оператором, але чи запрацює від того завод... А чи співвідношення витрат на утримання державного апарату і, приміром, на освіту... А чи у який бік дивиться вітчизняний капітал... А чи страждання незаможного люду...

          Автор очерка - Александр Петрович Спундэ (1892-1962) - активный участник Октябрьской революции, делегат II Всероссийского съезда Советов. В качестве главного комиссара Народного (государственного) банка в 1918 году входил в состав Советского правительства, был одним из организаторов нашей финансовой системы, принимал участие в разработках первого пятилетнего плана.
          Уже в двадцатых годах он со все возрастающим беспокойством вглядывается в процессы экономического развития страны в условиях, когда она уже не может рассчитывать на европейскую революцию. После глубоких раздумий он становится на точку зрения, которую в 1921-1923 гг. в разных формах настойчиво отстаивал Ленин. ("...Мы должны одержать победу медленным, постепенным - быстрым нельзя – но неуклонным повышением и движением вперед").
           Внутренняя необходимость понять происходящее и его последствия привела автора к началу работы над большим экономическим исследованием, частью которого стали "Очерки экономической истории русской буржуазии", написанные в 1948-1951 гг. (он в это время служил кассиром в Мосторге).
            Данная публикация - весьма краткие выдержки из той части "Очерков", которая посвящена эпохе Петра Первого, в последнее время ставшей объектом не только экономических, но даже и поэтических реминисценций. Несколько кратких замечаний, связанных с именами Пушкина, Лермонтова и Гоголя, носят отчетливо выраженную социальную окраску, которая, к сожалению, в свое время была в нашем литературоведении определяющей, а сейчас, тоже к сожалению, рассматривается многими (вероятно, как реакция на горькое прошлое) лишь как ограниченность.
            Полный текст "Очерков" (около 200 стр. машинописи) хранится в архиве Инстнтута истории СССР АН СССР. Я позволил себе предпослать публикации строчки известного стихотворения А. К. Толстого, которые любил повторять автор.

Я. А. СПУНДЭ, заведующий
кафедрой транспортных газотурбинных двигателей
Московского автомеханического института


— Государь ты наш, батюшка.
Государь Петр Алексеевич,
Что ты изволишь в котле варить?
— Кашицу, матушка, кашицу.
Кашицу, сударыня, кашицу.
— Государь ты наш, батюшка,
Государь Петр Алексеевич,
А чем изволишь мешать ее?
— Палкою, матушка, палкою.
Палкою, сударыня, палкою.
— Государь ты наш, батюшка,
Государь Петр Алексеевич,
А кто ж будет ее расхлебывать?
— Детушки, матушка, детушки.
Детушки, сударыня, детушки.
А. К. Толстой

           В феврале 1917 года началась русская революция, которая оказалась крутым переломом в истории человечества. По достигнутому уровню экономического и культурного развития Россия созрела только для перехода к капиталистической экономике.  Но в результате своеобразных условий исторического развития в России в 1917 году сложилось такое соотношение сил, при котором буржуазная революция должна была либо немедленно начать гнить на корню, либо немедленно перерасти в социалистическую, хотя для перехода к социалистической экономике база была ничтожно слабой.
           Это объяснялось главным образом тем, что в России, где остро назрела потребность в буржуазных преобразованиях, возглавить их было некому. Российская буржуазия родилась и умерла рахитичной, неспособной к активной политической борьбе.
[ Читати далі ]

додаток до статті № 1

не багато він вивчив з мови с++. Багато суперечок в його голові було, що обрати з  1 боку було делфі яке він вже знав і розумів з іншого с++ - яке є більш елітною і тому кидаючись зі сторони в сторону він не знав що вибрати, і зупинився він на С++,адже більшості ігор пишуться  на С++, як він вичитав в інтернеті.Він вирішив так тому,що він має надію стати геніальним програмістом, в його голові творилось багато ідей але програмнно він це зробити не міг, не вистачало знань; він вжав, що програмування -це  мистецтво,яким оволодіти неможливо, для нього програмування- це як для художника створення малюнка, як для музиканта написати пісню,як для дизайнера нова річь, як для дизайнера парфумів новий парфум, адже це все таланти.
І так плідним старанням він дійшов до масивів.









в нього є мрія,але є лінь, і між ними іде бій між адекватним розумом (він розуміє і осознає що робить і що треба робити) і ліню(яка заважає йому стати генієм своєї праці)










Успіх, чи просто мрія?

Йому було 3,як його мати покинула його, з того часу він жив з бабусею, дідом, вуйком, татом на собакою по імені Чапа. Жили вони в 2 кімнатній квартирі. Спочатку Анрдій, не мав проблем в житті, любив гуляти  з друзями, грати в футбол , цікавився вільною боротьбою, вже в 4 класі, він зміг постояти за себе в школі давши прочухана 6 класнику за образу дівчат в класі.Згодом його тато знайшов нову маму, яка проживала не далеко від дому де жив Андрій, в 60 км. Закінчивши 4 клас тато забрав його до іншого міста, до мачехи на проживання і навчання. Спочатку Андрію це подобалось, нове життя, нові знайомі, школа і все таке, але згодом все стало інакше.. Мачеха його взнелюбила так як він не одноразово давав прочуханів свому зводному брату.
Почались сварки...Так продовжувалось рік, далі мачеха почала на нього діяти через батька і  в неї це виходило, майже щодня Андрій вислухував моралі, текли сльози і він почався замикати в собі. Згодом, в 7 класі, вже з підбитою нервовою системою, хлопець почав втрачати свою повагу, а далі вже не міг контролювати свої нерви. Він почав боятись різких рухів, уникав суперечки або бійки, мовчки сидів на уроках.
З кожним днем життя, з кожним зривом  від морального тиску мачехи він замикався в собі... 
Спілкуючись якось з друзями він почув що є якісь курси для дітей,безкоштовні де можна повчитись комп"ютерній грамоті. Андрій був фанатом ігр і техніки, ще в 5 класі він вмів власноруч під"єднувати відеомагнітофон до телевізора, приєднувати дроти до магнітофона, оволодів навики в іграх на консолі Sega,Dendi, PlayStation.Живучи с бабусею і дідусем він майже весь час проводим граючи з друзями в різноманітні відеоігри, вже в кінці 4 , на початку 5 року навчання він почав грати на таких машинах як ПК. Він грав в Counter Strike, гра його втягнула, щондя після школи він бігав до клубу, щоб пограти в Counter Strike. В нього з"явились нові друзі, це тривало не довго,як тільки він приїхав до мачехи на проживання, тато йому виписав прочухана за це, і приказав щоб він більше нів"який інтернет клуб не ходив. Раз-у-раз Андрій ходив до клубу і грався там, але його майже завжди помічали знайомі батька і він діставав прочуханів.
От почувши вістку про комп"ютерну грамоту він вирішив туда піти,але перед тим задав питання, чи є там ігри? Друзі йому сказали є, тому він маючи на розумі цю тематику про ігри пішов туди записуватись. Він взяв заяву,яку батьки мали заповнити.Батько довго не думаючи дав дозвіл сину ходити туди підвисавши її. На тих курсах, спочатку, вчили малювати в редакторі Paint,але в Андрія була думка в щось пограти, хоча ігор було мало, і вони всі були стандартні він про це не журився, грав в те що було. Згодом він почав грати в браузерні ігри, адже на тих курсах був інтернет і викладач дозволяв після занять посидіти там. Спочатку все було в межах 30хв після занять, згодом,дізнавшись про браузерні ігри, це почало затягуватись на годину, а потім на 2 і більше( до кінця робочого дня викладача) . Прийшовши раз за 2 години після закінчення курсів, він отримав прочухана за запізнення, 2 раз він вже збрехав , що допомагав  викладачу і тому пізно прийшов. Вже далі він знову получав прочухани,але знову ходив  і грався в браузерні ігри. Після графіки почалось друкування в Microsoft Word,яке закінчилось після 1 надрукованої сторінки. 
Одного дня, зайшов вчитель і сказав:" все, діти, пора вчитись чомусь нормальному, годі з вас цієї основи, треба приступати до серйозних дій! І так вам вибір: чи будете вчитись програмувати, чи будете створювати сайт ? "   Будучи активною дітиною, Андрій відбурив всіх на програмування тому-що він знав, що всі програми, ігри - відносилось до розділу програмування,а не до створення сайтів.Він хотів створити власну гру. Вони почали вивчати моу програмування Паскаль. Спочатку було важко групі зрозуміти що таке ввід вивід данних на монітор і тому більше половони групи з 12 чоловік перестало ходити.Далі пішли масиви, оператори запиту, перевірки, тобто все ускладнювалось і ускладнилось до 4 людей в групі. Одним із них був Андрія товариш - Вася, який ходив тому, що він теж грав у браузерну гру а дома інтернету він не мав. Прошов час, пілся не тривалого вивчення мови Паскаль,вчитель вирішив, що їм пора на візуальне середовище і перейшли всі на середовище Delhpi. Спочатку гра з кнопками а далі більш серйозні програми. Незмога створити логічний процес дії з кнопками ще 2ої з групи покинуло аудиторію навічно. Далі вчитель відмовився вчити 2 дітей, він перешов на процес, навчити дітей вчитись самому , давши завдання і трохи літератури для її виконання, в Андрія це виходило,  а у Васі ні,але йому було всеодно він чекав кінця занять щоб погратись в гру,так само як Андій,але він працював під час занять.Вже в 9 класі Андрій був досить вправним,але серйозних програм не робив.Одного разу вчитель запропонував створини конкурс по програмуванню , тобто відбір хто поїде захищати область в сфері програмування. Андрій погодився. Вчитель зробив конкурс,але завдання погодив разом з учнем,тобто учень знав яке буде завдання.Не марнуючи часу учень знашов первинний програмний код  завдання, розбираючи його,він набрався багато досвіду, і умудрився вивчити його на пам"ять.На конкурсі йому немогло бути рівних, але був хлопець який написав  програму на мові Паскаль, він знав краще ніж Андрій Паскаль, і взагалі можна сказати програмування в кодовому плані, але переваги візуального редактора відіграли свою роль. Андрій заняв 1 місце по області, згодом він поїхав зазищати свою область де в конкурсі,він зайняв 13 місце із 15 областей,тобто пролетів з тріском тому,що його рівень знань був замалий порівняно з іншими,які творили нереально класні програми,які були схожими вже на програми від пристижних фірм,які виконувались вже по групам а не поодинці. Але все ж таки він зміг когось обігнати маючи логічне мислення. Завадння було  створити коло синього кольору,в ньому прямокутник жовтого кольору і написати свою область. Як це робити задопомогою програмного коду він не знав, скористався навичками в малювани в редакторі Paint він створив малюнок по всім потребам , і просто додав його на форму,отже 1 завдання виконав, далі було завдання стоврити гру "Тетріс", як це зробити він не мав жодної уяви, але вігурки він намалював,додав кнопки щоб ними рухати  і все, він зроби все що міг. Далі він приїхав додому і продовжував ходити на курси, але вже не з метою навчитись краще програмувати а з метою погратись в ігри. Він почав все більше і більше гратись,згодом це помітив вчитиль і хотів його за це вигнати,але мав надію що він схаменеться і щоразу нагадував йому про це, але Андрій  його не слухав і грався далі.
Закінчився 9 клас, він вже грався в повну силу. Далі 10, який пролетів мов блискавка і 11. Після 11 класу він здав ЗНО , поступив в універ. 



