Військкомат: список осіб, що ухиляються від мобілізації

Сторожинецький районний військовий комісаріат на виконання наказу Військового комісару обласного військового комісаріату В.В. Чурая від 15.07.2015 року щодо підвищення ефективності виконання заходів мобілізації інформує щодо військовозобов’язаних Сторожинецького району, в діях яких вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КупАП., тобто які з різних причин не прибули за викликом до районного військового комісаріату.

№ з/п	Прізвище	Ім’я	По батькові	Рікнародж.	Населений пункт
1.	Попик	Сергій	Григорович	1980	с.Банилів
2.	Тенкалюк	Юрій	Дмитрович	1974	с.Банилів
3.	Бойчук	Микола	Іванович	1971	с.Банилів
4.	Репчук	Олег	Валерійович	1975	с.Банилів
5.	Лотоцький	Володимир	Ярославович	1977	с.Банилів
6.	Григорчук	Євген	Васильович	1988	с.Бобівці
7.	Давидян	Ілля	Васильович	1976	с.Буденець
8.	Бурла	Аркадій	Михайлович	1976	с.Буденець
9.	Коломійчук	Аркадій	Георгійович	1970	с.Буденець
10.	Данелюк	Ілля	Васильович	1987	с.Буденець
11.	Гакман	Валентин	Григорович	1987	с.Зруб-Комарівці
12.	Малик	Петро	Васильович	1987	с.Кам’яна
13.	Козачук	Юрій	Євгенович	1987	с.Комарівці
14.	Козачук	Сергій	Іванович	1987	с.Комарівці
15.	Мірон	Степан	Іванович	1988	с.Костинці
16.	Пентескул	Василь	Дмитрович	1977	с.Костинці
17.	Рожко	Руслан	Михайлович	1976	с.Костинці
18.	Іліка	Василь	Михайлович	1980	с.Костинці
19.	Киселиця	Єдуард	Костянтинович	1969	с.Костинці
20.	Штефюк	Дмитро	Корнелійович	1969	с.Костинці
21.	Сакало	Андрій	Васильович	1979	с.Костинці
22.	Гринчук	Степан	Костянтинович	1975	с.Костинці
23.	Киселиця	Степан	Ілліч	1988	с.Костинці
24.	Григорійчук	Артур	Іванович	1988	с.Костинці
25.	Семенчук	Ілля	Вікторович	1969	с.Костинці
26.	Марценяк	Костянтин	Васильович	1987	с.Костинці
27.	Флорескул	Василь	Вікторович	1965	с.Костинці
28.	Скулиш	Олександр	Михайлович	1988	с.Костинці
29.	Безерко	Ігор	Степанович	1988	с.Костинці
30.	Пантя	Сергій	Васильович	1978	с.Михальча
31.	Сабашевський	Петро	Валер’янович	1984	с.Михальча
32.	Недельський	Юрій	Вікторович	1988	с.Михальча
33.	Робуляк	Костянтин	Деонізійович	1989	с.Михальча
34.	Воробець	Іван	Васильович	1987	с.Михальча
35.	Данилюк	Роман	Михайлович	1989	с.Панка
36.	Скіпор	Василь	Олексійович	1989	с.Панка
37.	Мельничук	Дмитро	Омелянович	1969	с.Панка
38.	Крупчак	Ілля	Дмитрович	1967	с.Панка
39.	Доскалюк	Ілля	Васильович	1966	с.Панка
40.	Лукасевич	Сергій	Ілліч	1969	с.Панка
41.	Масіян	Микола	Корнелійович	1971	с.Панка
42.	Берчук	Ігор	Миколайович	1967	с.Панка
43.	Пантюк	Василь	Васильович	1966	с.Панка
44.	Лутанюк	Дмитро	Георгійович	1972	с.Панка
45.	Гатеж	Михайло	Анатолійович	1967	с.Панка
46.	Гілінчук	Артур	Драгошович	1987	с.Ропча
47.	Цопа	Ілля	Васильович	1969	с.Ропча
48.	Марут	Ігор	Георгійович	1987	с.Ропча
49.	Ставнецький	Анатолій	Миколайович	1988	с.Сл.Комарівці
50.	Проданик	Ілля	Миколайович	1992	с.Сл.Комарівці
51.	Федорюк	Анатолій	Дмитрович	1982	с.Сл.Комарівці
52.	Косован	Віктор	Сільвестрович	1973	с.Сл.Комарівці
53.	Косован	Анатолій	Олексійович	1978	с.Сл.Комарівці
54.	Федорюк	Василь	Іванович	1972	с.Сл.Комарівці
55.	Гаврилюк	Павло	Петрович	1992	с.Сл.Комарівці
56.	Легоцький	Олексій	Іванович	1978	с.Ст.Красношора
57.	Дроздик	Павло	Йосипович	1971	с.Ст.Красношора
58.	Дроздик	Віктор	Йосипович	1969	с.Ст.Красношора
59.	Москалюк	Ілля	Петрович	1987	с.Стара Жадова
60.	Єреміца	Віктор	Васильович	1966	с.Тисовець
61.	Карча	Павло	Миколайович	1987	с.Тисовець
62.	Кучурян	Микола	Іванович	1978	с.Чудей
63.	Пошитий	Олег	Олексійович	1989	смт.Красноїльськ

Джерело: Військовий комісар Сторожинецького районного військового комісаріату підполковник І.В. Яремійчук

В Чернівецькій області військкомат оприлюднив прізвища тих, хто ухиляється від мобілізації

Прізвища військовозобов’язаних, які уникають мобілізації, опублікували днями в чернівецьких засобах масової інформації

Зокрема, на сайті «Сторожинець ІНФО» http://storozhynets.info/archives/4609 оприлюднено прізвища 63 чоловіків з вказаними роком народження та місцем проживання. В повідомленні йдеться, що Сторожинецький районний військовий комісаріат інформує щодо військовозобов’язаних, які з різних причин не прибули за викликом до районного військового комісаріату. 

Військовий комісар Сторожинецького районного військового комісаріату підполковник Іван Яремійчук повідомив, що таке оприлюднення відбувається на виконання наказу Військового комісару обласного військового комісаріату від 15 липня щодо підвищення ефективності виконання заходів мобілізації.

«Люди такі, що повістка до них приходить, а вони не з’являються у військовий комісаріат. По області це масове явище. Це ми подали тільки перші списки», – зауважив підполковник. Військкомат оприлюднюватиме й надалі списки, наголосив Іван Яремійчук. Таким чином комісаріат планує впливати на військовозобов’язаних, які ухиляються від служби.

За словами адвоката, координатора проекту «Правова допомога учасникам АТО» Роман Титикало такі дії нагадують радянську практику «дощок ганьби» і не відповідають нормам закону «Про захист персональних даних»

«Персональні дані, в тому числі прізвище, ім’я, по-батькові, рік народження і все інше,—це персональні дані людини і не можуть бути публічно відкритими і розголошуватись без згоди цієї людини. І закон «Про захист персональних даних» також передбачає відповідальність і обов’язок тих людей, які мають ці персональні дані захищати і забезпечувати належні умови для зберігання цих персональних даних. Тому з точки зору українського чинного законодавства, розповсюдження цих відомостей є заборонено законом»,– наголосив Роман Титикало.

Люди, щодо яких були оприлюднені персональні дані, можуть поскаржитись до прокуратури, уповноваженого з прав людини чи звернутись до суду за захистом цих прав.

«Але питання в наступному. Як тільки людина звернеться з цього приводу зі скаргою, то є вірогідність, що військкомат про це дізнається і буде її шукати і направить в армію.Про це сказав Роман Титикало, додавши, що, з одного боку, людина має права, а з іншого боку, вона ховається від виконання свого обов’язку. Таке собі замкнене коло.

Військовозобов’язаний Владислав переконаний, що такі дії військкомату невиправдані.

«Рішення військкомату насправді досить дивне. Причини неявки до військкомату можуть бути різними. В тому числі поважними – хвороба, відсутність за місцем проживання. Натомість складається враження, що людина, прізвище якої опубліковане в пресі, дезертир», – сказав Владислав. І якщо б його прізвище розмістили в засобах масової інформації з цього приводу, йому було б байдуже.

Наразі триває шоста хвиля мобілізації, протягом якої військові комісаріати Чернівецької області планують мобілізувати 1100 людей. Тим часом під час п’ятої хвилі мобілізації в Чернівецькій області було призвано 350 військовозобов’язаних або 44% від запланованого.

Надія Вірна з Чернівців для «Громадського радіо»
Світлина Сторожинець ІНФО
http://hromadskeradio.org/2015/07/23/v-cherniveckiy-oblasti-viyskkomat-oprylyudnyv-prizvyshcha-tyh-hto-uhylyayetsya-vid-mobilizaciyi

"...но был один, который не стрелял..." (c) Высоцкий

12 червня 2015, 11:08

Прогнози війни
Війна це довгостроковий тренд України. Як свідчить в тому числі російська аналітика, війну в найближчий час без додаткових інноваційних кроків завершити Україні не вдасться.
"Мінські угоди" як інновація себе майже вичерпали. Як говорить Президент, саме "Мінські угоди" дозволили Україні морочити голову Росії, а в той же час значно підвищити обороноздатність країни, створивши армію, яка здатна протистояти ворогу у довгостроковій перспективі.
Тому до осені бачиться вибір між трьома моделями війни: 1) Війна на винищення; 2) Війна на виснаження; 3) Війна на розрив. Кожна з цих моделей побудована на певних уявленнях, які варто проговорити.
Модель "Війна на винищення" побудована на модерністських уявлення про те, що територія важливіша за життя людей (ціною людських життів зберегти територію). Україна, а за великим рахунком і Росія також, не бажають війни на винищення, тому що напруження двох обезсилених країн у такій війні на дають жодній з них бажаних переваг при великих затратах ресурсів, перш за все, людських. Війна на винищення повністю руйнує Україну і значно руйнує Росію, перетворюючи геополітичний простір двох країн на пошматований здобуток Європи та Китаю.
Модель "Війна на виснаження" побудована на постмодерністському уявленні про те, що територія важлива і люди важливі (зберегти територію і людей). Причому ці уявлення схожі – як у Росії, так і у України. Гібридна війна Росії наражається на гібридну відповідь України – до взаємного виснаження обох країн: Україна потерпає від затрат на війну в ситуації боргової залежності від світу, а Росія потерпає від світових санкцій. Окрім того, це ще й також означає виснаження світу – доки у світу терпець не ввірветься. Тобто мова йде про те, кому першому набридне – Росії потерпати від санкцій чи світу (державам та корпораціям розвинутих країн Заходу) нести втрати від тих же санкцій для Росії та витрат на допомогу України. Отже це війна на взаємне виснаження Росії та світу, де виснаження України сторонами до уваги майже не береться.
Модель "Війна на розрив" побудована на конструктивістському уявленні про те, що люди важливіші за територію (ціною втрати території зберегти життя людей). Ця модель означає встановлення лінії розмежування між Україною та ДНР-ЛНР, оголошення території окупованою та її жорстку ізоляцію і блокаду. Ця модель в уявленні влади проявилася зовсім недавно, хоча деякі експерти дев'ять місяців поспіль наполягали саме на такій моделі. Ця модель може стати тією самою інновацією, яка може бути наступною після гри в "Мінські угоди".
До осені влада та громада України будуть балансувати між цими трьома моделями. Тобто всі три моделі, як не дивно, зараз однаково можливі для реалізації. Навіть перша модель може бути реалізована не тільки за ініціативи Росії, якщо вона здійснить відкрите вторгнення в Україну і вестиме війну по всьому фронту. Перша модель може бути здійснена шляхом оголошення "громадянського військового стану", оминаючи владні повноваження Парламента та Президента.
Скоріше за все, до осені буде здійснено вибір між цими трьома моделями. Тобто до осені Україна не завершить війну, але визначиться з моделлю її продовження.

Прогнози Парламенту та Уряду
В Коаліційні угоді основні програмні завдання прописані на 2015-ий рік. Дуже зрідка зустрічаються також плани на перший-другий квартал 2016-го року.
Отже мова йде про те, що Коаліційна угода на осінь потребуватиме громадянського аудиту щодо її виконання Парламентом та коаліційним Урядом.
Такий громадянський аудит має бути виконано спільно з самими депутатами, оскільки тут потрібно пройтися по всіх планових пунктах Угоди і чітко вказати рівень виконання-невиконання.
Це означає, що восени дуже імовірним є процес перегляду Коаліційної угоди вкупі зі Звітом про її виконання для української громади.
Це означатиме можливе переформатування Коаліції та переформатування Уряду.
Досвід нинішньої Коаліційної угоди показує, що саме програмно-плановий підхід дозволяє мати чіткі критерії ефективності реформ.
Вочевидь в наступному варіанті Коаліційної угоди такий підхід потрібно розширити – особливо, що стосується Конституційної та Судової реформ.

Прогнози економіки та фінансів
Під час законодавчо невизнаної війни (тобто поза військовим станом де-юре, але у військовому стані де-факто) економіка на фінанси управляються в ручному режимі.
Всі спроби унормувати цей процес не будуть успішними до виникнення визначеності в процесі війни. Тобто Україна не просто розвиває економіку та фінанси, а робить це в умовах війни.
Враховуючи наявність фінансово-економічної війни Росії проти України, виникає необхідність розповсюдити вищеописані моделі війни на фінансово-економічну політику.
Виходячи з прогнозу про появу визначеності до осені моделі війни, яку надалі вестиме Україна, з'явиться можливість сформулювати і більш довгострокову фінансово-економічну політику.
Але це буде можливо лише у тому випадку, якщо наші фінансисти-економісти витратять літо на побудову таких моделей.
Отже мова йде про те, що мають бути аналітично розроблені моделі економіко-фінансової діяльності для кожної з моделей війни, що вище запропоновані.
Коли з'явиться визначеність з моделями війни, одразу має з'явитися визначеність з моделлю відповідної фінансово-економічної політики.

Прогнози медіа-сфери
Влада Україна все ще неефективно супроводжує свої дії в медіа-сфері.
Практика щотижневого публічного спілкування української влади з громадою, яка була започаткована одразу після революційних подій 203-2014-их років, зведена нанівець.
Де щотижневі спілкування Президента з народом, Прем'єр-міністра з народом?
За всіма ознаками незадоволення української громади діяльністю Президента та Уряду зростає, про що свідчать соціологічні опитування.
Реформи це не тільки прийняття законів в Парламенті та рішень в Уряді, це ще й пояснення громаді, що саме зроблено і який це має смисл.
Коли комунікації між владою та громадою нема, навіть найкраще зроблені реформи вважатимуться відсутніми.
Осінь, що нас чекає, буде часом підвищеного запиту на новий Майдан. І на цей раз не фейковий, а справжній.
Отже мова йде про необхідність реформування процесу і формату комунікації влади з громадою.
На цей процес також суттєво впливає і війна.
Україна все ще неефективно веде контрпропаганду в ситуації консциєнтальної та інформаційної війни Росії.
Вибір моделі війни, який має статися до осені, водночас означатиме і вибір моделі контрпропаганди.
Але ці різні моделі контрпропаганди мають бути розроблені.
Саме в медіа-сфері "громадянський військовий стан" може бути найбільш ефективним. Якщо немає законодавчих повноважень призвати до патріотизму деякі ЗМІ, що приховано ведуть російську пропаганду, то це може зробити громадськість шляхом розголосу та громадянської люстрації ЗМІ.

Прогнози та наміри
Як бачимо, прогнози засновані на обставині того тиску, що спричинює на владу процес війни, який через посередництво громади примушує її до реформ.
Причому головний процес, на якому базується прогноз, пов'язаний зі зміною уявлень та аналітико-програмною роботою.
Прогнози живуть в уяві як загальні наміри, до яких спонукають навіть тих, хто таких намірів не має.
Прогнози реалізуються головною настановою нашої психіки та загальним настроєм суспільної комунікації.
Як би там не було, і як би ми не критикували владу щодо ведення війні та реформ, я особисто все ще лишаюсь оптимістом.
Мій оптимізм не в тому, що я віру у владу, а в тому, що я вірю у громаду.

Сергій Дацюк, філософ
http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/557a9382337ea/

Донецьк. Репортаж з паралельної реальності Версія для друку Коментарі 34

Життя на території ДНР - особлива. Це бачиш відразу, коли в'їжджаєш в Донецьк. І Донецьк дивиться на тебе по-особливому.

"У черзі в" Амсторі ".. Свіжих приїжджих у Донецьк видно здалеку Справа не в тому, що вони плутають рублеві і гривневі каси Просто, вони поспішають" - розповідає мені моя подруга, практикуючий психолог з Донецька.

Донецьких, тих, що не виїжджали з міста, видно відразу - вони не реагують на черзі. Вони пережили купу обстрілів, вибитих вікон і поранених родичів. Вони цінують кожну секунду життя і не метушаться.

І коли в такій черзі чуєш: ".?! Хто крайній Я зараз ще борошна візьму і повернуся", - Навколо всі починають посміхатися "? Може, почали повертатися, може, буде мир", - Пояснював мій приятель, стоячи зі мною в черзі ,

При цьому ця ж людина п'ять днів по тому став пророкувати нинішнє загострення. ". Не можу вивезти рідню з Докучаєвська Будуть бої!", - Голосить він.

На питання: "Чому він зробив такий висновок?". Він розповів, що три незнайомих між собою людей, яких він особисто знав, виїхали.

"Дві повії і один заправник на бензоколонці Всі троє, в силу специфіки своїх занять, спілкуються з." Грошовим проходняк "А гроші нині в місті тільки у військових і верхівки ДНР Якщо побігли ці - .. Значить у верхівки страх перед близькою можливої катастрофою. А рідня мене не чує і не їде! ".

Місто живе своїм життям. Комунальники працюють як годинник. Може, народу стало менше або працюють більше, але місто виглядає чистіше звичайного. Третього червня почалися бої в Мар'їнці, закриті всі в'їзди і виїзди, а в центрі все так само ретельно малюється дорожня розмітка. У цьому є якийсь особливий донецький фаталізм.

. "!!! Ми живі І будемо жити І все добре І будемо гуляти незважаючи ні на що" Особливо він виражений у матусь, - Звичайне висловлювання на бульварі Пушкіна.

Народ щосили чіпляється за мирне життя. Працюють гуртки для дітей, проходять змагання, заняття з танців, першість для юнаків з футболу.

Кому по кишені, захоплений фітнесом, контакти повертаються тренерів з йоги передають як цінну валюту. Їдуть на дачі, навіть під Ясинуватої.

"Ти бачив, скільки коштує м'ясо - Питає мене ще один мій друг пенсійного віку з минулого життя - ?! А знаєш, скільки моїх знайомих повернулися до городництва Вирощують бройлерів Це дуже вдячна справа Їх на третій тиждень можна на стіл Я у себе на дачі теж думаю зайнятися. Тільки останній тиждень від дач САУ б'ють. постріляти раз десять поспіль і виїжджають. А в пресі нічого. Ти нічого не знаєш? ".

Думаю, що ці "САУ від дач" пуляли якраз по Авдіївського коксохіму, але про це в Донецьку говорити не прийнято.

Окрема тема дошки оголошень черги. Оголошення про все - про безпечне і гарантованому виїзді в Москву, Ростов-на-Дону, Воронеж і Курськ. Або про оренду житла. Його активно пропонують, в "сталінках", в районі площі Леніна - центріше не буває!

"Однушки" - від 1000 до 1500 гривень на місяць. Вражає як ціна, так і те, що ніде ця сама ціна не виписана в рублях.

Дошка оголошень. Всі фото автора

Черги - теж окрема історія. Вони є, вони великі і терплячі. У відділеннях "Республіканського банку", під який зайняті всілякі приміщення українських комерційних банків, видають пенсію. І ще черги там, де гарантовано дешево.

Старики з пів на другу ночі відзначаються біля заздалегідь обумовлених точок. В точки привозять в бочках молоко по 10 гривень за літр. Є точки хороші і не дуже.

В "хороші" молоко везуть з територій підконтрольних ДНР, наприклад з Старобешеве. В "погані" бочка їде з ненадійною Мар'їнки та її околиць.

У чергах особливі бесіди, зміст яких від мене місцями вислизає. Я ще розумію "про нашу Поліну" і її друге місце на Євробаченні, але масив російських серіалів і шоу мені просто недоступний і незрозумілий.

Російське телебачення - це ж не тільки новини, але й море розливання розважального ефіру. У ньому тепер живуть наші бабусі.

По-різному заповнені вулиці і ринки. Критий ринок - центральний і дорогою - порожній ще й тому, що найбільше людей з грошима і можливостями жили в центрі.

Там в будинках відсотків сімдесят вікон не світяться - залишилися тільки старі. І якщо в центрі ресторани працюють щосили, то трохи нижче, на вулиці 50-річчя СРСР, - порожньо. Ні клієнтів.

"?!. Ви що не знаєте, почому нині свинина Там нас задушити хочуть голодом Чи не вийде!": Продавці на ринку зухвало агресивні Асортимент звичайний - маринована телятина, кінська ковбаса, сало в асортименті, домашні ковбаси ... Покупців обмаль ..

Критий ринок у вихідний день

"У Донецьку кожен бачить своє"

1 червня парк Щербакова наповнений гуляють. На бульварі Пушкіна - теж людно: відкрито Будинок творчості, люди водять дітей на гуртки. Для тих, хто не виїжджав з Донецька, здається, настав мир Люди навчилися жити в стані -. "Світ на один день".

На цю картинку працює пропагандистський блок ДНР. Але реальність сувора.

Якщо ти не визнаєш цю "картинку" обурюєшся, критикуєш, ти просто не вбудовувати в систему. Чим це загрожує? Затримання людей збройними бійцями без розпізнавальних знаків - звичайна справа.

Зникають цілком серйозні за місцевими мірками персонажі - командири підрозділів, професори, колишні чиновники ДНР, наприклад, в ранзі "заступника міністра закордонних справ".

Останній арешт міністра освіти - не в рахунок. Тут були прокуратура, СІЗО та хоч якась виразна "юридична" історія.

А так, арешти міністрів - національний вид спорту в ДНР. Першим резонансно заарештували віце-прем'єра калюських і міністра ПЕК Грановського.

Обидва досвідчені апаратники обласного рівня Партії регіонів. Грановський часто виступав на ток-шоу в Москві і виглядав набагато розумнішими і презентабельнєє Захарченко. Від чого, швидше за все, і постраждав.

Обидва функціонера були заарештовані ще в листопаді 2014-го за "зловживання і перевищення повноважень". Грановського через чотири або п'ять місяців відсидки в СІЗО випустили і він, як ні в чому не бувало, працює "радником глави держави".

"За крадіжку автомобілів донецьких театрів" сів попередній міністр культури ДНР. Біг від арешту міністр АПК, в березні зникла міністр юстіціі.Теперь ось посадили міністра освіти.

Начебто були суди, але ні про один вироку досі не чути ...

У ДНР все віддає імітацією. Але коли зовсім без імітації люди звані "міністрами" сідають в реальні камери СІЗО, все керівництво ДНР це якось сильно струшує.

Ну, а історії з безслідне зникнення набагато суворіше. Недавній ж розгром донецького козацтва і зовсім виглядав як типова військова операція.

Тому у людей - будь-то управлінці ДНР, військові, просто цивільні - немає впевненості в тому, що завтрашній день буде.

Всі ревно славлять ДНР і не висовуються.

Українцям це пояснити складно - вони грунтовно забули реалії 1937 року.

А так .... У ДНР всі намагаються підробити якихось грошей, поторгувати гуманітарною допомогою ", сісти на вугілля" або попросити у ще живого бізнесу матеріальну допомогу "на потреби республіки".

Рильце в пушку у всіх, і всі знають, що недоторканних тут немає. Так досягається унікальна керованість і дисципліна - в держуправлінні.

І так само намагаються побудувати "армію". Найбільш одіозні польові командири втекли або раптово загинули. Мало хто згадує людей з позивними "Абвер", "Керч" або "Похмурий".

Вивіска на будівлі Донецької міськради

У них різна доля. Про Абвер, кажуть, в Росії подбав впливовий тесть, "Керч" ховається від серйозних і скривджених людей в Криму, а "Похмурий" завис в Ростові-на-Дону. Йому навіть до Криму можна. Бєспрєдєльщиков постаралися прибрати з Донецька.

Тепер не вулицях немає "пустопорожніх" озброєних людей. Тепер зі зброєю тільки люди "при виконанні". А Захарченко за пристрасть до ліквідації всіх тих, хто пам'ятає його як не надто впевненого в собі колишнього продавця курятини, або має занадто багато заслуг перед "рухом" стали звати "наш маленький Сталін".

Кут Університетської та проспекту Комсомольський, де знаходиться офіс "глави республіки" тепер зветься Алтай. Боюся, зміна топоніміки Донецька і внесення в кожну квартиру і голову частинки ДНР і є головне завдання російських політтехнологів.

Їх тут, "москвичів" з широкими повноваженнями, працює пара людей - Дмитро Чайка та Олександр Казаков.

В "республіці" толком не працює жодне підприємство, ріжуться на брухт мідні дроти над залізницями, катастрофічне становище з постачанням лікарень і аптек ліками.

Хоча з асортиментом для лікування поранених якраз усе гаразд - налагоджені прямі поставки зі складів міноборони Росії.

"Топаз" перетворився на казарми - спроби налагодити "військове виробництво" зазнали краху. Максимум - ремонт транспорту і бронетехніки.

Єдина сфера, крім військової, де ведеться явна і ефективна робота - це ідеологія і пропаганда.

Місцеві телеканали промивають мізки без перебоїв

Телекартинка місцевих каналів набагато професійніше української: за будь-яких обстрілі завжди показують місце вибуху, потерпілих, військових експертів, свідків з сусідніх будинків - весь набір потрібних "маркерів об'єктивності". Не кажучи вже про те, що про деякі обстрілі телевізійники знають заздалегідь.

Ще в Донецьку є достатня кількість нових місцевих газет типу "Донецької республіки", "Новоросії" або "Мирного Донбасу" з тиражами, що стартують з 50 тисяч примірників. І дуже багато якісної сувенірної продукції.

Лотки повні виконаними на відмінному рівні брелоками, магнітами, прапорцями, попільничками та іншими атрибутами ДНР.

Ще московська рука видна зі стартувала з осені кампанії нагороджень. "Георгіївські хрести" ордена "Російської слави" чотирьох ступенів, знаки "Героїв ДНР" медалі "За відвагу!" та інші відзнаки аж до медалей, які вішають на груди відзначилися комунальникам ... "Героїв" повинно бути багато.

Один з нагороджених орденом ревно запевняв мене, що тепер він, як "кавалер" може рекомендувати до нагородження необмежену кількість гідних, і я йому охоче вірю. Тут успішно вбивають у голови міфи, які ще довго будуть жити і самовідтворюватися.

У березні всі вірили, що Маріуполь стане містом ДНР абсолютно мирним шляхом в результаті політичних домовленостей. А з приводу провалилася "Російської весни" один з "компетентних" товаришів сказав мені буквально наступне: ".?! Все вийшло з-під контролю 11 травня 2014, коли референдум пройшов всього лише в двох областях Чому не вийшло в інших Розікрали бюджети" ,

Коли бачиш, як ламають через коліно рідне місто, іноді відчуваєш чисто фізичний біль. З людьми і територією грають цинічно і безкарно.

Колишній дворазовий Псковський губернатор від ЛДПР і "Єдиної Росії" Євген Михайлов примудряється рулити економікою ДНР абсолютно непублічно, і я навіть не знаю, чи включений він в санкційні списки.

Чиновник федерального рівня, який виїхав керувати в ДНР з поста радника Володимира Путіна! Колишньому віце-прем'єру Придністров'я і нинішньому ДНР Олександру Караманов приписують слова: «Нам можна все Ми адже" ідіоти-терористи ", з нас нічого не візьмеш!".

Донецьк підприємницький

Мій знайомий бізнесмен з подивом показував мені пачку сигарет "Донський тютюн". У Донецьку вони коштують 12 гривень або 24 російських рубля. А в Ростові-на-Дону, за його словами, 56 рублів.

Ще він стверджував, що дизайн пачки якийсь "не такий". Це можливо говорить про те, що Донецька тютюнова фабрика перестала робити "звичайне" "Мальборо", а перейшла на підробку російських марок.

Цілком припускаю, що в Росії скоро багато зловлять такого »не такого" від донецьких табачників, водочников та інших умільців. У всякому разі, я розумію, навіщо вони зміцнюють спільний кордон з "соціально близькими" ДНР і ЛНР.

Інший мій знайомий розповідав, що весь бізнес тут кришує "Оплот" і "Схід". Є ще, правда, "заступництво" міського адміністратора Ігоря Мартинова, але на нього сподіватися нерозумно - ця "дах" часто тече.

А ось бензин повністю підім'яв під себе "Оплот" (читай Захарченко) і головна база контрабанди його ніби як знаходиться в Торезі.

Економічні терки жорсткі. М'ясо по 130 гривень і захмарні ціни на ліки комусь дуже вигідні - на ці "поля" не пускають чужих набагато міцніше української економічної блокади.

Вона в Донецьку виглядає, до речі, відверто нерозумно. Коли Фонд "Розвитку України" Ахметова рапортує про виданий за півроку активної роботи трьохмільйонні продуктовому пакеті гуманітарної допомоги, а це не мало не багато більше 30 тисяч тонн продовольства, безперешкодно зайшли через українські блокпости, не бачиш сенсу в такій блокаді.

Як живуть у Донецьку люди? Дуже по-різному

Будь дорога до Донецька починається з людей, припрошує пасажирів взяти з собою сумку-другу їжі. Водії передачі не беруть навідріз. Пасажири - вкрай рідко. Сало, курятина, яйця лотками ...

Практично кожного на Південному автовокзалі Донецька хтось зустрічає - з "великої землі" їдуть гроші, пропуску, документи.

Особисто я не бачив, як щось не пропускали або відбирали на українських блокпостах, але оповідань про це вистачає. На стороні ДНР найчастіше контроль формальний.

Єдина перешкода - транспортний податок. Його призначають в євро, а беруть у гривні. З автобуса невеликого - 2 євро, з більш ніж в 40 місць - 5 євро, великі рейси типу "Донецьк-Одеса", де бувають автобуси і по 50 місць, платять 10 євро з ходки. Сьогоднішній "курс" і суму повідомляють у диспетчерському пункті - на маріупольської трасі він, наприклад, в селищі Доля.

У Донецьку, як і раніше не працюють банки, немає легальних нотаріусів та продукти в середньому в два рази дорожче, ніж в Маріуполі і Костянтинівці.

Ціни на Критому ринку в цю неділю виглядали так - сало 150 гривень, ковбаса домашня - 250, свинина починалася зі 120. Фрукти та овочі доставляти, мабуть, складніше, ціни сміливо можна множити на три порівняно з українськими.

Продавців не багато, але черг все одно немає. На зарплату держслужбовця не розгуляєшся. У міністерствах ДНР провідні фахівці отримують трохи більше ніж держслужбовці в Україні, 4000 гривень або в середньому до 8000 рублів.

Чиновник в ранзі міністра. - 24 тисячі рублів Злі язики стверджують, що фахівець в ранзі глави служби інформації при уряді може отримувати і 70 тисяч, у гривні. Але тут якось не віриться. Зарплата в 6000 гривень для "держслужбовців" - це круто.

На напівживих виробництвах заробляють набагато менше. Бюджетникам платять по-різному. Лікарям, наприклад, у травні урочисто видали підвищений аванс в рублях, але при цьому "заморозили" зарплати за березень і квітень. Пенсіонерам українську пенсію просто помножили на два і видають в рублях.

З цими рублями та ще історія. Наприклад, на ринку їх найчастіше приймають, але в рублях, на відміну від гривні, не дають знижки. Чому? Курс рубля встановлений наказом влади в 5 гривень за 10 рублів. При цьому заборонено і заробляти на обміні. На всіх обмінних пунктах таблички мають однакові цифри навпроти рубля, як у віконці "покупка" так і "продаж".

До чого це призводить? До щирих посмішок операторів у відповідь на прохання поміняти рублі на гривню. Зворотно ж змінюють охоче. Не дивно - у півсотні кілометрів за 4 гривні можна купити 10 рублів.

До слова, гроші, видані в ДНР, виглядають цілком презентабельно, в банківських пачках з часто йдуть підряд номерами. Але рік випуску скрізь один і той же - перший після деномінації рубля - 1997.

Люди лаються і виживають. Старики сумують, молодь сміється. Пам'ятайте дев'яності? Тоді було гірше, та й навички виживання нікуди не поділися.

Ні в магазинах чіпсів? Зробимо самі з порізаного на квадратики вірменського лаваша. Якщо його обсипати сіллю і спеціями, посмажити трохи на сковороді, а потім "засушити" в духовці, він хрумтить не гірше чіпсів.

Ні імпортного алкоголю? Зате багато місцевої дешевої горілки! Ось вам рецепт донецького лікеру «Бейліс»: 3 жовтки, 2 пакети ванільного цукру, банку згущуванні, столова ложка кави розчинної, 10% вершки і 0,5 літра горілки.

У Донецьку мало пива - несмачне російське "Жигулівське" в максі упаковці в 2,25 літра коштує 75 гривень. А ось горілка - близько 40 гривень за пляшку. І ще її багато - і місцевої та російської.

У магазинчику поруч з моїм будинком я раптом побачив асортимент української "артемівської". Запитав у господині і отримав несподівану порцію відвертості: "Так, українська, із залишків Була днями в Маріуполі, пенсію отримувала, глянула на полиці магазинів, на" Medoff "," Немирів ". І заплакала раптом Коли ж ми" доденеерімся "нарешті ?! ".

Це третій продавець в моїй колекції за останній місяць, який при незнайомій людині кляне ДНР.

Українські патріоти в місті в основному мовчать, їх і обчислюється за мовчання - серед таксистів, сусідів по черзі і іншого люду. А ось народ, далекий від політики, який прийняв нову владу, не боїться обурюватися.

Цар несправжній, Путін кинув, Росія не прийшла! Обивателів досить важко контролювати.

Це в Україні здається, що Путін робить для військової потужності ДНР і ЛНР все можливе і навіть більше. А один ополченець зло заявив мені, що Путін кинув усіх, тому що він цілком міг " розбомбити цей Київ парою десятків ескадрилій, а замість цього відправляє нас помирати в безглуздих атаках на допотопних залозках ".

Але я б не переоцінював це невдоволення, як і ненависть до всього українського, хоча її теж вистачає.

Я б не переоцінював ентузіазм симпатизують ДНР і кожен день викладають фото гуляють з мамами дітей на бульварі Пушкіна і працюючих комунальників.

Так само як і україномовними афіші на ще працюють кінотеатрі "Зірочка" або кінотеатрі імені Шевченка, покажчики з українським прапором і тризубом, що збереглися на будівлі Донецької міськради, червоні маки на стінгазетах в українських школах ...

Я з скоріше схильний погодитися Оленою Стяжкіна , яка описує те, що відбувається, зрозумілими категоріями окупації. Вона якось сказала, що в Херсоні, в разі біди, було б так само. Як і в Донецьку. Просто туди росіян не пустили.

У цьому, я думаю, є велика частка правди.

http://life.pravda.com.ua/society/2015/06/4/195034/