хочу сюда!
 

Александра

43 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 37-50 лет

Заметки с меткой «кіборги»

Герої Донецького аеропорту - повік не забудемо!

Президент України Володимир Зеленський поклав квіти до Пам’ятного дзвона

Родини загиблих оборонців ДАПу покладають квіти біля Пам’ятного дзвона на території Міністерства оборони України
9

Родини загиблих оборонців ДАПу покладають квіти біля Пам’ятного дзвона на території Міністерства оборони України

За даними громадських організацій родин загиблих та учасників АТО/ООС – під час оборони Донецького аеропорту загинули понад 200 українських військових, а понад півтисчі отримали поранення. Багатьох із них відзначено державними нагородами, більшість – посмертно
10

За даними громадських організацій родин загиблих та учасників АТО/ООС – під час оборони Донецького аеропорту загинули понад 200 українських військових, а понад півтисчі отримали поранення. Багатьох із них відзначено державними нагородами, більшість – посмертно

Військові покладають квіти до Пам’ятного дзвона
11Військові покладають квіти до Пам’ятного дзвона
Стати «кіборгами» вважали за честь. Обороняти Донецький аеропорт їхали за власним бажанням, а не за наказом
12Стати «кіборгами» вважали за честь. Обороняти Донецький аеропорт їхали за власним бажанням, а не за наказом
Ніна Костянтинівна, мама Героя України, оборонця  Донецького аеропорту з позивним «Натрій» Ігоря  Брановицького. Після підриву бойовиками російських гібридних сил перекриття терміналу Брановицький вивів поранених, а сам повернувся назад. Разом із іншими побратимами він потрапив у полон до бойовиків угруповання «ДНР». Брановицький, щоб врятувати товаришів, сказав, що він кулеметник. Його нещадно били. За словами очевидців, 21 січня 2015 року Ігоря Брановицького убив у полоні двома пострілами в голову громадянин Росії, бойовик Арсеній Павлов із позивним «Моторола» 
13

Ніна Костянтинівна, мама Героя України, оборонця  Донецького аеропорту з позивним «Натрій» Ігоря  Брановицького. Після підриву бойовиками російських гібридних сил перекриття терміналу Брановицький вивів поранених, а сам повернувся назад. Разом із іншими побратимами він потрапив у полон до бойовиків угруповання «ДНР». Брановицький, щоб врятувати товаришів, сказав, що він кулеметник. Його нещадно били. За словами очевидців, 21 січня 2015 року Ігоря Брановицького убив у полоні двома пострілами в голову громадянин Росії, бойовик Арсеній Павлов із позивним «Моторола» 

Зустріч побратимів
14Зустріч побратимів
«Кіборги» з різних підрозділів ЗСУ та добровольчих батальйонів
15

«Кіборги» з різних підрозділів ЗСУ та добровольчих батальйонів

Прапор із підписами оборонців ДАПу – артефакт, який береже «кіборг» 80-ї окремої десантно-штурмової бригади із позивним «Історик» 
16

Прапор із підписами оборонців ДАПу – артефакт, який береже «кіборг» 80-ї окремої десантно-штурмової бригади із позивним «Історик» 

Дзвін пам'яті за загиблими оборонцями України
17Дзвін пам'яті за загиблими оборонцями України

Люди витримали та не витримав бетон: героїчні 242 дні ДАП

242 дні оборони ДАПу: в Україні вшановують загиблих «кіборгів» – фоторепортаж
20 січня 2020, 19:30

20 січня у Києві пройшла церемонія вшанування пам'яті загиблих оборонців Донецького аеропорту, яких за незламність супротивники назвали «кіборгами». Церемонія відбулася біля Пам’ятного дзвона, що на території Міністерства оборони України, за участю рідних та близьких загиблих, а також вищого військового та політичного керівництва України. Поминальні дзвони звучали біля меморіалу, де щоденно вшановують пам'ять військовослужбовців, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 21 січня 2015 року і закінчилися після повного руйнування обох терміналів і диспетчерської вежі аеропорту.
23 січня із території аеропорту останнім вийшов старший сержант, командир відділення 81-ї ОАРМб Максим Ридзанич зі своїми бійцями, які утримували позицію «Пожарка» у пожежній частині аеропорту. Тому, багато учасників боїв і дослідників оборонної епопеї, подовжують тривалість оборони ДАПу до 244 днів.

