хочу сюда!
 

Оленька

36 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 26-50 лет

Заметки с меткой «слава україні»

В Івано-Франківську відкрили пам’ятник Романові Шухевичу

В Івано-Франківську відкрили пам’ятник Романові Шухевичу28.05.2019

На День героїв, 23 травня, в Івано-Франківську урочисто відкрили монумент Головному командирові УПА генерал-хорнужому Романові Шухевичу.

Пам’ятник Шухевичу відкрили на вулиці, названій на честь командувача УПА – біля гімназії №2, повідомляє місцеве видання «Тримай курс»

«Нескореному борцеві за незалежність України», – виголосив присвяту міський голова Руслан Марцінків.

За словами мера, цей монумент – засторога ворогам і знак для всієї України, що нація пам'ятає своїх Героїв.

«Вдячний усім присутнім на відкритті. Особливо Героям нинішньої війни з Московією. Вони гідно продовжують справу Шухевича, за що отримали відзнаки за "Честь і звитягу"», – додав мер.

Автори монумента – Ігор Семак та Євген Шатирко.

За словами Семака, в пам’ятнику втілено незламність духу Шухевича.

«Тому одна його рука затиснута в кулак, що символізує незламність. Загалом постаменти у вигляді трапецеподібної форми. Позаду скульптурної частини хочемо встановити надписи на стелах. Матеріал пам’ятників – бронза. Висота – близько 2,60 метра, а вартість близько мільйона гривень», – пояснює Семак

https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/v-ivano-frankivsku-vidkryly-pamyatnyk-romanovi-shuhevychu

Богдан Гордасевич

Гарно. Молодці. Слава Україні! Героям слава! Герої не вмирають, допоки їх пам'ятають нащадки. Роман Шухевич навічно Головний командир УПА і керівник УГВР, провідник ОУН у важкі часи боротьби з німецько-радянськими окупантами у 1942 - 1951 роках війни за вільну і незалежну Україну.



До відзначення Свята Героїв

Слава Україні!   Героям Слава!



* * *
Перерви-но рекламу, радіо,
покрути мізками залізними,
привітай країну зі зрадою
якоюсь гарною піснею —

не розчулено-емігрантською,
не коректно-інтеліґентною,
а найкраще — повстанською
отою «Лента за лентою».

© Лана Перлулайнен

Сьогодні Україна вшановує подвиг «кіборгів»

Сьогодні Україна згадує подвиг «кіборгів»



Українські військові у Донецькому аеропорту. 

 Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Сьогодні, 16 січня, Всеукраїнський день пам’яті «кіборгів». Україна вшановує захисників Донецького аеропорту, які героїчно захищали стратегічний об’єкт 242 дні. 20 січня 2015 року терористи підірвали новий термінал з українськими захисниками.

«Вічна пам’ять всім, хто віддав своє життя за Україну!», – йдеться у повідомленні, присвяченому сьогоднішньому дню на сторінці Міністерства оборони у Facebook.

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. 20 січня 2015 року терористи підірвали новий термінал, бетонні перекриття та стеля в багатьох секціях завалилася, поховавши під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з терміналу, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапили в полон. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.



Бої за Донецький аеропорт стали символом бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько – «кіборги».

 Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/01/16/sogodni_ukraina_zgaduie_podvyg_kiborgiv_1489209

5-річчя Революції Гідності 21-го листопада

П'ять років після революції: на який протест здатні українці?
 20 листопада 2018, 12:50
Читать на русском
Олександр Радчукполітолог

Уже завтра в столиці очікуються урочистості з приводу п'ятої річниці з початку Євромайдану – мирної акції протесту, яка згодом переросла в справжнє вуличне протистояння, відоме під назвою Революція Гідності. Цього року на головній площі столиці знову з’явилися численні декорації, завдяки яким політики привертатимуть увагу людей до подій, які, фактично й привели їх до влади.