1 місяць університету.

щодня ходив на пари, намагався все слухати, вів себе спокійно нічого обуруючого не робив. В гуртожитку вчився і відпочивав.Ходив по місту в якому він вчився, пізнавав його, знайомився з новими людьми. Пройшов місяць.Все трохи владилось він прижився. Почався 2 місяць( жовтень). ВІн привіз комп"ютер до гуртожитку, провів інтернет і почав знов гратись  в ігри. Йому дуже подобалось програмувати,але він був дуже лінивий щодо плану вчитись цьому, він це розумів ще в початку 11 класу,але так і не наважився сісти, і вже цілий місяць університету він це собі нагадує. 1 тиждень жовтня прошов як завжди спокійно,Але вже йому ставало всеодно на предмети, він знов таки розумів,що може втратити свою посаду в універі на державному замовлені.
Понеділок 2 тижня. Все як завжди пішов на пару.
Вівторок.  Прокинувшись зранку занадто втомленим тому, що цілу ніч не спав в під ранок вирішив лягнути, він не пішов на пару.
Середа. Після буйної гулянки у вівоторок він пішов на 1 пару,але вже засинаючи на ній , після неї він відправився додому.
Четвер. Просидівши знову цілий всю ніч він проспавши дзвінок на 1 пару,він вирішив вже нікуди не біжати, і ліг спати, прокинувшись вдруге це було 12 година вже пари на четвер в нього закінчились так само він проспав ще 1 день.
Ще по першому місяці він почав пити пиво, курити, хоч до цього часу ніколи таким не займався.
По другому місяці він почав потрохи вчити мову с++.
Четвер. Він знову вирішив неспати цілу ніч.Але тепер вже він вчить мову с++,тому що він захотів стати програмістом високого рівня,щоб створювати маштабні проекти,які б були популярними в світі. І він почав з азів.