Оборона ДАП тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до пізнього вечера 20 січня 2015 року, коли остаточно обвалилося підірване вдруге російськими гібридними силами перекриття терміналу. Останнім із території ДАПу 23 січня 2015 року вийшов із побратимами ротний Максим Ридзанич. За даними Генштабу, за час оборони ДАПу загинув 101 військовий, 440 були поранені, 9 бійців зникли безвісти. Окрім підрозділів ЗСУ, в обороні Донецького аеропорту брали участь добровольці «Правого сектору», «Карпатської січі» та інших формувань. Серед наймолодших загиблих добровольці Святослав Горбенко та Сергій Табала
1

Оборона ДАП тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до пізнього вечера 20 січня 2015 року, коли остаточно обвалилося підірване вдруге російськими гібридними силами перекриття терміналу. Останнім із території ДАПу 23 січня 2015 року вийшов із побратимами ротний Максим Ридзанич. За даними Генштабу, за час оборони ДАПу загинув 101 військовий, 440 були поранені, 9 бійців зникли безвісти. Окрім підрозділів ЗСУ, в обороні Донецького аеропорту брали участь добровольці «Правого сектору», «Карпатської січі» та інших формувань. Серед наймолодших загиблих добровольці Святослав Горбенко та Сергій Табала

У Донецькому аеропорту та селищі Піски впродовж цього періоду воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, добровольці ДУК ПС,  бійці 79-ї,72-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних та 93-ї окремої механізованої бригад, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці загону «Дикі качки», полку «Дніпро-1», «Карпатської Січі», та інші
2

У Донецькому аеропорту та селищі Піски впродовж цього періоду воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, добровольці ДУК ПС,  бійці 79-ї,72-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних та 93-ї окремої механізованої бригад, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці загону «Дикі качки», полку «Дніпро-1», «Карпатської Січі», та інші

В центрі – матір, сестра та батько загиблого під час оборони ДАПу  Героя України Івана Зубкова (позивний «Краб») із містечка Деражня на Хмельниччині. 
3

В центрі – матір, сестра та батько загиблого під час оборони ДАПу  Героя України Івана Зубкова (позивний «Краб») із містечка Деражня на Хмельниччині. 

Пам’ять кожного захисника вшанували ударом у дзвін і залпом Почесної варти
4

Пам’ять кожного захисника вшанували ударом у дзвін і залпом Почесної варти

Один удар – одне прізвище
5

Один удар – одне прізвище

У церемонії вшанування пам'яті загиблих оборонців ДАПу брали участь президент України, міністр оборони, начальник Генерального штабу ЗСУ , родичі та близькі загиблих воїнів, військові
6

У церемонії вшанування пам'яті загиблих оборонців ДАПу брали участь президент України, міністр оборони, начальник Генерального штабу ЗСУ , родичі та близькі загиблих воїнів, військові

Буковинка Віра Кушнір тримає світлину свого сина  – десантника 9-ї роти, 3-го батальйону, 80-ї ОДШб, оборонця ДАПу Юрія Кушніра, який загинув від осколкового поранення в голову
7

Буковинка Віра Кушнір тримає світлину свого сина  – десантника 9-ї роти, 3-го батальйону, 80-ї ОДШб, оборонця ДАПу Юрія Кушніра, який загинув від осколкового поранення в голову

Він захищав ДАП - розповідь Сергія Голяки (2ч.)

Далі відбувся вибух. Пам’ятаю, їх було два. Можете розказати, що було після першого і після другого.

Я кажу, що супротивник знаходився з усіх сторін. Навіть у цих умовах залишалась група з 54 людей, які продовжували давати відсіч. Вони вгризлись в бетонну площадку. Барикади зробили з того, що було під руками і продовжували відбивати, коли ті (вороги, – 24 канал) йшли до нас ближче. Вони розуміють, що стрілецької зброї вибити в нас не вдається абсолютно і заклали першу вибухівку. На мою думку, вони тоді ще не розуміли, де зосереджена основна маса людей. Тобто перший вибух фактично зруйнував весь центральний зал Донецького аеропорту. Ті перегородки, барикади також були знищені цим вибухом, але фактично від нього ми сильно не постраждали.

Постраждали від другого? Де ви були у цей момент?

Так, це було невеличке приміщення приблизно 20 на 25 квадратів, де всі були затиснуті. Супротивник вже чітко знав, де ми знаходимось. Заклали вибухівки на всіх поверхах вище нас і нижче нас. В одному з інтерв’ю, яке давали сепаратисти на своїх каналах, вони сказали, що за своїми оцінками заклали 1,5 тонни тротилу туди в еквіваленті. Приміщення склалось.

Ви і ще багато інших були між тими двома поверхами. Скільки вас вижило?

Як мінімум 20. Знаєте, після першого вибуху я думав, що це вже все. В очах стало темно. Спочатку включився слух. Я почув, що відбувається бій. Потім включились руки, я вибрався з-під завалу і вступив в бій. "Що, знову?" – єдине, що встигло промайнути в голові.

Ви провалились на кілька поверхів вниз.

На два.

І на вас ще зверху насипався бетон. Чудом, без переломів врятувалися.

Так, під однією з плит перекриття, під яку потрапило декілька людей, вибухівка не вибухнула. Це і врятувало.

Вам місцями щастило непогано. І після цього ви ще вели бій. Скільки людей залишилося здатними на це?

На той момент, за моєю оцінкою, було близько 20 людей. Вся зброя, яка була у нас, опинилася під завалом. Було декілька автоматів і один, чи то два гранатомети. Це все.

Були люди, які отримали дуже важку контузію.

Люди, коли чують слово контузія, їм здається, що це щось несерйозне. Насправді, це серйозна травма мозку. Після неї нудить, може зникнути частина слуху і люди страждають потім все життя. Контузило всіх?

Абсолютно.

Що було далі? Настала ніч?

Здається вони (проросійські бойовики, – 24 канал) зробили якусь спробу, але хлопці дали їм відсіч. Одна частина людей опинилася під завалами, а іншу просто розкидало з терміналу – викинуло назовні. Спробували зайняти якійсь позиції, дали відсіч з автомату і далі противник вже не йшов до нас. Але я тоді чітко зрозумів, що в нас немає ні засобів, ні сил взагалі що-небудь продовжувати. Ми спочатку почали надавати допомогу тим хлопцям, які опинилися під завалами.

Я от не мав переломів, але багато людей було дуже сильно поламані. У мене було 5-6 джгутів і всі вони пішли на надання допомоги. Ми пробували різні методи, щоб тих людей дістати звідти. Радіостанції наші вже не працювали, тому що була колона наступу. Дійсно, планувалася операція. Ми заїхали туди і нашим завданням було протриматися декілька годин або день, залежно від ситуації.

Був сильний туман і колона збила зі свого маршруту. До нас в місце призначення прибуло лише дві машини командира третьої роти. І вони одразу були знищені. Можливо, радіостанції вже прослуховувалися.



Оборона Донецького аеропорту 

У який момент ви прийняли рішення виходити?

Я тоді тримав телефонний зв'язок. Тоді працював мобільний телефон. За його допомогою я виходив на наш батальйон, який знаходився в місті Костянтинівка. Вони вже виходили на наші позиції командирів, які були ближче до нас. Вони дали нам вогневе загородження, завдяки артилерії. Вони зробили таким чином, щоб противник не міг до нас підійти. Ми тоді просили різних методів – дайте карети швидкої допомоги. Людей потрібно було врятувати, вивести, тому що підрозділ був недієздатним повністю. І ні для кого не секрет, що сторони, які воюють, спілкуються між собою. Коли вийшли на командира сепаратистів з проханням дати можливість вивести своїх людей. Тому що ми їм колись давали таку можливість неодноразово. Він сказав: ні, до ранку там нікого не залишиться.

Тобто, я вас всіх вб’ю?

Але я про цю розмову дізнався вже через місяць. Ми дійсно просили різних методів, щоб вивести звідти людей.

Скільки вас виходило у вашій групі?

13 людей. Ми вийшли групою тоді, яка зосереджена у цьому місті, взяли з собою поранених, яких можна було транспортувати. Залишився Герой України Ігор Брановицький і ще декілька солдатів залишилися на місці.

Толік Свирид?

Толік Свирид, але ми пізніше вже з ним з’ясовували і він розповів, що теж залишився тоді там на місці. Рішення про вихід – це теж нелегке питання.

Ігор Брановицький як поставився до того, що ви виходите?

Спокійно.

Анатолій Свирид та Ігор Брановицький
Анатолій Свирид та Ігор Брановицький / Колаж 24 каналу

Тобто, він розумів, що, фактично, залишиться один?

Він не один.

Здатних вести бій там було дуже мало.

Зараз, коли минув час, я думаю, що багато можна було зробити по-іншому.

Я думаю, що ви зробили правильне рішення. Інакше кількість загиблих була б більшою.

Були також ризики. Від злітної смуги до нашої позиції відстань 800 метрів, приблизно, була.

Вас, наскільки я знаю, врятувало вогневе загородження і те, що ви чемпіон області по спортивному орієнтуванні? Ви змогли по місцевості вивести людей.

Так, я дуже добре вивчав. Ця злітна смуга прострілювалася майже весь час. Був дуже густий туман і сепаратисти, щоб не дати можливості підійти нашим підрозділам, просто прострілювали її. Тому рішення вийти навіть з цих залишків будівлі було непростим. І через ситуацію, яка відбувалася навколо, я теж не був впевнений, де знаходяться наші позиції. Тому що два дні у нас не було радіозв'язку.

Телефон – це був вихід, коли я зрозумів, що терміналу вже немає. Тоді вже треба було виходити звичайним мобільним телефоном, який також, з високою ймовірністю, прослуховується і якось координувати свої дії.

Ви змогли вивести 13 людей. Вони всі живими залишились з вами. Думаю, фактично, ви їх врятували від смерті або від полону. Насправді невідомо, що гірше. Розумію, що після цього у вас війна, саме така бойова, закінчилась. Почались проблеми зі здоров’ям. Ви продовжували служити, але на бойових завданнях вас вже не було. В чому для вас був сенс взагалі? Не жалкували ні про що після того, коли все закінчилось?

Я задавав собі це питання. Знаючи, як сьогодні можна було зробити краще, я б зробив краще. Але 21 серпня на запитання прийти у військкомат, чи не прийти – я однозначно даю відповідь, що так – я прийшов би. І так, я б повторив цей шлях, якби була така можливість.

Що відомо про бої за Донецький аеропорт?
Одне із найбільш запеклих воєнних протистоянь на сході України. Бої розгорнулися між українськими військами, бійцями-добровольцями та силами проросійських збройних угруповань. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні. У січня 2015 року внаслідок підриву терміналу аеропорту загинули 58 захисників України. 21 січня було ухвалено рішення відвести українських бійців з нового терміналу. Об'єкт був повністю зруйнованим і не придатним для оборони.

Ви один з багатьох, на превеликий жаль, ветеранів, які змогли повернутись повністю до повноцінного звичайного життя. Наскільки я знаю, у вас зараз така сама звичайна робота, яка була до подій у Донецьку. Поставлю вам заключне питання. Що сниться "кіборгам"?

Мир.

А війна довго вам снилась? Зараз сниться?

Зараз вже ні, але місяці десь три тому був дуже важкий період. І для всіх моїх близьких теж.

Бої снились?

Однозначно. Це дуже незвично.

Загиблі приходили у сни?

Це такі речі, знаєте, дуже складні та особисті. Це дійсно є. Ми спілкуємось постійно зі своїми товаришами. Це реалії, з якими приходять військові, приносять свою війну у мирне життя. Часто нас не розуміють.

Є якийсь сон, який ви пам’ятаєте?

Скажімо, у нас був дуже тісний зв’язок у старому терміналі і я десь разів п’ять або шість точно прокидався, коли повернувся з війни. Мені здавалось, що залітає граната в кімнату. І ти розумієш, що нібито знаходишся вдома, нібито мир, ніхто не стріляє, але прокидаєшся від того, що граната в кімнаті.

До теми: Шостий рік війни: найважливіші перемоги української армії та волонтерів

Скільки часу займає повернення з війни? І це не про зміну положення тіла в просторі.

Це індивідуальна штука.

У вашому випадку?

Не скажеш, що війна вийде з цієї людини до кінця. Ніколи. Я для себе зрозумів основні правила. Війну не потрібно приносити у мирне життя, тому що люди, які не були на війні, до кінця не зрозуміють тих людей, які воювали в окопах. Мирне життя дуже ризиковано приносити на війну, тому що там потрібно працювати зовсім по іншому. Таке правило – якщо ви вже повертаєтесь додому, то адаптуватись потрібно. Братись до роботи, тісно спілкуватись зі своєю сім’єю, з друзями. Ось, це рецепт повернення.

Він захищав ДАП - розповідь Сергія Голяки (1ч.)

Богдан Гордасевич
Мені довго було не зрозуміло, що тоді трапилося в останні дні оборони ДАП, аж з цього інтерв’ю я взнав де сталася зрада - через наші ЗМІ і це жахливо. Дати це у відкритий ефір було найбільшою підлістю, бо боєць розповів правду своїм(?!), а вони виявилися інформаторами ворога. Цитую: 
- А що потім сталось? Який момент був переламним?
-Я бачив інтерв’ю одного з хлопців, який вийшов вже з Донецького аеропорту. Він розказав всі слабкі сторони нового терміналу. Не знаю, можливо, хотів привернути увагу. Він фактично подарував супротивнику інструкцію, як захопити Донецький аеропорт. Мабуть, сам не розумів своєї дії. Він чітко сказав, і це була правда, що ми не контролювали тоді південну сторону терміналу. Ми дійсно її навіть візуально не спостерігали. Знищували бойовиків, коли вони заходити всередину, але контролювати сторону не могли. Супротивник про це не знав. Коли в прямому ефірі вийшов цей сюжет, буквально за кілька годин сепаратисти, користуючись цими інструкціями, зайшли в новий термінал. Почали витісняти захисників з верхнього до нижнього поверху.

https://24tv.ua/retsept_povernennya_z_viyni_zahoplyuyucha_rozpovid_kiborga_pro_boyi_za_donetskiy_aeroport_n1260604

П’ять років тому наші війська обороняли Донецький аеропорт від ворогів. Одним з останніх звідти вийшов ветеран 90-го окремого аеромобільного батальйону Сергій Голяка. В третій частні екслюзивного інтерв'ю 24 каналу він розповів про переламні моменти у боях, цінність летовища та сни "кіборгів".

Ваша друга (й остання) ротація тривала два дні. Коли ви заходили у Донецький аеропорт вже було зрозуміло, що ми втрачаємо термінал. Насправді це розуміли ще кілька тижнів до цього. Навіщо ми тримали аеропорт?

Питання "навіщо" в принципі не стояло ні у кого. Насправді після того, коли було втрачено старий термінал і ряди інших об'єктів, ми всі розуміли, що аеропорт вже, мабуть, не має тієї цінності великої.

Читайте першу частину інтерв'ю: Це був постапокаліпсис: вражаюча розповідь "кіборга" про бої за Донецький аеропорт

Якою його цінність була в грудні, жовтні, коли ми контролювали його?

Ми маємо розуміти, що аеропорт був у Донецьку. У місті, де перебували усі бойовики, які казали, що ми зараз за два тижні до Києва дійдемо. Їм зустрічне питання: "Як ви до Києва дійдете, якщо вже пів року не можете вибити збройні сили з міста Донецьк?".

Аеропорт був символом для кожного солдата.

З військової точки зору він був плацдармом на Донецьк, чи подразнюючим фактором, який штурмували постійно терористи?

На мою думку і той, і інший фактор зіграв. Про подразнюючий я вже казав. По суті, ми в місті Донецьк. Можливо, був задум, що дійсно саме з цієї площадки ми можемо пройти далі.

А їхні втрати були співставлені з нашими?

Важко мені порахувати, але точно знаю, що їхніх втрат було значно більше, ніж наших.

До якого моменту?

До оцих останніх днів.

Чому вас не вивели? В січні, десь до Різдва і трохи часу після, була можливість звідти виїхати і просто полишити ці будівлі, таким чином отримати значно менші втрати.

Це питання, власне, не до мене. Ми виконували там завдання.



Сергій Голяка

Я питаю вашу точку зору як людини, яка могла своїм життям заплатити за це військове рішення.

Можливо, був задум дійсно, що саме з цієї площадки ми маємо продовжити наш наступ.

А в нас були ресурси на цей наступ у той момент?

Зараз, аналізуючи ситуацію, ми знаємо, що цих ресурсів було недостатньо.

Вам не здається, що ми просто не наважувались через політичні моменти звідти відійти? Тому що це символ і так далі.

Я маю надію, що все-таки в цьому був сенс. Хоча, якщо рішення приймалось виключно з точки зору, що аеропорт – символ і ми за цей символ платимо життям, то в цьому немає ніякого сенсу.

Була можливість в середині січня з нього вийти?

Була можливість.

А що потім сталось? Який момент був переламним?

Я бачив інтерв’ю одного з хлопців, який вийшов вже з Донецького аеропорту. Він розказав всі слабкі сторони нового терміналу. Не знаю, можливо, хотів привернути увагу. Він фактично подарував супротивнику інструкцію, як захопити Донецький аеропорт. Мабуть, сам не розумів своєї дії. Він чітко сказав, і це була правда, що ми не контролювали тоді південну сторону терміналу. Ми дійсно її навіть візуально не спостерігали. Знищували бойовиків, коли вони заходити всередину, але контролювати сторону не могли. Супротивник про це не знав. Коли в прямому ефірі вийшов цей сюжет, буквально за кілька годин сепаратисти, користуючись цими інструкціями, зайшли в новий термінал. Почали витісняти захисників з верхнього до нижнього поверху.

Читайте другу частину інтерв'ю: Це дуже крутий бойовик – "кіборг" про оборону Донецького аеропорту

Що було далі?

17 січня наші захисники опинились не просто в оточенні, а в повному оточенні. Вороги були не тільки збоку, а ще зверху і знизу. Просто зажаті в консервну банку.

Я так розумію, що вже не було можливості підвозу. Тобто ви, фактично, з тим боєкомплектом, який був?

Так, там були хлопці. Наш батальйон тоді був піднятий по тривозі, ми прибули в населений пункт Водяне.

Це був 112-ий батальйон, затиснутий з усіх боків.

Здебільшого.

І ви поїхали їм на підмогу, розуміючи куди ви їдете. У вас не було відчуття, що їдете в один кінець?

Так, ми розуміли. Було відчуття, але тоді робились всі дії, щоб деблокувати хлопців.

А всі погодились виконати цей наказ, якщо чесно?

Я вам скажу прямо. Я тоді підійшов до офіцера, який був на території Донецького аеропорту, і кажу, що туди заводити ще людей немає сенсу взагалі. Тоді доцільно було б послати групу і ще кілька пустих машин, щоб вивезти людей звідти. Але наказ був інший.

Ви погодились його виконати?

Так. Ми три дні завантажувались і розвантажувались, бо був постійний обстріл. Нашим підрозділам не давали підійти до хлопців, які були зажаті в цій консервній банці.

Тобто, ви чекали моменту, коли можна прорватись. Прорвались?

Так, це була машина МТ-ЛБ, у неї завантажилось 13 хлопців.

В цій машині могли комфортно розміститись максимум шестеро людей. Некомфортно – 13. Це машина, яка важить приблизно 13,5 тонн. Вона просто підстрибувала на злітній смузі, коли ми їхали. В один момент я, чесно кажучи, думав, що все – машина підбита. Але водій, він просто ас. Він підвіз нас прямо під новий термінал, ми відкриваємо задні дверцята машини, щоб вийти. Зліва і справа з верхніх поверхів сипляться гранати. Це було дуже сильне оточення. Люди, які перебували всередині змогли влаштувати завантаження поранених. І машина везла їх назад. Цей водій дійсно зробив дуже важливу роботу.

День кіборгів

 

Сьогодні в Україні відзначають День пам'яті захисників донецького аеропорту, яких за мужність та неймовірну стійкість народ назвав “кіборгами”.
 Героїчна оборона Донецького аеропорту, яка стала символом незламності та мужності українських військових, тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року. 
242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ та проросійським бойовикам, затято відстоюючи клаптик української землі.

Сьогодні Україна вшановує подвиг «кіборгів»

Сьогодні Україна згадує подвиг «кіборгів»



Українські військові у Донецькому аеропорту. 

 Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Сьогодні, 16 січня, Всеукраїнський день пам’яті «кіборгів». Україна вшановує захисників Донецького аеропорту, які героїчно захищали стратегічний об’єкт 242 дні. 20 січня 2015 року терористи підірвали новий термінал з українськими захисниками.

«Вічна пам’ять всім, хто віддав своє життя за Україну!», – йдеться у повідомленні, присвяченому сьогоднішньому дню на сторінці Міністерства оборони у Facebook.

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. 20 січня 2015 року терористи підірвали новий термінал, бетонні перекриття та стеля в багатьох секціях завалилася, поховавши під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з терміналу, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапили в полон. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.



Бої за Донецький аеропорт стали символом бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько – «кіборги».

 Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/01/16/sogodni_ukraina_zgaduie_podvyg_kiborgiv_1489209

У Львові вшанували пам’ять «кіборгів»

У львівському аеропорту вшанували пам’ять «кіборгів»

22 сiчня 2018 

У львівському аеропорту вшанували пам’ять «кіборгів»

Подібний флеш-моб проводиться не вперше

У неділю, у Львівському аеропорту імені Данила Галицького о 12:30 до інструментів взялись військові оркестранти 2 Галицької бригади Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України та оркестр Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Про це повідомляє прес-служба Західного територіального управління Національної гвардії України.

Нагадаємо, що у всіх аеропортах України відбувся флеш-моб присвячений захисникам України, які 242 дні боронили Міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва. Одночасно у різних куточках країни у виконанні військових оркестрів звучали однакові мелодії – «За честь і славу» та «Иль селенсио».

 Віддати шану «кіборгам» приїхали і Львівська державна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» та хор «Dominus» «Собору Івана Хрестителя».

У приміщенні холу аеропорту, поблизу Різдвяної ялинки, зібрались не лише відвідувачі самої установи, а й ті, хто дізнався про захід із засобів масової інформації та приїхав послухати оркестри та вшанувати захисників аеропорту.

«Знаю, що подібний флеш-моб проводиться не вперше, але ми лише почали в ньому брати участь, – говорить начальник оркестру – військовий диригент старший лейтенант Роман Вовк. – Віримо, що ті зусилля, які поклали наші хлопці тримаючи оборону аеропорту, не були марними. Це справжній приклад мужності та сили волі. Ми маємо на них рівнятись, тому ми зараз тут і знаходимось».

Вшановуючи пам’ять про полеглих «кіборгів» учасники заходу запалили свічки.

Цього року інструментальні композиції військові оркестри Збройних Сил і Нацгвардії зіграли в семи аеропортах країни.

Фото: Аліна Новікова

Дивитись всім фільм "Кіборги"!

Назва «Кіборги» стала синонімом мужності, стійкості і патріотизму українського воїна – Петро Порошенко під час прем’єри однойменного художнього фільму

6 грудня 2017 року - 19:46

Назва «Кіборги» стала синонімом мужності, стійкості і патріотизму українського воїна – Петро Порошенко під час прем’єри однойменного художнього фільму

Президент Петро Порошенко відвідав прем’єрний показ художнього фільму «Кіборги». Глава держави подякував творчому колективу, який створював фільм, та привітав присутніх із Днем Збройних Сил України. Петро Порошенко також вручив орден «За заслуги» ІІІ ступеня режисеру-постановнику фільму «Кіборги» Ахтему Сеітаблаєву.

Глава держави подякував творчій групі за те, що для прем’єри був обраний саме День Збройних Сил України. Він підкреслив, що завдяки спільним зусиллям всього українського народу вдалося створити «одну з найбільш сильних армій на європейському континенті». «Армії, яка має бойовий досвід, за навчання якої заплачена найбільша ціна. Більше 2750 українських воїнів, в тому числі майже 2400 зі складу Збройних Сил України віддали своє життя за те, щоби Україна була збережена. За кожен клаптик рідної землі», - наголосив Президент.

«Важко переоцінити унікальність тієї роботи, яка була зроблена. Фільм базується на абсолютно точному документальному матеріалі і зроблений в тісній співпраці з нашими героями АТО. І велика кількість фраз і епізодів взята з реального життя. Назва «Кіборги», якими наші вороги – агресори, хотіли нас образити, навпаки стала синонімом мужності, стійкості і патріотизму українського воїна», - сказав Петро Порошенко. «Це слово назавжди увійде в історію українського війська, так само як і Донецький аеропорт, з чим безпосередньо пов’язані «кіборги», - додав він.

Президент також підкреслив, що «поява цього фільму пов’язана з відродженням українського кінематографа» та наголосив на важливості зростання популярності українського кіно.

Він подякував українським митцям за ті теми, які вони обирають: «Не «жовті», не «бульварні», хоча, напевно вони могли бути більш касовими. А – патріотичне виховання».

«Я, безумовно, хотів би подякувати за це і Ахтему, і всім, хто до цього долучився», - сказав він.

Петро Порошенко нагадав про нещодавню зустріч з кіновиробниками, під час якої він підписав новий Закон, що дає додаткові стимули, можливості для виробництва українського кіно. «Я  переконаний, що цей процес буде обов’язково розвиватись», - додав він.

Президент зауважив, що щойно повернувся з Яворівського полігону, де разом із американськими партнерами передавали новітнє озброєння, новітні технології Збройним Силам України. «Мені надзвичайно приємно було почути слова американського генерала, який сказав: пане Президенте, я хотів би, щоб ви знали – у Яворові ми більше навчаємось від вас, ну принаймні точно не менше, ніж ви від нас», - зазначив Глава держави.

«Це є ще одне визнання професійності наших Збройних Сил», - підкреслив Президент.

Він також додав, що сьогоднішня прем’єра фільма про українських воїнів – це один із найкращих способів привітати наші Збройні Сили.

«Сьогодні ми вже точно знаємо, що гарантом незалежності, гарантом суверенітету, територіальної цілісності нашої держави є українські Збройні Сили, український воїн. Український солдат, який так яскраво продемонстрований у сьогоднішньому фільмі», - переконаний Президент.

В свою чергу, режисер фільму «Кіборги», директор державного підприємства «Кримський дім» Ахтем Сеітаблаєв привітав присутніх з Днем Збройних Сил України. «Те, що ми маємо можливість кожного ранку просинатися, бачити своїх дітей, пити свою каву, обіймати своїх батьків, це все завдяки вам (українські захисники – ред.). Бережи вас Всевишній», - сказав він.

Режисер представив частину знімальної команди, акторів і всіх, хто працював над фільмом, в тому числі військових.

«Ми намагалися зняти чесне кіно. Кіно про те, що ми є свідками народження нових людей, нової країни. Бо ми щиро в це віримо. Ми намагалися зняти кіно про те, що ми є свідками народження нової української політичної нації. І незважаючи на те, що це доволі драматична і трагічна історія, але я певен, що після перегляду фільма, у вас залишиться відчуття, що кожен з вас переможець і від кожного з нас залежить те, в якій країні ми будемо жити. А саме головне – в якій країні будуть жити наші діти», - зазначив Ахтем Сеітаблаєв.

Стрічку "Кіборги" можна подивидись від сьогодні всім




Ода захисникам Донецького аеропорту

6 грудня 2017
"Після такого фільму хочеться мовчки випити 50 грам чогось міцного та посидіти, подумати", – такий пост написала я у себе в Facebook, коли вийшла із зали кінотеатру, де відбувся допрем’єрний показ стрічки "Кіборги".

Я плакала. Так само, як і більша частина глядачів у залі. Під час показу було так людно, що довелося сидіти на сходах.

Фільм режисера Ахтема Сеїтаблаєва присвячений обороні Донецького аеропорту: 2014-й рік, війна у розпалі, шестеро героїв із позивними "Серпень", "Субота", "Мажор", "Гід", "Марс" та "Старий" опиняються у терміналі ДАПу та воюють із сепаратистами, які намагаються захопити території українського Донбасу заради створення так званої держави "Новоросія", ідею якої тоді активно пропагували у проросійських ЗМІ.

Прототипами персонажів фільму, а також консультантами знімальної групи стали реальні бійці, які пройшли бої в ДАПі.

Всеураїнська прем'єра запланована на 6 грудня та приурочена до Дня Збройних Сил України.

Фільм, який глядач побачить в українських кінотеатрах – лише частина відзнятого матеріалу. За словами авторки сценарію Наталі Ворожбит, всього було написано чотири серії "Кіборгів".

В основі сюжету – реальні історії справжніх українських військових. Повну версію можна буде побачити після Нового року на каналі "1+1", який став одним із партнерів фільму.

Поки ж можна подивитися майже двогодинну версію у кінотеатрах – 5 грн з кожного придбаного квитка підуть на допомогу сім'ям загиблих бійців через фонд "Повернись живим".

"Хлопці, ви не люди. Ви просто кіборги", – цією легендарною фразою відкривається кінострічка, який покаже глядачам, як виглядає справжня війна.

На екрані – стрілянина, вибухи та кулі, проте це – не американський бойовик і не фантастика. Це українські реалії.

Стрічка "Кіборги" – це про жагу до життя, та, водночас, про спроби побороти власні страхи.

Стрічка про помсту та прощення, про дружбу та командний дух, про взаємодопомогу і про силу духу.

"Кіборги" – це про мотивацію. Про неї говоритимуть чимало: кожен з героїв намагатиметься знайти правильні слова, аби пояснити іншим, та, в першу чергу, собі, навіщо він тут – серед уламків величезного летовища, із автоматом у руках, ховається від ворожих куль замість того, аби тримати на руках доньку, няньчити онуків, цілувати дружину або присвячувати себе улюбленій справі.

Комусь може здатися, що ці діалоги – надто пафосні та не реалістичні. Можливо. Проте саме це – поштовх до роздумів для глядача, зачіпка для того, аби зробити свої власні висновки.

Лейтмотив стрічки – лірична українська пісня "Гуцулка Ксеня", закарпатське танго, як висловився режисер Ахтем Сеїтаблаєв, або ж стильний саундтрек, як назвав мелодію виконавець однієї з головних ролей, актор В'ячеслав Довженко.

"Гуцулка Ксеня" грає у веселі моменти, коли герої жартують один до одного, вона ж підкреслює трагічність сюжету наприкінці фільму. Певна, що після перегляду цієї стрічки ви почнете чути та розуміти цю пісню якось по-іншому.

У "Кіборгах" – вдосталь філософських діалогів, через які розкриваються характери героїв, їхні прагнення та те, чим вони живуть. Це розмови про війну та мир, які обертаються навколо двох найголовніших запитань: "Хто винен?" та "Що робити?" Проте питання ці – риторичні, й кожен має знайти на них власну відповідь.

Цю стрічку треба дивитися, якщо вам здається, що ви уже звикли до поганих новин та невтішної щоденної статистики з фронту, й почали сприймати це, як буденність.

Якщо здається, що війна триває так давно, що до неї навіть трошки звикаєш.

Якщо здається, що війна – далеко, на іншому кінці країни.

Якщо раптом здається, що все це – не реалістично.

Цю стрічку треба дивитися. Щоб знати і пам’ятати. 

Олександра Горчинська, журналістка, спеціально для УП.Життя
https://life.pravda.com.ua/columns/2017/12/6/227817/


Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая