хочу сюди!
 

Александра

45 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 37-47 років

Замітки з міткою «законопроект»

У ВР вкрали законопроект про звільнення Гройсмана.



Юлія Тимошенко разом зі своїми депутатами з фракції Батьківщина подала у ВР законопроект про звільнення прем'єр-міністра Гройсмана з посади, обгрунтовуючи це такими аргументами:
— непрофесійне управління країною, яке призвело до руйнівних процесів в економіці, соціальній та господарській сферах, а також значного збільшення рівня інфляції, падіння ВВП та торгівля на крові з окупованими територіями та з окупантами;
— у країні відбувається падіння внутрішнього валового продукту, який за часів діяльності урядів Яценюка-Гройсмана впав удвічі в доларовому обчисленні;
— свідома планова руйнація економіки України, знищення малого підприємництва, як основи стабільності і розвитку економіки;
— за перші півтора місяці 2018 року закрито 245 тис. малих підприємств, продовжується знищення українського фермерства, у якого забрали пільгову систему оподаткування;
— ще одною причиною Юлія назвала гіперінфляцію, яка обезцінює доходи громадян.
— Окрім того, переконана Тимошенко, Гройсман має піти у відставку через реалізацію програми зі свідомої зачистки від людей територій малих сіл, селищ та міст під прикриттям, начебто, укрупнення;
--- Гройсман, так само, як і Яценюк, являється дахом корумпованої торгівлі на крові та контрабанди з окупованими територіями та окупантами.
Як бачимо дуже вагомі обвинувачення висунуті політиками з Батьківщини керівнику уряду. Завдяки таким діям відбувається руйнування країни.
Цей зареєстрований законопроект, як водиться у мафіозній структурі, зник з обліку ВР (викрадений), нібито його і не існувало і почались маніпуляції з боку владних нуворішів, що такий законопроект можна подати при наявності підписів 150 депутатів. Але це стосується тільки уряду, а не прем'єр-міністра.
А сам прем'єр Гройсман у Твітері відповів на ці справедливі обвинувачення політиків від Батьківщини: «Тимошенко вже 20 років є популістом і корупціонером».
Не дивно, що така вада, як брехня притаманна, як Порошенку, так і його племіннику Гройсману. Очевидно ця фішка брехати і перекладати свою корупцію на опозицію, родинна.
Юлія популярна, як політичний лідер і її промови популярні. Що таке популізм?
Популізм — політика або риторика, яка відображає інтереси народу і співпадає з його потребою.
Популізм не плутати з брихнею, яку так вдало використав нинішній президент перед виборами 2014 року. Жодної обіцянки він не виконав. Так само і Гройсман обіцяв працювати на благо народу, а результат плачевний, але тільки не для олігархату, які збагачуються за рахунок схем крадіжок з державної казни, прирікаючи народ на злидні.
Популізм Юлії за період прем'єрства мав кепські наслідки для олігархів. Вона відібрала у них на десятки міліардів доларів незаконно їми «рихватизоване» майно, закрила півтори сотні корупційних схем виводу грошей, в тому числі і перекрила контрабанду, повернула вкрадений газ, вивела з тіньового бізнесу сотні міліардів гривен. Всі гроші пішли у казну, а звідти на підвищення рівня життя українців. Мінімальні зарплати і пенсії зросли майже у чотири рази, а розмір одноразової допомоги при народженні дитини підвищився у 17 разів -- 12240 грн ($2424 на першу дитину), 25000 грн ($4950 на другу), 50000 грн ($9900 на третю). Якби президент Ющенко (кум Порошенка) не вставляв палиці у колеса уряду, заблокувавши біля трьохсот законопроектів та рішень уряду, то добробут українців значно б покращився.
Звичайно, отримавши гроші люди понесли їх у магазини, що значно пожвавило економіку країни. Не дарма Юлія має вчений ступінь економічних наук.
От така популістка Юлія Тимошенко, яка страшенно скривдила «бідних» олігархів, за що вони ій віддячили двома термінами у в'язниці, а Порошенко і Гройсман мріють посадити втретє.
Ну невже незрозуміло, хто є лідером української нації?

Чи можлива ефективна боротьба з корупцією на тернах України?

Вже котре десятиліття на Україні триває та з кожним роком «посилюється» (в більшості своїй декларативно) боротьба з корупцією можновладців. Жодних ефективних наслідків такої боротьби таки складно виявити. Йде систематичне культивування боротьби лише з чиновниками нижчої ланки (пам’ятаєте, як у минулому, за часів Сталіна був «закон про п’ять колосків»).

Що ж стосується чиновників вищого рівня, державних керманичів – то тут розквітають махровим квітом кумівство, кругова порука та інші види «прикриття» корумпованих діянь. Слід нагадати і про такий «великий» крок у боротьбі з корупцією – як розкриття сімейного бізнесу Завгороднього Олександра Вікторовича, призначеного 07.07.2015 за протекцією представника Президента на посаду Голови комісії з реорганізації – виконувача обов'язків генерального директора Укрзалізниці. Як то кажуть: а віз і нині там.

(http://korupciya.com/oleksandr-zavgorodniy-koruptsiyniy-s/ )

Сімейні компанії Олександра Завгороднього реконструювали залізничний вокзал у Дніпропетровську і обслуговували шляхи для швидкісних поїздів. Про це повідомила програма журналістських розслідувань «Дістало» на каналі ICTV. Автори програми також стверджують, що комерційні підприємства Завгороднього, оформлені на його членів сім'ї, завищували ціни на послуги перед залізничниками і мають борги перед залізницею.

Крім того, приховує дані про нерухомість і рахунки в закордонних банках. Про це у своєму Facebook пише політичний активіст Олександр Аронець. За словами активіста партії «Свобода», відповідні розділи зникли з опублікованої нещодавно декларації про доходи чиновника за 2014 рік. Аронець також звертає увагу, що витрати чиновника на 18 тис. грн. перевищують доходи. Торік він заробив лише 37 тис., а витратив 55 тис. гривень, пише Главком. Дохід членів сім'ї глави «Укрзалізниці» майже в двадцять разів перевищує його власні.

На сьогоднішній день боротьба з корупцією – це боротьба з наслідками.

Один Закон України «Про запобігання корупції» та купа законодавчих та нормативно-правових актів України, де фрагментарно виписані самі заходи боротьби та їх обсяг. А ще є купа (доволі велика) міжнародно-правових актів, які теж регулюють боротьбу з корупцією в Україні.

При цьому, слід зауважити, що права та обов’язки органів, що діють у сфері боротьби з корупцією та її протидією доволі-таки чітко виписані. А ось єдиного прописаного дієвого механізму щодо дій саме осіб, уповноважених на виконання функцій держави, не встановлено! Законодавець України обходиться загальними фразами, сподіваючись на «чесність та відповідальність» чиновників України.

Але ж усім відомо, що найкращий спосіб зменшити кількість правопорушень – це їх запобігання шляхом вжиття превентивних попереджувальних заходів.

Чи існують такі превентивні попереджувальні заходи згідно чинного законодавства України?

Відповідно до Розділу VII профільного Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повинні подавати відповідну декларацію із зазначенням доходів як своїх, так і членів сім’ї (які спільно з ним проживають).

І це є єдиним превентивним методом, оскільки усі інші діяння вчиняються вже після виникнення певної ситуації (пропозиція чи вимога хабара, подарунків, конфлікти інтересів тощо).

Проте існуюча система декларування доходів, навіть шляхом подачі не письмових документів, а електронних (що Порошенко & Co намагаються подавати як велике досягнення України за останні роки) не можна визнати суттєвим кроком у подоланні корупції - оскільки змінюється лише форма подання декларації, а не її змістовне заповнення.

Слід відмітити, що одним з основних показників «некорумпованого» чиновника є відсутність різниці між доходом та витратами як його самого, так і членів сім’ї (які спільно з ним проживають) у звітній період. Але така інформація у декларації не відображається.

Крім того, проблемою згаданого закону є й обмеження щодо кола осіб, інформацію про яких надає декларант. Так, міститься вказівка інформування щодо членів сім’ї, які спільно (!) проживають з декларантом. Крім того, у декларації відсутній розділ, в якому декларант зазначив би близьких осіб (перелік наданий у статті 1 зазначеного вище закону). Але при цьому вбачається доцільним прибрати обмеження щодо спільного проживання, пов’язаності спільним побутом і наявності взаємних прав та обов’язків із декларантом. Коректніше було б просто дати перелік таких осіб, дещо розширивши його.

Доволі дивно, на перший погляд пересічного українця, виглядає така прогалина у законодавстві.

Але ті, хто відслідковують законодавчі перипетії у сфері вдосконалення антикорупційного законодавства, вже давно відзначають таку законодавчу недалекоглядність нашої влади та її системність щодо деяких аспектів виявлення фактів, які можуть містити ознаки корупційного злочину.

Нажаль, влада хоч і змінюється за своїми політичними уподобаннями, але жодних бажань щодо підвищення відповідальності перед суспільством, крім усних декларацій, не здійснює.

Так, декларування доходів в Україні почалось з Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92. Мета декларування – інформування про джерела отримання податків та їх сплата.

Проходив час, змінювалось законодавство, яке регулює сферу сплати податків, види і наповнення декларацій, деталізувались все більше та більше сфери діяльності осіб, які мають подавати декларації про дохід.

Так продовжувалось до 2001 року, поки не була здійснена перша спроба розмежувати сферу сплати податків суб’єктами оподаткування та звітність осіб, які уповноважені на виконання функцій держави.

Тоді був поданий до Верховної Ради України законопроект щодо державного (фінансового) контролю за декларуванням доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та їх витратами (№ 7297 від 16.05.2001, http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?skl=4&pf3516=7297 ).

Автор законопроекту Віктор Медведчук взяв за основу визначення відповідності сум доходів суб'єкта декларування, одержаних ним протягом календарного року та (або) за попередні роки, до витрат на придбання майна, отримання послуг, результатів робіт, здійсненим у той же період. Крім того, у законопроекті вперше був чітко виписаний перелік осіб, які повинні подавати відповідну декларацію (державні службовці та вичерпний перелік вищих посадових осіб України.

У подальшому, при кожному новому Президентові України готувався відповідний законопроект (чи пакет документів), який містив напрацювання згаданого законопроекту № 7297, у тому числі й щодо декларування видатків, але до часу набрання новими змінами чинності зазначені пропозиції «недоживали». Наприклад, наступною серйозною спробою був так званий «антикорупційний пакет», поданий до Верховної Ради президентом Віктором Ющенком. Проте депутати спочатку прийняли антикорупційні закони, потім перелякалися – а тому відтермінували вступ законів в дію. Потім депутати і чиновники спільними зусиллями продовжили кампанію із блокування «антикорупційного пакету», а сам Ющенко не наполягав на його введенні в експлуатацію.

Тому, на жаль, в обох випадках проривний та ефективний механізм попередження злочинів у сфері корупції, так і залишився діяти лише на папері.

Як то кажуть: раз владі що не треба, то вона (влада) якомога сильніше опирається таким змінам та «виполює» любі спроби щодо обмеження своєї вседозволеності.

Приклади правління Кучми, Ющенко та інших керманичів нашої держави свідчать лише про одне – небажання влади нести відповідальність за свої діяння.

Усі подальші спроби (як народних депутатів, так и суспільних рухів) щодо:

-                       запровадження контролю за витратами суб’єктів декларування та членів їх сімей,

-                       розширення кола осіб, які можна буде віднести до кола сім’ї,

котрий рік блокуються як на рівні Верховної Ради України, так і апарату Президента України.

Проте, у провідних країнах світу зазначені норми вже давно запроваджені та діють ефективно.

Так, не можливо уявити, як у непрацюючої дружини «з повітря» з’явилося привабливе житло (в престижних районах), нові престижні марки авто або ж предмети гардеробу, вартість яких перевищує дохід як самого чиновника, так і його сім’ї разом.

У країнах світу та СНД стандарти щодо звітування не тільки щодо доходів, але й видатків активно запроваджуються з 70-х років минулого століття. Особливий адміністративний район Гонконг – з 1974 року, у Російській Федерації – з 2011 року, у Республіці Білорусь та Республіці Казахстан – з 2015 року.

Цікава практика й Німеччини (яка є федеративною країною): існує порядок декларування доходів державних службовців, проте цю процедуру повинні проходити лише канцлер, міністри та депутати Бундестагу. При цьому, вони декларують перед виборами не тільки доходи, але й свої видатки.

Є приклади, коли, крім національного законодавства, деякі країни додатково беруть на себе зобов’язання за міжнародними договорами. Так, наприклад, Конвенція ООН проти корупції почала ратифікуватись з 2003 року, у тому числі Австрією, Ірландією, Бангладеш, США, Китаєм та ОАЕ,Швейцарією та Чилі, й іншими країнами світу, яких вже понад 170.

Згадана конвенція містить статтю 20 «Незаконне збагачення», яка містить доволі цікаве формулювання (незвичне для нас), але доволі чітке:

«За умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати.»

Отже, для ефективної боротьби з корупцією у нашій країні необхідно впроваджувати світові стандарти та розвивати не тільки напрям зменшення наслідків корупційних діянь шляхом відкриття нових антикорупційних органів, посилення відповідальності (у тому числі й кримінальної), але й розвивати заходи превентивного попередження. В першу чергу - шляхом прийняття на законодавчому рівні вимог щодо декларування видатків самого суб’єкта та членів його сім’ї.

Сподіваємось, що до влади прийдуть, нарешті, люди високих моральних якостей і черговий законопроект стосовно боротьби з корупцією, який міститиме норми щодо контролю за видатками все ж таки (після 15 років безрезультатних спроб) буде прийнятий. І почне працювати - в інтересах народу України, а не корумпованих можновладців.

В Сети поглумились над решением Яценюка.

В Сети поглумились над решением Яценюка легализовать однополые союзы


Премьер-министр Украины резко поменял свое отношение к геям, лесбиянкам, бисексуалам и трансгендерам, что не прошло мимо социальных сетей.

На официальном веб-сайте правительства Украины опубликовано распоряжение премьер-министра Арсения Яценюка в срок до второго квартала 2017 года разработать законопроект о легализации однополого гражданского партнерства.


Разработка и представление на рассмотрение Кабинета Министров Украины законопроекта о легализации в Украине зарегистрированного гражданского партнерства для разнополых и однополых пар с учетом имущественных и неимущественных прав, в частности владения и наследования имущества, содержание одного партнера другим в случае нетрудоспособности, конституционного права не свидетельствовать против своего партнера,

-предусмотрено подпунктом 6 пункта 105 Плана мероприятий по реализации Национальной стратегии в области прав человека на период до 2020 года.

План утвержден лично Яценюком, его исполнение возложено на правительство. Как следует из текста документа, пока речь идет только об однополом партнерстве, которое наделяет сожителей правами по части имущества и участия в судах. Однако в документе также подчеркивается необходимость снятия «дискриминационного» запрета на усыновление трансгендерами детей. Дальнейшие шаги по легализации однополых браков потребуют от украинского кабмина внесения правок в основной закон страны. Статья 51 Конституции Украины гласит: «Брак основывается на добровольном согласии женщины и мужчины» («Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка»).

Между тем в 2013 году Арсений Яценюк публично высказывал отрицательное отношение к однополым бракам со ссылкой на свои религиозные убеждения. В марте 2013 года во Львове во время уличной акции «Вставай, Украина!» к нему подошел представитель ЛГБТ-сообщества и выразил надежду на то, что когда-нибудь Яценюк станет президентом и узаконит однополое сожительство. Яценюк ответил: «Я Вам могу отдельно об этом рассказать как христианин и грекокатолик. И я не поддерживаю однополые браки». Его слова процитировали многие украинские СМИ.

В число покровителей украинских секс-меньшинств ранее вошел и президент Петр Порошенко. В ноябре он подписал закон о внесении изменений в Трудовой кодекс Украины. Нововведения касаются защиты секс-меньшинств в трудовой сфере и продиктованы стремлением Евросоюза оградить себя от жалующихся на дискриминацию беженцев нетрадиционной ориентации. В частности, украинцы прибывают в страны ЕС, представляются ЛГБТ-активистами и требуют себе политического убежища. Чтобы избежать роста количества подобных эпизодов, Брюссель и потребовал от Украины гарантировать права секс-меньшинств.

В соцсетях работу украинских политиков над укоренением толерантности в обществе многие воспринимают негативно и реагируют издевками.

В Сети поглумились над решением Яценюка легализовать однополые союзы

«О как! Ну да, для Украины сейчас это самое важное», — отмечает Антон Пьянков.

«Это украинская власть хочет узаконить свой статус», — иронизирует Олег Солтысюк.

«Теперь точно в Европу возьмут», — полагает Татьяна Захарова.

«Чтоб не отставать от „цивилизованных“ стран, а в чем-то даже опережать их, укровластям нужно еще легализовать педофилию. Ну, чтоб „цивилизованные“ могли к ним ездить развлекаться, пока их собственные политики с трудом пробиваются к аналогичным „ценностям“», — считает Владимир Курин.

«По крайней мере, теперь никто не посмеет усомниться, что Украина цэ Европа. Даже в Германии однополые браки еще не разрешены — а Украина бежит впереди паровоза», — пишет Евгений Дроздов.

«От эта перамога. Молодцы укропы. Так держать!», — глумится Сергей Горин.

«Смех смехом, а ведь они славяне! Спасать их надо», — заключает Илья Фастов.

Штрафы за нарушение ПДД на плохих дорогах хотят отменить

В ВР Украины был зарегистрирован законопроект № 3130 от 17.09.2015 о внесении изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях.

Согласно предложенному законопроекту, водителей за нарушения ПДД, которые спровоцированы необходимостью объезда разбитой дороги, в том числе выезда при этом на встречную полосу не будут привлекать к ответственности.

В законопроекте уточняется, что не все случаи подобных нарушений подлежат аннулированию, а лишь те, которые зафиксированы на соответственные камеры фото- или видеофиксации.

 Законопроектом урегулирован порядок привлечения к административной ответственности за такие нарушения, а также места, где можно и нужно устанавливать фиксирующие камеры.

Законодатели объяснили необходимость принятия законопроекта критическим состоянием автодорог во множестве населенных пунктов Украины. Плачевная ситуация с качеством дорог вынуждает водителей нарушать ПДД. После принятия законопроекта водители будут привлекаться к админ ответственности за нарушения ПДД, зафиксированные на специальные устройства, исключительно на дорогах, которые соответствуют украинским госстандартам.


Дороги может сделают?!wakeup

Верховной Раде предлагают к 9 мая запретить коммунизм и нацизм

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4

"Разработан законопроект о запрете коммунистической и нацистской идеологий, который может быть принят до 9 мая.

Об этом заявил министр юстиции Украины Павел Петренко в эфире "Первого национального", передает "Укринформ".

Цікаво, що важливіше для України сьогодні:

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}

60%, 12 голосів

10%, 2 голоси

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

30%, 6 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Лоббі боягузів

Автор: Магдалена Ройт

Час розгляду "Закону про цивільну зброю і боєприпаси" наближається і в ЗМІ почали з’являтись відверто замовні антизбройні тексти. Там навіть статистику подають, але викривлену та неповну. Бо ж теза «важливо, як саме рахують» це базис української соціології. Час наближається і тему потрібно максимально викривити, бо ще ж, не дай Боже, приймуть закон і люди зможуть захищати себе.


Особливо цікаві у цій ситуації коментарі «геть незаангажованих звичайних громадян, які проти». Спершу вони не дуже підключають фантазію і тупо повторюють набір стереотипних «проти»: суспільство неготове, це дуже небезпечно, всі одне одного постріляють… Коли дискусія починає розвиватись, аргументація «проти» ділиться на кілька напрямків:


- подальше повторення тих самих стереотипів із переставленням слів місцями (неготове суспільство, дуже небезпечно це, постріляють всі одне одного…),


- перехід на особистості (от автор статті пише, а я лише коментувати можу, заздрісно, тож автор – козел; от авторка – жінка, яке вона взагалі має право про зброю писати і так далі),


- це все хитрий Держдеп, хоче, щоб «рюсськие» люди одне одного перестріляли.


Власне і все. Ну дуже переконливі аргументи і високоінтелектуальна дискусія!


Лишаючи поза розглядом звичайних мережевих тролей та коментаторів, проплачених антизбройним лоббі, я б хотіла розглянути досить велику групу «проти» - тих, хто справді вірить, що в разі прийняття закону люди одне одного постріляють. Ця група єдина, яка має свою думку, вони дійсно бояться вільного володіння зброєю. Таке собі антизбройне лоббі боягузів.


Я не кепкую з них, бо мені їх шкода. Дорослі, самодостатні нібито люди, які настільки не вірять в себе, що бояться повноцінних громадянських прав. Це насправді проблема, за роки радянської окупації велика частка наших співгромадян настільки перейняла той рабсько-партійний дух, що просто ніяк не може повноцінно усвідомити свої громадянські права, боїться їх. Люди звикли, що за них приймають рішення і бояться робити це самостійно.


Так, будь-яке самостійне рішення, це відповідальність за його наслідки, але ж це Ваше рішення! Ваше право самостійно творити своє життя і невже страх настільки сильно тримає Вас, що Ви готові відмовитись від своїх законних прав?


І якщо лоббі боягузів готове ризикувати своїм життям, життями близьких та країною, аби не приймати рішень, то, вибачайте вже, не всі готові до такого. Це наше життя і наше право.


Автор: Магдалена Ройт

http://zbroya.info


Закон, за який "не проголосувала" Батьківщина... (відкривай очі)


В ФБ не на жарт розгорілися дебати про те, як Батьківщина "вкотре" зробила щось дуже погане, не надавши голосів у підтримку закону, який би забезпечив виборче право бійців АТО...  Дивимося результати "крайнього" голосування:

4152657_tabl_001 (700x218, 38Kb)


Голоси "Батьківщіни" нехай будуть на їх совісті...
Але, для тих, хто вкотре звинуватив "невістку" хочу навести частину висновки Головного науково-експертного  управління який обов"язково подається разом із законопроектом  http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52298


<br
До реєстр.№5157 від13.10.2014р.
н.д. Д. Жванія

ВИСНОВОК (№ 1)
на проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення належної організації виборчого процесу виборів народних депутатів України»
(реєстр.№5157 від 13.10.2014р.)

"...3.5. Згідно з положеннями законопроекту (п. 5 розділу ІІ «Перехідні положення») «виборці з числа військовослужбовців та осіб начальницького чи рядового складу, які виконують завдання за призначенням у місцях тимчасового перебування їх підрозділів на території Донецької та Луганської областей, включаються на позачергових виборах народних депутатів України 2014 року до уточнених списків виборців на звичайних виборчих дільницях у день голосування за поданням командирів відповідних підрозділів у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією.
Для виборця, включеного до уточненого списку виборців відповідно до абзацу першого цього пункту, документом, що підтверджує громадянство України та є підставою для отримання виборчого бюлетеня і може бути використаний на звичайній виборчій дільниці, є паспорт громадянина України, службове посвідчення або військовий квиток».

В цілому підтримуючи запропоновані новели, вважаємо за необхідне звернути увагу, що поза місцями постійної дислокації нині знаходяться не лише військові формування, а й формування МВС, Національної гвардії та інших підрозділів, для яких поданим законопроектом не передбачається створення умов для голосування.

Крім того, не зовсім зрозуміло, чому голосують лише військовослужбовці у Луганській та Донецькій областях, а у решті областей, де військовослужбовці несуть службу поза місцями постійної дислокації, не передбачена можливість їх голосування. Викликає сумнів новела, згідно з якою військовослужбовці вносяться до уточнених списків виборців на звичайних виборчих дільницях «у день голосування». Адже такий порядок внесення до списків виборців може створити значні складнощі у роботі виборчих комісій у день виборів. Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект може бутиприйнятий за основу з урахуванням висловлених зауважень.

Керівник Головного управління             В.І.Борденюк


Вик.                                                   Мельник О.В.


Отже, якщо не брати до уваги те, що сам законопроект був ініційований Жванією Д.В. лише (!!!!) 13 жовтня 2014 року лише за 13 днів до дня голосування, хоча дата голосування була відома задовго до цього, видно, що законом передбачалася можливість голосування ТІЛЬКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ і ТІЛЬКИ в Луганській і Донецькій областях... інші захисники України не підпадали під дію цього закону, а отже, в разі їх відсутності на дату голосування в місці постійного розташування - вони не мали змоги голосувати.. також, не мали змоги голосувати ті, хто знаходиться не за місцем постійної дислокації і не в Луганській та Донецькій областях...
Після цього, Законопроект "суттєво" нашвидкуруч  "доробили" так, що залишили тільки зміни до "Прикінцевих положень", до яких  були зауваження (в Законопроекті 5157 було багато пунктів, які стосувалися щей механізму голосувань)


14 жовтня Ємець подає новий законопроект № 5157-1, висновки того ж управління по ньому
До реєстр.№5157-1від 14.10.2014р.
н.д. Ємець Л.

ВИСНОВОК (№ 2) (повний текст)
на проект Закону України «Про внесення зміни до Закону України
«Провибори народних депутатів України»
(щодо забезпечення реалізації конституційнихвиборчих прав
учасниківантитерористичної операції на позачергових
виборахнародних депутатів України 26 жовтня 2014 року)
(реєстр.№5157-1 від 14.10.2014р.)

У Головномунауково-експертному управлінні розглянуто поданий законопроект, якимпропонується внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатівУкраїни» (далі – Закон).

Метою законопроекту є забезпечення реалізації виборчихправ військовослужбовців та осіб начальницького чи рядового складу, якіперебувають за межами постійної дислокації військових частин (формувань) узв’язку з виконанням ними завдань за призначенням у місцях тимчасовогоперебування їх підрозділів з метою проведення антитерористичної операції, напозачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року (п.2пояснювальної записки).

За результатами аналізу законопроекту Управління вважаєза необхідне зазначити наступне:


1. Поданий законопроект зареєстрований як альтернативний дозаконопроекту №5157 від 13.10.2014р., але істотно відрізняється від нього запредметом та обсягом запропонованих змін. Законопроект, який розглядається,передбачає внесення змін до Закону виключно у частині організації голосування військовослужбовців, які виконують завдання за призначенням у місцях тимчасового перебування їх підрозділів за межами пунктів постійної дислокації, тоді як проект №5157 передбачає внесення численних змін до виборчого закону, щостосуються майже всіх етапів виборчого процесу.

2. Уподаному проекті передбачена можливість організації голосування всіх виборців з числавійськовослужбовців та осіб начальницького чи рядового складу, які виконуютьзавдання за призначенням у місцях тимчасового перебування їх підрозділів замежами пунктів постійної дислокації (новий абз.1 пункт 4-1 Розділу XV Закону),тоді як законопроектом №5157 така можливість передбачалась лише длявійськовослужбовців, що знаходяться за межами місць постійної дислокації натериторії Донецької та Луганської області. Отже, поданий законопроект, на нашпогляд, дозволяє забезпечити реалізацію права голосу для більшої кількостівиборців.

Проектом також передбачено, що «для таких виборців, якіне можуть проголосувати в приміщенні для голосування, дільнична виборчакомісія, по можливості, забезпечує їм голосування за місцем перебування (урайонах тимчасового розташування військових частин (підрозділів), базовихтаборів, блокпостів). Стосовно таких виборців у поданні командира підрозділузазначається місце їх перебування. Голосування цих виборців за місцем їхперебування організовується у порядку, встановленому Центральною виборчоюкомісією». При цьому документом, який є підставою для отримання виборчогобюлетеня і може бути використаний на звичайній виборчій дільниці, є паспортгромадянина України, службове посвідчення або військовий квиток» (нові абз. 2-3пункту 4-1 Розділу XV Закону)

Запропонована у проекті можливість голосування за місцем перебування, на наш погляд є цілком слушною і може бути підтримана, оскільки  голосування значної кількості військових у приміщеннях звичайних виборчих дільниць може створити істотні складнощі та незручності.

3. Незовсім коректним виглядає внесення змін до Розділу XV Закону «Прикінцеві таперехідні положення», оскільки приписи цього розділу мають тимчасовий таперехідний характер. Тому більш коректним та обґрунтованим було б внесення зміндо основного тексту Закону, тим більше, що механізм голосування виборців-військовослужбовців,які у день голосування перебувають поза межами місць постійної дислокації, маєбути визначений не лише для позачергових парламентських виборів 2014 р.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду на пленарному засіданні Головне управління рекомендує віддати перевагу законопроекту №5157 від 13.10.2014р., як такому, що має більш комплексний характер та врахувати при його доопрацюванні слушні пропозиції даного проекту.


Керівник Головного управління                                       В.І.Борденюк

Вик.         Мельник О.В.


Коментар: було рекомендоване взяти за основу перший (як більш повний) законопроект, та доопрацбвати його... В ВР, без аналізу та доопрацювання ставлять на голосування включення цього, останнього, законопроекту, до порядку денного... багато недоробок... закон, зроблено для того, щоб їм можливо було маніпулувати "як дишлом"... Питання, чому цей важливий закон "народився" так пізно та чому був в такому сирому вигляді запропонованм до ВР? - риторичне...



P.S. але "невістка" (закреслено) "Батьківщина" разом з Юлькою всеодно винувата...

источник </br

Гражданство Украины – для россиян, которые против войны

В конце марта этого года в Верховную Раду Украины был внесён законопроект об упрощённой процедуре получения гражданства Украины россиянами, которые отказываются от гражданства РФ в знак протеста против вторжения России в Украину и аннексии Крыма.

 Для таких людей предлагается снять ряд требований для получения гражданства, таких как требование проживания на территории Украины на протяжении установленного срока, необходимости получения разрешения на эмиграцию, требование владения государственным языком. Требуется лишь, чтобы человек, вступающий в гражданство Украины, взял на себя обязательство в течение двух лет овладеть государственным языком в объеме, достаточном для понимания и общения.

 Я считаю, это очень важный законопроект, который обязательно должен быть принят. Агрессия РФ против Украины – это исторический переломный момент. Для многих эта война стала моментом истины, временем принятия кардинальных решений – с кем ты? на чьей ты стороне? можешь ли дальше ты жить так, как жил раньше? Сейчас Украина должна принять к себе всех тех достойных жителей России, которые не приемлют этой войны и желают навсегда разорвать свою связь с государством-агрессором.

 Лично я в ближайшие месяцы намерен отказаться от гражданства РФ и переехать из Москвы в Херсон. У меня есть знакомые и друзья, которые обращаются ко мне за советом, каким образом можно эмигрировать из России в Украину. Этот закон важен для многих людей, пока ещё живущих здесь, в России, но не желающих здесь оставаться.

 На данный момент законопроект прошёл рассмотрение в комитетах, и вскоре должно будет состояться рассмотрение проекта в первом чтении.

 Комитеты Верховной Рады в большинстве своём дали положительные оценки законопроекту. Однако Главный научно-экспертный совет сформулировал целый ряд претензий к тексту законопроекта, и на основании этих замечаний Комитет по правам человека ВР предложил отправить законопроект на доработку.

     Иван СИМОЧКИН

At

At

П`ять головних небезпек!

Можливо це не найважливіший на даний час законопроект, але тим не менше, зараз натрапив саме на нього, тому копіюю. Читайте все, особливо 2 коментарі в кінці.

П`ЯТЬ ГОЛОВНИХ НЕБЕЗПЕК НОВОЇ ГОМОСЕКСУАЛЬНОЇ ІНІЦІАТИВИ УРЯДУ АЗАРОВА
ПІД НОМЕРОМ ЗАКОНОПРОЕКТУ 2342

Менше місяця назад, в Україні сталася непересічна подія – Урядом М. Азарова 19 лютого 2013 року було подано до Верховної Ради України черговий гомосексуальний законопроект, який тепер «без масок».

Отже, в чому реальна небезпека та трагедія цього законопроекту?

[ Читати далі ]