Залишається й багато скептиків. В суспільстві шириться розчарування та невдоволення. Причому, якщо раніше більшість незадоволених подіями 5-річної давнини були щирими прихильниками тодішньої влади та курсу на зближення з Росією, то зараз ситуація докорінно змінюється. Розчарування шириться саме серед самих активних учасників та прихильників Революції Гідності – мовляв, результати невтішні, протести не змогли вирішити ключової місії – зміни еліт.

Втім, заради справедливості мусимо зазначити, що саме різкі соціальні зміни в суспільстві не народжують нових еліт, а радше стають підґрунтям для їх появи. І зараз ознаки контрреволюції спостерігаються не лише завдяки дії зовнішніх чинників, але й є суто внутрішньополітичною проблемою українців. Ворогом ще зовсім не потужного українського громадянського суспільства дедалі частіше стають саме внутрішні стейкхолдери, де й на яких би посадах вони не перебували. Причому йдеться не лише про центральний рівень, але й про регіональний.

Залишається цікавим, чи здатні українці на системний масовий мирний протест. Що може стати приводом, що – рушійною силою, а також до яких наслідків він може призвести?

Джерела протестів

Наразі протести за своєю соціальною основою сильно дефрагментувалися. Єдиної рушійної сили немає, партійні організації виконують роль дуже елітарних «соціальних ліфтів», вхід для справжніх пасіонаріїв закритий. Водночас похід в українську політику залишається дуже дорогим задоволенням. І навіть якщо одиницям вдається потрапити до системи, особливого впливу на загальну ситуацію це не має.

Небесна Сотня Майдану: чи змінилася країна та які висновки слід зробити20 лютого Україна вшановує пам'ять Героїв Небесної Сотні. Про обіцянки Майдану через чотири роки, розслідування кривавих подій та подальший шлях України міркували разом з експертами.20 лютого 2018, 16:10

Ситуацію можна розглянути на прикладах двох сучасних політиків, які потрапили туди за дуже неоднозначних обставин, проте для подальшої своєї реалізації користуються саме ресурсами системи, а не широкою суспільною підтримкою.

Ідеться про народного депутата Мустафу Найєма, якого вважають таким собі «тріггером» Євромайдану. Та на зовсім протилежному боці – нинішній очільник Соціалістичної партії, одіознмй Ілля Кива. І в першому, і в другому випадку, попри суттєві відмінності в кар’єрі, в питанні досвіду та знань, інтелектуальних можливостях, по суті, обидва політики зараз користуються тими ж ситуативними можливостями, які стали доступними їм після подій Революції Гідності. І навряд чи кожен із них може опертися на бодай на якусь суттєву електоральну основу.

Наразі важливо констатувати, що жодне із соціальних чи економічних питань в Україні не здатне об’єднати українців для потужної акції протесту. Виходять лише ситуативні «групи інтересів», які інколи досягають свого.

Як доказ цих слів варто згадати ситуацію з підвищенням тарифів – за останні роки вони збільшилися в кілька разів. Утім, широких акцій протестів не відбулося – нещодавно мали лише кілька регіональних «газових бунтів», спричинених відсутністю опалення в мешканців кількох українських міст. Після того, як влада якось таки вирішила цю проблему, подальшого поширення протестних настроїв вдалося уникнути.

Те саме стосується «успішних» історій із вкладниками деяких збанкрутілих банків та активістами «АвтоЄвроСили». Так, вкладники банку «Михайлівський» таки досягли свого й частково отримали втрачені в ліквідованому банку кошти. Рух за «євробляхи» ще досі триває, й поки його можна назвати одним із найуспішніших «протестних кейсів», який об’єднав українців саме на економічному підґрунті.

Що ж стосується акцій за права людини, то вони залишаються найбільш пасіонарними за своєю суттю, однак найменш масовими. Так, переслідування активістів та вбивство громадської діячки Катерини Гандзюк не залишилося поза увагою всього суспільства. Втім, поки що жодна з акцій протесту, спричинених цією жахливою подією, не отримала широкої підтримки в суспільстві.

Межі революції

Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, рівень протестних настроїв українців є невисоким. Так, за даними опитування, презентованого Центром Разумкова та Фондом демініціатив ім. І. Кучеріва у вересні цього року, майже 68% людей не бачать перспектив масових акцій протесту в своєму місті або вважають їх малоймовірними. Тоді як лише 4,3% українців впевнені, що такі акції протесту точно відбудуться, й 18,5% вважають, що вони, ймовірно, можуть статися.

Справа Гандзюк: активісти вимагають відставок Авакова та ЛуценкаГромадські організації вимагають піти у відставку генпрокурора Юрія Луценка і міністра внутрішніх справ Арсена Авакова через нездатність реформувати правоохоронну систему.5 листопада 2018, 17:40

Попри те, що більшість вимог Революції Гідності так і не були виконані або доведені до завершення, найголовніше, що вдалося чинній владі – задовольнити основну цивілізаційну вимогу, з якою виходили на протест українці. А це курс на європейський рівень життя та зближення з ЄС. Тут варто відзначити також, що в цьому процесі каталізатором була не лише Революція Гідності як соціальне явище, а протистояння з Росією, анексія Криму та військова агресія на Донбасі.

Якщо перераховувати всі вимоги Революції Гідності, то навряд чи можна назвати бодай одну, яка була задоволена на 100%. Навіть славнозвісний безвіз був реалізований лише після подолання серйозного спротиву системи. Такі вимоги, як люстрація, скасування депутатської недоторканності, реформа виборчої системи, повернення вкрадених грошей, встановлення та покарання замовників та виконавців вбивств активістів під час Революції Гідності, не були виконані навіть після 5 років, що минули з листопада 2013-го.

Усі інші зміни відбуваються попри величезний супротив системи. Українці втрачають час і можливості для організації справді успішної та комфортної для власної реалізації країни. І, як уже встигли переконатися за останні 5 років, війна – не єдине пояснення та причина всіх негативних процесів, що відбуваються в нашій державі.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»

Історія гасла Слава Україні!

Ще одна версія: Хто і коли вигадав гасло "Слава Україні!"
Гасло народилося у Харкові. Загриміло на всю Україну з Києва. Збереглося завдяки зусилллям галичан і волинян у Львові та Рівному.

Гасло "Слава Україні!" і відповідь "По всій землі слава!" використовувалось ще в середовищі харківської української студентської громади у кінці XIX століття, передають Патріоти України з посиланням на блог історика Юрія Юзича.

Того самого, на базі якого у 1900 році виникла Революційна українська партія (РУП) - перша модерна українська політична партія під російською займанщиною. Перше відоме згадування гасла пов`язане саме із цим середовищем.

Їхав якось "артільний батько" Микола Левитський у гості до родини Олександра Коваленка - співзасновника РУП, який у 1905 році став одним із лідерів повстання на броненосці Потьомкіні.

Їхав, їхав, розглядався навкруги, але забув назву потрібного перевулку. Спитатись би когось, але можуть засміяти - Харків, то ж не Кобеляки, де всі всіх знають. "Коли дивлюсь, - іде студент-технольоґ, чорнявий, смуглявий, ну - наш парубок із села, та й годі. Спитатися б його, та якось ніяково. Коли чую - він насвистує "Ще не вмерла Україна". - Почекайте! - я до візника. - "Слава Україні!" - гукаю до студента. - "По всій землі слава!" - відповідає, підбігаючи до мене з хідника".

Далі у своєму спогаді О.Коваленко згадує, що ось так пізнавались між собою ті, що працювали тоді для української справи. Їх було мало, але вони єднались під кличем: "Не дамо вмерти Україні, не зникне її слава!.."

Цей спогад та попередня цитата цікаві ще тим, що пов`язують походження гасла "Слава Україні!" із українським національним гімном (адже клич сформульовано на основі першого рядка славня "Ще не вмерла Україна").

В робітничій діаспорі, так званої першої хвилі, теж добре знали, коли вигукувати "Слава Україні!". Коли у вересні 1916 року в Детройті (США) під час великого українського віча за участі 1200 осіб було розгорнуто національний прапор, то залом покотилась невтихаюча буря оплесків. Присутні встали з місць, щоб віддати честь прапору. А з їхніх грудей вирвались могутні оклики: "Слава Україні! Хай живе Україна!"...

Із середині 1920-х років гасло "Слава Україні" почала використовувати українська пластова молодь в Галичині і Волині (вихованих переважно ветеранами визвольних змагань).

Пластуни вживали його влітку 1927 року поруч із своїм вітанням "СКОБ!" під час пластової зустрічі в Олександрії поблизу Рівного (у результаті цієї зустрічі поляки того ж року заборонили Пласт на Волині).

У підпільному Пласті кінця 1930-х років замість "СКОБ!" використовувалось вітання: "Слава Україні - Слава, Слава, Слава!". Тобто теж саме, яке згадував Ю.Артюшенко у споминах про "Чорних запорожців" та ЛУН.

Ця відповідь-вигук "Слава! Слава! Слава!" й дотепер використовується в Пласті і використовувалась теж на військовому параді 24 серпня 2018 року.

Саме із середовища пластунів, які масово влились в ОУН після зборони поляками Пласту, гасло "Слава Україні!" повернулось в маси і знову стало популярним серед українців.

Під час Варшавського і Львівського процесів над Степаном Бандерою - та його побратимами й посестрами ще з Пласту - "Слава Україні!" періодично звучало в залі (за що були окремі покарання від польського суду).

Через передруки судових хронік у періодиці вітання розійшлось світом і стало повсюдно вживаним. Ним почали підписувати оголошення і листи, навіть, релігійні громади в США.

До речі, в збірнику праць Степана Бандери немає отої популярно вживаної в інтернеті цитати, яка йому приписується: "І скаже один...".

Але Бандера точно мав знати, що коли угорські війська топили в крові "Карпатську Січ", то січовики перед смертю часто вигукували "Слава Україні!" (у результаті ще в 1939 році нацисти заборонили використовувати це гасло в українських радіопередачах з Відня).

Тому Другий великий збір ОУН в 1941 році не просто зафіксував своєю постановою вже давно сформовану традицію, але й додав до вітання обов`язкову відповідь: "Героям слава!".

Повний текст тут

http://patrioty.org.ua/blogs/shche-odna-versiia-khto-i-koly-vyhadav-haslo-slava-ukraini-249781.html

Є "Слава Україні" для ЗСУ

Верховна Рада офіційно закріпила вітання 
"Слава Україні" для ЗСУ
Рада офіційно закріпила вітання "Слава Україні" для ЗСУ

КИЇВ. 4 жовтня. 




УНН. Верховна Рада схвалила у другому читанні та в цілому закон 9036 про внесення змін до статутів Збройних Сил України, передає кореспондент УНН.

За відповідне рішення проголосував 271 народний депутат.

Законом передбачається законодавче закріплення вітання "Слава Україні" у Збройних силах.

Нагадаємо, 24 серпня на параді з нагоди Дня Незалежності вперше офіційно прозвучало нове військове привітання “Слава Україні!” — “Героям слава!”.

Як повідомляв УНН, 6 вересня законодавче закріплення вітання "Слава Україні" у Збройних силах парламентарі підтримали у першому читанні.

А фіг вам, - відповіли рефам в УЕФА


В УЄФА відповіли на заклик Росії заборонити форму з гаслом "Слава Україні!"



фото: ffu.ua
6 ВЕРЕСНЯ, 2018, 11:55
УЄФА відреагував на вимогу Російського футбольного союзу заборонити на формі української збірної напис "Слава Україні!"

Про це повідомляє Sportarena.

З вимогою до УЄФА та ФІФА заборонити гасло "Слава Україні!" на формі нашої національної збірної звернувся член виконкому РФС Ігор Лебедєв.

"У нас немає прикладів, щоб на футбольній формі гравців тієї чи іншої країни національної команди наносилися якісь гасла. Я вважаю, що ФІФА та УЄФА повинні розглянути це питання. Йдеться про те, що політика і спорт несумісні. Але ми бачимо, що політика втручається в усі сфери нашого життя, в тому числі і в спорт", - сказав Лебедєв.

В УЄФА вже відреагували на претензії росіян та заявили, що нова форма збірної України відповідає усім вимогам.

"Даний комплект форми був схвалений відповідно до правил УЄФА, стосовно екіпіровки команд за 2018 рік та у відповідності до третього розділу "ідентифікація команди", - заявили в УЄФА.


https://espreso.tv/news/2018/09/06/v_uyefa_vidpovily_na_zaklyk_rosiyi_zaboronyty_formu_z_gaslom_quotslava_ukrayiniquot


Б.Г.: Вони в Рефії не вкурсі, що в середині трусів українських спортсменів йде по колу гасло "Путін - хуйло!"

Звідки походить гасло Слава Україні

Гасло "Слава Україні!" давнє , це гасло використовував у своїх віршах Тарас Григорович
Шевченко.  У своєму вірші «До Основ'яненка» в 1839  році, Тарас Шевченко  писав:

Слава не поляже; 
Не поляже, а розкаже, 
Що діялось в світі, 
Чия правда, чия кривда 
І чиї ми діти. 
Наша дума, наша пісня 
Не вмре, не загине... 
От де, люде, наша слава, 
Слава України! 

Гасло "Слава Україні!" як ми бачимо і читаємо, використовували  у часи  Шевченка . Більш поширено гасло "Слава Україні!"  почали використовувати в часи Української Народної Республіки.  Дяченко Петро Гаврилович, командир 1-го кінного полку чорних запорожців (підрозділ існував у 1918—1920 роках), згадує, що привітанням у них  були слова «Слава Україні! — Козакам Слава!»

 Контр - адмірал УНР Святослав Шрамченко в своїх історичних описах  «Лінійний корабель-дредноут Чорноморського флоту „Воля“» загадує :

Як тільки «Воля» стала на північній бухті, на призначену для неї бочку, до неї підійшли на катері члени Української Гол. Ради і піднялися на борт корабля. На кораблі вже стояла частина екіпажу з тим жовто-синім прапором на правому флянзі і ось тут голова Української Чорноморської Ради. професор. В. М. Лащенко виголосив на привітання свій історичний тепер для української фльоти вірш «Золотосині прапори». На це віршоване привітання матроси відповіли гучним "Слава», «Слава Україні!".

Генерал УНР Всеволод Петрів згадує, що в час правління гетьмана Скоропадського гасло звучало так: «Йшлося насамперед про сердюків, які добре марширували, голосно вигукували „Слава Україні, Гетьманові Слава“».

Письменник Юрій Горліс-Горський,  в своєму романі «Холодний Яр» описав  події 1918—1922 років в Центральній Україні.

«Село має звичайний мирний вигляд, але група парубків, що йшла по вулиці, і співаючи «Серед степу на просторі» — озброєна. У всіх рушниці, у декого шаблі і револьвери, у одного шабля старовинна, оправлена в срібло.
Під'їжджаю до них:
— Добридень хлопці!
— Слава Україні! — відповідає декілька голосів. Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість «Здоров» вітатися «Слава Україні», а відповідається — «Україні слава».




Слава Україні! Героям слава! Роман Шухевич навічно з нами!

Роман Шухевич: шлях до лідера ОУН та генерала-хорунжого УПА

Роман Шухевич: шлях до лідера ОУН та генерала-хорунжого УПАРоман Шухевич. Джерело зображення: ТСН

 Колонка історика Івана Хоми.

Лідер крайового осередку Організації українських націоналістів, генерал Української повстанської армії Роман Шухевич є дуже відомою особою. Без перебільшення навіть легендарною постаттю національно-визвольних змагань ХХ ст.

Дата загибелі Романа Шухевича 5 березня 1950 р. не пройде повз увагу різних політичних та громадських сил національно-демократичного спрямування по всій країні. Десь на площах та майданах, а десь у приміщеннях громадських та політичних осередків його діяльність буде вшановано. Звичайно, що пошану висловлять органи державної влади та місцевого самоврядування на заході України. Однак саме головне, що вшанування пам’яті Романа Шухевича, як і тисячі інших українців та представників інших національностей, що допомагали нам у боротьбі за державу, відбувається таки в незалежній Україні.

Роман Шухевич: шлях до лідера ОУН та генерала-хорунжого УПАХода у Львові

Цей текст для тих, хто перед тим, як вийти на майдан чи площу, пройтись у черговому марші, формально щось сказати або вже після цього, спробує все ж таки неформально розібратись, про що йдеться. Також, цей текст для тих, хто нікуди не буде йти, але з цікавості або небайдужості зверне увагу на цю постать вперше або в черговий раз.

Це для того, щоб спробувати зрозуміти, в чому ж таки феномен Шухевича, як і Коновальця, Мельника, Бандери, Стецька та інших. І в подальшому згадувати про цих осіб або їхні вчинки, не напередодні народження або смерті, а в ширшому контексті оцінки минулого та сьогодення. Також, це для того, щоб зрозуміти, чому в умовах незалежності є багато сильних громадян з державницьким мисленням, вчинками, діями, але немає державників рівня засновників та лідерів українських націоналістів 1920-х – 1950-х років.

У пошуках відповіді на прості питання, але дуже важливі для цілісного розуміння постаті Романа Шухевича, звернувся за консультацією до Андрія Сови – кандидата історичних наук, доцента кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.

Роман Шухевич: шлях до лідера ОУН та генерала-хорунжого УПА

(Роман Шухевич. Світлина зі студентської справи Львівської політехніки, 1926 р.)

Хто такий Роман Шухевич: родина, освіта, участь у громадському житті?

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 р. у Львові. У метричній книзі Успенської церкви у Львові про народження та хрещення Романа Шухевича написане таке: «Хрещений і миропомазаний 26 липня. Номер будинку, де народився: вул. Святого Войтіха, 2 [тепер вул. О. Довбуша]. Ім’я – Роман, віросповідання – греко-католик, хлопець закононароджений. Повитуха: Текля Скварок, що замешкала на вул. Малецького, 5 [тепер вул. Д. Григоровича]. Хрестив і миропомазав священик Іван Стоцький, парох з Оглядова [тепер село Радехівського р-ну Львівської обл.]. Батько – Йосип–Ярослав Шухевич, цісарсько-королівський юридичний радник, син Володимира і Герміни з дому Любович. Мати – пані Євгенія, дочка греко-католицького священика Івана Стоцького, пароха в Оглядові, і Марії з дому Авдиковської. Хрещені батьки: Володимир Шухевич – професор школи реальної і Марія Стоцька, жінка греко-католицького пароха в Оглядові».

На виховання майбутнього Провідника великий вплив мали його батьки та родина. Відомо, що рід Шухевичів подарував Україні чимало видатних діячів, а саме священиків, вчителів, науковців, правників, композиторів, військових тощо. Шухевичі відіграли важливу роль у національно-визвольному русі Галичини впродовж ХІХ–ХХ ст.

Роман Шухевич: шлях до лідера ОУН та генерала-хорунжого УПА

(Роман Шухевич з сестрою Наталією. Львів, 1930-ті рр.)

Гімназійну освіту Роман Шухевич здобув упродовж 1917–1925 рр. в Академічній гімназії та її філії у Львові. У гімназії Роман проявив себе як зразковий учень. Його товариш по шкільній лаві Лев Ярошевський писав: «Був він щуплим, сухорлявим, зовсім незамітним хлопцем… Але в дуже короткому часі Роман своїми здібностями, своєю вдачею та своєю поведінкою звернув на себе увагу не лише нас, учнів, але й наших професорів… Він усім радо помагав, а робив це в такій субтильній (ввічливій) формі, щоб не показувати своєї вищості над другими або щоб когось другого не принизити. Він був скромним, але принциповим, працьовитим, дуже обов’язковим і на свій вік серйозним та притім веселої, погідної і лагідної вдачі, завжди приязно успосібленим (налаштований) до своїх товаришів. Був дуже здібним учнем, зокрема в математиці та українській мові… До професорів відносився з пошаною. Виклади усіх професорів слухав уважно, стараючись зрозуміти та запам’ятати все, про що даний професор говорив на лекції… До слів кожного, з ким розмовляв, прислуховувався уважно. Відповідав після зосередженої надуми коротко, чітко, прямо, але чемно, приязно. Був дуже побожним. У церкві під час Богослужби був зосереджено зайнятий відправою. Ніхто ніколи не бачив, щоби він у церкві під час Богослужіння розмовляв з товаришами чи поводився невідповідно».

Навчаючись у гімназії, Роман Шухевич 1920 р. став членом патріотичної організації “Пласт”. Керівництво пластового полку імені Петра Конашевича-Сагайдачного високо оцінювала його якості, зокрема з цього приводу зазначалося: «найліпший з гуртка, честолюбивий, воєвничий, енергічний». У “Пласті” Роман Шухевич був членом багатьох гуртків і куренів. Крім того він був одним із засновників пластових та спортових гуртків “Ясний Тризуб”, “Тури” та ін. Після заборони “Пласту” був діяльним членом “Українського Студентського Спортового Клюбу”, студентського товариства “Основа” та “Просвіти”.

У гімназійні та студентські роки (у 1925–1926 рр. навчався у політехніці в Данціґу, 1926–1934 рр. – Львівській політехніці) Роман Шухевич активно займався громадською працею та кількома видами спорту: плаванням, копаним м’ячем (футболом), легкою атлетикою, кошиківкою (баскетболом), відбиванкою (волейболом), наколесництвом (велоспортом), мандрівництвом тощо. Був успішним спортовцем, а також неодноразово як головний суддя брав участь у спортових змаганнях. Роман Шухевич оволодів мистецтвом бою різними видами холодної і вогнепальної зброї, чудово їздив верхи, володів шаблею, літав на безмоторових літаках (планерах), був надзвичайно загартований фізично.

15–16 вересня 1923 р. на Запорожських ігрищах (комплекних спортових змаганнях українців) у Львові встановив рекорд з плавання серед українських спортовців Галичини. Маючи прекрасну фізичну підготовку, Роман Шухевич побився об заклад, що до 40-го року життя пропливе протоку Ла-Манш. Крім спорту, навчався музики, чудово грав на скрипці та фортепіано, співав.

У 1930 р., після звільнення від служби в польській армії, Роман Шухевич одружився з дочкою священника с. Оглядів Наталією Березинською. 28 березня 1933 р. у них народився син Юрій (сьогодні Народний депутат України), а 16 жовтня 1940 р. – донька Марія.

У 1937 р. Роман Шухевич разом з Богданом Чайківським створили рекламну фірму “Фама”, яка, не маючи державної підтримки, витримувала конкуренцію з іншими подібними польськими підприємствами, а в дечому навіть їх перевищувала. Частина прибутку з підприємницької діяльності Роман Шухевич віддавав на діяльність ОУН.

Коли і за яких обставин Роман Шухевич став членом УВО та які функції він виконував у цій організації?

Великий вплив на формування світогляду Романа Шухевича мало його знайомство і спілкування із полковником армії УНР Євгеном Коновальцем, який у 1921–1922 рр. винаймав помешкання у родини Шухевичів у Львові. Євген Коновалець неодноразово мав бесіди з Романом Шухевичем, прогулюючись з ним по “Кайзервальду” та Високому замку.

У 1923 р., у 16-літньому віці, Роман Шухевич вступив у ряди націоналістичного підпілля УВО, отримавши псевдо “Дзвін”. До цієї організації його залучив соратник Євгена Коновальця Петро Сайкевич. Членами “трійки” УВО в Академічній гімназії, до якої належав “Дзвін” був також його пластовий побратим Богдан Підгайний і їхній шкільний товариш Євген Бирчак. Зв’язковим “трійки” був Петро Сайкевич, який у той час працював у бойовому відділі УВО. Він прийняв у юнаків присягу на подвір’ї Собору святого Юра. Про цю важливу мить у своєму житті Богдан Підгайний згодом згадував: «Як нині пам’ятаю, коли Петро викликав нас із вечерниць і повів до святого Юра. Там, перед замковою брамою Святого храму, клячали ми обидва. Роман і я, повторяючи за Петром присягу УВО, присягу, яка зобов’язує на все життя. Лише наші праві п’ястуки, з затисненими набоями та піднесеними двома пальцями, біліли на тлі темної брами святого храму».

Роман Шухевич: шлях до лідера ОУН та генерала-хорунжого УПА

(Роман Шухевич та Осип Дяків. 1940-ві рр.)

Після закінчення гімназії, в 1925 р. Роман Шухевич отримав призначення до крайової бойової референтури УВО, де очолив один з відділів. У 1929 р. Роман Шухевич став членом ОУН. Упродовж 1930–1934 рр. він був бойовим референтом Крайової Екзекутиви Західних Українських Земель. За наказом УВО 19 жовтня 1926 р. Роман Шухевич провів у Львові атентат (вбивство) на шкільного куратора Собінського. Це був вимушений крок УВО через полонізацію українського шкільництва на українських землях окупованих Польщею.

Якими були відносини Романа Шухевича зі Степаном Бандерою?

Зі Степаном Бандерою Роман Шухевич був знайомий ще з 1920-х рр. Адже вони були членами “Пласту”, а далі була праця в УВО та ОУН. На початку 1930-х рр., Роман Шухевич та Степан Бандера, окрім ОУН працювали активно також в легальному секторі, зокрема були членами Українського Студентського Спортового Клюбу (УССК). Як діяльні члени

 

УССК неодноразово організовували спортивні змагання. Загалом відносини між ними були дружніми. Вони самовіддано працювали на спільну мету.

Чого таки прагнув добитися Роман Шухевич в українському націоналістичному русі?

Роман Шухевич, як і багато українських хлопців і дівчат, мріяв про створення незалежної України. В багатьох сферах він утверджував українське та українство. Його ім’я золотими літерами вписано до пантеону української слави. “Шух”, “Дзвін”, “Щука”, “Степан”, “Туча”, “Чернець”, “Ратник”, “Роман Лозовський”, “Тур”, “Тарас Чупринка” – це далеко не всі псевда, під якими Роман Шухевич виступав в структурах українського визвольного руху 1920–1950-х рр.

Він проявив себе як громадський, культурний, військовий та політичний діяч. Насамперед як Головний Командир Української Повстанської Армії, генерал-хорунжий (з 1946 р.), член Українського Державного Правління (1941 р.), Голова Бюро Проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) у 1943–1950 рр., Голова Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (УГВР) у 1944–1950 рр., Генеральний Секретар військових справ (1944–1950 рр.).

За свої звитяги відзначений найвищими нагородами УПА – Золотим Хрестом Бойової Заслуги І класу та Золотим і Бронзовим Хрестами Заслуги, посмертно іменований Гетьманським пластуном-скобом.

Роман Шухевич є взірцем виконання одного із головних обов’язків кожного пластуна: “Бути вірним Богові та Україні!” та однієї із десяти заповідей українського націоналіста: Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї”.

Після Другої світової війни, Роман Шухевич, маючи можливість виїхати за кордон, вибрав шлях збройної боротьби. Його життєвий шлях став яскравим прикладом для наслідування наступним поколінням українців в Україні, на еміграції та особливо сьогодні у час російсько-української війни, де ми у нелегкій боротьбі захищаємо Незалежні!

https://dyvys.info/2018/03/05/roman-shuhevych-shlyah-do-lider-oun-ta-generala-horunzhogo-upa/

Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая